Значення фізкультури для студентської молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Основні завдання фізичного виховання

Вищі навчальні заклади

Навчальна програма

Форми організації занять з фізичного виховання у вузі

Методичні основи фізичного виховання у вузі

Проблеми фізичного виховання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Фізичне виховання, фізвиховання, фіз. вих. -- педагогічний процес спрямований на фізичний розвиток, функціональне удосконалення організму, навчання основним життєво важливим руховим навичкам, вмінням і зв'язаних із ними знаннями для успішної наступної професійної діяльності.

В Україні фізичне виховання шляхом проведення обов'язкових занять здійснюється в дошкільних виховних, середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних та вищих навчальних закладах відповідно до навчальних програм, затверджуваних у встановленому порядку.

Згідно з стандартами Вищої атестаційної комісії України, фізичне виховання (фізична культура) має код спеціальності 24.00.02

Фізична культура за допомогою фізичних вправ готує молодих людей до життя і праці, використовуючи природні сили природи і весь комплекс факторів, що визначають стан здоров'я людини і рівень його загальної і спеціальної фізичної підготовки.

Вона не вичерпується вправами, спортом, гімнастикою, іграми та туризмом: вона включає громадську та особисту гігієну праці, побуту, використання природних сил для загартування, правильний режим праці, відпочинку та харчування, це потужний засіб не тільки фізичного вдосконалення та оздоровлення, але також і виховання соціальної, трудової, творчої активності громадян.

Ситуація, що склалася сьогодні, характеризується погіршенням фізичного, психічного і духовного здоров'я, особливо молодого покоління, і на думку вчених обумовлена способом життя людини, пов'язаним з відривом від природи, гіподинамією, курінням, вживанням алкоголю та ін.

Основні завдання фізичного виховання

Підвищення функціональних можливостей організму засобами фізичної культури;

сприяння всебічному гармонійному розвитку, відмова від шкідливих звичок, покращення розумової і фізичної працездатності;

формування думки про систематичні заняття фізичними вправами з урахуванням особливостей їх майбутньої професії, фізичне самовдосконалення та здоровий спосіб життя;

отримання студентами та учнями необхідних знань, умінь та навиків у галузі фізичної культури з метою профілактики захворювань, відновлення здоров'я та підвищення професійної працездатності;

використання засобів фізичної культури в лікувально-профілактичній діяльності;

оволодіння методами визначення фізичного стану та самоконтролю;

виховання організаторських навичків, особистої гігієни та загартовування організму;

уміння складати та виконувати вправи з комплексів ранкової гігієнічної гімнастики;

виховання патріотичних, морально-вольових і естетичних якостей;

удосконалення спортивної майстерності студентів та учнів, що займаються обраними видами спорту.

Вищі навчальні заклади

Згідно із «Державними вимогами до навчальних програм з фізичного виховання в системі освіти», затвердженими наказом Міністерства освіти України від 25 травня 1998 р. N 188 «Про нормативні документи з фізичного виховання», вищі заклади освіти на підставі навчального плану та базової навчальної програми з фізичного виховання розробляють свої робочі навчальні програми з фізичного виховання. Вони конкретизують і доповнюють зміст базової фізкультурної освіти, враховуючи регіональні, етнографічні, економічні і екологічні особливості, місцеві народні традиції, географічні умови, фізкультурні і спортивні інтереси студентів, специфіку кадрового і матеріально-технічного забезпечення та вимоги стандартів вищої освіти відповідно до освітньо-кваліфікаційних характеристик профілю підготовки фахівців певного рівня («бакалавр», «спеціаліст», «магістр»).

Навчальна програма

Навчальна програма з фізичного виховання у ВНЗ затверджена Міністерством освіти України як базова і є обов'язковою для засвоєння її змісту студентами денної форми навчання вищих закладів освіти III і IV рівнів акредитації усіх форм власності. Методологічною основою проограми є чинні державні документи, що регламентують фізичне виховання як обов'язкову дисципліну. Вона розроблена на основі «Державних вимог до навчальних програм з фізичного виховання в системі освіти».

Програма ґрунтується на:

концептуальних засадах законів України «Про фізичну культуру і спорт», «Про освіту», Цільової комплексної програми «Фізична культура -- здоров'я нації».

Положенні про державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України,

Концепції фізичного виховання в системі освіти України,

Державних вимогах до навчальних програм з фізичного виховання.

Державних стандартів вищої освіти та інших документах, виданих Міністерством освіти України.

Головна мета базової програми -- визначити стандарт фізичного виховання, відповідний мінімальний рівень обов'язкової фізкультурної освіти для студентів, що навчаються у вищих закладах освіти і отримують кваліфікацію -- «бакалавр», «спеціаліст», «магістр».

Програма вступає в дію з моменту її затвердження Міністерством освіти України. Вона передбачає проведення обов'язкових аудиторних занять в обсязі не менше 4-х годин на тиждень протягом всього періоду навчання за виключенням останнього випускного семестру.

Основні принципи

Здійснення фізичного виховання у вищому навчальному закладі ґрунтується на:

1.Загальних соціальних принципах виховної стратегії суспільства, що передбачають всебічну підготовку особистості до трудової та інших суспільно важливих видів діяльності і всемірний розвиток життєвих сил і здібностей людини як вищої цінності суспільства;

2.Загальнопедагогічних принципах: особистого підходу, фундаментальності, гуманізації, демократизації педагогічного процесу;

загальнометодичних принципах: свідомості, активності, доступності, індивідуалізації, систематичності;

3.Специфічних принципах фізичного виховання: безперевного систематичного чергування навантажень і відпочинку, поступового нарощування педагогічних впливів, адаптивного збалансування динаміки навантажень, циклічної побудови системи занять, пікової і загальноосвітньої адекватності напрямків фізичного виховання.

Засоби і методи

Згідно із навчальною програмою, розробленою ініціативною групою вчених на замовлення Міністерства освіти Укриїни, у процесі фізичного виховання у вищих закладах освіти використовуються традиційні і нетрадиційні засоби і методи фізкультурної освіти та фізичного удосконалення.

Добір засобів і методів здійснюється за розсудом викладачів з урахуванням фізкультурних і спортивних інтересів та індивідуальних особливостей тих, хто займається, рівня їхнього здоров'я, фізкультурної освіти, фізичної підготовленості, наявності умов для занять, екологічного добробуту.

Забороняється використання засобів і методів у фізичному вихованні, пов'язаних з невиправданим ризиком для життя і здоров'я тих, хто займається, а також таких, які не відповідають етичним вимогам, формують культ насильства і жорстокості.

Форми організації занять з фізичного виховання у вузі

Фізичне виховання у ВНЗ проводиться протягом усього періоду навчання студентів у режимі навчальної діяльності та у поза навчальний час.

Фізичне виховання студентів у режимі навчальної роботи здійснюється в наступних формах.

1. Навчальні заняття, передбачені навчальним планом і розкладом вузу. Виділяють теоретичні та практичні заняття.

Теоретичні - лекції, методичні практикуми, консультації, співбесіди.

Практичні - практикуми, консультації, залікові змагання, контрольні тестування, змагання з загальнофізичної підготовки та обраного виду спорту.

2. Факультативні заняття, які є продовженням і додаванням до навчальних занять, які є основною формою. На факультативних заняттях вдосконалюється фізична підготовка студентів в обсязі вимог програмних норм, поглиблюється професійна фізична підготовка, розширюються знання з теорії і методики фізичного виховання, продовжується підготовка студентів до громадської фізкультурно-спортивної діяльності.

Фізичне виховання студентів у поза навчальний час (тобто поза обов'язкових занять) проводиться в наступних формах.

1. Фізичні вправи в режимі навчального дня: ранкова гімнастика, вступна гімнастика, фізкультурні паузи, додаткові заняття та ін.

Фізкультпаузи проводяться після перших 4-х аудиторних чи практичних занять. Їх тривалість - 8-10 хвилин.

Додаткові заняття (індивідуальні або групові) проводяться викладачем з метою підготовки студентів до здачі залікових норм і вимог навчальної програми з фізичного виховання.

Фізичні вправи в режимі навчального дня виконують функцію активного відпочинку.

2. Організовані заняття студентів у позанавчальний час у спортивних секціях, в групах ЗФП, аеробіки, шейпінгу та др. проводяться під керівництвом педагога з фізичної культури і спорту.

3. Самостійні заняття студентів фізичними вправами у вільний від навчання час: а) на основі повної добровільності і ініціативи (за бажанням), б) за завданням викладача (домашні завдання).

4. Масові фізкультурно-спортивні заходи, що проводяться у вихідні дні протягом навчального року та в канікулярний час. До них відносяться турпоходи, спортивні свята, дні здоров'я, спартакіади, змагання з календарем міжвузівських та внутрівузівських заходів.

Таким чином, крім вирішення виховних і освітніх завдань фізичне виховання у позанавчальний час покликане підвищити рухову активність студентів: поліпшити професійно-прикладну готовність і оптимізувати навчальну працездатність шляхом зняття нервово-емоційної напруги; продовжити формування знань, умінь і навичок, пов'язаних з проведенням самостійних фізкультурно-спортивних занять.

Методичні основи фізичного виховання у вузі

фізичний виховання вищий навчальний заклад

Численними дослідженнями встановлено, що динаміка розумової працездатності у студентів протягом усього періоду навчання у вузі залежить від обсягу фізичних навантажень у режимі дня і навчального тижня. Спостерігається тісний зв'язок між фізичною та розумовою працездатністю. Підвищення фізичної працездатності при систематичних заняттях з фізичного виховання супроводжується поліпшенням функціонального стану ЦНС, що сприятливо позначається на розумовій працездатності студентів. Для її підтримання та підвищення найбільш ефективний руховий режим в обсязі 6-8 ч. занять на тиждень. Поєднання рухових навантажень з розумовою діяльністю здійснюється ефективно, якщо враховуються наступні принципові положення.

1. Заняття фізичними вправами (обов'язкові та самостійні), як правило, повинні містити в першій половині кожного семестру 70-75% вправ, спрямованих на розвиток швидкісних здібностей, швидкісно-силових якостей і швидкісної витривалості. Інтенсивність навантаження у студентів по ЧСС може доходити до 160-170 уд / хв.

У другій половині кожного семестру приблизно 70-75% застосовуваних засобів необхідно використовувати для виховання сили, загальної та силової витривалості. Причому інтенсивність у цей період дещо знижується (ЧСС доходить до 150 уд / хв.). Така побудова навчальних та самостійних занять має стимулюючий вплив на розумову працездатність студентів.

2. На заняттях фізичного виховання, що проводяться на першій парі, доцільно використовувати навантаження малої інтенсивності (ЧСС - 110-150 уд / хв) або середньої інтенсивності (ЧСС в діапазоні 130-150 уд / хв). Оптимальна моторна щільність знаходиться в межах 50-60%. Основне призначення таких занять - забезпечення скорочення періоду впрацьовування в розумову діяльність, що в кінцевому рахунку стимулює і подовжує період високої працездатності і забезпечує краще засвоєння навчального матеріалу. Заняття з такими навантаженнями дозволяють зберегти хорошу розумову активність до кінця навчального дня, включаючи самопідготовку.

У випадку, коли урок проводиться на 3-4-й парі, ЧСС не повинна перевищувати 150-160 уд / хв. Великі навантаження для груп з невисокою фізичною підготовленістю планувати недоцільно.

3. Проведення фізичних занять 2 рази на тиждень з малотренированного студентами і навантаженнями великої інтенсивності істотно знижує розумову діяльність протягом навчального тижня. Тому важливо враховувати рівень фізичної підготовленості при плануванні фізичних навантажень, щоб не призвести до зниження розумової активності.

4. Заняття різними видами спорту по-різному впливають на розумову працездатність. Так, з одного боку, ігрові види і єдиноборства висувають високі вимоги до психіки, що зумовлено підвищеним функціонуванням емоційно-психічних механізмів. Наслідком таких занять є зниження розумової активності. З іншого боку, нетривалі ігрові емоційні навантаження стимулюють навчальну діяльність. Найкращий ефект досягається тоді, коли зміст фізкультурних занять досить різноманітно, а не монотонно.

5. У період екзаменаційної сесії заняття бажано проводити не більше 2-х разів на тиждень на свіжому повітрі з інтенсивністю, зниженої до 60-70% від звичайного рівня. Доцільно використовувати вправи циклічного характеру (плавання, лижі, біг).

Таким чином, спрямованість занять фізичними вправами під час сесії може бути за своїм характером як оздоровчо-профілактичної (в основному для не спортсменів), так і підтримуючої (переважно для спортсменів).

У рамках навчального тижня з метою забезпечення стійкої розумової працездатності рекомендується наступна початково-орієнтовна схема планування занять з фізичного виховання:

- Понеділок: заняття фізичними вправами з метою активізації психофізичного стану організму студента;

- Середа: заняття фізичними вправами для підтримки працездатності;

- П'ятниця (або субота): заняття фізичними вправами з метою зняття тижневого кумулятивного стомлення.

Необхідно підкреслити, що лише систематичне використання різноманітних засобів фізичного виховання створює об'єктивні умови для оптимального прояви розумової працездатності.

Згідно з вимогами програми з фізичного виховання, навчальні заняття повинні носити як теоретичний, так І практичний характер. Мета теоретичних занять - надати майбутнім медичним сестрам необхідний запас прикладних знань, що за­безпечать методично вірне використання засобів фізичної культури для підготовки до майбутньої професійної діяльності, а в подальшому - використання отриманих знань у своїй роботі.

Основні завдання фізичної підготовки вирішуються на практичних заняттях з фізичного виховання, де навчальний процес спрямований на забезпечення виховання прикладних, фізичних і спеціальних якостей, умінь та навиків.

Масові спортивні заходи з професійно-прикладною метою проводяться на кожному курсі. В програму змагань, конкурсів вносяться окремі професійно-прикладні фізичні вправи, спеціально-прикладні види спорту. Беручи участь у цих заходах, студент повинен досягати високого особистого результату, виступаючи в повну силу.

Дослідження показують, що в кращому випадку більшість студентів приділяють увагу фізичним вправам лише до 4-х годин на тиждень, займаючись тільки в межах обов'язкових навчальних занять із фізичного виховання. Оптимальним вважається руховий режим для студентів чоловіків - 8 - 12 год. на тиждень, а для жінок - 6 - 10 годин. У зв'язку з таким важливим чинником оптимізації рухової активності є такі форми самостійних занять студентів фізичними вправами, як тренування, ранкова гігієнічна гімнастика, змагання, щоденні прогулянки, походи вихідного дня тощо.

Молодь повинна регулярно займатися фізичною культурою,спортом, туризмом. Це ставить перед усіма важливе завдання - цілеспрямовано формувати у молодого покоління здорові інтереси, наполегливо боротися з шкідливими звичками й нахилами, послідовно прищеплювати потреба фізичного і морального вдосконалення, виховувати високі вольові якості, мужність і витривалість.

Фізичне та духовний розвиток учнівської молоді органічно доповнює один одного і сприяє підвищенню соціальної активності особистості.

Студентський вік має особливо важливе значення як період найбільш активного оволодіння повним комплексом соціальних функцій дорослого людини, включаючи цивільні, суспільно-політичні, професійно -трудові.

Фізична культура - це засіб не тільки фізичного,вдосконалення та оздоровлення, а й виховання соціальної, трудової та творчої активності молоді, що суттєво впливає на розвиток соціальної структури товариства. Зокрема, від фізичної підготовленості,стану здоров'я, рівня працездатності майбутніх фахівців народного господарства багато в чому залежить виконання ними соціально-професійних функцій.

Потенційні можливості в області рухової діяльності,якими людина наділена від природи і які він протягом життя використовує недостатньо, фізична культура дозволяє розкрити, розвинути в повній мірою. При цьому розширюються уявлення про можливі резервах і «межах» розвитку фізичних якостей.

Постійно зростаючий обсяг інформації, ускладнення навчальних програм,різні громадські доручення роблять навчальний праця студентської молоді все більш інтенсивним і напруженим. Часто це призводить до зменшення двигунної активності (гіподинамії), а одночасне збільшення навантаження на психіку негативно впливає на організм, ускладнює навчання і фізичну підготовку до майбутньої виробничої діяльності.

Малорухливий спосіб життя є однією з головних причин важких хронічних захворювань внутрішніх органів. При цьому погіршується розумова працездатність, відбуваються негативні зміни в центральній нервовій системі, знижуються функції уваги, мислення, пам'яті, послаблюється емоційна стійкість.

Фізичному вихованню належить велика роль у вдосконаленні людських здібностей, фізичної природи. Саме руху як прояви фізичної активності послужили першоосновою освіти і розвитку систем адаптивної поведінки живого на землі, формування його морфології і функцій. У процесі фізичного виховання здійснюється морфологічне і функціональне удосконалення організму людини,формування і поліпшення його життєво важливих фізичних якостей,рухових навичок, умінь та знань. Діапазон можливостей вдосконалення фізичної природи людини практично безмежний.

У процесі навчання у молоді слід постійно виробляти навички здорового способу життя. Необхідно пам'ятати, що систематичні заняття фізичною культурою і спортом зберігають молодість, здоров'я, довголіття,якого супроводжує творче трудове піднесення. Дотримання гігієнічних норм, створення в студентських колективах гарного психологічного клімату, стимулювання масової занять фізичною культурою, правильна організація робочого часу - необхідні умови здорового способу життя.

Величезне значення має свідоме ставлення до занять фізичними вправами.

Багатофункціональний характер фізичної культури ставить її в число областей суспільно корисної діяльності, в яких формуються і виявляються соціальна активність і творчість учнівської молоді. Дані досліджень дозволяють стверджувати, що навички громадської і професійної діяльності, придбані завдяки занять фізичною культурою, успішно переносяться на інші види діяльності. Фізична культура дозволяє представити в специфічних формах і напрямах деякі аспекти сутності людини (прояв характеру, волі,рішучості), створює умови громадської діяльності.

Комплексне вирішення завдань фізичного виховання у вузі забезпечує готовність випускників до більш активної виробничої діяльності,здатність швидше оволодівати навичками, освоювати нові трудові професії.

Фізична культура сприяє прояву кращих властивостей особистості студента. При цьому на високому емоційному рівні реалізується один з найважливіших суспільних потреб - спілкування з людьми.

Переваги спорту як соціального явища полягають у йогопривабливості для молоді, його «мова» доступний і зрозумілий кожному,людини, її користь для здоров'я безсумнівна.

За силою впливу на людину фізична культура висувається наодне з центральних місць у культурному житті суспільства. Як одна із сфер соціальної діяльності вона є важливим засобом збагачення культури.

Виняткова роль у формуванні духовного обличчя учнівської молоді належить переносу позитивних якостей зі сфери занять фізичною культурою на життєву позицію в цілому.

У процесі занять фізичною культурою і спортом виробляються свідоме й активне ставлення до громадської роботи, визначені вміння та навички до цієї важливої форми діяльності, що ґрунтується на принципах демократії та гласності. Фізична культура розвиває громадську активність студентів.

Участь молоді у складній громадської діяльності, найважливішими компонентами якої є продуктивна сфера,праця і вільний час, постійно і динамічно змінює комплекс біологічних, психофізіологічних, соціальних функцій і станів людини. У цих умовах зростає роль цілеспрямованої фізичної підготовки, що в більшості випадків буває важливим дієвим, а іноді і вирішальним засобом пристосування людини до нових умов.

Проблеми фізичного виховання

Фізичне виховання на сучасному етапі стикається із все більшою кількістю проблем. Найочевиднішими є питання матеріального забезпечення. Проте, сучасні спеціалісти педагоги вказують на такі основні методичні проблеми фізичного виховання у ВНЗ:

У педагогічних дослідженнях, які спрямовані на вивчення та вдосконалення фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах, як правило, аналізується якась одна сторона даної проблеми -- «викладацька» чи «студентська».

Процес фізичного виховання у свідомості студентів стає діяльністю механічною, позбавленою творчості.

Висновок

Система занять у спортивному навчальному відділенні будується відповідно з основними закономірностями процесу спортивного тренування. При цьому конкретні риси структури і змісту підготовки спортсменів-студентів відображають особливості періодики навчального процесу (розподіл навчального року на семестри, сесійні і канікулярні періоди) та інші умови роботи у вищій школі.

Так, у багатьох випадках, доцільно будувати тренувальний процес у формі піврічних або «здвоєних» циклів, приурочивши їх до навчальних семестрах так, щоб етапи тренування з підвищеними навантаженнями і етапи основних змагань не збігалися з періодами сесій, а передували їм або припадали на канікулярний час. Це правило необхідно намагатися дотримуватися і в тих випадках, коли тренувальний процес будується у формі річних циклів.

Підготовчий період тренування тоді нерідко поєднують з першим семестром, а змагальний - із зимовими канікулами, не сесійного частиною другого семестру і початком літнього академічної відпустки. Враховуючи, що кумуляція фізичних та інтелектуальних навантажень може несприятливо позначатися на психічної працездатності студентів, треба на сесійне час планувати зниження напруженості тренувальних занять.

Рекомендується, зокрема, використовувати вправи, що відрізняються помірною інтенсивністю, що дозволяє, з одного боку, уникнути надмірної кумуляції тренувальних і академічних навантажень, а з іншого - не знижувати рівня фізичної підготовленості.

Список використаної літератури :

1.Закон України Про фізичну культуру і спорт

2.Фізична культура у сучасному суспільстві

3.Базова навчальна програма з фізичного виховання для вищих закладів освіти IIІ і IV рівнів акредитації підготовлена ініціативною групою вчених на замовлення Міністерства освіти України.

4.Стасюк Р. М., Востоцкая І. Ф., Осипова І. Л. Проблеми та шляхи підвищення ефективності фізичного виховання ВНЗ.

5. Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка Дворецька В.М. Особиста та загальна гігієна на уроках фізичного виховання.

6.Інститут фізичної культури, та реабілітації - Журнал Аудитория Міхеєнко О.І. "Валеологія:Основи індивідуального здоров`я людини"Університетська книга, 2009. - 400 с. ISBN 978-966-680-434-4

7.Інститут фізичної культури, м.Суми.

8. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания // Сов. педагогика. - 2001. - № 7. - С.31-40.

9.Виленский М.Я. Здоровый образ жизни студентов: сущность, строение, формирование. - М.: Советский спорт, 2006. - С. 14-21.

10.Волков Л.В. Теория и методика детского и юношеского спорта. - К.: Олимпийская литература, 2002. - 293

11.Грибков В.А., Бурханов А.И. Обеспечение здоровья студентов в процессе их учебно-трудовой деятельности

12.Гунько П. М. Активізація процесу фізичного виховання студентів за допомогою занять силової спрямованості / П. М. Гунько // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. за ред. С. С. Єрмакова. - Харків : ХДАДМ (ХХПІ), 2005. - № 23. - С. 13-16.

Размещено на Allbest.ru