Ресурси світового туризму: поняття, класифікація, картографування

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕСУРСИ СВІТОВОГО ТУРИЗМУ: ПОНЯТТЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ, КАРТОГРАФУВАННЯ

ВСТУП

Аналізу та оцінці рекреаційно-туристських ресурсів (РТР) присвячено публікації багатьох вітчизняних та зарубіжних авторів. Деякі з цих творів висвітлюють головні аспекти розвитку світового туризму (ситуація 2002 p.): ієрархію турпотоків, прибуття інтуристів, витрати на зарубіжний туризм, напрями, зони поширення та райони круїзного і приморського туризму.

Ресурсна складова (зважаючи на мету, об'єктивні можливості моделі та її масштаб) практично відсутня. Більш ґрунтовно світові та європейські РТР представлені в роботі «Рекреаційні ресурси світу та природоохоронні території» (Економічна і соціальна географія світу: Атлас для 10--11 кл. загальноосвіт. навч. закл. -- К.: ДНВП «Картографія», 2005), де відображено об'єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (станом на 1995 p.), головні центри рекреації та туризму, курорти, національні парки, визначні об'єкти природи, маршрути круїзів і природоохоронні території.

Досвід створення цих картографічних моделей було враховано під час розробки сюжету карти «Рекреаційно-туристські ресурси світу». На ній відображено найбільш вагомі, нові або статистично оновлені світо-туристські та ресурсно-рекреаційні елементи.

Мета роботи -- презентація нової картографічної моделі світових рекреаційних ресурсів, аналіз їх просторового поширення, структури, кількісно-якісних характеристик. На основі досвіду створення цих та інших картографічних моделей рекреаційно-туристського спрямування, якості, повноти висвітлення та способів картографування найбільш вагомих світо туристських і ресурсно-рекреаційних елементів введено нові та уточнено традиційні кількісно-якісні показники та характеристики, що є свідченням розвитку уявлень про ресурси світової рекреації й туризму.

КЛАСИФІКАЦІЯ РЕСУРСІВ

Рекреаційно-туристські ресурси -- сукупність природних, природно-антропогенних, суспільно-географічних об'єктів, що залучені до туристської індустрії та є чинником відновлення й розвитку фізичних і духовних сил людини.

Спрощений підхід передбачає розподіл ресурсів на 2 групи: природні та культурно-історичні, ресурси суходолу та Світового океану. Найбільший рекреаційний попит і відповідна пропозиція (виклик-реакція)' характерні саме для берегових районів, «актуальних смуг», «зон крайового ефекту» (за В. С. Преображенським). До головних рекреаційно-туристських берегових районів належать: в Атлантичному океані -- узбережжя морів Південної Європи та Південно-Західної Азії, Балтійського, Чорного та Азовського морів, Біскайської затоки, півострова Флорида, Багамських, Великих і Малих Антильських островів, райони міст та міських агломерацій узбережжя Північної та Південної Америки; у Тихому океані -- Гавайські та інші острови Полінезії, східне узбережжя Австралії, затока Бохайвань та острів Хайнань (Китай), узбережжя Японського моря, райони міст і міських агломерацій узбережжя Північної та Південної Америки; в Індійському океані -- о. Шрі-Ланка, о. Пхукет (Таїланд), райони прибережних міських агломерацій Індії, східне узбережжя о. Мадагаскар, Сейшельські та Мальдівські острови.

За іншою класифікацією основні види рекреаційних ресурсів поділяють на:

* узбережжя теплих морів;

* береги річок, озер та водосховищ;

* лісові та лучні масиви;

* передгір'я та гірські країни;

* міста -- столичні та історичні центри;

* міста-курорти і курортні місцевості;

* сакральні та інші комплекси, розташовані у межах і поза межами населених пунктів;

* руїни давніх міст, фортифікаційні споруди, катакомби, печерні міста.

Специфічними носіями наочної інформації про розвиток рекреаційно-туристського господарства (його стан і структуру, еволюцію і динаміку) та особливості РТР є рекреаційні карти -- один із видів тематичних карт. Найпоширенішими з рекреаційних карт є аналітичні (інвентаризаційні), оціночні (характеризують окремі види рекреаційних ресурсів), карти розміщення рекреаційних закладів і територіально-рекреаційних систем.

У рекреаційній географії та географії туризму використовують 2 види районування світу. Автор виділяє 8 макрорайонів (Європейський, Азійський, Африканський, Північноамериканський, Центральноамерикансько-карибський, Південноамериканський, Австралійсько-Океанійський, Антарктичний), що об'єднують 38 мезорайонів.

За районуванням Всесвітньої туристської організації (ВТО) виділяють 5 регіонів (Європа, Азійсько-Тихоокеанський, Американський, Африка, Близький Схід), які об'єднують 14 субрегіонів.

Ці схеми районування було враховано під час відображення туристських потоків (в'їзний туризм, кількість міжнародних туристських прибуттів станом на 2003--2005 роки) та об'єктів Всесвітнього надбання, картографування інших лінійних, точкових, площинних об'єктів, які об'єктивно не було відображено у попередніх картографічних творах. Отже, крім загально-географічної інформації, яку містить карта, інші елементи сюжету (їх 9: міжнародні туристські прибуття, в'їзний туризм, об'єкти Всесвітнього надбання, «чудеса світу», рекреаційно-туристські берегові райони, лімітуючий туризм природні чинники, поширення серфінгу та віндсерфінгу, «діснейленди» та найбільші парки розваг, круїзні території) є розвитком уявлень про світо то туристську та ресурсно-рекреаційну складові соціально-економічного комплексу ойкумени. Розглянемо основні з них більш детально.

ОБ'ЄКТИ ВСЕСВІТНЬОГО НАДБАННЯ

Нині у світі налічують близько 850 об'єктів ЮНЕСКО (на карті позначено 802). Левова їх частка знаходиться в Євразії -- 67 % (537 об'єктів). На Африканському материку розміщено 101 об'єкт Всесвітнього надбання (12,6 %), у Північній Америці -- 84 (10,5 %), у Південній Америці -- 60 (7,5 %). В Австралії, яка є єдиним регіоном, де домінують природні об'єкти (у перших 5 регіонах явне домінування культурно-історичних об'єктів) виділено 20 об'єктів (2,5 %).

Розміщення РТР у межах ойкумени, як і більшості природних і суспільно-політичних реалій, має нерівномірний характер. У розрізі представлених на картосхемі РТР та їх кількісно-якісних характеристик виділяють Європейський макрорайон. Європа концентрує 355 об'єктів Всесвітнього надбання (або 44 % від загальної кількості, яка становить 802 об'єкти) та значну частку світового круїзного флоту, приймає найбільшу серед інших макрорайонів кількість туристів, має розвинену берегову рекреаційно-туристську інфраструктуру (порти, готельні комплекси, яхтові стоянки, впорядковані пляжі тощо), потужні парки розваг (в Європі близько 30 великих тематичних парків). У межах цієї частини світу знаходяться й місця («координати» як специфічний рекреаційно-туристський ресурс) 4 із 7 чудес світу (2-у Греції, 2 -- в європейській частині Туреччини).

Північноамериканський (разом із Центральноамерикансько-Карибсько-Вест-Індійським) макрорайон, хоча і поступається деяким макрорайонам (Азійському, Африканському) за кількістю об'єктів Всесвітнього надбання, але є «другим полюсом росту» у світовій тур-індустрії. На його території сконцентровано 84 (10 %) об'єкти Всесвітнього надбання, близько 1000 тематичних парків (лише у США їх близько 600, а першому у світі «Діснейленду», відкритому 05.05.55 р. у м. Анахайм, штат Каліфорнія, нещодавно виповнилося 50 років), природні умови Гавайських островів і Каліфорнії (насамперед 10-метрові хвилі, які рухаються зі швидкістю 65--70 км/год) забезпечують найкарколомніший та найнебезпечніший серфінг на Землі, а рекреаційно-туристські берегові райони мають високорозвинену інфраструктуру.

Третє місце займає Азійський макрорайон, який передусім вирізняється найбільшою серед інших тур ринків територією та кількістю об'єктів Всесвітнього надбання (182 або 23 % загальної кількості), поступаючись лише Європі (щоправда, вдвічі). Азійський ринок, як такий, що має чи не найбільші у світі темпи розвитку тур індустрії, вважають 3-м «полюсом росту» (насамперед завдяки Туреччині, Китаю, Таїланду, Сінгапуру, Близькому Сходу, Індії).

Південноамериканський макрорайон умовно можна поставити на 4-ту сходинку, хоча він, як й інші, на ринку тур послуг пропонує специфічний та ексклюзивний тур продукт. У його межах сконцентровано 60 пам'яток Всесвітнього надбання (7,5 %), що не набагато менше, ніж на території Північноамериканського (включаючи Центральну Америку, Кариби, Вест-Індію), але втричі менше, ніж в Азійському і майже вшестеро -- ніж в Європейському.

П'яту позицію займає Африканський макрорайон (який, до речі, займає третю позицію у світі за кількістю об'єктів ЮНЕСКО, поступаючись лише Європі та Азії). Національні парки, сафарі та єгипетські піраміди (єдине «чудо світу», що збереглося) роблять цей регіон з кожним роком все більш привабливим для іноземців.

Замикає шеренгу макрорайонів Австралія -- єдина у світі країна-континент, яка характеризується динамічним розвитком туризму (зростання турпотоків, стан матеріальної бази туризму), унікальним тваринним світом (наявність ряду ендемічних видів) та мережею всесвітньо відомих національних парків («Какаду», «Фрейзер», «Улуру» тощо). Загалом у світі переважають культурні об'єкти, але Австралія є винятком -- найбільшу частину становлять природні пам'ятки (аодночас район має найменшу кількість культурних пам'яток серед усіх рекреаційно-туристських макрорайонів). Це пов'язано з тим, що значну частину площі Австралії займають незаселені території з дивовижними ландшафтами, а флора і фауна мають унікальних представників.

ЧУДЕСА СВІТУ

Нині із 7 «чудес світу» збереглися лише єгипетські піраміди, а решта 6 -- зруйновані: 2 об'єкти -- в Греції (Колос Родоський на о. Родос, статуя Зевса Олімпійського в Афінах), 2 об'єкти -- у Туреччині (мавзолей у Галікарнасі -- сучасне місто Бодрум, храм Артеміди -- м. Ефес), 1 -- в Єгипті (Александрійській маяк) та 1 -- на території сучасного Іраку (Висячі сади Семіраміди -- 50 км від Багдаду).

Перші сім чудес світу з'явилися (з подачі «батька історії» Геродота Гелікарнаського) у давні часи і відомі кожному обізнаному школяру. Сучасна версія 7 чудес світу, які визначали 100 мільйонів людей, такі:

* Велика китайська стіна (Азія, Китай);

* статуя Христа Спасителя (Південна Америка, Бразилія, м. Ріо-де-Жанейро);

* храм Петра (Азія, Йорданія);

* місто давніх інків Мачу-Пікчу (Південна Америка, Перу);

* піраміда племені майя Чичен-Іца (Північна Америка, Мексика, п-в Юкатан);

* Колізей (Європа, Італія, м. Рим);

* Тадж-Махал (мавзолей султана Шах-Джахана і його дружини Мумтаз-Махал, 1630--1653 pp., м. Агра на р. Джамна) (Азія, Індія).

ПРИРОДНІ ЧИННИКИ, ЩО ЛІМІТУЮТЬ ТУРИЗМ

Окремим лінійним знаком показано прибережні райони поширення акул: у Західній півкулі -- узбережжя Атлантики від Монтевідео (Уругвай) до Венесуели, півострова Флорида та частина Мексиканської затоки, штату Каліфорнія (США) та Нижньої Каліфорнії (Мексика), у Східній -- прибережні води Австралії, Нової Гвінеї, ПАР. Останні майже збігаються із рекреаційно-туристськими береговими районами.

Зазначимо, що акули, з одного боку, приваблюють туристів екстремальною риболовлею, а з іншого -- обмежують розвиток приморської рекреації як чинник, що загрожує життю людини. Із понад 400 видів акул -- 27 причетні до нападів на людей і човни, 4 види становлять серйозну небезпеку (велика біла, сіра бича, довгорука, тигрова). Щорічно у світі сотні людей зазнають нападів акул, при цьому близько 30 % випадків закінчуються трагічно (40 % жертв -- серфінгісти).

До речі, такі сюжети знайшли своє відображення й у світовому живопису: у Національній галереї м. Вашингтона (СІЛА) демонструється картина видатного художника Джона Коплі (1738--1815) «Ватсон і акула»

Приваблюють і водночас несуть небезпеку для драйверів і електричні скати. Останній трагічний випадок стався у серпні 2006 р. на Великому Бар'єрному рифі, коли під час зйомок документального фільму загинув, зазнавши смертельного удару шилохвостого ската, відомий австралійський дослідник дикої природи та кінодокументаліст Стів Ірвін.

Отже, ці та інші природні чинники треба враховувати й учасникам, і організаторам прибережної рекреації.

СЕРФІНГ, ВІНДСЕРФІНГ

Поширення серфінгу і віндсерфінгу пов'язане насамперед із потужними хвилями на океанських узбережжях. Такі хвилі постійно приваблюють любителів екстремального серфінгу. Серфінг та віндсерфінг набули поширення у районах «великої океанічної хвилі» (узбережжя півострова Каліфорнія та західної Мексики, острівної Африки, Гавайських островів).

КРУЇЗНІ ТЕРИТОРІЇ

Важливою складовою світової рекреації є круїзні території, світовий круїзний ринок. Якщо у 1970 р. у круїзах взяло участь 500 тис. осіб, у 2000 р. -- 8 млн, то у 2005 р. -- близько 10 млн осіб (щорічний приріст становить 9,6 %). Кількість суден за останні 20 років збільшилась більше, ніж у 2 рази, -- від 147 у 1980 р. до майже 300 у 2005 р.

Експерти ВТО саме круїзи вважають одним із п'яти найперспективніших видів туризму XXI ст. На ринку круїзів відбувається концентрація капіталу та круїзного флоту. Якщо у 1990 р. 8 компаній контролювали 47 % ринку, то у 1993 р. цей показник досяг 55 %, у 2000 р. -- 60 %, а у 2005 р. він вже становив близько 65 %.

У світі виділяють такі основні круїзні території:

* Аляскінсько-Канадська -- порти узбережжя Тихого океану від м. Анкорідж до м. Сіетл (США);

* Схід Північноамериканського узбережжя -- порти узбережжя Атлантичного океану від м. Шарлотаун (Канада) до м. Нью-Йорк (США);

* Мексиканська Рів'єра -- порти узбережжя Тихого океану віг, м. Сан-Франциско (США) до м. Акапулько (Мексикі);

* Карибська -- понад 40 портів на островах басейну Карибського моря;

* Гавайська -- порти Гавайських островів (США);

* Південно-Тихоокеанська -- порти Австралії: Дар-він, Перт, Сідней, Мельбурн, Хобарт; порти Нової Зеландії та островів Океанії;

* Південно-Американська -- порти: Гуаякіль (Еквадор), Кальяо (Перу), Вальпараїсо, Пуерто-Монт, Пунта-Аренас (Чилі), Ушуая, Буенос-Айрес (Аргентина), Монтевідео (Уругвай), Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Сальвадор, Ресифі, Белен (Бразилія);

* Антарктична -- порти західного узбережжя Антарктиди;

* Скандинавія -- Норвезькі фіорди: порт Лонгиір на о. Шпіцберген та узбережжя Норвезького моря від м. Хаммерфест до м. Ставангер (Норвегія) та Балтія: порти Санкт-Петербург (Росія), Ґельсінкі (Фінляндія), Таллінн (Естонія), Стокгольм, Мальме (Швеція), Осло (Норвегія), Гамбург (ФРН), Амстердам (Нідерланди),

* Копенгаген (Данія); * Середземноморська -- понад 40 портів узбережжя Середземного та Чорного морів;

* Західно-Африканська -- порти: Фуншал (о. Мадейра, Португалія), Лас-Пальмас (Канарські острови, Іспанія), Дакар (Сенегал), Фрітаун (Сьєрра-Леоне), Монровія (Ліберія).

* Африкано-Індійська -- порти: Момбаса (Кенія), Занзібар (Танзанія), Порт-Луї (Маврикій), Мумбаї, Мадрас (Індія), Коломбо (Шрі-Ланка), Мале (Мальдіви);

* Далекосхідна -- понад 45 портів узбережжя Японського, Філіппінського, Південнокитайського, Яванського морів.

Найпопулярнішими серед туристів територіями є Карибська, Середземноморська, Скандинавія (Балтія та Норвезькі фіорди). Швидкими темпами зростає попит на круїзи Далекосхідною територією.

Попри те, що під час заснування ЮНЕСКО (Париж, 1946 р.) було визначено квоту -- не більше 400 об'єктів Всесвітнього надбання у цілому на планеті, нині їх чисельність перевищила вже 800. Водночас із близько 200 * держав світу кілька десятків не мають об'єктів із таким статусом. Із плином часу деякі об'єкти внаслідок певних суспільно-політичних, природних чинників або зникають, або втрачають це почесне звання.

Отже, помітне переважання культурно-історичних пам'яток над природними в Європі та Азії, що, з одного боку, свідчить про розвиток на цих територіях давніх і сучасних культур і цивілізацій, а з іншого -- про необхідність реальних кроків щодо зменшення цього дисбалансу та організацію (на противагу експансії техногенезу та глобалізації) нових природоохоронних об'єктів (хоча останні, на відміну від культурно-історичних, охоплюють значні площі). Щодо комплексних об'єктів, то вони займають проміжну ланку і складаються як із природних, так і культурно-історичних елементів.

Помітно розвивається антарктичний туризм, про що свідчить постійна позитивна динаміка туристських прибуттів: якщо у сезон 1957--1958 pp. (початок ведення регулярної статистики, коли у 1957 р. аргентинське судно доставило туристів на о. Десепшен) до Антарктиди прибуло 194 туриста, то з 1986--1987 до 1998--1999 pp. показники прибуттів постійно збільшувались і становили вже від 2 до 10 тис. туристів за рік, а в сезон 2005--2006 pp. уперше перейшли позначку у 25 тис. осіб.

СУПЕРТОЧКА-ТУР

Розвиток уявлень про світові рекреаційно-туристські ресурси (разом з аналізом та зображенням на картографічних моделях зазначених вище 9 складових) має передбачати виділення та картографування таких специфічних складових, як суперточка-тур, сімка нових «чудес світу» і тих об'єктів, які розглядалися, але не потрапили до неї, центричні та периферійні точкові рекреаційно-туристські ресурси (типу «координати»).

Суперточка-тур -- точкова територія, що поєднує унікальні природні та суспільні ресурси, займає домінуючу (абсолютну або відносну) висоту і характеризується суттєвою соціально-історичною значимістю подій, що відбувались в її межах або в межах простору, що візуально сприймається з неї. Цьому простору притаманне зазвичай високе пейзажне різноманіття та поєднання природних компонентів, атрактивність ландшафту.

Відмінність «суперточки-тур» від традиційного оглядового майданчика полягає в наявності потужного суспільно-історичного та природного актуалу -- квінтесенції рекреаційно-туристських ресурсів, які є знаковими для даної країни, її народу.

Об'єкти рангу «суперточка-тур» характеризуються не тільки унікальною історико-культурною цінністю (що наближає їх до об'єктів Всесвітнього надбання, якщо вони не належать до останнього), а й домінуючим положенням у межах навколишнього простору, тобто видатними формами рельєфу, які самі можуть бути орографічними рекреаційними ресурсами.

До таких об'єктів належать:

* гора Корковаду з найбільшим у світі пам'ятником Ісусу Христу (Ріо-де-Жанейро, Бразилія);

* гора Ловчен із мавзолеєм П. П. Негошу (Чорногорія);

* гора Гелерт (Будайські гори, м. Будапешт, Угорщина);

* гора Пічінча (м. Гуаякіль, Еквадор);

* гора Олімп (Греція);

* гора Афон або Агіон Орос (Свята гора), Метеора Монастирія (півострів Афон на півострові Халкідікі, Греція);

* гора Монте-Титано (Сан-Марино);

* гора Водно із найвищим (76 м) православним хрестом на Балканах, встановленим на честь 2000-річчя християнства (передмістя м. Скоп'є, Македонія);

* гора Шипка (Болгарія);

* гора Ґросглокнер («Великий звонар», 3798 м) (Австрія);

* гора Лешань із найбільшою (висота 71 м) у світі статуєю Будди (район р. Мінь, провінція Сичуань, Китай);

* гора Монблан (4807 м) -- найвища точка Західної Європи (Італія, Франція);

* Гібралтар (володіння Великобританії у південній частині Піренейського півострова) -- скелястий півострів (висота 426 м)*;

* вулкан Фудзіяма (3776 м) -- найвища точка та символ країни (Японія);

* Гібралтар із VIII ст. -- арабська фортеця, з 1462 р. належав Іспанії, з 1704 р. -- фактично, аз 1713 р. -- офіційно (Утрехтська угода) належить Великобританії (площа -- 6,5 км2, населення -- близько 30 тис. осіб); право на Гібралтар обстоює Іспанія, але референдум 1967 р. підтвердив бажання більшості гібралтарців залишитися під владою Великобританії; розвивається туризм, центр вітрильного спорту.

* гора Нгалієма -- меморіал на пам'ять загиблих у боротьбі проти колонізаторів (м. Кіншаса, ДР Конго);

* гора Бримстоун на о. Сент-Кітс -- могила Томаса Ворнера, засновника Британської Вест-Індії, губернатора острова (Сент-Кітс і Невіс);

* гора Ваеа -- могила видатного англійського письменника Роберта Льюїса Стівенсона (околиці м. Апіа, Самоа);

* Джетаванарама -- одна з найвеличніших споруд у світі (висота 22 м, діаметр 113 м), яка за своїми розмірами поступається лише двом єгипетським пірамідам (м. Анурадхапур, Шрі-Ланка);

* Сігірія (Скеля лева) -- кам'яний останець (висота 183 м), на вершині скелі знаходився палац-фортеця царя Кассапи (V ст.) (за 65 км від м. Анурадхапура, Шрі-Ланка);

* національний пантеон на г. Мтацмінда з усипальницями І. Чавчавадзе, А. Церетелі, В. Пшавели, О. Грибоедова (м. Тбілісі, Грузія);

* Храмова гора (м. Єрусалим, Ізраїль);

* Кимгансан (Алмазні гори) (ПО відрогів, 12 000 вершин) (Південна Корея);

* Янь-Ань (плато із пагодою, що зображує важливі події в історії комуністичного Китаю);

* сопка Заозерна (район о. Хасан, Росія);

* півострів Галліполі (військовий меморіал -- місце загибелі 70 тис. турок і 50 тис. англійців, французів, австралійців, новозеландців у 1915 р. під час І світової війни) (Туреччина);

* горб Псарлик (місцезнаходження легендарної Трої) (Туреччина);

* давнє місто Мачу-Пікчу (Перу);

* Пантеон (м. Тбілісі, Грузія);

* фортеця Масада (Ізраїль);

* Улуру («Часи сновидінь») або Айєрс-Рок (найбільший у світі моноліт, 348 м) (Австралія);

* історичний національний парк і цитадель (скеля Пік-Лаферьєр на південь від м. Кап-Антьєн) (Гаїті);

* церква паломників «Мадонна дель Сассо» (північний берег о. Лаго-Маджоре) (м. Локарно, Швейцарія);

* гора Кроу (Ірландія);

* гора Снєжка (1602 м) (гори Крконоше, Чехія);

* вулкан Етна (підйом до 3313 м) (Італія);

ОГЛЯДОВІ ТОЧКИ Крім об'єктів рангу «суперточка-тур» виділяють об'єкти рангу «оглядові точки», які на більш «скромному» рівні інтегрують низку рекреаційно-туристських ресурсів:

* гора Славен (Словаччина);

* гора Авала (Сербія);

* гора Ігман (Республіка Боснія та Герцеговина);

* гора Горица (Чорногорія);

* гора Фльойєн (м. Берген, Норвегія);

* гора Мон-Сенто (2710 м) (о. Корсика, Франція);

* гора Ла-Мармора (1834 м) (о. Сардинія, Італія);

* хмарочос «Бурж Дубай» («Дубайська вежа») (висота 512 м, 124 оглядових майданчика) (м. Дубай, ОАЕ);

* хмарочос «Тайбей-101» (висота 509 м) (м. Тайбей, о. Тайвань, Китай);

* вежа Мерліон на о. Сентоса (Сінгапур); » Петржин (Петржинська оглядова вежа, 1891 р.) Прага, Чехія);

* мис Гамова (Приморський край, Росія);

* Левова голова (Столова гора) (поблизу м. Кейптаун і мису Доброї Надії, ПАР);

* піраміда Хеопса (Єгипет);

* 109-поверховий Сірс-біддінг (башта «Сіре», обсерваторія на 103 поверсі) -- найвища будівля в СІЛА (443 м) -- можливість огляду територій 4 штатів (Іллінойс, Індіана, Вісконсін, Мічиган) (м. Чикаго, США);

* оглядовий майданчик на обеліску, присвяченому Джорджу Вашингтону, -- найвищій споруді (152 м) м. Вашингтон (СІНА);

* оглядовий майданчик собору Св. Петра (висота 133 м, 1506--1614 роки) -- найбільшого у світі католицького храму (Ватикан);

* Оберзальцберг -- ко-А лишня резиденція керівників III Рейху, курортна місцевість, де відпочивали композитор Йоханес Брамс, вчений Зігмунд Фрейд (Німеччина);

* фортеця Рібат (м. Сусс, Туніс);

* Форхтенштайн («Замок страху») (початок XVIII ст., сучасний власник -- родина Естергазі) (Австрія);

* мінарети мавзолея «Хабіб Бургіба» (м. Монастір, Туніс).

* гора Св. Михаїла (XIII ст., об'єкт ЮНЕСКО) (Нормандія, Франція);

* Ейфелева вежа (321 м, об'єкт ЮНЕСКО) (м. Па-риж, Франція);

* фортеця Бейнак (XIII--XIV ст.) (Дордонь, Фран-ція);

* мис Рока (крайня західна точка Європи) (Португалія);

* мис Нордкап (о. Магерьо, Норвегія);

* замок Ейлін Донан (поблизу о. Скай у Шотландії, Великобританія);

* Даноттар Кастл (фортеця Даноттар, XII ст., 15 км від м. Абердін, Шотландія, Великобританія);

* Едінбург Кастл (XI ст.) (Шотландія, Великобританія);

* Біг Бен (висота 97,5 м) (м. Лондон, Англія, Великобританія);

* мис Ленс-Енд (маяк 1870 р.) (крайня західна точка Англії, Великобританія);

* кафедральний Кельнський собор (висота 156 м, 1248-1880 pp.) (Німеччина);

* замок Нойшванштейн (абсолютна висота 964 м, підніжжя гори Альгой) (Німеччина);

* гора Вартбург (Німеччина);

* оглядова точка «Небесна тропа» над Великим каньйоном (США, штат Арізона);

* фортеці Турбільон (XIV ст.) і Валерія (XII--XIII ст.);

* кафедральний собор Св. Стефана (висота 137 м, шедевр готики, внутрішнє оздоблення -- бароко) (м. Відень, Австрія);

* кафедральний собор «Санта Марія дель Фьоре» (1296-1436 pp., об'єкт ЮНЕСКО) (м. Флоренція, Італія);

* Пізанська вежа (висота 60 м, XIII ст., об'єкт ЮНЕСКО) (м. Піза, Італія);

* собор Св. Ромуддуса (висота 97 м, XV--XVI ст., готика) (м. Мехелен (Малин), Бельгія);

* Московський Кремль -- Спаська, Взводна вежі (м. Москва, Росія);

* Останкінська телевежа (м. Москва, Росія);

* Московський державний університет імені М. В. Ломоносова (Воробйові гори, м. Москва, Росія);

* Белфорт (висота 92 м, 1313 p., оглядова точка) (м. Гент, Бельгія);

* Белфорт (висота 89 м, XIII--XV ст., оглядова точка, в полі зору -- Північне море) (м. Брюгге, Бельгія);

* фортеця графа Голландського (1150 р.) (м. Лейден, Нідерланди);

* Nieuwe Kerk (висота 101 м, 1381 р.) (м. Делфт, Нідерланди);

* монумент Батьківщині-Матері на р. Рейн (Німеччина);

* замок Ланек (Німеччина);

* замок Марксбург (поблизу м. Браубах, р. Рейн, Німеччина);

* вежа Гедимінаса Верхнього замку (XIV--XV ст.) (об'єкт ЮНЕСКО) (м. Вільнюс, Литва);

* Домський собор (1211-- 1270 роки) (м. Рига, Латвія);

* вежа Центру з'їздів і розваг (висота -- понад 233 м) (Макау, Китай);

* вежа Роберта Шумана (об'єкт ЮНЕСКО) (м. Люксембург, Люксембург);

* міст королеви Шарлотта (м. Люксембург, Люксембург);

* вежа Техаського університету (м. Остін, штат Техас, США);

* телевізійна оглядова вежа (висота 365 м, 1969 р.) (м. Берлін, Німеччина);

* замок Уорвік (1068 р.) (р. Ейвон, Великобританія);

* гора Капуцинів (м. Зальцбург, Австрія);

* гора Ільчхульбон (Пік Сходу Сонця) (район села Сонсанпхо) (Південна Корея);

* гора Одусан (140 м н. р. м., оглядова точка Об'єднання) (Південна Корея);

* гора Халласан (1950 м) (о. Чеджу-до, Південна Корея);

* скеля поблизу м. Істборн (на цьому місті було розвіяно прах Ф. Енгельса) (Великобританія);

* гора Вікторія (554 м) (Гонконг, Китай);

* Фінансовий центр (429 м) (Шанхай, Китай);

* Ясна Гура (Ясна Гора), ікона Матка Боска Ченстоховска (м. Ченстохова, Польща);

* замок Вадуц (резиденція князя Ліхтенштейна) (м. Вадуц, Ліхтенштейн);

* Монтрей («Горб біля річки», р. Туе) (провінція Анжу, Франція);

* пам'ятник імператору Вільгельму (місце впадіння р. Мозель у Рейн) (м. Кобленць, Німеччина);

* пам'ятник «Битва народів» (м. Лейпциг, Німеччина);

* пам'ятник Чінгісхану (Монголія);

* Стоунхендж (Великобританія);

* замок Единбург (Шотландія, Великобританія);

* замок Холіруд (Роберт Льюїс Стівенсон назвав його «Будинок пам'яті») (Великобританія);

* готель «Вальдорф Асторія» (оглядова точка) (побудований у 1893 p., 1931 p. -- переїзд на Парк-авеню) (м. Нью-Йорк, США);

* хмарочос Емпайер Стейт Білдінг (102 поверхи, відкрито у 1931 р.) (Манхеттен, м. Нью-Йорк, США);

* мис Креус (патріотичні спогади про цей мис Сальвадора Далі) (Каталонія, Іспанія);

* замок Хоензальцбург (вік 900 років, пагорб висотою 120 м, архієпископ і архітектор -- Леонард фон Кочак) (м. Зальцбург, Австрія).

СУПЕРТОЧКИ-ТУР ТА ОГЛЯДОВІ ТОЧКИ УКРАЇНИ

На території України маємо об'єкти, що є синтезом ресурсів і за своїми характеристиками і значенням наближаються до рівня об'єктів «суперточка-тур»:

* Історико-культурний заповідник «Могила Т. Г. Шевченка» на Тарасовій (Чернечій) горі (відкрито в 1925 р.) (м. Канів, Черкаська обл.);

* Миколаївська церква (XVII-X1X ст.) Святогір-ської Святоуспенської лаври на Святих горах (м. Сло-в'яногірськ, Донецька обл.);

* Свято-Успенська Поча-ївська лавра XVI--XVII ст. (16 храмів), Почаївська гора (висота 75 м) (м. Почаїв, Тернопільська обл.);

* Києво-Печерський історико-культурний заповідник (дзвіниця Успенського собору -- Велика лаврська дзвіниця) (висота -- 96,5 м) (м. Київ);

* с Сеньківка (Чернігівська обл.) -- пагорб («по-межек»), на якому споруджено монумент Дружби і де зійшлися кордони Брянської (Росія), Гомельської (Білорусь) і Чернігівської (Україна) областей;

* гора Мітрідат (м. Керч, АР Крим);

* Малахів курган, меморіал (м. Севастополь, АР Крим);

* Сапун-гора, меморіал (м. Севастополь, АР Крим). Крім того, на особливу увагу заслуговує перелік найцікавіших «оглядових точок»:

* Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» (Хмельницька обл.);

* Замкова (Богданова) гора (пам'ятка садово-паркового мистецтва, залишки зведеної в козацькі часи фортеці, пам'ятник Богдану Хмельницькому на території Національного історико-культурного заповідника «Чигирин») (м. Чигирин, Черкаська обл.);

* монумент Батьківщині-Матері на території комплексу «Національний музей Великої Вітчизняної війни 1941--1945 років» (висота 102 м) (м. Київ);

* Державний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році» (с. Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська обл.);

* територія Марийського парку з панорамою Дніпра (м. Київ);

* гора Кучук-Єнішари -- могила видатного поета і художника М. Волошина, 1932 (смт Коктебель, АР Крим)-

* гора Кременець, військовий меморіал на честь подій Великої Вітчизняної війни (м. Ізюм, Харківська обл.);

* гора Алчак (район м. Судак, АР Крим);

* Ак-Кая («Біла скеля») (АР Крим);

* церква Воскресіння (1892 p., арх. М. Чагін) (с. Фо-рос, АР Крим);

* фортеця Чембало (1357 p.) (м. Бадпдиа, АР Крим);

* фортеця Єні-Кале (XVII ст.) (м. Керч, АР Крим);

* гора Ай-Петрі (1234 м) (АР Крим);

* мис Фіолент (АР Крим);

* гора Камула (471 м, Подільська височина) (Львівська обл.);

* гора Берна (515 м, максимальна відмітка рівнинної частини України та Східноєвропейської рівнини, Хотинська височина) (Чернівецька обл.);

* Хотинська фортеця (літер «Т» -- місце сходження колишніх кордонів Королівської Румунії, Панської Польщі, Радянської України) (Чернівецька обл.);

* Галичина Могила (Івано-Франківська обл.);

* гора Пивиха (складається з двох горбів 168 і 160 м, найвища точка Лівобережжя України) (поблизу м. Гра-дизьк, Полтавська обл.);

* гора Маківка (Бескиди) (1915 p., бої січових стрільців проти російських військ);

* телевежа (висота 380 м) (Сирець, м. Київ);

* бізнес-центр «Парус* (висота 130 м) (вул. Мечникова, 2, м. Киш);

* житловий дім на пр. Григоренка, 7а (висота 100 м) (Осокорки, м. Київ).

РТР ТИПУ «КООРДИНАТИ»

До центричних і периферійних мвтеватх решревацшмо-турнстсъких ресурсів (тмяу «координати*) належать географічні центри та крайні точки (континентальні та острівні) материків, частин світу, країн, межі між частинами світу, лінії проходження нульового меридіана та екватора, точки стику трьох («літер «Т») або чотирьох державних кордонів. Наприклад: географічні центри частин світу:

* Кизил (Республіка Тува, Росія) -- обеліск «Центр Азії»;

крайні точки материків, частят світу:

* Африки: мис Блан (Рас-Енгеяа) (Туніс) -- північна, мис Рас-Гафун (Сомалі) -- східна, Альмаді (Сенегал) -- західна, Голковий (ПАР) -- південна точки;

* Європи: мис Нордкін (Норвегія), мис Флігелі (о. Рудольфа, Земля Франца-Иосифа, Росія), мис Нордкап (о. Магерьо, Норвегія) -- північні материкова та острівні точки, мис Рока (Португалія) -- крайня західна точка, мис Дінгл (Ірландія) -- крайня західна точка;

межі між частинами світу:

* станція Шаля (Свердловська обл., Росія) -- обеліск «Європа -- Азія»;

лінії проходження нульового меридіана і екватора:

* у Європі: Барселона (Каталонія, Іспанія) -- пам'ятний знак проходження нульового (Гринвіцького) меридіану;

* в Африці: Уганда -- пам'ятний знак проходження екватору;

* у Південній Америці: Еквадор -- пам'ятний знак проходження екватору;

точки стоку кількох державша кордонів:

* Росія -- Китай -- Північна Корея; Алжир -- Малі -- Нігер та ін.;

Намібія -- Замбія -- Ботсвана -- Зімбабве (єдине місце на політичній карті світу);

* Доброї Надії (ПАР), Африка (Туніс);

* геодезична дуга Струве (проходить територією 10 країн Європи) -- у 2005 р. внесено до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

До таких РТР на території України належать:

* емт Добровеличківка (Кіровоградська обл.), м. Шпо-ла та м. Ватутине (Черкаська обл.) -- географічні центри України;

* крайні південна -- мис Сарич (АР Крим), західна -- м. Чоп (Закарпатська обл.), східна -- с Червона Зірка (Луганська обл.), північна -- с. Грем'яч (Чернігівська обл.) точки України;

* с Сеньківка (Черніїївська обл.) -- місце сходження кордонів Росії (Брянська обл.), Білорусі (Гомельська обл.) та України (Чернігівська обл.);

* с. Стара Некрасівка (Одеська обл.), села Фельштин, Баранівка, Катеринівка (Хмельницька обл.) -- пункти проходження геодезичної дуги Струве;

* Хотинська фортеця (літер «Т» -- місце сходження колишніх кордонів Королівської Румунії, Панської Польщі, Радянської України) (Чернівецька обл.).

ВИСНОВКИ

картографування рекреаційний ресурс світовий туризм

* картографічна модель світових туристських ресурсів і потоків віддзеркалює сучасні глобалізаційні процеси: розвиток комунікацій, бази розміщення, уніфікацію та стандартизацію туристських та оздоровчо-лікувальних послуг;

* відбувається подальша диверсифікація та насичення ресурсно-рекреаційного простору (світового, континентального, регіонального, національного) новими елементами, явищами, процесами;

* Європа є найбільшим ринком рекреаційного попиту та пропозиції, «полюсом» туристського росту (така тенденція зберігатиметься і надалі);

* у ЗахіднШ півкулі за рівнем використання рекреаційно-туристських ресурсів та показниками розвитку туризму лідирує Північноамериканський макрорайон; Кариби, Центральна і Піїщенна Америка -- регіони потужного розвитку круїзного туризму (остання до того ж є плацдармом для туристського освоєння Антарктики);

* у «мозаїці» світових РТР виділяються об'єкти Всесвітньої спадщини, з-поміж яких домінує культурно-історична складова (переважання природних об'єктів має лише Австралія);

* Антарктида залишається єдиним макрорайоном, який не охоплений статистикою ВТО і в межах якого не виділено жодного об'єкта Всесвітньої спадщини.

Подальші кроки, спрямовані на дослідження РТР різної ієрархії та рангу, мають передбачати:

* використання ПС-технологій для моніторингу рекреаційно-туристських ресурсів і вдосконалення легенд їх картографічних моделей;

* оцінку та картографування: пропозиції та попиту для потреб розміщення специфічних рекреаційно-туристських комплекеш -- гірськолижних, ковзанярських, санних, акваріумів, аквапарків, парків розваг; річкових круїзів і природних РТР, які є пріоритетними для елітарного туризму (сафарі, мисливський туризм, балунінг, дайвінг).

Размещено на Allbest.ru