1.1 Суть екскурсії

Слово "екскурсія" походить від латинського "екскурсіо". В українську мову це слово проникло в XIX ст. і спочатку означало "вибігання, військовий набіг", потім - "вилазка, поїздка". Пізніше відбулася видозміна цього слова за типом імен на "ія" (екскурс + ія).

Саме поняття "суть" є сукупністю сторін і зв'язків, яким властиві властивості, взяті і розглянуті в їх природній взаємозалежності. Суть - це внутрішній зміст предмету, що виражається в єдності всіх різноманітних і суперечливих форм його буття.

При розгляді поняття "суть екскурсії" необхідно мати на увазі обумовленість екскурсійного процесу об'єктивними вимогами. Кожна екскурсія представляє особливий процес діяльності, суть якого обумовлена конкретними закономірностями (тематичність, цілеспрямованість, наочність, емоційність, активність та ін.).

В ході екскурсійного процесу екскурсовод допомагає екскурсантам побачити об'єкти, на основі яких розкривається тема (перше завдання), почути про ці об'єкти необхідну інформацію (друге завдання), відчути велич подвигу, значення історичної події (третє завдання), оволодіти практичними навичками самостійного спостереження і аналізу екскурсійних об'єктів (четверте завдання). У рішенні останньої задачі велике місце займає формування уміння бачити.

Уміння бачити як естетичне сприйняття зводиться до уміння сприймати архітектурні маси, барви, лінії всякого роду, угрупування мас, барв, ліній і їх комплекси в умовах перспективи, світла, повітря, точки зору [4].

Уміння бачити як історичне сприйняття полягає в наступному: по-перше, треба уміти знайти в екскурсійному об'єкті типові риси і особливості історико-культурного характеру; по-друге, треба уміти визначити нашарування в екскурсійному об'єкті, зроблені часом, і його еволюцію; по-третє, треба уміти знайти історичні факти в монументальних і музейно-історичних пам'ятниках - завдання, що завжди вимагає великих знань і навичок.

Матеріал екскурсії, професійна майстерність екскурсовода в його викладі дають можливість екскурсантам аналізувати, робити необхідні висновки. Ці уміння в ході показу і розповіді екскурсантам прищеплює екскурсовод. При цьому як активні помічники екскурсовода виступають автори екскурсії.

Одне із завдань екскурсії - виробити у екскурсантів відношення до теми екскурсії, діяльності історичних осіб, подій, фактів, в цілому до матеріалу екскурсії і дати їй свою оцінку.

Дати оцінку - значить скласти уявлення про кого-небудь, що-небудь, визначити значення, характер, роль кого-небудь або що-небудь, визнати чиїсь достоїнства, позитивні якості.

Оцінка екскурсії - це виведення екскурсанта, до яких його підводить екскурсовод.

Відношення до екскурсії потрібно розуміти як: певний погляд екскурсанта на історичний період, якому присвячена екскурсія; сприйняття яких-небудь дій; розуміння конкретної ситуації, в якій знаходився письменник, скульптор (художник), створюючи свій твір [4].

У цьому процесі велику роль грають матеріал екскурсії, подача його екскурсоводом, "точка зору" на подію і оцінка його екскурсоводом, а також переконаність екскурсовода в своїй правоті. Головне в цьому процесі - проблема розуміння. Більшість екскурсантів сприймають точку зору екскурсовода, яка стає основою розуміння матеріалу і вироблення відношення до предмету показу і розповіді.

Екскурсія - методично продуманий показ визначних місць, пам'ятників історії і культури, в основі якого лежить аналіз екскурсантів об'єктів, що знаходяться перед очима, а також уміла розповідь про події, пов'язані з ними. Проте тільки до цього суть поняття "екскурсія" зводити було б неправильно. Розглянемо декілька формулювань терміну "екскурсія", які були опубліковані в різних виданнях за останні 70 років. Перше з них виглядає так: "Екскурсія - прогулянка, що ставить своїм завданням вивчення певної теми на конкретному матеріалі, доступному спогляданню" (М.П. Анциферов, 1923 р.).

Характеризуючи місце екскурсійної діяльності в позашкільній роботі з дітьми, екскурсіоніст Л. Бархаш вважав, що екскурсія - це наочний метод отримання певних знань, виховання шляхом відвідин за наперед розробленою темою певних об'єктів (музей, завод, колгосп і т. д.) із спеціальним керівником (екскурсоводом) [2].

Наведемо також одне з останніх за часом публікації визначень: "Екскурсія - особлива форма учбової і позаучбової роботи, в якій здійснюється спільна діяльність вчителя-екскурсовода і керованих ним школярів-екскурсантів в процесі вивчення явищ дійсності, спостережуваних в природних умовах (завод, колгосп, пам'ятники історії і культури, пам'ятні місця, природа та ін.) або в спеціально створених сховищах колекцій (музей, виставка) [27]. Такі думки учених-екскурсіоністів.

Розглянемо тлумачення терміну "екскурсія", дані в різних словниках і енциклопедіях. Найраніше (1882 р.) тлумачення цьому терміну дає В. Даль: "Екскурсія - проходка, прогулянка, вихід на пошук чогось, для збирання трав та ін." [30]. У Малій радянській енциклопедії (1931 р., т. 10, с. 195) термін розкритий таким чином: "Екскурсія - колективне відвідування якої-небудь місцевості, промислових підприємств, радгоспів, музеїв та ін., переважно з науковою або освітньою метою".

Докладне пояснення терміну "екскурсія" дає Велика радянська енциклопедія (1933 р., т. 63, с. 316): "один з видів масової культурно-освітньої, агітаційної і учбової роботи, що має на меті розширення і поглиблення знань підростаючого покоління...".

У Тлумачному словнику російської мови (під керівництвом Л.Н. Ушакова, 1940 р.) слово "екскурсія" пояснюється як "колективна поїздка або прогулянка з науково-освітньою або розважальною метою".

У Малій радянській енциклопедії (1960 р., т. 10, с. 770) сказано, що "екскурсія - колективна поїздка або похід у визначні місця з науковою, загальноосвітньою або культурно-освітньою метою".

У Великій радянській енциклопедії (1978 р., т. 29, с. 63) дано наступне визначення: "Екскурсія - відвідування визначних чим-небудь об'єктів (пам'ятники культури, музеї, підприємства, місцевість і т. д.), форма і метод надбання знань. Проводиться, як правило, колективно під керівництвом фахівця-екскурсовода". Інші тлумачення пізнішого часу не відрізняються оригінальністю і нічого не додають до раніше зроблених характеристик.

У наведених визначеннях екскурсії можна виявити деякі розбіжності. Вони не випадкові і не дають підстав для висновків про існування протилежних точок зору на екскурсію. Кожне формулювання має відношення до функціонування екскурсії в певний період часу. Звідси - відмінності у формулюваннях цілей, завдань і форм проведення екскурсій, характерних для того або іншого часу. З роками відбувається ускладнення завдань. Перед екскурсіями ставляться інші цілі, міняються форми їх проведення. При цьому яскравіше проявляють себе особливості екскурсії, її відмінності від інших форм культурно-просвітницької роботи. І в той же час не можна пройти мимо спроб окремих учених обмежити екскурсію вужчими рамками.

У деяких словниках, наприклад в Короткому педагогічному словнику (1989 р., с. 300-310) і методичному посібнику, екскурсія розглядається як одна з форм наочного навчання, учбово-виховної роботи. При цьому підкреслюється значення тільки однієї із сторін, а саме те, що екскурсії переносять процес навчання в обстановку спостереження предметів (об'єктів), що знаходяться в навколишньому середовищі або виставлені в музеї.

Деякі екскурсіоністи, розглядаючи суть екскурсії, відносять до неї такі поняття, як композиція, сюжет і фабула.

Композиція - побудова, поєднання, складання окремих частин в ціле. Цей термін пов'язаний з поняттями "структура" і "конструкція".

Сюжет - подія або декілька подій, пов'язаних один з одним.

Фабула - ланцюг подій, про які оповідає твір. У викладі фабули розрізняють композицію, зав'язку, розвиток дії, кульмінацію, розв'язку.

Кульмінація - точка, момент найвищої напруги в розвитку фабульного дії.

Екскурсія, будучи твором конкретних авторів будується з урахуванням вимог, що пред'являються до літературного твору і має свій сюжет, якому підпорядкований весь екскурсійний матеріал. Оглядова екскурсія за своїми завданнями і формою проведення складніша, чим путня екскурсійна інформація або бесіда інструктора в туристському поході. Тематична екскурсія в порівнянні з міською оглядовою, складніша за своєю структурою, змістом, методикою проведення [7].

Шлях розвитку екскурсії йде по лінії зміни її суті. Спочатку екскурсія була прогулянкою, що переслідує практичні завдання, наприклад, пошук лікувальних трав. Потім перед нею постали наукові завдання, такі як виявлення експонатів для краєзнавчого музею. Пошуки нових форм самоосвіти висунули перед екскурсіями загальноосвітню мету. Прагнення поліпшити виховну роботу, зробити її ефективнішою перетворили екскурсію а один з видів культурно-просвітницької роботи [18].

В даний час екскурсія виступає як щось закінчене, цілісне, таке, що має свої специфічні функції і ознаки, своєрідну індивідуальну методику. В значній мірі вона збагатилася за змістом, формами проведення і методикою підношення матеріалу і характеризується як невід'ємна частина ідейно-виховної і культурно-масової роботи. Цілі, завдання і форми проведення екскурсій показані в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Отже, екскурсія є наочним процесом пізнання людиною навколишнього світу, побудованим на наперед підібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або розташовані в приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів і т.д.

Показ об'єктів відбувається під керівництвом кваліфікованого фахівця - екскурсовода. Процес сприйняття об'єктів екскурсантами підпорядкований завданню розкриття певної теми. Екскурсовод передає аудиторії бачення об'єкта, оцінку пам'ятного місця, розуміння історичної події, пов'язаної з цим об'єктом. Йому небайдуже, що побачить екскурсант, як він зрозуміє і сприйме побачене і почуте. Він своїми поясненнями підводить екскурсантів до необхідних висновків і оцінок, добиваючись тим самим потрібної ефективності заходу.

У короткій формі суть екскурсії можна визначити так: екскурсія - сума знань, в специфічній формі людей, що повідомляються групі, і певна система дій по їх передачі.

1.2 Екскурсія як вид діяльності

Діяльність є активністю людини, яка направлена на досягнення поставленої мети. Екскурсія - сума взаємопов'язаних і обумовлюючих одна одну дій. Ці дії різноманітні - пересування групи по маршруту, рух відносно об'єктів (їх обхід), спостереження пам'ятників, включених в маршрут, пояснення. Поради екскурсовода роблять дії екскурсантів осмисленими, цілеспрямованими.

Дії в процесі екскурсії підрозділяються на дві частини: діяльність екскурсовода і діяльність екскурсантів.

Діяльність екскурсантів знаходить своє вираження в таких активних формах, як спостереження, вивчення, дослідження об'єктів.

Діяльність екскурсовода складається з ряду дій, головні з них - підготовка і проведення екскурсій. Екскурсія - специфічний вид діяльності фахівця-екскурсовода. Не можна визнати правильним твердження деяких методистів, що екскурсія, будучи роботою для екскурсовода, є відпочинком для екскурсантів. Практично участь в екскурсійному процесі - робота складна, а тому важка для обох сторін - екскурсовода і екскурсантів.

1.3 Екскурсія як форма спілкування

У словниках української мови поняття "спілкування" розглядається як "взаємні стосунки, діловий дружній зв'язок". Ширше "спілкування" трактується у філософських словниках як одна з необхідних умов формування і розвитку суб'єктів (осіб), при якому відбувається обмін інформацією, уміннями і навичками.

У практичній діяльності людини мають місце два види спілкування - пряме і непряме. Форми прямого спілкування - бесіда, лекція, урок в учбовому закладі, диспут, дискусія, мітинг, екскурсія та ін. В ході такого спілкування формується спільність відчуттів, настроїв, думок, поглядів, досягається взаєморозуміння, відбувається засвоєння інформації, зміцнюються взаємозв'язки.

Непряме спілкування відбувається в ході читання газет, журналів, книг, слухання радіо, перегляду кінофільмів та ін. В процесі такого спілкування відсутній зворотний зв'язок, який при прямому спілкуванні виражає себе в реакції суб'єкта на отримувану інформацію.

Екскурсія як форма прямого спілкування передбачає взаємозв'язок і взаємодію суб'єктів (екскурсовода і екскурсантів) на основі їх спільної діяльності. Будучи специфічною формою спілкування, екскурсія дає можливість мільйонам людей одержати значний об'єм інформації, формує способи розумової діяльності. Спілкуючись з іншими учасниками заходу, екскурсант за допомогою наслідування і запозичення, співпереживання і ідентифікації засвоює людські емоції, відчуття, форми поведінки. В процесі спілкування досягаються необхідна організація і єдність дій індивідів, що входять до групи, здійснюється емоційне взаєморозуміння їх, формується спільність відчуттів, настроїв, думок, поглядів.

Спілкування людей на екскурсії слід віднести до духовно-інформаційного типу спілкування, поєднання двох форм відносин між суб'єктами і об'єктами, а також відносин особових і групових [7].

Знання основ психології і педагогіки допомагає екскурсоводу правильно організувати процес екскурсії. Практично спілкування є комунікативною фазою в діяльності екскурсовода.

Правильно організоване спілкування екскурсовода і екскурсантів є основою такого педагогічного процесу, як екскурсія. Комунікативний компонент - важлива частина професійної майстерності екскурсовода. Ефективність екскурсії визначається не тільки обширними знаннями екскурсовода по темі, умінням використовувати методику підношення цих знань аудиторії, але і здібностями в спілкуванні з екскурсантами, методистами і іншими працівниками екскурсійної установи, музею, з водієм автобуса. Важливу роль в спілкуванні з аудиторією грають такі якості, як запобігливість, уміння вести нормальний діалог.

Методисти екскурсійних установ надають велике значення ролі екскурсовода в ході проведення екскурсії. У цій справі можна побачити досягнення і прорахунки. Прагнучи підвищити активність екскурсантів, екскурсовод використовує різні варіанти. Роблячи більш просторовою розповідь, вона мимоволі перетворюється на лектора, зводить роль екскурсовода до пасивного сприйняття побаченого і почутого. Ефективніший варіант, коли екскурсовод, роблячи конкретні пояснення, направляє увагу групи, викликає питання у екскурсантів, примушує їх роздумувати, зіставляти, підводить до оцінок і висновків. І третій варіант - це коли екскурсовод є як би диригентом групи. Він організує демонстрацію об'єктів, забезпечує чіткий порядок їх спостереження. Так відбувається тому, що екскурсанти зайняті активним сприйняттям побаченого. Питання у них з'являються після того, як будуть осмислені одержані враження. Подібний варіант проведення екскурсії можливий у висококваліфікованій і згуртованій групі.

У практичній діяльності екскурсія розглядається в декількох аспектах:

а) як самостійна форма виховання і навчання, як складова частина інших форм навчання і виховання;

б) як форма роботи з масовою аудиторією і одна з форм навчання;

в) як форма організації культурного дозвілля, виховної роботи;

г) як епізодичний (разовий) захід, частина тематичного циклу, а також як один із ступенів пізнання;

д) як форма поширення наукових знань, ідейного виховання;

е) як захід по одному з напрямів виховання - патріотичного, трудового, естетичного, а також як частина процесу формування всебічно розвиненої особистості;

з) як автономна форма культурно-освітньої роботи і як невід'ємна частина організованого туризму;

и) як форма міжособового спілкування екскурсовода з екскурсантами, екскурсантів один з одним і як форма спілкування екскурсантів з об'єктами [7].

Правильніше уявлення про екскурсію дає поєднання декількох аспектів. Розгляд же будь-якої конкретної екскурсії, того або іншого виду екскурсії в одному з названих аспектів не дасть можливості для виявлення її суті.

На всьому протязі розвитку екскурсійної справи учені і практики-екскурсіоністи, намагаючись осмислити значення екскурсій, їх місце у вихованні людини, багато писали про їх зміст, ефективність та ін. У цьому питанні автори так і не дійшли єдиної думки, але не можна їм відмовити в тому, що вони перебували на правильному шляху.

Екскурсії можуть конкретизувати вже наявні знання, давати нові, розвивати уміння підходити до явищ з життя природу і людей, підсилювати інтерес до того, що вивчається і викликати переживання у області відчуттів.

Тоді як одні направляють екскурсію перш за все на те, щоб вона давала знання, інші прагнуть, щоб вона допомагала екскурсантам розвинути здатність і навички бачити витвори мистецтва, явища природи, події з різних областей життя людей.

Розвиток навичок - ще одна грань поняття "суть екскурсії".

Розділ 2. Функції і ознаки екскурсії