Характеристика баскетболу, історія розвитку гри

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Однією з тенденцій розвитку сучасного баскетболу є постійне підвищення рівня технічної та тактичної майстерності гравців. Команда баскетболістів спроможна досягти високих спортивних результатів лише тоді, коли вона комплектована гравцями з різнобічною фізичною підготовленістю, що бездоганно володіють усіма прийомами техніки, вміють на високих швидкостях в умовах активної протидії грамотно орієнтуватись в тактичних ситуаціях, відзначаються яскравою індивідуальністю манери гри.

В умовах постійного зростання вимог до рівня майстерності баскетболістів вищих розрядів великого значення набуває пошук шляхів підвищення ефективності індивідуальної підготовки спортсменів.

Відомо, що колективні тренування особливо корисні при техніко-тактичній підготовці команди, проте вони недостатньо сприяють розвитку індивідуальних фізичних якостей спортсменів, що залежать від особистих властивостей організму та технічної майстерності кожного баскетболіста.

Сучасний тренувальний процес - це практично щоденні командні тренування. Гравці затиснуті в рамки загальних командних вправ. Фахівці підкреслюють, що баскетболісти дедалі рідше відпрацьовують самостійно певні технічні елементи, шліфують притаманний кожному з них хід гри. Між тим, у процесі; індивідуального тренування баскетболіст виконує ті вправи, які найбільше відповідають його індивідуальним особливостям, може правильно визначити не тільки зміст вправ, але й їх дозування. Під час індивідуальних занять, вдосконалюючи свою майстерність, спортсмен має змогу виявити та вдосконалювати технічні прийоми, якими володіє недостатньо і, отже, не завжди використовує їх у грі, а в колективних заняттях усі вправи баскетболістові доводиться виконувати згідно з загальним для всіх, планом занять, не звертаючи уваги на деталі.

Розділ І Історія розвитку, загальна характеристика гри

1.1 Характеристика баскетболу як засобу фізичного виховання

Баскетбол - одна із самих популярних ігор у багатьох країнах світу. В Україні баскетбол займає почесне друге місця після такої народної гри як футбол.

Для неї характерні різноманітні рухи: ходьба, біг, зупинки, повороти, стрибки, кидки і ведення м'яча, здійснювані в єдиноборстві із суперниками. Такі різноманітні рухи сприяють поліпшенню обміну речовин, діяльності всіх систем організму, формують координацію.

Баскетбол має не тільки оздоровчо-гігієнічне значення, але й агітаційно-виховне. Заняття баскетболом допомагають формувати наполегливість, сміливість, рішучість, чесність, впевненість у собі, почуття колективізму. Але ефективність виховання залежить, насамперед, від того, наскільки цілеспрямовано в педагогічному процесі здійснюється взаємозв'язок фізичного і морального виховання

Баскетбол, як засіб фізичного виховання, знайшов широке застосування в різних ланках фізкультурного руху.

У системі народної освіти баскетбол включений у програми фізичного виховання дошкільної, загальної середньої, середньої, професійно-технічної, середньої спеціальної і вищої освіти

Баскетбол є захоплюючою атлетичною грою, що представляє собою ефективний засіб фізичного виховання. Не випадково він дуже популярний серед школярів. Баскетбол, як важливий засіб фізичного виховання й оздоровлення дітей, включений у загальноосвітні програми середніх шкіл, шкіл з політехнічним і виробничим навчанням, дитячих спортивних шкіл, міських відділів народної освіти і відділення при спортивних добровільних організаціях.

Закріплення досягнутих результатів і подальше підвищення рівня спортивної майстерності тісно переплітаються з масовою оздоровчою роботою і кваліфікованою підготовкою резервів з найбільш талановитих юнаків і дівчин. Такі резерви підготовляються в дитячих спортивних школах

Багаторічне навчання дітей вимагає обліку особливостей їхнього вікового розвитку, і в зв'язку з цим, ретельного набору засобів і методів навчальної роботи. В даний час мається багато посібників, що докладно висвітлюють сучасну техніку баскетболу. У них викладені загальні питання організації педагогічної роботи, а також приведені конкретні практичні матеріали, які необхідно засвоювати у визначеному віці .

Одна з найважливіших задач загальноосвітньої школи - виховання в дітей потреби в повсякденних заняттях фізичними вправами. Рішення цієї задачі вимагає від учителя фізичної культури наполегливості, творчості, багато умінь і знань. І насамперед, треба вміти будувати на тільки свою діяльність, але і діяльність учнів на уроці. Причому так, щоб вона мала своє відповідне продовження у формі самостійних занять у домашніх умовах з метою фізичного самовдосконалення. А для цього, у першу чергу, треба знати реальні можливості своїх вихованців .

Розмаїтість технічних і тактичних дій гри в баскетбол і власне ігрову діяльність мають унікальні властивості для формування життєво важливих навичок і умінь школярів, усебічного розвитку їх фізичних і психічних якостей. Освоєні рухові дії гри в баскетбол і сполучені з ним фізичні вправи є ефективними засобами зміцнення здоров'я і рекреації і можуть використовуватися людиною протягом усього його життя в самостійних формах занять фізичної культури.

баскетбол гра кидок техніка

1.2 Історія розвитку баскетболу. Загальна характеристика гри

Баскетбол (англ. basket-boll, від basket - кошик та boll - м'яч) - командна спортивна гра, мета якої закинути руками м'яч у високо розміщене кільце.

Ідея кидати м'яч в кільце або кошик зародилась дуже давно. Подібні ігри були відомі ще людям, які жили більше 1000 років тому назад, а також народам Середньої і Південної Америки (майя, ацтекам, інколи жителям Флориди).

Правила гри в баскетболі були розроблені в США доктором Дж. Найсмітом (1861-1939) в 1891 році. Ці правила були опубліковані в 1894 році, який і рахується роком народження баскетболу.

Перші баскетбольні команди складались не із п'яти гравців, як сьогодні, а з дев'яти. Крім того баскетболіст, отримавши м'яч, не міг переміщуватися з ним, навіть на один крок, оскільки це означало порушення правил. Зараз баскетболіст має право переміщуватися з м'ячем на площадці, обов'язково ударяючи ним об підлогу. Якщо спортсмен не випускає м'яч із рук, то тоді він має право зробити не більше двох кроків.

Після зупинки спортсмен уже не може знову починати рух з м'ячем: його потрібно віддати партнерам або зробити кидок по кільцю.

Грають в баскетбол два тайми по 20 хвилин чистого часу (секундомір зупиняється після кожного свистка судді). Гра юнаків і дівчат 15-16 років триває 30 хвилин, а для хлопчиків і дівчат 13-14 років - 24 хвилини. Перерва між таймами 10 хвилин.

Гравці виступають в трусах, майках і кедах. На майці - назва команди і номер, під яким виступає спортсмен в даному матчі.

Гра може проходити на відкритій площадці і в залі висотою не мен ше 7 метрів. Розмір поля 26х14 метрів. Щит розміром 180х120 см монтується на відстані 120 см від стійки. Від нижнього краю щита до підлоги чи ґрунту повинно бути 275 см.

Корзина представляє собою металеве кільце, обтягнуте сіткою без дна. Вона кріпиться на відстані 0,3 м від нижнього обріза щита.

В сучасному баскетболі існує правило 30 секунд. Тільки протягом цього часу команда має право володіти м'ячем і якщо кидок не зроблено то арбітри віддають м'яч суперникам.

В Європі баскетбол почав розповсюджуватись з 1920 року, коли цю гру прийняли французи, росіяни, поляки, чехи і пізніше жителі прибалтійських республік. В 30-ті роки баскетбол розповсюдився уже по всій Європі.

Після 2-ої світової війни баскетбол получив більший розвиток в СРСР і країнах соціалізму, які досягли в цьому виді спорту світових вершин.

Міжнародна федерація баскетболу (ФІБА) була організована в 1932 році. На даний час до неї входить більше 150 національних федерацій баскетболу, об'єднюючи 113 млн. чоловік.

Чемпіонат світу з баскетболу проводиться через кожні 4 роки з 1950 р. для чоловіків і з 1953 року для жінок, чемпіонат Європи - кожні 2 роки з 1935- для чоловіків і з 1938 року для жінок.

З 1936 року баскетбол являється олімпійським видом спорту для чоловіків і з 1976 року - для жінок.

З 1958 року для чоловіків і з 1959 року для жінок кожного року проводяться змагання з баскетболу на Кубок Європи. Окрім цього з 1967 р. у чоловіків проводяться змагання на Кубок володарів кубків.

1.3 Тенденції сучасного баскетболу

У сучасному баскетболі видатних спортивних результатів найчастіше добиваються команди, що здійснюють підготовку на основі високоінтелектуальної програми, яка формується виходячи з тенденцій розвитку сучасного баскетболу.

Під тенденціями ми розуміємо основні напрями розвитку.Кажучи про баскетбол, слід уточнити, що він є складовою частиною загального сучасного спорту.Розглянемо тенденції розвитку по трьох ієрархічних ступенях:

- генеральні тенденції - характеризують розвиток спорту в цілому;

- загальні тенденції - властиві спортивним іграм;

- специфічні тенденції - виражають особливості баскетболу;

- приватні тенденції - напрями розвитку окремих розділів підготовки в баскетболі.

До генеральних тенденцій розвитку спорту в цілому відносяться:

- комерціалізація, тобто значне підвищення ролі економічних чинників (різні форми спонсерства, спортивний маркетинг, реклама);

- підвищення видовищності (витікає з вимог телебачення і мас-медіа);

- психологічна напруженість спортивних змагань - визначається збільшеною майстерністю окремих спортсменів і команд, а також збільшенням кількості претендентів на провідні світові позиції.

При всій різноманітності спортивних ігор необхідно відзначити явну наявність загальних тенденцій їх розвитку:

-інтенсифікація динаміки гри і тренувальних навантажень, викликана необхідністю збільшення кількості ігрових дій в одиницю часу, а у зв'язку з цим, і відповідного формування спеціальних кондицій;

-інтелектуалізація - всемірне підвищення ролі розумових здібностей, швидкості і точності оперативного мислення, здатність гравців розуміти хід гри і передбачати (прогнозувати) її подальший розвиток;

-неухильне зростання виконавської майстерності, що найяскравіше виявляється в підвищенні ефективності діяльності, змагання;

-універсалізація - поєднання зростання специфічної ігрової майстерності з розширенням діапазону ігрової діяльності;

-стрибкоподібний розвиток, що визначається таким положенням діалектики розвитку, як "боротьба протилежностей", і законом "переходу кількості в якість", причому чинниками, що впливають на рівень розвитку гри, є рівень атлетичної підготовленості і техніко-тактичної майстерності, зміна правил гри, динамічне протиборство нападу і захисту як провідних елементів гри.

До специфічних тенденцій розвитку сучасного баскетболу відносяться:

-агресивність, яка застосовується в тактичних схемах нападу і захисту;

-взаємозамінюваність баскетболістів, тобто уміння грати на будь-якій позиції, незалежно від конкретного ігрового амплуа;

-контактність (що допускається правилами) - визначається жорсткою боротьбою за ігровий простір;

-постійний часовий цейтнот, тобто дефіцит часу при володінні м'ячем (що визначається сучасними правилами).

Деталізація приватних тенденцій по окремих розділах підготовки:

* Фізична підготовка.Збільшена роль загальної, і особливо спеціальної, силової підготовки, що вимагає постійного цілорічного і багаторічного тренінгу по даному розділу; високий рівень швидкісної витривалості, що є базою для успішної ігрової діяльності в умовах стомлення.

* Технічна підготовка.

- підвищення питомої ваги швидкісної техніки (передачі, ведення м'яча);

- уміння ефективно виконувати точнісні технічні прийоми в умовах активної протидії суперника.

* Тактична підготовка.

- спрощення тактичних схем нападу з підвищенням швидкості їх виконання і зменшення числа ігрових ходів;

- застосування тактичних схем нападу з великою кількістю варіантів завершен-ня, залежних від конкретної ігрової ситуації (одноканальний вхід - багатоканальний вихід);

- періодична зміна тактичних варіантів побудови захисту, заснованих як на переході від одного виду захисту до іншого (персональний, зонний захист, пресинг), так і на варіаціях усередині одного виду захисту (зона “2-1-2” переходить в зону “2-1-2”, далі в “1-3-1”;

- часте застосування “домашніх тактичних заготовок, розроблених виходячи із специфікиконкретного суперника”;

- використання в ігровій практиці спеціальних комбінацій для лідерів команди.

У функціонуванні провідних команд світу останнім часом спостерігається активне і успішне застосування новітніх технологій підготовки. Йдеться:

- про ситуаційні тренування (багатоваріантне завершеннятактичної комбінації у зв'язку з конкретною ігровою ситуацією);

- акцентованих тренуваннях, тобто тренуваннях акцентованої спрямованості типу “кидкове тренування”;

- зміни форми подачі навчального матеріалу, т.з. навчальні блок-програми (наприклад, блок-програма по вдосконаленню швидкого прориву), в яких матеріал по окремому розділу дається в концентрованій формі;

- застосування нетрадиційного планування, заснованого на спровокованих спадах і чітко програмованих підйомах спортивної форми у зв'язку з конкретною побудовою спортивного календаря.

Позиційний напад

Добре відома в ігрових видах спорту фраза свідчить: "Важливо не те, що команда робить, а то, як вона це робить!" При роботі з гравцями різного віку тренеру рано чи пізно доводиться починати займатися тактикою, будувати командний напад команди за тими принципами, які він вважає застосовними в його команді.

Систем нападу в баскетболі нескінченно багато, але в основі кожній лежить індивідуальна підготовка гравців. Очевидно, що в кожному віці баскетболіст повинен бути навчений певному переліку дій в нападі, але зрештою гравець до вісімнадцяти - двадцяти років повинен уміти виконувати технічно і тактично грамотно всі прийоми напади, пов'язані з різними видами взаємодій.

Немає унікальних комбінацій, які приводять до легкого узяття корзини. Проти будь-якої дії є протидія. Головне, щоб захисникам було максимальне складно протидіяти нападаючим. А це можливо у тому випадку, коли нападаючі технічну дію виконують правильно і своєчасно.

Розділ ІІ. Правила, помилки, техніка гри в баскетбол

2.1 Правила гри в баскетбол

Правила гри в баскетболі були розроблені в США доктором Дж. Найсмітом (1861-1939) в 1891 році.

Менше ніж за годину, Джеймс Найсміт, сидячи за столом у своєму офісі в YMCA сформулював тринадцять правил гри в баскетбол.

Ось вони:

М'яч може бути кинутий у будь-якому напрямку однією чи двома руками.По м'ячу можна бити однієї чи двома руками в будь-якому напрямку, але ні в якому разі кулаком.Гравець не може бігати з м'ячем. Гравець повинен віддати пас чи кинути м'яч у кошик з тієї точки, у якій він його піймав, виключення робиться для гравця, що біжить на великій швидкості. М'яч повинен утримуватися однією чи двома руками. Не можна використовувати для утримання м'яча передпліччя і тіло.У будь-якому випадку не допускаються удари, захоплення, утримання і штовхання супротивника. Перше порушення цього правила будь-яким гравцем, повинне фіксуватися як фол (брудна гра); другий фол дискваліфікує його, поки не буде забитий наступний м'яч і якщо був очевидний намір травмувати гравця, на всю гру.Якщо одна зі сторін робить три фоли підряд, вони повинні фіксуватися як гол, для супротивників (це значить, що за цей час супротивники не повинен зробити жодного фолу).

Гол зараховується, - якщо кинутий м'яч, що відскочив від підлоги, попадає в кошик і залишається там. Гравцям, що захищаються, не дозволяється торкатися м'яча чи кошика в момент кидка. Якщо м'яч торкається краю, і супротивники переміщують кошик, то зараховується гол.

Якщо м'яч іде в аут (за межі площадки), то він повинен бути викинутий у поле першим торкнувшимся його гравцем. У випадку суперечки викинути м'яч у поле, повинен суддя. Гравцю, що вкидає, дозволяється утримувати м'яч п'ять секунд. Якщо він утримує його довше, то м'яч віддається супротивнику. Якщо кожна зі сторін намагається затягувати час, суддя повинен дати їм фол.

Суддя повинен стежити за діями гравців і за фолами, а також повідомляти рефері, про три, зроблених підряд фолах. Він наділяється владою дискваліфікувати гравців.

Рефері повинен стежити за м'ячем і визначати, коли м'яч знаходиться в грі (у межах площадки) і коли іде в аут (за межі площадки), яка зі сторін повинна володіти м'ячем, а також контролювати час. Він повинен визначати враження цілі, вести запис забитих м'ячів, а також виконувати будь-які інші дії, що звичайно виконуються рефері.

Гра складається з двох половин по 15 хвилин кожна з перервою в п'ять хвилин між ними.Сторона, що закидала більше м'ячів у цей період часу є переможцем.Ці правила були опубліковані в 1894 році, який і рахується роком народження баскетболу. Перші баскетбольні команди складались не із п'яти гравців, як сьогодні, а з дев'яти. Крім того баскетболіст, отримавши м'яч, не міг переміщуватися з ним, навіть на один крок, оскільки це означало порушення правил.

Сучасні правила гри в баскетбол

Баскетбол - гра між двома командами по 5 гравців у кожній, які намагаються закидати м'яч у кошик команди супротивника.Гра починається з підкидання м'яча, і по 1 гравцю з кожної команди в стрибку борються за оволодіння ним.Гра складається з двох частин по 20 хвилин. Хронометрується тільки чистий час гри. Після кожного свистка судді час зупиняється.

Після перерви команди міняються площадками. Якщо в основний час гра закінчується нічиєю, призначаються додаткові 5 хвилин для виявлення переможця.Підрахунок очків. За більшість влучень у кошик привласнюється 2 очка, при влученні зі спеціальної 3-очкової зони (6,25 м від кошика) дається 3 очка. Якщо кидок невдалий, то обидві команди борються за оволодіння м'ячем.

У нападаючої команди є тільки 10 секунд на те, щоб перетнути центральну лінію після володіння м'ячем. Команда втрачає м'яч, якщо час прострочений, чи якщо м'яч відкинутий назад і перетнув при цьому центральну лінію. У команди є тільки 30 секунд на атаку і можливість зробити кидок по кільцю.

Порушення і вільні кидки За торкання, поштовхи, удари, і т.д. дається покарання. Гравці можуть відбирати м'яч у супротивника під час ведення м'яча, передачі, але без контакту. Гравцю, проти якого були порушені правила під час 3-х очкового кидка, дається 3 вільних кидки, під час 2-х очкового - 2 вільних. За кожне влучення присуджується 1 очко.

Якщо команда набирає 7 фолів протягом однієї половини зустрічі, то супротивник одержує право на 3 вільних при кожному наступному порушенні.

Ведення м'яча. Гравець може вести м'яч тільки однією рукою, а не двома. Ведення може продовжуватися як завгодно довго, але не може початися знову, якщо гравець узяв м'яч двома руками. Тут вступає в дію правило "опорної ноги". Під ним розуміється, що гравець повинен однією ногою стояти на підлозі, але може пересувати іншу, при цьому в нього є тільки 5 секунд, щоб зробити передачу чи кинути по кільцю. У противному випадку, рефері визнає порушення, і м'яч переходить до супротивника. Є винятки. Якщо гравець збирається атакувати кільце, то він перед кидком може зробити два кроки після закінчення ведення.

Площадка для гри. Кошик знаходиться на висоті 3,05 м. Кільце діаметром 45 см виготовляється з металу і прикріплюється до щита. На кільці кріпиться сітка, що затримує м'яч при влученні в нього, але дозволяє м'ячу вільно пройти й упасти.

Для міжнародних змагань установлені наступні розміри площадки: довжина - 28 м, ширина - 15 м. Відстань до стелі повинне бути не менше 7 м. Інші правила якщо порушення відбулося не в момент спроби кидка, то команда вводить м'яч через бічну лінію напроти того місця, де порушення відбулося; якщо гравець з м'ячем заступив за лінію, що обмежує поле, м'яч вважається таким, що вийшов з гри;

Якщо м'яч вийшов за лінію, вкидання робить команда, гравці якої не торкалися його останніми. 30 секундний відлік не починається знову, якщо гравець команди, що захищається, торкнувся м'яча; гравець не має права торкатися м'яча при його польоті вниз у напрямку кільця, так само як і заважати падінню м'яча зсередини кільця; очко зараховується, якщо час гри закінчилося, але м'яч у момент сигналу знаходився в повітрі; за неспортивну поведінку призначається 2 вільних кидки.

2.2 Техніка гри

Техніка гри - це що склалася в процесі розвитку баскетболу сукупність прийомів, що дозволяють найбільш успішно вирішувати конкретні змагальні завдання.

Техніка баскетболу розпадається на два великі розділи:

Техніка нападу розпадається на а) техніка пересувань, б) техніка володіння м'ячем;

Техніка захисту розпадається на а) техніка пересувань, б) техніка відбору м'яча і протидія;

Техніка нападу.

А) Техніка пересування. Для пересування по майданчику баскетболіст використовує ходьбу, біг, стрибки, зупинки, повороти. Пересування - основа техніки баскетболу. За допомогою цих прийомів гравець може правильно вибрати місце, відірватися від опекающего його супротивника і вийти в потрібному напрямку для подальшої атаки, досягти найбільш зручних, добре збалансованих вихідних положень для виконання інших прийомів.

Ходьба. Ходьба використовується головним чином для зміни позиції в період коротких пауз або зниження інтенсивності ігрових дій, а також для зміни темпу руху у поєднанні з бігом.

Біг. Біг займає в грі велика місце і є головним засобом пересування. Гравець повинен уміти в межах майданчика виконувати прискорення з різноманітних стартових положень, в будь-якому напрямку, особою або спиною в перед, швидко змінювати напрямок і швидкість бігу.

Стрибки. Підраховано, що кваліфікований баскетболіст в середньому за гру виконує до 130-140 стрибків з різних положень і з різними завданнями. Застосовуються два способи виконання стрибка: поштовхом двома ногами і поштовхом однією ногою. Стрибок поштовхом двома ногами виконується частіше з місця з положення основної стійки. Гравець швидко присідає, злегка відводить руки назад і піднімає голову. Стрибок поштовхом двома ногами з розбігу застосовується зазвичай при виконанні кидків в кошик і при боротьбі за відскок. Стрибок поштовхом однією ногою виконується з короткого розбігу. Відштовхування проводиться таким чином, щоб максимально використовувати інерційні сили розбігу. При виконанні ряду технічних прийомів з м'ячем у безопорному положенні дуже важливим вважається вміння гравця вистрибувати на достатню висоту без активної участі рук, швидко і своєчасно.

Зупинки. Відповідно до ігрової сітуаціейбаскетболіст використовує різкі, раптові зупинки, які в поєднанні з ривками і змінами напрямки бігу дають можливість на деякий час звільнитися від опіки супротивника і вийти на вільне місце для подальших атакуючих дій. Зупинка здійснюється двома способами: стрибком і двома кроками. При першому способі гравець робить невисокий ковзний стрибок по ходу руху, причому, відштовхнувшись однією ногою, він подає тулуб назад і приземляється або на обидві ноги одночасно, або спочатку на поштовхову ногу з наступним присіданням. При другому способі зупинки використовується так званий двухшажний ритм (двухшажний техніка). Тут гравець передостанній короткий крок робить з подседом і зі зміщенням від центру тяжіння в напрямку зворотному руху. Потім слід останній подовжений крок, гравець виставляє ногу вперед зі стопорящій опорою на п'яту і подальшим перекатом на всю ступню.

Повороти. Нападаючий використовує повороти для відходу від захисника, укриття меча від вибивання. Є два способи поворотів - вперед і назад. Поворотом у перед називаються такі повороти, коли переступання виконуються в той бік, куди баскетболіст звернений обличчям, а поворотами тому - ті, які виконуються переступанням в бік, куди баскетболіст звернений спиною. При повороті на місці гравець переносить основний центр ваги тіла на одну ногу, яка є як би віссю обертання. Виконуючи поворот в русі, гравець зближується з противником і ставить стопу опорної ноги розгорнуто в напрямку передбачуваного повороту.

Б) Техніка володіння м'ячем. Техніка володіння м'ячем включає в себе наступні прийоми: ловлю, передачі, ведення і кидки м'яча у кошик.

Ловля м'яча. Ловля м'яча - прийом, за допомогою якого гравець може впевнено опанувати м'ячем і зробити з ним подальші атакуючі дії. Ловля м'яча - це вихідне положення для наступних передач, ведення або кидків, тому структура руху повинна забезпечувати чітке і зручне виконання наступних прийомів.

Ловля м'яча однією рукою. Коли ігрова обстановка не дозволяє дотягнутися до м'яча летить і зловити його двома руками, слід ловити м'яч однією рукою. Підготовча фаза: гравець витягує руку таким чином, щоб перетнути траєкторію польоту м'яча (кисть і пальці не напружені). Основна фаза: як тільки м'яч торкнеться пальців, руку потрібно відвести назад - вниз, як би продовжуючи політ м'яча (Автоматизована рух). Завершальна фаза: м'яч потрібно підтримати однією рукою, потім міцно обхопити двома руками так, щоб бути готовим негайно діяти далі.

Передача м'яча. Передача - прийом, за допомогою якого гравець направляє м'яч партнерові для продовження атаки. Існує багато різних способів передач м'яча. Застосовують їх в залежності від тієї чи іншої ігрової ситуації, відстані, на яку потрібно послати м'яч, характеру і способів протидії суперників.

Передача двома руками від грудей - основний спосіб, що дозволяє швидко і точно направити м'яч партнеру на близьке чи середня відстань в порівняно простий ігровий обстановці, без щільної опіки противника. Підготовча фаза: кисті з розставленими пальцями вільно охоплюють м'яч, утримуваний на рівні пояса, лікті опущені. Основна фаза: м'яч посилають вперед різким випрямленням рук майже до відмови з додатковим рухом кистей, що надає м'ячу зворотне обертання. Завершальна фаза: після передачі руки розслаблено опускають вниз, гравець випрямляється, а потім займає становище на злегка зігнутих ногах.

Передачі двома руками зверху найчастіше використовують на середні відстані в умовах щільної опіки противника. Підготовча фаза: гравець піднімає м'яч злегка зігнутими руками над головою і заносить його за голову. Основна фаза: гравець різким рухом рук з розгинанням в ліктьових суглобах і захльостує рухом кісток направляє м'яч партнеру.

Передача двома руками знизу застосовується на відстані 4-6 м в тих випадках, коли м'яч спійманий на рівні нижче колін або піднятий з майданчика. Підготовча фаза: м'яч у руках, опущених вниз, руки злегка зігнуті, пальці вільно розставлені на м'ячі. Основна фаза: маховим рухом рук вперед у поєднанні з їх випрямленням м'яч посилають в бажаному напрямку.

Передача двома руками "з рук в руки" використовується для адресування м'яча партнеру, що знаходиться майже в щільну до гравця з м'ячем. Підготовча фаза: гравець витягує руки з м'ячем, перетинаючи напрямок руху партнера. Основна фаза: гравець спочатку повертає м'яч таким чином, щоб кисті підтримували його з верху і з низу, а потім відпускає м'яч.

Передача однією рукою знизу виконується на близьке і середня відстань в тих ситуаціях, коли супротивник посилено намагається перехопити передачу поверху. Підготовча фаза: пряма або злегка зігнута рука з м'ячем махом відводиться назад, м'яч лежить на долоні, утримуваний пальцями і відцентровою силою. Основна фаза: рука з м'ячем вздовж стегна виноситься вперед вгору.

Передача однією рукою збоку схожа з передачею однією рукою знизу. Підготовча фаза: замах здійснюється відведенням руки з м'ячем у бік назад і відповідним поворотом тулуба. Основна фаза: рука з м'ячем робить махове рух вперед у площині, паралельній майданчику.

Передача однією рукою підкиданням вирішує те саме завдання, що й передача двома руками "з рук в руки". Гравець витягує руку з м'ячем, лежачим на долоні, перетинаючи напрямок руху партнера. У момент зближення гравець злегка підкидає м'яч вгору коротким рухом кисті і пальців. Партнер по ходу підхоплює м'яч проводить дії.

Ведення м'яча. Ведення м'яча - прийом в баскетболі, що дає можливість гравцю просуватися з м'ячем по майданчику з великим діапазоном швидкостей і в будь-якому напрямку. Ведення здійснюється послідовними м'якими поштовхами м'яча однією рукою вниз - вперед, трохи осторонь від ступень ніг. Основні рухи виконуються в ліктьовому і лучезапястном суглобах.

Ведення зі зміною швидкості. Несподівані зміни швидкості ведення м'яча застосовуються гравцем для відриву від захисника. Чим вище відскік і менше його кут, тим більше швидкість просування.

Ведення із зміною напряму. Використовується головним чином для обведення противника і проходів для атаки кошика. Зміна напрямку досягається тим, що кисть руки накладається на різні точки бічній поверхні м'яча з наступним випрямленням руки в потрібному напрямку.

Ведення із зміною висоти відскоку. Застосовується для прямого проходу повз захисника, без відхилень у бік. Гравець зближується з противником, ведучи м'яч з досить високим відскоком, потім сильно згинає ноги, нахиляє тулуб і знижує м'яч майже до майданчика випрямленою повністю рукою.

Ведення з асинхронним ритмом рухів руки з м'ячем і ніг. З успіхом використовуються для обведення двох-трьох супротивників. Даний спосіб ведення дозволяє більш вільно і раціонально використовувати відштовхувальні руху ніг і відхилення тулуба в якості фінтів.

Кидок двома руками від грудей. Переважно використовується для атаки кошика з далеких дистанцій в умовах відсутності активної протидії захисника. Підготовча фаза: м'яч обхоплюються пальцями, утворюють щільну "чашу", і виноситься на рівень особи, ноги на ширині плечей, злегка зігнуті в колінах, одна нога виставлена ??на 30 - 40 см вперед. Основна фаза: руки повністю випрямлені вгору - вперед по невеликій дузі, кисті і пальці, розкриваючись, дають м'ячу спрямовує легкий поштовх; одночасно з рухом рук випрямляються і ноги. Завершальна фаза: після виконання кидка руки опускаються розслаблено вниз, гравець приймає вихідну позицію для подальшого ривка до щита, щоб боротися за відскок у випадку промаху.

Кидок двома руками зверху. Доцільно застосовувати з середніх дистанцій при щільній опіці противника. Підготовча фаза: м'яч виноситься над головою злегка зігнутими в ліктьових суглобах руками, тулуб злегка відхиляється назад. Основна ваза: руки випрямляються вгору - вперед, і робиться більш енергійний поштовх кистями і пальцями. Завершальна фаза: схожа з попереднім способом.

2.3 Помилки при передачах

Деякі гравці припускаються багатьох помилки в передачах. На це може бути декілька причин:

Передачі виконуються технічно невірно, арсенал передач нападника малий. У тренування необхідно включати велику кількість вправ, в яких виконуються передачі в різних ситуаціях: на місці без захисника, на місці із захисником, великою кількістю м'ячів одночасно на місці і в русі. При цьому обов'язково стежити за технікою!

Передача віддається по місцю отримання недбало. Гравець віддає м'яч в ту сторону. Це погана помилка, якої важко позбавитися. Вона закріплюється, починаючи з виконання простих вправ, в простих ситуаціях. А в грі таке відношення до передач приводить або до втрат, або до дуже незручних передач, які складно обробити. Партнер, що приймає таку передачу, втрачає час, який так дорого в сучасному баскетболі.

Гравець, який передає мўяч прагне виконати передачу саме на першому русі партнера на отримання. "Не поспішай! Оціни ситуацію! Не упевнений - не віддавай!" У партнера перший рух на отримання може бути невдалим. Але він може і діятиме далі: "чорний хід", хитрощі корпусом, наведення на заслін або на суперника. Терпіння і аналіз при виконанні передач мають величезне значення!

Гравці прагнуть постійно ускладнювати передачі по напряму і технічному виконанню. Основна якість передавального - це надійність. Якщо є можливість віддати просту передачу, то віддай просту. Складні передачі застосовуються тоді, коли немає можливості віддати просту! Це повинно бути основним правилом!

Передачі віддаються нехитро, без застосування обманних рухів. Захисник не повинен правильно розрахувати час і напрям передачі! Обманні рухи виконуються короткими рухами кистями або передпліччями, погляд прямує як у бік одержувача м'яча, так і в інший бік.Гравці прагнуть виконати передачу, щільно поставивши дві ноги на підлогу. Не застосовуються зашагування.

Всі вказані недоліки приводять до втрат м'яча при виконанні передач. Прості вправи з поступовим ускладненням вправ по техніці, відстані, кількості м'ячів, протидії, швидкості, руху, ігрові вправи із захистом і без неї, обмін жестами, доброзичлива розмова між гравцями в час і після тренування, час, проведений в одній команді, значно покращують цей компонент командного нападу.

Розділ ІІІ Історія методики вдосконалення гри в баскетбол

3.1 Методика вдосконалення штрафних кидків

У сучасному баскетболі важко переоцінити значення штрафних кидків. Можна навести чимало прикладів із спортивної практики, коли команда закидає більше м'ячів з гри, ніж суперник, але програє матч тому, що поступається противнику в точності виконання штрафних кидків. У зустрічі рівних по силі команд результат матчу можуть вирішити 2--3 штрафних кидки.

Проте важливі не тільки очки, які здобуває команда від реалізації штрафних кидків, але й психологічна перевага тих, хто влучно закидає м'яч у кільце. Якщо кожний кидок досягає мети, суперник втрачає впевненість у грі в захисті.

Привертає увагу факт, що процент попадання штрафних кидків, які виконують висококваліфіковані спортсмени, в гостро конфліктних ситуаціях на змаганнях нижчий, ніж при реалізації штрафних кидків у тренувальних умовах. Спеціалісти з баскетболу пояснюють це тим, що низька результативність штрафних кидків у відповідальних матчах часом є наслідком недостатньої відповідальності гравців при вдосконаленні штрафних кидків та нераціональної методики їх тренування.

Доцільно підкреслити, що додатки до правил гри в баскетбол за останні роки суттєво піднесли значення штрафних кидків, Особливо слід зауважити, що з правил вилучений пункт, коли гравці, вразі тактичної необхідності, могли відмовитися від штрафних кидків в останні хвилини гри; тепер промахи гравців на останніх секундах можуть призвести до небажаного результату.

Вивчення методичної літератури та узагальнення досвіду показали, що методика тренування штрафних кидків зводиться в основному до, виконання їх серіями по 2, 3, 5, 10 та більше; штрафних кидків до промаху; штрафних кидків у втомленому стані; проведення змагань з штрафних кидків. Педагогічні спостереження дозволили встановити, що штрафні кидки під час гри спортсмени виконують після особливо активних дій. Ці дії бувають індивідуальними (1X1) і при взаємодії з партнерами (2X1, 2X2, 3X3) з різним ступенем активності суперників, що діють на максимальній швидкості. Разом з тим спостереження на учбово-тренувальних заняттях, дозволили виявити, що вдосконалення штрафних кидків не враховує особливостей виконання їх у грі.

Правила відводять баскетболістові 5 сек. на підготовку до виконання штрафного кидка. Від того, наскільки раціонально використає він цей час, залежить результат кидка.

Штрафні кидки, виконані поспіхом, відразу ж після дозволу судді, є найменш результативними -- 48,2%. Найрезультативнішими як у жіночих, так і у чоловічих командах виявилися штрафні кидки з часом на підготовку 3--4 с, коли є резерв для підвищення результативності штрафних кидків за рахунок використання оптимального часу на підготовку.

Вправи виконують після бігу, стрибків, ведення, передач та інших техніко-тактичних дій. Завершальною дією в кожній вправі є штрафний кидок, що сприяє розвиткові вміння сконцентрувати увагу на кожному кидку, проаналізувати результат кидка.

Залежно від завдань учбово-тренувального процесу, етапів підготовки до змагань, при тренуванні штрафних кидків доцільно виконувати їх після різних техніко-тактичних дій. При цьому спортсменам необхідно реалізувати певну кількість штрафних кидків із зумовленої кількості спроб.

Корисними є змагання з штрафних кидків на тренувальних заняттях, за кращим виконанням їх до першого промаху. Не виключено, і виконання штрафних кидків серіями з 5--10 кидків; при цьому доцільно визначити, які кидки спортсмен повинен обов'язково реалізувати. Такі умови змушують спортсмена бути уважним, при виконанні кожного кидка, сприяють вихованню впевненості при штрафних кидках.

З метою максимального наближення тренування штрафних кидків до змагальних умов вправи доцільно виконувати зі застосуванням специфічних методів тренування.

Орієнтовні вправи із застосуванням специфічних методів тренування для вдосконалення штрафних кидків

а) Тренування без противника

1. Ведення м'яча 5 с, після чого -- виконання штрафного кидка. Вправу виконують до 10 влучень; при цьому роблять не більше 12 спроб.

2. Ведення м'яча на обмеженому майданчику протягом зумовленого часу з використанням різних маневрів з м'ячем (переведення м'яча перед собою, за спиною, між ногами тощо), після чого спортсмен виконує штрафний кидок. Вправу виконують до певної кількості влучних кидків із зумовленою кількістю спроб, наприклад 12 влучень з 15 спроб.

3. Ведення м'яча з максимальною швидкістю від лінії штрафного кидка до центра поля і назад, після чого виконують штрафний кидок. Вправу виконують до певної кількості влучних кидків із зумовленої кількості спроб, наприклад, 10 влучень з 13 спроб.

в) Тренування з партнером

1. Передача м'яча в парах з пересуванням різними способами протягом зумовленого часу на одній половині майданчика, після чого гравці виконують по два штрафних кидки. Черговість виконання штрафних кидків після передач у кожній спробі міняється. Вправу закінчують, коли один з гравців скоріше .набирає зумовлену кількість очків, наприклад, 15.

2. Передача в парах двома м'ячами в русі з кидком у корзину; після чого по два штрафних кидки. Якщо перший кидок невлучний, друга спроба виключається. Вправу ' закінчують, коли один з гравців набирає зумовлену кількість очок, наприклад 10.

3. Передачі м'яча в стрибку зумовлену кількість разів, після чого гравці виконують штрафні кидки до першої невдалої спроби. Вправа закінчується при обумовленій кількості влучних кидків штрафних, наприклад, ЗО влученнях.

4. Передачі м'яча на великій відстані зумовлену кількість разів, після чого гравці виконують по два штрафних кидки; при цьому за перше влучення надається два очка, за друге -- одне. Перемагає той, хто скоріше набере зумовлену кількість очок, наприклад, 25.г) Тренування з умовним суперником (макет, стояк)

1. Ведення м'яча 5 с, обведення 2--3 стояків (макетів), після чого -- штрафний кидок. За дві хвилини необхідно влучити 10 разів. 2. Кидок у кошик з-за макету, після чого -- штрафний кидок. Вправу виконують до зумовленої кількості влучень, При певній кількості спроб, наприклад 11 влучень з 14 спроб.

3. Ведення м'яча від лінії штрафного кидка до протилежної штрафної з обведенням 4--5 стояків протягом зумовленого часу, після чого -- штрафний кидок. Вправу виконують до зумовленої кількості влучень, наприклад 10.

д) Тренування з суперником

1. Ведення м'яча з активною протидією на обмеженому майданчику протягом 10 с --' центральна зона, зона 3-х с, після чого гравець виконує два штрафних кидки. Якщо нападаючий губить м'яч при веденні, він втрачає можливість виконувати штрафні кидки; після кожного штрафного кидка гравці міняються ролями. Коли один з баскетболістів набирає 12 очків, вправу закінчують.

2. Гра 1X1; при результативному кидку з гри або при порушенні правил захисником даються два штрафні кидки. Якщо обидва штрафні були влучними, м'яч, залишається у нападаючого. Попадання з гри і штрафного оцінюють одним очком. Перемагає той, хто скоріше набере зумовлену кількість очок, наприклад 20.

3. Ведення м'яча з активною протидією протягом зумовленого часу, після чого гравець виконує два штрафних кидки. При невдалій спробі вираховуються очки із загального рахунку гри. Перемагає той, хто скоріше набирає зумовлену кількість очків, наприклад 12. Після кожного виконання штрафних кидків гравці міняються ролями.

є) Тренування з партнером та суперником.

1. Передачі м'яча на обмеженому майданчику з активною протидією (2X1) протягом зумовленого часу, після чого нападаючий, на якого вказує захисник, виконує два штрафні кидки. Якщо обидва кидки влучні, нападаючі залишаються в тому ж амплуа, при невдачі нападаючий стає захисником. Перемагає той, хто скоріше набере 10 очків.

2. Передача м'яча в русі з активною протидією (2X1) з центральної лінії в корзину, після чого обидва нападаючих виконують по 2 штрафних кидки. Вправу виконують доти, поки один з гравців не набере зумовлену кількість очків; після кожної спроби гравці міняються ролями.

ж) Тренування з партнером і суперниками. ..1. Гра 3X3 на обмеженому майданчику без кидка в корзину. Якщо нападаючі не втрачають м'яч протягом зумовленого часу, наприклад, 1 хв, то кожний з-них виконує по 2 штрафних кидки, після чого гравці міняються ролями. Перемагає команда, яка набрала більшу кількість очків у зумовлений час, наприклад 10 хв., використавши при цьому меншу кількість спроб. 2. Гра 3X3 на одне кільце. При порушенні правил захисником нападаючий, на якого вказує захисник, виконує 2 штрафних. Якщо обидва кидки результативні, команда продовжує володіти м'ячем. В разі невдалих спроб м'яч переходить до другої команди, а очки вираховуються із загального рахунку гри. Перемагає команда, яка у зумовлений час набирає більшу кількість очків, наприклад за 15 хв.

Наведені вправи для вдосконалення штрафних кидків є орієнтовними, вони де в чому співпадають з вправами, що рекомендовані для вдосконалювання інших технічних прийомів гри, але тут визначена їх специфіка і дана методика використання при тренуванні штрафних кидків на влучність.

Крім наближення умов використання штрафних кидків на тренуваннях до умов гри розроблені методи, що передбачають збільшення інтересу баскетболістів до виконання штрафних кидків за рахунок частої зміни ігрових ситуацій, які передують їх виконанню.

Особливе значення для вдосконалення штрафних кидків має їх виконання в процесі учбово-тренувальних ігор. Проте в практиці бувають випадки, коли виконання штрафних кидків у таких іграх замінюється вкиданням м'яча з-за бокової лінії. Це збільшує час гри лише на 4--5 хв., але виключає можливість виконувати штрафні кидки в умовах гри, що негативно впливає на вдосконалення штрафних кидків та інших техніко-тактичних дій.

Крім виконання штрафних кидків, в процесі учбово-тренувальних ігор, доцільно застосовувати інші методичні засоби, які б загострювали увагу баскетболістів на штрафних кидках, збільшуючи їх цінність.

До таких засобів належать:

1. Двостороння гра. Якщо гравець реалізував обидва штрафних кидка, команда продовжує володіти м'ячем.

2. В процесі гри у випадку промаху при виконанні штрафних кидків вираховуються очки із загального рахунку команди.

3. Під час гри роблять однохвилинні перерви для того, щоби кожен гравець міг виконати по два штрафних кидки. Очки, набрані за виконання штрафних кидків, додають до загального рахунку гри, після чого гра триває.

4. Двостороння гра. Якщо гравець реалізує перший кидок, він заробляє 2 очка, за другий кидок дають одно очко, у випадку другого невлучного кидка очки за перший анулюють.

5. Гравець, який закинув м'яч з-за 6-метрової лінії, одержує право на 2 штрафних кидки, у випадку, коли він їх не реалізує, анулюють очки за закинутий м'яч з гри.

6. Двостороння гра. При порушенні захисником правил штрафні кидки виконує не потерпілий, а гравець, на якого покаже захисник. При реалізації обох штрафних кидків та ж сама команда продовжує володіти м'ячем.

Такі ж та інші умови виконання штрафних кидків у двосторонній грі підвищують їх цінність, спонукають спортсменів до уважнішого ставлення до тренування влучності їх, підвищують значення штрафних кидків, загострюють при виконанні штрафних кидків психологічну напругу, максимально загострюють увагу спортсменів.

Для підвищення результативності кидків, в тому числі і штрафних, спортсмен повинен індивідуально вдосконалювати техніку їх виконання.

В основі пропонованої методики вдосконалення кидків лежить послідовне розв'язання окремих педагогічних завдань.

Для зручності навчання та вдосконалення техніки виконання кидка поділяють на окремі частини. Це дозволяє створити велику кількість тренувальних вправ для вдосконалення штрафних кидків, загострює увагу на окремих сторонах техніки, викликає у спортсменів інтерес, до шліфування техніки виконання штрафних кидків у цілому.

Такими елементами, тісно пов'язаними між собою, є:

-- вихідне положення для кидка, що є важливим елементом техніки залежно від способу виконання кидка та індивідуальних якостей спортсмена. При цьому треба зайняти таке положення, яке забезпечить максимальну стійкість при виконанні кидка, дозволить виконати його без зайвих рухів. Оптимальне вихідне положення впливає на результат кидка. Для вдосконалення цього прийому доцільно застосовувати такі вправи, як біг, стрибки, ведення м'яча, взаємодія з партнером та інші, де дія закінчується прийняттям вихідного положення для кидка.

Правильне тримання м'яча дає хороше його відчуття, дозволяє скерувати м'яч у потрібному напрямку з потрібною початковою швидкістю, що позитивно впливає на влучність кидків. Тримання м'яча зумовлюється способом кидка та індивідуальними особливостями відчуття м'яча кінцівками пальців. Доцільно застосовувати такі вправи, як правильне тримання м'яча після передач біля тренувальної стінки, ведення м'яча, підкидання м'яча вгору та інші.

Точні, синхронні рухи руками дуже важливі для влучного кидка, який виконують за рахунок випростовування рук та закінчують рухом кисті. М'яч відривається від кінчиків пальців. Ці рухи треба вдосконалювати у вправах імітаційного характеру після передачі, ведення м'яча, тощо.

При виконанні кидків доцільно надати м'ячу обертання навколо горизонтальної осі в бік, протилежний напрямку польоту. що надає горизонтальної сталості траєкторії польоту, а попадаючи в щит, м'яч ніби зрізається майже вертикально вниз та влучає в кошик. Вдосконаленню цього елемента сприяють вправи для відчуття скочування м'яча з пальців, передачі з певною траєкторією, коли роблять акцент на випуск м'яча з дистальних фаланг пальців.

3.2 Методика вдосконалення захисних дій

Вміло організований захист не тільки закріплює успіх, у нападі, але й впливає на характер дальших дій команди. Команда, що вміє надійно захиститись, сміливо йде на загострення гри, частіше використовуючи кидки з різної відстані, наполегливо бореться за відскок м'яча. Той, хто хоче перемогти, повинен посилити захист -- так диктує сучасна стратегія баскетболу. Ефективність захисних дій команди зумовлена індивідуальними здібностями кожного гравця. Спеціалісти баскетболу відмічають, що сила командного захисту дорівнює силі індивідуальної гри в захисті найслабкішого гравця команди. Стійкість будь-якої схеми визначається ефективністю та майстерністю виконання відповідних індивідуальних дій.

Вміння протидіяти суперникові з м'ячем або без м'яча у будь-якій позиції на майданчику, незалежно від амплуа, -- обов'язкова умова надійної гри в захисті.

Дії в захисті гравець починає з вибору, місця на майданчику і захисної стійки, де вага тіла повинна розподілятися рівномірно на обидві ноги; при цьому одну ногу виставляють вперед. Стійка, коли стопи двох ніг розміщені на одній лінії, застосовується, при супроводі нападаючого що пересувається впоперек майданчика. Захисник повинен пересуватися по майданчику спиною до корзини, яку охороняє. Це дозволяє йому добре контролювати дії свого підопічного та бачити весь майданчик.

При пересуванні по майданчику ноги гравця не повинні перехрещуватися, плечі, голова і коліна -- знаходитися в одній вертикальній площині.

Аналізуючи дію захисника і нападаючого приблизно однакового рівня майстерності в конкретних ігрових ситуаціях, бачимо, що частіше програє захисник. Важко передбачити, який хід запропонує нападаючий, тому захисник застосовує прийоми в більшості випадків, з невеликим запізненням. Час між задумом і початком дії одного і контрзаходом другого і визначає перевагу нападаючого. Тому для посилення захисту слід скоротити цю паузу; реакція захисника на дії нападаючого повинна бути негайною. Для цього необхідно наполегливо працювати над вихованням сміливості, рішучості, вдосконаленням фізичної та техніко-тактичної підготовки. Це дозволить захисникові максимально активізувати дії, скеровані на випередження дій нападаючого.

Напрямок і характер пересування захисника, як правило, залежать від дій нападаючого. Для збереження рівноваги він повинен бути готовий до пересування в різних напрямках різними засобами, часто спиною вперед, при цьому, нерідко змінюючи швидкість на обмеженому майданчику, робити зупинки, уникати зіткнення з іншими гравцями, не перешкоджати їм у захисних діях.

Прагнучи відібрати м'яч у нападаючого, гравець повинен вивчити манеру поведінки підопічного з м'ячем. Відомо, деякі гравці після одержання м'яча зразу ж вдаряють ним по майданчику, після чого передають м'яч партнеру; інші починають ведення правою рукою тощо. Розгадавши маневр нападаючого, захисник має більше шансів відібрати м'яч, але при цьому потрібна швидка реакція. Непродуманий азарт, коли захисник кидається вперед всією вагою тіла, призводить до втрати рівноваги, а також дорогоцінного часу для прийняття нової активної позиції, причому тут є реальна можливість порушити правила. Способи бігу, ривки, зупинки, стрибки, які виконують захисники, аналогічні тим, які використовують нападаючі. Тільки, на відміну від нападаючих, захисники повинні пересуватися на зігнутих ногах, приставним кроком, його особливості полягають у тому, що перший крок виконують ногою, ближчою до напрямку руху. Другий -- приставний крок повинен бути ковзким. Особливої уваги і високого рівня фізичної і техніко-тактичної підготовки вимагає протидія нападаючому, який володіє м'ячем.

При спробі відібрати м'яч у суперника захисник повинен мати впевненість у тому, що оволодіє м'ячем. Помилки захисника при спробі оволодіти м'ячем дають перевагу нападаючому, тому що, передбачаючи опір, партнери готуються до атаки, що до певної міри спричинює зниження їх активності, у захисті.При протидії нападаючому, який веде м'яч, захисник намагається не дати суперникові просуватися прямолінійно вперед. Захисник повинен в міру можливості відібрати м'яч при веденні за допомогою швидких пересувань та обманних рухів або вибити його за межі майданчика. Якщо відібрати м'яч або зупинити гравця не вдається, захисник повинен притиснути суперника до бічної лінії або кута майданчика і примусити його позбутися м'яча, виконати непідготовлений кидок або невлучну передачу. Вибивати м'яч з рук суперника краще знизу, перебуваючи у стійкому положенні, коли м'яч тільки торкнувся підлоги і летить угору.