26

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНИСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра туризму

Курсова робота

на тему:

Заповідники й національні парки України як туристичні об'єкти: історія, сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку

Виконала:

студентка

факультету МЕВ

2 курсу 8 групи

Якуб Н.О.

Вступ

Кожен народ, проживаючи на своїй історично склалася території, здавна прагне зберегти природні умови існування для майбутніх поколінь. Заповідний фонд України, як найбільш незачепленою діяльністю людини частина природного середовища, є добробутом країни. Актуальність теми визначається тим, що у наш час туризм став одним із найприбутковіших видів бізнесу у світі. Туризм впливає на такі ключові галузі економіки, як транспорт і зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання та ін, тобто виступає своєрідним каталізатором соціально-економічного розвитку. Тому, дослідженню різних аспектів формування та розвитку туристичної індустрії приділяється значна увага і вони залишаються актуальними. Метою роботи є дослідження історії, сучасного стану, проблем та перспектив розвитку заповідників і національних парків України як туристичних об'єктів. Для реалізації зазначеної мети визначено наступні завдання:

1) визначити теоретичні особливості дослідження заповідників та національних природних парків як туристичних об'єктів;

2) дослідити особливості природно-заповідного фонду України, зокрема охарактеризувати заповідники і національні парки, визначити їх особливості та сучасні тенденції розвитку;

3) розглянути проблеми і перспективи подальшого розвитку природно-заповідного фонду України.

Об'єктом дослідження є природно-заповідний фонд (зокрема, заказники та національні парки) України. Предметом - історія становлення, тенденції розвитку, проблеми перспективи заповідників і національних парків України.

Мета і завдання зумовили формування такої структури роботи: вступ, три розділи, які розкривають проблематику теми, висновки, список літератури. Загальний обсяг роботи складає 34 сторінки, список використаних джерел налічує 15 найменувань.

1. Теоретичні основи дослідження заповідників та національних парків як туристичних об'єктів

1.1 Поняттійно-термінологічний апарат дослідження

Вихідні теоретичні положення дослідження заповідників та національних парків викладені у Законі України про природно-заповідний фонд України [9]. Цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.

До природно-заповідного фонду України належать:

- природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

- штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення. [9, розділ 1, стаття 3].

Природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються заповідникам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та об'єктів на їх території, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.

На природні заповідники покладається також координація і проведення наукових досліджень на територіях заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ у регіоні [9, розділ 3, глава 1].

Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Біосферні заповідники створюються на базі природних заповідників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій та інших земель і включаються в установленому порядку до Всесвітньої мережі біосферних резерватів у рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера». [1, 9, розділ 3, глава 2].

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань:

- збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів;

- створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів;

- проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів;

- проведення екологічної освітньо-виховної роботи [9 розділ 3, глава 3].

Рекреаційна діяльність на території національних природних парків організовується спеціальними підрозділами адміністрації парків, а також іншими підприємствами, установами та організаціями на підставі угод з адміністрацією парку [9, розділ 3, стаття 22].

Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Пам'ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи [1, 14].

Дендрологічні парки створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.

Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі.

Парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях [6, 9, 13].

1.2 Заповідники і національні парки як об'єкти туристсько-рекреаційного природокористування

Природокористування - це основна форма взаємодії суспільства і природного середовища, яка реалізується через систему заходів, спрямованих на освоєння, використання, перетворення, відновлення і охорону природних ресурсів, і відображає зв'язки між виробництвом, населенням і оточуючим середовищем. В процесі рекреації природа виступає одним з провідних факторів відпочинку і оздоровлення, відновлення фізичних і нервово-психічних сил людини [1, 12].

Рекреаційне природокористування має три основні функції: соціальну, економічну і природоохоронну. Соціальна функція рекреаційного природокористування - це задоволення специфічних потреб населення у відпочинку, оздоровленні, спілкуванні з природою, що сприяє зміцненню фізичного і розумового здоров'я суспільства. Економічна функція полягає, головним чином, у відновленні робочої сили. До економічної функції належать також розширення сфери застосування праці і прискорений розвиток соціальної і виробничої інфраструктури на територіях інтенсивного рекреаційного природокористування. Природоохоронна функція полягає в попередженні деградації природних рекреаційних комплексів під впливом антропогенної діяльності, в тому числі і рекреаційної [4, 12].

Природні рекреаційні ресурси - незамінна умова розвитку рекреації. Тому раціональне їх використання, відновлення та охорона є одним з важливих завдань.

Слід підкреслити, що рекреаційне природокористуванню, викликає необхідність охорони і відновлення не тільки природних ресурсів, але і природних умов, які становлять середовище існування людей.

Проблема раціонального природокористування полягає в забезпеченні всебічного й елективного використання, відновлення і збереження природний умов і ресурсів рекреації з врахуванням об'єктивно існуючих потреб. Теоретичною основою комплексного вивчення і вирішення цієї проблеми служить системний підхід, який дозволяє аналізувати і впорядкувати цілі функціонування тих чи інших систем, встановлювати відповідність між метою, можливостями вирішення проблеми і необхідними для цього ресурсами [5].

2. Характеристика заповідників і національних парків України як туристичних об'єктів

2.1 Заповідники і національні парки як головні елементи природно-заповідного фонду України

Заповідний фонд України складають такі ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Вони виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення спостережень за навколишнім природним середовищем.

До заповідному фонду України належать природні території та об'єкти (біосферні заповідники, природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища, пам'ятки природи) і штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки садово-паркового мистецтва ). Ці об'єкти, в залежності від їх екологічної, історико-культурної та наукової цінності, можуть мати загальнодержавне або місцеве значення [2, 14].

Ступінь природоохоронних заходів визначається цінністю об'єкта, його походженням та деякими іншими чинниками. Природні заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, зоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, геологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні, а пам'ятники природи - на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні [7, 11].

Біосферні та природні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, до функцій яких входить збереження в первозданному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів та їх компонентів, вивчення відбуваються в них природних процесів і явищ. Ділянки землі та водного простору, що належать заповідникам, вилучаються з промислового використання.

В Україні заповідник є вищою формою охорони природних територій та природною лабораторією, де проводяться різноманітні наукові дослідження [10, 8, 15].

Природно-заповідний фонд загальнодержавного значення. На початок 2009 року в Україні налічувалося 602 території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення: 4 біосферних і 16 природних заповідників, 11 національних природних парків, 303 заказника, 137 пам'яток природи, 17 ботанічних садів, 19 дендрологічних парків, 7 зоологічних парків, 88 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, загальна площа яких становить 1402,7 тис. га, або близько половини від усієї площі природно-заповідного фонду і 2,3% площі України. Із цієї площі близько 540 тис. га (19% від загальної площі природно-заповідного фонду або 0,9% від площі країни) це землі, надані природно-заповідним установам у постійне користування [7, 8].

2.2 Заповідники України

2.2.1 Біосферні заповідники України

Відповідно до діючого в Україні законодавства на території біосферних заповідників (додатки, таблиця 1) та національних природних парків згідно їх функціональному зонуванню встановлюється диференційований режим охорони. Біосферні заповідники Україні мають площі понад 30 тис. га. Близько половини їх території виділено під заповідну зону, 5% - займає зона регульованого заповідного режиму, 26% - буферна зона та 19% - зона антропогенних ландшафтів [4, 7, 13].

Карпатський біосферний заповідник - один з найбільших в Україні, під охороною якого перебуває майже 2,5% території Карпатського регіону. Заповідник - природна лабораторія для багатьох вітчизняних та іноземних наукових установ. На його території працює єдиний в країні Музей екології гір та історії природокористування Карпат, власна відеостудія, видається екологічний науково-популярний журнал "Зелені Карпати" [8, 11].

Біосферний заповідник Асканія-Нова - унікальний куточок природи, своєрідний музей під відкритим небом, де розташований єдиний у Європі не зворушений плугом ділянка степу. Тут збереглися древні кургани, створені жителями цих земель кам'яні статуї. Площа заповідника, де мешкає безліч звірів і птахів, примикає до рукотворного дендропарку з штучними водоймами.

Асканійський державний заповідник, селище Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області. До складу заповідника входить всесвітньо відомий Асканійський цілинний степ, зоопарк і дендропарк, або як його звуть, ботанічний парк (сад). Заповідником оголошений у 1919 р. Всі три об'єкти підпорядковані нині Українському науково-дослідному інституту тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова, який створено на базі заповідника у 1932 р.

Асканійський степ знаходиться в зоні вузьколистих типчаково-ковилових степів України. Він є унікальною природною пам'яткою степової цілини півдня України і має величезну наукову цінність. Степовий масив Асканія-Нова складається з Великого Чапельського поду площею 2420 га і рівнинного масиву з ділянками: Старий степ -- 518 га, Успенський степ -- 1042 га та умовно заповідний степ -- 7020 га; всього 11000 га [7, 15].

Основу рослинного покриву цілинного степу складають різні південні види перистих ковил (ковила українська, Лесінга та ін.)т тирса, типчак, тонконіг бульбистий, а на знижених місцях -- житняк, пирій несправжньосизий та деякі бобові рослини. На підвищених елементах рельєфу між кущами злаків досить поширена місцями грудниця, або так званий степовий чай, подекуди різні види кермеку, різака, верблюдки. На ділянках степу, де йде систематичний випас худоби і грунт ущільнюється, степові злаки витісняють полин, будяки та інші бур'яни.

Тваринний світ степу представлений лише кількома хижаками (лисиця, степовий тхір). Більш численні степові гризуни (різні полівки, малий сірий ховрах, великий тушканчик, хом'як, заєць-русак та ін.). З птахів тут водяться степовий орел і стрепет, безліч жайворонків та чимало перелітного птаства, частина якого навіть залишається тут зимувати.

Асканійський степ здавна привертав увагу ботаніків Тут ведуться наукові дослідження по вивченню кореневих систем степових рослин, досліджується їх продуктивність, біологія, фенологія, закінчується картування степу,

Великою популярністю користується також відомий зоопарк «Асканія- Нова» Тут зібрані тварини мало не з усього світу. Влітку вони пасуться у величезних вольєрах площею до 1000 га, це наближає їх утримання до природних умов. З копитних тут в кілька видів антилоп (індійські, африканські, американські), дикі козли і барани, азіатські бики, копі Пржевальського, зебри, бізони, зубробізони, різні олені, лами, гуанако та ін. Велика і рідкісна колекція водоплавних птахів населяє штучні водойми парку -- граціозні лебеді, дикі гуси, різні види качок, ледени; тут представлені майже всі види страусів, фазани та численні дрібні тропічні декоративні птахи. І всі ці звірі і птахи утримуються цілими отарами і зграями. Зоопарк одержав цікаві цінні наслідки по акліматизації і одомашненню багатьох ссавців і птахів (антилопи, олені, фазани, страуси, дикі гуси та ін.). Крім того, внаслідок багаторічної копіткої роботи, що ведеться в інституті по гібридизації і селекції тварин, тут створено нові високопродуктивні породи овець (асканійська тонкорунна, гірський меринос), свиней (степова біла і степова ряба), зебувидна жирномолочна худоба. Ведеться також велика робота в зоопарку по репродукції диких копитних і птахів, яких потім розселюють у заповідно-мисливські господарства і зоопарки України і суміжних республік [15].

Великий науковий, пізнавальний і практичний інтерес являють дендрологічні колекції Асканійського саду (парку), який було засновано у 1887 р. на площі близько 52 га. Тепер парк розширюється майже вдвічі. В ньому зростає понад 500 видів дерев і кущів з різних частин світу.

З хвойних добре почувають себе ялини срібляста і блакитна, окремі види ялиці, сосна кримська, ялівець віргінський і козацький, біота східна, кипарисовик та ін.

З листяних добре розвивається дуб, граб, клен гостролистий, липа срібляста, софора, мильне дерево, гледичія, шовковиця біла, бундук канадський тощо.

Рідкісними рослинами парку є будлея, вістарія, дзельква, хурма віргінська, текома, церцис стручковий, шефердія.

Всі дерева і кущі добре розвиваються в парку в умовах штучного зрошення, яке тут застосовується з дня його заснування.

Дунайський біосферний заповідник створений для охорони дельтових екосистем і водно-болотних угідь великої європейської річки. Тут у дельті Дунаю зберігається унікальний куточок природи з колоніями різноманітних птахів на морських мілководдях, природним заплавних лісом та озерами, величезні за площею зарості очерету, лілій і водного горіха.

Найбільший за площею Чорноморський біосферний заповідник створений для охорони гніздових і перелітних птахів, а також ландшафтів типчаково-полинових причорноморських степів і солончаків [8, 11, 15].

Чорноморський державний заповідник засновано у І927 р. Розташований на території Херсонської частково Миколаївської областей. Дирекція знаходиться у м. Голій Пристані поблизу Херсона. Загальна площа суші заповідника становить 9421 га і складається з окремих ділянок, які різко відрізняються особливостями ландшафту і .рослинного покриву. До заповідника відноситься також 366 км² водних просторів в Тендрївській, Джарилгачській і Ягоролицькій затоках на північному узбережжі Чорного моря. Заповідник створено в першу чергу з метою охорони (гніздових та агар елітних птахів, яких збирається тут сила-силенна повесні та восени.

Разом із тим створенням заповідника малось на меті берегти: природні комплекси і типові ландшафти, характерні для північного Причорномор'я. Цікавими і своєрідними тут е лісостепові ділянки: Солоноозерна, урочища Волжин ліс та Івано-Рибальське, які розташовані на Кінбурському півострові. Степові ділянки -- Ягорлицький кут і Потієвка знаходяться вздовж берега Тендрівської і Ягорлицької заток. В цих затоках розташовані також заповідні острови Бабин, Довгий, Круглий, Орлів і Смоляний та коса Тендра [15].

Різноманітність екологічних і грунтових факторів, рельєфу обумовила наявність тут різних рослин і тварин. У заповіднику зустрічаються як типові представники флори і фауни степу (південні злаки, бобові трави, щеврики, жайворонки, сіра куріпка, байбак, тушканчик), так і мешканці лісу (іволга, зяблик та інші дрібні птахи). Селяться тут також орлан білохвіст, боривітер, сови та ін. У лісових гайках на знижених місцях зростають дуб, береза дніпровська, вільха, різні верби і тополі, калина, жостір та інші кущі.

На островах гніздяться десятки і сотні тисяч різних птахів, серед яких дуже корисні для сільського господарства чорноголові, або середземноморські мартини та різні мисливські птахи: крижень, галагаз, нерозень, лиска. Взимку тут можна зустріти кілька тисяч лебедів, понад 300 тис. крижнів, десятки тисяч інших мисливсько-промислових птахів, які гніздяться в європейській частині СРСР і Західному Сибіру. З метою збагачення фауни, у заповіднику розводять плямистого оленя, байбака, фазана, які тут добре акліматизувалися. Чисельність цих тварин з кожним роком зростає.

Чорноморський заповідник є базою для проведення наукових робіт. Сюди їдуть вчені з багатьох місць нашої країни; тут проходять виробничу і переддипломну практику студенти вищих учбових закладів України та інших республік. Заповідник підпорядкований Інституту зоології АН УРСР [15].

2.2.2 Природні заповідники України

Природні заповідники України -- це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, покликані зберігати в природному стані типові або виняткові для даної ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їх компонентів, вивчати природні процеси і явища, що відбуваються в них, розробляти наукові засади охорони навколишнього середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Ділянки землі та водного простору, що належать до заповідників, вилучаються з господарського користування. Заповідник-- вища форма охорони природних територій, природна лабораторія, де ведуться комплексні наукові дослідження. Заповідники є в кожному великому природному комплексі [4, 6].

Більшість природних заповідників (60%) займають площі в інтервалі від 1 до 10 тис. га. Для природних заповідників українським законодавством не передбачено функціональне зонування території. У їх межах можуть виділятися земельні (господарські) ділянки для задоволення потреб установ та їх працівників у сінокосах, випасах, городах і паливі. Для 16 природних заповідників Україні загальна площа таких ділянок становить 462,5 га, а на всій іншій їх території встановлено заповідний режим [7].

Найбільший на півострові Кримський природний заповідник створений на місці колишнього заказника імператорських полювань. Він логічно доповнюється колишнім раєм для пташиної полювання - філією "Лебедині острови". Канівський природний заповідник презентує гірські породи (гляціодіслокаціі), нещадно перемятие материковим льодовиком, стародавні стоянки людини на березі Дніпра і найбільші в країні яри [8].

Розкидані в обширних степових районах резервати досить повно демонструють особливості унікальних екосистем Лівобережжя (Український степовий, Луганський та Дніпровсько-Орільський заповідники) і Правобережжя (заповідник Єланецький степ) Україна.

Кримські Ялтинський гірничо-лісовий, Мис Мартьян, Карадагський Казантипський та Опукський заповідники формують практично вичерпну картину природного різноманіття унікального півострова. Неповторність і широкий спектр природних ландшафтних умов Українських Карпат крім біосферного заповідника та кількох національних парків доповнює заповідник Горгани. Різноманітність природи піднесеної частини Правобережної України представлено у межах природних заповідників Медобори та Розточчя.

Канівський державний заповідник площею 1035 га. Оголошений заповідником уперше в 1923 р., вдруге -- у 1968 р. Знаходиться поблизу м. Канева Б Черкаській області і межує безпосередньо з святинею українського народу -- могилою Т. Г. Шевченка. Створений на база Канівською учбово-дослідного лісового господарства. Майже вся площа заповідника вкрита грабовим лісом з домішкою липи, клена, ясена, дуба та інших порід. Це -- унікальна щодо зосередження важливих історичних і природних об'єктів місцевість УРСР. Тут знаходяться, зокрема, багато стародавніх пам'ятників матеріальної культури, яка відома в нашій і світовій літературі під назвою «Трипільської»--численні городища і могильники антів і полян, селища стародавніх землеробів, стоянки первісних мисливців кам'яного віку та ін. Всі ці селища і стоянки (їх зареєстровано тут понад 400) зосереджені в основному в урочищах Княжа гора, Велике і Мале скіфські городища, Мар'їна гора тощо. Такого рідкісного скупчення історичних пам'яток на порівняно невеликій площі немає більше піде в нашій республіці. Разом з тим вся територія надзвичайно цікава і щодо її геологічної будови (район так званих Канівських дислокацій), дослідження процесів геотектоніки, геоморфологічної структури, стратиграфії, палеонтології, геофізики, географії, гляціології та ін. Тут збереглося також чимало цікавих і цінних реліктів української флори.

На базі заповідника студенти Київського університету (біологи, географи, геологи) проходять учбову та виробничу практику кафедри ведуть наукові дослідження в галузі ботаніки, зоології, метеорології і археології. Підпорядкований Міністерству вищої і середньої спеціальної освіти УРСР [15].

Карпатський державний заповідник. Загальна площа 12 й 2 га заснований на базі чотирьох лісництв: Говерлянського (3927 га) і Чорногорського (1911 га) Івано-Франківської області та Богданського (905 га), Говерлянського (1195 га) і Угольського (4734 га) Закарпатської області. Підпорядкований Міністерству лісової, целюлозно-паперової і деревообробної промисловості УРСР. Заповідник створено у 1968 р. Із метою збереження типових природних комплексів високогірного ландшафту Карпат та охороні й відновлення в них цінних, рідких і зникаючих видів рослин і тварин [7].

На території заповідника знаходяться найвищі в Карпатах вершини гір Говерли (2056 м), Петроса (2028 м), Попа Івана (2016 м) та ін. Всі ці гори входять до системи хребта Чорногора, який вважається одним з красивіших в радянських Карпатах. Саме тут добре виявлено субальпійську і навіть альпійську смуги рослинності. Перша представлена в основному заростями гірської с осіни (жерепа), що чергуються й барвистими гірськими луками (полонинами), кам'яними розсипами та стрімкими потоками.

На полонинах і в альпійській смузі зростає чимало реліктових і ендемічних рослин, що являють великий науковий інтерес і мають неабияке естетичне значення. Яскраві плями утворюють, зокрема, різні види тирлича, зарості рододендрона східнокарпатського та ін. Цікаві також реліктові види первоцвіту, ендемічний аконіт чорногорський) ломикамінь карпатський, дзвоники карпатські, волошка карпатська та багато (більше ЗО) інших ендемів і реліктів. Нижче субальпійської смуги схили гір хребта Чорногори (вкриті в основному ялиновими лісами, до яких подекуди ніколи не торкалась сокира.

Ці високопродуктивні праліси являють великий науковий і господарський інтерес як еталони первісної природи Карпат. Не менше наукове значення мають такі релікти деревної флори, як сосна кедрова європейська і тис ягідний, що зрідка зустрічаються в цих місцях. Букові ліси, ростуть туг переважно на південних експозиціях у вигляді чистих бучин або з незначною домішкою явора, ялиці та. ял шви. Проте ці ліси займають на Чорногорі незначні площі [15].

Найбільш поширені високопродуктивні букові дерево стани в урочищах Велика і Мала Уголька в Закарпатті. Особливо пишно зростають букові ліси у мальовничій улоговині і на схилах гори Менчул (1487 ж над рівнем моря). В цих лісах також росте ряд трав'янистих реліктів, зокрема рідкісна для Карпат папороть --листовик сколопендровий, також тис ягідний та ялівець козацький -- третинні релікти Карпат. Дуже своєрідна ендемічна флора вапнякових скель і відслонень урочища Угольки. Зокрема, малопоширеними кальцієфільними видами, що заслуговують уваги і охорони, є в'язіль широколистий, вероніка зубчаста, осока низька, перлівка трансильванська та ін. заповідник парк фонд туристичний

Цікавий і різноманітний також тваринний світ Карпатського заповідника. Місцями тут зберігся ще (бурий ведмідь; подекуди зустрічаються вовки, лисиці, з інших хижаків -- рись, дикий кіт, з хутрових звірів -- карпатська білка, лісова і кам'яна куниця, норка, горностай, з парнокопитних -- карпатський олень, козуля європейська, дика свиня. Цінними мисливськими птахами є глухарі, тетеруки, рябчики, .а з хижих птахів яструб-тетерев'ятник, шуліка, беркут; в лісах трапляється що безліч інших птахів. В холодних гірських річках водиться форель -- дуже цінна і смачна риба, яку тут місцями розводять [15].

Луганський державний заповідник загальною площею 988 га, створений у 1968р. Розташований в Луганській обласні. Підпорядкований Академії наук УРСР. Складається з двох філіалів -- Стрілецького стену (494 га), вилученого з Українського «тонового заповідника, та Кондрашівського лісництва (494 га) Станично-Луганського лісгоспзагу. Дирекція заповідника знаходиться у селищі Станично-Луганське му. Створенням заповідника переслідуються такі основні цілі: збереження, охорона і збільшення поголів'я цінного зникаючого виду вихухолі звичайного, який з межах УРСР залишився лише в деяких урочищах Кондрашівського і суміжних лісництв; збереження природного комплексу степової рослинності і дикої степової фауни (насамперед байбака) у Стрілецькому цілинному степу.

Поліський державний заповідник. Загальна площа становить 20097 гектарів. Розташований в Житомирській області. Створений у 1968 р. на базі трьох лісництв: Копищанського (6935 га) і Перганського {5665 га) Олевського лісгоспзагу та, Селезнівського (7497 га) Словечанського лісгоспзагу. Підпорядкований Міністерству лісового господарства УРСР. Заповідник засновано з метою збереження типових природних комплексів Полісся, охорони реліктових і ендемічних рослин і тварин та відтворення і збагачення природних лісів Полісся.

Тут поширені в основному ліси борового і суборового комплексів з характерним для цих лісів підліском і трав'янистим покривом. Переважну частішу лісів складають молоді сосняки; достигаючі і стиглі дерев о стан її займають незначні площі.

Крім лісових насаджень, у заповіднику добро представлені сфагнові (верхові) і сфагново-осокові, болота з участю журавлини, карликової берези та сосни. Лісові луки розвинуті слабко.

Рідкісні і реліктові рослини, такі як дуб скельний, рододендрон жовтий (азалія), береза темнокора, плющ, ряд цікавих і рідких папоротей (страусове перо, аспленій, багатоніжка та ін.) трапляються також у лісництвах, що межують з заповідником [6, 15].

Дуже цікава фауна Поліського заповідника. З копитних тварин тут водяться лосі, косулі, дикі свині, а також вовки, лисиці, зайці, білки і куниці. З цінних мисливських птахів е тетеруки, глухарі, рябчики, куріпки. Зустрічаються також колонії бобрів.

Заповідник може стати базою для розгортання наукових досліджень в галузі лісівництва, геоботаніки і болотознавства.

2.3 Національні парки України

Національні природні парки України(додатки, таблиця 3)-- заповідні території, що є частиною природно-заповідного фонду України; в які дозволено доступ туристів. В Україні налічується 18 національних природних парків, які розташовані у 12 з 24 областей і Автономній Республіці Крим. Найбільше знаходиться у західних областях-- 10, на півдні-- 2, на півночі-- 4 і 2 на сході України [5].

Правові основи організації, охорони та ефективного використання національних природніх парків України, як частини природно-заповідного фонду України, визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України» [9, 15].

Більшість національних природних парків (60%) мають площі понад 25 тис. га. Їх загальна територія розподілена на функціональні зони наступним чином: заповідна зона - 14%, регульованої рекреації - 23%, стаціонарної рекреації - 1%, а господарська зона займає близько 62% [7, 8].

Національні природні парки в основному доповнюють характеристику унікальної української природи і значною мірою призначені для рекреації і знайомства жителів країни з її видатним природною спадщиною.

Карпатський національний природний парк -- національний парк, розташований в Україні на території Івано-Франківській області, створений для збереження унікальних лісових екосистем Центральної Європи. Карпатський національний природний парк -- перший і один з найбільших в Україні національних природних парків. Він був створений постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1980 р.

Сьогодні площа парку становить 50495,0 га, з них у постійному користуванні парку знаходиться 38322,0 га. Його територія простягається на 55 км з півночі на південь і на 20 км із заходу на схід. Переважна частина території парку знаходиться в межах абсолютних висот -- 500--2000 м н.р.м. Найвища точка України -- вершина гори Говерла (2061 м н.р.м.) знаходиться у межах парку. Парк розташований в найбільш високому і цікавому в географічному відношенні секторі Чорногірського і Горганського хребтів. Основна частина його території знаходиться в верхів'ї річки Прут, решта - в басейні Чорного Черемошу. Особливий дар природи національного природного парку -- це джерела з мінеральною водою двох типів: хлоридно-гідрокарбонатно-натрієвою та слабкомінералізованою гідрокарбонатно-натрієвою з підвищеним вмістом органічних речовин. З цими об'єктами тісно пов'язані рекреаційно-лікувальна та рекреаційно-туристська діяльність національного парку. Завдяки гарним кліматичним умовам, біогеографічній оригінальності, етнографічним пам'яткам, територія парку традиційно використовувалась для рекреаційних і туристичних цілей ще з початку нашого століття. За останні десятиріччя на турбазах, в будинках відпочинку, дитячих таборах і санаторіях щороку відпочиває близько мільйона чоловік. У парку створено 48 туристичних маршрутів, діє мережа стаціонарних рекреаційних пунктів, влаштовано екологічні та науково-пізнавальні маршрути, добре розвинена інфраструктура сільського зеленого туризму, діє низка закладів стаціонарної рекреації (санаторії, лікувально-оздоровчі комплекси, оздоровчі табори та ін.) [14].

Шацький національний природний парк -- національний парк в Україні, розташований в Шацькому районі Волинської області. Створений 28 грудня 1983 року для охорони рідкісних природних комплексів в районі Шацьких озер. Загальна площа парку -- 48 977 га, з них у власності парку перебуває 18 810 га. Зонування: заповідна зона -- 5 144,9 га, зона регульованої рекреації -- 12 971,1 га, зона стаціонарної рекреації -- 978 га, господарська зона -- 29 883 га. Флора: загальна кількість видів рослин, що ростуть на території парку -- 789, з них 32 занесені в Червону книгу України. Фауна: на території парку живуть 33 види, занесених в Червону книгу України. Поєднання численних озер з лісовими масивами, своєрідний поліський колорит, різноманіття рослинних угруповань та висока їх естетична цінність, добре розвинена транспортна мережа сприяли розвитку рекреації в цьому мальовничому куточку Західного Полісся. На даний час у парку функціонують чотири зони відпочинку: «Гряда», «Світязь», Урочище Гушове" та «Пісочне». На берегах озер розміщено пансіонат «Шацькі озера» (600 місць), база відпочинку «Світязь-Центр» (100 місць) та велику кількість ішних баз відпочинку, спортивні та дитячі табори та низку малих наметових містечок. В останні роки у парку проводиться Міжнародний пісенний фестиваль «На хвилях Світязя». Відвідувачі можуть ознайомитися з природою парку, відвідавши еколого-пізнавальні маршрути «Лісова пісня», протяжністю 5,6 км, що пролягає сосновими лісами між озерами Пісочне і Перемут, та «Світязянка», протяжністю 5,2 км, що проходить поблизу о. Світязь [13].

Синевир -- національний парк в Україні. Знаходиться Закарпатській області. В 1974 році було організовано ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Синевирське озеро», а згодом -- національний парк "Синевир", який було створено за рішенням уряду України у 1989 році. Його площа становить 40 400 га, з них 5807 га відведено під заповідну зону. Протяжність парку з півночі на південь -- 30 км, ширина зі сходу на захід -- до 20 км. До складу парку входить і відоме верхове оліготрофне болото Глуханя. Флора: загальна кількість видів рослин, що росте на території парку -- 914, з них 38 занесені в Червону книгу України. Фауна: загальна кількість видів тварин, що мешкає на території парку -- 236, з них 22 занесені в Червону книгу України [13].

Азово-Сиваський національний природний парк -- національний парк, розташований на косі Бирючий острів, в західній частині Азовського моря, на території півдня Херсонської області та півночі АРК (Україна). Створений 25 лютого 1993 року шляхом перетворення Азово-Сиваського заповідника в національний природний парк. Загальна площа парку -- 57,4 тис. га. Вся земля є власністю парку. Зонування: заповідна зона -- 38 975,3 га, зона регульованої рекреації -- 599,1 га, зона стаціонарної рекреації -- 108,7 га, господарська зона -- 12 473 га [7].

Національний природний парк «Бузький Гард» -- національний природний парк на території Арбузинського, Братського, Вознесенського, Доманівського та Первомайського районів Миколаївської області. На території парку знаходиться заповідне урочище Ґард на річці Бог (Південний Буг), колишній центр Бого-Ґардівської паланки Війська Запорізького Низового [15].

3. Проблеми і перспективи подальшого розвитку заповідників та національних парків України

На сьогоднішній день 76% заповідних об'єктів не мають положень, отже, не встановлено і не діє заповідний режим охорони, використання і відтворення природних комплексів, не визначено порядок охорони і характер допустимої діяльності на заповідних територіях.

Найбільш неблагополучний стан склався з пам'ятниками природи, заповідними урочищами і парками пам'ятками садово-паркового мистецтва.

В даний час жоден заповідний об'єкт не має (відповідно до вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та інших законодавчих та нормативних актів) проектів організації території та охорони природних комплексів, змісту та реконструкції заповідних територій та об'єктів. Охоронні зобов'язання відсутні у 25 заповідних об'єктів. Наявні охоронні зобов'язання, в більшості своїй, складені в середині 80-х рр.. і не відповідають сучасним вимогам [7].

У 40% заповідних об'єктів відсутні картографічні матеріали, а наявні не відповідають нинішній ситуації і не оформлені відповідно до вимог. Межі більшості заповідних об'єктів не винесені в натуру. Все це сприяє посиленню антропогенного впливу, самовільного захоплення територій заповідних об'єктів, ускладнює прийняття заходів щодо притягнення порушників до відповідальності [8].

Сучасна економічна обстановка вимагає нового підходу до охорони та використання заповідних об'єктів. З одного боку, потрібно поліпшення і посилення контролю за дотриманням режиму охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, з іншого боку, недостатнє і нестабільне фінансування не дозволяє здійснювати охорону належним чином.

Необхідність засобів для нормального існування заповідних об'єктів, визначає використання їх ресурсів в оздоровчих, освітньо-виховних та рекреаційних цілях з встановленням плати [4, 15].

В окремих випадках, за умови відсутності шкідливого впливу і в установленому Мінекобезпеки України порядку, у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду допускається використання природних ресурсів (заготівля деревини, лікарських та інших рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, полювання, рибальство та інші види використання ) для отримання додаткових коштів і задоволення потреб охорони заповідників.

Основні проблеми охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду можна розділити таким чином [7, 15]:

1. Економічні проблеми - недостатнє та несвоєчасне фінансування бюджетних організацій, підприємств, установ, у віданні яких знаходяться заповідні об'єкти. Відсутність бюджетних коштів для створення та постійного оновлення кадастрової бази об'єктів ПЗФ і для проведення наукових досліджень на їх територіях. Недостатня оснащеність і технічна забезпеченість служб охорони і держконтролю.

2. Правові та адміністративні проблеми - відсутність необхідних правових-адміністративних документів, розроблених та затверджених Мінекобезпеки України відповідно до існуючого законодавства.

3. Науково-методичні проблеми - відсутність методики розробки проектів організації та утримання природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних і зоологічних парків, а для парків-пам'яток садово-паркового мистецтва - методики розробки проектів змісту та реконструкції. Відсутність програм і планів науково-дослідних робіт, що проводяться в межах територій та об'єктів ПЗФ, а також порядку проведення та програми ведення Літопису природи для кожної категорії територій та об'єктів ПЗФ, затверджених Академією наук України та Мінекобезпеки України.

Приоритетні напрямки розвитку природно-заповідного фонду України:

- розширення природно-заповідного фонду, в тому числі по басейну річки Дніпро;

- формування позитивного іміджу заповідного фонду як одного з факторів для розвитку екологічного туризму;

- підвищення рівня екологічної культури і виховання населення, особливо молоді [13, 14].

Основними цілями мають бути: залучення уваги представників органів державної влади, місцевого самоврядування, наукових кіл, громадськості та інших організацій, установ у сфері охорони та раціонального використання природних ресурсів; розширення інформаційного поля щодо природоохоронних територій; обговорення наукових і практичних питань заповідної справи та екомережі; обмін досвідом з питань удосконалення механізмів збереження природних ресурсів, екосистем і біорізноманіття, вирішення проблемних питань природно-заповідного фонду.

Враховуючи особливості сучасного розвитку природно-заповідного фонду України, відзначимо можливі шляхи вирішення наявних проблем:

* Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища активізувати роботу з підготовки проектів удосконалення та розвитку заказників та національних парків, в тому числі в умовах підготовки і проведення Євро-2012 (як елементу екологічного туризму);

* на сьогоднішній день одним з головних факторів, що сприяють негативному впливу на стан природно-заповідного фонду в області, є відсутність закріплених на місцевості меж об'єктів природно-заповідного фонду, що створює грунт для різних порушень. Відсутність встановлення меж об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного і місцевого значення призводить до порушень заповідного режиму, зміни площі та конфігурації кордонів, «самозахоплення» земель природно-заповідного фонду. З метою вирішення проблеми фінансування робіт з виносу меж у натурі об'єктів і територій природно-заповідного фонду області необхідно звернутися до Міністерства охорони навколишнього природою середовища України [7, 8];

* вченим спільно з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища провести активну роботу над збереженням цінних природних компонентів, а саме: створення об'єктів природно-заповідного фонду та резервуванням цінних територій;

* з метою збереження та відтворення біологічного різноманіття, рідкісних і тих, які перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і рослин рекомендувати вченим провести інвентаризацію території країни з метою виявлення місцеперебування видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, і рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України;

* з метою обміну досвідом, збагачення екскурсійних програм наукової інформації, налагодити співпрацю екскурсоводів, спеціалістів Управління культури і туризму з вченими;

* рекомендувати міськрадам та управлінням культури і туризму обласного рангу сформувати компенсаційний фонд у вигляді відрахувань від туристичної діяльності на території природно-заповідного фонду та направляти накопичені ресурси на збереження цих самих природних комплексів [15].

Висновки

Заповідний фонд України складають такі ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Вони виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення спостережень за навколишнім природним середовищем. Рекреаційне природокористування має три основні функції: соціальну, економічну і природоохоронну. Слід підкреслити, що рекреаційне природокористуванню, викликає необхідність охорони і відновлення не тільки природних ресурсів, але і природних умов, які становлять середовище існування людей.

Відповідно до діючого в Україні законодавства на території біосферних заповідників та національних природних парків згідно їх функціональному зонуванню встановлюється диференційований режим охорони. Біосферні заповідники Україні мають площі понад 30 тис. га. Природні заповідники України-- це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, покликані зберігати в природному стані типові або виняткові для даної ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їх компонентів, вивчати природні процеси і явища, що відбуваються в них, розробляти наукові засади охорони навколишнього середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Національні природні парки України- заповідні території, що є частиною природно-заповідного фонду України; в які дозволено доступ туристів.

Основні проблеми охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду можна згрупувати як економічні проблеми, правові та адміністративні проблеми, науково-методичні проблеми, відповідно за наведеними напрями і мають проводитися заходи щодо оптимізації природно-заповідного фонду України.

Список використаних джерел

Александрова А.Ю. Международный туризм. - М.: Аспект Пресс, 2002 . - 464 с.

Економка регіонів (областей) України : Навчальний посібник для вузiв / Л.Г.Чернюк, Д.В.Клиновий. - К.: ЦУЛ, 2002. - 641 с.

Зорин И.В., Каверин Т.П., Квартальнов В.А. Туризм как вид деятельности / Учебник для Вузов - М.: Финансы и статистика, 2005.

Кусков А.С. Рекреационная география: Учебно-методический комплекс. - М.: Флинта; Издательство Московского психолого-социального института, 2005 . - 493 с.

Лукьянова Л.Г. Рекреационные комплексы: Учебное пособие для вузов. - К.: Вища школа, 2004 . - 346 с.

Николаенко Д.В. Рекреационная география: Учеб.для вузов. - М.: ВЛАДОС, 2001 . - 279 с.

Петранiвський В.Л. Туристичне краєзнавство: навчальний посiбник. - 2-ге вид., випр.. - К.: Знання, 2008 . - 575 с.

Стафiйчук В.І. Рекреалогія: навчальний посiбник для вузiв. - К.: Альтерпрес, 2006. - 263 с.

Фоменко н.В. Рекреационные ресурсы и курортология: Учебник. - ивано-франкив.: ИМЕ, 2001. - 240 с.

Додаток

Таблиця 1. Перелік біосферних заповідників України

Назва	Рік створення	Площа, га	Область
«Асканія-Нова»	1921	11 100	Херсонська область
Дунайський біосферний заповідник	1981	50 252,9	Одеська область
Карпатський біосферний заповідник	1968	57 880	Закарпатська область
Чорноморський біосферний заповідник	1927	89 129	Херсонська, Миколаївська області

Таблиця 2. Перелік природних заповідників України

Назва	Рік створення	Площа, га	Область
Природний заповідник «Горгани»	1996	5 344,2	Івано-Франківська область
Дніпровсько-Орільский природний заповідник	1990	3 766,2	Дніпропетровська область
Древлянський природний заповідник	2009		Житомирська область
Природний заповідник «Єланецький степ»	1996	1 675,7	Миколаївська область
Казантипський природний заповідник	1998	450,1	Автономна Республіка Крим
Канівський природний заповідник	1923	2 027	Черкаська область
Карадазький природний заповідник	1979	2 872	Автономна Республіка Крим
Кримський природний заповідникФілії: «Леб'яжі острови»	1923	44 175	Автономна Республіка Крим
Луганський природний заповідникФілії: Станочно-Луганський заповідник, «Стрільцівський степ»	1968	2 122	Луганська область
Природний заповідник «Медобори»	1990	10 521	Тернопільська область
Природний заповідник «Мис Мартьян»	1973	240	Автономна Республіка Крим
Природний заповідник «Михайлівська цілина»	2009		Сумська область
Опукський природний заповідник	1998	1 592,3	Автономна Республіка Крим
Поліський природний заповідник	1968	20 104	Житомирська область
Природний заповідник «Розточчя»	1984	2 084,5	Львівська область
Рівненський природний заповідник	1999	42 288,7	Рівненська область
Черемський природний заповідник	2001	2 975,7	Волинська область
Український степовий природний заповідникФілії: «Хомутівський степ», «Кам'яні могили», «Крейдова флора»	1961	3 335,6	Донецька, Запорізька, Сумська області
Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник	1973	14 523	Автономна Республіка Крим

Таблиця 3. Перелік національних природних парків України

Назва

Страница:

•  1 
•  2 

реферат "Заповідники й національні парки України як туристичні об’єкти: історія, сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку" скачать

Подобные документы

• Туризмознавча характеристика Республіки Казахстан

  Особливості економічного розвитку Республіки Казахстан. Характеристика ресурсів країни для активного відпочинку і спортивного туризму. Туристична індустрія регіону. Особливості кухні Казахстану. Національні природні парки та Державні заповідники країни.
  
  реферат [76,5 K], добавлен 25.10.2012
  

• Сучасний стан та перспективи розвитку туризму в Україні

  Стан, перспективи, головна мета та основні завдання розвитку туризму. Фінансове забезпечення основних напрямів, очікувані результати. Проблеми національного ринку туризму. Моделі державної участі у галузі. Туристичні потоки України у 2000-2009 роках.
  
  курсовая работа [52,6 K], добавлен 30.01.2014
  

• Курортно-рекреаційний комплекс України. Основні проблеми і перспективи розвитку

  Рекреаційно-туристичні ресурси України. Стратегії розвитку та оцінка потенціалу регіональних рекреаційних систем. Природний потенціал України. Сільський туризм, оцінка сучасного стану та перспективи розвитку. Зацікавленість іноземних інвесторів.
  
  курсовая работа [52,8 K], добавлен 11.12.2010
  

• Парки Діснея як туристичні центри. Їх роль для розвитку міжнародного туризму

  Парки розваг Уолта Діснея як туристичні центри, що сприяють розвитку туристичної галузі. Діяльність найбільш привабливих Діснеєвських парків світу. Стан туристичної індустрії на території парків. Роль Діснейленду для розвитку міжнародного туризму.
  
  научная работа [33,1 K], добавлен 26.09.2009
  

• Потенціал і перспективи участі України в міжнародному туризмі

  Суть міжнародного туризму, його різновиди та значення. Аналіз тенденцій його розвитку в Україні. Динаміка турпотоку за метою подорожі та за країнами походження. Проблеми та перспективи розвитку туристичної галузі в зовнішньоекономічній діяльності країни.
  
  курсовая работа [165,5 K], добавлен 12.05.2013
  

• Туристично-країнознавча характеристика Малайзії

  Туристичний потенціал Малайзії. Ресурси оздоровчо-лікувального та пізнавально-екскурсійного туризму. Пам'ятки, національні парки та заповідники Малайзії. Активний і спортивний туризм. Національні свята та фестивалі. Розваги та нічне життя, кухня Малайзії.
  
  курсовая работа [51,1 K], добавлен 01.06.2010
  

• Туристські ресурси Чернівецької області

  Опис географічного положення та загальна характеристика регіону, сучасний стан та перспективи розвитку туризму. Природні, інфраструктурні та історико-культурні туристичні ресурси, підприємства сфери дозвілля. Проблеми і перспективи розвитку туризму.
  
  контрольная работа [30,5 K], добавлен 04.12.2014
  

• Перспективи розвитку міжнародного туризму в Україні

  Поняття міжнародного туризму, його сутність, функції, динаміка, проблеми та перспективи розвитку, роль в світовій економіці. Аналіз діяльності туристичних агентств. Підвищення конкурентоспроможності України на сучасному світовому туристичному ринку.
  
  курсовая работа [2,0 M], добавлен 13.05.2014
  

• Рекреаційні ресурси та нетрадиційні туристичні продукти України

  Аналіз туристичного ринку України в сучасних умовах розвитку економіки, основні проблеми та перспективи його розвитку. Чорнобильська зона відчуження як новий туристичний продукт. Рекреаційні ресурси, природні та історико-культурні пам’ятки України.
  
  курсовая работа [61,0 K], добавлен 21.09.2012
  

• Замки України

  Історико-культурний потенціал України, стан краєзнавчої вивченості її замків. Замки як туристські об'єкти України. Характеристика замків-музеїв, замків-руїн та замків-залишків. Проблеми та перспективи використання замків України як туристських об’єктів.
  
  курсовая работа [1,4 M], добавлен 22.03.2015
  

Другие документы, подобные "Заповідники й національні парки України як туристичні об’єкти: історія, сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам