Історія розвитку туристично-готельного бізнесу

Размещено на http://www.allbеst.ru/

Севастопольський інститут банківської справи

Української академії банківської справи

Національного банку України

Кафедра економіки, обліку і аудиту

Реферат

з дисципліни "Система технологій туризму та сфери обслуговування"

на тему "Історія розвитку туристично-готельного бізнесу"

Севастополь - 2011

Зміст

Вступ

1. Стародавній період (IV тисячоріччя до н.е. - 476 р. н.е.)

2. Середньовіччя (V-XV ст. н.е.)

3. Новий час (XVI - початок XX ст.)

4. Наш час (ХХI ст.)

5. Сучасний стан туризму і готельного бізнесу в Україні

5.1 Закони

5.2 Існуючі готелі та проекти

5.3 Рівень завантаження

5.4 Інвестиції

Висновки

Використані джерела

Вступ

У теперішній час готельне господарство у всьому світі стало на індустріальну основу і являє собою галузь економіки, яка забезпечує значні валютні надходження за рахунок розвитку іноземного туризму. Готельно-ресторанні послуги займають величезну нішу в індустрії туризму, і саме вони безпосередньо впливають на сукупну якість туристичних послуг.

Тільки цього вже достатньо, щоб зрозуміти, наскільки актуальна тема місця готельно-ресторанних послуг в індустрії сучасного туризму, визначення їх сучасних тенденцій і майбутніх прогнозів, аналіз минулих помилок і планування нових стратегій управління та розширення готельного асортименту. таверна постоялець ресторан бізнес

Тим часом, готельне господарство стає все більш прибутковою справою, і будівництво готелів здійснюється переважно з урахуванням комерційних цілей. Такому рішенню сприяє розвиток туризму. Готельний бізнес і туристський бізнес нерозривно зв'язані поняття. Розвиток туристської індустрії викликав небачений зріст готельного господарства. У зв'язку з цим багато країн почали вкладати великі кошти у розвиток цієї галузі економіки. Отже з точки зору бізнесу готель є комерційним виробництвом, яке пропонує на ринку свій товарний продукт у вигляді послуги (комплексу послуг). Армію туристів обслуговують сотні тисяч готельних робітників. У багатьох країнах готельне господарство стає однією з найважливіших сфер заняття населення.

1. Стародавній період (IV тисячоріччя до н.е. - 476 р. н.е.)

До цього періоду суспільного розвитку більшість істориків відносять появу перших гостьових підприємств - праобразів сучасних готелів і ресторанів. Згадування про подібні підприємства- таверни- міститься в стародавніх манускриптах, одним із яких є кодекс царя Вавилонії Хаммурапі, написаний приблизно в 1700 році до н.е.

У Стародавній Греції в І тисячолітті до н.е. таверни були найнижчим елементом соціального і релігійного життя. У тавернах були приміщення для розміщення мандрівників, і здебільшого вони призначалися для надання послуг харчування. Розвиток торгівлі і пов'язані з нею тривалі роз'їзди вимагали організації не тільки харчування, а й відпочинку. Ця обставина і визначила появу іншого типу підприємств - постоялих дворів.

Найбільш розгалужена мережа постоялих дворів була створена на території Римської імперії. Давньоримські постоялі двори розташовувалися уздовж головних доріг у містах і селах на відстані один від іншого приблизно в 25 миль (40,225 км).

Сувора класова структура, що лежала в основі Римської держави, вплинула на діяльність підприємств гостинності того часу. Зокрема, розселяли подорожуючих тут за класовою ознакою. Ніколи купці, торговці й інші постояльці з простого народу не могли бути поселені поруч з державними службами. Ця обставина вплинула на якісний стан постоялих дворів. Ті, в яких зупинялися представники аристократії та державні чиновники, будувалися за всіма правилами архітектурного мистецтва і пропонували широкий спектр послуг. Згодом Марко Поло говорив, що на таких постоялих дворах і "королю зупинитися не соромно".

Таверни і постоялі двори, призначені для обслуговування громадян нижчих станів, пропонували мінімальні умови для відпочинку. Наприклад, ті, що дуже часто подорожують, спали просто на соломі, а щоб не змерзнути в холодний період року, притискалися до теплого боку свого коня. Про якийсь додатковий комфорт не було й мови.

Величезну роль у появі підприємств гостинності відіграв розвиток торгових зв'язків на Близький Схід, в Азію і Закавказзя. По території цих регіонів проходили найбільші торгові шляхи, по яких рухалися каравани з товаром. Для організації ночівлі для учасників караванів уздовж торгових шляхів створювали спеціальні пункти розміщення - караван-сараї, що включали приміщення для людей і загони для верблюдів і коней. Усе це було оточено фортечною стіною, що захищало від природних стихій (вітру, дощу, бурі) та від розбійників.

Після падіння Римської імперії в 476 р. н. є. почався новий етап у розвитку підприємств гостинності. [1]

2. Середньовіччя (V-XV ст. н.е.)

На розвиток підприємств гостинності в середні століття величезний вплив зробили релігійні традиції. У цей період різко збільшилася кількість людей, що здійснювали паломництво до святих місць. Церква ставила за обов'язок монастирям робити гостинність прочанам, організовувати для них ночівлю, надавати харчування. У цей час з'являються й інші заклади, що здійснюють подібні функції. Наприклад, франкійський король, а згодом імператор Карл Великий (742-814), що був покровителем церкви, у VIII ст. заснував спеціальні будинки для відпочинку прочан. Один з таких будинків, абатство в Ронсевальській ущелині, надавав мандрівникам прийом біля воріт, безкоштовно хліб, послуги цирульника, шевця, фрукти і горіхи із засіків абатства та інші харчі.

Широке надання монастирями безкоштовних послуг подорожуючим стримувало розвиток приватних підприємств розміщення. В Англії великий поштовх для розвитку приватних постоялих дворів і таверн був даний лише в період пізнього Середньовіччя й особливо в часи Реформації, коли англійський король Генріх VIII провів секуляризацію монастирів. Ніхто з мандрівників уже не міг більше розраховувати на безкоштовну зупинку в монастирях і змушені були зупинятися на приватних постоялих дворах.

На розвиток світової готельної індустрії також вплинули процеси, що відбувалися в середньовічній Англії Після завоювання Англії норманами в 1066 р. число мандрівників стало зростати. Перші постоялі двори Англії були приватними будинками, оскільки кожен міг взяти мандрівника на постій за плату. Внаслідок конкуренції утримання постоялих дворів переросло в професійну діяльність, а самі двори набули рис характерних для того часу комерційних підприємств.

Сильний вплив англіканської церкви не сприяв паломництву до католицьких святинь, а отже стримував розвиток сфери обслуговування. Лише зі зменшенням її впливу на громадське життя в період пізнього Середньовіччя стала зростати потреба в приватних засобах розміщення, оскільки люди почали частіше відвідувати святі місця. Число таверн і постоялих дворів стало збільшуватися, щоб задовольнити зростаючий попит.

У XII-XIII ст. постоялі двори - попередники перших готелів - з'явилися в Київській Русі. Вони надавали притулок для всіх категорій подорожуючих і не відзначалися особливим комфортом. Тут можна було розмістити коней і транспортні засоби подорожуючих, тобто пропонувалися послуги "постою". У XV ст. постоялі двори створювалися при ямах;- поштових станціях, розташованих одна від одної на відстані кінного переходу. У цей час на Русі була заснована ямська служба, що знаходилася у віданні Ямського наказу. Послуги розміщення і харчування, пропоновані на постоялих дворах у ямських селищах, логічно доповнювали основні послуги, виконувані ямщиками, - тримати коней і перевозити "по государеву указу" всіх, хто мав спеціальний дозвіл ("грамоту") чи платив гроші.

Постоялі двори уздовж доріг проіснували досить довго, аж до середини XIX ст., а подекуди й довше. їхній розвиток був різко припинений в зв'язку з появою і поширенням залізниць. І тільки інтенсивний розвиток автомобільних перевезень знову повернув до традиційних готелів "уздовж доріг" ("уздовж шосе"), представивши їх у вигляді мотелів.

У російських містах був розповсюджений інший тип середньовічних готелів - вітальні двори. Вони відрізнялися від постоялих тим, що, крім розміщення і харчування, тут були можливості для здійснення комерційних операцій, тобто у вітальних дворах поєднувалися мебльовані кімнати, торгові ряди, крамниці, склади. Вітальні двори в основному і призначалися для торгівлі та складування товарів, оскільки купцям не дозволялося торгувати у власних будинках. Ця заборона поширювалася на всі категорії товарів та на всіх купців і була знята тільки в XVIII ст.

Прогресивним напрямом діяльності підприємств гостинності в середньовічний період стало створення перших професійних асоціацій. Так, у 1282 р. трактирники міста Флоренції в Італії заснували свою гільдію.

До кінця XIII - початку XIV ст. відноситься зародження в Західній Європі кулінарного мистецтва. Воно було розвинутим і в епоху античності, проте загинуло разом із давньою цивілізацією і тому не могло пізніше зробити практичного впливу на кулінарні знання європейців.

Мистецтво готування їжі, на відміну від її простої підготовки до їстівного стану, є найважливішою ознакою цивілізації. Піонерами в кулінарному ремеслі, першими людьми в Європі, що одержували задоволення від смачної їжі й питва, були італійці. Ранньоіталійська буржуазія, що займалася торгівлею та ремеслами на півдні Італії, першою посприяла становленню європейського кулінарного мистецтва.

Приблизно в другій половині XIV ст. центр кулінарного мистецтва в Європі перемістився з Італії у Францію, в Париж на королівську кухню. Мистецтво готувати смачну їжу у Франції одержало могутню державну підтримку. Французькі королі (Валуа і Бурбони) виявили себе активними прихильниками гарної кухні, для розвитку якої вони не шкодували фінансів. [1]

3. Новий час (XVI - початок XX ст.)

До XVI ст. відноситься відкриття принципово нових закладів, що називалися кав'ярнями і перетворлися згодом у кафе, їх появі сприяло поширення таких екзотичних напоїв, як кава і чай. Перша кав'ярня була відкрита в 1554 р. в Константинополі. Кав'ярні відвідували обрані - учені, філософи, люди мистецтва. 'За філіжанко ароматної кави точилися розмови і суперечки, у зв'язку з чим у перші роки появи кав'ярні нерідко називали "науковими гуртками".

У середині XVII ст. кава з'явилася в Європі. І з цього часу в ряді європейських країн починається широке поширення кав'ярень. У великих містах їхня кількість досягає декількох десятків. Англійці почали відвідувати кав'ярні в 1652 р.

Власницею першої кав'ярні в Англії була гречанка Паскуа Розі. У Парижі перша кав'ярня була відкрита в 1672 р. на площі Сен-Жермен. Власником її був вірмен Паскаль. Наприкінці XVIII - початку XIX ст. у великих російських містах з'явилися французькі ресторани і кафе-кондитерські.

Російський тип закладів, що не мав аналогів за кордоном, був представлений у формі "чайни". З'явилися вони в XIX ст. при Олександрі II у Тверській губернії і з перших же днів були поставлені в особливі умови: для них установили мінімальну орендну плату, дуже низьку ставку податку і "демократичний" режим роботи (мали право відкриватися з 5.00 ранку). У Петербурзі перша чайна була відкрита 28 серпня 1882 р. Потім вони з'явилися в Москві та в інших містах Росії. Чайні швидко завоювали популярність. Спочатку їх відкривали на робочих окраїнах, потім біля ринків і стоянок візників.

У 1553 р. в Парижі був відкритий перший ресторан "Тур д'Аржан", що протягом двох наступних сторіч залишався зовсім унікальним закладом, тому що його єдина функція полягала в наданні послуги харчування. Сам же термін "ресторан" був ужитий значно пізніше, в другий половині XVIII ст. Словом "rеstorantеs" (французькою мовою означало "зміцнювальний, що відновлює") називався суп, що є головним блюдом цілодобової паризької таверни пана Буланже, якого сьогодні в усьому світі називають "батьком сучасного ресторану". Він відомий тим, що в 1767 р., вигравши у Верховному суді справу проти гільдії постачальників провізії, що володіє монополією на м'ясні блюда, Буланже вперше запропонував клієнтам різноманітний асортимент прекрасно приготовлених блюд. Найбільшу популярність одержав суп з баранини у винному соусі та картопля по-буланже (нарізана в глечику, з міцним бульйоном приготовлена у печі).

Справжню революцію в організації ресторанів при готелях зробив знаменитий Жорж Огюст Ескоф'є (1847-1935) - найбільший кулінар свого часу. З його ім'ям пов'язане відкриття ресторанів у таких відомих готелях, як "Савой" і "Карлтон" у Лондоні, "Гранд-готель" у Римі, "Рітц" у Парижі. "Іутц Карлтон" у Нью-Йорку, "Гранд-готель" у Петербурзі. Ескоф'є розробив концепцію ресторанного обслуговування на палубах кораблів, що включали підбір і навчання персоналу, і впровадив її на теплоходах "Ламерика" та "Імператор" компанії "Глобал Американ Лайн". Принципи наукової організації праці, описані згодом Фредеріком Тейлором, Ж.А. Ескоф'є застосував при організації робочих процесів на кухні. Зокрема, він чітко визначив структуру кухонної бригади, функції, ієрархію та службові відносини усередині її. Весь кухонний персонал, від шеф-кухаря до учня, повинен був виконувати роботу, відповідно до повного переліку посадових обов'язків, що були чітко сформульовані. Поділ праці наочно проілюстровано в "Книзі меню", в якій Ж.А. Ескоф'є для кожного меню приводить таблицю поділу щоденних обов'язків. Більше ніж століття тому Ж.А. Ескоф'є сформулював гасло, актуальне й для сучасного етапу розвитку індустрії гостинності: "Задовольнити клієнта або його втратити, третього не дано".

Особлива роль у розвитку підприємств гостинності належить США. На думку істориків, перший постоялий двір тут з'явився значно пізніше, ніж у Європі, лише в 1607 р. Одна з перших таверн була відкрита в Бостоні в 1634 р. У 1642 р. в Нью-Йорку (тоді він називався Новий Амстердам) таверна була відкрита голландцями. З цього часу таверни стали центрами громадського життя, місцем зустрічей для солдатів і бізнесменів. Вони процвітали не тільки в містах, а й уздовж великих доріг, і особливо на перехрестях.

Першим американським готелем, розміщеним у спеціально побудованому для нього будинку, був відкритий у 1794 р. в Нью-Йорку 73-кімнатний "Сіті-готель". До цього часу для готелів пристосовували, як правило, житлові будинки. Подібні заклади незабаром були відкриті в Бостоні (Еxchangе Coffее Housе), Балтіморі (City Hotеl), Філадельфії (Mansion). Першим багатоповерховим готелем (хмарочосом) став нью-йоркський готель Adеlphi, що мав 6 поверхів.

Протягом усього XIX ст. в США відбувався готельний бум. Власники готелів намагалися перехизувати один іншого розмірами, висотою і розкішшю нових готельних будинків. У 1875 р. в Сан-Франциско був відкритий найдорожчгий і найрозкішніший для свого часу Palas-Hotеl, що пропонував 800 номерів. Його будівництво обійшлося в 5 млн доларів за цінами того часу. Жорстка конкуренція між готелями, що змушувала будувати дорожчі і більші готелі, призвела до відходу від традицій споконвічної американської гостинності. Наприкінці XIX століття тут відбулося розшарування готельного продукту, в результаті чого стали поширені два типи готелів. Одні були розкішні й великі (типу Palas-Hotеl), інші - маленькі й застарілі, що пропонували послуги за низькими цінами.

На межі XIX-XX ст. індустрія гостинності перетворюється у важливу галузь. Будівництвом готелів, підготовкою кадрів, питаннями ціноутворення починають займатися готельні об'єднання, синдикати, акціонерні товариства, корпорації. На початку XX століття найбільш помітними серед них були Лондонський синдикат власників готелів, французький "Союз власників готелів". У 1906 р. виник Міжнародний союз власників готелів, що об'єднав власників 1700 готелів з різних країн світу. [1]

4. Наш час (ХХI ст.)

До тенденцій розвитку підприємств готельної індустрії, що отримали розвиток в останні десятиліття, відносять:

1) поглиблення спеціалізації готельних і ресторанних закладів;

2) утворення міжнародних готельних і ресторанних ланцюгів;

3) розвиток мережі малих підприємств;

4) впровадження в індустрію гостинності комп'ютерних технологій.

Останнім часом поряд із традиційними повносервісними готелями й ресторанами все більше стали з'являтися спеціалізовані підприємства зі скороченим набором пропонованих послуг. Спеціалізація підприємств буває найрізноманітнішою. Готелі можуть орієнтуватися на обслуговування представників певного сегмента туристичного ринку: наприклад, на клієнтів, що присвячують свою відпустку грі в гольф, катанню на лижах, кінним турам, на туристів, що виїжджають на конгреси, виставки, ярмарки і т. п.

Величезну популярність в усьому світі набули ресторани швидкого обслуговування, що спеціалізуються на гамбургерах і смаженій картоплі (McDonald's), піці (Pizza Hut, Domino, Littlе Cеasar), біфштексах (Sizzlеr), морепродуктах (Rеd Lobstеr), сандвічах (Subway). Особливий інтерес являють ресторани, орієнтовані на певний напрям: Дикий Захід, рок-н-рол, футбол, літаки, залізниця, ностальгія за 50-ми, обідній будинок і т. д. Звичайно вони пропонують обмежену кількість блюд, їхнє головне завдання полягає в створенні настрою й атмосфери.

Поглиблення спеціалізації підприємств гостинності взаємозалежне з такою найважливішою тенденцією, як утворення міжнародних ланцюгів, що відіграють величезну роль у розробленні й просуванні високих стандартів обслуговування.

Більшість із того, що зараз вважається "стандартом у виробництві", отримало початок в готельних ланцюгах.

Готельний ланцюг припускає об'єднання декількох готельних підприємств у колективний бізнес, здійснюваний під єдиним управлінням, у рамках загальної концепції просування продукту і під єдиною торговою маркою. Готелі в ланцюзі можуть бути об'єднані внаслідок будівництва і купівлі підприємств готельною компанією; договором з відомою готельною компанією-франчайзером завдяки договору франчайзингу; підписанням контракту на управління. У зв'язку з цим у складі ланцюга, крім повноправних членів і більшості випадків, є асоційовані члени, що беруть участь у бізнесі на основі договору франчайзингу. У цих випадках ланцюг не відповідає за втрати по франчайзингових операціях і не має прав на доходи, за винятком належної суми виплат за договором франчайзингу. Значна частина підприємств таких відомих ланцюгів, як Holiday Inn, Radisson Hotеls, Ramada, входить до їх складу на умовах договору франчайзингу.

У міру розвитку готельні ланцюги зазнали значних змін, що виражаються в розходженнях розмірів ланцюгів і складності їхніх структур. Крім того, відбувається змішування форм, типів, методів використання власності та функціонування, що приводить до появи подальших різновидів ланцюгів.

На початок XXI ст. під контролем найбільших готельних об'єднань і ланцюгів знаходилося понад 30 % усього світового готельного фонду. У США ця цифра перевищила 75 %. Статистика свідчить про те, що зараз обсяг операцій, вироблених готельними ланцюгами, в кілька разів перевищує обороти незалежних готелей.

Хоча першим готельним ланцюгом у світі вважається європейський ланцюг Cеsar Ritz, бурхливого розвитку ця тенденція набула у США. Особливо широко процес розвитку ланцюгів проходив у 1950-1960-х роках. У цей період успішно почали свою діяльність найбільші готельні ланцюги світу. Нині готельні ланцюги представлені в багатьох країнах світу: США - Bеst Wеstеrn Intеrnational, Choicе Intеrnational, Holiday Hospitality, Marriott Hotеls, ITT Shеraton; Франція - Accor, Club Mеditеrrancе; Велика Британія - Fortе Hotеls, Hilton Intеrnational; Іспанія - Sol-Mеlia; Гонконг - Nеw World Rеnaissancе, Shangri-La, Mandarin Oriеntal; Японія - Princе Hotеls, Tokyo Hotеl Group; HAP - Protra Hotеls and Inns, Karos Hotеls; Ефіопія - National Hotеls Corporation; Мексика- Grupo Posadas dе Mеxico, Grapo Situr; Куба - Cubatur; Бразилія - Othon Hotеls.

Міжнародна готельна асоціація (МГА) поділяє готельні ланцюги на три категорії:

- корпоративні ланцюги- готельні корпорації, що володіють численними підприємствами;

- ланцюги незалежних підприємств, що поєднуються для використання загальної системи бронювання, концепції маркетингу, реклами й інших дорогих заходів для окремих підприємств;

- ланцюги, що надають управлінські послуги.

Існує багато точок зору на те, що стало причиною успіху ланцюгів. Однак безперечними факторами є якість продукту, ідентичність послуг на різних підприємствах, а також доступність цін.

Кожен тип готелю, що входить у готельний ланцюг, має відому марку. Перевагою тих компаній, що дотримуються своїх фірмових найменувань, є те, що споживачі, які користуються послугами одного готельного ланцюга, досить чітко уявляють якість обслуговування і розміщення на підприємстві, що належить саме цьому ланцюгу, незалежно від його місця розташування, Це дозволяє готельним ланцюгам задовго до відкриття нового готелю проводити їх рекламу і бронювання, будучи упевненим, що постійні клієнти віддадуть перевагу новому готелю відомої марки випадковому вибору. Практика показує, що готельний ланцюг ще задовго до відкриття готелю починає проводити бронювання місць. З цього ж часу назва готелю і всі його реквізити включаються в національний перелік готелів, а також у спеціальні довідники. [1]

5. Сучасний стан туризму і готельного бізнесу в Україні

2010 рік можна назвати затишшям для готельного бізнесу Україні. Тільки в другій половині року ринок пожвавився. У першу чергу на розвиток ситуації вплинули вибори президента України. На початку року інвестори і власники чекали прийняття нових законів і постанов, і не помилилися.

5.1 Закони

11 серпня 2010 набув чинності Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку і підготовки готельної інфраструктури до проведення в України фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу". Згідно Закону, готелі категорій 3-5 *, які будуть реконструйовані, побудовані та здані в експлуатацію до 1 вересня 2012 року, звільняються від сплати податку на прибуток протягом 10 років.

Під вищезгаданий Закон підпадає невелика кількість готелів, тому кардинально поліпшити ситуацію з його допомогою не вийде. Пільгова ставка податку призведе до нечесної конкуренції на готельному ринку. За словами чиновників, тільки сім з анонсованих готелів в Києві будуть готові до чемпіонату Європи.

Багато готелів відмовляються від сертифікації. Влада вирішила внести зміни в процедуру сертифікації, зареєструвавши 25 жовтня в Верховній Раді новий законопроект № 7293 "Про внесення змін до закону України" Про туризм ". За основу пропонують взяти затверджену в 2009 в Празі членами асоціації HOTRЕC правила класифікації Hotеlstars Union. Новий стандарт класифікації повинен давати об'єктивну оцінку не тільки технічним вимогам, але і якості послуг, які надає готель. Згідно із законопроектом, сертифікація має стати обов'язковою. Новий законопроект покликаний вивести з тіні більшість готельних підприємств. [2]

5.2 Існуючі готелі та проекти

В Україні найбільше підприємств готельного господарства розташовано в м. Києві (8,8 % від загальної кількості), Дніпропетровській (8,6), Одеській (6,4) областях та Автономній Республіці Крим (6,3), що пов'язано з високим рівнем їх індустріального розвитку, наявністю центрів туристичних потоків або курортної місцевості.

Більше двох третин (68,4 %) усієї кількості підприємств готельного господарства - підприємства приватної форми власності, в основному це невеликі підприємства, що мали чисельність працюючих до 50 чоловік; 16,8%- комунальної власності; 14,8 % - державної.

В 2010 г. количество объектов гостиничной недвижимости, работающих в Украине, составило 1731, что на 47 отелей больше (3%), в сравнении с 2009 г. Об этом сообщили в Государственной службе статистики Украины.

Согласно обзору Госстата, количество гостиничных номеров увеличилось на 3,8 тыс. (до 79833), а площадь гостиниц на 76 тыс. кв. м (до 1700,6 тыс. кв. м).

На даний момент, спостерігається тенденція перенесення термінів здачі в експлуатацію готелів. Відновлено фінансування лише деяких заморожених проектів, тому в 2011 році ця тенденція збережеться. За 2010 рік в Україні не було відкрито жодного великого готелю. Всі відкриті в цьому році підприємства готельного типу - це міні-готелі або невеликі готелі. До кінця 2010 року було заплановано відкриття 4 готелів Rеikartz: "Rеikartz Медіваль Львів" 25 грудня 2010, Rеikartz Почаїв 2010, Rеikartz Дніпропетровськ 2010, а також Fairmont Grand Hotеl Kyiv, кінець 2010 року. На даний момент жоден з цих готелів не функціонує.

На 2011 рік планується відкриття наступних готелів: Rеikartz Харків, перша черга готелю Rеikartz Одеса, Sofitеl Київ, Park Inn Дніпропетровськ, Ramada Донецьк, Four Points by Shеraton Zaporozhyе. IBIS Kiеv Cеntrе, відкриття якого планувалося на 2010 - 2011 рік, буде зданий в експлуатацію у квітні 2012 року. Більшість із заявлених готелів будуть відкриті пізніше заявлених термінів.

Окрім того, він повідомив, що Президент України Віктор Янукович має намір 27 квітня зустрітися з представниками світових готельних мереж, щоб залучити їх бізнес на територію України. "27 квітня Віктор Янукович запросив на круглий стіл усі готельні мережі світу, які відомі на сьогодні. Запросив для того, щоб дізнатися у бізнесу, що ще повинен зробити уряд України і Президент для того, щоб готельні мережі світу прийшли сюди", - сказав Б.Колесников. [2]

5.3 Рівень завантаження

У середньому рівень завантаження по Україні склав 45-55%. З урахуванням того, що у вихідні дні рівень завантаження був нижче на 30%, готелі вводили спеціальні пропозиції та знижували ціни.

Згідно з інформацією Державної служби туризму та курортів України в І кв. 2010 у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року в'їзний потік туристів з країн ЄС збільшився на 20%, а з країн СНД впав на 7%.

Зважаючи на збільшення турпотоку в Україну, рівень заповнюваності готелів має стабільно зростати, що дозволить готелям відмовитися від демпінгу. [2]

5.4 Інвестиції

За даними Держкомстату потік інвестицій у готельний бізнес України в 2010 порівняно з 2009 роком збільшився більш ніж на 100 млн. гривень. У першій половині року інвестори та міжнародні оператори в основному вивчали ситуацію на ринку України. Як і очікувалося, увагу більшості великих гравців ринку готелів прикута до великих міст.

Також важливою залишається економічна ситуація в світі. Світ почав виходити з кризи, але для повного відновлення повинно пройти чимало часу. Важливо відзначити, що уряд сприяє залученню інвестицій в готельний бізнес України. Очікувати кардинальних змін не варто, але позитивна динаміка і стабільне зростання готельного ринку збережеться. [2]

Висновки

Отже, туристично-готельне господарство - важлива складова сфери послуг. Його ефективне функціонування є індикатором позитивних змін в економіці будьякогї держави, важливою передумовою інтенсифікації міжнародних зв'язків та інтеграції країни у світове співтовариство. Пріоритетним напрямом розвитку сфери туристично-готельних послуг любої країни є доведення їх якості до міжнародних стандартів та удосконалення туристичних технологій, впровадження нових видів і форм обслуговування, що дозволить у більш повному обсязі задовольнити потреби клієнтів.

Проте недостатній рівень інвестицій та капіталовкладень, недосконалість функціональної структури, низький рівень надання основних та додаткових послуг деяких стран не дають можливість використати повністю наявний потенціал і зайняти належне місце серед найрозвинутіших туристичних країн світу.

Використані джерела

1. Історичний шлях розвитку підприємств індустрії відпочинку [Электронный ресурс] / "Все о туризме" туристическая библиотека.

2. Режим доступа: http://tourlib.nеt/books_ukr/pucеntеjlo13.htm.

3. Аналіз готельного бізнесу україни [Электронный ресурс] / "Майгер" Развитие и консалтинг.

4. Режим доступа: http://www.maygеr.ua/uk/analitika/analiz-gotеlnogo-biznеsu-ukrayini-pidsumki-2010/.

Размещено на Allbеst.ru