Вплив рекреаційних ресурсів на розвиток рекреаційного господарства України
Туристична галузь і тенденції розвитку рекреаційного господарства України. Матеріально-технічна база рекреації і туризму, транспортна інфраструктура. Нормативно–правове забезпечення використання природних та історико-культурних рекреаційних ресурсів.
| Рубрика | Спорт и туризм |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.05.2013 |
| Размер файла | 71,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди"
Інститут фізичного виховання і природознавства
Кафедра географії, еколології та методики навчання
Курсова робота
на тему: "Вплив рекреаційних ресурсів на розвиток рекреаційного господарства України"
Переяслав-Хмельницький 2012
Зміст
Вступ
Розділ І. Теоретико-методологічні засади дослідження рекреаційних ресурсів України
1.1 Суть поняття "рекреаційні ресурси"
1.2 Характеристика рекреаційних ресурсів України
Розділ ІІ. Вплив рекреаційних ресурсів на розвиток рекреаційного господарства України
2.1 Особливості рекреаційної діяльності регіонів України
2.2 Туристична галузь України і тенденції розвитку
Розділ ІІІ. Проблеми та перспективи використання рекреаційних ресурсів України
Висновок
Вступ
Актуальність дослідження. Специфічною складовою частиною рекреаційного господарства є соціальні та природні об'єкти, явища, події, походження яких тісно пов'язане з територією України та землями тієї зарубіжної країни, в межах якої вони первісно виникли. На території України налічується кількасот таких об'єктів, окремі з них мають світове та європейське значення.
Україна володіє потужним природно-ресурсним комплексом, основу якого складають земельні та мінерально-сировинні ресурси. Достатньо високий рівень забезпеченості території країни водними і рекреаційними ресурсами. рекреація туризм інфраструктура транспорт
У структурі рекреаційних ресурсів України виділяють дві складові частини: природну і соціально-економічну. Україна має різноманітні природні рекреаційні ресурси (кліматичні, біологічні, гідрологічні, ландшафтні, джерела мінеральних вод, лікувальні грязі тощо). Загальна площа земель, придатних для рекреаційного використання, становить 9,4 млн. га (або 15,6% території країни), у тому числі рівнинних рекреаційних ландшафтів - 7,1%, гірських - 2,3 (у Карпатах - 1,9, в Криму - 0,4). Близько 7,8 млн. га відносяться до умовно придатних до рекреації земель. Майже 10% усіх лісів державного лісового фонду мають рекреаційне значення. Особливе місце в системі рекреаційного використання території України посідає Кримський півострів. Пересічнорічна тривалість сприятливого для рекреації періоду тут становить 175-190 днів, комфортного - 65-80 днів. У рекреації можуть використовуватися землі заповідників та природних національних парків, їхня чисельність в Україні зростає. Так, у 1985 р. нараховувалося 18 заповідників і природних національних парків із площею 368,7 тис. га, а вже у 2002 р. їхня кількість зросла до 33, тобто більше, ніж у 2 рази. Проте зростання заповідної площі було значнішим - у 2,75 рази (у 2002 р. - 1013,6 тис. га).
Мінеральні лікувальні води різного складу виявлені майже у всіх областях України, але найбільша кількість джерел зосереджена в західній частині. Зокрема, у Закарпатській області. Багато джерел мінеральної води розвідано у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Рівненській областях, є також відкриті джерела в Івано-Франківській, Харківській, Житомирській, Вінницькій, Хмельницькій, Київській, Черкаській, Донецькій та Запорізькій областях. Досить значні в Україні запаси лікувальних грязей, що зосереджені, переважно, у південних та північно-західних областях. На базі грязевих покладів функціонують найстаріші в Україні курорти - Бердянськ, Євпаторія, Куяльник, Сасикта інші.
Україна володіє потужним природно-ресурсним комплексом, основу якого складають земельні та мінерально-сировинні ресурси. Достатньо високий рівень забезпеченості території країни водними і рекреаційними ресурсами.
Розділ І. Теоретико-методологічні засади дослідження рекреаційних ресурсів України
1.1 Суть поняття "рекреаційні ресурси"
Територія та її географічне положення є ресурсом розвитку рекреаційного господарства. Крім того, кожна територія має певні специфічні ресурси, які називаються рекреаційними.
Рекреаційні ресурси - це об'єкти, явища і процеси природного та антропогенного походження, що використовуються або можуть бути використані для розвитку рекреації і туризму. Вони є матеріальною і духовною основою формування ТРС різного типу і таксономічного рангу.
Головною властивістю рекреаційних ресурсів є те, що їм властива здатність відновлювати і розвивати духовні та фізичні сили людини. Такі ресурси придатні як для прямого, так і для опосередкованого споживання, надання різноманітних послуг курортно-лікувального і рекреаційно-туристського характеру.
Рекреаційні ресурси поділяються на дві основні групи: природні та історико-культурні.
До природних рекреаційних ресурсів належать природні та природно-антропогенні геосистеми, природні об'єкти, явища і процеси, які володіють внутрішніми і зовнішніми властивостями й характерними рисами для організації сезонної або цілорічної рекреаційної діяльності. У межах природних рекреаційних ресурсів можна виокремити кліматичні, ландшафтні, орографічні, бальнеологічні, біотичні, грязьові, водні та інші ресурси. У свою чергу кожен із цих видів складається з окремих підвидів, наприклад бальнеологічні ресурси поділяються на мінеральні води різного хімічного складу, а отже, і різної лікувальної дії.
Історико-культурні рекреаційні ресурси включають рекреаційно привабливі пам'ятки історії, архітектури" археології, місця, які пов'язані з життям і діяльністю видатних історичних осіб, території, де збереглися яскраво виражені етнографічні особливості, культові споруди, музеї, картинні галереї тощо. Всі ці рекреаційні ресурси приваблюють людей з метою задоволення їх духовних потреб і здатні задовольнити жагу до пізнання, зміни довкілля для психофізіологічного відновлення особистості.
Матеріально-технічно озброєння рекреації і туризму новітніми основними фондами, все більш виразне втручання економічних важелів у цю сферу господарювання, конструктивні зміни в природному та історико-культурному довкіллі, які планомірно здійснює людина, викликають необхідність виділення соціально-економічних рекреаційних ресурсів. До них належить матеріально-технічна база рекреації і туризму, відповідна транспортна інфраструктура, трудові ресурси тощо, а також різні аквапарки, плавальні басейни, стадіони, тенісні корти і т. ін. Частка таких штучно створених людиною рекреаційних ресурсів постійно зростає.
Поняття "рекреаційні ресурси" є не лише географічним, а й історичним. Тому з часом виникали, виникають і будуть виникати все нові види рекреаційних ресурсів. Розуміння цього факту дало змогу відомому українському вченому в галузі рекреаційної географії О. Бейдику виділити уфологічні рекреаційні ресурси - території, на яких виявлені аномальні явища, спричинені контактами з неземними цивілізаціями. Хоча наукою такі контакти не доведені, рекреаційно-туристичне господарство дедалі частіше долучає території ймовірної присутності форм життя неземного походження до туристичних об'єктів.
Для рекреаційної географії велике значення має комплексна і спеціалізована оцінка рекреаційних ресурсів території. Великою мірою вона має суб'єктивний характер і залежить від досвіду, інтелектуального та освітнього рівня дослідників. Оцінюються рекреаційні ресурси якісно, кількісно, бально і вартісно.
Для якісної оцінки використовують слова "найкращий", "кращий", "гірший", "найбільший", "більший", "найпривабливіший", "середньосприятливий", "більш вигідний" тощо. Якісна оцінка в рекреації завжди матиме місце. Людям притаманна внутрішня здатність до порівняння. Відвідавши хоча б два рекреаційні об'єкти, вони обов'язково порівнюють їх якість. Ця якісна оцінка за всієї її суб'єктивності значно впливає на загальну думку про рівень привабливості тих чи інших рекреаційних об'єктів і територій.
Кількісна оцінка визначає формальну характеристику рекреаційних ресурсів у метрах, кілометрах, грамах на літр, температурі, солоності, рівні забрудненості води, глибинах прибережних вод, кількості опадів тощо. Оцінюючи рекреаційну привабливість пляжів Батумі порівняно з пляжами Одеси, можна якісно охарактеризувати одеські пляжі як кращі, бо там сухіший клімат влітку та є пісок, а не галька, а можна назвати кількість опадів у міліметрах у липні в Одесі і Батумі, а також порівняти вологість повітря у відповідних кількісних показниках.
Бальна оцінка знаходиться десь посередині між якісною і кількісною. На основі суб'єктивної дії розробки оціночних шкал той чи інший вид або підвид рекреаційних ресурсів отримує певний бал. Найбільш уживаною є 37-ступенева шкала. Наприклад, 5-ступе-нева шкала відповідає якісній оцінці "найкращий", "вище середнього", "середній", "нижче середнього" і "найгірший".
Вартісна оцінка рекреаційних ресурсів нині домінує в царині їх господарського освоєння. Інвестиції спрямовуються на використання найпривабливіших ресурсів, які, як правило, мають і найвищу ціну. Рекреаційна складова в ціні однієї сотки чи гектара землі навколо великих міст, у Криму, Карпатах є переважною. Постійне зростання цін рекреаційних ресурсів е велінням часу.
В. Стафійчук пропонує для оцінки й аналізу рекреаційних ресурсів використовувати такі методи: нормативно-індексний, балансовий, графічний, картографічний, бальної оцінки, експертний, порівняльно-географічний, статистичні та математико-статистичні (аналіз порогів, факторний, кореляційний, регресійний, кластерний методи, метод потенціалів, латентно-структурний метод, метод просторових дифузій, метод Беррі), моделювання та ін.
Рекреаційні ресурси є матеріальною передумовою формування рекреаційної галузі народного господарства, її ресурсною базою. Вони потребують бережного і економного використання, охорони і примноження. Все це пов'язано з необхідністю їх кількісної та якісної оцінки, визначення придатності та альтернативності використання в тій чи іншій галузі народного господарства.
Виділяють три типи рекреаційних ресурсів: природні, історико-культурні та соціально-економічні. Кожний з них відіграє певну роль у формуванні галузевої і територіальної організації рекреаційних комплексів.
Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти.
Під природними рекреаційними ресурсами слід розуміти фактори, речовину і властивості компонентів природного середовища, які володіють сприятливими для рекреаційної діяльності якісними та кількісними параметрами і служать або можуть служити для організації відпочинку, туризму, лікування і оздоровлення людей. До них належать лікувальні та оздоровчі фактори багатоцільового призначення (ліси, лікувальні кліматичні місцевості, поверхневі води), лікувальні речовини (мінеральні води, грязі, озокерит), а також рекреаційні властивості гірських і передгірських ландшафтів, заповідних територій.
Природні рекреаційні ресурси формують компоненти ландшафтних комплексів. Їхні властивості повинні мати сприятливі для рекреаційної діяльності якісні та кількісні параметрами, що відповідають потребам відпочинку, лікування та оздоровлення суб'єкта рекреації.
Рельєф залежно від ступеня розчленованості сприяє формуванню пішохідного, гірськолижного, водного та інших видів відпочинку, зумовлює естетичність території.
Кліматичні характеристики повинні враховувати сонячний, температурний, вітровий режими, вологість повітря та опади, що оцінюють з урахуванням теплового стану людини та її потреб. Кліматичний комплекс також повинен охоплювати дані про стан повітря: чистоту, насиченість фітонцидами, ступінь іонізації. Кліматичні дані є основою для розрахунку середньорічної кількості сприятливих для кліматотерапії днів.
Гідрологічні складові потенційної рекреаційної зони також є сприятливим рекреаційним чинником. Потенційні експлуатаційні запаси термальних вод у цілому по Україні за способами експлуатації становлять:
при фонтанному способі - 23,2 тис.мі/добу,
насосному - 125 тис.,
з підтримкою пластових тисків - 273 млн. мі/добу.
Гідротермальна енергія досягає 687,2 млн. і 441 млн. Гкал/добу. Термальні води розміщені в Україні у двох артезіанських басейнах - Причорноморському і Закарпатському.
Ріки, озера, ставки, водосховища створюють можливість для водних видів спорту, прогулянок на воді, купання, любительського рибальства. Крім того, до водних плесів тяжіють водоплавні птахи, які є об'єктом спортивного мисливства. Наявність підземних мінеральних вод, пелоїдів свідчить про доцільність розвитку лікувально-оздоровчої рекреації на цій території. Доглянуті джерела стають для рекреанта під час походу головним постачальником питної води.
Лісові рекреаційні ресурси є однією з головних умов для визначення та формування рекреаційних зон. Важливе значення має ступінь благоустрою лісових територій, їхній видовий та віковий склад, продуктивність, загальна залісненість території. Рекреаційне використання лісових ресурсів здебільшого залежить від їхньої приуроченості до відповідних місцевостей. Характеристики лісових ресурсів необхідні для територіальної організації оздоровчих видів рекреації.
Компоненти ландшафтних комплексів, їхні властивості можуть сприяти, обмежувати або перешкоджати організації чи проведенню рекреаційної діяльності. Ландшафт комплексно відображає потенційні властивості природного середовища, тому для будь-якого проекту необхідне ландшафтне обґрунтування.
Історико-культурні рекреаційні ресурси - це пам'ятки культури, створені людиною, які мають суспільно-виховне значення, пізнавальний інтерес і можуть використовуватись для задоволення духовних потреб населення.
Історико-культурні рекреаційні ресурси мають пізнавальне значення і можуть бути використані для задоволення духовних потреб населення. Географічне довкілля - основа життєдіяльності етносу, тому пам'ятки культури, історії, архітектури, народної творчості є його надбанням, що відрізняється унікальністю і неповторністю, тож не може не привертати уваги туристів, адже людині завжди було притаманно цікавитися культурою та надбанням інших етнічних груп [14].
Соціально-економічні рекреаційні ресурси включають матеріально-технічну базу рекреаційних об'єктів, частину матеріального виробництва, яка безпосередньо забезпечує потреби рекреації, використовувані рекреацією об'єкти інфраструктури, а також трудові ресурси, зайняті в рекреаційному господарстві.
Соціально-економічні рекреаційні ресурси беруть участь у рекреаційній діяльності побічно. Вони формують матеріально-технічну базу перспективної території. Економічні параметри "продукції" рекреаційної діяльності залежать від різновиду рекреаційного ресурсу, його місцезнаходження, транспортної доступності, технології використання та екологічних характеристик, стану рекреаційного середовища
До основних видів рекреаційних ресурсів належать:
1) узбережжя теплих морів;
2) береги річок, озер та водосховищ;
3) лісові та лучні масиви;
4) передгір'я та гірські країни;
5) міста - столичні та історичні центри;
6) міста-курорти або курортні місцевості;
7) релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів;
8) давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста, фортеці тощо), каменярні [14, 24].
1.2 Характеристика рекреаційних ресурсів України
Україна має великі рекреаційні ресурси, до яких належать географічні об'єкти, що використовуються чи можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення. Природні рекреаційні ресурси України різноманітні. Вся її територія знаходиться в смузі кліматичного комфорту. Україна має прекрасні умови для організації відпочинку на берегах і лиманах Чорного та Азовського морів, водойм і річок, у Кримських горах та Українських Карпатах. Площа рівнинних рекреаційних ландшафтів України становить 7 млн. га, гірських та передгірних ландшафтів - понад 2 млн. га. Особливе місце серед ландшафтних ресурсів займають морські пляжі, загальна довжина яких становить 1160 км, або 47 % берегової смуги. На морських пляжах України можна організувати відпочинок одночасно 4,1 млн. чоловік, а ландшафтні рекреаційні ресурси усіх видів дозволяють одночасно оздоровлювати близько 47 млн. чоловік, тобто майже все населення України.
До основних видів рекреаційних ресурсів належать мінеральні води, лікувальні грязі, лікувальні ресурси лісів та ландшафтні ресурси, морські рекреаційні ресурси, туристично-пізнавальні ресурси та заповідні території України.
Одним з найважливіших факторів лікувальної рекреації є наявність природних мінеральних вод. За існуючою класифікацією їх поділяють на 8 основних бальнеологічних груп:
Група А: мінеральні води без специфічних компонентів та властивостей. Їхня лікувальна дія зумовлена іонним складом та загальною мінералізацією, азот та метан містяться у них у розчиненому стані в умовах атмосферного тиску тільки у незначних кількостях. Води цієї групи виведені на земну поверхню свердловинами, вивчені та використовуються на курортах Миргорода (Полтавська область), Куяльника (Одеська область), Трускавця (Львівська область), Феодосії (Крим), Очакова (Миколаївська область) та інших.
Група Б: вуглекислі. Їх лікувальна дія зумовлена наявністю у великих кількостях розчиненого вуглекислого газу, який становить 95-100% газів, а також іонним складом та загальною мініралізацією. Вони є дуже цінними у лікувальному відношенні. Найбільше відомих джерел цих вод зосереджено в Карпатському регіоні, зокрема в Закарпатті. Ці води виведені на поверхню, вивчені та використовуються на курортах "Поляна", "Квітка полонини" (Закарпатська область).
Група В: сірководневі або сульфідні. Фізіологічна та лікувальна дія зумовлена наявністю сульфідів (вільного сірководню та гідросульфідного іону) Сірководневі води пов'язані з нафтогазовими відкладами. Такими районами є Прикарпаття і Крим. Найбільше курортне значення мають дуже поширені хлоридні натрієві води. На базі цінних питних лікувальних і лікувально-столових залізистих вод діє Шаянський санаторний комплекс у Закарпатті. Води цієї групи також вивчені та використовуються на курортах Любеня-Великого (Львівська область), Синяка (Закарпатська область), Черчого (Івано-Франківська область).
Група Г: залізисті, миш'яковисті або миш'якові з високим вмістом марганцю, міді, алюмінію. Лікувальна дія зумовлена одним або декількома з перелічених фармакологічно активних компонентів. В Україні ці рідкісні води вивчені та використовуються у санаторіях Закарпаття.
Група Д: бромні, йодні та з високим вмістом органічних речовин. Виділено 2 типи мінеральних вод з високим вмістом органічних речовин. Води з високим вмістом органічних речовин виявлені на Прикарпатті. Це два родовища типу “Нафтуся” - у Трускавці, Східниці (Львівська область) та Березівські мінеральні води (Харківська область). Бромні підземні води виявлені в Карпатах, Криму, де вони використовуються як для ванн, так і для внутрішнього вживання. Терапевтичні властивості цих вод визначаються іоннодольовим складом або іншими біологічно активними компонентами.
Група Е: родонові (радіоактивні) води. Основну їх масу становлять хлоридні киснево-азотні слабомінералізовані води неглибокої циркуляції атмосферного походження, що формуються у зонах порід тектонічного походження (Житомирська, Вінницька, Кіровоградська, Хмельницька, Київська області). На їх базі функціонують 10 лікувальних установ, зокрема курорт Хмельник (Вінницька область).
В Україні є значні запаси лікувальних грязей. Вони тут відомі з давніх часів. До них відносяться різні за походженням природні утворення (відкладення боліт, озер та морських заток), які складаються з води, мінеральних та органічних речовин і являють собою однорідну тонкодисперсну пластичну масу з певними тепловими та іншими фізично-хімічними властивостями. За прийнятою класифікацію, лікувальні грязі поділяються на торфові (прісноводні, мінеральні), мулисті (сапропелі, сульфідні, мінеральні, глинисті) та псевдовулканічні (соночні та гідротермальні). Вони застосовуються для загальних і місцевих аплікацій, грязеводяних ванн, а також у поєднанні з електропроцедурами.
В Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення, в яких діє 7 торф'яних, 10 сульфідних родовищ. Особливе місце займають унікальні ресурси озокериту Бориславського родовища на Львівщині.
Значні поклади лікувальних торф'яних грязей є у Львівській, Івано-Франківській та інших областях. Серед намульно-сульфідних грязей, що експлуатуються, значними запасами лікувальної сировини виділяються Куяльницьке, Шабалайське в Одеській області, Чокракське родовище в Криму. Високі лікувальні властивості цих грязей формуються за рахунок сульфітів морської води і тому вони дуже популярні в одеській групі курортів, на курорті Саки.
Лікувальні ресурси лісів та ландшафтні ресурси мають важливе значення.
Фітолікувальні ресурси обмежуються параметрами рекреаційного використання лісів, їх водоохоронно-захисними властивостями, цілющим впливом на організм людини і сприятливим санітарно-гігієнічним фоном для лікування, відпочинку, туризму.
Площа українських лісів державного значення становить 6,9 мільйони гектарів, а тих, що можуть використовуватися для рекреаційної діяльності, - 4 мільйони гектарів. Комплексна оцінка лісів дала змогу виділити 265 зручних для рекреаційного освоєння територій і окремих місцевостей загальною площею, яка перевищує 1 млн. га.
Таблиця - Розміщення лісових територій, придатних для рекреаційного освоєння [14]
|
Природні зони |
Кількість місць |
Загальна площа, тис. га |
Площа лісу, тис. га |
|
|
Полісся |
30 |
138 |
126 |
|
|
Лісостеп |
145 |
646 |
596 |
|
|
Степ |
62 |
149 |
85 |
|
|
Карпати |
28 |
397 |
292 |
|
|
Усього |
265 |
1330 |
1099 |
Серед ландшафтних рекреаційних ресурсів особливе місце займають гори. Різноманітність природних ландшафтів, наявність екстремальних, сприятливих і комфортних умов створюють передумови для розвитку різних видів рекреаційної діяльності, від спортивних і оздоровчих до санаторно-лікувальних.
Карпати - це середньовисотні гори з вологим теплим кліматом, вертикальною зональністю, значною лісистістю (40%), наявністю сприятливих перепадів висот для організації гірськолижних спусків, лижних полів. Гірські долини, захищені верховинськими хребтами, часто характеризуються благодатним мікрокліматом для розвитку кліматичних курортів. Рекреаційні ресурси Карпат оцінюються як найперспективніший регіон для відпочинку та лікування упродовж всього року.
Кримські гори за екзотичністю не поступаються Карпатам, хоч тут менше сприятливих умов для розвитку зимових видів відпочинку. Зате невисока лісистість (10%), наявність крутих оголених схилів Є добрим місцем для вправ скалолазів та любителів гострих відчуттів.
Україна належить до держав зі сприятливими погодними умовами для літніх видів рекреації. Тривалість сприятливого періоду для їх розвитку у середньому змінюється від 105 днів на півночі до 180 - на південному березі Криму. Отже, комфортні природні умови для розвитку літніх видів відпочинку, туризму, кліматолікування існують не тільки влітку, але й на початку осені і в другій половині весни. Купальний сезон на більшості територій України на перевищує 80 днів, тоді як у Причорномор'ї і особливо на південному березі Криму він триває 120 і більше днів. Тривалість сприятливого періоду для зимових видів рекреації (лижні, санні, ковзанярські заняття) змінюється від 20-26 днів на півдні до 40 і більше днів на півночі та північному сході. Для зимових видів відпочинку найсприятливіші умови існують на гірських масивах Українських Карпат, де період занять гірськолижними видами відпочинку та спорту триває 90-100 днів
Морські рекреаційні ресурси відіграють важливу роль. Пляжні ресурси зосереджені у приморських територіях Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей та у Криму. Рекреаційна цінність морського узбережжя визначається поєднанням сприятливих кліматично-бальнеологічних та ландшафтних ресурсів.
Для рекреації можна використовувати близько 1500 км морського берега різного типу. Найвищу рекреаційну цінність має невелика територія Південного берега Криму, захищена з півночі Кримськими горами.
Азовське узбережжя є також важливим у курортно-рекреаційному відношенні. Тут розташовано бази відпочинку, санаторії. Багато рекреаційних закладів на Арбатській Стрілці, Білосарайській косі, в районах Бердянська, Генічеська та ін. Розвиток рекреації на Азовському узбережжі, його курортна забудова потребує посиленої уваги до питань запобігання забрудненості моря, утримання приморських ландшафтів в оптимальному екологічному стані. Основною проблемою є надзвичайна навантаженість пребережної зони.
До групи пізнавальних ресурсів відносяться пам'ятки історії, історико-архітектурні пам'ятники, пам'ятки сучасної архітектури, унікальні споруди культури, спорту, ремесла, пам'ятники фольклору тощо. Україна багата пізнавальними ресурсами, хоч їх розміщення і структура дуже часто мають регіональну специфіку. Якщо Центральна і Східна Україна багаті на історичні пам'ятки, пов'язані з зародженням і розвитком української історії та культури, а південь є територією, ди виявлено чимало пам'яток античної культури, то західна частина України виділяється етнічними особливостями, пам'ятками фольклору, народної архітектури і т. п. Такі об'єкти приваблюють туристів незалежно від сезону і пори року, що має неабияке значення для активізації рекреаційної діяльності. Таким чином, туризм набуває особливого значення. У розвинутих країнах світу створюється індустрія туризму. До неї відносять: підприємства по наданню послуг щодо розміщення туристів (готелі, мотелі, пансіонати); туристичні фірми; транспортні установи; навчальні заклади; інформаційні та рекламні служби; підприємства по виробництву товарів туристичного сервісу; підприємства роздрібної торгівлі та громадського харчування. У нашій країні також виникла нагальна потреба у створенні індустрії туризму. Тому, враховуючи суто українську специфіку пізнавально-туристичних ресурсів, в основу їх розвитку має бути покладена ідея природно-історико-етнографічної рекреації, яка базуватиметься на створенні рекреаційного середовища, на найбільш раціональному використанні територіального поєднання природних умов, ресурсів, історичних та архітектурних пам'яток.
Заповідні (охоронні) території здійснюють охорону екосистем, включаючи усі їхні компоненти. Розподіл за категоріями охоронних природних об'єктів та територій розроблений у Законі України “Про природно-заповідний фонд”. Ці об'єкти поділяються на природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, пам'ятки садово-паркового мистецтва. З 1990 року розпочалася розробка стратегій заповідної справи в незалежній Україні. За ініціативою уряду України йде розширення її заповідного фонду: за останні роки він зріс на 42%. Створені нові заповідники та національні парки, розширена площа вже існуючих заповідників. До 1992 року заповідний фонд України включав 5602 території та об'єкти і нараховував загальну площу в 1 млн. 255 тис. га (див. додаток 3). Планується довести площу охоронних територій в Україні до 3% від її території, а після 2000 року до 5%. Ряд охоронних територій України має високе рекреаційне, наукове та екологічне значення. До них, в першу чергу, належать такі: Сіверськодонецькій національний парк, що має площу у 25 тис. га. Він розташований у межах заплави та борової тераси р. Сіверський Донець. Важливу роль в охороні природи відіграють Карпатський (50 тис. га) та Шацький (32 тис. га) національні парки. Поліський заповідник розташований на північному заході Житомирської області. Він заснований у 1968 році й зараз має площу у 20,1 тис. га. Чорноморський природний біосферний заповідник покликаний зберегти унікальні причорноморські ландшафти та біоми. У ньому зареєстровано 22 види птахів, що занесені до Червоної книги України. Степові угрупування охороняються в системі Українського природного степового заповідника. Він складається з чотирьох відділків: Хомутовський степ, Кам'яні могили, Михайлівський степ, Крейдяна флора (заснований у 1988 році). Загальна площа цього комплексу складає 2756 га. У Хомутівському степу нараховується 588 видів 73 родин.
Важливе значення відіграє мережа природних і біосферних заповідників та національних парків України [14, 40]
|
Назва |
Рік створення |
Площа, га |
|
|
Біосферні заповідники: |
|||
|
Асканія-Нова" ім. Ф.Е. Фальц-Фейна |
1898 |
33307 |
|
|
Чорноморський |
1927 |
87348 |
|
|
Карпатський |
1968 |
63245 |
|
|
Природні заповідники: |
|||
|
Кримський |
1923 |
44175 |
|
|
Канівський |
1925 |
2027 |
|
|
Український степовий |
1961 |
2764 |
|
|
Луганський |
1968 |
1608 |
|
|
Поліський |
1968 |
20104 |
|
|
Ялтинський гірсько-лісовий |
1973 |
14523 |
|
|
"Мис Мартьян" |
1973 |
240 |
|
|
Карадазький |
1979 |
2855 |
|
|
"Дунайські плавні" |
1981 |
14851 |
|
|
"Розточчя" |
1984 |
2080 |
|
|
"Медобори" |
1990 |
10455 |
|
|
Дніпровсько-Орільський |
1990 |
3766 |
|
|
"Єланецький степ" |
1996 |
1700 |
|
|
"Горгани" |
1996 |
5300 |
|
|
Національні природні парки: |
|||
|
Карпатський |
1980 |
50300 |
|
|
Шацький |
1983 |
32515 |
|
|
"Синевир" |
1989 |
40400 |
|
|
Азово-Сиваський |
1993 |
54000 |
|
|
"Вижницький" |
1996 |
7900 |
|
|
"Подільські Товтри" |
1996 |
261300 |
|
|
"Святі гори" |
1997 |
40600 |
Розділ ІІ. Вплив рекреаційних ресурсів на розвиток рекреаційного господарства України
2.1 Особливості рекреаційної діяльності регіонів України
Територіальна структура рекреаційного комплексу визначається наявністю рекреаційних пунктів, центрів, вузлів, що сформувались під впливом найрізноманітніших факторів.
В основі виділення територіальних поєднань рекреаційного господарства лежать такі ознаки: спільність території; ступінь зосередження рекреаційних закладів; інтенсивність зв'язків між ними та підприємствами (закладами), що їх обслуговують; наявність туристських маршрутів; обсяг рекреаційних послуг.
Сукупність рекреаційних пунктів, центрів, вузлів, які спільно використовують певну територію і розташовані на ній інфраструктурні об'єкти, утворюють рекреаційні райони, які в більшості випадків не є однофункціональними, а залежно від рекреаційної спеціалізації можуть бути курортно-оздоровчими чи туристськими підрайонами (наприклад, Закарпатський курортно-оздоровчий і Гірсько-Карпатський туристсько-оздоровчий райони).
Наступною таксономічною одиницею вищого рангу є рекреаційний регіон, який включає групу рекреаційних районів у межах територій та характеризується спільністю природних, історико-культурних і соціально-економічних ресурсів, певними інфраструктурними взаємозв'язками й іншими чинниками (наприклад. Кримський, Подільський).
Рекреаційний регіон - це група рекреаційних районів у межах певних територій, що характеризуються спільністю природних та історико-культурних ресурсів, єдиними інфраструктурними взаємозв'язками тощо.
Рекреаційні регіони, формуючись на основі територіальної близькості, наявності транспортних і функціональних зв'язків кількох регіонів та спільного рекреаційного ресурсу, утворюють рекреаційні зони (наприклад. Центрально-українська).
Враховуючи наявні рекреаційні ресурси, існуючі потоки рекреантів та наявну матеріально-технічну базу, в Україні виділяють чотири великі рекреаційні зони: Чорноморсько-Азовська (у складі Кримського, Західно-Причорноморського і Східно-Причорноморського регіонів та Бердянського рекреаційного району); Західноукраїнська, де найбільш популярним є Карпатський рекреаційний регіон; Дніпровсько-дністровська (або Центральноукраїнська) з поділом на Придніпровський, Придністровський, Донецький і Подільський рекреаційні регіони, а також Поліський, який через радіаційне забруднення не є перспективною для рекреаційного освоєння, за винятком Західно-Поліського рекреаційного району з центром у Шацьку. Однак у географічній енциклопедії України наводяться дві схеми поділу території країни на чотири рекреаційні регіони (Азово-Чорноморський, Дніпровсько-Дністровський, Карпатський, Кримський) і вісім рекреаційних районів (Євпаторійський, Донецький, Одеський, Приазовський, Придніпровський, Придністровський, Феодосійський, Ялтинський)
Кримський рекреаційний регіон є санаторно-курортним і оздоровчим рекреаційним регіоном світового значення у межах АР Крим на Кримському півострові. Включає Євпаторійський, Феодосійський та Ялтинський рекреаційні райони, а також курортні місцевості (Ласпі, Кастрополь, Місхор та ін.). Помірно континентальний клімат (на Пд. узбережжі - з рисами субтропічного), тепле море (понад +17є з червня до жовтня), лікувальні грязі та мінеральні води. Загальна протяжність пляжів бл. 450 км. Освоєння рекреаційних ресурсів регіону - з 70-х XIX ст. Понад 700 лікувально-оздоровчих закладів, зокрема 128 санаторіїв та пансіонатів і 121 будинок відпочинку. Тут щорічно оздоровлюється до 8 млн. чоловік.
За даними офіційної статистики у Криму функціонує понад 700 лікувально-оздоровчих закладів, зокрема 128 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, 130 будинків відпочинку та пансіонатів. Їх загальна рекреаційна місткість - 207,2 тис. місць. Чисельність організованих рекреантів сягає 2 млн. чоловік, в т.ч. 170 тис. іноземних туристів з далекого зарубіжжя.
Існуюча структура курортно-рекреаційної мережі Криму на 30% складається з лікувальних закладів і на 70% - із закладів відпочинку.
На Південному березі Криму зосереджено до 60% усіх оздоровниць, на західному узбережжі - 33%, а на східному - близько 4%. Густота рекреантів у літні місяці на півдні досягає 430 чол/км, тоді як на сході півострова - лише 15 чол/км.
Найпопулярнішими курортами на заході Криму є Євпаторія, на півдні - Велика Ялта, а також Алушта.
На території Кримського рекреаційного регіону - функціонує 15 турбаз. Найбільшим є туркомплекс "Примор'я" у Плаперському на 1200 місць. Серед основних туристських центрів Криму виділяються Севастополь, Керч, Феодосія, Судак та ін.
Відомим в Україні є Західно-причорноморський рекреаційний регіон у межах Одеської, Миколаївської і Херсонської областей. В Одеській області - 43 санаторії і пансіонати з лікуванням, 16 будинків і пансіонатів відпочинку, турбази і дитячі табори. Функціонують курорти: Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз - Затока, Куяльницький та ін. Всі вони в Одеському рекреаційному районі.
Заклади відпочинку Миколаївської області розташовані головним чином у курортних зонах Очакова та Миколаєва. Є 4 санаторії і пансіонати з лікуванням, 17 будинків та пансіонатів відпочинку, численні бази відпочинку, дитячі табори. Херсонська область має значні можливості для розвитку курортного господарства та масового відпочинку в долинах Дніпра, Інгульця, на узбережжях Каховського водосховища, Дніпровського лиману, Чорного та Азовського морів, але вони використовуються незначною мірою. Функціонують курорти Гола Пристань, Скадовськта курортна місцевість Арабатська Стрілка. В області - 8 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням та 38 будинків і пансіонатів відпочинку, численні бази відпочинку та дитячі табори. Причорноморський економічний район - один з найбільших центрів туризму міжнародного значення. Численні пам'ятки історії, архітектури, археології, екзотичні природні об'єкти, м'який клімат зумовлюють розвиток пішохідного, автомобільного, водного, гірського та інших видів туризму. Особливою популярністю у цьому регіоні користуються курорти місцевостей Кароліно-Бугаз, Чорноморка, Шабо, Очаків, а також у Скадовську, Голій Пристані, Коблевому, Сергіївці, що простяглися смугою завширшки 1-3 км уздовж Чорного моря. Приваблюють відпочиваючих також лимани і джерела мінеральних вод, розташовані на відстані 15-20 км від берега моря. Численні лимани, мілководні затоки (Тендрівська, Джарилгацька) створюють сприятливий мікроклімат і доступні для масового відпочинку дітей. Основні запаси лікувальних грязей зосереджені в Куяльницькому, Будакському, Хаджибейському і Тилігульському лиманах та в Грязевому озері. Мінеральні води залягають у Причорноморському артезіанському басейні (Очаків, Коблево, Одеса, Сергіївка, Кароліно-Бугаз, Татарбунари). Перспективними є термальні води Арбатської стрілки. Тут функціонує понад 350 лікувально-оздоровчих закладів, в т.ч. 56 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням та 68 будинків і пансіонатів відпочинку відповідно на 18543 і 20765 ліжкомісць.
Розвивається у цьому регіоні і пізнавальний туризм.. Цьому сприяють круїзи по морю, розгалужена мережа залізничних і автомобільних доріг. Відомими туристськими центрами є Одеса, Миколаїв, Херсон, Білгород-Дністровський.
Загальна кількість організованих рекреантів сягає півмільйона чоловік на рік. Якщо враховувати неорганізованих відпочиваючих, то ця цифра зросте щонайменше у чотири рази.
Карпатський рекреаційний регіон в межах України - унікальна природна гірсько-лісова екосистема, яка займає 37,0 тис. км 2, або 6,1% від усієї території країни. Даний регіон займає територію у межах Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької та Львівської областей. У його межах зосереджена одна третя рекреаційного потенціалу України. В Українських Карпатах налічується близько 800 джерел і пунктів мінеральної води практично всіх бальнеологічних типів. Лікувальні торфогрязі, прикарпатський озокерит разом зі сприятливими умовами для кліматолікування дають змогу розвивати. Це своєрідні "легені", де формуються три чверті стоків Дністра, Прута, Тиси та інших великих європейських рік. Найціннішим природним ресурсом регіону є ліс, який займає особливе місце. Це найдосконаліший природний комплекс, який продукує понад 20 тисяч видів продукції. Він є регулятором клімату, має незамінне водо- і ґрунтозахисне значення, є місцем рекреації, туризму, оздоровлення людей та ін.
Мережу бальнеологічних і кліматичних курортів, пансіонатів, будинків і баз відпочинку, туристських закладів.
Природно-ресурсна база санаторно-курортної субгалузі Карпатського регіону дає змогу щорічно оздоровлювати до 8 млн. чоловік.
У Карпатах є великі природно-ресурсні можливості для організації і розвитку зимових видів відпочинку, зокрема гірськолижного. На сьогодні в регіоні освоєно до 30 гірськолижних полів, хоча їх кількість можна б збільшити вдвічі й обслужити за сезон понад чверть мільйона любителів зимового відпочинку при двотижневій тривалості відпочинку.
Враховуючи нерівномірне розміщення рекреаційних ресурсів і перш за все природно-ресурсної бази, в регіоні виділяють три райони: Передкарпатський і Закарпатський курортно-оздоровчі та Гірсько-Карпатський туристсько-оздоровчий.
Карпатський регіон має значні пізнавальні рекреаційні ресурси, зокрема в Ужгороді, Львові, Мукачевому, Самборі, Дрогобичі, Києві. Серед сільських адміністративних районів високою пізнавальною цінністю рекреаційних ресурсів виділяються Мукачівський район Закарпатської обл., Косівський район Івано-Франківської обл., Дрогобицький, Старосамбірський і Сколівський райони Львівської обл. та Путильський район Чернівецької обл.
У Карпатському рекреаційному регіоні діє 60 санаторіїв, 17 пансіонатів з лікуванням, у яких налічується близько 25 тис. ліжок. У регіоні функціонують 3 курортні поліклініки. їх послугами наприкінці 80-х років користувалося понад 400 тис. чоловік. У 10 будинках відпочинку на 2,5 тисячі місць оздоровлюється щорічно до 50 тис. чоловік.
Українські Карпати характеризуються багатими рекреаційними ресурсами. Важливою складовою цих ресурсів є ліси з наявними в них мінеральними джерелами. Це зумовлює широкий розвиток стаціонарних лікувальних та оздоровчих закладів, різноманітних видів і форм відпочинку людей. Найбільш поширеними видами лісової рекреації в Карпатах є лікувальна, оздоровча, спортивно-туристична, утилітарна та пізнавальна.
Особливе значення має лікувальна рекреація, головна мета якої - лікування і профілактика захворювань. Вона базується на використанні оздоровчих властивостей лісів у комплексі з мінеральними водами, грязями, ваннами та кліматотерапією. Так, у Закарпатській області на базі використання гідрокарбонатно-натрієвих, натрієво-кальцієвих та хлоридно-натрієвих вод функціонують бальнеологічні санаторії "Синяк", "Сонячне Закарпаття", "Поляна", "Квітка полонини", "Шаян", "Гірська Тиса", "Верховина" та кліматична здравниця "Карпати". У передгірній частині Львівської області широкою популярністю користуються бальнеологічні санаторно-курортні комплекси державного значення Трускавець і Моршин, мінеральні води яких з успіхом застосовуються для лікування і профілактики захворювань органів травлення, печінки і нирок. В Івано-Франківській області найбільше значення мають кліматичні санаторно-курортні комплекси Яремче, Ворохта, Косів та бальнеологічно-грязевий курорт Черче. Кліматичні санаторії є також у Чернівецькій області. Санаторії і санаторно-курортні комплекси Карпат дають можливість щорічно лікувати понад 700 тис. чоловік. Лікувальна рекреація здійснюється, як правило, в стаціонарній, довгостроковій і організованій формах.
Не менш важливе значення має оздоровча рекреація, яка базується виключно на використанні цілющих властивостей лісів, її мета - відновлення працездатності людей, зняття фізичних і нервових навантажень. Здійснюється як у стаціонарній, так і в нестаціонарній формах.
Для стаціонарного оздоровлення людей у Карпатах функціонують близько ЗО санаторіїв-профілакторіїв, понад 50 баз і будинків відпочинку, 75 дитячих таборів та інші заклади, які розташовані в лісах або поблизу них. Вони дають можливість щорічно оздоровлювати більше 100 тис. чоловік.
Проте найбільш масовим ' є нестаціонарний, або самодіяльний відпочинок у лісі. Влітку десятки тисяч людей у вихідні виїжджають у приміські ліси, з якими є добре транспортне сполучення.
Як правило, оздоровча рекреація до деякої міри поєднується з утилітарною та пізнавальною. Використання лісів для масового відпочинку населення невпинно зростає. Удосконалення руху громадського транспорту, збільшення кількості транспортних засобів в індивідуальному користуванні, будівництво нових доріг - все це значно розширює можливості нестаціонарної оздоровчої рекреації.
Провідне місце в Карпатах займає спортивно-туристична рекреація, яка поєднує заняття спортом, туризмом, мисливством і рибальством. До послуг спортсменів і туристів 14 спортивних баз і таборів, 36 туристичних баз, їх філій та притулків. Щороку в Карпати приїздить близько двох мільйонів туристів з різних кінців країни. Крупною спортивною базою державного значення є "Україна" у Ворохті. Провщні туристичні бази - "Прикарпаття", "Гуцульщина", "Сріблясті водоспади", "Карпатські зорі" на Івано-Франківщині; "Світанок", "Латориця", "Нарцис", "Трембіта", "Тиса", "Говерла" - на Закарпатті. Туристичні маршрути державного значення проходять через мальовничі гірські ліси до найвищої гори Говерла.
Сприятливі умови в Карпатському регіоні для занять мисливством і рибальством, але ці види рекреаційної діяльності до деякої міри обмежені відповідними строками і певними місцями.
Найбільш масовою і неорганізованою є утилітарна рекреація, яка поєднує аматорський збір грибів, дикоростучих ягід, горіхів, лікарських рослин і квітів з відпочинком у лісі. Цим видом рекреації охоплені практично всі ліси - від передгірних до високогірних районів. У періоди дозрівання ягід, горіхів, появи грибів десятки тисяч мешканців міст і сіл виїжджають в ліси, нерідко на досить велику відстань від населених пунктів.
Досить поширена в Карпатах пізнавальна рекреація, головна мета якої - духовний розвиток людини, збагачення її знань щодо живої і неживої природи, рослинного і тваринного світу. Вона здійснюється переважно шляхом організованих екскурсій у дендрарії, дендропарки, меморіальні лісопарки, до пам'яток природи, на особливо цінні природні об'єкти і комплекси. Великий інтерес виявляють відпочиваючі до краєзнавства, історичних та архітектурних пам'яток, на які багаті Карпати. Для пізнавальної рекреації в окремих лісових масивах створюються пізнавальні або навчальні стежки. Перші такі стежки створені в Трускавецькому та Івано-Франківському лісництвах Дрогобицького лісгоспзагу.
Розглянуті основні види і форми лісової рекреації далеко не вичерпують можливостей цієї унікальної бази відпочинку, яка з кожним роком удосконалюється, набуває нових якісних форм.
У Карпатах найбільші бальнеологічні санаторно-курортні комплекси Трускавець і Моршин на Львівщині та санаторні комплекси "Поляна", "Сонячне Закарпаття" і "Квітка полонини" на Закарпатті, навколо яких виділені значні площі курортних лісів.
Важливе значення для пізнавальної рекреації мають пам'ятки живої і неживої природи, заказники, заповідні урочища та інші цінні природні і штучно створені об'єкти. Сьогодні в Карпатах налічується 39 державних заказників, 29 місцевого значення загальною площею понад 44 тис. га, 99 заповідних урочищ (8,8 тис. га), 22 пам'ятки природи державного (0,8 тис. га) і 142 пам'ятки природи місцевого значення (1,2 тис. га). Багато дендраріїв, дендропарків і арборетумів, де зібрані цінні колекції не тільки представників місцевої дендрофлори, але й з інших регіонів нашої країни і зарубіжних країн.
Зупинимося коротко на найбільш визначних пам'ятках природи та інших об'єктах, які інтенсивно використовуються для пізнавальної рекреації.
Якщо характеризувати рекреаційні регіони в цілому, то слід сказати, що за кількістю купальних днів вони майже не поступаються, наприклад, Одеській групі курортів. Крім того. Донецький рекреаційний регіон виділяється групою озер (Солоний Лиман, Сліпне, Вейсове та Червонооскільське водосховище), що створює сприятливі умови для розвитку водних видів туризму.
Чималі запаси мінеральних вод, зокрема хлоридних, натрієвих (Дніпропетровська, Полтавська, Київська та інші області), родонових у Житомирській, Вінницькій, Черкаській, Київській областях, ропи Слов'янського озера сульфатно-хлоридно-натрієвого складу на Донеччині, а також наявність мулистих і торфових грязей свідчать, що існуючі курорти мають надійну базу для подальшого розвитку. Виділяються також Березівські мінеральні води (Харківська обл.), Горинь (Житомирська обл.), Качанівка (Чернігівська обл.), Рий-Оленівка (Харківська обл.). Біла Церква, Ворзель, Миргород, Пуща-Водиця, Хмільник, Прохорівка, Святошине, Слов'янськ і курортні місцевості Слов'яногірськ, Слов'яносербськ, Старобільськ на Донеччині. Природні рекреаційні ресурси цієї зони дуже ефективні при лікуванні органів кровообігу, нервової системи, захворювань опорно-рухового апарату і травлення.
Найгострішою проблемою для Центральноукраїнської рекреаційної зони є охорона русла Дніпра від радіонуклідів Чорнобиля та стічних вод промислових гігантів центральної і східної частин України.
В межах Поліського рекреаційного регіону виділяються три озерні райони: Західного Бугу, межиріччя Західного Бугу і Прип'яті, басейн Прип'яті.
Поліський рекреаційний регіон фактично закритий для масового відпочинку та оздоровлення через згубний вплив Чорнобиля. Відкритим для рекреаційної діяльності залишився лише Західно-Поліський рекреаційний район з центром у Шацьку, де налічується до 30 прісноводних озер. Тут найбільшу рекреаційну цінність мають водокліматичні та лісові ресурси.
2.2 Туристична галузь України і тенденції розвитку
Туризм в Україні є важливою соціально-економічною гілкою. Щороку Україну відвідують понад 20 мільйонів туристів (25 млн. іноземних громадян у 2008), насамперед з Росії та Східної Європи, а також Західної Європи та США. Структура в'їзного потоку за країною походження виглядає таким чином: країни СНД - 11,9 млн. осіб (63% загального в'їзного потоку), країни ЄС - 6,3 млн. осіб (33%), решта країн - 0,6 млн. осіб (4%).
За даними Всесвітньої організації туризму (UNWTO), Україна входить до десятки лідерів міжнародного туризму за кількістю відвідувань, посідає 7 місце в 2008 році.
Прогнози щодо позитивних тенденцій розвитку туризму в кінці XX ст. та на початку XXI ст. виправдалися. Протягом 2008 року зареєстровано 11,9 млн. відвідань України іноземцями (річний приріст дорівнює 6,2%). В тому числі 5,8 млн. туристичних поїздок (приріст 31,8%) та 5,6 млн. одноденних поїздок (зменшення на 17,7%).
За схемою розрахунків, рекомендованою ВТО, іноземні відвідувачі залишили близько 2,5 млрд., доларів США протягом свого перебування в Україні у 2008 році.
У свою чергу громадяни України в 2008 році здійснили 15,6 млн. закордонних поїздок (приріст склав 16,4%), в тому числі 9,4 млн. туристичних (приріст 8,0%), решта - одноденні відвідання.
Аналогічно до багатьох європейських країн, де найбільш потужними є туристичні потоки між сусідніми державами, для України сукупна частка туристичного обміну з Росією, Білоруссю та Молдовою протягом останніх років коливається близько 65% від загальних обсягах тур потоків.
Поряд з цим, сусідні країни забезпечують і потужні потоки одноденних відвідувачів.
Поїздки між сусідніми державами і надалі будуть значно переважати в структурі міжнародного туризму.
Розглядаючи структуру внутрішнього туризму, слід зазначити продовження активної діяльності у 2008 році туристичних підприємств таких регіонів, як АР Крим, м. Київ, М.Севастополь, Одеська, Донецька, Львівська, Харківська області.
Понад 6,9 млн. населення України здійснили різноманітні подорожі рідним краєм. Близько 16,0 млн. відвідувачів зареєстровано музеями України та більше 1,8 млн. екскурсантів на рахунку тур агентств.
Розрахований за методикою ВТО сукупний обсяг реалізації товарів та послуг різних галузей економіки, що забезпечують задоволення споживчих потреб іноземних та внутрішніх відвідувачів України, склав в 2008 році 20,9 млрд. гривень, або 3,9 млрд. дол. США.
Таблиця - Основні статистичні показники розвитку туристичної галузі в 2000-2008 рр. в Україні
|
Назва показника |
2000 |
2002 |
2004 |
2006 |
2008 |
|
|
Кількість іноземних туристів, які відвідали Україну, млн. осіб |
4,4 |
5,8 |
6,3 |
6,8 |
107,9 |
|
|
Кількість внутрішніх туристів, млн. осіб |
6,6 |
6,9 |
7,2 |
7,5 |
104,5 |
|
|
Кількість екскурсантів, млн.. осіб |
17,6 |
19,0 |
19,5 |
20,0 |
102,4 |
|
|
Обсяг туристського споживання, млн. грн. (розраховано за рекомендаціями ВТО) |
18,5 |
20,9 |
22,6 |
23,8 |
105,3 |
|
|
Кількість підприємств* туристичної та курортної галузей, що надавали послуги |
5709 |
5821 |
6303 |
6500 |
103,1 |
|
|
Загальний обсяг послуг**, наданих підприємствами туристичної та культурної галузей, млн. грн. |
2277,2 |
2736,2 |
3068,8 |
3325,0 |
108,3 |
|
|
Кількість зайнятих на підприємствах галузі, тис. осіб |
180,9 |
185,7 |
189,5 |
192,0 |
101,3 |
|
|
Завантаженість туристичної інфраструктури готелів, санітарно-курортних закладів |
0,24 0,38 |
0,25 0,39 |
0,26 0,38 |
0,27 0,40 |
103,8 105,3 |
Таблиця - Основні статистичні показники розвитку туристичної галузі
в 2004-2008 pp.
|
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
||
|
Кількість туристів, які в'їхали в Україну, млн. осіб |
7,6 |
6,2 |
4,2 |
4,4 |
5,8 |
|
|
Кількість туристів, які виїхали з України, млн. осіб |
Подобные документы
Вплив на рекреаційне господарство. Характеристика рекреаційних ресурсів, показники їх оцінки. Передумови формування рекреаційного господарства Київської області. Природні та історико-культурні ресурси, природоохоронні об’єкти. Основні види туризму.
курсовая работа [211,7 K], добавлен 29.03.2012Передумови збереження та розвитку рекреаційних ресурсів: природних, соціально-економічних, демографічних. Характеристика територіально-рекреаційних ресурсів. Головні стратегічні напрями подальшого розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України.
курсовая работа [226,7 K], добавлен 27.02.2014Дослідження природних туристсько-рекреаційних ресурсів та історико-культурних пам’яток Норвегії. Характеристика складових частин сфери туристичних послуг та виявлення головних ланок, що сприяють розвитку туризму. Аналіз основних недоліків туризму країни.
курсовая работа [54,8 K], добавлен 20.09.2011Загальна характеристика Литви з точки зору розвитку туризму. Характеристика кліматичних рекреаційних, водних та бальнеологічних ресурсів. Основні риси історико-культурних рекреаційних ресурсів. Огляд археологічних, історичних, архітектурних пам’яток.
курсовая работа [4,7 M], добавлен 02.05.2019Готельне господарство як матеріальна база туризму. Характеристика сучасного стану готельного господарства України. Проблеми, динаміка та тенденції розвитку туристського ринку України. Перспективи розвитку готельного господарства столиці України.
курсовая работа [42,2 K], добавлен 11.01.2011Загальна інформація про обраний район Західної України, особливості його інфраструктури та транспортна розв'язка. Атракції і туристичні ресурси регіону, Стратегічні напрямки розвитку господарства в даному напрямку, цільові продукти та їх значення.
контрольная работа [30,4 K], добавлен 13.04.2016Сутність рекреаційного туризму та його місце в загальній класифікації туризму. Тенденції розвитку туризму в Індонезії. Характеристика ресурсного потенціалу Індонезії для розвитку рекреаційного туризму. Обґрунтування нового рекреаційного туру в Індонезії.
курсовая работа [3,4 M], добавлен 02.04.2016Сучасні умови життєдіяльності людського суспільства. Архітектура середовища відпочинку. Розвиток рекреації й ефективне використання рекреаційних ресурсів. Функціональна структура рекреаційного комплексу. Туристичні ресурси та архітектура Сіднея.
курсовая работа [7,7 M], добавлен 13.12.2010Передумови розвитку рекреаційного комплексу Карпат. Кліматолікувальні, ландшафтні, соціально-економічні, бальнеологічні рекреаційні ресурси. Становище сучасної екологічної ситуації. Ступінь розвитку транспортної системи та курортно-рекреаційних об'єктів.
курсовая работа [43,0 K], добавлен 06.11.2011Перспективи використання природних, природо-антропогенних рекреаційних ресурсів в регіонах Росії. Оцінка можливого використання в туристичному комплексі культурно-історичних ресурсів країни. Аналіз різниці в рівні розвитку туризму між регіонами Росії.
контрольная работа [1,6 M], добавлен 05.09.2014
