Положення і зміст роботи комісії з видів туризму

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Положення і зміст роботи комісії з видів туризму

Водний туризму в Україні

Сучасний стан розвитку

Тільки на початку нинішнього століття відзначається пожвавлення спортивного водного туризму в рамках Федерації спортивного туризму України. Широкий спектр класів суден для сплаву (каяк, каное, катамаран, байдарка, рафт), що з'явились, наявність іншого необхідного спорядження, надійного, якісного, такого, що відповідало міжнародним стандартам, дозволяло оптимально вирішити питання екіпірування для безпечного сплаву по майже по будь якому обраному класифікованому маршруту, з урахуванням досвіду, чисельності групи, особливостей ландшафту тощо.

Але збіглий час залишив важку спадщину. Зруйновано нормативну базу, відсутня підготовка туристських, суддівських кадрів, їхня спадковість, втрачено багато накопиченого досвіду походів.

Туризм зараз шукає і знайде своє місце серед нових суспільних цінностей.

Поширення в регіонах

На сьогодні комісії з водного туризму працюють в 15 регіонах, які об'єднують біля 10 тис. спортсменів. Календар Всеукраїнських та обласних змагань на 2007р. налічує до 25 змагань з водного туризму.

В 2007р. в Україні проведено (з випуском МКК) 11 походів ІY - YI кат. скл., понад 550 - інших категорій.

Водний туризм дуже поширений і серед шкільної молоді. Це ще збільшує чисельність, але ними опікується Міносвіти.

Матеріальна база

Найкраще зараз вирішується проблема спорядження. Поява на споживчому ринку доступного, досить якісного, сучасного й безпечного спорядження, нових судів для сплаву (каяк, рафт), наявність необхідного власного автотранспорту створили умови для відродження самодіяльного спортивного водного туризму поза широкої мережею необхідних офіційних інституцій.

Аналіз існуючих проблем розвитку

Складність і кількість існуючих проблем гальмують розвиток спортивного туризму. Нинішні системи, що повинні забезпечувати існування та розвиток спортивного туризму, ще не відповідають потребам сьогодення. Відсутня реальна, дієва підтримка спортивного туризму з боку держави. Меценатство й спонсорство, які можуть замінити державу в питаннях фінансування, ще не одержали необхідного розвитку й нині не є настільки потужними, масовими, як того вимагає розвиток туризму на національному рівні. Відсутні можливості широкого використання закритих басейнів для тренувань спортсменів протягом холодної пори року.

Аналіз можливих варіантів розвитку та обґрунтування оптимального варіанту

Для подолання існуючих проблем і створена Концепція розвитку спортивного водного туризму в Україні на найближчі п'ять років, а далі й Програма її виконання.

Можливі напрямки розвитку спортивного водного туризму залежать від подальших кроків на його шляху. При обмеженості фінансування масового туризму можливе утворення замкнутого кулуарного кола аматорів екстриму, об'єднаних у закриті клуби, що існують на умовах самоокупності. Але так сутність туризму зведеться до нетривалих екстремальних заходів. Кількість людей, що займаються самостійним активним відпочинком, буде нечисленною, і це не потребуватиме офіційних інституцій з необхідними регулюючими нормами безпеки походів невисокої категорії складності.

Інший шлях - реалізація спільних зусиль держави, ФСТУ, генеральних спонсорів і меценатів спортивного туризму на розвиток масового туризму як ефективної форми пропаганди здорового способу життя, зміцнення здоров'я населення України, самоствердження молодої особистості. Цей шлях найбільш оптимальний, задовольняє вимогам суспільства, природним прагненням молоді. Залучення до занять туризмом молоді різних вікових груп приведе до стабільності та масовості розвитку туризму.

Програма розвитку виду туризму та ії мета

Основний напрямок - розвиток масового маршрутного туризму як в Україні (походи I - III к. скл.), так і за її межами (IY - VI к. скл).

Другий напрямок - удосконалення спортивної складової водного туризму.

Критерії оцінки успішності руху до мети - масовість, безпека, рівень майстерності. Досягнуті результати можна розглядати як рівень розвитку туризму в цілому.

Складові системного підходу до розвитку водного туризму:

- туристська підготовка на всіх рівнях;

- безпека;

- молодіжний туризм;

- діяльність МКК;

- інформаційне поле й міжнародні зв'язки;

- фінансове та матеріально-технічне забезпечення, спорядження;

- методичні центри, туристські клуби;

Однією з визначальних умов існування й розвитку спортивного водного туризму як довершеної форми є наявність системи 3-рівневої накопичувальної туристської підготовки. Система підготовки повинна будуватися на розгалуженій мережі центрів (шкіл) підготовки при обласних ФСТУ, і першу чергу - серед учнівської молоді, при турфірмах, що задекларували надання послуг з активного екстримального туризму, турклубах при організаціях, установах тощо.

Забезпечення кваліфікованими кадрами, організацію та легалізацію діяльності таких центрів повинна здійснювати кадрова комісія ФСТУ по всіх видах туризму, у т.ч. водна підкомісія з водного туризму. Фінансове забезпечення може здійснюватися як разово через турфірми, виробників спорядження, магазини, так і прямим спонсорством, меценатством. Здоровий спосіб життя, видовищність, динамічність масовість спортивного водного туризму має чималі преференції в залученні комерційних структур різного масштабу в цьому напрямку.

Друга обов'язкова умова - підвищення рівня безпеки всіх заходів спортивного водного туризму шляхом удосконалення їх організації (дієва співпраця з МНС, ліцензування діяльності з надання послуг активного туризму, підвищення вимогливості й відповідальності при випуску груп на маршрут), а також вдосконалювання спорядження, що забезпечує безпеку на маршруті.

Запорукою успіху та перспектив туризму є залучення молоді. Пріоритетним напрямком діяльності комісії є зміцнення співробітництва з Міносвіти, Центрами ДЮСТ. Властивості, притаманні тільки спортивному водному туризму є дуже перспективним і привабливим для молоді.

Розвиток водного туризму досягається шляхом вдосконалювання роботи ЦМКК, приведення Правил Чемпіонату СП і вимог для випуску груп на маршрут у відповідність із вимогами сьогодення, введення випуску груп на маршрути за межі України протягом усього року. Слід практикувати перевірку груп на місцевості як дієвий засіб підвищення безпеки на маршруті.

Одним зі шляхів розвитку спортивного водного туризму є привертання уваги громадськості до туризму як до важливого засобу виховання, до однієї з форм здорового способу життя, становлення особистості. Використання можливостей ЗМІ при висвітленні туристських заходів дає можливість популяризувати вид і викликає зацікавленість потенційних спонсорів. Це теж є умовою розвитку туризму.

Турклуби як форма самоврядування Федерації, нададуть можливість мати організаційно-методичний центр туризму, що, безумовно, призведе до прискорення розвитку всіх видів туризму в Україні на необхідному рівні.

Одним з напрямків розвитку спортивного туризму є змагання як елемент спортивного єдиноборства, закріплення раніше отриманих навичок у формі спортивних звань і розрядів, безпосереднього спілкування, обмін досвідом, демонстрація сучасного спорядження. Розвиток напрямку пов'язаний з інтересом молоді до отримання престижних спортивних нагород та звань.

Спортивні заходи вимагають збільшення їхньої чисельності за рахунок введення популярних у молоді видів екстриму з одночасним підвищенням рівня організації, фінансування, престижності й популярності.

Перспективним є досвід м. Києва щодо проведення зимових змагань з водного туризму в закритих приміщеннях, що дозволяють підтримувати спортивну форму туриста протягом усього року.

Вже зараз до дистанції на змаганнях вводяться спеціальні туристські завдання, що значно підвищить практичну значимість змагань як елементу підготовки для майбутніх спортивних походів та їх популярність.

Основні цілі спортивних заходів - це створення системи підготовки й росту кваліфікації спортсменів, суддівського корпусу з водного туризму, підвищення рівня організації й безпеки змагань, походів, удосконалення вимог ЕСКУ з урахуванням особливостей і сучасних потреб спортивного туризму. Перспективним є створення штучних дистанцій на ріках Чорний Черемош, Рось, Південний Буг, що дасть можливість для проведення ефективного тренувального процесу, проведення міжнародних змагань зі спортивного водного туризму та формування збірної України для участі в них.

Кінцевою метою Програми перетворень у спортивному туризмі може стати створення налагодженої структури, що має можливість самостійно проводити серед населення популярні спортивні заходи, ефективно сприяти розвитку й організації масового безпечного маршрутного туризму зі зростанням майстерності спортсменів.

Етапи виконання Програми

Етапами виконання Програми є щорічні Плани роботи комісії, які повинні стати механізмом подолання проблем на шляху розвитку спортивного водного туризму.

Лижний туризму в Україні

Передумови розвитку

Лижний туризм в Україні має вже більш ніж сторічну історію. Саме в ті часи сягають перші лижні подорожі по Карпатах. Організайно він зміг сформуватися у 50-ті роки ХХ століття - коли з'явилися перші осередки (секції) лижного туризму в містах України. Найбільшого свого розвитку і масовості в Україні лижний туризм досягнув на початку 90-х років ХХ століття, коли у спортивні лижні походи щорічно ходило кілька тисяч чоловік, а комісії з лижного туризму існували практично при всіх обласних федераціях туризму. У порівнянні з радянським періодом свого розвитку лижний туризм в Україні на сучасному етапі знаходиться у стані занепаду. Якщо за радянських часів кількість туристів-лижників в Україні можна було оцінити кількома тисячами і культивувався він у 15-17 регіонах нашої країни, то зараз ним займаються 100-200 чоловік і представництво регіонів становить 8-10 територій, що є надзвичайно низьким показником і говорить про кризу в цьому виді туризму.

Аналіз існуючих проблем розвитку

Спортивний туризм на сучасному етапі розвивається у двох напрямках: маршрутний туризм (проходження маршрутів туристсько-спортивних походів) та змагальний туризм (підготовка та участь в змаганнях із техніки спортивного туризму). В історії розвитку спортивного туризму в Україні ці два напрямки завжди були нероздільні. Але якщо походи були основною формою туристсько-спортивної діяльності і давно запроваджені у спортивну класифікацію (уперше у 1949 році), то туристські змагання і зльоти носили характер допоміжний, другорядний. Нерідко вони використовувалися для перевірки готовності туристських груп для виходу на категорійні маршрути.

В маршрутному туризмі до середини 90-х років основна кількість лижних категорійних походів здійснювалася за межами України. Основні райони таких походів - Кольський п-ів, Приполярний та Полярний Урал, Саяни, Хамар-Дабан та інші. Зараз за інформацією ЦМКК максимальні повноваження з лижного туризму (5 к.с.) мають лише Одеська ОМКК, Запорізька ОМКК та МКК м. Києва. Такі ж повноваження має Харківська ОМКК, однак Харківська федерація спортивного туризму не увійшла до складу ФСТУ (справедливим є твердження, що Харків був і зараз залишився визнаним центром лижного туризму в Україні - щорічно тут випускається кілька лижних “п'ятірок”). Ще 6 ОМКК мають повноваження від 2 к.с. до 4 к.с. Інші МКК мають у повноваженнях “одинички” (6), або ж зовсім їх не мають. І ситуація тут мабуть покращуватися у найближчі роки не буде.

Поступово ми втрачаємо висококваліфіковані кадри керівників складних лижних походів. І хоча собівартість походів у найближчі до нас “п'ятірочні” райони - Кольський п-ів та Приполярний Урал - коливається в межах 150-200 у.о., кількість груп, що подорожують цими районами, є незначною.

Певною проблемою вбачається дефіцит спеціального туристського спорядження для лижних походів. Адже лижі “Бескід” вже багато років не випускають, намети “Зима”, титанові пічки стали дефіцитними. Сучасне спорядження туриста-лижника (лижі “Скі-тур”, термобілизна, каркасні намети, газові примуси, пухове та альпіністське спорядження тощо) коштує не одну сотню доларів.

Важливо створити ланцюг змагань від дитячого спорту до спорту майстрів. Тому необхідно проводити дитячо-юнацьку першість України, першість України серед студентів і відповідну дорослу першість України. Відсутність у цьому ланцюгу якоїсь ланки призведе до втрати потенційних туристів-спортсменів у нашому виді спорту. На жаль різна відомча приналежність цих змагань робить цю справу складною.

Ще однією проблемою, яка відрізняє організацію змагань з техніки лижного туризму від змагань з інших видів туризму, це та, що туристам-лижникам необхідне розміщення в стаціонарних умовах. При тій ситуації, коли всім видам туризму виділяють однакову суму на проведення чемпіонатів України (а зараз вона становить аж 2 тис. грн.), то якісне проведення лижного чемпіонату є великою проблемою. В Карпатах розміщення навіть в приватному секторі вже досягає 50 грн. з особи за добу, тому розміщення команди у 8-10 спортсменів протягом 4-5 днів чемпіонату є серйозною сумою, а якщо додати сюди необхідність проведення тренувальних зборів, то це вже значні витрати на команду.

Проблемою підтримання туристами-лижниками спортивної форми є той факт, що сніговий сезон в більшості регіонів України і навіть в Карпатах триває 2-3 місяці. Так туристи-пішохідники вже започаткували проведення особисто-командної першості України взимку в закритих приміщеннях. Тому лижникам необхідно удосконалювати свою технічну майстерність протягом нелижного сезону в інших видах туризму - гірському, пішохідному тощо.

Нажаль, наш вид спорту не є олімпійським, як, наприклад, близькі нам лижний та гірськолижний спорт, що в умовах нашої країни обмежує державну підтримку і відповідне фінансування. Це пояснюється багатьма факторами, які, в першу чергу, не відповідають вимогам, що висуваються до олімпійських видів спорту:

- видовищність - наприклад, змагання на дистанції “Лижний маршрут” відбуваються переважно у закритій місцевості;

- короткотривалість - наприклад, лижний маршрут на двох останніх чемпіонатах України тривав два дні;

- складність телетрансляцій;

- неможливість отримання економічної вигоди від змагань;

- технічна складність, надмірна для сприймання глядачами складність правил змагань, наприклад, Правила туристських змагань невиправдано ускладнені не тільки для глядачів, а й для самих учасників, мають неоднозначність трактувань, багато умовностей тощо.

Мета Програми розвитку лижного туризму в Україні - проаналізувати існуючі проблеми, виокремити з них найголовніші, відкрити перспективу для розвитку лижного туризму.

Порівняльний аналіз можливих варіантів розвитку лижного туризму та обгрунтування оптимального варіанту

На сьогоднішній день запропонована концепція є поки що єдиною. Тому вона є відкритою для обговорення. Головна її мета - відкрити перспективу для розвитку лижного туризму. Автор буде вдячний за внесені пропозиції.

Пріоритетні завдання з розвитку лижного туризму та етапи виконання

Для розвитку маршрутного лижного туризму пропонується:

- відновити практику проведення початкової та середньої туристської підготовки із заліковими походами І-ІІ категорії складності в Карпатському регіоні. Конкретно пропонується у найближчі роки здійснювати це на базі Глибоцького районного центру дитячо-юнацького туризму та екскурсій Чернівецької області (директор - Дудка А.П., член лижної комісії ФСТУ). Центр має досвід організації подібних заходів з дітьми, розроблені цікаві маршрути різних категорій складності, є досвідчені керівники походів - знавці Карпат. Такі заходи слід проводити на комерційній основі. Інформація про такі заходи повинна доходити до всіх осередків ФСТУ завчасно;

- продовжити, але вже на більш високому організаційному рівні проведення походів ІV-V к.с. в лижних регіонах Росії (Кольський п-ів, Приполярний та Полярний Урал, Алтай, Саяни та ін.) з використанням кадрового потенціалу визнаних центрів лижного туризму (Одеси, Києва, Харкова та ін.). Надавати через джерела ФСТУ своєчасну інформацію про такі заходи;

- провести у найближчий час (орієнтовно - у лютому 2008 року) із залученням найкваліфікованих туристів-лижників України похід-експедицію V к.с. по Українських Карпатах з проходженням найвищих хребтів - Чорногори, Свидовця, Мармароського, Горган тощо;

- запровадити практику проведення складних лижних туристських експедицій (“Спорт найвищих досягнень”) у визнаних лижних регіонах світу - Шпіцбергені, островах Арктики, Гренландії, Алясці, Канадському архіпелазі, Антарктиді та інших;

- запровадити практику обміну досвідом щодо новинок у спорядженні туристів-лижників через WEB-сторінку ФСТУ, проведення окремих семінарів-практикумів, залучення фірм-виробників туристського спорядження у якості спонсорів.

Для розвитку змагального лижного туризму пропонується:

- розпочати роботу над новою редакцією Правил туристських змагань з техніки лижного туризму, створивши творчу групу, і закінчити цю роботу до початку 2008 року, щоб вже на черговому Чемпіонаті України провести апробацію нових Правила, нових дистанцій;

- приділити особливу увагу календарю змагань з техніки лижного туризму (розширення кількості змагань - вже в календар 2006 року внесені крім Чемпіонату змагання юнацькі та Кубку України), при обов'язковій умові їх проведення без зривів;

- для проведення змагань будь-якого рівні напрацювати технічні вимоги до спорядження, створити в перспективі при лижній комісії технічну комісію, яка б формувала ці вимоги;

- створити або за підсумками минулого Чемпіонату України, або наступного чемпіонату збірну команду України з усіма необхідними для збірної атрибутами - головним тренером, спортивними зборами, формою, символікою тощо. Вже зараз пропоную головним тренером призначити Толстіхіна Л.М., який має для цього безцінний досвід;

- для майбутньої збірної обов'язково планувати участь в міжнародних змаганнях - чемпіонатах Росії, Білорусі, лижних змаганнях “Європа-Азія” тощо. Обов'язково повинна бути більш висока мета ніж перемога у внутрішньому чемпіонаті. Цю практику необхідно запровадити вже з сезону 2008 року;

- ініціювати разом федераціями інших країн (Росії, Білорусі та ін.) проведення у майбутньому чемпіонатів Європи, світу і вже зараз поставити в Програму діяльності ФСТУ мету - включення до програми зимових Олімпійських ігор змагань з техніки лижного туризму.

Очікувані результати. На базі розробленої концепції буде розроблена Програма практичної діяльності комісії лижного туризму ФСТУ з розвитку важливого виду спортивного туризму - лижного туризму - з визначенням очікуваних результатів.

Пішохідний туризму в Україні

Передумови розвитку

Пішохідний туризм в Україні має вже більш ніж сторічну історію. Саме в ті часи сягають перші пішохідні подорожі по Карпатах. Організаційно він зміг сформуватися у 50-ті роки ХХ століття - коли з'явилися перші осередки (секції) пішохідного туризму в містах України. Найбільшого свого розвитку й масовості в Україні пішохідний туризм досягнув на початку 90-х років ХХ століття, коли у спортивні пішохідні походи щорічно ходило декілька тисяч чоловік, а комісії з пішохідного туризму існували при всіх обласних федераціях туризму.

Аналіз існуючих проблем розвитку

Спортивний туризм на сучасному етапі розвивається у двох напрямках: маршрутний туризм (проходження маршрутів туристсько-спортивних походів) та змагальний туризм (підготовка та участь у змаганнях із техніки спортивного туризму).

В маршрутному туризмі до середини 90-х років основна кількість пішохідних категорійних походів здійснювалася за межами України. Основні райони таких походів - Західний Кавказ, Приполярний Урал, Саяни, Алтай та інші. Зараз за інформацією ЦМКК максимальні повноваження з пішохідного туризму (5 к. с.) мають 14 ( більше половини!) обласних МКК. Ще 3 ОМКК мають повноваження 4 к. с. Інші МКК мають у повноваження від 1 до 3 к. с. При цьому кількість походів 5 к. с. не перевищує 5-6 на рік. В основному ці подорожі проходять в найдешевшому районі - Приполярному Уралі. Маршрутний туризм (як і у всьому світі) став доступним тільки для заможних українців.

З огляду на ці обставини, на нашу думку, слід звернути серйозну увагу на наш район - Українські Карпати та Крим. В останньому радянському “Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів на 1989-1992 роки” приведені лише 2 маршрути ІІ та ІІІ категорії складності. Карпати та Крим завжди вважалися “не серйозним” із точки зору пішохідного туризму регіоном, придатним лише для походів І-ІІ категорії складності. Однак уже в “Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів України” 1998 року з'явились як експериментальні маршрути 3 категорії складності, які прокладено по Горганах, Свидовцю та Чорногорі.

У змагальному туризму також накопичився ряд проблем, які потребують нагального вирішення. Запровадження спортивного туристського багатоборства у 2006 році до Єдиної спортивної класифікації України як самостійного розділу спортивного туризму поряд із спортивними походами стало значним поштовхом для розвитку цього напрямку спортивного туризму.

В пішохідному туризмі у рамках календаря змагань ФСТУ кожен рік проводяться: Чемпіонат України з техніки пішохідного туризму серед дорослих та юніорів, 2-3 Кубка України ( один з яких проводиться в залах в зимовий період). У 2006 році вперше були проведені всеукраїнські змагання з пішохідного туризму серед ветеранів.

Мета Програми розвитку пішохідного туризму в Україні - проаналізувати існуючі проблеми, відокремити з них найголовніші, відкрити перспективу для розвитку пішохідного туризму.

Порівняльний аналіз можливих варіантів розвитку пішохідного туризму та обгрунтування оптимального варіанту

На сьогоднішній день запропонована концепція є поки що єдиною для пішохідного туризму. Тому вона є відкритою для обговорення. Головна її мета - відкрити перспективу для розвитку пішохідного туризму.

Для розвитку маршрутного пішохідного туризму пропонується:

O запровадити практику проведення очних Чемпіонатів України з пішохідних походів в Карпатах з поступовим підвищенням категорії складності від 2 до 5, де крім проходження маршруту відповідної категорії складності по дням та відстані групи додатково долають 4-8 етапів (з оцінкою та забезпеченням безпеки суддівськими бригадами) відповідної складності від 1А до 2Б;

O продовжити, але вже на більш високому організаційному рівні проведення походів 5-6 к. с. в регіонах Росії (Приполярний Урал, Алтай, Саяни, Кодар, Камчатка та ін.) з використанням кадрового потенціалу членів ФСТУ;

O запровадити практику проведення складних пішохідних туристських експедицій у визнаних регіонах світу - хр.Черського, Камчатка, плато Путорани (Росія), Нова Зеландія, Північна та Південна Америка та ін.;

Для розвитку змагального пішохідного туризму пропонується:

O щорічно проводити Чемпіонати України серед юнаків, юніорів та дорослих; 2-3 Кубка України в різних регіонах (в т.ч. в залах); Чемпіонат України серед ветеранів;

O продовжити роботу над новою редакцією Методичних вказівок до Правил туристських змагань із техніки пішохідного туризму, щоб на черговому Чемпіонаті України (або Кубку України) відпрацювати нові Правила;

O для проведення змагань будь-якого рівня напрацювати технічні вимоги до спорядження, створити в перспективі при пішохідній комісії технічну комісію, яка б формувала ці вимоги;

O створити збірну команду України з пішохідного туризму з усіма необхідними для збірної атрибутами - головним тренером, спортивними зборами, формою, символікою тощо;

O для майбутньої збірної обов'язково планувати участь у міжнародних змаганнях - чемпіонатах Росії, Білорусі. Обов'язково повинна бути більш висока мета ніж перемога у внутрішньому чемпіонаті. Цю практику необхідно запровадити із сезону 2008 року;

O ініціювати разом з федераціями інших країн (Росії, Білорусії та Молдови) проведення у майбутньому чемпіонатів Європи, світу.

Настав час ініціювати проведення на теренах України чемпіонатів Європи та Світу, для чого керівництво ФСТУ повинно розпочати роботу по створенню в м. Києві міжнародної федерації спортивного туризму.

6. Очікувані результати.

На базі розробленої концепції буде розроблена Програма практичної діяльності комісії пішохідного туризму ФСТУ з розвитку важливого виду спортивного туризму - пішохідного туризму - з визначенням очікуваних результатів.

Спелеотуризм в Україні

Сучасний стан розвитку. Проблеми

Відсутність координаційної діяльності з боку комісії спелеотуризму ФСТУ, яка не працювала понад десять років, негативно вплинула на розвиток спелеотуризму в Україні. Актив спелеотуристів, об`єднаних в клуби, секції працює або самостійно, або в контакті з Українською спелеологічнюю асоціацією.

В цей період спелеотуристи України здійснили значну кількість походів, експедицій в горизонтальні та вертикальні печери, але як правило, маршрутні документи не оформлялися належним чином через МКК федерації спортивного туризму.

За останні чотири роки проведено три чемпіонати України з техніки спелеотуризму, в кожному з яких приймало участь 7-10 команд з 5-6 областей. Регіональні змагання з техніки спелеотуризму, які проводились за ініціативою УСА або місцевого активу спелеотуристів, не керувалися правилами туристських змагань, затвердженими федерацією спортивного туризму України.

Заходи по підготовці та підвищенню кваліфікації громадських туристських кадрів проводилися УСА або регіональним активом, як правило, без контактів з ФСТУ. Фактично наявний туристський актив, як правило, не має документів про спортивну та інструкторську кваліфікацію, оформлених у відповідності з існуючим порядком.

Матеріальна база. Переважно необхідне спеціальне спорядження придбавається туристами за власні кошти або спонсорську допомогу. Проблем з підбором якісного сучасного спорядження для спелеотуристських походів не існує. Кількість та якість спорядження лімітується тільки наявністю грошей.

Мета програми розвитку спелеотуризму

Програма створюється з метою:

O розвитку спелеотуризму на території України, збільшення кількості учасників походів, експедицій, змагань;

O координації діяльності всіх громадських туристських організацій, які займаються спелеотуризмом;

O підвищення рівня безпеки спелеотуристських походів.

3. Приоритетні завдання (напрямки діяльності) комісії

Для подальшого розвитку спелеотуризму в Україні пропонується:

O провести необхідну організаційну роботу щодо налагодження тісної співпраці з Українською спелеологічною асоціацією та напрацювання спільної програми розвиту спелеологічного руху в Україні;

O провести роз`яснювальну роботу з метою залучення спелеотуристського активу України до організації та проведення походів в печери у відповідності до діючих Правил, затверджених ФСТУ;

O розширити коло учасників всеукраїнських змагань з техніки спелеотуризму, впровадити практику проведення регіональних змагань у відповідності до діючих Правил;

O ініціювати проведення навчальних заходів по підготовці та підвищенню кваліфікації громадського туристського активу.

Очікувані результати

На базі розробленої Концепції буде розроблена Програма практичної діяльності комісії спелеотуризму ФСТУ з розвитку даного виду спортивного туризму з визначенням очікуваних результатів за підсумками виконання річних планів роботи.

Велосипедний туризму в Україні

Сучасний стан розвитку

У 2006 році за даними ЦМКК проведено 83 категорійних велосипедних походів, що складає 9 % загальної кількості походів. Велокомісіі активно працюють в 11-ти осередках України

Календар всеукраїнських та обласних змагань з велотуризму 2007 року налічує понад 20 змагань.

Поширення в регіонах

Велопоходи. На сьогодні, по статистиці ЦМКК, в 2006 році з 27 регіонів України, категорійні велопоходи проводилися лише у 11-ти (перелік міст вказано за абеткою, в лапках - кількість велопоходів та учасників):

1. Дніпропетровська обл. (14\118);

2. Донецька обл. (4\16);

3. Івано-Франківська обл. (1\8);

4. м. Київ (21\135);

5. Київська обл. (1\5);

6. Львів обл. (2\4);

7. Одеська обл. (11\63);

8. Полтавська обл. (11\94);

9. Харківська обл. 9\35);

10. Херсонська обл. (3\24);

11. Чернігівська обл. (2\16).

Ще в чотирьох областях існують велокомісіі, але тільки на папері.

Змагання. Протягом останніх 3 років у всеукраїнських змаганнях з техніки велосипедного туризму брали участь команди з 6 - 10 регіонів.

Природні ресурси

Існуюча методика категорування велопоходів дозволяє проводити на теренах України велопоходи 1-5 к.с. Це дозволяє виконувати звання Майстер спорту України не виїжджаючи за кордон. Велопоходи шостої к.с вже треба проводити в районах Кавказу, Уралу, Сибіру, Центральної Азії.

Матеріальна база

Незалежно від виду туризму ФСТУ повинна мати свою матеріальну базу, як найменше, у вигляді спорядження для проведення учбово-тренувальних заходів та змагань з видів туризму. Це спорядження повинно систематично оновлюватися та поповнюватися новим та більш досконалим.

Кадри

Комісія велотуризму за останній час провадить заочну школу підготовки до велопоходів першої категорії складності.

Питаннями середньої, вищої туристської та інструкторської підготовки займається кадрова комісія і данні про наявність та кваліфікацію у Велосипедної комісії відсутні.

Партнери

Зараз ведеться робота по налогодженню робочих контактів з велокомісією Росії.

Аналіз існуючих проблем розвитку

Загальні умови розвитку

Кожний вид діяльності людини враховує якийсь стимул. Зараз майже єдиним стимулом займатися спортивним велотуризмом є присвоєня спортивного разряду, а це є недостатнім для залучення громадян України займатися велотуризмом. Це є причиной того що МКК ФСТУ реєструє дуже малу частину громадян, які їздять у велопоходи.

Традиційно активна спортивна діяльність людини поділяється на фізкультуру та спорт, у велотуризмі - на велопоходи масових розрядов, ПВД, Н/К, 1 к.с. 2 к.с., та складні велопоходи високих 3 - 6 к.с. Кожен напрямок має свої стимулюючи засади. Велотуризм потрібно розподіляти на оздоровчий, який буде залучати широкі версти населення до занять велотуризмом, та велотуризм високих досягнень, мета якого складні велопоходи, високі розряди та звання «Майстер спорту України».

На рівні ФСТУ на сьогодні є відповідна нормативна база, але вона потребує вдосконалення. Відсутні методичні розробки, інструкції та роз'яснення. По лінії кадрової комісії відсутня робота та допомога по створенню програм підготовки будь-яких контингентів: спортсменів, суддів, тренерів, туристського активу.

Дотепер поняття «велосипедний туризм» у документах Федерації поділялося лише на похідний та змагальний велотуризм. У реальному життті з'явилося багато нових течій та напрямків як в похідному, так і в змагальному велотуризмі. Велопоходи почали розрізнятися по типах маршрутів (великим пробігом 100-200 км за день і з малими перешкодами та з малим пробігом 10-50 км за день, але з великими перешкодами), по застосованному спорядженню, по влаштувенню ночівель тощо. Таким чином, відбулося стихійне структурування напрямків велотуризму на зимовий, екскурсійний, комбінований, велопоходи одинаків тощо. Відбуваються змагання з крос-кантрі, рандонерські бревєти та ін. Всі ці зміни потребують відповідного врахування в керівних документах ФСТУ.

Президенти обласних ФСТ, здебільше з других видів туризму, не мають часу, або бажання розвивати велотуризм у своїх осередках.

Відсутня спрямована робота головного сайту ФСТУ.

Фінансування спортиного туризму на місцях дуже замале і має велику диспропорцію в фінансуванні змагального та похідного туризму. В цих умовах недостатнього фінансування відбувається конкурування видів туризму та не об'єктивна оцінка результатів та потреб виду туризму.

В наш час активізувалася робота всіляких турфірм з продажу велосипедної техніки, організації комерційних велотурів. Це безумовно добре, але не завжди робиться на високому рівні.

Потрібно зробити при ФСТУ свій Клуб, який буде займатися комерційними велотурами та продажем велосипедів та велоспорядження з залученням найкращіх фахівців-інструкторів з велотуризму.

ЦМКК приймає рішення не завжди спираючись на пропозиції фахівців з велотуризму, посилаючись на результати свого голосування, в якому беруть участь здебільшого представники інших видів туризму.

Спортивні велопоходи

Дуже часто, для набору відповідних складнощів, маршрут велопоходу прокладається по заповідниках, прикордонних ділянках, дільницях з обмеженним відвідуванням, воєних полігонах тощо. Отримання дозвілу на перетин цих ділянок потребує додаткового часу, грошей, а іноні зовсім стає неможливим. Проблемою є оформлення віз та реєстрацій по велопоходам в іншіх країнах. Перелік класифіцированих маршрутів в межах України та за кордоном не відновлювався з часів СРСР. Немає переліку перевалів для велотуризму. Стара схема бумажних звітів про велопоходи потребує вдосконалення. Потрібно вправадити звіти на елєктронних носіях, в інтернеті, зоснувати інтернет бібліотеку звітів про велопоходи доступну широким верстам населення.

Спортивні змагання з велотуризму

Потрібно вдосконалення Правил проведення змагань. Класифікувати та запровадити нови види змагань.Змагання проводяться далеко від міст і мають низьку агітаційну спрямованність.

Навчально-методична робота

Проведення шкіл туристської підготовки різних рівнів є важливою умовою успішного та безаварійного проходження велопоходу. На сьогодні така підготовка майже не ведеться. Впродовж значного часу робота по підготовці інструкторів, тренерів, суддів змагань не відбувалась.

Зовнішні зв'язки

Не вважаючи на розпад СРСР, мета та складові роботи туристських об'єднань України, Росіі та інших країн СНД, дуже близьки. Це дозволяє провадити спілкування та обмін досвідом роботи, приймати участь в змаганнях та Чемпионатах інших країн.

Треба констатувати, що велотуризм існує не тільки в Україні, але й в Росіі та інших країнах СНД і Європи. Тільки там він існує на трохи інших засадах. Налагодження зв'язків з прихильниками велотуризму з інших країни сприятиме подальшому його розвитку в Україні.

Мета Програми розвитку виду

Програма створюється з метою:

- подальшого розвитку велосипедного туризму як виду спорту та способу оздоровчої діяльності, залучення до занять велотуризмом молоді;

- поширення велотуризму в регіонах;

- підвищення безпеки велозаходів, досягнення високих спортивних результатів.

Порівняльний аналіз можливих варіантів розвитку та обґрунтування оптимального варіанту

Можливі варіанти розвитку велосипедного туризму

Віддати перевагу розвитку похідного велотуризму, який традиційно вважається основою туризму, видом діяльності, способом життя;

Віддавати перевагу розвитку спортивних змагань, як найбільш характерної діяльності для туризму, як виду спорту.

Оптимальним варіантом вважаємо розвиток, удосконалення, ускладнення та взаємодію двох напрямків, приділення їм однакової уваги.

Пріоритетні завдання (напрями діяльності комісії) з розвитку виду спортивного туризму за оптимальним варіантом розвитку.

Узагальнити потреби суспільства щодо розвитку велотуризму в напрямках: оздоровчий, спортивний та змагальний. Для цього розробити поділ велотуризму на види та вдосконалити Методику категорування нових видів. Зменшити диспропорцію фінансування спортивних та учбово-тренувальних заходів. Разробити та запровадити механізм відповідальності керівників місцевих федерацій за рівномірний розвиток всіх видів туризму. Для цього заправодити проведення конкурсу комісій з видів туризму. Активізувати роботу керівних органів в Інтернеті. Для цього вдосконалити роботу офіційного сайту Федераціі, вправадити інтернет-форуми з різних важливих питань розвитку. Разробити заходи по підвищенню статусу туристських документів (маршрутних книжок, посвідчень інструктора, довідок тощо) при оформленні різних видів дозволів, реєстрацій, віз. Отримати можливість спортсменам-туристам по Маршрутних книжках проходити безкоштовно ділянки місцевості з обмеженим доступом, заповідників тощо. Особливо це стосується Криму та Карпат. Організувати Український клуб велотуризму з можливостями комерційної роботи (організація та проведення велотурів, продаж різноманітної велотехніки та аксесуарів до неї). Або налагодити взаємокорисну співпрацю з турфірмами та магазинами. Активізувати роботу сайта Федерації. Це призведе до розширення інформаційного простору Федерації і поліпшенню інформованості широких верст населення про діяльність видів спортивного туризму. Запровадити агітаційні велоакції, винайти можливості та запровадити стимулювання активу.

Спортивні велопоходи

програма розвитку туризм

Розробити перелік класиіфіцікованих маршрутів велопоходів 1 - 5 к.с. на теренах України, та 6-ї - за кордоном.

Створити в Інтернеті бібліотеку електронних звітів велосипедних походів. Разробити нову класіфікацію різновидів велотуризму.

Розробити методику оцінки складності перевалів для велотуризму і на її основі скласти перелік категорійних перевалів.

Спортивні змагання з велотуризму

Вдосконалювати Правила проведення змагань з велотуризму.

Впровадження нових видів дистанцій на змаганнях.

Налагодити контакти з організаторами змагань на велосипедах, що не входять до спортивної класифікації, з метою приєднання цих напрямків велосипедних змагань до Комісії з велосипедного туризму ФСТУ.

Навчально-методична робота

Сприяти комісії з підготовки кадрів ФСТУ в роботі по проведенню шкіл, зборів і семінарів по підготовці інструкторів спортивного туризму, інструкторів-тренерів спортивного велотуризму і інструкторів-гідов велотуризму.

Проводити семінари з підготовки та підвищення кваліфікації суддів змагань з велотуризму. Відновити школи НТП, СТП, ВТП, СИП, ВИП

Проводити семінари з підготовки та підвищення кваліфікації тренерів з велотуризму.

На основі затвердженої Концепції розвитку велотуризму розробити Програму поетапних дій. Етапами виконання програми є щорічні календарні плани велосипедної комісії, які відображають усі напрямки розвитку велотуризму в Україні до 2012 р.

Размещено на Allbest.ru