Виникнення і розвиток метання диску

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виникнення і розвиток метання диску

Вступ

Метання диска - найдавніший вид легкої атлетики, який мав велику популярність ще в Стародавній Греції. Розкопки показали, що диски в давнину виготовлялися з різного матеріалу: каменю, щільного дерева, заліза, свинцю. У VI ст. до н.е. стали з'являтися спортивні диски різної маси та об'єму. Моделлю сучасного диска послужив знайдений на о. Егіна бронзовий диск (діаметр 21 см, маса 1,884 кг).

Метання диска - дисципліна, яка полягає в метанні спеціального спортивного снаряда - диска, на дальність. Відноситься до метань і входить в технічні види легкоатлетичної програми. Вимагає від спортсменів сили та координації рухів. Є олімпійською дисципліною легкої атлетики для чоловіків з 1896 року, для жінок з 1928 року. Входить до складу легкоатлетичного багатоборства.

Першим офіційним рекордсменом світу став американець Д. Дункан; його рекорд 47 м 58 см, встановлений в 1912 р., протримався протягом 12 років. Зростання світового рекорду пов'язаний в основному з іменами американських спортсменів: Е. Кренца - 51 м 03 см (1930 р.), Ф. Гордіїв -59 м 28 см (1953 р.), Д. Сильвестра - 68 м 40 см (1968 р.), чотириразового переможця олімпійських ігор А. Ортера. Цікаво відзначити, що результат 69 м 48 см спортсмен показав у віці 44 років (1980 р.).

У нашій країні метанням диска почали займатися в кінці XIX століття. На змаганнях, що проводяться на Каменноостровському велодромі в Петербурзі, був показаний результат 20 м 14 см. Перший рекорд СРСР був показаний А. Сидоровим в 1923 р. і дорівнював 35 м 74 см. І. Сергєєв перший метнув диск за 40 м, а потім З. Ляхов перший послав снаряд за 50 м і в період з 1934 по 1939 р. 11 разів підвищував рекорд СРСР. Потім рекорд країни поступово покращували наступні спортсмени: X. Ліппі, Б. Матвєєв, О. Грігалка, К - буханці, А. Балтушнікас, а рекорд В. Трусенева 61,64 м одночасно був рекордом світу.

1. Історія виникнення метання диску

Від Афін до Сіднея

Метання «дискоса» було одним з найпопулярніших видів атлетики у стародавніх греків. Лікарі навіть наказували його з лікувальними цілями людям, страждаючим від повнокров'я і ожиріння. Солон, законодавець афінської держави, ще в VI столітті до нової ери говорив, що «метання диска зміцнює плечі і підвищує силу рук і ніг». В палестрах (своєрідних давньогрецьких ДЮСШ) хлопчики вправлялися в метанні легких дисків. Спочатку метали кам'яні диски, але з розквітом в Греції металургії стали користуватися бронзовими. Вага снарядів, за даними археологів, коливався від 1,245 до 4,5 кг. Метали диск з невеликого узвишшя.

На першій Олімпіаді сучасності 1896 року в Афінах ніхто з учасників змагань до ладу не знав, як все-таки треба метати диск - знизу або збоку? Греки переконали всіх, що їх далекі предки метали саме так, як зображено на скульптурі Мирона «Дискобол». Тут же були складені правила Дискометание з «подіуму» заввишки 80х70 см. Можна було метати і «грецьким» стилем - знизу, і «вільним» - збоку. Переможцем, несподівано для всіх, став 18-річний американський студент Роберт Гаррет, який жбурнув диск «вільним стилем» на 29,145 м. Про себе олімпійський чемпіон розповів, що на його батьківщині в США метання диска взагалі невідомо, а він сам зацікавився цим древнім видом незадовго до від'їзду в Афіни.

Античний стиль виявився нераціональним, однак ще досить довго, за наполяганням греків, диск метали двома способами: «грецьким» і з застосуванням обертання з кола 7 футів - 213,4 см. У 1908 році на Олімпійських іграх в Лондоні дискоболи розіграли дві золоті медалі: в метанні «грецьким» способом, але вже без подіуму, метаючи з кола. Обидва види змагань виграв американський атлет Мартін Шерідан. Диск, посланий їм, після обертання полетів на 40,89, а метаючи «грецьким» стилем, він показав лише 38 м. Після цього античний спосіб був зданий в архів.

Практичні американці першими зрозуміли неефективність метання з цоколя і ще до настання ХХ століття почали метати диск з кола. До цього ж часу відносяться і перші спроби виконання метання з поворотом. Спочатку метали з місця, роблячи крок вперед правою ногою. Потім, стоячи обличчям у напрямку метання, обертаючись на лівій нозі навколо вертикальної осі тулуба. Але якщо малі розміри кола були ще придатні для штовхання ядра, то дискоболи насилу вміщалися в ньому, часто порушуючи правила. Тому змагання стали спочатку проводити з квадрата 2,5 х2, 5 м, а в 1910 року був прийнятий стандартний розмір кола діаметром 2,5 м, що стоїть і понині.

Отримавши велику свободу пересування по колу, спортсмени почали експериментувати з подвоєною енергією. Один з перших варіантів кидка з поворотом продемонстрував в 1912 році американець Д. Дункан, що став автором першого офіційного світового рекорду з кола 2,5 м - 47,58. У двадцятих роках з'явився варіант метання з «півтора поворотами», коли спортсмен ставав уже лівим боком у напрямку кидка, його вперше виконав Т.Ліб (світовий рекорд - 47,61 в 1924 році). Цією технікою дискоболи користувалися до середини 30-х років. Залишалося зробити останній крок - повернутися спиною в напрямку метання. Такі спроби були відомі. Ще в 1900 році такий початок на II Олімпійських іграх в Парижі робив чеський дискобол Франтішек Янда-Сук, але тоді ця новинка не отримала широкого розповсюдження. Значно пізніше, в 30-х роках ХХ століття, зусиллями Ф. Фокса, Е. Кренца, Х. Андерсона, такий початок отримало загальне визнання.

Але техніка метання диска розвивалася не тільки по шляху вдосконалення початку повороту. Спортсмени шукали також можливості збільшити амплітуду рухів і швидкість розгону снаряда, а також раціональні ритми рухів. Великий вплив на розвиток метання диска в Європі надали фінські метальники. Їх школу відрізняли широкі хвилеподібні рухи руки з диском і плавний «крокуючий» поворот.

Але коли в 1930 році американець Е. Кренц першим перейшов рубіж 50 м - 51,03 (результат, який вважався фантастичним на ті часи), багато метальники стали копіювати його варіант «стрибкоподібного» повороту. У 30-і роки законодавцями мод у світі були американські та фінські дискоболи. В результаті отримала поширення «змішана» фінсько-американська техніка. Вона увібрала в себе все раціональне та найкраще з цих домінуючих шкіл метання диска. Так поступово техніка метання диска брала сьогоднішні риси.

У 40-х роках диск метали приблизно так само, як це роблять зараз. Зміни в техніці відбуваються тільки в рамках індивідуальних особливостей метальників. Величезне число спортсменів і тренерів внесли в її вдосконалення свій вклад. Першим, що переступили рубіж 60 м, став в 1961 році американець Джей Сильвестр - 60,56. Він же напередодні Олімпійських ігор в Мехіко довів світовий рекорд до 68,40. Але стати олімпійським чемпіоном йому не довелося. На верхню сходинку п'єдесталу пошани, як і на трьох попередніх Олімпіадах, піднявся Альфред Ортера, єдиний атлет ХХ століття, чотири рази поспіль виграв Олімпійські ігри.

Якщо для подолання рубежу 60 метрів знадобилося 30 років, то наступний рубіж був подоланий через 16 років: 1 травня 1976 року в Сан-Хосе американець Мак Уілкінс продемонстрував фантастичну серію кидків: 70,08-70,24-70,86 і пішов зі стадіону новим рекордсменом світу

Метання диска було одним з улюблених фізичних вправ давнини. Ця вправа була включена в програму олімпійських ігор давнини, як частина п'ятиборства (пентатлон).

Снаряд для метання називався дискос, а метальник діскоболос. Точні відомості про досягнення і техніці виконання кидка до нас не дійшли.

Деякі відомості про снаряді для метання були отримані в XIX в. під час розкопок в Олімпії. Були знайдені диски з каменю, дерева, заліза, міді і бронзи, вага яких коливався від 1,25 до 5,70 кг, а діаметр від 16,5 до 34 см.

У 1859, 1870, 1875, 1888 і 1889 рр. в Греції проводилися національні олімпійські святкування. Метання диска, перейняте від давніх греків, було проведено як спеціальний вид змагань. При цьому диск метали, як в античні часи, з піднесення розміром 80?70 см. Однак цей спосіб метання виявився непридатним для подальшого вдосконалення.

Метання диска, як вид в сучасний час було вирішено відродити на перших олімпійських іграх в Афінах (1896). Тоді ще не було чіткого уявлення про техніку і вирішили провести змагання в грецькому стилі. У 1908 році на Олімпіаді в Лондоні змагання провели у двох стилях: грецькою і вільному (близькому до сучасного). Вільний стиль виграв по дальності і надалі почалося вдосконалення стилю при якому в початковому положенні обертання диска відбувається в горизонтальній площині.

Спочатку метали з піднесення, як стародавні греки, далі перейшли в сектор для штовхання ядра. Проте розміри сектора були малі і з 1910 року IAAF збільшила розміри сектора для метання диска до 2.5 метрів.

У 1921 році американець Догерті запропонував новий стиль - з півтора поворотами. Атлет починав рух лівим боком у напрямку майбутнього кидка і, обертаючись спочатку на лівій нозі, переступав на праву. У 1930 році американець Кренц перевищив рубіж 50 м (51,03 м) і його варіант техніки, поворот у високому стрибку став найбільш популярний в усьому світі. До 1940-х років йшло вдосконалення цього стилю і принципово з того часу техніка дискобола не змінюється.

Метання диска це одна з найдавніших спортивних дисциплін зв'язує фізичні вправи стародавніх і сучасний спорт. Як показують дослідження істориків і археологічні розкопки метання диска було популярно в Древній Греції і ці змагання проходили на античних олімпійських іграх. Снаряди виготовлялися з каменю і бронзи, масою від 1,25 до 5,70 кг, діаметром від 16,5 до 34 см. Наскільки можна судити за історичними свідченнями того часу метали атлети з піднесення, боковим рухом коли площина диска перебувала перпендикулярно землі.

2. Олімпійські ігри - метання диска

Метання диска як один із залікових видів легкої атлетики входив в давньогрецьке п'ятиборство (пентатлон). У Греції застосовувалися диски з каменю, заліза і дерева. За формою метальні диски були круглими з опуклістю в середині. Диски були різної ваги, обсягу і розмірів.

Вага диска була від 1.245 до 5.707 кг, а діаметр диска складав від 16.5 до 34 см. Під час змагань на Олімпійських іграх застосовувалися тільки три диски, які були однакові за вагою та розміром.

Метання диска зазвичай проводились без поворотів, з місця, яке представляло невелику злегка нахилену площадку (кам'яну плиту), де поміщається один дискобол. Це місце називалося «балбіс».

Про результати метання диска в той час відомо небагато, однак є відомості, що грек Фалаіс метнув диск на 28 м 17 см (95 футов).

У 1912 р. ІААФ затвердив прийнятий в міжнародному масштабі розмір кола для метання диска діаметром 2,50 м. З часу Олімпійських ігор 1920 р. змагання проводяться тільки на кращий кидок однією рукою. З 1928 р. в олімпійську програму включено метання диска для жінок.

З 1897 р. і до сьогоднішнього дня проходить еволюція повороту диска, і замість однієї чверті повороту диск тепер метають з півтора поворотом. Пізніше виникали різні варіанти техніки: гвинтоподібна, хвилеподібна, маховою кидок, кидок з повороту, обертальна, кидок з подвійною опорою і поворот з стрибка.

На I Олімпійських іграх в 1896 р. перемогу в метанні диска здобув Р. Гаррет (США) з результатом 29,15 м, хоча до приїзду в Афіни він ні разу не метав диск. У 1897 р. швед Седерстрем першим продемонстрував кидок диска з повороту і показав результат 38,70 м. Це було новим світовим досягненням.

Греки, однак, ще довго дотримувалися стилю своїх попередників, і на Олімпійських іграх 1908 р. змагання проводилися двома способами. Стародавній спосіб метання називався грецькою, а новий - «вільним» стилем. У міру подальшої еволюції техніки грецький спосіб був після 1908 р. виключили з програми змагань і його місце зайняло метання двома руками, тобто диск метали правою і лівою руками і сума обох досягнень була кінцевим результатом.

3. Розвиток метання диску

Метання диска було включено в програму змагань з відродженням Олімпійських ігор в 1896 році. Ще за давньою традицією диск метали з квадратною майданчики 2.5х2.5 м. У 1897 р. місцем, в якому метали диск, був коло, діаметр якого становив 213.5 см. Але це коло був тісний для виконання повороту при метанні диска, саме тому з 1912 р. на Олімпійських іграх диск стали метати з кола діаметром 2.5 м.

З цього ж часу метання диска включили в програму різних змагань всередині окремих країн і між ними, а також на Олімпійських іграх і першостях Європи. Це сприяло зростанню досягнень метання диска. Це зростання можна простежити на результатах переможців Олімпійських ігор з метання диска: 1896 р. -29.15 м; 1900 - 36.04; 1904-1908 рр. - 39.28 м, 40.89 м; 1912 - 45.21 м; 1924-1928 рр. - 46.16 м, 47,32 м… Результати постійно поліпшувалися, так в 1960 р. рекорд з метання диска на Олімпійських іграх становив 59.18, в 1964 р. - 61.00 м.

Поряд зі зростанням результатів переможців метання диска на Олімпійських іграх безперервно росли і світові рекорди. Так, наприклад до 1965 р. Рекорд світу з метання диска піднявся до 65.22 м.

У Росії метання диска включалося в змагання в ХIХ ст. 6 серпня 1897 в Петербурзі на Каменноостровском Велодромі були проведені перші відкриті змагання з метання диска. Тоді в метані диска був показаний результат 20 м 14 см. Надалі результати російських метальників диска (дискобола) неухильно росли.

Досягнення в цьому виді спорту легкої атлетики в СРСР стали фіксуватися з 1923 р. (35.74 м. А. Сидоров), проте поліпшити результат показаний в 1915 році, вдалося тільки в 1929 р. М. Виставкін. Він метнув диск на 42.41 м. З 1934 р. С. Ляхов 11 разів поліпшував рекорд СРСР з метання диска і до 1939 р. довів його до 50.74 м. Цей результат був перевершений Х. Ліппі лише в 1934 р. - 52.18 м.

У наступні радянські роки за підвищення рекорду з метання диска боролися відомі на той час метальники: Б. Матвєєв, О. Грігалка, А. Болтушнікас, К. Бухонцев, В. Трусенев.

Що стосується останнього світового рекорду з метання диска, то він становить: 76.80 м (Габріеле Райнш, НДР).

Такі результати були у метальників диска на чемпіонатах світу і в Росії, і саме такими були рекорди Олімпійських ігор з метання диска.

Учасники змагань виконують кидок з кола діаметром 2,5 метра. Відстань кидка виміряється як відстань від зовнішньої окружності цього кола до точки падіння снаряда. Вага диска в чоловічих змаганнях - 2 кг, а в жіночих - 1 кг (Юніори -1.5 кг, Молодь -1.75 кг).

В офіційних змаганнях IAAF учасники виконують шість спроб. Якщо учасників більше восьми то після 3-х перших спроб відбираються вісім кращих і в наступних трьох спробах вони розігрують кращого по максимальному результату в шести спробах.

Метання диска проводилось з обгородженого сіткою сектора з дозволеним горизонтальним кутом вильоту 350. Забороняється вихід спортсмена за кордон сектора поки диск не приземлиться. При кидку диск може зачепити огорожу сектора якщо інші правила не порушені.

Давня історія

Метання диска це одна з найдавніших спортивних дисциплін зв'язує фізичні вправи стародавніх і сучасний спорт. Як показують дослідження істориків і археологічні розкопки метання диска було популярно в Древній Греції і ці змагання проходили на античних олімпійських іграх. Снаряди виготовлялися з каменю і бронзи, масою від 1,25 до 5,70 кг, діаметром від 16,5 до 34 см. Наскільки можна судити за історичними свідченнями того часу метали атлети з піднесення, боковим рухом коли площина диска перебувала перпендикулярно землі.

Оптимальним для чоловіків дискобола при безвітрі, вважається кут вильоту снаряда порядку 36-380. При виконанні метального руху атлети також надають власне обертання диска, що дозволяє придбати снаряду додаткову стійкість у польоті.

Зустрічний вітер (також як і стрибках на лижах з трампліна) швидкістю до ~5 м/с є сприятливим фактором. При цьому чим вище швидкість зустрічного вітру тим менше повинен бути кут вильоту снаряда з рук атлета. Тому вміння відчувати вітер і вміння, як кажуть спортсмени, «потрапити в снаряд» і «покласти диск на вітер» одна зі складових майстерності дискобола високого класу. Свідченням невисокого класу спортсмена є поперечні биття диска в польоті, нестійка траєкторія, коли диск завалюється на ребро і швидко падає вниз.

Як і у всіх метальних дисциплінах в метанні диска довгі роки безроздільно домінували атлети США. Починаючи з 1980х років з ними конкурують атлети НДР і Німеччини. Починаючи з 2000-х років лідируючі позиції захопили спортсмени Угорщини, Естонії, Литви.

Що стосується метання диску серед жінок, то тут внесок радянських спортсменок значно більше. Ще в 1939 р. Ніна Думбадзе поліпшила офіційний рекорд світу німецької спортсменки Г. Мауер-Майєр, показавши результат 49 м 11 см. Завдяки зусиллям М. Пономарьової, Т. Прес, Ф. Мельник авторитет радянської школи метання диска піднявся на небувалу висоту.

У жінок метання диска увійшло в змагальну програму Олімпійських ігор з 1928 року. Першою радянською олімпійською чемпіонкою в легкій атлетиці стала Ніна Пономарьова-Ромашкова (1952). З цього часу і по даний момент спортсменки СРСР і Росії завжди були на лідируючих позиціях. З ними конкурували спортсменки НДР і, пізніше, Німеччини.

Висновок

Метання диска це одна з найдавніших спортивних дисциплін зв'язує фізичні вправи стародавніх і сучасний спорт. Як показують дослідження істориків і археологічні розкопки метання диска було популярно в Древній Греції і ці змагання проходили на античних олімпійських іграх.

Метання диска як один із залікових видів легкої атлетики входив в давньогрецьке п'ятиборство (пентатлон). У Греції застосовувалися диски з каменю, заліза і дерева. За формою метальні диски були круглими з опуклістю в середині. Диски були різної ваги, обсягу і розмірів.

Метання диска, як вид в сучасний час було вирішено відродити на перших олімпійських іграх в Афінах (1896). Тоді ще не було чіткого уявлення про техніку і вирішили провести змагання в грецькому стилі. У 1908 році на Олімпіаді в Лондоні змагання провели у двох стилях: грецькою і вільному (близькому до сучасного). Вільний стиль виграв по дальності і надалі почалося вдосконалення стилю при якому в початковому положенні обертання диска відбувається в горизонтальній площині.

Техніка метання диску змінювалась з роками, її особливості та вимоги зростали. (вага диску, майданчик). Сьогодні цей різновид легкої атлетики сформований і участь беруть як чоловіки так і жінки.

метання диск техніка атлетика

Список літератури

1. Возняк С.В., Бакарінов Ю.М., Пензіков В.А., чари Р.М., Мосяков О.Б., Єрмолаєва М.В., Фанталіс А.М., Озеров В.К. Сучасна методика підготовки дискобола. Управління легкої атлетики, методичні рекомендації. - М. 1983.

2. Грігалка О.Я. Метання диска. - М.: ФиС, 1966. Кун Л. Загальна історія фізичної культури і спорту: Пер. з Венгером. - М.: Радуга, 1982.

3. Легка атлетика: Підручник для ин-тов фіз. культ. / За ред. Н.Г. Озоліна, В.І. Воронкіна, Ю.М. Примакова. - М., 1989.

4. Сидоренко ММ. Загальні основи техніки метань. - Мінськ, 1980

5. Стовпів В.В. Історія фізичної культури і спорту. - М.: ФиС, 1975.

Размещено на Allbest.ru