Размещено на http://www.allbest.ru/

Природно-ресурсний потенціал розвитку туризму Житомирщини

Наявність і різноманітність рекреаційно-туристичних ресурсів певної території впливає не лише на територіальну організацію рекреаційної діяльності та спеціалізацію туризму, а й відбивається на економічній ефективності функціонування області, бо є складовою ресурсного потенціалу господарства.

Умовно рекреаційно-туристські ресурси можна поділити на: природно-географічні та соціально-економічні.

1) природні рекреаційні ресурси це - об'єкти та явища натурального походження; всі компоненти природи, які використовуються у сфері рекреації та туризму (геологічні, орографічні, кліматичні, гідрологічні, рослинні, тваринні);

2) природно-антропогенні - геосистеми, до складу яких входять як природні, так і антропогенні об'єкти, що використовуються в туристсько-рекреаційному господарстві (національні природні парки, заповідники, заказники, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, зоологічні та дендрологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо).

Бальнеологічні рекреаційні ресурси. Одним з найважливіших факторів лікувальної рекреації є наявність природних лікувальних вод. За існуючою класифікацією їх поділяють на 8 основних бальнеологічних груп: мінеральні води без специфічних компонентів та властивостей, вуглекислі, сірководневі, залізисті та миш'якові, йодобромневі, радонові, борвмісні, слабо мінералізовані з високим умістом органічних речовин.

З лікувальною метою використовують радонові води (вміст RN-HKI/I) рідше - радоново-радієві.

Фітолікувальні рекреаційні ресурси обмежуються параметрами рекреаційного використання лісів і їх водоохоронно-захисними властивостями, цілющим впливом на організм людини і сприятливим санітарно-гігієнічним фоном для лікування, відпочинку, туризму.

Площа земель лісового фонду області перевищує 1 млн. га. Показник лісистості - 31,3%. тобто вона займає четверте місце в Україні після Закарпатської (50%), Івано-Франківської (39%), Рівненської (35%) областей. Найбільшу лісистість в області мають Овруцький та Олевський райони, де вона відповідно становить 59% та 63%. Звичайно вважають, що основний продукт лісу - деревина, універсальна сировина, без якої в наш час не може обійтися жодне народне господарство.

На Житомирщині необхідно акцентувати увагу на рекреаційних можливостях лісу. Відновлення лісового фонду на територіях, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинне стати одним з найважливіших оздоровчих заходів, які в перспективі дадуть значний економічний ефект при поліпшенні якості навколишнього природного середовища.

Так, на території Олевського та Овруцького районів розмішується найбільший в Україні за площею Поліський природний заповідник. Його загальна площа - 20104 га. Всі заказники загальнодержавного значення, розташовані в Житомирській області, на території районів, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

Державні заказники організуються, передусім, на території, в межах якої трапляються види рослин і тварин, занесені до Червоної книги України.

Для збереження в природному стані для наукових, культурно-освітніх та естетичних цілей в досліджуваному регіоні були виділені території, що мають особливу цінність і є унікальними.

Ландшафтні рекреаційні ресурси

Серед ландшафтних рекреаційних ресурсів Житомирської області особливе місце займають природно-заповідні об'єкти загальнодержавного значення.

житомирщина рекреаційний природний туризм

Перлиною ландшафтних рекреаційних ресурсів Житомирського Полісся є Словечансько-Овруцький кряж. Якщо подивитись на фізичну карту України, то на півночі Центрального Полісся одразу видно на зеленому фоні Поліської низовини чітко окреслений жовтим забарвленням "острів". Абсолютна висота його над рівнем моря 300 - 320 м. Словечансько-Овруцький кряж простягається більш ніж на 60 км, маючи ширину від 5 км на сході і 14 - 20 км на заході. Його площа становить 750 кв.км. На цій території можна побачити мальовничі скелі кристалічних порід, каньйони глибиною 80 м з невеликими, але бурхливими річками, а на вершині - густий ліс.

Водні рекреаційні ресурси. З півдня на північ, із заходу на схід через гаї та діброви несуть по території Житомирської області свої води річки Уборть і Болотниця, Случ і Тетерів, Ірша і Уж, Роставиця і Гнилоп'ять, Жерев і Гуйва і ще сотні більших та менших водних артерій.

Територія області має густу гідрографічну мережу. Але попри це, водні ресурси Житомирщини, порівняно з ресурсами інших областей країни та середніми показниками по Україні, бідні. На території Житомирщини протікає 221 річка завдовжки понад 10 км кожна. Загальна довжина їх становить понад 5000 км. Головною річкою області справедливо вважають Тетерів.

Природно-заповідний фонд Житомирської області включає: 1 природний заповідник, 10 заказників загальнодержавного значення, 76 державних заказників місцевого значення, 2 пам'ятки природи, 18 державних пам'яток природи, 1 ботанічний сад, 5 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.

У Житомирській області знаходиться найбільший у країні за площею Поліський державний заповідник. Його створено постановою Ради Міністрів України від 5 жовтня 1968 р. на півночі області з метою збереження типових природних комплексів Полісся, охорони реліктових, ендемічних рослин і тварин та відтворення й збагачення природних лісів регіону. Розташований на території Овруцького і Олевського районів, на базі Копищанського, Перганського і Селезівського лісництва, загальною площею 20104 га. Має охоронну зону. Заповідник простягується суцільним масивом з півночі на південь на 27 км, зі сходу на захід - 21 км.

Природніми його межами на заході є річка Уборть, на сході - річка Болотниця. Для заповідника характерні типові соснові ліси Полісся та їхні похідні. Крім лісових насаджень представлені сфангові і осоковосфангові болота. Загальна площа боліт становить близько 5 тис. га, або 22% усієї площі заповідника. Найбільш заболочені землі східної та південно-східної частини. У заповіднику ростуть 603 види рослин, що становлять 30% видів усієї природної флори Українського Полісся.

Серед рідкісних рослин на особливу увагу заслуговують реліктові види. Це, зокрема, верби лапландська і чорнична, рододендрон жовтий, шолудивник королівський, плаваючий водяний горіх. Особливу рослинного світу заповідника становлять орхідеї, яких тут зростає 5 видів.

У фауні Поліського заповідника - 30 видів ссавців. Серед них - лосі, дикі кабани, вовки, козулі, лисиці, зустрічається рись. Велику цінність мають колонії диких бобрів. Проживають також цінні хутрові звірі: куниця, видра, ондатра. У заповіднику гніздиться 131 вид птахів. Посеред них тетерева, глухарі, рябчики, сірі куріпки; в річках - понад 30 видів риб.

В Житомирській області створено 19 державних заказників за площею 6228 га, З них - 9 республіканського і 10 місцевого значення. Заказники створено в різних природних зонах. З них: лісових - 2, ботанічних - 9, гідрологічних - 5, ландшафтних - 1, орнітологічних - 1, зоологічних 1.

Державні заказники загальнодержавного значення

Лісовий державний заказник "Туганівський".

Площа - 186 га.

Переданий під охорону Новоград-Волинському спецлісгоспзагові Новоград-Волинському району.

Коротка характеристика. Збереження в природному стані рідкісних, високоботанітетних дубових насаджень насіневого походження на південній границі Правобережного Полісся і Лісостепу. Може використовуватися як база виробничої практики для студентів вищих навчальних закладів, технікумів.

Лісовий державний заказник "Поясківський".

Площа - 113 га.

Переданий під охорону Білокоровицькому лісгоспзагові Олевського району.

Коротка характеристика. Збереження в природному стані цінних вікових деревостанів та комплексу тваринного і рослинного світу, виходів скельних порід та валунів льодовикового періоду, поширення природи і фауни природнім шляхом. З 1926 р. тут не ведуться ніякі лісогосподарські роботи. Має наукове значення.

Ботанічний заказник "Городницький".

Площа - 305 га.

Переданий під охорону Новоград-Волинському лісгоспзагу Новоград-Волинського району.

Ландшафтний заказник "Плотниця".

Площа - 464 га.

Переданий під охорону Білокоровицькому лісгепзагу Олевського району.

Коротка характеристика. Болотний масив, який є регулятором водного режиму басейну річки Уборть і рівня ґрунтових вод прилеглих територій. Численні виходи на поверхню Українського кристалічного щита посилюють ландшафтну унікальність урочища. Місце розселення водоплавних птахів, ондатри, а також росички англійської і середньої видів, занесених до "Червоної книги України".

Загальний зоологічний державний заказник "Казява".

Площа - 1633 - га.

Переданий під охорону Новоград-Волинського спецлісгоспзагу Новоград-Волинського району.

Коротка характеристика. Територія болота - одне з найбільших в області місць оселень бобрів і ондатри, а також постійних токових глухарів і тетеруків. Гніздується багато видів болотних і водоплавних птахів. Є зарості чорниці і журавлини, цінних видів лікарських рослин.

До пам'яток природи загальнодержавного значення відносяться: урочище "Модрина", Урочище "Корнієв"; місцевого значення: урочище "Криниченька", дуб " Велетень", " Скеля Крашевського", скеля "Голова Чацького" та "Флороносні пісковики".

В Житомирській області частка заповідних територій складає 2-4%. Житомирщина входить до числа тих регіонів України, де найбільша кількість парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. В області розташовані Івницький, Новочорторийський, Трощанський парки.

Таким чином, дослідивши, значний масив інформації, автор дійшов висновку, що Житомирська область має надзвичайно багаті природні ресурси, для використання їх у розвитку туризму.

Аналіз розвитку туризму Житомирщини

Україна має необмежені природні, історичні та економічні передумови для розвитку туристичної галузі. Разом з тим, незважаючи на те що роль туризму в цивілізованому світі сьогодні зростає, йому й досі в нашій країні не вистачає належної державної підтримки, на яку він заслуговує. Внаслідок цього, туризм не знаходить гідного місця в стратегічних планах національно - економічного розвитку України, і Житомирщини зокрема.

Про нерозвиненість туристичної галузі в Житомирській області свідчить той факт, що питома вага туристсько-екскурсійних послуг у структурі платних послуг за останні роки твердо займає передостаннє місце і складає лише 0,3% від загального обсягу. Поруч розташувались не менш важливі в загальнодержавному значенні послуги з утримання дітей в дошкільних закладах (0,7%), послуги культури (0,8%), охорони здоров'я (0.8%), санаторно-курортні й оздоровчі (1,0%). Послуги фізичної культури і спорту взагалі не надаються. Як свідчить аналіз туристсько-рекреаційних ресурсів Житомирщини, на сучасному етапі вони використовуються вкрай незадовільно і не слугують завданню національно-культурного відродження України. Швидкому розвитку туризму в значній мірі перешкоджає:

відсутність достатньої матеріально-технічної бази для при йому та обслуговування туристів (готельно-ресторанне господарство не має достатньої потужності і не забезпечене сучасним обладнанням);

недостатній благоустрій існуючих транспортних комунікацій (як у самих туристських районах, так і на під'їзних шляхах до них);

занедбаний стан багатьох історичних пам'яток та архітектурних об'єктів;

відсутність кваліфікованих спеціалістів туристичного бізнесу тощо.

Рівень промислового розвитку регіону дозволяє забезпечити прискорений розвиток туристичної індустрії, але тільки за належної фінансової підтримки. Місцеві адміністрації повинні стимулювати вкладання коштів у туристичну галузь, створюючи сприятливі умови для діяльності підприємств і організацій, ділових людей.

В умовах регульованих ринкових відносин підтримка підприємництва повинна сприяти розвитку мережі малих фірм, організацій, підприємств, які здатні активізувати структурну перебудову індустрії туризму шляхом ефективного використання природно-рекреаційних ресурсів та об'єктів, вивчення ринку туристичних послуг та швидкого реагування на його потреби. Для організації вивчення ринку туристичних послуг Житомирської області доцільно:

1) залучити досвідчених експертів, у тому числі з міжнародних туристичних організацій і фірм, наприклад, із Всесвітньої туристичної організації (ВТО), членом якої Україна є з 1997 р.;

2) здійснити оцінку можливостей розвитку туристичної індустрії регіону з погляду міжнародних стандартів;

3) розробити стратегію і тактичні плани розвитку туристичної галузі в області.

Особливою формою взаємодії природи та рекреації може виступати екологічний туризм, який не пов'язаний з масовим традиційним туризмом і базується на природних археологічних ресурсах.

Екологічний туризм в основному відбувається в межах природоохоронних територій і як напрям рекреаційної діяльності несе в собі пізнавальну, освітню, виховну, наукову, спортивно-оздоровчу, естетичну та інші функції.

Хоча екологічний туризм в Україні ще не набув, значного поширення, перспективним регіоном його організації є Українське Полісся, до складу якого входить Житомирщина. Адже, крім того, що Поліссю притаманна різноманітність природних і природно-антропогенних ландшафтів, які дозволяють охоплювати різні за змістом і наповненням сторони взаємодії людини та природи, воно належить до регіонів давнього господарського освоєння, де підтримка екологічної рівноваги забезпечувалися місцевим устроєм життя, напрацьованого протягом віків шляхом спроб і помилок, що дозволяє на практиці пізнати глибину екологічних надбань наших пращурів.

Сприятливими передумовами для збільшення площі земель з природними ландшафтами, що склалися у процесі реформування економічних відносин у землекористуванні, можуть стати:

вилучення земель сільськогосподарського призначення (насамперед деградованих орних земель) внаслідок економічної збитковості їх використання за призначенням;

вилучення із промислового використання (у видобувній, будівельній та інших галузях виробництва) земельних ділянок, які втратили природний стан і становлять підвищену небезпеку для навколишнього середовища;

надання переваги відновленню природних ландшафтів як найбільш доцільному виду використання земель, що вибувають зі сфери сільськогосподарського використання;

встановлення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг навколо водних об'єктів:

збільшення території лісів, лісосмуг навколо сільськогосподарських угідь, промислових та житлових зон;

сумлінне виконання Україною міжнародних зобов'язань у галузі охорони довкілля.

З огляду на вищесказане є надія на розширення екологічної мережі на Житомирщині, на базі якої розвиватиметься такий вид рекреаційної діяльності, як екологічний туризм.

Размещено на Allbest.ru