Аналіз економічної сутності прибутку туристичного підприємства. Джерела утворення, порядок підрахунку

Ка -середня сума активів за річним балансом.

Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

Рвк = Пч / Кв * 100%

Рвк = Пч (р.190_ ф.2) / Сер.річ вар.вл.кап((р.380гр3ф1 + р.380грф1) / 2)*100%

Рвк = 2,8 / ((64,8 + 40,5) / 2) * 100% = 5,31%

де Пч - чистий прибуток підприємства; Кв - власний капітал підприємства.

Рентабельність акціонерного капіталу обчислюється як відношення чистого прибутку до статутного капіталу (номінальна вартість проданих акцій).

Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою:

Рп = Прп / Срп *100%

де Прп - прибуток від реалізації продукції за певний період;

Срп - повна собівартість реалізованої продукції.

Розрахуємо рентабельність МПП «Тиса» за 2007рік:

Р = (Пч / Дч) *100%

де Пч - чистий прибуток; Дч - чистий дохід.

Р = (2,8тис.грн / 124,0тис.грн) * 100% = 2,26%

Отже, МПП «Тиса» є рентабельним.

Аналізуючи дані фінансової звітності (а саме Форма №2 р.190) ми бачимо, що у 2005р. чистий прибуток склав 12,2 тис.грн. Можна сказати, що становище підприємства погіршилось , адже у попередні роки були прибутки вищі, які у 2004р. досягли 15,3 тис.грн. Отже, 2005р. характеризується періодом спаду підприємства. Хоча слід відмітити, що у 2006р. у порівнянні з 2005р. чистий прибуток зменшився у 1,5 рази.

Оцінимо динаміку прибутку і його складових. Горизонтальний аналіз абсолютних показників, наведених у таблиці 2.2 показує, що Товариство у 2006р. досягло високих фінансових результатів у господарській діяльності у порівнянні з минулим роком.

Таблиця 3.3.1 Динаміка показників прибутку

Порівняно з 2005р. у 2006р. підприємство зазнало значних валових збитків, які становили 23,6 тис.грн., а у 2007р. спад прибутку становив -52,5 тис.грн. Але, розглядаючи чистий прибуток за цей період, ми бачимо, що хоч у 2006-2007рр. він зменшився приблизно у півтора рази порівняно з 2005р. та залишався на досить стабільному рівні. Вертикальний аналіз структури прибутку 2007р. дає змогу визначити, що головну частину його становить чистий дохід від реалізації товарів (робіт і послуг). Отже, проведений структурний аналіз прибутку за 3 роки показав, що основне джерело його формування на даному підприємстві - прибуток від реалізації продукції, що значно коливається.

Ще однією складовою прибутковості є рентабельність, що являє собою відносний показник ефективності роботи підприємства.

На зміну рентабельності виробництва (капіталу підприємства) впливають ряд чинників: зміна частки прибутку на одну гривню реалізованої продукції, зміна фондомісткості або фондовіддачі, зміна оборотності оборотних коштів. Для розрахунку впливу цих чинників на зміну рентабельності застосуємо детерміновану трифакторну модель (див.табл.3.2.3). Як приклад, розглянемо період з 2006 по 2007рік.

Таблиця 4.3.1 Аналіз рівня рентабельності підприємства (детермінована трифакторна модель)

Зробимо порівняльний аналіз показників за 2007р. і 2006роки. За даними таблиці рівень рентабельності виробництва підприємства за 2007р. у порівнянні з 2006р. зменшився на 6,67 пункти (4,29+2,38). Розрахуємо ж тепер методом ланцюгових підстановок вплив основних чинників на зміну рівня рентабельності. Проведемо розрахунок за таким алгоритмом:

1.Вплив зміни частки прибутку на 1грн. реалізованої продукції:

а) Х1=х100,

б) Х1-рядок9гр.1,

де Х1- умовний рівень рентабельності. Тобто:

а) Х1= 0,02/(0,30+0,37)х100 = 2,98,

б) 2,98+4,29 = 7,27 пункти.

Таким чином, за рахунок збільшення частки прибутку на 1грн. реалізованої продукції рівень рентабельності збільшиться на 7,27 пункти.

2.Вплив зміни фондомісткості основних виробничих засобів:

а)Х2=х100,

б)Х2-Х1, тобто

а)Х2=0,02/(0,36+0,37)х100 = 2,73,

б) 2,73 - 2,98 = - 0,24.

Отже, за рахунок зменшення фондомісткості виробництва (збільшення фондовіддачі) рівень рентабельності зменшиться на 0,24 пункти.

3. Вплив зміни оборотності оборотних коштів:

Рядок 9гр.2-Х2, тобто

2,38 - 2,73= - 0,35 пункти.

За рахунок зменшення коефіцієнта закріплення оборотних коштів рівень рентабельності зменшився на 0,35 пункти.

Таким чином, загальне збільшення рентабельності за чинниками становить 6,67 пункти (7,27-0,24-0,35), що відповідає загальному зменшенню рентабельності порівняно з 2005 роком. Як бачимо, найбільше зростання рентабельності відбулося за рахунок зміни частки прибутку на 1грн. реалізованої продукції.

Згідно даних таблиці 3.2.4 ми маємо результати розрахунку показників рентабельності (прибутковості) підприємства за даними фінансової звітності відповідно в 2007р. і 2006році.

Таблиця 5.3.1 Розрахунок показників рентабельності (прибутковості) підприємства за даними фінансової звітності

Проведений аналіз показує, що у 2007 році рентабельність значно зменшилася. Так, наприклад, загальна економічна рентабельність, яка розраховується за формулою

Рзаг.ек. =х100

У 2007р. становила лише 4,01%, що на -3,45 % менше ніж у 2006р. або у 1,4 раза.

Щоб зробити загальний висновок про ефективність роботи підприємства, одержаний прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами. При цьому витрати розглядаються у двох напрямках:

- як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції;

- як авансована вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства.

Проаналізовані витрати за 2005-2007р видно на діаграмі (рис.10.3.1.).

3.2 Економічне управління формуванням і розподілом прибутку підприємства

Ефективність політики управління прибутком туристичного підприємства визначається не тільки результатами її формування, але і характером її розподілу. Розподіл прибутку є процесом формування напрямів її майбутнього використання відповідно до цілей і задач розвитку підприємства. Характер розподілу прибутку визначає істотні аспекти діяльності підприємства, роблячи вплив на її результативність.

Висока роль характеру розподілу прибутку в діяльності підприємства визначається наступними основними положеннями:

1. Розподіл прибутку безпосередньо реалізує головну мету політики управління ним -- підвищення рівня добробуту власників підприємства.

2. Розподіл прибутку є основним інструментом дії на зростання ринкової вартості підприємства. В прямій формі ця дія виявляється в забезпеченні приросту капіталу в процесі капіталізації частини розподіленого прибутку, а побічно воно забезпечується основними пропорціями цього розподілу.

3. Пропорції розподілу прибутку визначають темпи реалізації стратегії розвитку підприємства. Ця стратегія реалізується в процесі інвестиційної діяльності підприємства, обсяги якої визначаються можливостями формування фінансових ресурсів, в першу чергу, за рахунок внутрішніх джерел. А реінвестований в процесі розподілу прибуток є основним з цих внутрішніх джерел.

4. Характер розподілу прибутку є найважливішим індикатором інвестиційної привабливості підприємства.

5. Розподіл прибутку є однією з дієвих форм дії на трудову активність персоналу підприємства. Обсяги і форми участі персоналу в прибутку визначають рівень трудової мотивації працівників, сприяють стабілізації персоналу і зростанню продуктивності праці.

6. Пропорції розподілу прибутку формують рівень забезпечення додаткової соціальної захищеності працівників. В умовах низької дієвості державних форм соціального захисту зайнятих працівників, ця роль розподільного механізму прибутку на підприємстві дозволяє доповнити їх мінімальну соціальну захищеність.

7. Характер розподілу прибутку робить вплив на рівень поточної платоспроможності підприємства. Виплати прибутку, передбаченого до споживання власниками і персоналом підприємства, здійснюються, як правило, в грошовій формі, тобто у формі основного активу, що забезпечує платоспроможність за невідкладними фінансовими зобов'язаннями. При великому об'ємі виплат прибутку на цілі споживання, рівень платоспроможності підприємства в поточному періоді може істотно знизитися.[8]

Розподіл прибутку здійснюється відповідно до спеціально розробленої політики, формування якої є однією з найбільш складних задач загальної політики управління прибутком підприємства. Ця політика покликана відображати вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його ринкової вартості, формувати необхідний об'єм інвестиційних ресурсів, забезпечувати матеріальні інтереси власників і персоналу.

Основною метою політики розподілу прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, є оптимізація пропорцій між її частинами, що капіталізуються і споживаною, з урахуванням забезпечення реалізації стратегії його розвитку і зростання його ринкової вартості.

Виходячи з цієї основної цілі в процесі формування політики розподілу прибутку на МПП «Тиса» розв'язуються наступні задачі:

а) забезпечення отримання власниками необхідної норми прибутку на інвестований капітал;

б) забезпечення пріоритетних цілей стратегічного розвитку підприємства за рахунок частини прибутку, що капіталізується;

в) забезпечення стимулювання трудової активності і додаткового соціального захисту персоналу;

г) забезпечення формування в необхідних розмірах резервного і інших фондів підприємства.[3]

З урахуванням реалізації цих основних задач здійснюється безпосередній розподіл прибутку підприємства. В процесі формування політики розподілу прибутку підприємства забезпечується його використання по основних напрямах ( рис. 11.3.2.).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 11.3.2 - Схема використання прибутку підприємства

3.3 Шляхи ефективного використання прибутку на туристичному підприємстві

Функціонування будь-якого підприємства, незалежно від видів його діяльності і форм власності, в умовах становлення ринкових відносин визначається його здатністю створювати необхідну і достатню величину доходу або прибутку. Тому аналіз прибутку займає провідне місце в системі комплексного економічного аналізу, оскільки за ним оцінюється ступінь досягнення кінцевої мети діяльності підприємства.

Мета аналізу фінансових результатів - визначити повноту та якість їх отримання, оцінити динаміку абсолютних і відносних показників, з'ясувати спрямованість, ступінь і частку впливу окремих факторів на зміну прибутку і рентабельності, виявити та оцінити можливі резерви їх зростання.[5]

Основні завдання аналізу фінансових результатів на МПП «Тиса»:

* аналіз обгрунтованості плану (прогнозу) досягнення фінансових результатів;

* аналіз та оцінка динаміки показників прибутку і рентабельності;

* аналіз виконання планових показників з прибутку і рентабельності;

* визначення та вимірювання впливу факторів на відхилення з прибутку і рентабельності;

* виявлення резервів підвищення фінансових результатів діяльності підприємств та обгрунтування заходів щодо їх мобілізації;

* аналіз розподілу і використання прибутку.

Система розподілу прибутку підприємства повинна враховувати як інтереси суспільства, так і інтереси самого підприємства, його власників і працівників. Це вимагає дотримання ряду принципів:

- першочергового виконання фінансових зобов'язань перед суспільством в особі держави через сплату податку на прибуток;

- забезпечення за рахунок прибутку потреб розширеного відтворення;

- винагороди власників капіталу, авансованого в діяльність підприємства;

- матеріального стимулювання працівників;

- задоволення соціальних потреб трудового колективу.

Основою плану розподілу прибутку виступає базова економічна стратегія діяльності підприємства. План розподілу прибутку повинен бути спрямованим на підвищення ринкової вартості підприємства, на формування інвестицій для забезпечення саморозвитку підприємства, на забезпечення матеріальної зацікавленості власників капіталу та працівників підприємства, на формування резервного фонду.

Розподіл чистого прибутку здійснюється підприємством самостійно на основі його Статуту. Загальна сума чистого прибутку розподіляється за напрямами, зазначеними на (рис. 12.3.3) дод. Д

Розглянувши основні шляхи використання прибутку, можна запропонувати політику щодо його ефективного використання:

- засоби, спрямовані на інвестування виробничого розвитку. Вони в себе включають:

а) кошти, спрямовані для вкладення на депозитний рахунок у банку, що в свою чергу дасть змогу отримати додатковий прибуток;

б) кошти, спрямовані на технічне переозброєння підприємства, що в свою чергу дасть змогу ефективно керувати процесом виробництва з меншими затратами;

- засоби, спрямовані на формування резервного та інших страхових фондів;

- засоби, спрямовані на виплату доходів власникам майна;

- засоби, спрямовані на матеріальне стимулювання та соціальний розвиток персоналу;

- розробка нових туристичних продуктів;

- розробка ефективної маркетингової стратегії;

- удосконалення якісних характеристик туристичного продукту чи окремих послуг.

Таким чином, використання запропонованих пропозицій приведе підприємство до досягнення потрібної величини прибутку. У підвищенні прибутку та високій рентабельності зацікавленні і підприємство, і держава, з одного боку, це є прямим джерелом виробничого і соціального розвитку підприємства, а з другого - частина прибутку виплачується у вигляді податків та обов'язкових платежів, забезпечує постійні і зростаючі надходження до державного бюджету.

ВИСНОВКИ

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Виникнення прибутку безпосередньо пов'язане з виникненням категорій "витрати виробництва". Прибуток -- це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами ресурсів, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і є головним показником результативності й економічної ефективності. В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства.

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового прибутку. Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією, тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього прибутку.

Значення прибутку полягає в тому, що він є основним джерелом фінансування розвитку підприємництва, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку, який є підсумковим показником, результатом фінансово-господарської діяльності підприємства.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Аналізуючи динаміку туристичного підприємства «Тиса» за декілька років можна зробити наступний висновок рівень прибутку поступово знижується це може бути викликано низкою чинників:

1) Зменшення кількості туристів в порівнянні з туристичним бумом на Україні на початку 2000-х років, що показує рівень прибутку в 2001році;

2) Невдала маркетингова та рекламна політика з орієнтацією на старі зв'язки та постійних клієнтів, слабка орієнтація на нові канали збуту туристичного продукту;

3) Зовнішні чинники впливу на здійснення туристської діяльності:

Ш політичне становище постійна зміна влади, часті вибори різних гілок влади, що спричиняє втрати фінансів держави і іміджу країни не дозволяє з концентруватися на реалізації пріоритетних галузей держави до яких відноситься безпосередньо туризм;

Ш невдала економічна політика, курсові коливання, податкове навантаження, рівень цін та ішні економічні чинники;

Ш кліматичні умови зменшення туристичних потоків особливо в зимовий період поскільки останнім часом зими стали теплішими і майже відсутність снігового покрову не сприяє активному зимовому відпочинку;

Виходячи з основних чинників, що могли призвести до зменшення рівня прибутку бачимо, що необхідно вжити заходів щодо зміни стратегічних і поточних планів для збереження та збільшення рівня прибутку враховуючи теперішню фінансово-економічну кризу. Пропонується зберегти постійних клієнтів використовуючи методи стимулювання та запровадження нових, унікальних послуг.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Дядечко Л.П Економіка туристичного бізнесу. Навч. Посіб. - К.:Центр учбової літератури, 2007. - 224с.

2. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні Чернівці: Книги-ХХІ, 2003. - 300 с.

3. Лебедзевич Я.В. Управління прибутком підприємства. // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. Економічні науки. - 2001. - № 14. - С. 142-145.

4. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навч. посіб. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 272с.

5. Мних Є.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Підручник - К.: КНТЕУ, 2008. - 514с.

6. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання. Підручник. - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 454с.

7. Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посібник. -- К.: Знання, 2005. - 662 с.

8. Пуцентейло П.Р. Економіка і організація туристичного-готельного підприємництва. Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури. 2007.-344с.

9. Про внесення змін до Закону України «Про туризм»: Закон України №1282- IV від 18 листопада 2003 р.

Размещено на Allbest.ru