Музеї Одеси як туристичні об’екти

Колекція музею - це більше 1000 предметів (документи, книги, газети, листівки, предмети побуту, культові предмети, твори мистецтва й т.п., більшість із яких - оригінали) представлених у восьми експозиційних залах-кімнатах, і більше 10 000 одиниць зберігання в музейних фондах, в основному формується за рахунок дарувань. Таким чином, гості музею стають його повноправними хазяями. Серед них і представники єврейських організацій Одеси (і не тільки Одеси), одеські музейники, колекціонери, бібліотекарі, краєзнавці, журналісти, студенти, школярі і їхні батьки, бабусі й дідусі. Одним словом, всі ті, кому цікава історія міста, немислима без євреїв, і історія євреїв, немислима без Одеси.

Одна з найстарших єврейських громад Одеси називалася "Бесіда". Тут не лише проводилися екскурсії, лекції, відкриттях виставок, тематичні вечори і клубні засідання. Але у всіх цих випадках виникала бесіда в затишній домашній атмосфері, і неважливо, скільки осіб беруть у ній участь: двоє або кілька десятків.

Нова експозиція "Євреї Одеси: чи тільки минуле?" (відкрита у квітні 2007 року за підтримки Фонду Ротшильда) охоплює більш ніж 200-літній період історії євреїв в Одесі (з 1770-х до початку 2000-х рр.). Ціль експозиції, у якій зараз помітну роль грають і мультимедійні експонати - не тільки представити найбільш значимі періоди історії євреїв Одеси, але й задуматися над їхніми нинішніми проблемами. З огляду на те, що проблеми толерантного міжетнічного співіснування є одними з найбільш актуальних не тільки в Україні, але й у цілому світі, представники всіх етносів можуть знайти для себе чимало повчальних уроків з музейних матеріалів й екскурсій. У музеї постійно проводяться виставки із залученням матеріалів провідних одеських збирачів, краєзнавців й ін., проводяться клубні й семінарські заняття, квести, заняття з дітьми й "сімейні екскурсії", меморіальні вечори й ін. Музей виступає в ролі інформаційного центру, координатора проведення щорічних міжнародних наукових конференцій "Одеса і єврейська цивілізація". Проводяться "виїзні" лекції, зокрема з використанням мультимедийних засобів.

Екскурсії музеєм проводяться російською, українською й англійською мовами (середня тривалість екскурсії - 70 хв.).

Музей здійснює свою діяльність завдяки підтримці з боку благодійних організацій і пожертвуванням від відвідувачів й екскурсантів.

Будинок-музей імені М.К. Реріха

65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 47, кв. 2

тел.: (048) 7155858; 7287756

е-mail: roerich.house@gmail.com

www.odessa-roerich-house.od.ua

Режим роботи: з 10.00 до 19.00 (вихідний день - понеділок) вхід вільний.

Одеський Будинок-Музей імені М.К. Реріха був відкритий для відвідувачів в березні 2000 року. Це єдиний музей в Україні і п'ятий музей Реріха в світі. Метою музею є наукове дослідження творчої спадщини сім'ї Реріхів і його популяризація. У завдання Будинку-Музею входить активна співпраця з музеями, науковими і учбовими установами України, Росії і зарубіжжя; проведення і участь в міжнародних конференціях; поповнення фондів; видавнича і виставкова діяльність; створення умов для широкого ознайомлення з життям і творчістю сім'ї Реріхів. Зараз експозиція музею розміщується в 5 залах.

У залі сім'ї Реріхів представлена художня і літературна спадщина сім'ї Реріхів.

Всесвітньо відомий художник, письменник, філософ, вчений і громадський діяч Микола Костянтинович Реріх (1874-1947) залишив глибокий слід в історії світової культури і науки.

С.М. Реріх в статті «Слово об Отце» писав: «Я встречал в этом мире очень многих людей, но такой многогранной личности, как Николай Константинович, я ещё не встречал. В нём были соединены многие и многие достижения многих людей. Но поверх всего он был замечательный Человек. Его проникновенная человечность является для меня самым ярким качеством...».

М.К. Реріх створив більше 7000 картин, його літературна спадщина складає більше 27 томів, не рахуючи нарисів і статей. У США Реріхом був заснований Інститут Об'єднаних Мистецтв (1921), міжнародний Художній Центр «Corona Mundi» (1922), Всесвітня Ліга Культури. Там же був відкритий перший Музей Реріха (Нью-Йорк, 1923). М.К. Реріх виступив автором і ініціатором створення Міжнародного Договору про охорону художніх наукових установ і історичних пам'ятників, підписаного в Білому Домі 15 квітня 1935 року президентом США Т. Рузвельтом і представниками країн Пан-Амеріканського Союзу, що одержав згодом назву Пакт Реріха.

Листи, автографи, номерні дореволюційні і зарубіжні видання книг М.К. Реріха представлені в експозиції і знаходяться у фондах Музею.

Вся творчість М.К. Реріха знаходилася в дивовижній гармонії з роботами його дружини, філософа-сходознавця Олени Іванівни Реріх (1879-1955).

С.М. Реріх в статті «Художник и провидец» писав: «...Философ и автор многих книг, она [О.І. Реріх] разделяла с отцом [М.К. Реріхом] все устремления и принимала участие во всей его работе. Многие из ее мыслей увековечены в его полотнах, много книг он посвятил ей...».

Епістолярна спадщина О.І. Реріх складає більше 15 томів, їй належить складний переклад з англійської мови на російську мову капітальної роботи О.П. Блаватської «Тайная Доктрина» (1888). Багато робіт О.І. Реріх друкувалися під псевдонімами: Наталія Рокотова («Основы буддизма»), Наталія Яровська («Знамя Преподобного Сергия Радонежского»), Ж. Сент-Ілер («Чаша Востока»), Іскандер Ханум («Чаша Сходу»), Сундрі. О.І. Реріх належить науково-філософське Учення Жива Етика, перше прижиттєве видання представлене в музеї разом з виданнями на англійській, голландській і німецькій мовах.

Сини Реріхів з'явилися гідними співробітниками і продовжувачами справ батьків.

Знавець Сходу Юрій Миколайович Реріх (1902-1963) був автором численних наукових праць і монографій, директором Гімалайського Інституту наукових досліджень «Урусвати» (1928-1942). Ю. Н. Реріх відродив російську школу тибетології в СРСР після її розгрому в сталінський час.

Художник і вчений Святослав Миколайович Реріх (1904-1993) - автор більше 5000 художніх творів, був директором Міжнародного Центру Мистецтв «Corona Mundi» у Нью-Йорку. У Відділі рукописів знаходяться рідкісні прижиттєві видання робіт Ю. М. і С.М. Реріхів, автографи.

Зал Вчителів людства знайомить відвідувачів з образами засновників світових релігій і філософських течій, відображених в художній і літературній спадщині сім'ї Реріхів. Експозиція ілюструє ідею єдності всіх релігій, в основі кожної з яких лежить Учення розвитку матерії - космогенезис і антропогенезис. Центральне місце в залі займає макет, ілюструючий унікальний по складності і по науково-культурним завданням маршрут Центрально-Азіатської експедиції Реріхів (1923-1928). Експедиція проходила через Індію, Гімалаї, Трансгималаї, Цисгімалаї, Тибет, Китай, Монголію, Алтай.

Крім репродукцій М.К. і С.М. Реріхів в залі представлена колекція культових предметів буддійського і індуїстського Сходу (танки, XIX - XX ст.), дрібна скульптурна пластика (XVIII - XX ст.), предмети декоративно-прикладного мистецтва (XVIII - XX ст.), рідкісні видання книг про християнських і східних Подвижників.

Зал Б.О. Смірнова-Русецького (1905-1993) - учня М.К. Реріха, учасника об'єднання росіян художників - космистів «Амаравелла», дозволяє прослідкувати спадкоємність художньої традиції М.К. Реріха. У експозиції представлені цикли творів художника Б.О. Смірнова-Русецького: «Прозрачность», «Космос», «Алтай», «Атлантида», «Сортавала», «Крым», «Храмы» тощо. У колекції музею знаходиться більше 200 робіт художника. У відділі рукописів зберігаються щоденники і листи художника, що робить колекцію унікальною. Біля витоків створення музею стояли художник Б.О. Смірнов-Русецький і учений-сходознавець, професор МГУ Н.М. Сазанова (1937-2006).

У експозиції музею представлені твори Артура Володимировича Фонвізіна (1882-1973) - всесвітньо відомого аквареліста і його учениці Віри Леонідівни Яснопольської (1916-1996), а також роботи сучасних художників Росії: О. Бистрова, В. Карлова, В. Лавренова, І. Рудзіте, М. Сичьова.

У музеї проходять виставки з фондів художніх музеїв України: Горловки, Дніпропетровська, Миколаєва, Харкова, Херсона, Чернігова тощо, а також персональні виставки художників.

При музеї працює Культурний центр, в якому регулярно проходять презентації книг, лекції, демонстрація фільмів. На базі музею постійно працюють суспільства і об'єднання: Вагнеровське, Рахманіновське, Літературно-музична вітальня Ж. Мігаль, поетична студія, суспільство любителів фотографії та ін. Регулярно проходять концерти учнів і випускників Одеської спеціалізованої музичної школи імені П.С. Столярського, Одеської державної музичної академії імені. А.В. Нєжданової, артистів Одеської державної філармонії, солістів Одеського театру опери та балету.

Музей ім. О.С. Пушкіна

13, вул. Пушкінська

Тел.факс (0482) (0482) 22-74-53; 25-11-34

Режим роботи:

щодня з 10.00 до 17.00 (вихідний - понеділок)

№13 знаходиться літературно-меморіальний музей О.С. Пушкіна.

В 20-ті роки XIX століття цей будинок належав відомому в Одесі купцю - Шарлю Сікару.

Це один з перших готелів молодого міста - "Hotel du Nord", де були кімнати для гостей, каретні сараї зі стайнями.

Під час візиту до Одеси 3 липня 1823 р. Пушкін зупинявся в цьому готелі на місяць.

За тринадцять одеських місяців ним створено поему «Цыганы», завершено поему «Бахчисарайский

фонтан», написано тридцять ліричних віршів і дві з половиною глави роману «Евгений Онегин».

Описавши Одесу і главі "Путешествие Онегина", Пушкін, за виразом поета Туманського, подарував місту «грамоту на безсмертя».

Вулиця, на якій мешкав великий поет, раніше називалася Італійською, її перейменовано в 1880 р. в Пушкінську. В «Пушкінському» будинку (так його назвали одесити - шанувальники творчості поета) більше 30 років працює музей великого поета.

Тут можна ознайомитися зі старовинними гравюрами пушкінської Одеси, портретами сучасників поета, унікальними пушкінськими автографами з малюнками, рідкісними виданнями творів Пушкіна. Кожна річ пушкінського часу, яку представлено в експозиції, переносить у світ пушкінських образів, передає дух часу, настрій поета.

Щорічно музей відвідують десятки тисяч людей. Тут відбуваються зустрічі з творчими і науковими робітниками, відкриті уроки, консультації для учнів, вечори, присвячені пам'яті О. Пушкіна, працюють книжкові та художні виставки.

Музей західного та східного мистецтва

65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 9-А

Тел.: (0482) 22-48-15

Одеський музей західного та східного мистецтва, що його засновано у 1926 році на ґрунті колекції міського Музею красних мистецтв та приватних й інших збірок, - один з трьох музеїв України, чия збірка складається з творів європейського мистецтва і мистецтва Сходу. Музей зберігає понад 10 тис. експонатів, серед яких експонати світової цінності.

Наш відділ європейського живопису вважався одним з найкращих у колишньому СРСР, а відділ італійського мистецтва - чи не найцікавішим з-поміж «нестоличних» музеїв. Досить нагадати, що «Святий Матвій» і «Святий Лука» Франса Хальса (на жаль, відомий більшості співвітчизників з детективу «Возвращение Святого Луки») - це наші твори.

Щодо «Взяття Христа під варту, або Поцілунок Юди» славетного Мікельанджело Караваджо (Італія, XVII ст.), картини, про яку останніми роками писалося в десятках фахових і популярних європейських видань, - це гордість нашої колекції.

Картини Маньяско, які надихнули С. Ейзенштейна на стилістику «Йвана Грозного», - це наші картини. Список можна подовжити, бо імен десятки.

Музей чудово розташований: в історичному центрі міста, на вулиці Пушкінський, на перетині туристичних потоків стоїть палац, зведений за проектом Л. Оттона, архітектурна пам'ятка середини XIX ст. Три зали першого поверху працюють як виставочні. У музеї влаштовані лекторій, в якому щотижня проводяться лекції зі світового образотворчого мистецтва, і кінолекторій.

Музей Одеського порту ім. Ф.П. Де Волана

узвіз Ланжеронівський, 2

Тел.факс (048) 729-38-57

Режим роботи: з 10.00 до 17.00.

Музей Одеського порту імені Ф.П. де Волана був заснований 10 квітня 1990 року й відкритий до 200-літнього ювілею Одеси. Він влаштувався в одній зі стародавніх будівель на Ланжеронівському спускові, у яких до революції перебували баржани - нічліжні будинки для бездомних вантажників порту.

Основною причиною створення цього музею була просвітницька діяльність й організація експозиції, що знайомила б відвідувачів з минулим і сьогоденням Одеського порту, нерозривно пов'язаного з історією Одеси.

Початок найбагатшої колекції музею поклав його засновник - перший директор музею Микола Григорович Гліб-Кошанський - кадровий офіцер, учасник Великої Вітчизняної війни, що пройшов бойовий шлях від Харкова (лютий 1942 року) до Сталінграда, а потім до стін Берліна. За кілька років існування музей став своєрідним центром, що відображає унікальну історію провідного порту країни, що має, як кожний з портів України, багаті історичні коріння. Крім того, у його експозиції розкривається багатовікова історія Одеси й усього Північного Причорномор'я, що піднімає його на рівень інших музеїв нашого міста.

За ці роки співробітники музею поповнили історію раннього періоду будівництва порту, Одеси й краю новими даними, багато чого вперше зроблено ними в місті й Україні.

Першим, хто в наш час не тільки в Одесі, але й в Україні й Росії виявив велику цікавість до життя й здійснень Франца Павловича де Волана, був перший директор музею порту М.Г. Гліб-Кошанський. Починаючи з 1995 року ним були знайдені в архівах Санкт-Петербурга й Москви праці, пов'язані з ім'ям де Волана: написані на старофранцузькій мові мемуари, а також ряд планів, за якими будувалися міста півдня України, у першу чергу Одеса, і капітальна праця з опису земель, приєднаних до Росії за Яським мирним договором з Туреччиною у 1791 році, за назвою "Звіт про географічне й топографічне положення провінції Озу, або Едіссан, звичайно називаної Очаківським степом, що слугує поясненням до карт і планів, знятим за Найвищою вказівкою". У цей час музей здійснює те, про що мріяв Микола Григорович - повертає із забуття незаслужено забуте ім'я великої людини й трудівника - Ф.П. де Волана.

На даний момент експозиція музею складається з 5 залів, загальною площею 490 кв. метрів.

У стінах музею постійно проводяться заходи, так чи інакше пов'язані з портом і його історією, а також художні виставки, чемпіонати України й області із судномодельного спорту, зустрічі з ветеранами війни й праці.

Експозиція музею повністю розкриває всю багатогранну діяльність порту.

На цей час у звільнених приміщеннях колишнього порту-клубу можна побачити найрідкісніші археологічні знахідки, схеми, карти, стародавні гравюри, що розповідають про життя, побут, культуру народів, що населяли Північне Причорномор'я в епоху античності й у більш пізні періоди, про багатогранну історію краю, про заснування Одеси і про її розвиток.

Тільки в третьому залі представлено близько 500 експонатів і копій унікальних документів. Більшість із них невідомо широкій публіці, оскільки перебувають у фондах музеїв інших міст, в архівах, зберігаються в колекціонерів. Тому-то й виникла ця ідея збірного образу міста й краю. У музеї експонуються також картини й графіка художників минулого часів - Айвазовського, Воробйова й ін. І тепер кожен може прийти сюди й образно уявити собі, що ж було до нас на цій землі, як виглядали міста й поселення в стародавності.

Поруч же експонуються й предмети, знайдені співробітниками археологічного музею. Ці чудові експонати були виявлені ними під час розкопок у Лузанівці, на Приморському бульварі, під Херсонесом. Розкопки ведуться й під Білгородом-Дністровським, у с. Роксолани. У с. Кошари біля Тилигульського лиману знайдені залишки давньогрецького Одессоса, від імені якого виникла назва нашого міста.

Тут же представлена й реконструкція острова Зміїний, яка викликала інтерес у вчених Одеського національного університету, що пропонують відновити на ньому святилище Ахілла. Поруч виставлений для огляду античний якір, знайдений в районі острова Зміїний.

Представлена тут й унікальна карта-схема, яка показує, як виглядала територія, що примикає до Одеської затоки в ті далекі часи. Куяльницький і Хаджибейський лимани тоді вільно сполучалися з морем і служили гаванями стародавнім грекам. Згодом вони були пересипані піском, і місце дислокації вже турецьких кораблів було обрано там, де нині сучасний порт. Вид на Хаджибей у часи турецького панування показаний на картині художника Г. Ладиженського.

Тут же представлена копія фрагмента пергаменту, на якому рукою де Волана накидана схема плану нашого міста, а також план місцевості із вимірами глибин у Хаджибейській бухті, виконаний у 1791 році.

У музеї демонструються й усі знайдені в архівах Росії унікальні плани де Волана з будівництва й розвитку порту, міста Одеси й інших міст України. Про їхнє існування історики не знали аж до кінця XX століття.

В музеї представлені також унікальні експонати, що демонструють участь Чорноморського козацтва в узятті Хаджибея й будівництві порту й міста.

4-й зал музею присвячений розвитку порту за роки незалежності України, 5-й - експозиційний.

Таким чином, музей за півтора десятки років свого існування перетворився в структуру, що виконує важливу роль у культурному житті не тільки порту, але й міста.

Музей сучасного мистецтва Одеси

Режим роботи музею:

пн., вт., чт., пт - з 12.00 до 19.00;

сб. - з 12.00 до 18.00. Адреса музея:

Сабанський пров., 4-а;

тел. 34-36-44.

10 квітня в Сабанському провулку (район парку Шевченка), в одній з найкрасивіших будівель міста відбулося урочисте відкриття Музею сучасного мистецтва Одеси.

На церемонію відкриття музею прийшли відомі колекціонери, художники і бізнесмени. Вони піднесли Музею перші дарунки - картини з приватних колекцій.

Проте в основу експозиції музею покладена колекція М.З. Кнобеля.

Колекція Михайла Кнобеля знайшла свій будинок - Музей сучасного мистецтва Одеси. Тут представлені кращі твори всіх сучасних художників Південної Пальміри, які довгі роки були відомі лише вузькому кругу однодумців. Ці - багаті за своєю природою збори історичного значення, дадуть можливість доторкнутися до творчості багатьох заборонених раніше живописців.

Основа експозиції музею - роботи майстрів південноросійської школи 60-х - 90-х років. Сьогодні колекція налічує більше трьохсот полотен, а також безліч скульптур з дерева, каменя, бронзи.

Основні зали музею:

Зал 1- Південноросійська школа живопису другої половини ХХ століття;

Зал 2 - представники Одеського андеграунду Валентин Хрущ, Станіслав Сичев та їх «забірна виставка»;

Зал 3 - квартирні виставки Одеських нонконформістів 70-х;

Зал 4 - творчість Одеських нонконформістів в постперебудовний час;

Зал 5 - пост-андеграунд 90-х;

Зал 6 - нові імена Одеси;

Зал 7 - зал нових вступів;

Зал 8 - салон продажу.

Засновники музею упевнені, що їх дитя стане гордістю і пам'яткою не лише Одеси, але і унікальним явищем в історії України, а також в країнах ближнього і далекого зарубіжжя. Музей сучасного мистецтва Одеси стане одним з центрів тяжіння для делегацій і туристів з різних країн.

Музей "Стара Одеса"

Коротка історія

Спочатку музей розміщався в Сторожовій вежі старої зруйнованої фортеці XVIII в., розташованої в парку ім. Шевченка. Із часом музей розташовувався в інших частинах міста, але незмінними залишалися його головні мета і завдання - за допомогою стародавніх листівок, гравюр, документів розповідати про історію Одеси, її чудових пам'ятниках архітектури і, звичайно ж, про людей, що принесли місту славу й популярність.

Організація музею

Організатором і директором музею став відомий одеський краєзнавець і колекціонер Рудольф Михайлович Ципоркіс. Він був дійсним енциклопедістом у питаннях історії Одеси. Одних стародавніх листівок міста Одеси в його колекції налічувалося більше 1,5 тисяч. Рудольф Михайлович прожив довге й цікаве життя і вмер в 1999 році у віці 90 років.

Галерея «Стара Одеса»

Шануючи пам'ять чудового одесита і продовжуючи почату їм справу, Одеський музей нумізматики в 1999 році організував експозицію стародавніх листівок, що одержала назву Галерея "Стара Одеса" і стала спадкоємицею однойменного музею.

Сьогодні галерея "Стара Одеса" разміщується і проводить виставки за адресою м. Одеса, вул. Грецька 33. Її фонди нараховують понад 3 тис. експонатів, що ставляться до історії міста : листівки, різні архівні документи, різноманітні стародавні предмети та ін. Частина матеріалів була подарована музею особисто Ципоркісом Р.М. Значні експозиції виставляються тут двічі на рік - 10-го квітня в День звільнення Одеси від фашистів та 2-го вересня у День міста.

У цій галереї виставляли свої колекції такі відомі краєзнавці і коллекционеры-філокартисти як

Дроздовський А. А..

Шишов В.Ф.

Прихоцький А. Ф.

Макандаров Г. І. та інші.

На базі цих матеріалів знято чимало телевізійних передач, присвячених Одесі : "Прогулянки по старій Одесі", "Проекція часу" та ін.

Размещено на Allbest.ru