Попит на продукцію та послуги підприємств готельно-ресторанних комплексів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЛАН

Вступ

1. Сутність, показники і види попиту на продукцію і послуги підприємств готельно-ресторанних комплексів

2. Методи вивчення попиту на підприємствах готельно-ресторанних комплексів, їх переваги і недоліки

3. Тенденції розвитку попиту на продукцію і послуги підприємств готельно-ресторанних комплексів в Україні, країнах ближнього і далекого зарубіжжя

4. Особливості формування попиту на продукцію і послуги підприємств готельно-ресторанних комплексів в заданій зоні

5. Аналіз результатів вивчення попиту на продукцію і послуги підприємств готельно-ресторанних комплексів (ТОВ «Пальміра-Палас»)

6. Рекомендації по удосконаленню діяльності підприємства готельно-ресторанних комплексів з метою підвищення рівня попиту на окремі види продукції та послуг

Література



Вступ

Готельно-ресторанний бізнес сьогодні, є галуззю з високим рівнем конкуренції, що має за мету максимально задовольнити потреби певних груп споживачів забезпечити високий рівень комфорту, задовольнити найрізноманітніші побутові, господарські і культурні запити гостей. З кожним роком вимоги до рівня цих послуг зростають. Чим вищі культура та якість обслуговування відвідувачів, тим вищий імідж готелю й ресторану, тим привабливіші вони для клієнтів.

Готельно-ресторанна справа - це надання таких послуг, які б задовольнили, і навіть перевершили очікування цільових споживачів. Очікування клієнтів формуються на основі досвіду, який вони вже мають, а також на базі інформації з прямих (особистих) чим масових (неособистих) джерел. Відвідувачі обирають виробника послуг, і порівнюють рівень надання їх з своїх очікуванням.

Сучасні заклади готельного та ресторанного бізнесу надають споживачам не тільки послуги з проживання та харчування, а й широкий спектр інший соціокультурних послуг: транспорту, зв'язку, розваг, екскурсій, медичних, спортивних, салонів краси та ін. Фактично, готельні підприємства в структурі індустрії туризму і рекреації виконують ключові функції, оскільки формують і пропонують споживачем комплексний готельний продукт, у створенні і просуванні якого беруть участь всі сектори й елементи індустрії туризму й гостинності.

Сучасний менеджмент визначається як інноваційно-інтеграційний процес, під час якого професійно підготовлені фахівці формують організації і керують ними, визначаючи мету і розробляючи методи їх досягнення. Процес менеджменту передбачає виконання компетентного економічного управління, включаючи планування, організацію, координацію, мотивацію та контроль. Реалізуючи ці функції, менеджери створюють умови для продуктивної ефективної праці зайнятих в цій сфері працівників, а отже, для отримання результатів, що відповідають визначеним цілям.

Таке управління можливе за умови активної, творчої роботи, сучасних висококваліфікованих менеджерів, заповзятості, гнучкості мислення, здатності вирішувати технічні й стратегічні завдання, вміння працювати з людьми.

Мета роботи: вивчити попит на продукцію та послуги підприємств готельно-ресторанних комплексів в сучасних економічних умовах.



1. Сутність, показники і види попиту на продукцію і послуги підприємств готельно-ресторанних комплексів

Попит на послуги готельно-ресторанних комплексів виражає сформовану на ринку потребу в життєвих засобах, що визначається кількістю товарів і послуг, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися на ринку, та наявністю коштів.

Попит завжди конкретно виражений, динамічно змінюється під впливом ряду чинників.

Розглянемо деякі положення, що уточнюють поняття «попит».

По-перше, попит тісно пов'язаний з дійсними суспільними потребами, бажаннями, але не збігається з їхньою кількісною визначеністю. Порівняйте: ви маєте бажання купити ряд товарів, але коли оцінюєте свої фінансові можливості, то бачите, що ваше бажання значно випереджує ваші можливості, тому що останні залежать від платоспроможного попиту.

По-друге, суб'єкт попиту репрезентує сферу споживання (виробничого чи особистого) і виступає на ринку покупцем. Об'єктами попиту можуть бути будь-які об'єкти ринкових відносин, що мають вартісну оцінку і певну корисність для споживання.

Чинники, що визначають попит:

Об'єктивні:

Економічні:

Базовий рівень розвитку виробництва.

Обсяг реальних потреб та рівень їхнього задоволення.

Середній рівень грошових доходів населення.

Структура і рівень ринкових цін.

Рівень цін споріднених товарів і товарів-замінників.

Принципи розподілу доходів.

2. Соціальні:

Рівень розвитку масової культури, духовних цінностей.

Соціальна структура суспільства.

Освітній ценз населення.

Поширений спосіб життя.

3. Демографічні:

Ємність ринку зумовлена чисельністю населення.

Розміри та склад середньої сім'ї.

Статево-віковий склад населення.

Співвідношення міського та сільського населення.

Суб'єктивні:

Психолого-традиційні:

Уподобання та смаки споживачів.

Поведінка продавця та відносини, що склалися між ним і споживачем.

Місцеві традиції та принципи виховання.

Сила і особливості релігійних звичаїв.

Естетичні:

Привабливість зовнішніх якостей товару.

Реклама.

Форми продажу.

Природнокліматичні:

Клімат

Кількість опадів

Середні та екстремальні температури

Рельєф та місце знаходження

Флора і фауна

Іноді чинники, що впливають на попит, зводяться лише до цінових, тобто визнається тільки вплив рівня цін на зміни у попиті. В реальному економічному житті все значно складніше. На попит впливає багато чинників, аналіз яких дає можливість визначити потреби людини в певних товарах і послугах.

На ринку попит існує у грошовій формі як платоспроможний попит і є формою вияву потреб, забезпечених грошима, які їх покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги. Структуру платоспроможного попиту розглядають передусім щодо матеріально-речового змісту та суспільної форми (яка, у свою чергу, відображає вартісну будову категорії). В першому випадку платоспроможний попит складається зі споживчого і виробничого, або інвестиційного. У другому - попит відображає потреби власників засобів виробництва, робочої сили промислових і торгівельних капіталістів, банкірів, землевласників та ін. Крім того, розрізняють платоспроможний попит щодо структури ринків та інших його аспектів.

Найважливіший метод регулювання сукупного попиту - збільшення або зменшення витрат державного бюджету, оскільки збільшення таких витрат безпосередньо впливає на зростання як споживання, так і капіталовкладень окремих суб'єктів господарювання, зумовлює мультиплікаційний ефект.

Закон попиту. Рух попиту об'єктивно регулюється законом попиту. Він відбиває причинно-наслідковий зв'язок між зміною ціни і зміною величини попиту. При цьому цей зв'язок має зворотний характер: підвищення ціни зумовлює зменшення попиту і навпаки - зниження ціни веде до його зростання.

У законі попиту виявляється суперечність між ціною і платоспроможністю, а точніше - між зміною ціни і постійною на цей час величиною платоспроможного попиту населення.

Вихід з цієї суперечності полягає у зменшенні попиту на товари, ціна на які зросла.

Протилежна ситуація виникає тоді, коли ціна знизилась. Споживач має можливість придбати ті товари, продаж яких раніше стримувався через недостатню купівельну спроможність. У цьому разі попит зростає на більш дорогі товари.

Форми вияву закону попиту найрізноманітніші. Якщо ціни зросли, реалізація їх може знизитися. Це станеться лише тоді, коли маса товарів залишається незмінною. При скороченні товарної маси за допомогою ціни встановлюють нову пропорцію (новий баланс) між масою товарів і платоспроможним попитом.

У конкурентній боротьбі виробник має реагувати на поведінку споживачів. При затримці реалізації товарів і створенні товарних запасів можуть бути вжиті заходи щодо зниження цін і зменшення товарних запасів.

Формою вияву закону попиту є також ефект заміщення. Він полягає у переміщенні попиту на дешевші товари-замінники.

Однією з форм вияву закону попиту є ефект доходу. Він спостерігається тоді, коли відбувалось зниження ціни. Це призводить до того, що у споживача в результаті зниження ціни з'явилась вільна сума грошей, яка може бути спрямована на придбання додаткових життєвих засобів.

Крива попиту та її зміни. Залежність між ціною і попитом характеризує крива попиту.

Вона має негативний нахил, що демонструє зворотну залежність між двома змінними - ціною за одиницю товару Р і обсягом його продажу Q. Причому кожна додаткова купівля однорідного товару показує зниження його граничної корисності. Це свідчить про те, що закон попиту діє одночасно із законом спадної граничної корисності економічних благ.

Якщо ціна товару зростає від точки Б до точки А, обсяг продаж скорочується. Напрям стрілок на осях графіка зміниться на протилежний, якщо ціна знизиться в напрямі від точки D до точки D. Будь-якій точці на кривій попиту ДД відповідає певне значення двох змінних - Р і Q.

Рух по кривій попиту з однієї точки до будь-якої іншої показує, як зміна однієї змінної, тобто ціни, зумовлює зворотний рух, тобто обсягу продаж.

Може бути і так, що крива попиту ДД не змінюється, не зміщується в той чи інший бік. Це означає, що попит не змінився. У цьому разі зміна ціни впливає лише на обсяг продажу товарів, але не на попит.

Крива попиту ілюструє лише зміну співвідношення цін і обсягу продаж у чистому вигляді, абстрагуючись від нецінових чинників (суб'єктивних поглядів покупців, моди тощо). Проте в ринковому господарстві вирішальне значення мають цінові чинники, тому абстрагування від нецінових чинників цілком припустиме.

Еластичність попиту та її типи. Поняття “еластичності” показує взаємозв'язок між зміною ціни і обсягом проданих товарів.

Наприклад, якщо ціна товару зросла на 10 відсотків, то виникає запитання, як зміниться кількість продаж за певний інтервал часу; як зміниться попит на цей товар, якщо доходи населення зростуть на 12 відсотків за місяць, рік.

Найбільш прийнятою одиницею виміру еластичності попиту є відсоток. Цей показник дає можливість з'ясувати, на скільки відсотків змінився обсяг продажу товарів у результаті зміни ціни на одиницю товару на 1 відсоток.

Цінову еластичність попиту (коефіцієнт еластичності) Еп обчислюють за такою формулою:



Розрізняють п'ять типів еластичності попиту.

Попит еластичний - ціна зросла на 1-2 відсотки, а обсяг продажу збільшився на 10 -15 відсотків.

Одинична еластичність - ціна зросла на 1 відсоток, а обсяг продажу зменшився на 1 відсоток.

Попит майже нееластичний - ціна зменшилася на 15 відсотків, а обсяг продажу збільшився всього на 1 відсоток.

Попит дуже еластичний - ціна залишається не змінною, але продаж зростає .

Попит зовсім нееластичний - покупець купує товар у кількості, яка не залежить від його ціни. Це стосується товарів першої необхідності, споживання яких обмежити важко.

2.Методи вивчення попиту на підприємствах готельно-ресторанних

Опитування - це метод збору первинної інформації, заснований на безпосередньому (бесіда, інтерв'ю) або опосередкованому (анкета) соціально-психологічному взаємодії дослідника і опитуваного. Джерелом інформації в цьому випадку служить словесне або письмове судження людини.

Широке використання даного методу пояснюється його універсальністю, порівняльної легкістю застосування і обробки даних. Дослідник в короткий термін може отримати інформацію про реальну діяльність, вчинках опитуваного, інформацію про його настроях, наміри, оцінках навколишньої дійсності.

Одна з труднощів, з якою стикається дослідник, що застосовує методи опитування - це забезпечення достовірності та надійності отриманих даних. Інформація, яку отримує опитує, носить суб'єктивний характер, тому що залежить від ступеня щирості відповідає, його здатності адекватно оцінювати свої вчинки і особистісні якості, а також інших людей, що відбуваються події і т.д. Тому дані, отримані в результаті опитування, слід зіставляти з даними, отриманими іншими методами (експеримент, спостереження, аналіз документації і т.д.).

Опитування може бути груповим та індивідуальним; усним і письмовим.

Бесіда-це один з методів опитування, що представляє собою відносно вільний діалог між дослідником і досліджуваним (досліджуваними) на певну тему, тобто метод отримання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації. У бесіді можна виявити відносини обстежуваної особи до людей, власної поведінки, подій; визначити культурний рівень, особливості морального і правової свідомості, рівень розвитку інтелекту і т.п.

Так, вільна, невимушена бесіда, в ході якої слідчий вивчає основні особливості особистості співрозмовника, виробляє індивідуальний підхід і вступає в контакт з допитуваним; така бесіда дуже часто передує основній частині допиту і досягненню головної мети - отримання об'єктивної та повної інформації про подію. Під час бесіди слід зробити сприятливе враження на співрозмовника, пробудити інтерес до тих питань, які обговорюються, бажання відповідати на них. На що ж потрібно звернути увагу при налагодженні особистого контакту зі співрозмовником?

Сприятливий для бесіди клімат створюють:

Ш Ясні, стислі і змістовні вступні фрази і пояснення;

Ш Вияв поваги до особистості співрозмовника, увагу до його думки і інтересам (потрібно дати це відчути);

- Позитивні зауваження (у будь-якої людини є позитивні якості);

- Майстерне прояв експресії (тон, тембр голосу, інтонації, міміка і т.п.), яка покликана підтвердити переконання людини в тому, про що йде мова, його зацікавленість в уражених питаннях.

Розуміння емоційних станів іншої людини, вираз співчуття йому, здатність поставити себе на його місце (механізм емпатії); демонстрація співчутливого уваги до насущних потреб людини - важлива умова встановлення контакту зі співрозмовником.

Бесіда повинна бути добре організована, оскільки це забезпечує ефективність її результатів, тобто:

Ш Поставлені конкретні завдання;

Ш Складено попередній план;

Ш Вибрано відповідний час і місце з урахуванням їх впливу на результати;

Ш Обрані способи фіксації одержуваної в бесіді інформації;

Ш Створена атмосфера взаємної довіри.

Бесіда допомагає менеджеру продемонструвати свої позитивні якості, прагнення об'єктивно розібратися в тих чи інших явищах, що також допомагає налагодженню та підтриманню контактів з опитуваним особою. У тому випадку, коли спрямованість бесіди і характер питань поставлені жорстко, коли опитує лише задає питання, а опитуваний на них лише відповідає, ми маємо справу з іншим різновидом опитування - інтерв'ю.

Інтерв'ю - це метод одержання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди у формі «питання-відповідь».

Бесіда, як правило, не обмежена в часі і деколи з працею «вкладається» в спочатку задане русло. В інтерв'ю ж «нав'язується» темп і план розмови, опитує більш жорстко тримається в рамках обговорюваних питань. У процесі інтерв'ю до деякої міри ослаблений зворотний зв'язок - опитує зберігає нейтральну позицію, лише фіксує відповіді, висловлювання і опитуваному часто важко буває зрозуміти ставлення з боку опитуваного до його відповідей (чи приймає він їх, чи вірить, чи поділяє такі ж погляди). Значна частина допиту в процесі проведеного слідства проходить у формі інтерв'ю.

За допомогою інтерв'ю можна отримати найрізноманітніші відомості про особливості діяльності працівників. Інтерв'ювання працівників, дозволяє дізнатися про їхній професіоналізм, труднощі, з якими вони стикаються, їхню думку про шляхи підвищення рівня попиту на готельно-ресторанні послуги.

Проводячи співбесіди, можна отримати інформацію про шляхи формуваннях внутрішнього переконання, критерії оцінки доказів, прийомах встановлення психологічного контакту з підсудними, недоліки і достоїнства.

Проведення бесіди та інтерв'ю - це велике мистецтво, яким повинні володіти і психологи та люди які працюють в готельно- ресторанній сфері. Ці методи опитування вимагають особливої ??гнучкості і чіткості, вміння слухати і в той же час вести опитування по заданому шляху, розбиратися в емоційних станах співрозмовника, реагуючи на їх зміни, фіксувати зовнішні прояви цих станів (міміку, пантоміма, почервоніння, збліднення шкіри особи, тремор або нав'язливі рухи рук).

Анкетування - це проведення опитування у письмовій формі. Для цього використовується набір структурно організованих питань (анкета). Перевага даного методу полягає в можливості проведення дослідження великої групи людей одночасно і в порівняльній легкості статистичної обробки даних.

Складання анкети - це складний процес, що вимагає від дослідника певного рівня професійної майстерності, чіткого розуміння цілей майбутнього дослідження. За формою питання анкети діляться на: відкриті (відповідь формується самим відповідає у вільній формі) і закриті (у формулюванні питання міститься перелік можливих варіантів відповідей); прямі (формулюються в особистій формі) і непрямі (формулюються в безособовій формі).

При складанні анкети (плану інтерв'ю) слід дотримуватися ряду загальних правил та принципів:

Ш Формулювання питань повинна бути ясною і точною, їх зміст зрозумілим відповідає, відповідним його знань і освіти;

Ш Складні і багатозначні слова повинні виключатися;

Ш Питань не повинно бути занадто багато, оскільки втрачається інтерес через зростаючу втоми;

Ш Включати питання, що перевіряють ступінь щирості.



3. Тенденції розвитку попиту на продукцію і послуги підприємств готельно-ресторанних комплексів в Україні, країнах ближнього і далекого зарубіжжя

Із набуттям Україною не формального, а реального суверенітету першорядного значення набуває впровадження передових організаційно-управлінських технологій в таку важливу її соціально-економічну сферу господарства як готельно-ресторанний бізнес. Наша країна перейшла до ринкових відносин у час, коли на міжнародному ринку сталися суттєві зміни в туристичній галузі, важливою складовою якої є готельно-ресторанний сервіс. Актуальність завдань щодо формування й впровадження новітніх організаційно-управлінських засад зростає з поглибленням процесів входження України до високо розвиненого соціально-економічного, культурного й правового поля Європи й світу, в цілому вже опанованого досконало організованими, нормативно врегульованими та взаємопов'язаними туристичним системами.

На сучасному етапі функціонування підприємств готельно-ресторанного бізнесу виникають об'єктивні фактори, що ускладнюють процеси прийняття управлінських рішень, в умовах прискореного темпу суспільно-політичного життя. Збільшується обсяг «фахової» інформації, яку слід опановувати й використовувати у повсякденній діяльності, бурхливо розвивається наука й техніка, що спонукає до впровадження більш продуктивних і якісно нових зразків обладнання, новітніх виробничих технологій та надання широкого спектра послуг. Структура виробничих колективів сучасних підприємств готельно-ресторанної сфери значно ускладнилась, що зумовлене появою нових професій, суттєвими змістовими змінами праці фахівців традиційних спеціальностей, підвищенням рівня освіти та духовної культури працівників, появою й диверсифікацією можливостей щодо реалізації особистості в умовах економічної й політичної демократії

На сучасному етапі розвитку готельно-ресторанного бізнесу процесу прийняття рішень належить провідне місце в управлінні підприємствами, тому що рішення, прийняті керівником визначають не лише рівень ефективності його діяльності, але й забезпечують стійкий розвиток об'єкта управління та утримання ним позицій на світовому ринку. При цьому керівникам доводиться приймати обгрунтовано-об'єктивні рішення в ситуаціях виключної складності й непередбачуваності. Компетентність керівника визначається рівнем ефективності прийнятих ним рішень, вмінням їх реалізувати й контролювати процес виконання. Колективна раціональна діяльність на основі професійного управлінського рішення є запорукою досягнення високої організаційної культури суб'єктів сучасного готельно-ресторанного бізнесу.

Найважливішими рисами керівника нової формації є: професійна компетентність, високий рівень підготовки у сфері менеджменту, обізнаність в теоретичних питаннях економіки й права, вміння самостійно й оперативно приймати вірні рішення з урахуванням інноваційних процесів та новітніх тенденції розвитку бізнесу. Досить важливими вважаються також організаторські здібності керівника: цілеспрямованість, вміння підбирати й ефективно використовувати кадри, визначати їхні функції відповідно до набутого рівня знань, делегувати їм певний обсяг повноважень. Керівник повинен чітко визначати й використовувати можливості й здібності працівників, виявляти турботу про умови їх праці і побут, створювати позитивний соціально-психологічний клімат у колективі.

У процесі формування української ринкової економіки, обтяженому загальною економічною дестабілізацією, діяльність менеджерів значно ускладнюється, тому що їм доводиться контролювати безпрецедентні ситуації, перерозподіляти ресурси з метою найвигіднішого їх використання. Менеджери готельно-ресторанного бізнесу приймають рішення в умовах значного ризику й невизначеності, що потребує високого фахового рівня, оперативності, самостійності та відповідальності.

Одним із головних критеріїв здійснення ефективної менеджерської роботи є координація діяльності різних структурних підрозділів у процесі надання певних видів послуг

Запорукою ефективності менеджменту готельно-ресторанного бізнесу є реалізація його контролюючої функції. Дієвий і надійний контроль з боку керівництва є важливою й вирішальною умовою ефективного управління, якщо здійснюються три основні його стадії: встановлення фактів, критична їх оцінка й розробка заходів щодо вдосконалення діяльності підприємства.

В усьому світі готельно-ресторанний бізнес є одним з найбільш привабливих для інвесторів, а його рентабельність у розвинутих країнах не буває нижчою за 40%, при цьому досягаючи в “туристичних” зонах відмітки 100%. Щодо України, то на думку спеціалістів, до 1997 оператори ринку працювали в досить непоганих умовах: наявність не дуже вимогливих до рівня сервісу платоспроможних клієнтів дозволяло досягати рентабельності 50%. Саме у цей період у країні з`явилось немало нових приватних готелів та ресторанів, а старі “гравці” моли частково, або повністю реконструювати власні фонди. Сьогоднішня ситуація докорінно відрізняється. Вибагливість клієнтів щодо рівня сервісу, конкуренція між гравцями та несприятлива економічна ситуація змінили правила гри у готельно-ресторанному бізнесі на суворіші. Хоча на думку заступника керівника Головного управління комунального та готельного господарства та туризму Київської міськадміністрації Василя Шевчука, “останнім часом намітились певні оптимістичні тенденції”.

Попит на готельні послуги зосереджено у чотирьох основних категоріях клієнтів. Перша група це відомі бізнесмени, політики, люди творчості, суспільне становище яких не дозволяє опускати планку нижче 4*-5*. Часто вони обирають стандартний номер у відомому готелі, а не “люкс” у 3* за ті ж гроші.

Друга група - керівники середньої ланки, спеціалісти іноземних, а також вітчизняних компаній. Їхні вимоги до “зірковості” готелю менш жорсткі - вони можуть поселитися у готелі як з 3* та і з 5*. Вирішальне значення тут має рівень сервісу. Цінові переваги цього сегменту 120-250$ за добу.

Третя група клієнтів - вітчизняні відрядні, яких за статистикою за останні 2-3 роки стало більше. Але фінансові можливості таких клієнтів далеко не однорідні від 75-200 гривень, що дозволяє обирати між 2* та 3*, гуртожитками готельного типу , послугами приватного сектору.

Четверта група - це іноземці та вітчизняні туристи. За даними Держкомтуризму у 2000 році Київ відвідали лише 300 тисяч туристів, з яких близько 100 тисяч - іноземці, готові витратити на проживання та харчування від 250$. Такі клієнти обирають від “люксів” у 3* до номерів у 5* готелях. З вітчизняних туристів 60% це діти та студенти, звичайно, що їхні фінансові можливості досить обмежені, тому вони часто-густо обирають гуртожитки або приватні квартири. Лише в Криму та Одесі туристичний потік більший - близько 1 млн. людей в сезон. При цьому вищі їхні фінансові затрати (50$-300$).

Сьогодні для того щоб запустити невеличкий ресторанчик достатньо 20-30 тисяч $. Останні два-три роки правила гри в ресторанному бізнесі стали помітно жорсткішими, проте необхідно зазначити, що існує багато незаповнених ніш.

Українським рестораторам доводиться враховувати національні нюанси - низьку купівельну спроможність більшої частини населення, відсутність налагодженої системи постачання, дефіцит висококваліфікованого персоналу.

Клієнт вже не той, який був 2-3 роки назад. Раніше ресторани відвідували переважно дуже заможні люди, які платили за вечерю 100-1000$, то зараз таких клієнтів надзвичайно мало, до того ж вимогливість відвідувачів з необмеженими фінансовими можливостями суттєво зросла. Заможні українці складають не більше 5% населення , а ніша елітних ресторанів вузька і вже практично заповнена. Іноземці складають 20-25% клієнтської бази українських ресторанів.

Експерти вважають, що вітчизняний ресторанний ринок розвивається дуже динамічно, але до повного насичення ще далеко. Наприклад в Америці на 600-700 мешканців приходиться 1 ресторан, в Києві це співвідношення 1 до 3,5 тисяч. Тому кількість ресторанів буде зростати. Водночас і конкуренція стане жорсткішою. Прогнозується бурхливий розвиток мережних ресторанів , адже мережа стійкіша до змін ринку та запроваджує гнучку цінову політику. В Києві працюють чотири великі мережі : 21століття (клуб "Динамо-люкс", "Первак"), Аризона груп ( "Сан-Торі", "Едельвейс2), Uncle Sam Group("Міміно", "Текіла Хаус") та мережа одинадцяти ресторанів ( "Хуторок", "Козачок").

Спеціалісти зазначають, що заклади середнього та високого рівня , які не належать до мереж, поступово уходять з центральної частини столиці.

Зараз дуже щільно заповнений сегмент закладів з національною та європейською кухнею. Суттєво ущільнився сегмент екзотичних ресторанів - з японською, китайською та кавказькою кухнями. Проте фактично не заповнена ніша єврейської кухні. Слабо розвинуті чи відсутні взагалі напрями східнослов`янської, африканської кухні, немає популярних на заході вегетаріанських ресторанів, ресторанів соєвого харчування. Тому прогнозується, що зважаючи на конкуренцію в галузі, ці напрямки будуть розвиватись дуже скоро. Ніша екзотичної кухні вузька і складна. Ніхто не знає скільки триватиме мода на подібні заклади, до того ж специфіка вимагає вищих затрат ніж традиційна кухня. Європейські та українські страви є звичними, що гарантує стабільний попит, у ресторатора є можливість вести гнучку цінову політику, використовуючи продукти місцевого виробництва, можна підібрати місцевих поварів, а не наймати іноземців. Більшість ресторанів стикається з проблемою кваліфікованої робочої сили. Важко знайти кваліфікованого офіціанта, який би міг обслужити іноземця. Не існує курсів підвищення кваліфікації кухарів. Тому доводиться відправляти працівників на стажування чи тимчасово наймати іноземця, щоб він навчив кухаря-українця.

Спеціалісти відзначають, що через велику кількість ресторанів і малу - платоспроможних клієнтів - між учасниками ринку йде справжня війна за відвідувачів, в ході якої йде іміджева та пряма реклам, запрошення зірок, організація концертів, плітки. Одним з ефективних методів приваблення відвідувачів є системи знижок та картки постійних клієнтів . Частково уникнути конкуренції можна якщо крім кухні акцентувати увагу на якій особливості ресторану. Концептуальним ресторанам простіше витримати конкурентну боротьбу, але ніша таких закладів заповнена всього на 5-10%.

Однією з найгостріших проблем ринку є проблема постачання продуктів та спиртних напоїв. Ресторатори кажуть, що постачальники, які пропонують якісну продукцію невиправдано завищують ціни, у той час як ресторатор зважаючи на конкуренцію не може збільшити ціну на страви, а тому зменшується прибутковість. За останні п`ять років рентабельність бізнесу суттєво знизилась та сьогодні не перевищує 30%.

Сьогодні світова система готелів може задовольнити будь-який смак. У Нідерландах знаходиться найвищий у світі плаваючий готель. Цей комфортабельний п'ятиповерховий “корабель” курсує між причалами Амстердаму і створює повну ілюзію морської подорожі.

Існує підводний готель, розташований на дні персидської затоки в державі Бахрейн. Він налічує шість корпусів, сполучених між собою оригінальними переходами. Всередину готелю можна потрапити лише у спеціальних прозорих ліфтах, які опускають любителів екзотики у море.

Подібний готель у Флориді, тільки він розрахований усього лише на шість осіб і тому вважається найменшим у світі.

У Сінгапурі знаходиться найвищий готель світу - 73 поверхи.

Один з токійських готелів, місткістю 1300 номерів, пропонує найвищий сервіс у світі. Максимальний час, який затрачає гість на оформлення, оплату номера, отримання ключів та ін. - 45 с. Усе здійснюється автоматично, з допомогою спеціальних відеоконтрольних приладів.

Гірський готель-курорт Tenaya Lodge, розташований біля міста Фресно, штат Каліфорнія, гарантує повний комфорт не тільки вам , але і вашому собаці. Усім чотириногим друзям надаються шезлонги, кошики-ліжко, спеціальний посуд для харчування і усі умови для купання.

Будиночок на сваях - kipuka, розташований на острові Гаїті у тропічному лісі, де дощі майже ніколи не зупиняються, поряд із відомим Кілауза, самим активним вулканом у світі, злегка гойдається під час природних потрясінь. Тут немає постійних горничних, а оглядальник і прибиральник проживають порівнюючи далеко від готелю і практично “не доступні” у будь-який момент. Враження залишаються на все життя.

У самому кращому готелі Франції 1999 року “Брістолі” (Париж) самі дбайливі горничні. Якщо ви, залишаючи готель, забули якусь річ, то повернувшись сюди навіть через кілька років, ви знайдете її на цьому ж самому місці. Секрет дуже простий: після від'їзду гостя горничні фотографують кожний номер.

Готель “Al Maha” у Еміратах розташований у самому серці пустелі. У всій окрузі немає ні барів, ні ресторанів, ні фітнес-центрів, ні казино, нічого немає. Тільки небо і зірки. Комплекс розваг складають сафарі, барбекю, стрільба з луку, соколине полювання, верхова їзда на конях та верблюдах. Для особливо вразливих осіб у номерах є мольберт із чистими ватманами, фломастери і гуаш, а також справжній бінокль.

Найбагатіші арабські шейхи приїздять у Дубай з єдиною метою - подивитися на чудо-готель “Будж-єль-Араб” (“Арабська башта”). Розташована посеред морських хвиль 321-метрова будівля у вигляді паруса виглядає просто фантастично.Усі її 202 номери розташовані у двох рівнях і відрізняються пишність інтер'єру. “Башта” має усі традиційні атрибути будь-якого суперготелю, такі, як фітнес-центр, бані, більярдні, конференц-зали і зали прийомів, причому останні прикрашені мармуровими колонами, куполами із золота й кришталевими світильниками дивної краси.

Один з найкращих готелів світу, баден-баденський “Бреннерс” (Німеччина) може догодити навіть завжди незадоволеному зануді. Адже кожний номер у “Бреннерсі” обладнаний на самому сучасному рівні. Тут є і телевізор із півсотнею каналів, і стереосистема, до якої надається ще декілька дисків, записаних спеціально для “Бренерса”. На стінах - кілька пультів, за допомогою яких можна керувати усім світлом, кондиціонером, опустити жалюзі або тіньовий козирок над балконом. А спеціальна людина у готелі, єдиним обов'язком якого є світські бесіди з постояльцями, - поліглот, ерудит і прегарний психолог, готовий підтримати будь-яку тему розмови і відповісти на будь-які питання.

Отже, готелі, які пропонують клієнтам “комфорт і домашній затишок”, серйозно рискують відстати від життя. Сьогодні, коли готельні тарифи продовжують зростати, да і ціни вже не є єдиним критерієм “вигідності” покупки, більшість клієнтів потребують чогось нового й екзотичного. Тому внаслідок винахідливості менеджерів і володарів з'являються такі неординарні готелі.

готельний послуга попит

4. Особливості формування попиту на продукцію і послуги підприємств готельно-ресторанних комплексів в заданій зоні

За даними Міністерство курортів і туризму Криму, кількість відпочиваючих в Криму в сезоні 2010 року склало 5400 тис. чол. За даними міністерства туризму, ця цифра на 14,5% перевищує торішній показник, коли на півострові було зафіксовано 4890,6 тис. відпочиваючих (для порівняння - 2008 р. - 5625,9 тис. чол.). Організовано в здравницях відпочили (за даними виконкомів і райдержадміністрацій курортних регіонів) 935,5 тисячі осіб (у 2009 році -1017,5 тис. чол, в 2008 р. - 1205,0 тис. чол.)

У минулому році на курортах Криму реалізовувалося 33 інвестиційних проекти загальною вартістю понад 244 мільйони доларів.

За словами керуючого готелями мережі "Азимут" Михайла Фельдмана, в Криму сьогодні найбільш цікаво інвестувати в готелі преміум-класу і SPA-готелі.

Із 635 кримських готелів (432 працюючих) на більш ніж 60 номерів у сегменті від "чотирьох зірок" позиціонуються лише 3% готелів, а, наприклад, в Туреччині цей показник досягає 30%

Основними завданнями з розвитку рекреаційної галузі Криму влада півострова вважають: - підвищення рівня обслуговування на традиційних курортах, довести його до рівня конкуруючих з Кримом курортів, - освоювати нові регіони - Керченський півострів, Арабатську стрілку, Тарханкутський півострів і західний Крим. - Подовження сезону за рахунок нових видів туризму, які можуть функціонувати як восени і ранньою весною, так і взимку (початок сезону в травні, закінчення у листопаді), - впровадження зимових видів туризму, розрахованих на умови від грудня до березня.

На думку експертів, навіть в умовах кризи, рекреаційно-готельний бізнес у Криму є одним з найбільш перспективних напрямків розвитку нерухомості півострова.

По-перше, в АР Крим спостерігається підвищення туристичної активності, що, як правило, неминуче викликає збільшення обсягів так званого " туризму", причому не тільки внутрішнього, а й в'їзного.

По-друге, як показує світова практика, підвищення доходів населення (а воно в Криму, що не кажи, вже відбувається) призводить до того, що люди все більше подорожують (в тому числі і по рідній країні), а значить, зупиняються в готелях .

По-третє, Україна, що заявила про свою інтеграцію в європейські структури, поступово стає для європейців (в даному випадку - європейських туристів) зрозуміліше, а значить, і привабливіше.

Нарешті, по-четверте, якщо відбудуться передбачувані зниження і уніфікація готельного збору, обов'язкові платежі для готелів зменшаться.

Готельний бізнес слід починати зі з'ясування, чи потрібна буде вашому місту через півтора-два роки (мінімальний термін для отримання дозволів та будівництва) новий готель, і якщо так, то як саме.

З'ясовувати це, на жаль, доведеться "на око", керуючись перш за все здоровим глуздом, а не рекомендованими нормами (наприклад, 10 місць на 1000 чоловік міського населення). Навряд чи їх можна застосувати в країні, де карта розподілу матеріальних і фінансових благ по містах і селах нагадує зшиту з різнокольорових клаптів циганське ковдру.

Перше, що потрібно зробити, аналізуючи потенційні "готельні потреби" місцевого ринку, - спробувати спрогнозувати, як буде розвиватися в даному місті "діловий туризм", оскільки саме знаходяться в ділових поїздках бізнесмени і співробітники фірм (по колишній радянській термінології - "відряджені")займають левову частку номерів більшості українських готелів. Аналізувати при цьому потрібно не стільки "загальний фон" ділової активності, скільки наявність у місті такої "приманки" для майбутніх іноземних і вітчизняних "відряджених", як, наприклад, підприємства, що володіють експортним потенціалом. До речі, якщо в місті є такого роду велике підприємство (і воно не тримає свій невеликий "притулок" для приїжджих), то це обіцяє готельєрам втілення в життя їх заповітної мрії - наявність постійного і багатого корпоративного клієнта.

На другому етапі аналізу потенційного ринку готельних послуг слід "прикинути", наскільки можливий розвиток екскурсійного туризму в Криму. Це в першу чергу залежить від кількості культурних та історичних пам'яток і від того, скільки тут починається або завершується туристичних маршрутів.

Ну і по-третє (а в курортній зоні, природно, по-перше), потрібно подивитися, які у даної місцевості перспективи для організації сезонного відпочинку - море, водойми, гірська місцевість з добре розвиненою транспортною інфраструктурою і т.п.

Перше - спробувати спрогнозувати, як буде розвиватися в даному місті "діловий туризм".

Спробувавши спрогнозувати потенційний попит на готельні послуги, потрібно проаналізувати, чи буде йому відповідати потенційна пропозиція вже діючих і споруджуваних (якщо такі є або плануються) готелів. Якщо "зазор" між майбутніми попитом і пропозицією досить великий, у ньому, швидше за все, знайдеться місце і для вашого готелю.

При цьому, визначаючи "зазор", важливо пам'ятати, що справа не тільки в кількості готельних місць, що належать потенційним конкурентам, а й у якості надаваних ними послуг. І тут, як мовиться, можливі варіанти. Наприклад, в невеликому, але благополучному місті, де вже є двозірковий готель на сто місць, навряд чи потрібна така ж на двадцять місць, але зате цілком доречний двадцатіместний чотиризірковий готель.

Готельний оператор - компанія, "ставить" менеджмент в цій готелі і керуюча нею надалі.

Зазвичай готельні оператори належать до так званим міжнародним готельним ланцюгах (чи мереж - звідси і назва "мережевики") - "Хілтон", "Маріотт", "Шератон", "Редіссон", "Кемпінські", Аccor та ін Ці компанії-" мережевики "або є (стають) власниками або співвласниками керованої ними готелі, або, не будучи співвласниками, керують нею" за відсоток ", або передають іншій компанії, яка буде керувати готелем, свій менеджмент і бренд за договором франчайзингу.

Для Кримського готелю це означає, по-перше, включення у світову мережу бронювання даної готельної ланцюга і, по-друге, можливість вийти на міжнародний ринок туристичних послуг не під рідним, але нікому за межами рідної батьківщини не відомим ім'ям, а під добре знайомим будь Інтуриста брендом, що гарантує чіткі певні стандарти готельних послуг.

Тенденції розвитку ресторанного бізнесу в Криму: «Дешево і сердито».

Відрадно відзначити, що в поточному році ресторанний бізнес на Україні розвивається згідно з прогнозами маркетологів, не проявляючи особливих несподіванок.

У Криму і підйом переживають заклади середнього цінового сегмента (середній чек 50-70 грн на людину), тоді як відкриття нових елітних закладів значно загальмувалося. Позначився вплив макроекономічних факторів - великий бізнес із мільйонними доходами не зростає так активно, як дрібний і середній, а значить, не розширюється елітна аудиторія. У зв'язку з чим, коло клієнтів, який може дозволити собі відвідувати елітні заклади, вже склався, він практично не розширюється. Заклади елітного сектора можуть тільки ділити одну і ту ж клієнтуру, «переманювати» її один у одного, але не формують нову. А тому, ризик створення закладу із середнім чеком 150-200 грн набагато вище, ніж середньоцінового, особливо з огляду на значні фінансові вкладення (від 1 млн $ і вище) в елітний сектор.

Макроекономічні фактори істотно впливають на розвиток ресторанного бізнесу в інших містах Криму. Легко можна простежити залежність між розвитком закладів елітного або середнього сегмента і розвитком великого або середнього / дрібного бізнесу. Дуже часто в містах спостерігається певна "полярність" розвитку: якщо актуальний елітний сектор, то актуальні й дешеві закладу. Середній сегмент в цьому випадку просто «випадає». Ситуація складається таким чином, що розвиток середньоцінових ресторанів (кафе, барів і т.д.) - це показник і економічного розвитку, і цивілізованості суспільства. Звучить досить голосно, але тим не менше це так.

Але повернемося до Криму. Нижній ціновий сегмент у ресторанному бізнесі поступається за темпами розвитку середнього. Тому є кілька причин: заклад з невисоким середнім чеком виграє за рахунок обороту (коефіцієнт оборотності одного посадкового місця повинен бути не менше 1,2). Для того щоб цього досягти, необхідно знайти фасадне приміщення з пасажиропотоками не менше 1500-2000 осіб на годину. У дешеві заклади, як правило, не приїжджають спеціально, спонтанність прийняття рішення про їх відвідини складає більше 70%. Тому актуальні на даний момент формати дешевих закладів (фаст-фуди, кафе, бари) можуть бути успішними лише в тому випадку, якщо правильно підібрано приміщення, і орендна ставка дозволяє отримувати прибуток. У зв'язку з цим надзвичайно затребуваний нині формат Quick & Casual розвинений тільки на 20-25% від можливого, тому що дуже важко сьогодні знайти приміщення, яке відповідає всім вимогам, розраховане на велику кількість посадкових місць.

Що ж стосується ринку фаст-фудів і кафе в нижньому ціновому сегменті, то за останній рік з'явилося дуже багато піцерій (більше, ніж за останні 3 роки разом узяті). Створюється враження, що в якомусь районі міста піцерію не відкриєш - вона буде затребуваною.

Активно розвиваються заміські заклади. Ця тенденція з кожним роком стає все більш вираженою. Виграють тільки ті міські ресторани, які розташовані в рекреаційній зоні (парки, набережні). Це явище, швидше за все, пов'язано з з'являється традицією повноцінного сімейного відпочинку. Ідея «відпочинку на природі» набуває все цивілізовану форму. Заміські заклади, як правило, створюються по одній і тій же схемі: ресторан (в одному приміщенні або окремі будиночки), готель на 15-25 номерів (в одному будинку або коттеджний формат), мангал (шашлик є неодмінним атрибутом відпочинку «на природі» ), дитячий майданчик, іноді невеликий звіринець або басейн. Незважаючи на активний розвиток закладів заміського формату, найчастіше вони не брендовано, розраховуючи на проїжджаючу повз аудиторію, і набагато рідше - на самих киян, які цілеспрямовано їдуть до цього закладу. У цьому випадку ми стикаємося з ситуацією, коли пропозиція формує попит - будь-який вдалий заміський заклад знаходить своїх споживачів. За містом легше викупити землю, побудувати власне приміщення для ресторану й стати повновладним його власником. Це - безперечна перевага, тому що переважна більшість київських ресторанів приміщення орендують і переживають серйозні кризи при зміні власника нерухомості, відмові від оренди або підвищенні орендних ставок.

Як і передбачалося раніше, за останній рік активізувався розвиток чайних і кав'ярень-кондитерських. За поточний рік їх відкрилося в Криму більше 10. Що пропонують каву, чай, борошняні та кондитерські вироби, шоколад. Але буму, як передбачалося, не відбулося. Хоча, в принципі, сегмент кав'ярень-кондитерських і близький до насичення. Стратегічно вірним кроком є ??створення не одиничної кав'ярні або кондитерської, а мережі таких закладів. Це обумовлено, перш за все, технологічними причинами: набагато вигідніше створювати власний цех для роботи на кілька закладів, і маркетинговими: споживач швидко звикає до певної торгової марки і продукції.

Тенденції ресторанного бізнесу - це, звичайно ж, і тенденції розвитку певних кухонь. На превеликий наш подив, переваги за типом кухні дуже неоднозначні, особливо в АР Крим. Характерна прихильність до певного продукту, а не до типу кухні як такому, наприклад, переваги м'яса, часто певного виду (свинина, куряче м'ясо), у виконанні різних кухонь, або риби і морепродуктів. В основному в Криму у певних кухонь є сформовані групи шанувальників, в іншому ж споживачі віддають перевагу улюблений продукт в улюбленому виконанні, і при цьому абсолютно не важливо, який тип кухні становить те або інше блюдо. Тому тип кухні, найбільш часто зустрічається в різних закладах різних міст кримського узбережжя , можна назвати як змішана (у деяких містах вона називається дивним словом «міжнародна»), з акцентом на певну групу страв або спосіб приготування.Відповідно, змінюється концепція ресторанної кухні. Страви натуралізіруются, зменшується їх додаткова обробка, мета оформлення страви - підкреслення основного продукту, а не «камуфлировании» його. Клієнтові повинно бути зрозуміло, який продукт він їсть. Все більше ресторанів при складанні меню роблять акцент на натуральному використанні продуктів, а не на складності рецептур. Звідси висновок: хай живе авторська кухня, що дозволяє творчо переробити всі існуючі кухні миру і створити свій власний продукт, яким і привертати споживача.

Подібна ситуація спостерігається і з перевагою барної продукції, кожне з яких може бути підставою для створення цілого формату: кав'ярні, пивні, рюмочние-наливайки, заклади з акцентом на коктейлі або вино.

У цілому можна відзначити, що в цілому починають мінятися мети відвідування ресторанів, які все більше зводяться до живлення і супроводжуючому його спілкуванню.

І все ж є, є ще незайняті ніші в цьому бізнесі. Наприклад, спеціалізовані дитячі кафе - дитяча тема присутня у багатьох закладах, але окремої уваги вона практично не удостоюється. Перспективні напрями «руху» - локальні заклади, які обслуговували б спальні і околичні райони (піцерії, кафе), так звані «ресторани однієї вулиці». Недостатньо представлені підприємства, орієнтовані на переваги певного продукту (страви або компонента меню або напою).Неймовірний простір для розвитку має кейтерінг і доставка страв додому або в офіс. Хочеться відзначити і перспективу закладів музичної спрямованості (не нічних клубів, а скоріше арт-ресторанів і арт-кафе). Дуже вдалими з точки зору бізнесу є заклади, створені по вже наявному зразку, на цьому принципі базується ідея франчайзингу. У цьому випадку мінімалізіруєтся ризик невдачі концепції. По цьому шляху йде «Козирна карта», більшість фаст-фудів. Будь-яке успішне підприємство громадського харчування - насправді вдала технологія, і, як будь-яка технологія, вона може бути відтворена в будь-якому місті світу. Не за горами активне мережеве розвиток відомих ресторанних брендів.

5. Аналіз результатів вивчення попиту на продукцію і послуги підприємств готельно-ресторанних комплексів (ТОВ «Пальміра-Палас»)

Підприємству ТОВ «Пальміра-Палас» перед тим, як планувати обсяг виробництва, формувати виробничу потужність, необхідно знати, яку продукцію, в якому обсязі, де, коли і за якими цінами воно буде продавати. Для цього потрібно вивчити попит на продукцію, ринки її збуту, потенційних покупців, можливість організувати виробництво за конкурентною ціною, доступність необхідних матеріальних ресурсів, наявність кадрів необхідної кваліфікації і т. д. Від цього залежать кінцеві фінансові результати, відтворення капіталу, його структура і, як наслідок, фінансова стійкість підприємства. Основна мета маркетингового аналізу - вивчення попиту на продукцію і формування портфеля замовлень. Від портфеля замовлень залежать виробнича потужність підприємства і ступінь її використання в процесі подальшої діяльності. Якщо попит на продукцію падає з яких-небудь причин, то відповідно зменшується портфель замовлень, йде спад виробництва, зростають собівартість продукції, збитки і підприємство може стати банкрутом. Тому аналіз попиту на профільну продукцію підприємства має велике значення. Це один з найбільш важливих і відповідальних етапів дослідження ринку. Попит як економічна категорія характеризує обсяг товарів, які споживач бажає і в змозі придбати за певною ціною протягом певного періоду часу на певному ринку.

На рівень попиту впливають багато чинників:

ь Ціни на пропонований товар,

ь Якість товару,

ь Доходи покупців,

ь Споживчі переваги,

ь Ціни на зв'язані (взаємозамінні) товари,

ь Очікування споживачами зміни їх доходів і цін на товари,

ь Насиченість ринку,

ь Процентні ставки по внесках і т. д.

Попит еластичний, якщо величина коефіцієнта еластичності попиту більше одиниці, і нееластичний, - якщо менше одиниці. При значенні коефіцієнта еластичності рівному нулю, попит абсолютно нееластичний: жодна зміна ціни не тягне за собою зміну попиту на продукцію. Якщо коефіцієнт еластичності дорівнює одиниці (одинична еластичність), то це означає, що темп зростання попиту дорівнює темпу зниження ціни. При значенні коефіцієнта еластичності рівному нулю, попит абсолютно нееластичний: жодна зміна ціни не тягне за собою зміну попиту на продукцію. Якщо коефіцієнт еластичності дорівнює одиниці (одинична еластичність), то це означає, що темп зростання попиту дорівнює темпу зниження ціни. Попит буває ще абсолютно еластичним, коли при незмінній ціні або її зростанні попит на продукцію збільшується до межі купівельних можливостей, що найчастіше буває в умовах інфляції.

Вивчення попиту на прикладі ТОВ «Пальміра-Палас» тісно пов'язане з оцінкою ризику незатребуваної продукції, який виникає внаслідок відмови споживачів купувати її. Він визначається величиною можливого матеріального і морального збитку підприємства. Кожне підприємство повинне знати величину втрат, якщо якась частина продукції виявиться нереалізованою. Щоб уникнути наслідків ризику незатребуваної продукції, необхідно вивчити фактори його виникнення з метою пошуку шляхів недопущення або мінімізації втрат.

Внутрішні причини:

ь Неправильно складений прогноз попиту на продукцію службовцями

ь підприємства;

ь Неправильна цінова політика на ринках збуту;

ь Зниження конкурентоспроможності продукції в результаті низької якості сировини, устаткування, відсталої технології, низької кваліфікації персоналу;

ь Неефективна організація процесу збуту і реклами продукції.

Зовнішні причини:

ь неплатоспроможність покупців;

ь підвищення процентних ставок по внесках;

ь демографічні;

ь соціально-економічні;

ь політичні та ін

Ризик незатребуваної продукції можна підрозділити на переборний і нездоланний. Критерієм віднесення його до однієї з груп є економічна доцільність нововведень, спрямованих на просування товарів на ринок. Якщо додаткові витрати на дизайн, конструктивні зміни, упаковку, рекламу, організаційну перебудову виробництва і збуту перевищують суму їх покриття виручкою, то економічно вони недоцільні, і навпаки. Ризик незатребуваної продукції може бути виявлений на пред виробничої, виробничої і після виробничої стадії. Більший ефект досягається, якщо ризик буде виявлений на передвиробничої стадії. Тоді економічний збиток буде включати в себе лише витрати на дослідження ринку, розробку виробу і ін Якщо ж ризик незатребуваною продукції виявлено на виробничій або після виробничої стадії, то це може серйозно похитнути фінансовий стан підприємства. У суму збитку, крім перерахованих вище витрат, увійдуть витрати на підготовку, освоєння, виробництво і частково збут продукції. У залежності від часу виявлення ризику незатребуваної продукції управлінські рішення можуть бути різними. У першому періоді можна не приступати до виробництва даного виду продукції, замінивши його іншим. У другому періоді ще можна внести істотні зміни в дизайн, конструкцію, ціну виробу і за рахунок цього просунути його на ринок. Якщо ризик виявлений після виготовлення продукції, то потрібно думати, як уникнути банкрутства, тому що незатребувана продукція - це прямий збиток для підприємства. Кожен товар повинен вироблятися лише тоді, коли є платоспроможний попит на нього, підкріплений заявками або договорами на його постачання.