41

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА РУМУНСЬКИХ КАРПАТ

1.1. Географія Румунських Карпат

1.1.1. Особливості географічного положення Румунії

1.1.2. Рельєф Румунії

1.1.3. Історія виникнення гір

1.2. Гірські ланцюги Румунських Карпат

1.3. Екосистеми Румунських Карпат

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

РОЗДІЛ 2. ТУРИСТИЧНИЙ МАРШРУТ « РУМУНСЬКІ КАРПАТИ»

2.1. Гірські курорти Румунії

2.2. Туристичний маршрут « Румунські Карпати

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ РУМУНСЬКИХ КАРПАТ

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Румунія є одним з найпривабливіших куточків Європи. Країна має вигідне фізико-географічне положення. Рельєф країни має дуже важливе значення у формуванні клімату, який є сприятливим для розвитку туристичної галузі

Румунія має величезний природно-рекреаційний і історико-культурний потенціал для розвитку різних видів туризму. Щодо сучасного стану туризму, то можна констатувати, що туристична галузь перебуває в стані підйому. Природа Карпат надзвичайно мальовнича. Особливий колорит надають їй гори.Гірські умови придатні для курортного господарства і туризму. Характерна своєрідність і строкатість форм рельєфу. Положисті спокійні схили гір дають можливість застосовувати теренкур у курортній справі. Карпати являють собою ідеальне місце для зимових видів спорту - ланцюг курортів найбілбше відомі з яких знаходяться в Південних Карпатах дозволяють провести тут зимовий відпочинок, поєднуючи його з активним спортом.

Актуальність теми. Туризм - є одним з пріоритетних напрямків розитку економіки Румунії. За всіма ознаками має дуже перспективний туристичний ринок - може запропонувати і екскурсії, і гори, і відпочинок на узбережжі моря. Останнім часом стали помітними вкладення в туристичну галузь країни - йде реконструкція пам`ятників, будівництво сучасних готелів, розвиток інфраструктури. До традиційних видів туризму, поширених у Румунських Карпатах, належать гірський велосипедний туризм та спелеотуризм. Широкої популярності набуває екологічний туризм і відвідування заповідників та природних національних парків, найбільш відвідуваними із яких є Чахлеу, Залізні Ворота, Родна, Домоглед - Валя Черней. Гори Румунії багаті на фауну, що перетворило їх на відомий у Європі осередок мисливського туризму. Вже цього достатньо, щоб сказати наскільки актуальна тема Румунських Карпат в галузі туризму.

Метою курсової роботи є виявлення перспективних напрямків розвитку туризму в Карпатському регіоні Румунії, дослідження природних та рекреаційних ресурсів та їх участь у формуванні сучасного туристичного продукту.

Для реалізації цієї мети я ставлю перед собою конкретні завдання для роботи:

1. Ознайомитися з історією та рельєфом Румунських Карпат.

2. Вивчити гірські масиви та екосистеми гір.

3. Описати найвідоміші гірські курорти .

4. Визначити перспективи використання Румунських Карпат.

Об'єктом курсової роботи є гірська система Румунських Карпат, яка є обрана для вивчення і на базі даних якої виконується проект.

Предметом дослідження є розвиток напрямків туризму у Карпатах Румунії.

Дослідження було проведено за допомогою різноманітних підручників, енциклопедій, туристичних журналів та частково інтернет-ресурсів.

Структурно курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури.

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА РУМУНСЬКИХ КАРПАТ

1.1 Географія Румунських Карпат

1.1.1 Особливості географічного положення Румунії

Румунія - "батьківщина" графа Дракули - придунайська, причорноморська і прикарпатська держава на південному сході Європи зі столицею у місті Бухарест. Країна займає площу 238,4 тис. км2. Її населення складає 22,2 млн осіб. Геотуристичне положення Румунії досить вигідне, насамперед, за рахунок виходу до узбережжя Чорного моря, наявності гірської системи Карпат і близькості до споживчого туристичного ринку.

Румунія - це країна величних замків, середньовічних міст, великих можливостей для піших турів і з прекрасною дикою природою. Взимку тут рай для любителів недорогого відпочинку і лижного спорту. Румунія ще не розпещена Європою, але щосили прагне до цього, а поки цього не сталося тут можна добре і недорого провести час.

Сучасна історія Румунії настільки ж відома, як і стара легенда про Дракулу: звіряче панування диктатора Миколи Чеушеску закінчилося в 1989, але країну все ще мучить бідність і політична нестабільність. І все ж Румунія з задоволенням приймає відвідувачів, пропонуючи прекрасні тури і зовсім іншу культурну програму, ніж ви зможете знайти в будь-якому іншому місці ЄвропиРумунія має форму овалу і є третьою за величиною країною в Східній Європі після Росії та України. Вона знаходиться на березі Чорного моря і за годинниковою стрілкою, починаючи з півдня, розділяє межі з Болгарією, Сербією і Чорногорією, Угорщиною, Україною і Молдовою.

Покриті лісами Карпати займають одну третину території Румунії; друга третина покрита горбами і плато, на яких розкинулися сади і виноградники, а що залишилася третина віддана родючій рівнині, де ростуть хлібні злаки, овочі і трави. У Карпатах ростуть найчистіші і не зіпсовані ліси в Європі, вони багаті на бук, платан, клен, тополь і березу. Якщо ви прихильник екологічного туризму, то гори стануть ідеальним місцем для вашого відпочинку. У Карпатах зареєстровано приблизно 1350 різновидів квітів, включаючи жовтий мак і Едельвейс. На території Румунії знаходиться 13 національних парків, включаючи гори Ретезат в Карпатах, і більше ніж 500 заповідників.

Якщо люди не процвітали під час правління Чеушеску, так це робили ведмеді! Чеушеску особливо опікувався про ці звірів, заборонив полювання на ведмедів, і, в результаті, Карпати тепер є батьківщиною 60% ведмедів у Європі. Там живе приблизно 40% вовків Європи і 35% рисей, а так само олені, дикі борів, борсуки, олені, лисиці, зелені дятли, сойки і сіра сова. Взимку в Румунії мешкає половина всесвітнього кількості красногрудих гусей. Захищена дельта Дунаю привертає їх найбільшою кількістю очерету в світі.

У Румунії безліч цікавих місць, які варто відвідати під час відпочинку.

1.1.2 Рельєф Румунії

Значну частину території Румунії займають гори і височини. У північних і центральних районах розташовані Східні Карпати (максимальна висота -- 2000 м) і Південні Карпати (найвища точка - г. Молдовяну, 2544 м), які утворюють у плані кільцеподібну структуру. На заході - середньовисотні Західні Румунські гори (Апусені). Між ними і Карпатами знаходиться Трансильвайське плато. На півдні Румунії розташована Нижньодунайська рівнина, обмежена рікою Дунай. На заході - Західна рівнина, частина Середньодунайської рівнини. На схід від р. Серет - Молдавське плато, на південний-схід за Дунаєм - плато Добруджа.

Головна фізико-географічна особливість Румунії - Карпатська гірська система. Цей складний ланцюг гір проходить через всю країну від українського кордону на півночі до кордону з Сербією на південному заході у формі підкови, що замикається на захід від гір Апусені. Єдиний район, розташований на південь від Дунаю, Добруджа, має невисокі горби і частково заболочений. Всередині гірської дуги Карпат знаходиться Трансильванія (звана угорцями Ерделі) -- горбиста високопродуктивна і дуже красива територія. На її західній околиці, всередині гір Апусені, розташований нерівномірно покритий лісом масив Біхор.

1.1.3 Історія виникнення гір

Карпати, названі в давнину «Corona Montium», займають 1/3 території Румунії, будучи другим в Європі гірським ланцюгом після Альп. Максимальні висоти гірських вершин Карпат - майже 2600 м, а гірськолижні траси протягнулися до висоти 2150м. Навіть якщо Карпати не такі ж високі як Альпи, вони також живописні і прекрасні, завжди привертають увагу туристів і гірськолижників.

Походження назви Карпати

Одні дослідники вважають, що назва Карпати виникла із назви фракійського племені карпи, що проживало на території Передкарпаття у третьому - четвертому столітті нашої ери. Інші - що це слово має корені з до індоєвропейського слова kar - камінь (кам'яні гори), і порівнюють його з такими топонімами, як Каринтія (південна область Австрії), острів Карпатос у Критському морі та Крас (вапнякове море у Словенії). Є ще й інша думка вчених, за якою назва цих гір випливає із слов'янських термінів "хрб", "харабат" - хребет. У літературі цей термін зустрічається ще у батька історії та географії Геродота у назві однієї з лівих приток Дунаю - Karpis. Вважається, що ця притока отримала свою назву від гір, в яких брала початок. Однак людська пам'ять зберегла багато легенд, переказів, казок та оповідок про виникнення назви Карпат. Ось одна із них.

Легенда про Силуна і Карпа

У старі прадавні часи, коли на нашій землі жили люди-велети, що головою сягали до хмар, на цьому місці була велика рівнина, пишно встелена квітами і помережана чистими синіми потічками. Її володарем був Силун, який мав безліч різної худоби та добра, жив у величезному палаці із білого мармуру і спав у золотій колисці, засланій дорогими килимами. З ранку і до ночі важко працювали на нього слуги. Однак ніхто не наважувався покинути володіння ґазди та йти на пошуки нової роботи.

Відслужив у нього тринадцять років і один хлопець на ім'я Карпо-Дніпровський, бо прийшов сюди у пошуках шматка хліба з берегів Дніпра. Усі слуги його дуже любили за працьовитість, чесність і справедливість. Коли ж Карпові виповнилося двадцять років, вирішив він повернутися додому. Вважаючи, що за роки важкої праці він дещо заробив у володаря і той належно оцінить його службу, хлопець почав шукати нагоди порозмовляти про це із Силуном. І ось, однієї ночі, коли той обходив своє ґаздівство, Карпо й наважився на розмову:

- Довго у вас я прослужив чесно і віддано. Тепер же маю намір повернутися до рідної домівки і хотів би просити платню за свою службу. - Силун подумав, що слуга жартує, адже ніхто ще із ним так раніше не говорив. Але Карпо повторив свої слова. І це не на жарт розлютило Силуна, і він сказав: - Я знаю, куди мої слуги повинні ходити і що робити. І ти від мене нікуди не підеш.

- Коли ж хлопець і втретє повторив свою вимогу, що було, на думку господаря, надзвичайною зневагою, якої пробачити ніяк не можна, Силун вигукнув: - Тільки під землю тебе відпущу! І, схопивши Карпа дужими руками, вдарив ним об землю, аж утворилась велика яма. Підвівся парубок на ноги, ніби нічого й не сталось, відчувши лише приплив небувалої сили, схопив Силуна і так вдарив ним об землю, що та розкололась та поглинула грізного ґазду. І як не намагався той вибратися на поверхню (бився головою й кулаками об земну кору, тиснув плечима та руками, копав ногами), земля не відчинялася. Зате від цих старань колишнього володаря на ще недавній рівнині почали утворюватися горби. І чим більше ударів робив під землею Силун, тим вищими виростали гори. Кажуть, що й донині він ще живий під землею, але дуже постарів і не має колишньої сили, щоб дуже битись, однак не втратив надії вирватись на поверхню. А люди на честь Карпа назвали гори, що постали, Карпатами.

1.2 Гірські ланцюги Румунських Карпат

Румунські Карпати діляться на три гірські ланцюги - Східні Карпати, Південні Карпати і Західні Карпати.

Півдемнні Карпамти або Трансильванські Альпи (рум. Carpatii Meridionali), частина Карпат в Румунії, між перевалом Передял і ущелиною Залізні Ворота на Дунаї. Довжина близько 300 км. Висота до 2 543 м (гора Молдовяну). Природничі межі Південних Карпат - це перевал Предял на сході у р. Прахова, після якого хребет різко повертає на північ, а на заході - ущелина Залізні Ворота, яке пробили собі води р. Дунай. На північному заході долина річки Муреш відокремлює від Південних Карпат Західно-Румунськ ігори.

Південні Карпати складаються з декількох масивів, часто високогірних: Бучеджь, Годяну, Ретезат, Лотру, Фегераш з піком Молдовяну (2543 м) тощо. На заході до Південних Карпат примикають також Банатські гори. Геологічно складені в основному гранітами,гнейсами, а також пісковиками і вапняками. Вершини зайняті альпійськими луками, які здавна використовували для випасу худоби волохи. Південні схили гір сильно розчленовані долинами багаточисельних і досить повноводних річок, приток Дунаю. Серед них: Жиу, Олт, Чорна, Арджеш, Яломіца, Димбовіца тощо, утворюючі великі конуси виносу у передгір'ях і на рівнині. Саме долини річок служать провідником інфраструктури, ними з півночі на південь прокладені залізниці та автотраси. Висотна поясність чітко виражена. До висоти 900-1000 м дубово-букові ліси, до 1700 м хвойні ліси, вище - альпійські луки, чому й одержали назву Трансільванські Альпи. Для захисту природи уряд Румунії створив нац. парк Ретезат, є також кілька заказників-резерватів. У передгір'ях здавна є бальнеологічні курорти. Значний рекреаційний потенціал. Горно-кліматичні курорти Синая, бальнеологічні курорти-санаторії: Келімекешті, Беїле-Еркулане, Беїле-Говора, Беїле-Оленешті.

Зі сходу на захід, можна визначити чотири групи гірських районів, розділені річковими долинами. Гірськіхребти:

Група гір Бучеджи між річками Прахова і Димбовіца;

Група гір Фегераш

Група гір Паринг

група гір Ретезат-Годяну: Ретезат, Годяну, Вилкан, Мехединць, Чорні гори.

Західні Румунські гори, Апусени (Muntii Apuseni), частина гірської системи Карпат на заході Румунії.Обмежені на заході Середньодунайською низовиною, на півночі - долиною р. Сомеш, на сході - Трансильванським плато, на півдні - долиною р. Муреш.

Складені гранітами, кристалічними сланцамі, вапняками і вулканічними породами, що зумовило надзвичайну різноманітність форм рельєфу. У Апусенах виділяються: центральний платоподібний гірський масив Біхор заввишки до 1848 м; вапнякові гори Траскеу (до 1370 м) і Металіч (до 1438 м), на заході - хребти Кодру (1112 м), Зеранд і Педуря-Краюлуй (нижче 1000 м): на півночі - хребти Мезеш, Плопіш і Феджет.

На плоских хребтах - гірські луги, використовувані як пасовище для овець, нижче хвойні і букові ліси, в західних низькогір'ях - діброви; широкі долини і міжгірські улоговини з бурими лісовими ґрунтами розорані. Лісозаготівлі; родовища золота, срібло, поліметаллов і ртуть в горах Металіч, бокситів; ломка мармуру, андезиту і вапняку.

Східні Карпати -- найбільша за протяжністю середня частина Карпат в Румунії, Україні (УкраїнськіКарпати), Словаччині таПольщі,між перевалами Тилицьким на півночі і Предял на півдні. Довжина близько 750 км. Висота до 2 305 м (гора Пьетрос в масиві Родна).Розділені широкими іглибокими долинами наряд хребтів і масивів (Марамуреш, Горгани, Чорногора, Бещади, Родна,Келиман, Вранча, Таркеу та інші).

Гори складені головним чином піщано-глинистими товщами крейдяного, палеогенового та частково неогенового віку (фліш); в осьовій зоні виступають докембрійські сланці і кварцити; на заході -- масиви з вулканічних неогенових порід (Харгіта, Келиманта інші).Родовища руд, міді, кам'яної солі, в східних передгір'ях -- нафти, газу. На висоті понад 2 000 м сліди заледеніння.Більша частина гір покрита змішаними і темнохвойним лісами (бук, ялина, ялиця, сосна); у нижньому поясі -- букові ліси. Гірські луки верхнього поясу використовуються як літні пасовища.

1.3 Екосистеми Румунських Карпат

В Румунії розташовано більше половини площі, яку займають Карпати. Тому республіці належить важлива роль у збереженні генофонда флори й фауни, цікавих за фітоценотичною структурою екосистем, оригінальних природних ландшафтів. У цьому відношенні особливе природоохоронне значення мають такі потужні гірські масиви Румунських Карпат, як Ретезат, Бучеджські гори, Цеглеу та інші, де на значній площі ще збереглись незаймані або мало змінені антропогенним впливом природні екосистеми. Відзначимо, що Ретезат, як і Татри, завдяки геологічній і геоморфологічній різноманітності та зумовленій масивністю гірської споруди екологічній строкатості належить до важливих осередків видотворення, про що свідчить наявність тут ряду вузьких ендемічних видів рослин - тонконогу лепушнянського, крупки Дарнера та ін. Особливе природоохоронне та ландшафтно-естетичне значення мають численні високогірські озера Румунських Карпат льодовикого походження. Ці озера, як і реліктова флора та рослинність на їх берегах, становлять значний інтерес для вивчення впливу льодовиків на орографічну будову високогір'я та історії розвитку фітоценотичних комплексів.

Біосферний заповідник Ретезат. Географічне положення. Створений у 1979 р. на базі, національного парку Ретезат, розташованого в однойменному гірському масиві, який завдяки значній потужності та атрактивності, географи слушно називають Трансільванськими Альпами. Площа Ретезатських гір, де розташовано 20 вершин висотою понад 2300 м і 40 понад 2200 м, дорівнює 800 км². Вони майже у три рази більші за Бучеджські гори. Ретезатський БЗ (13 тис. га) займає центральну, найбільш цікаву у геоморфологічному та біогеографічному відношеннях частину гірської споруди. Тому дослідженню його природних екосистем здавна приділяють належну увагу.

Рослинні ступені. До висоти 1050 м на теплих схилах, зрідка до 1400-1500 м, поширений ступінь букових лісів. У низькогір'ї в бучинах трапляються осередки теплолюбивих порід - граба, липи серцелистої і навіть горіха грецького. Вище формації бука до 1800 м тягнеться PC мішаних буково-хвойних, а потім - смерекових лісів. У суворих кліматичних умовах високогір'я сформовані PC криволісся та альпійських лук.

Флора. Ретезатські гори цікаві для палеоботанічних досліджень; фосільні рештки рослин у лігнітах свідчать, що у пізньотретинному періоді тут росли такі хвойні породи, як секвоя (Sequoia) і таксодіум (Taxodium). Знайдено також рештки смілаксу (Smilax) і птерокарії (Pterocarya), які відомі зараз у Середземномор'ї та на Закавказзі. Ця древньо-третинна флора була подібна до флори, яка поширена тепер у Східній Азії та на атлантичному узбережжі Північної Америки.

Природоохоронне зонування. На території БЗ створена спеціальна наукова заповідна зона площею понад 1800 га. До неї віднесені найцінніші, у ландшафтному та біогеографічному відношеннях природні екосистеми, зокрема льодовикові котли Геменеле і Бирлея, великі озера Джеменеле і Таул Негру, ряд малих озер - Джеменеле де Сус, Штирбул, Радешул, мальовничий водопад Бирлея, альпійські луки на горі Щеселе та ін. В цій зоні виключаються будь-які форми природокористування.

Туристичне, рекреаційне та дидактичне значення. Ретезат - один із найбільш популярних охоронних масивів Румунії, який масово відвідується як румунськими, так і іноземними туристами. Для їх ознайомлення з природними екосистемами та для рекреаційних цілей створена розгалужена мережа туристичних стежок, побудовані готелі. Сприятливі умови є для зимового спорту.

Праліси БЗ та субальпійська та альпійська рослинність мають важливе еталонне значення для гірського лісівництва й луківництва. Рекреаційний вплив на природні екосистеми незначний.

Бучеджські гори і природні резервати на їх території. Гори Бучеджі розташовані у східній частині Південних Карпат на межі зі Східними Карпатами. Незважаючи на їх відносно невелику площу (30 км ), вони відзначаються значною ландшафтною та біогеографічною різноманітністю і тому мають особливе природоохоронне значення. Тут беруть початок мальовничі ріки Прагова і Яломица. У верхній частині басейну Яломиці утворились гляціальні долини Батрина, Доамнеле, Обиршіа, Сухари. Найбільші з них з характерними F-подібними профілями, льодовиковими цирками й моренами починаються на схилах гори Омула. Масив Бучеджських гір має форму велетенської підкови, два крила якої сполучаються в їх північній частині, де розташована гора Омул (2511 м) - одна із найвищих вершин Карпат. У східній частині гір, спрямованій до долини Прахова, розташований масивний хребет висотою 2000-2500 м. Найбільші його вершини-Коштила (2489 м), Карайман (2325 м) та ін. Ця частина хребта утворює ланцюг стрімких скелястих вершин з діапазоном висот 600-900 м. Друга частина - геоморфологічно контрастна, в ній в межах 1600-2400 м розташоване "Бучеджське плато" з характерними для нього субальпійськими й альпійськими луками та криволіссям.

У протилежній частині крила Бучеджського масиву розташований гребінь Струнга з вершинами Доамнеле (2401 м), Струнджле Марь (2168 м) та ін.

Бучеджські гори надзвичайно цікаві у геологічному і геоморфологічному відношеннях. Вони утворюють велетенську синклиналь осадочних відкладів мезозойської ери, яка простягається з півночі на південь.

В Бучеджському масиві сформовано п'ять рослинних ступенів. PC букових лісів, нижня межа яких розташована за межами гір, характеризується значною домішкою смереки й ялиці. З висотою над рівнем моря суцільні бучини змінюються буково-ялицево-смерековими лісами, які сягають висоти 1400-1500 м. Вище, в умовах прохолодного клімату, поширені монодомінантні смеречини, верхня межа яких проходить по ізогіпсі 1600-1700 м. У високогір'ї сформований субальпійський PC з характерним для нього криволіссям із сосни гірської та біогруп низькорослої смереки, а вище 2200 м - альпійський PC. На найвищих вершинах поширені типові для альпійської тундри угруповання осоки зігнутої (Caricetum curvulae), костриці стрункої і мінуарції очитковидної (Festuca gracilis-Minuartia sedoibes), аркто-альпійських верб (Salicetum reticulatae, S. herbaceae).

Завдяки специфічним геолого-геоморфологічним, кліматичним, літологічним та ґрунтовим умовам Бучеджські гори відзначаються значним флористичним багатством та фітоценотичною різноманітністю. Для вивчення флори ще в 1875 р. австрійський ботанік Лерхенфельд (Lerchenfeld) здійснив сюди спеціальну ботанічну експедицію. Згодом тут проводили дослідження інші зарубіжні вчені: І. А. Вайлант (Vailant), Дж. Пагет (Paget), Ф. Шур (Schur).

Флора і рослинність Бучеджських гір добре вивчена. Тут росте близько 1100 видів судинних рослин - третина флористичного багатства Румунії. Найбільш цікава флора високогір'я, в якій представлені центральноєвропейські, альпійські й арктичні елементи, а також види алтайські. і понтійські. Ряд карпатських ендемів, карпато-балканських і дакських елементів флори на території Румунії відомій лише з Бучеджських гір.

Багатий і різноманітний видовий склад фауни цього оригінального гірського масиву. У лісах водяться бурий ведмідь, вовк, олень, козуля, рись. В смерековому рідколіссі та криволіссі популяція глухарів (Tetrao urogallus) нараховує понад 200 особин. На скелях високогірних ландшафтів живе понад 150 особин сарни (Rupicapra rupicapra). Авіфауна високогір'я нараховує понад 50 видів, серед яких такі рідкісні види, як орел-беркут (Aquila chrysaetos, A. heliaca), гриф (Gyps fulvus fulvus) та ін. З рептилій поширені ящірки (Lacerta agillis, L. muralis, L. vivipara), віпера (Vipera berus). У гірських потоках до висоти 1500 м водиться форель (пструг) (Salmo trutta fario).

Резерват Пещера Яломица (225 га) розташований вздовж берегів одноіменної ріки на схилах гір Кокора і Батрина. Він включає пралісові масиви Кокори, Хоробейську долину, частково субальпійські ландшафти Батрини та ряд інших цікавих у флористичному відношенні урочищ. На території резервату розташована оригінальна карстова печера Яломица. Найбільшу його площу займають хвойні ліси із добре збереженою природною верхньою межею. У високогір'ї на сонячних схилах юрських вапняків сформована рідкісна асоціація сеслерії та костриці скельної (Seslerieto-Festucetum saxatilis) з характерними компонентами: жовтушник трансильванський (Erysimum transsilvanicum), смовдь австрійська (Peucedanum austriacum), мінуарція банатська (Minuartia banatica), стожильник (Cnidium silaifolium). Такі рідкісні середземноморсько-балканські елементи, як костриця апенінська (Festuca appenina), трищетинник довговолосий (Trisetum macrotrichum) (згадується для Українських Карпат на межі з Румунією), півники дакійські (Iris dacicum), жито гірське (Secale montanum), вечорниці (Hesperis moliniformis), що ростуть у резерваті, відомі в Румунії лише з Бучеджських і Домугледських гір.

Резерват Заноага (150 га) розташований на південному та східному схилі однойменної гори та її правої вершини Маре. Він цікавий як в екологічному, так і у фітогеографічному відношеннях, оскільки являє собою острівний локалітет термофільної флори й рослинності. У підніжжі Заноаги на сонячних карнизах юрських вапняків ростуть такі рідкісні для флори Румунії південно-європейські, субсередземноморські та балканські види, як горобина кретська (Sorbus cretica), півники дакійські (Iris dacica), жито гірське (Secale montanum), астрагал стиснутий (Astragalus depressus), атаманта угорська (Athamanta hungarica), будяк (Carduus candicans).

На вершині Заноаги збереглись смерекові праліси, на кам'янистих схилах Яломиці - угруповання гляціального релікта - сосни кедрової (Pinus cembra), а на схилах Маре - зарості жимолості голубої (Lonicera coerulea).

Крім охарактеризованих трьох більших резерватів, у Бучеджських горах ще є чотири невеликих ботанічних резервати, в яких охороняються локалітети верб чорничної (Salix myrtilloides) та двоколірної (S. bicolor).

Багата та різноманітна флора й рослинність Бучеджських гір, на території яких збереглись рідкісні реліктові й ендемічні види та угруповання, свідчить про їх істотне фітоісторичне і ботаніко-географічне значення не лише для Південних Карпат, але і для всієї Карпатської гірської системи. Створена мережа природних резерватів виконує важливу екологічну функцію збереження генофонду і фітоценофонду.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

Карпати, названі в давнину «Corona Montium», займають 1/3 території Румунії, будучи другим в Європі гірським ланцюгом після Альп. Максимальні висоти гірських вершин Карпат - майже 2600 м, а гірськолижні траси протягнулися до висоти 2150м. Карпати надзвичайно живописні і прекрасні, завжди привертають увагу туристів і гірськолижників.

Значну частину території Румунії займають гори і височини. У північних і центральних районах розташовані Східні Карпати (максимальна висота -- 2000 м) і Південні Карпати (найвища точка - г. Молдовяну, 2544 м), які утворюють у плані кільцеподібну структуру. На заході - середньовисотні Західні Румунські гори (Апусені).

В Румунії розташовано більше половини площі, яку займають Карпати. Тому республіці належить важлива роль у збереженні генофонда флори й фауни, цікавих за фітоценотичною структурою екосистем, оригінальних природних ландшафтів. У цьому відношенні особливе природоохоронне значення мають такі потужні гірські масиви Румунських Карпат, як Ретезат, Бучеджські гори, Цеглеу та інші, де на значній площі ще збереглись незаймані або мало змінені антропогенним впливом природні екосистем.

РОЗДІЛ 2. ТУРИСТИЧНИЙ МАРШРУТ « РУМУНСЬКІ КАРПАТИ»

2.1 Гірські курорти Румунії

Атрактивність Румунських Карпат полягає не тільки в їх величавому спокої і надзвичайній красі пейзажів, але і в різноманітності лижних трас і в їх надзвичайно зручному розташуванні по одній гірській осі найвідоміших гірськолижних центрів Румунії: Сіная, Буштень, Азуга, Предял, Пояна Брашов. Так, наприклад, відстань між цими курортами становить мінімально 4 км, максимально - 36 км, що дає туристам прекрасну можливість урізноманітити своє катання, перебуваючи на будь-якому з цих курортів. Для початківців на всіх курортах відкриті гірськолижні школи і пункти прокату інвентарю.

Пояна Брашов

Пояна Брашов - один з найбільших і найвідоміших гірськолижних курортів Румунії, який знаходиться в 13 км від Брашова і в 165 км від Бухареста. Цей гірськолижний курорт міжнародного рівня розташований на висоті 1030 м над рівнем моря. Центр зимового спорту Румунії має лижні і санні траси різної складності загальною протяжністю понад 20 км, кабіни і крісельні підйомники. На схилах встановлені снігові гармати, які підкидають свіжий сніг, а північні схили трас сприяють хорошому сніжному покриву. Внизу працює відкрита ковзанка зі штучним льодом. Схили в Пояна Брашов ідеально підходять для початківців сноубордистів.

Курорт Пояна Брашов був заснований в 1895 році як місце відпочинку для жителів міста Брашов. Пояна Брашов знаходиться у великій, добре освітленій сонцем долині. Свою назву курорт отримав від середньовічного карпатського міста Брашов. "Пояна" в перекладі з румунської означає "поляна". У 1996 році Пояна Брашов став лижним курортом, а три роки по тому тут проходило перше в Румунії лижне змагання. З тих пір, курорт, що розташований на висоті 1030 м над рівнем Чорного Моря, посеред хвойного лісу, біля підніжжя гори Постеварул (1804 м), залишається улюбленим місцем відпочинку для румунських та іноземних туристів.

Курорту притаманий гірський клімат (середня температура в липні 14,5°С, у січні - 5°С), що дозволяє сніжному покриву зберігатися близько 120 днів, з листопада до березня. Тут можна знайти розміщення на будь-який смак - шикарні готелі для більш вибагливих туристів, затишні вілли і котеджі для сімейного та молодіжного відпочинку. Близько 40 готелів, вілл і котеджів (2**- 4**) чекають туристів протягом усього року для того, щоб надати можливість насолодитися гірським повітрям, порадувати око і просто відпочити від міського шуму.

Курорт Пояна Брашов має розвинену розважальну інфраструктуру. Взимку курорт є прекрасним місцем для любителів зимових видів спорту, так як має десять лижних трас різної складності.

Якщо у Вас немає можливості привести із собою лижі - не біда. Майже всі готелі мають у своєму розпорядженні центрами для прокату лижного спорядження. Більш цього, неподалік лижних трас також знаходяться подібні пункти прокату. В основному прокат якісного ski-pass не дорогий. Дітям у Пояні Брашов надаються знижки. Для охочих купити ski-pass на курорті є фірмові магазини.

Крім катання на лижних трасах, на курорті Пояна Брашов можна провести час на сучасній олімпійській ковзанці, поплавати в басейнах (готель Алпін і Пятра Маре), попаритися в саунах. Також тут є, олімпійський стадіон для атлетизму, спортивні поля (баскетбольне, футбольне, тенісне, гандбольне, для міні гольфу і т.д.), Салони медичної гімнастики і масажу, можна прогулятися на санях або візках, є центр верхової їзди (комплекс Сперанца). Якщо когось тягне до гострих відчуттів можна спробувати політ з парапантом (з інструктором або без) з піка Постеварул або політ аеростатом. Любителі активного відпочинку можуть йти в походи (не менше 5-ти позначених маршрутів) або відвідати гірські печери.

Для групових розваг в Пояна Брашові є обладнанні площадки для paintball і team-building. Ваші діти теж не знудьгують тут, готелі Міруна 4 *, Чукаш 2 * і вілла Валентин 4 * мають ігрові майданчики для дітей. Курорт володіє лижної школою для дітей з професійними інструкторами. Дитячий садок з лижною школою знаходиться прямо біля фунікулера Капра Нягре (біля лижної траси Брадул). Також виділено спеціальну ділянку для катання на санках і кульках.

У Пояна Брашов можна купити керамічні вироби, предмети народного промислу, сувеніри з країни Дракули, галантерею з румунської шкіри, светри з натуральної вовни, знамениті румунські вина (Жидвей, Мурфатлар, Котнарь). На курорті є бутіки і магазини, а також невеликий базар, де продаються товари такого тиду. Покупки подешевше можна зробити в Брашові. Маршрутні автобуси з курорту Пояна Брашов в місто Брашов їдуть регулярно через кожні 15 хвилин.

Сіная

Гірськолижний курорт Сіная ще називають "перлиною карпат", він розташований в долині річки, на відстані 105 км від столиці Румунії, на висоті біля 1000 м. До послуг любителів гірських лиж і сноуборду 2 чорних, 5 червоних, 3 синіх траси, є саночні і бобслейні траси, а також траси для бігових лиж. Перепад висот 1250 м, найдовша траса 2800 м, найвища точка 2206 мСиная розташована біля підніжжя гори Бучедж, за 120 км від Бухареста й 49 км від Брашова, в долині Прахова. Курорт розташовано в сонячній долині, оповитій хвойними лісами, і є гірським і кліматичним курортом на висоті приблизно 850 м.

Гірськолижні траси розташовані на висоті понад 2000 м.Загальною протяжність - 20 км, також є спеціальні траси для бобслею, санок і маршрути для любителів бігових лиж. Діє гірськолижна школа для дорослих і дітей.

Любителів фрірайду потішить можливість позатрасового катання. Траси: 23, з них 8 для початківців, 4 середніх та 11 чорних. Історія та назва курорту Синая тісно пов'язана з монастирем Синая, який був справжньою Меккою паломників з усіх країн.Перша офіційна згадка про місто датується 1200 роком. Чудове місце розташування на торговому шляху між регіонами Румунії серед казкових гір і лісів стало початком активного розвитку містечка. Карол I побудував тут одну зі своїх резиденцій - палац Пелеш, який і до сьогодні приваблює безліч туристів. Історія гірськолижного курорту починається ще з 17 століття. На сьогодні це один із найрозвиненіших гірськолижних курортів Румунії.

Підйомники: крісельних - 2, кабінний - 2, бугельний - 1, гондола на 8 місць.

Лижний сезон починається у грудні й триває іноді до травня.Гори Бучедж мають довгі плато на висоті близько 2000 м, які ідеально підходять для катання на гірських велосипедах у літній час. Канатна дорога в Синаї відкрита все літо для перевезення велосипедів.Синая - чудове місце, щоб відпочити з друзями, оскільки тут великий вибір ресторанів і кафе, де можна смачно поїсти, і пабів, де можна чудово посидіти й поділитися враженнями після катання або потанцювати й розважитися на дискотеці. Можна разом відвідати сауну чи басейн.

Можна вирушити на дегустацію вин Румунії в підвали Рейн-Азуга.Синая - не просто курорт, це ціла історія, оточена легендами. Головною цікавинкою Синаї є красива гора Бучеджь і однойменний природний парк, відомий серед туристів своїми цікавими й захоплюючими маршрутами.Крім того, варто побачити монастир Синая, звідки й починається історія містечка, і Палац Пелеш, побудований 1883 року. Потрапити в кімнати палацу можна тільки разом із екскурсоводом, який розповість історію та цікаві факти про будівництво палацу та його мешканців. У палаці Пелеш велика колекція стародавніх експонатів, прекрасний сад із терасами, мармуровими статуями і фонтанами.Поруч з Синаєю розташоване місто Брашов, друге за розміром місто Румунії, багате на різноманітні пам'ятки. А всього за 30 км від Брашова розташовано Замок Бран (замок Дракули), збудований у 14 столітті для захисту від недружніх чужинців.

Предял

Румунський гірськолижний комплекс Предял знаходиться на відстані 140 км від Бухареста і на відстані 25 км від Сінаї на висоті 1160 м. Більшість трас розташовані на північних схила, дякуючи цьому і сніговим пушкам сезон триває більше 100днів. Траси відрізніються високою якістю, їх є 10 - 7 легких, 2 середні, 1 складна. Також на курорті є каток і учбові траси.

5 причин заради яких варто відвідати Предял

1. Гірськолижні траси

2. Тривале зберігання снігу на гірськолижних трасах

3. Мисливський Ресторан «Casa Vanatorului»

4. Православний Монастир Предял (1774)

5. Меморіальний будинок поета Міхай Сеулеску

На колишньому кордоні між Валахією і Трансільванією, на вододілі річок Прахова і Тиміш, там, де аромат хвойного лісу заворожує душу, простирається Предял - найвищий місто в Румунії. Це гірськолижний і в той же час кліматичний курорт, розташований на висоті 1160 метрів, між горами Бучедж і Горами Баюл.

Перший дерев'яний будинок у селищі був побудований ще в 1830 році, а 100 років по тому селище отримало статус міста. Сьогодні це модний гірськолижний курорт. Траси розташовані на північних схилах Карпат, що дозволяє природному сніжному покриву утримуватися більше 100 днів у році. Умови курорту надають можливість кататися на лижних трасах високої якості, як наприклад Клебучет, освітлена вночі. Загальна довжина восьми гірськолижних трас - більше 10 км. Крісельні та бугельні підйомники забезпечують підйом гірськолижників до точок спуску.

Снігові гармати встановлені на курорті істотно розширюють можливості курорту.

Туристичні бази працюють круглий рік дають можливість туристам захоплюватися панорамою гір Бучедж, спокоєм альпійських полян, що бадьорить гордістю вершин і забути щоденні турботи.

Для любителів відокремленого і спокійного відпочинку, а також для міні-груп курорт, володіє найкращими можливостями розміщення у віллах і котеджах. Також туристи розміщуються в комфортабельних готелях 2 *- 5 *. Влітку курорт цікавий добре маркованими туристичними стежками і гірським повітрям.

2.2 Туристичний маршрут «Румунські Карпати»

Чернівці - Біказ - Сігішоара - Брашов - Ришнів - Сіная - Бухарест - Чернівці

1. Біказ

Біказ -- штучне озеро (водосховище), утворене греблею на річці Бистриця в декільках кіломертрах північніше Гребля побудована у 1950--1960 рр. Для виробництва електрики на ГЕС Біказ-Стежару (колишня ім. Леніна). На західній стороні -- гори Чяхлеу. Гребля 127 м заввишкі, 435 м довжиною і найбільшою шириною 119 м. Озеро 40 км довжиною, площею 33 км? з водовмістом 1,25 км3.Туризм: катання на поромі, водні види спорта, гори Чяхлеу.Біологічну лабораторію в Потоць (кілька км на північ від м. Біказ), на узбережжі озера в 1984 відвідав французький дослідник Жак-Ів Кусто міста Біказ, в румунській Молдавії.

Перлиною румунських карпатських гір є територія навколо курорту Лакул Рошу (українською мовою - Червоне озеро), розташованого на висоті 980 метрів над рівнем моря у повіті Гаргіта, що в центрі Румунії. Ця туристична зона є унікальною за своїми кліматичними умовами. Тривалість зимового сезону тут з грудня до кінця квітня, це дозволяє утримувати сніг протягом 5-ти місяців. Влітку туристичний комплекс також пропонує широкий спектр послуг: відпочинок на березі гірського озера, екскурсії, велосипедні прогулянки.

Червоне озеро - розташоване в масиві Гашмаш, в румунських Східних Карпатах, у повіті Гаргіта, в долині лісового струмку Біказ, на відстані 35 км від міста Біказ. Має форму латинської букви “L”, його максимальна глибина - 10 метрів, а простягається він на території близько 13 гектарів. Утворилось це озеро відносно недавно влітку 1837-го року. Кажуть, що багато років тому в лісовий струмок впала скеля, а струмок перетворився на озеро, і частина лісу виявилася затопленою. Дерева загинули, але їх коріння продовжують підноситися над озером. Це надзвичайне видовище просто-на-просто вражає. Середня річна температура - 8 градусів тепла. Влітку температура води сягає 22 градуси, а восени та навесні 6-10 градусів. Взимку озеро покривається товстим шаром льоду, близько 70 см. Курорт Лакул Рошу є справжнім раєм для тих, хто прагне відпочити.

Місцеві жителі назвали спочатку це озеро Таул. Пізніше вони запозичили назву від лісового струмочка Пиреул Рошу, який заносив сюди червоне каміння, що осідало на дні озера. Отож в 1864-му році його називали “озером червоного каміння”, а ще пізніше “вбивчим озером”. З 1936-го року його офіційною назвою стала Лакул Рошу (Червоне озеро). Щодо цієї назви існують навіть декілька легенд.

В одній з місцевих легенд робиться зв'язок між словами “вбивчий” і “червоний”. В ній йдеться про те, що під час утворення озера, була вбита ціла отара овець разом зі собаками та вівчарами, і що від їх крові вода стала червоною. В іншій легенді розповідається про красиву дівчину, яку гайдамак вкрав з ярмарку і повів у гори. Дівчина Естера, бо так звали її, звернулась по допомогу до Гірського духу. Дух послухав та допоміг її добратись до скелі. Гайдамака злякався та вдарив по скелі, внаслідок чого скеля провалилась, взявши із собою життя дівчини. Там де впала дівчина утворилось озеро.

2. Сігішоара

Сігішоара - саме тут в 1431 році народився майбутній вампір. Місто знаходиться в Трансільванії - найколоритнішій області Румунії. У спадок від правителів Середньовіччя їй дісталися замки із загостреними шпилями, залишки колись неприступних фортець, монастирі, розписані зовнішніми фресками. У Валахії, жив і правив Влад Цепеш. Зараз тут знаходяться кращі гірськолижні курорти Румунії - Буштені, Азуга, Предял, Пояна Брашов, а також курорт Синая, який називають перлиною Румунських Карпат, з усіх боків його оточують гори, найвища з яких - 2200 метрів. Підкорити її можна за допомогою підйомника всього за 15 хвилин!

Тут же знаходиться знаменитий Синайський монастир і резиденція румунського короля Карола I - замок Пелеш. Колись замок був спроектований 14 архітекторами з різних країн. За 10 років було створено справжній витвір мистецтва, що поєднує елементи архітектурних стилів. На терасах коштують статуї, розбиті клумби з квітами, б'ють до неба фонтани. Оздоблення кімнат вражає розкішшю. До речі, в замку є ліфт, який працював і сто років тому.

Німці називають Сігішоару Scha?burg; угорці - Segesvar; в середньовічних грамотах, писаних латинкою, її величали Castrum Sex (!!!! Тільки це не від того, що ви подумали). Все це свідчить про те, що місто на річці Тернава Маре (Велика Тернава, дуже по-слов'янськи звучить) було поліетнічним, старовинним і важливим. Так і є.

Перша згадка в документах - в хроніці Краусса під 1191 р. Місто засноване саксонськими колоністами - ремісниками та торговцями, які прибули в ці землі на запрошення угорського короля. Тоді це було малозаселене угорське прикордоння. Castrum Sex, Шостий Замок, рік 1280-тий - отже, до Сігішоари саксонці вже звели п'ять твердинь. Але шоста, шоста...

Вже за 18 років з'являється і нова назва міста - Schespurch (Schaesbrich). Важливий торговий центр на перетині шляхів, прикордонний замок, чимале місто, населене переважно німцями, які його й розбудовували. А королівським поселенням Сігішоара стане в 1337-му. Хоча до статусу міста ще довго: його отримає в 1367р.

Вже за 18 років з'являється і нова назва міста - Schespurch (Schaesbrich). Важливий торговий центр на перетині шляхів, прикордонний замок, чимале місто, населене переважно німцями, які його й розбудовували. А королівським поселенням СНа сусідньому полі Альбешті відбулася битва під Сегешваром, де революційні загони, керовані Юзефом Бемом були розбиті російською армією (31 липня 1849 року). За переказами, в цій битві загинув юний угорський геній Шандор Петефі. На його честь в Альбешті зведено в 1897 р. монумент.Сігішоара стане в 1337-му. Хоча до статусу міста ще довго: його отримає в 1367р. Зараз стара частина Сігішоари, Цетате (Cetate) - одне з небагатьох в Європі і єдине в Румунії середньовічне заселене місто. Тут збереглися будинки ремісників і патриціїв (Венеціанський будинок). На початку 2000-х багато говорилося про Дракуленд, парк вампирячих розваг поблизу міста, але цю ідею все-таки відкинули. Шкода. Де це: містечко Рашнів (близько 15 тисяч жителів) ледить на півдороги від Брашова до Брана. І нехай про місцеві пам'ятки пересічний турист знає небагато, Ришнов більш ніж заслуговує на увагу. Тут класно!

Вхід в замок платний, квиток в районі 15-20 леїв.

3. Брашов

Брашов - друге за величиною місто Румунії, побудоване в середні віки. Найцікавіша його частина - історичний центр "Кронштадт" (місто Короны), зведений ще саксонськими поселенцями. Тут знаходиться православна церква, яку завдяки російській цариці Єлизаветі, що виділила на її благоустрій засобу, не перебудували в католицьку. Усередині панує урочистть і заспокоєння. Після відвідування церкви - пішохідна екскурсія по місту.

Отже, починаємо знайомство з містом Корони. Вузькі мощені вулички, невисокого спорудження будинку. Цікавою є найвужча вулиця Брашова довжиною 80 м і шириною 1,5 м. Далі наш шлях лежить до "Чорної церкви" - грандіозної споруди, виконаної в готичному стилі. Усередині церкви знаходиться унікальний орган. Багато хто приходить сюди у святкові дні послухати його звучання, також тут проходить безліч концертів."Чому її назвали Чорною?",тому що,внаслідок виниклої пожежі, камінь з якого побудована церква, потемнів. Звідси і назва - "Чорна церква". Виходимо на Ратушну площу, розташовану в центрі міста. Примітно виглядає само будівля ратуші, прикрашена гербом міста, виконаному у вигляді щита, усередині якого розміщена корона над корінням дуба.Перетинаючи красиву площу, на якій розташована будівля мерії, піднімаємося на пагорб, що височіє над містом, де знаходиться стара фортеця, в якій і розміщується унікальний ресторан. На підході чути звуки горна, що лунають з відкритого вікна і вітають дорогих гостей. Відкривається віконце старовинних кованих воріт - "брами" і потрібно сказати Пароль. Після відповіді ворота із скрипом відкривають два лицарі, озброєні списами і щитами і запрошують увійти. Усередині привітні хазяїни пригощають гостей цуйкой (місцевою горілкою) і хлібом. Ресторан стилізований під середньовічний замок - кам'яна підлога, вузькі схдоди з кованими перилами, на стінах - обладунки лицарів, картини, старовинна зброя. У залі зустрічає вітальним маршем оркестр.

4. Ришнів

Назва "Ришнов" (українською, напевно, правильніше Ришнів) вперше зустрічається в хроніках XIV століття, хоча твердиня тевтонських лицарів на пагорбі була зведена в 1215 році, а вперше згадана в 1331 р. Вікіпедія стверджує, що топоніміка слова "Ришнов" оходить від слов'янського слова "zrunovy", яке начебто означає чи то село, чи то долину. Популярна німецька форма Розенау романтизувала це суворе місце і неодмінно сподобається готам.

З фортецею пов'язана легенда. Одного разу, коли облога граду затягнулася на дуже вже довгий час, міщани Ришнова страшезно переживали, що закінчиться питна вода. Оборонцям вдалося взяти в полон двох турецьких солдатів - і саме їх міщани заставили копати глибоченний колодязь на фортечному подвір'ї, пообіцявши полоненирм волю в обмін на воду . І турки старалися, копали... протягом 17 років. Вони докопали до води, але отримали за це не волю, а смерть.

З фортецею пов'язана легенда. Одного разу, коли облога граду затягнулася на дуже вже довгий час, міщани Ришнова страшезно переживали, що закінчиться питна вода. Оборонцям вдалося взяти в полон двох турецьких солдатів - і саме їх міщани заставили копати глибоченний колодязь на фортечному подвір'ї, пообіцявши полоненирм волю в обмін на воду . І турки старалися, копали... протягом 17 років. Вони докопали до води, але отримали за це не волю, а смерть. Замок офіційно відкритий для відвідувачів з 10.00 до 18.00, хоча ми затрималися там довше, і не лише ми - ніхто нікого не виганяв. Реставраційні роботи йдуть у фортеці з 2004 року - і кінця краю їм не видно. Така напівоновлена, напів-руїнована твердиня мені нагадала чорногірський Ульцинь, щось є спільне.

До речі, роботи фінансує не держава, а меценат, та ще й іноземець: італієць Альберто Дрера мріє зробити тут популярний туристський об'єкт, де працюватимуть готелі і ресторани (будиночків для таких цілей на території граду предостатньо) та проводитимуться музичні фестивалі.

Експозиція місцевого музею не особливо багата, але цілком достатня, хоча більше всього туристів не в музейних залах, а в кімнатці біля входу в твердиню, де зберігається якийсь нещасний скелет.

Таблички в музеї з історією замку дещо різняться за інформацією з путівниками та вікіпедією: жодних згадок про саксонських колоністів, перша згадка про фортецю, яка мусила обороняти мешканців від татарів і турок (чи не рано туркам так погано себе поводити в XIV столітті?), датована 1335 роком. Хоча з твердженням, що Ришнів був однією з найукріпленіших фортецб Європи XV століття я сперечатися не буду.

І колодязь, який нещасні турки копали 17 років, названий в музеї чомусь...фонтаном. Завглибки в 146 метрів. Датують його 1640р., виористовувався до 1850 року. Міг би й довше, та колесо зламалося.

Останню осаду Ришнів витримав в 1690 р., під час останнього турецького нападу на трансильванію. В 1718 році фортеця сильно постраждала від пожежі, та вже наступного року була відбудована.

Ще одна руйнація пов'язана з землетрусом 1802 року. В революційному 1848 році в фортеці мешкали повстанці. Після того на довгий час замок був безлюдним.

5. Сіная

Містечко Сіная притягає своєю архітектурою, безліччю готелів, ресторанів, кафе, розважальних закладів. Робимо зупинку у монастиря і продовжуємо пішохідну прогулянку по живописному парку до замку Пелеш. Сам замок зовні нагадує готичний собор. Назва своє він отримав від тієї, що протікає рядом річечки, яка опоясує його як пояс, по-румынски "пелеш". Побудований замок в XIX столітті королем Румунії Карлом, образованнейшим людиною свого часу, колекціонуванням витворів мистецтва, монет, старовинної зброї, що захоплюється. Хочу сказати, що замокнув своєю красою і пишністю убив мене наповал. Парадний зал палацу виконаний в готичному німецькому стилі. Оглядаючи зали палацу, не перестаємо захоплюватися мистецтвом майстрів різьблення по дереву. Вражає колекція рідкісних зразків зброї різних часів, венеціанське скло, муранские люстри, дивовижні вітражі, безліч картин і гобеленів. Загалом, замок справив на мене незабутнє враження, тому усім, хто планує поїздку в Румунію, рекомендую в нім побувати.