Туристичний ринок Куби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему:

«Туристичний ринок Куби»

Київ - 2012



Зміст

1. Умови розвитку туристичного ринку Куби

2. Культурно-історичний потенціал розвитку Куби

3. Туристична інфраструктура

4. Динаміка туристичних потоків

Висновок



1. Умови розвитку туристичного ринку Куби

Республіка Куба - перша соціалістична держава в західній півкулі. Куба розташована у Вест-Індії на стику Північної, Центральної і Південної Америки. По конфігурації території, що простягнулася із заходу на схід на 1250 км, Кубу не рідко порівнюють з ящіркою. На півдні Куба омивається водами Карибського моря. Куба розташована на найважливіших морських і повітряних шляхах Атлантики.

Площа Республіки Куба - 111 000 кв. км., у тому числі острів Куба - самий великий у Вест-Індії, який і дав назву всій країні. По площі Куба дорівнює Болгарії, а по чисельності населення перевершує її.

Кубинці з законною гордістю називають свою Батьківщину "Першою вільною територією Америки", а друзі Куби в усьому світі називають її "Островом волі".

Вищим органом державної влади Республіки Куба є Національна асамблея народної влади, наділена законодавчими правами, яка обирається на 5 років. Національна асамблея обирає з числа своїх депутатів Державну раду. Вищим органом виконавчої влади є Рада Міністрів. Голова Державної ради і Ради Міністрів є головою держави.

В адміністративному відношенні Куба підрозділяється на 14 провінцій, що у свою чергу поділяються на 169 муніципій, одна з яких - Хувентуд - центрального підпорядкування. На Кубі популярне гасло: "Влада народу - це дійсно влада!". Вища керівна сила кубинського суспільства і держави - Комуністична Партія Куби.

На гербі Куби зображені оточуюче її синє море, ключ, пальма і пагорби. Ключ символізує положення острова на найважливіших світових морських шляхах. Пальми - улюблені дерева кубинців, і вони ростуть повсюдно. А пагорби і невисокі гори, розташовані по краях острова, оживляють вид рівнин.

Соціально-економічний розвиток Куби

Кубинська соціалістична нація відрізняється складністю етнічної історії й етнічного складу. Етнічну основу кубинської нації складають нащадки переселенців з Європи, головним чином іспанців, і негрів, завезених з Африки і менше із сусідніх країн Вест-Індії. Через велику роль імміграції в рості чисельності населення й у формуванні нації Кубу можна віднести до Латиноамериканських країн переселенського типу.

Роль корінного індійського населення в етнічному складі Кубинської нації не велика. Кубинці пишаються своїм індійським минулим, ретельно його вивчають і зберігають пам'ятники доколоніальної культури. В іспанській мові кубинців не мало індійських слів. Багато географічних назв Куби - індійського походження. У формування кубинської нації, її матеріальної і духовної культури самобутності й історичних традицій важливу роль зіграв Африканський, негритянський компонент. Цим Куба виділяться серед іспаномовних країн Латинської Америки.

Основна релігія - католицька. Зустрічаються так само протестанти, баптисти і деякі інші групи віруючих. Серед віруючої частини негритянського населення, зберігаються різні африканські вірування. А також афро-християнські і «Спіритичні» секти. На Кубі завжди був розвинутий атеїзм. Революційні перетворення ще більш збільшили число атеїстів, особливо серед молоді. На Кубі церква відділена від держави. Віруючі беруть участь у трудовому і громадському житті народу. Після завоювання Куби треба було біля 3-х сторіч для того, щоб чисельність населення острова стало приблизно такий же, як до іспанського завоювання.

Для населення Куби традиційна перевага чоловіків.

Соціалістична Куба - країна молодого по віковому складу населення. Сучасна вікова структура населення, насамперед висока частка осіб молодих вікових груп (до 15-и років), створює не малих труднощів для соціального економічного розвитку Куби. На цю групу приблизно приходиться 37% усього населення, а на осіб старше 65 років - 6% . Через високу частку дітей у складі населення загострилася проблема робочої сили, особливо в сільській місцевості. По питомій вазі безробітних у структурі трудових ресурсів Куба займає одне з перших місць у капіталістичному світі.

Куба виділяється відносно рівномірним розміщенням населення по території. Середня щільність населення біля 90 осіб на 1 кв. км. Найменшою щільністю населення характеризуються заболочені місцевості на Південно-заході острова.

Гавана - «гранд» не тільки серед кубинських міст, тому що в ній зосереджена 1/5 усього міського населення країни, але й одне з найбільших міст усієї Латинської Америки. У Гавані живе близько 2 000 000 чоловік.

Роки соціалістичного будівництва перетворили Кубу в аграрно-промислову країну з динамічно розвинутим багатогалузевим господарством.

Основи Кубинської економіки, її стрижень утворить агропромисловий комплекс, що опирається на органічно між собою зв'язані цукрову промисловість і плантаційне господарство цукрового очерету.

Сформувалися великі промислові вузли Сантьяго-де-Куба, Санта-Клара, Сьєнфуегос, Матансас, Ольгин, Маріель, Нуєвітас. Це додає народногосподарському комплексу країни нові масштаби і нова якість.

Для соціально-економічного розвитку Куби життєве значення має ріст електроенергетики і створення нової для країни області - водяного господарства. Це та основа розвитку економіки, котру приходиться створювати у всіх районах країни і яка залишається усе ще її "вузьким місцем". Як і колись, кубинська енергетика базується на імпортному паливі. Найбільші теплові електростанції побудовані за допомогою СРСР.

На Кубі нерідко землеробство поділяють на "цукрове" і "нецукрове". Острів у перспективі стане одним зі світових районів цитрусівництва. Куба має великі передумови для вирощування ананаса, банана, і багатьох інших видів тропічних фруктів, а так само різних овочів. Створюється велика промисловість по виробництву соків і фруктових консервів. Велика увага приділяється розширенню експорту свіжих фруктів. Головна продовольча культура - рис . З технічних культур особливо важливий хенекен - агава, що дає коштовне волокно.

Серед інших галузей кубинської економіки виділяється морське рибальство, скотарство.

Економічні показники розвитку туризму на Кубі здатні справити враження навіть на тих, хто слабо уявляє, які світові тенденції розвитку цієї галузі й стан кубинської економіки в цілому. Темпи зростання кубинського туристичного ринку протягом останніх десяти років виражалися двозначними числами навіть тоді, коли визнані світові центри туризму переживали затяжний спад. Прибуток з обороту стабільно становить близько 25%, а 2,1 млрд. дол. за 2003 рік -- це майже половина всіх валютних надходжень. Фактично, саме туризм допоміг острову Свободи вижити після того, як розпад Радянського Союзу позбавив кубинців «братньої» фінансової допомоги.

Більше того, у державі, в якій пріоритети будівництва комунізму ніхто не скасовував, саме в туристичній сфері було показано приклад успішної децентралізації та співробітництва з іноземними компаніями. З початку 1990-х у цій сфері виникло п'ять цілком конкурентоспроможних, нехай і державних, але самостійних компаній, котрі розподілили між собою 42 тисячі готельних номерів. З іноземних інвесторів найбільших успіхів досягла іспанська Sol Melia, котра брала активну участь в створенні спільних підприємств.

2. Культурно-історичний потенціал розвитку Куби

Гавана

Столиця Куби - це, без сумніву, найважливіший туристичний центр найбільшого з Великих Антільських островів. А центром тяжіння усередині Гавани є її історичний центр, в 1982 році оголошений ЮНЕСКО надбанням людства. Ця частина міста впродовж багатьох століть вважалася "ключем від Мексиканської затоки", і її відвідини входять в обов'язкову програму перебування на острові.

У далекому 1519 році на березі каналу, що дає доступ в добре захищену бухту, було засновано місто Сан-Кристобаль-де-ла-Гавана. Завдяки вигідному розташуванню місто незабаром перетворилося на великий порт, де зупинялись на стоянку більшість іспанських кораблів, що перевозили до Іспанії багатства, здобуті в її американських колоніях, і в основну вісь торгівлі і морського повідомлення між Старим і Новим Світом.

Всі ці переваги, пов'язані перш за все із стратегічним розташуванням міста, зробили безпосередній вплив на його подальше процвітання - Гавана почала розростатися під захистом кращої оборонної системи на Американському континенті і оточена кріпосною стіною, побудова якої, розпочата в XVII в. і завершена лише 100 років опісля, з самого початку вважався дорогим і неефективним.

Історичний центр. Місцем початку екскурсії може стати Ель-темплете - невелика каплиця в неокласичному стилі, побудована в 1828 році на місці, де, як передбачається, було засновано місто. Щороку 16 листопада жителі Гавани відзначають тут річницю першої меси і обрання першої міської ради Сан-Кристобаль-де-ла-Гавана. Звідси Ваш шлях пройде через Збройну площу (Пласа-де-армас), Кафедральну площу (Пласа-де-ла-катедраль) і Стару площу (Пласа-в'єха), навколо яких групуються прекрасні старовинні будівлі і споруди, що входили свого часу в оточене стінами місто.

Церемонія гарматного пострілу. Пишна традиційна церемонія, що проходить кожен вечір в дев'ять годин у фортеці Сан-Карлос-де-ла-Кабанья. У колоніальну епоху гарматний постріл служив сигналом до того, щоб закривати міські ворота і натягувати ланцюг між фортецями Ель-морро і Ла-пунта, яка перегороджувала кораблям вхід в бухту. Сьогодні цей момент знаменує собою початок веселої гаванської ночі.

Меморіал Хосе Марті. Цей важливий меморіал на площі Революції Хосе Марті був відкритий в 1996 році, тут зберігаються різні реліквії, оригінальні предмети, документи і гравюри, пов'язані з життям і творчістю Апостола кубинської революції. На вершині обеліска - бетонної, облицьованої мармуром башти заввишки 138,5 м над рівнем моря - знаходиться найвищий оглядовий майданчик столиці.

Пасео-дель-Прадо. Хоча цей бульвар і не найстаріший в місті (до нього існував інший - Аламеда-де-Паула), Пасео-дель-Прадо був впродовж століть найважливішою центральною артерією Гавани. Цей обсаджений високими деревами бульвар йде від Центрального парку до відомого сторічного Малекона - гаванської набережної.

Сьєнфуегос

Сьєнфуегос, званий кубинцями "південною перлиною", - це красиве приморське місто. З часу його заснування французькими емігрантами в 1819 році це місто, що у той час носило назву Фернандіна-де-хагуа, відрізнялося своїми рівними, пересічними під прямими кутами вулицями, добрим смаком і вишуканістю.

Головне місто однойменної провінції, найменше населеної на Кубі, воно відрізняється особливою красою; у його архітектурі переважає пізній неокласицизм, і тут же знаходиться третя за розмірами фортеця Куби, побудована ще до того, як навколо неї по берегах тихої бухти почало створюватися місто.

Сьєнфуегос міцно пов'язаний з морем і пропонує туристам, які приїжджають не тільки теплі води своїх пляжів - Плайя-інглес, Ранчо-Місяць, Гуахиміко і інші місця, придатні для заняття підводним плаванням, але і чудову природу лежачого поблизу масивного гірського хребта Еськамбрай і перевірені цілющі властивості мінеральних і лікувальних вод, що б'ють в джерелах Сьєго-монтеро.

Історичний центр міста. Оголошений Національним пам'ятником. Особливу цікавість являє представляє колишня Збройна площа (сквер Хосе Марті), де знаходиться єдина на Кубі Тріумфальна арка і яку оточують Палатіно, Будинок засновника, собор Нуестра-сеньора-де-ла-пурісима-Консепсьон, театр "Томас Тері" і будівля Колегії Сан-лоренсо.

Ель-нічо. Це диво природи лежить на висоті 500 м над рівнем моря. Тут любителі пригод після майже 50-кілометрового шляху серед гір і дивовижних пейзажів знайдуть водопади, печери, природні басейни і пішохідні стежки.

Печера "Мартін Інфьєрно". Національний пам'ятник. У цій печері знаходиться сталагміт заввишки в 67 м - найбільший на Кубі і один з найбільших в Латинській Америці, а також дві мінералогічні визначні пам'ятки, відомі під назвою "Мун Мілк" і "Гіпсові квіти".

Трінідад

Місто Сантісіма-Трінідад-Де-Куба, оголошене ЮНЕСКО Надбанням людства, входить до числа перших семи міст, заснованих на острові іспанським конкістадором Дієго Веласкесом.

Тринідад - колоніальне місто, немов застигло в часі і чарує не тільки своїми плотами, неокласичними і будівлями в стилі барокко, що добре збереглися, і мощеними вулицями, які дихають традициями і легендами, але також і близькістю моря і гір.

Башта Манаки Існаги. Символ цього краю, банта заввишки в 45 м була побудована в 1816 році в долині Сан-Луіс, також названою Долиною цукрових заводів і що є Надбанням людства. Призначалася для того, щоб спостерігати за рабинями, що працювали на плантаціях цукрового очерету. Її дзвін оголошував про початок і кінець роботи на плантаціях.

Ольгин

Лежача на північному сході країни провінція Ольгин відома тим, що це край, де відбулося відкриття Куби. Адмірал Христофор Колумб вперше ступив на землю острова в місці, званому Кайо-барьяй, де зараз існує меморіальний комплекс. Це було 27 жовтня 1492 року.

Однойменне головне місто провінції називають також Містом скверів; тут відчувається сильний іспанський вплив, його прямі вулиці свідчать про те, що він побудований згідно строгого плану. У місті йде активне культурне життя, особливо в травні, коли проходить Травневий ярмарок, і в жовтні, коли святкують свято Ібероамериканської культури.

У число 22 бухт, наявних в провінції Ольгин, входить і одна з найбільших в світі і найбільша на Кубі - бухта Ніпе. Але також на території провінції є ліси і верховини з крутими схилами і масивними вершинами. Лома-де-ла-крус (Горб Хреста). Символ міста, його північна точка. Сюди можна піднятися по довгих сходах в 458 ступенів, і з його вершини відкривається захоплююча панорама всього міста. Село індійців таїно. Відтворює індіанське село і знайомить з тим, як жили тубільці в цій частині сходу Куби в першій половині XVI століття.

Природний парк "Баїя-де-наранхо". Лежить на берегах однойменної бухти. Тут можна оглянути акваріум, покупатися разом з дельфінами і відвідати "Бірансито" - копію будинку, де народився президент Куби Фідель Кастро. Перейшовши міст завдовжки в 30 м, потрапляєш на Кайо-хутія - прекрасне місце для пішохідних прогулянок.

Банес. Так звана археологічна столиця Куби. В Індо-кубинському музеї Лазні зібрана найбагатша і найповніша колекція індіанських предметів зі всіх островів Карибського басейну.

Сантьяго-Де-Куба

Провінція Сантьяго-де-Куба має дві особливості, що роблять її неповторною: це її гостинний, веселий і безтурботний народ і багата культурно-історична спадщина.

Великою своєрідністю відрізняється головне місто провінції, засноване в 1514 році, причому його найважливішою особливістю є чудова бухта, оточена високими горами, над якою піднімається фортеця Сан-педро-де-ла-рока-дель-морро, в 1997 році проголошена ЮНЕСКО Надбанням людства.

Сантьяго називають самим карибським з кубинських міст, і тут традиційно проходять два великі народні свята: карнавал і Свято вогню.

Місце знаходження Пречистої діви милосердної з Кобрі, Покровительки Куби. Знаходиться всього в 18 км. від центру міста в селищі рудокопів Ель-Кобрі. Базіліка, побудована в 1830 році, стоїть на невисокому схилі, і в ній зберігаються приношення найрізноманітнішого походження, зокрема медаль Нобелівського лауреата по літературі, отримана в 1954 році і пізніше пожертвувана Ернестом Хемінгуеем.

Гран-п'єдра. Величезна скеля вагою приблизно в 65 тисяч тонн, що вінчає вершину, яка знаходиться на висоті більше 1200 м над рівнем моря. Парк займає поверхня в 4300 га, і тут можна здійснювати пішохідні прогулянки, займатися скалолазанням і спостерігати за флорою і фауною.

Баконао. Оголошений ЮНЕСКО Заповідником біосфери, великий природний парк Баконао лежить між горами Сьєрра-маестра і Карибським морем. Він тягнеться на 50 км., і найцікавішими його місцями вважаються Доісторична долина, велика лагуна Баконао і Луг скульптур.

Пінар-Дель-Ріо

Маршрут, особливо привабливий для тих, хто хоче познайомитися з багатющою кубинською природою, провінція Пінар-дель-ріо, розташована на крайньому заході острова, володіє винятковою перевагою: на її території знаходяться дві ділянки, оголошені ЮНЕСКО Світовими заповідниками біосфери, - Сьєрра-дель-Росаріо і полуострів Гуанаакабібес.

Цю подовжену і вузьку частину Куби, що вперше з'явилася на географічних картах під назвою Нуєва-філіпінас, багато хто вважає природним собором Куби і ототожнює із відомою долиною Віньялес, проголошеною Всесвітнім комітетом з надбання ЮНЕСКО Культурним пейзажем людства, так і тим, що це край, де росте найкращий в світі чорний тютюн.

Національний парк "Долина Віньялес", яка лежить в горах Сьєрра-де-лос-органос, серед яких розташовані найцікавіші кубинські карстові долини, ця долина примітна своїми "моготе" - прямовисними схилами з плоскими вершинами, але тут, крім того, є такі цікаві місця як Паленке-де-лос-симарронес (табір, де ховалися рабині-втікачки), Печера індійця, Велика печера "Санто-Томас", цілющі джерела "Сан-вісенте" і гігантська доісторична фреска, створена на стіні моготе.

Сороа

У числі тутешніх визначних пам'яток треба назвати один з найбільших в світі розплідників орхідей, водопад на річці Манантьялес і чудовий природний оглядовий майданчик Кастільо-де-лас-нубес (Хмарний палац) на вершині гори Лома-дель-фуерте.

туристичний ринок куба культурний

3. Туристична інфраструктура

Куба приваблює мандрівників своїми багатими природними рекреаційними ресурсами - різноманітністю ландшафту, земних і водних екосистем. Також, додатковим чинником популярності кубинських курортів є комфортні кліматичні умови. Середньорічна температура повітря і води на узбережжі складає 22-25 ° C, а відносна вологість повітря дорівнює 80%. Кількість сонячних днів у році перевищує 300.

У зв'язку з цим, основні об'єкти туристичної інфраструктури розташовані в прибережній зоні, на пляжах і невеликих островах. Серед основних морських курортів виділяються Кайо-Коко і Варадеро, де розвивається пляжний туризм, а також дайвінг і активні види відпочинку на воді.

Також, в число природних пам'яток входять особливо охоронювані природні території: біосферні заповідники Сьерра-дель-Росаріо і Гуанаакабибес; заповідник Сан-Феліпе і морський парк Пунта-Франсес; природні парки Бахіа-де-Наранхо і Ла-Менсура і Баконао; національний парк Сьєрра -Маестра і парк «Олександр Гумбольдт»; заповідники Ель-Кабо, Купелль і т. д.

Крім природних рекреаційних ресурсів туристам цікаві історико-культурні пам'ятки. У більшості своїй вони відносяться до колоніального періоду і розташовані в найбільших містах країни - Гавані, Матансас, Сьєнфуегос, Ольгіні, Сантьяго-де-Куба, Санта-Кларі. Основні архітектурні пам'ятники - Капітолій, Кафедральний собор Гавани, Ла-Кабанья, фортеця Ла-Фуерса, монастир Санта-Клара, собор Непорочного Зачаття.

В країні розташовано безліч музеїв: Національний, Колоніальний, Музей антропології, Музей Революції, Музей кераміки, Наполеонівський музей, Музей декоративного мистецтва, Етнологічний музей. Представляють інтерес Музей боротьби з неписьменністю, будинок-музей Ернеста Хемінгуея.

Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО:

* Стара Гавана та її укріплення

* Місто Тринідад і долина Де-лос-Інхеньос

* Фортеця Сан-Педро-де-ла-Рока в місті Сантьяго-де-Куба

* Культурний ландшафт долини Віньялес

* Національний парк Десембарко-дель-Гранма

* Археологічний ландшафтів першу кавових плантацій на південному сході Куби

* Національний парк Алехандро-де-Гумбольдт

* Історичний центр міста Сьєнфуегос

* Історичний центр Камагуей

Крім традиційних видів рекреації та відпочинку, Куба розвиває напрям оздоровчого туризму. За останні 20 років значно збільшилася кількість приїжджають на острів з метою лікування і зміцнення здоров'я, а фінансові надходження від цієї сфери економіки зросла до 40млн доларів на рік. Куба пропонує послуги з лікування неврологічних розладів (хвороби Альцгеймера і Паркінсона), а також розвиває хірургію ока.

Опозиційні кубинські діячі стверджують, що оздоровчий туризм збільшує прірву між місцевим охороною здоров'я та аналогічними послугами для іноземних громадян. Якісна медицина доступна лише туристам, в той час як прості кубинці не можуть собі це дозволити.

Готелі

До революції на Кубі були розташовані кращі готелі світу. Тепер знову, завдяки численним закордонним інвестиціям, на узбережжі почали будувати розкішні готелі. Багато готелів старого типу, а також красиві споруди в колоніальному стилі були приведені у відповідність з міжнародними стандартами.

Пріоритетність сфери міжнародного туризму як основного джерела заробітку послужила причиною того, що перебої в електриці і відключення води трапляються набагато рідше в туристичних зонах, ніж де-небудь ще.

Готелі класифікуються за міжнародною системою трьох-, чотирьох- і п'ятизіркових готелів. Основними туристичними сезонами вважаються періоди з грудня по березень і з липня по серпень. Знайти вільне місце у готелі майже завжди дуже просто, навіть пізно ввечері. Сніданок зазвичай не включений, якщо його заздалегідь не замовили. Чим до більш високої категорії належить готель, тим більша ймовірність, що в ній взагалі не виявиться кубинців. Готелі, оплачувані в песо, призначені для місцевого населення. Іноземцям в них рідко надають вільні номери. Проте останнім часом багато хто з них теж стали пристосовані для туристів.

В якості непоганий альтернативу можна порекомендувати також приватні будинки (casa particular). Також по всій Кубі поширені кемпінги державного типу, в яких пропонується проживання в будиночках. Ночівля в наметах і сон на відкритому повітрі на території пляжів і полів офіційно заборонені.

Готелів на Кубі дуже багато - на будь-який смак і гаманець. Є, наприклад, готелі економ-класу з кубинським менеджментом. Їх якість трохи не дотягує до європейського рівня, але вони підійдуть для тих, хто хоче побачити країну, не переплачуючи грошей. Готелі відомих європейських ланцюжків, таких як Sol, Melia, Paradisus - це хороші чотири-п'ять зірок з високим сервісом. Ці готелі на Кубі працюють переважно по системі "все включено". Одним з кращих готелів на Кубі, і небезпідставно, вважається Paradisus Varadero 5*. Тут 6 ресторанів, 4 бари, 2 прісних басейни, безліч спортивних розваг. Готель Melia Cohiba 5* (Гавана) можна назвати бізнес-центром, оскільки побудований він за найсучаснішою технологією, що робить його ідеальним місцем для проведення ділових зустрічей (у готелі 9 конференц-залів). Гості готелю Sol Sirenas Coral Resort 4* (Варадеро) живуть в затишних триповерхових бунгало.

4. Динаміка туристичних потоків

З початку 2012 року Кубу відвідали два мільйона туристів. Цього показника вдалося досягти на 20 днів раніше, ніж роком раніше, що характеризує острів як напрямок відпочинку, яке привертає все більше туристів.

Зростання турпотоку з січня по липень склав 5,4%; в цей період сюди приїхало 1,8 мільйона іноземців. За весь минулий рік на острові побувало 2,7 мільйона чоловік. До кінця року Куба планує прийняти близько 3 мільйонів гостей, але не виключено, що ці прогнози будуть переглянуті у бік збільшення.

Найбільше число іноземців прибуло з Канади (понад 755 000). Друге місце в списку займає Великобританія (близько 90 тисяч), третє - Аргентина (69 тисяч). Потім йдуть Франція, Італія, Німеччина, Росія, Мексика, Колумбія і Іспанія.

Найбільш популярним напрямком всередині країни залишається пляжний курорт Варадеро. Зусилля кубинського турбізнесу в цьому році будуть спрямовані на подальший розвиток таких областей відпочинку, як Кайо-Коко, Кайо-Гільєрмо і Тринідад. З 2010 року Куба виділила своєму туристичному сектору інвестицій на суму понад 284 мільйонів доларів США.



Висновок

Отже, успіхи кубинської туристичної індустрії виглядають особливо вражаючими тому, що розвиток цієї галузі почався відносно недавно.

Незважаючи на те, що туристична індустрія країни цілком контролюється державою, кубинці охоче йдуть на співробітництво з іноземним капіталом. На Кубі нараховується понад 20 спільних підприємств, що діють у туристичній сфері. Ще більше число контрактів укладене з іспанськими, канадськими, італійськими, німецькими і голландськими фірмами на керування готельним комплексом.

Зараз Куба займає четверте місце в Латинській Америці по числу її туристів, що відвідують, і, по оцінках багатьох експертів, є кращим місцем для відпочинку у всьому Карибському басейні.

Загалом, перспективи іноземного туризму на Кубі виглядають дуже райдужними. На туристів, що бажають насолодитися відпочинком на Острові Волі, не вплинула навіть серія вибухів у гаванських готелях. Так що з туризмом на Кубі начебто б усі в порядку. Інше питання, що далеко не усе в порядку в країні в цілому. І по великому рахунку майбутнє туристичної індустрії залежить зовсім не від прогнозів міністерства туризму, а від розвитку політичної й економічної ситуації на самому острові.

Размещено на Allbest.ru