Методика проведення екскурсій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

1. Методика проведення екскурсій

2. Методичні прийоми показу

3. Прийоми розповіді

1. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЙ

Методика проведення екскурсій направлена на те, щоб допомогти екскурсантам легко засвоїти зміст екскурсій. Робиться це за допомогою методичних прийомів, які діляться на дві групи, - прийоми показу і прийоми розповіді, але практика вимагає застосування ще складнішої класифікації методичних прийомів: по їх призначенню, часу і місцю використання і так далі

Задача методичних прийомів - забезпечити якнайкращу дієвість екскурсійного методу повідомлення знань аудиторії. Методичні прийоми можуть бути розглянуті в декількох аспектах: як оптимальний спосіб виконання певних дій, як засіб перетворення пасивного огляду в активне спостереження об'єкту екскурсантами; як основа процесу трансформації усної інформації в зрітельную; як основа аналізу і синтезу на екскурсії і так далі

Всі методичні прийоми, правильне використання яких складає одну з основ професійної майстерності екскурсовода, можуть бути по своєму призначенню підрозділені таким чином:

- прийоми безпосереднього ведення екскурсії (показ і розповідь);

- прийоми, направлені на створення умов для ефективного проведення екскурсії. Класифікація методичних прийомів

Методичні прийоми підрозділяються на декілька груп залежно від їх призначення: методичні прийоми, завдання яких - допомогти екскурсоводові встановити міцні контакти між екскурсоводом і екскурсантами; прийоми, завдання яких добитися стійкої уваги аудиторії до спостережуваного об'єкту; прийоми, що закріплюють увагу до розповіді, збудливі у екскурсантів інтерес до певних питань; прийоми, що забезпечують зорове сприйняття екскурсійного матеріалу.

У класифікації прийомів проведення екскурсії виділяються дві групи.

Прийоми показу, куди входять прийоми, організуючі спостереження (вивчення, дослідження) об'єктів і що дозволяють виділити об'єкт з навколишнього середовища, з цілого; прийоми, завдання яких, спираючись на уяву екскурсантів, зробити зримими зміни в зовнішньому вигляді об'єкту; прийоми, які дають можливість побачити об'єкти в потрібному вигляді, побудовані на русі - наближенні екскурсійної групи до об'єкту, видаленні від нього, русі уздовж нього.

Прийоми розповіді - це прийоми, побудовані на поясненні об'єкту, описі його внутрішнього вигляду і зухвалі у екскурсантів зорові асоціації, а також прийоми репортажу, які дають можливість зрозуміти зміни, що відбуваються в спостережуваному об'єкті, і так далі

Майже всі методичні прийоми можна розділити на дві категорії: простіші, такі, що створюють умови для проведення екскурсії і складніші - прийоми безпосереднього проведення екскурсій.

Методичні прийоми, як було сказано раніше, діляться на загальні, вживані на всіх екскурсіях незалежно від того, що показується і про що йде розповідь; приватні, властиві одному виду екскурсій (виробничих, музейних, природознавських); одиничні прийоми, використовувані при спостереженні якого-небудь одного унікального об'єкту (наприклад, Храм Покриву на Нерлі в літній погожий день, коли будівля відбивається у водній поверхні прилеглого до нього озера). Такі прийоми, як правило, є «знахідкою» одного екскурсовода і не застосовуються всіма, хто проводить подібні екскурсії; прийоми, використовувані в певну пору року, дня.

При методичних прийомів екскурсовод повинен враховувати рівень підготовки групи (наприклад, знайомство із стилями в архітектурі, різновидами монументальної скульптури). Одні екскурсоводи використовують на практиці всі прийоми, інші обмежуються двома-трьома, треті - не використовують методичні прийоми. Якість проведення екскурсії залежить не тільки від знань екскурсовода, не меншу роль грає його уміння застосовувати на екскурсійному маршруті вивчені прийоми у всій їх різноманітності. Зробити це можуть професійно підготовлені екскурсоводи.

2. МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ ПОКАЗУ

Найбільш численну групу складають прийоми показу, які дозволяють спростити спостереження об'єкту, виділяють його особливості, які непомітні при звичайному огляді, дають можливість екскурсантам в думках розчленувати пам'ятник на складові частини, домислити втрачені деталі, «бачити» об'єкт, що не існує в даний час, в його первинному вигляді, історичні події, які відбувалися багато років тому.

Прийом попереднього огляду. Цей прийом використовується в той момент, коли екскурсанти знаходяться на місці розташування пам'ятника. Він є першим ступенем спостереження об'єкту. Існують два варіанти використання прийому. Перший починається із слів екскурсовода: «А це такий-то пам'ятник, ознайомтеся з ним». Тим самим він запрошує екскурсантів самим провести первинне спостереження об'єкту, познайомитися з його зовнішнім виглядом, побачити якісь деталі. Після цього екскурсовод направляє увагу групи на визначення суті об'єкту, що дає екскурсантам можливість:

а) скласти уявлення про історичну місцевість, де відбувалися дані події;

б) представити даний об'єкт в природній обстановці;

в) дати певну оцінку об'єкту;

г) отримати уявлення про його природне оточення.

Другий варіант використання прийому попереднього огляду полягає в тому, що початком служить коротке вступне слово екскурсовода, в якому він орієнтує групу на те, що саме слід побачити в ході спостереження об'єкту, які його якості і конкретні особливості рекомендується виявити в ході спостереження.

Прийом панорамного показу дає можливість екскурсантам спостерігати (наприклад, з панорамного майданчика Воробйових гір в Москві) вид місцевості. Для панорамного показу можуть бути використані башти, дзвіниці, кріпосні стіни, мости і інші високі точки, звідки відкривається панорама міста, поля битви, долини, річки. Для активізації сприйняття екскурсантами широкої картини, що відкривається перед ними, необхідно в спостережуваній панорамі виявити композиційний центр і звернути на нього увагу групи. Інша особливість панорамного показу полягає в тому, що у поле зору екскурсантів потрапляє багато об'єктів. Екскурсовод повинен показати ті об'єкти, які розкривають тему, перейшовши від загального показу панорами до приватного.

Прийом зорової реконструкції (відтворення). Як вже мовилося раніше, термін «реконструкція» означає відновлення первинного вигляду (зовнішності) чого-небудь по залишках або письмових джерелах. Суть цього прийому полягає у тому, що словесним шляхом відновлюється первинна зовнішність історичної будівлі. Робить це екскурсовод, спираючись на зорові враження екскурсантів. Цей прийом широко використовують при показі пам'ятних місць, де проходили військові битви, народні повстання, страйки, революційні маївки, мітинги і інші події. Сюди ж відносять місця, пов'язані з життям і діяльністю державних діячів, відомих письменників, учених, композиторів, художників. Завдання вказаного прийому дати екскурсантам можливість «зрітельно» відновити пам'ятне місце, будівлю, споруду в їх первинному вигляді, історичну подію, яка відбулася на даному місці.

Як що будівля перетворилася на руїни (сліди війни, землетрусу, часу) провести зорову реконструкцію екскурсоводові допомагають його уцілілі частини і деталі. Якщо ж споруда не збереглася, на допомогу приходить наочна допомога «портфеля екскурсовода». Використовуються фотографії об'єкту, малюнка, креслення, схеми, образотворчий матеріал, що характеризує обстановку, в якій відбувалися події.

Успіх використання прийому зорової реконструкції залежить від ступеня підготовленості екскурсовода. Компетентність його дозволяє не тільки переконливо розповісти екскурсантам про подію, але і дати зорове уявлення про нього.

Прийом зорового монтажу є одним з варіантів методичного прийому реконструкції. Екскурсовод, використовуючи прийом зорового монтажу, складає потрібний образ, підсумовуючи зовнішній вигляд декількох пам'ятників, а також їх окремих частин. Складові частини можуть бути «запозичені» з тих об'єктів, які в даний момент служать предметом спостереження екскурсантів. У зоровому монтажі можуть бути використані фотографії, креслення, малюнки.

Прийом локалізації подій. Важливу роль в конкретизації подій грає методичний прийом локалізації, тобто зв'язок подій з конкретним містом. Цей прийом дає можливість обмежити увагу учасників екскурсії відомими рамками, прикувати їх погляди в даній конкретній території, саме до того місця, де відбулася подія.

При матеріалу цей прийом передбачає перехід від загального до приватного. (Наприклад, ефективне використання прийому прив'язки подій до певного місця в екскурсіях на виробничі теми: «У цьому цеху був побудований перший в країні трактор».).

Прийомом абстрагування є уявний процес виділення з цілого яких-небудь частин з метою подальшого глибокого спостереження. Цей методичний прийом дозволяє екскурсантам розглянути ті ознаки предмету (пам'ятника історії і культури, монументальної скульптури), які служать основою для розкриття теми (підтеми). Прийом абстрагування побудований на спостереженні:

а) одного з об'єктів за допомогою уявного відвернення від інших об'єктів, розташованих поряд, на тій же площі або вулиці;

б) одній з частин будівлі (поверху, балкона, крильця і ін.) при відверненні від інших його частин, які менш істотні або не потрібні для розгляду даної теми.

Цей прийом отримав свою назву від терміну «абстрагування», що означає уявне виділення, вичленення окремих ознак, властивостей, зв'язків і відносин конкретного предмету. Використанню цього прийому передує пояснення екскурсовода, які частини предмету, будівлі з'являться предметом показу. Абстрагування дозволяє екскурсантам «не бачити» того, що не має відношення до даної екскурсії.

Прийом зорового порівняння. У екскурсійній методиці використовуються різні види порівняння: зрітельноє, словесне, порівняння зрітельно сприйманого об'єкту з об'єктом екскурсантам, що в думках реконструюються або показаним, раніше. Даний прийом побудований на зоровому зіставленні різних предметів або частин одного об'єкту з іншим, що знаходиться перед очима екскурсантів. При цьому порівнюють один з одним як схожі, так і різні по своєму зовнішньому вигляду об'єкти.

Використання прийому зорового порівняння дає можливість екскурсантам представити дійсну величину об'єкту (наприклад, висоту пам'ятника, довжину кріпосних стенів, ширину вулиці), дозволяє скоротити кількість цифр в розповіді, число використовуваних фактів і прикладів, час витрачається на пояснення.

Одне із завдань даного методичного прийому - виявити характерні риси, особливості об'єкту, показати його оригінальність, неповторність. Підвівши підсумки «спостереженню» екскурсовод називає схожі елементи двох об'єктів або їх відмінність один від одного.

Прийом інтеграції (відновлення, заповнення) побудований на об'єднанні окремих частин спостережуваного об'єкту в єдине ціле. Використання прийому інтеграції не викликає труднощів, адже для кожної людини пізнання навколишнього світу починається з вивчення одиничних предметів і фактів. Показуючи будівлю, споруду, пам'ятне місце, екскурсовод йде шляхом інтеграції, тобто об'єднання різних сторін, деталей властивостей в єдине ціле.

Дія методичного прийому інтеграції в екскурсії пов'язано з методом синтезу - з'єднання окремих частин, деталей, узагальнення розірваних фактів в єдине ціле. Наприклад, прийом інтеграції може бути використаний при показі архітектурного ансамблю. Спочатку показується кожна будівля окремо, потім екскурсовод об'єднує (інтегрує) зорові враження, отримані екскурсантами при спостереженні окремих об'єктів. На завершальному етапі показу група спостерігає ансамбль як єдність декількох будівель. І екскурсовод формулює виводи, характеризуючи ансамбль в цілому.

Прийом зорової аналогії заснований на дії одного із загальних методів наукового пізнання - методу аналогії. Прийом аналогії побудований на порівнянні:

а ) даного об'єкту з фотографією або малюнком іншого аналогічного об'єкту;

б) спостережуваного об'єкту з тими об'єктами, які екскурсанти спостерігали раніше.

Механізм дії цього прийому полягає в тому, що екскурсовод «ставить» перед екскурсантами два об'єкти, причому тільки один з них фізично знаходиться перед їх очима. Наприклад, в екскурсії «Архітектурні пам'ятники Вологди» він пропонує порівняти дзвіницю Софійського собору, що знаходиться перед екскурсантами, з дзвіницею Івана Великого в Москві; стіни Кирілло-белозерського монастиря із стінами Московського Кремля. Вони товщі за стіни Московського Кремля і створені з урахуванням досягнень фортифікаційної техніки свого часу.

При зоровій аналогії складніший, ніж прийом зорового порівняння. При зоровому порівнянні зіставляються два схожих між собою будівлі, споруди, монумента, рослини, пам'ятних місця, портрета, таких, що знаходяться в даний момент перед екскурсантами. Завдання екскурсовода, що використовує цей прийом при показі об'єкту, - привернути екскурсантів до активного пошуку аналогії, викликати в пам'яті уявлення про зовнішній вигляд аналогічного об'єкту, який вони бачили на колишніх екскурсіях. При цьому у кожного екскурсанта може бути своя аналогія.

Прийом зоровій аналогії іноді називають прийомом асоціації. Особливо часто цей прийом показу будується на асоціації по схожості. Рідше використовуються асоціації по протилежності (чорне - біле, холод - тепло, світло - темнота), по порядку часів, по єдності місця розташування об'єктів або дій (історичних подій).

Прийом перемикання уваги. Після спостереження об'єкту екскурсанти за пропозицією екскурсовода переносять свій погляд на інший об'єкт (наприклад, перенесення погляду з будинку, побудованого на початку минулого століття, на нинішнє багатоповерхове або перехід спостереження панорами міста до спостереження об'єктів природи). Наявність контрасту збагачує новими враженнями. Порівняння об'єктів дозволяє краще зрозуміти спочатку спостережуваний об'єкт.

Методичний прийом руху. Слід розрізняти два поняття: «рух» як ознака екскурсії і «рух» як методичний прийом. Це різні речі.

Рух в екскурсії як методичним прийомом є рух екскурсантів поблизу об'єкту з метою кращого його спостереження (наприклад, огляд кріпосних стенів, рух екскурсантів уздовж конвеєра на заводі і ін.). У ряді випадків рух групи використовується для того, щоб екскурсанти отримали уявлення про крутизну схилу гори, висоті башти (дзвіниці, мінарета), глибині рову, відстані об'єкту і тому подібне Окрім цього рух в екскурсіях використовується як методичний прийом показу екскурсійних об'єктів окремих будівель, споруд, вулиць, архітектурних ансамблів, площ. У ряді випадків використовують сповільнений рух на автобусі навколо комплексу об'єктів. Під час такого руху комплекс спостережуваних об'єктів на очах екскурсантів як би обертається, виявляючи все нові об'єкти.

Іноді рух пішохідної групи організовується при панорамному показі, наприклад, можна повісті рух екскурсійної групи уздовж оглядового майданчика на Воробйових горах, напроти висотної будівлі МГУ ім. М.В. Ломоносова і ін. Цей методичний прийом дає можливість вести багатоплановий показ панорами, дозволяє виявляти повторюваність деталей, схожість об'єктів, їх відмінності, характерні особливості.

Другий варіант руху як методичного прийому - обхід навколо будівлі, споруди, пам'ятника. Рух навколо житлового мікрорайону допомагає виявити перевагу нової забудови міста, показати раціональність розташування будівель - житлових, комунально-побутових, культурно-освітніх і ін., виявити їх функціональні особливості. Третій варіант - рух до пам'ятника. Методично воно побудоване таким чином, що в ході пересування автобусної або пішохідної групи об'єкт починає поступово вимальовуватися, все виразніше виникаючи і збільшуючись в розмірах на очах екскурсантів. Це дозволяє екскурсоводові виявити особливості об'єкту, звертаючи на них увагу групи, підвести екскурсантів до необхідних виводів.

Найбільшу ефективність дає використання прийому руху в тих випадках, коли за задумом авторів екскурсії її учасники повинні відчути динаміку конкретної події. Екскурсовод під час показу (наприклад, поля, де проходила битва) пропонує учасникам самим пройти шлях, яким слідували герої події. З цим прийомом, зокрема, зв'язаний показ Брестській фортеці або Малахова кургану у Волгограді, пам'ятних місць, де діяли партизанські загони в Білорусії. Таке пересування (обхід) дозволяє відчути відстань, розміри стародавнього міста, ратного поля.

Професіонально підготовлені екскурсоводи уміло використовують форми і варіанти руху в екскурсії, добиваючись тим самим ефективнішого засвоєння наочного матеріалу.

Показ меморіальної дошки. За наявності на екскурсійному об'єкті меморіальної дошки екскурсоводові слід починати з аналізу об'єкту і розповіді про події, з ним зв'язаних. Тільки після цього увага екскурсантів звертається на меморіальну дошку, яка на даному об'єкті встановлена. Якщо меморіальна дошка добре видно екскурсантам і вони вже прочитали напис на ній, екскурсоводові не слід прочитувати її вголос.

Освітлення підтеми може бути почате з меморіальної дошки в тому випадку, якщо вона встановлена на будівлі (споруді, меморіалі), спорудженій на місці, де відбулася історична подія, тобто об'єкт, про який йде мова, не зберігся. Методичні прийоми розповіді

Методичні прийоми розповіді є як би пружиною усної мови, їх основне завдання - піднести факти, приклади, події так, щоб екскурсанти отримали образне уявлення про те, як це було, побачили велику частину того, що було їм розказано екскурсоводом.

методика екскурсія показ розповідь

3. ПРИЙОМИ РОЗПОВІДІ

Прийоми розповіді можна розділити на дві великі групи.

Перша група об'єднує прийоми, пов'язані з формою розповіді (довідка, опис, репортаж, цитування). Прийоми цієї групи виконують завдання донести до екскурсантів зміст розповіді, сприяють формуванню інформації, її впорядкуванню, запам'ятовуванню, зберіганню і відтворенню в пам'яті екскурсантів.

Друга група об'єднує прийоми характеристики, пояснення, питань-відповідей, посилання на очевидців, завдань, словесного монтажу, співучасті, індукції і дедукції. Прийоми цієї групи малюють зовнішню картину подій, дії конкретних персонажів.

Прийом екскурсійної довідки використовується у поєднанні з прийомами зорової реконструкції, локалізації, абстрагування. Екскурсовод повідомляє короткі дані про спостережуваний об'єкт: дату споруди (реставрації), авторів проекту, розміри, призначення і ін. При огляді додаткових об'єктів цей прийом використовується самостійно, коли виклавши довідковий матеріал, екскурсовод закінчує знайомство групи з об'єктом. За своїм змістом і побудові даний прийом нагадує путню екскурсійну інформацію.

Прийом опису ставить своїм завданням надати допомогу в правильному відображенні об'єкту в свідомості екскурсантів (форма, об'єм, з якого матеріалу виготовлений, розташування щодо навколишніх об'єктів). Для опису об'єкту характерні точність, конкретність. Цей прийом припускає виклад екскурсоводом характерних рис, прийме, особливостей зовнішнього вигляду об'єкту в певній послідовності.

При їм описи відноситься не тільки до об'єктів (архітектурним пам'ятникам), але і до історичних подій. На відміну від опису об'єктів опис історичних подій носить образний характер. Воно викликає у екскурсантів зорові образи, дозволяє їм в думках уявити, як відбувалася подія. Таким чином, прийом опису подій носить підлеглий характер, змикаючись з методичним прийомом зорової реконструкції.

У автобусній екскурсії прийом опису використовується при всіх видах показу, як з виходом екскурсантів з автобуса, так і без виходу (спостереження об'єктів з вікна і під час руху автобуса на маршруті).

Прийом характеристики побудований на визначенні відмітних властивостей і якостей предмету, явища, людини. У екскурсії дається мовна характеристика об'єктів і «дійових» в екскурсії осіб.

На відміну від прийому опису прийомом характеристики є перерахування властивостей і особливостей, сукупність яких дає якнайповніше уявлення про даний об'єкт, дозволяє краще зрозуміти його суть. При цьому об'єкт займе своє місце у ряді інших, схожих по характеристиці об'єктів, або навпаки, характеристика його властивостей покаже відмінність про інших об'єктів. Словесна характеристика передує екскурсійному аналізу об'єкту, є початковий етап аналізу. Прийом опису стосується лише зовнішніх сторін об'єкту, не даючи характеристик його внутрішніх, не видимих для ока властивостей і якостей. При використанні ж прийому характеристики дається оцінка якісних сторін об'єкту, таких як пізнавальна цінність, художні достоїнства, оригінальність авторського рішення, виразність, збереження, і ін. Ось приклад характеристики пам'ятника «Легендарна тачанка», спорудженого в степу, недалеко від Каховки (Херсонська область), в якій поєднується зрітельно сприйманий опис об'єкту з його оцінкою: «...в стрімкому пориві мчить тачанку четвірка розпалених скаженою скачкою коней. Подавшись вперед, підганяє їх красноармєєц-ездової. Вивергаючи вогонь, несамовито тряситься «максим» в руках молодого кулеметника. На тачанці, що летить назустріч ворогові, розвівається переможний стяг. Все тут пронизано нестримною динамікою, романтичним пафосом героїчних років громадянської війни. Натиск, сила, завзятість, вихрова стрімкість композиційно виявлені виразним, чеканним силуетом, упевненим експресивним ліпленням. Пам'ятник дуже вражає. Стоїть раз побачити його, щоб запам'ятати на все життя».

Прийом пояснення - форма викладу матеріалу, коли в розповіді, крім довідки про історичну подію, розкриваються суть і причини, що його викликали. Найчастіше цей прийом використовується у виробничо-економічних і природознавських екскурсіях, де в розповіді пояснюються внутрішні зв'язки процесів і явищ.

Прийом пояснення характерний для екскурсій з показом витворів образотворчого мистецтва. Екскурсовод пояснює сенс зображеного художником в картині, зміст пам'ятника монументальної скульптури. У архітектурній екскурсії за допомогою цього прийому виявляються особливості конструкції будівлі, характерні риси цілого ансамблю. Особливість прийому пояснення полягає в тому, що розповідь про об'єкт носить доказовий характер. Це видно на наступному прикладі з екскурсії на військово-історичну тему. Підтема «в ім'я миру на Землі»: «...танк зійшов на п'єдестал, щоб берегти вічний спокій невідомого солдата, чий прах знаходиться в цій землі, щоб постійно віддавати славу мужності російських воїнів. Сьогодні, стоячи на цій пануючій над навколишньою місцевістю висоті, танк охороняє ті, що втрачаються за кромкою горизонту виноградні плантації, пшеничні поля, процвітаючі над мирним небом і сонцем поселення, щастя і радість людей».

Прийом коментування. Коментар в періодичному друці використовується в двох видах - як тлумачення подій, явищ, текстів, а також як міркування або критичні зауваження про що-небудь, що викликає інтерес у читачів.

У екскурсії методичний прийом коментування використовується екскурсоводом при викладі матеріалу, що роз'яснює сенс події або задум автора пам'ятника історії і культури, який в даний момент спостерігається екскурсантами.

Іноді коментар використовується в екскурсіях на архітектурні теми у вигляді критичних зауважень про зовнішній вигляд будівлі, його конструкцію, особливостях інженерних споруд і тому подібне Прийом коментування широко використовується при показі експозицій музеїв і виставок як пояснення до експонатів.

Прийом репортажу. Репортаж є жанром журналістики, який оперативно повідомляє про яку-небудь подію, є інформацією про те, що в даний момент відбувається перед очима репортера. Журналіст, що використовує даний жанр, завжди є очевидцем або учасником події, що відзначається. У екскурсії - це коротке повідомлення екскурсовода про подію, явище, процес, очевидцями яких є екскурсанти. Розповідь при цьому йде про об'єкт, що потрапив в полі їх зору (наприклад, про рухомий конвеєр, де відбувається збірка автомобілів). Цей прийом ефективний лише тоді, коли об'єкт показується в розвитку, він допомагає побачити, як змінюється об'єкт в ході спостереження і народжується щось нове.

Складність використання такого прийому полягає в тому, що розповідь в значній своєї частини не готується заздалегідь, він не входить цілком в індивідуальний текст екскурсовода, а носить характер імпровізації, тобто складається екскурсоводом на ходу, під час спостереження того, що відбувається.

Прийом цитування. Цитата - дослівний витяг з якого-небудь тексту або в точності що приводяться чиї-небудь слова (пряма мова). До цитування вдаються в наступних випадках: для підтвердження, яскравого і переконливого виразу своїй думці, збереження особливостей мови і колориту певного історичного періоду часу, відтворення картини події і ознайомлення з чиєюсь авторитетною думкою (прийом посилання на авторитет).

Цитата у екскурсії направлена на те, щоб викликати в свідомості екскурсантів зоровий образ, тобто виступає в ролі зорової сприйманої інформації. У тексті екскурсії у вигляді цитат використовуються уривки з художніх творів (проза, вірші). Особливо ефективне цитування в тих випадках, коли необхідно відтворити картини життя в далекі часи, побут і діяльність наших предків.

У ряді випадків цитати використовуються в інших прийомах, наприклад, зорової реконструкції, літературного монтажу, посилання на очевидців і ін. У деяких екскурсіях на основі прийому цитування використовується пряма мова. При цьому ставиться завдання - зробити екскурсантів учасниками розмови між історичними особами, очевидцями історичних подій. Робиться це за допомогою невеликих витягів з мемуарів.

Прийом питань-відповідей. Суть цього прийому полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод ставить різні питання екскурсантам з метою їх активізації. Велика частина таких питань не розрахована на те, щоб отримати на них які-небудь відповіді від учасників екскурсії. Вони виконують функцію методичного прийому. Їх можна розділити на декілька видів:

а ) питання, на які екскурсовод відразу ж або після закінчення деякого часу сам дає відповідь, продовжуючи свою розповідь по темі;

б) питання історичного характеру, що є твердженням чого-небудь у формі питання. Такі питання в лекційній пропаганді розглядаються як прийом ораторської мови;

в) питання екскурсовода, на які відповідають екскурсанти, загострюють увагу екскурсантів до змісту екскурсії, вносять деяку розрядку і допомагають краще з'ясувати підтему. Наприклад, розкриваючи підтему про героїзм радянських льотчиків в роки Великої Вітчизняної війни і характеризуючи епізод, коли один з наших літаків, підбитий ворогами, факелом, що горить, врізався в танкову колону фашистів, екскурсовод ставить питання: «Чи був вихід у радянського льотчика? - і тут же відповідає на нього. - Так, був. Льотчик міг покинути машину, що горіла, і, використавши парашут, врятувати своє життя. Але він вирішив ціною свого життя отримати ще одну перемогу над ворогами».

Прийом посилання на очевидців. Використання цього прийому в розповіді дає можливість для образного відтворення подій. У екскурсії на тему «Валаам - перлина Ладоги» екскурсовод розповідає про те, що «бачили» валаамськие сосни, що на цьому місці ростуть, яким більш ніж по двісті років.

У екскурсії по Московському Кремлю і Червоній площі екскурсовод посилається на стародавні Кремлівські башти, стіни, які «бачили» багато історичних подій. Цей прийом допомагає екскурсоводові створити картину події. Наприклад, при показі Кирілло-белозерського монастиря екскурсовод робить посилання на старі монастирські стіни, які були очевидцями в 1612-1613 рр. штурму обителі поляками і литовцями. У розповіді про події ближчих екскурсовод може послатися на таких очевидців, як місцеві жителі.

Прийом завдань, використовуваний в розповіді екскурсовода, знаходить вираз в його обігу до екскурсантів: «Подумайте, чому цей пам'ятник такий названий? Пригадаєте, на що схоже це будівля (ця башта)? Які прикмети на місцевості говорять про минулому? Постарайтеся пояснити, чому тут зроблений такий напис» і ін. Коли екскурсовод дає подібні завдання, він не припускає, що учасники їх тут же виконають. Прийом направляє увага екскурсантів на конкретну будівлю, певну частину будівлі, на ті деталі, розуміння яких важливе для засвоєння даних питань. Завдання цього прийому - зацікавити екскурсантів, змусити їх задуматися, активізувати свою розумову діяльність, порушити уяву. Що ж до відповідей на ці питання, екскурсовод дає їх сам в подальшій розповіді, як би підсумовуючи думки екскурсантів.

Прийом новизни матеріалу полягає в тому, що в ході розповіді по темі повідомляються факти і приклади, не відомі екскурсантам. Цей прийом використовується екскурсоводом в той момент, коли необхідно привернути увагу групи до об'єкту, зробити сприйняття спостережуваного ефективнішим.

Прийом словесного (літературного) монтажу. Використовуючи його, екскурсовод своя розповідь будує на наборі уривків з різних літературних творів, документальних матеріалів, опублікованих в періодичному друці. Зміст цих уривків розкриває підтему екскурсії або одне з основних її питань. Цей прийом дає можливість відтворити картину подій.

Використання екскурсоводом літературного монтажу засновано на «перетворенні» одного виду мистецтва (словесного) в інший вигляд (образотворчий). Тому для літературного монтажу потрібно підбирати такі уривки з художніх творів, які дозволять екскурсантам «побачити» картину подій, відчути їх динаміку.

Прийом співучасті. Завдання цього прийому - допомогти екскурсантам стати учасниками тієї події, якій присвячена екскурсія. Робиться це за допомогою, наприклад, звернення до групи: «Уявіть собі, що ми з вами знаходимося на цьому полі під час наступу ворожих військ». Потім за допомогою прийому зорової реконструкції відновлюється картина того бою.

Прийом дискусійної ситуації. Екскурсовод, використовуючи цей прийом, висуває в своїй розповіді таке положення, яке викликає дискусійну ситуацію. Цей прийом дає можливість в частині екскурсії замінити монологічну форму матеріалу відкритим діалогом. Свою точку зору по висунутому положенню висловлюють два-три екскурсанти. Потім екскурсовод, підводячи підсумки, робить виводи.

Прийом зштовхування суперечливих версій використовується в розповіді екскурсовода, наприклад, при оцінці певної історичної події, затвердження дати виникнення конкретного міста або походження назви міста (річки, озера, місцевості).

Прийом персоніфікації використовується для уявного створення образу конкретної людини (письменника, державного діяча, воєначальника). Рекомендується робити це за допомогою яскравої розповіді про окремі епізоди з життя тих людей, з якими пов'язана тема екскурсії, або на основі опису якої-небудь історичної події, в якій ці люди брали участь.

Прийом проблемної ситуації полягає в тому, що в розповіді екскурсовода ставиться проблема, пов'язана з темою екскурсії. Постановка проблеми перед екскурсантами примушує їх задуматися і примушує знайти правильну відповідь на поставлені екскурсоводом питання. У ряді випадків екскурсантам пропонується знайти альтернативу запропонованому рішенню питання.

Проблемний питання, уміло поставлений перед екскурсантами, викликає інтерес до підтеми. Наприклад, під'їжджаючи к г. Покриву, екскурсовод говорить: «Зараз на нашому шляху буде останнє місто Володимирської області Покрив. Покрив... Вдумайтеся в його назву. Адже це одне з християнських свят, встановлений тут, на північному сході Русі, ще Андрієм Боголюбським. Чому ж місто називається так..»? Екскурсанти замислюються. Після хвилинного мовчання відповідає сам екскурсовод.

Прийом відступу полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод йде від теми: читає вірш, наводить приклади зі свого життя, розповідає зміст кінофільму, художнього твору. Цей прийом безпосередньо не пов'язаний із змістом екскурсії, тому деякі методисти називають його «прийомом освіжаючого відступу». Його завдання зняти втому. Проте, застосовуючи даний прийом, не слід бгати екскурсію, скорочуючи матеріал по темі. Не можна зводити справу до жартів, анекдотів, розкидання «гумористичних штрихів» серед серйозного викладу матеріалу, щоб додати складній інформації невимушений характер.

Має свої особливості методика проведення екскурсій в музеях. Номенклатура методичних прийомів тут набагато вужчий, ніж в екскурсіях по місту. В той же час в музеях використовуються свої специфічні прийоми. У музейній практиці має місце і прийом, що виходить за межі екскурсійного методу. Його можна назвати лекційно-ілюстративним. При цьому превалює мова ведучого, експонати ж використовуються лише як ілюстрації.

Прийом індукції застосовується в розповіді, коли необхідно зробити перехід від окремих, одиничних випадків і фактів до загальної картини, загальних виводів, і в показі, коли екскурсовод від характеристики одного пам'ятника переходить до характеристики цілого ансамблю або системи інженерних споруд.

Размещено на Allbest.ru