Ставлення спортсменів до здоров'я як цінності

Організм може бути абсолютно здоровим, здоровим задовільно, практично здоровим і нездоровим. Абсолютно здоровим вважається той, у кого всі органи та системи розвинені й функціонують нормально, в них немає ніяких хворобливих відхилень. Як показують всебічні дослідження, абсолютно здорових людей мало - це добре треновані, звичні до навантаження люди: космонавти, пілоти, геологи, окремі фізкультурники й спортсмени. При детальній перевірці у багатьох людей виявляються відхилення, які в звичних умовах ними не відчуваються. Поняття «практично здоровий» означає такий стан організму, при якому окремі порушення не впливають на навчання, роботу й стан організму. Хворобливі явища виявляються у функціональних і структурних змінах в органах і системах органів, спричиняють неприємні суб'єктивні відчуття, біль [15, с. 36].

Суб'єктивне відчуття точно характеризує стан організму, проте буває і так, коли при об'єктивних порушеннях здоров'я ніяких суб'єктивних відчуттів не виникає, і навпаки, при суб'єктивних скаргах не виявляється об'єктивних порушень. Прийнято також поняття «статичне здоров'я» - визначається в період спокою і «динамічне здоров'я» - встановлюється дослідженням показників і після дозованих та граничних навантажень.

Стан здоров'я визначається за допомогою чотирьох критеріїв: 1) наявність або відсутність хронічних захворювань; 2) рівень функціонального стану основних систем організму; 3) стадії резистентності організму (стійкість, загартованість); 4) рівень досягнутого фізичного розвитку і ступінь його гармонійності [23, с. 126].

Відомо, що хвороба може виникати поступово й непомітно. Людина практично здорова до того часу, поки вимоги, що ставляться до її організму, не перевищують його пристосувальних можливостей. Тому здоров'ям називається стан людини, що характеризує працездатність та можливість пристосовуватися до мінливих умов зовнішнього середовища, впливати на фізичні та психічні функції людини. Ці риси можуть зберігатися в умовах дії сильних подразників. Чим краще пристосовується організм, тим ширший у нього діапазон пристосувальних реакцій, тим міцніше здоров'я.

Основні ознаки здоров'я: добрий фізичний і розумовий розвиток, високий рівень працездатності й пристосування організму до зовнішнього середовища, що постійно змінюється [4, с. 11].

До факторів, які зміцнюють здоров'я, необхідно віднести: раціональне харчування, оптимальний руховий режим, загартування, позитивні емоції, перебування на свіжому повітрі й сонці, дотримування особистої гігієни.

До чинників, які негативно впливають на здоров'я (фактори ризику), належать: гіподинамія, неправильне харчування, шкідливі звички, нераціональний спосіб життя.

2. Аналіз ставлення спортсменів до здоров'я як цінності

2.1 Характеристика факторів формування здоров'я спортсменів

Формування здорового способу життя представників різних вікових та соціальних груп залишається актуальною та своєчасною проблемою. Науковцями проведено системні дослідження шляхів та засобів формування навичок здорового способу життя школярів, охарактеризовано валеологізацію освітнього середовища як чинника підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Проте, незважаючи на результати досліджень, поза увагою залишається особлива група - школярів-спортсменів, оскільки складний вплив соціальних, шкільних, тренувальних навантажень зумовлює розвиток певного динамічного стереотипу [3, с. 15].

Для розробки науково-обґрунтованих заходів, спрямованих на профілактику захворювань, необхідно визначити фактори, що сприяють виникненню патології. Потрібно пам'ятати, що юний спортсмен випробовує на собі одночасно вплив двох груп факторів ризику: від спадкоємної схильності до екологічних проблем і наслідків пов'язаних із заняттями спортом, зокрема, його впливами, що ушкоджують, фізичного й психологічного плану. У проведеному дослідженні вивчені медико-біологічні й соціально-гігієнічні фактори, що впливають на стан здоров'я дітей і підлітків, що займаються в дитячо-юнацькій спортивній школі м. Дубна (табл. 1). Контрольну групу становили 30 школярів, що займаються фізичною культурою за програмою загальноосвітніх шкіл (9-А клас ЗОШ №5 м. Дубна).

У більшості опитаних вихованців дитячо-юнацької школи (90,4 %) виявлено від трьох до шести тренувань у тиждень. Однак кількість тренувань у тижневому циклі в юних спортсменів коливається від 2 (в 0,8 %) до 12-13 (в 5,6 %).

Тривалість одного тренування в 63,2 % учнів-спортсменів становить 1,5-2 годин, при цьому в 61,6 % спортсменів одне тренування в день, однак 38,4 % дітей відзначили, що буває до двох тренувань. Сумарна тривалість тренувань юних спортсменів становить 9-12 годин на тиждень, а 86,4 % школярів, що відвідують тільки уроки фізкультури, займаються фізичними вправами 1-3 години на тиждень. Напружений ритм тренувань зменшує період відновлення юних спортсменів. У результаті 33,6 % з них суб'єктивно почувають, що не відновлюються в дні відпочинку й між тренуваннями.

Таблиця 1. Соціально-гігієнічні фактори здоров'я юних спортсменів (основна група) і школярів загальноосвітніх шкіл (контрольна група)

Часто юні спортсмени приступають до тренувань із почуттям утоми (28,8 %), з вираженою слабкістю й ознаками хвороби (по 6,4 %), небажанням тренуватися (12,0 %). Це позначається на самопочутті й здоров'ї спортсменів, у зв'язку із чим 5,6 % з них оцінюють свій стан після тренувань як незадовільний, а 4,8 % суб'єктивно пов'язують погіршення стану здоров'я з початком спортивної діяльності.

При досліджені режиму сну, з'ясувалося, що в 19 % дітей, що займаються спортом, тривалість сну менш восьми годин, в 72 % - вісім-дев'ять годин, в 9% - більше дев'яти годин. У відповіді на питання: «Чому ви займаєтеся спортом?» - на перше місце 30,4 % вихованців дитячо-юнацьких спортивних шкіл поставили бажання бути фізично здоровими, у гарній фізичній формі хочуть бути 12,8 %, для підтримки високої працездатності займаються спортом 8,8 %; 7,2 % спортсменів вважають, що заняття спортом відволікають від шкідливих звичок, а 3,2 % відзначили, що тренування допомагають зняти стомлення. Сполучення перерахованих вище відповідей зареєстроване в 44,0 % опитаних. Серед інших причин, що визначають мотивацію для занять спортом, зустрічаються наступні варіанти відповідей: бажання бути знаменитим, потрапити в збірну, бути чемпіоном, стати професійним спортсменом.

За матеріалами нашого дослідження, 0,8 % юних спортсменів палять (за даними інших авторів, палять 0,6 % юних спортсменів), у контрольній групі - 2,7 %. Причому 2,4 % спортсменів палять епізодично, що нижче, ніж серед школярів, що не займаються спортом (14,5 % учнів палять час від часу, 2,7 % - викурюють до 5 сигарет у день, а 0,9 % - 5-10 сигарет на день).

Більшість юних спортсменів (85,6 %) і 69,1 % школярів вважають, що паління негативно впливає на стан здоров'я, тільки 24,0 % спортсменів і 8,2% школярів знають про те, що паління погіршує розумову й фізичну працездатність, а 1,8 % школярів відповіли, що паління підвищує розумову й фізичну працездатність; 3,2 % юних спортсменів і 8,2 % школярів відповіли, що паління істотно не впливає на стан здоров'я.

Не вживають спиртні напої 85,6 % юних спортсменів і 86,4 % школярів. Вживають алкоголь раз на місяць і рідше - 11,2 % спортсменів і 5,5 % школярів, раз у два тижні вживають алкоголь 1,6 % спортсменів і 4,5 % школярів. Найчастіше юні спортсмени вживають алкоголь «за компанію», «для полегшення спілкування», «для підняття настрою», а також алкоголь застосовують у стресових ситуаціях і для зняття утоми.

Детальний аналіз питань, що стосується частоти, дози, часу початку вживання алкогольних напоїв і т.п., не виявив істотних розходжень між школярами, що не займаються спортом, і учнями-спортсменами. Як позитивний факт можна відзначити, що всі юні спортсмени ніколи не пробували й не збираються пробувати наркотики.

При виникненні потреби в медичній допомозі лише 12,0 % вихованців дитячо-юнацьких спортивних шкіл звертаються до лікарсько-фізкультурного диспансеру, 72,8 % - у поліклініки за місцем проживання, а 14,4 % - лікуються самі. Це диктує необхідність посилення кваліфікованої медичної допомоги учням-спортсменам на базі медичних пунктів спортивно-освітніх установ.

У формуванні здоров'я дітей важливу роль мають медико-біологічні фактори, такі як стан здоров'я батьків, спадкоємна схильність і ін. Відомо, що в родинах, де дитина має різні соматичні захворювання, батьки вірогідно частіше страждають хронічними хворобами.

Гострі респіраторні захворювання під час вагітності матері відзначені в 9 % підлітків основної групи й в 19 % контрольної. Як показало дослідження, гострі респіраторні захворювання на першому році життя перенесли 24 % юних спортсменів і 46 % школярів, що не займаються спортом. Регулярне перебування дитини на свіжому повітрі відзначають 95 % батьків спортсменів і 82 % батьків школярів. Отже, юні спортсмени випробовують менший вплив негативних медико-біологічних факторів. Спосіб життя дітей тісно пов'язаний зі способом життя батьків. У дитячому й підлітковому віці формуються звички та ціннісні орієнтації людини. В цьому періоді необхідне формування такого способу життя, що сприяв би зміцненню здоров'я. Велике значення має особистий приклад дорослих, їх поводження, взаємини з дитиною.

У результаті дослідження нами встановлено, що на момент народження дитини за своїм соціальним станом 34 % матерів, що виховують дитину-спортсмена, належали до категорії робітників (у контрольній групі - 15 %;, 53 % - до категорії службовців (у контрольній групі - 60 %), інші були студентами (5 %), домогосподарками (6 %), безробітними (2 %). Аналіз соціального стану батьків юних спортсменів виявив наступну картину: 51 % чоловіків є робітниками (у контрольній групі - 16 %), 39 % відносяться до категорії службовців (у контрольній групі - 65 %), інші є військовослужбовцями й учнями.

Привертає увагу той факт, що соціальний стан батьків і загальноосвітній рівень в основній групі нижче в порівнянні з контрольної. Так, вище або незакінчене вище утворення мають 34 % матерів і 45 % батьків в основний, 48 % матерів і 64 % батьків у контрольній групі. Отримані дані довели, що більшість родин і основної, і контрольної груп досить стабільні в матеріальному відношенні, мають гарні житлові умови.

Відомо, що наявність шкідливих звичок у батьків, таких як паління й уживання алкоголю негативно позначається на здоров'ї дітей. За нашими даними, поширеність шкідливих звичок досить висока. Так, курять 12 % батьків юних спортсменів і 5 % батьків школярів, а вживають алкоголь раз у два тижні й частіше 31 % батьків спортсменів і 49 % батьків школярів, що не займаються спортом. Тільки в 3 % родин, що виховують дитину-спортсмена, визнають, що зловживання алкоголем є причиною конфліктів. У дійсності проблем, пов'язаних із уживанням алкоголю в родинах значно більше, на що вказують і інші дослідники. Крім того, як батьки, так і підлітки схильні приховувати пристрасть до алкоголю. Необхідно відзначити, що при встановленні повного психоемоційного контакту відомості про вживання алкоголю були б більше інформативними.

Здоров'я дітей і підлітків, що займаються спортом, багато в чому залежить від виконання режимних заходів - раціонального харчування, дотримання режиму сну й відпочинку, перебування на свіжому повітрі, правильній організації тренувальних занять.

У результаті дослідження встановлено, що в родинах, що виховують юних спортсменів, довільний режим харчування зустрічається значно частіше, ніж у родинах звичайних школярів (77 проти 53 %). Але кратність прийому їжі до дня в юних спортсменів вище. Так, харчуються чотири рази в день і більше 46 % учнів-спортсменів і всього 22 % школярів.

Високі фізичні навантаження підвищують обмін речовин, тому харчування юних спортсменів повинне не тільки перекривати більші енергетичні й пластичні витрати, Властивому зростаючому організму, але й сприяти підвищенню спортивної працездатності й прискоренню відбудовних процесів після тренувань і змагань. Виявлено, що, дотримуючись цього правила, овочеві, м'ясні й молочні продукти учні-спортсмени вживають вірогідно частіше, ніж школярі, що не займаються спортом (відповідно 76 і 52 %), сирі овочі й фрукти щодня вживають 35 % спортсменів і тільки 6 % школярів.

Юні спортсмени вірогідно менше часу проводять біля телевізора (дивляться телепередачі більше 2 год), чим школярі контрольної групи (відповідно 27 і 55 %). Це говорить про те, що систематичні заняття фізкультурою, спортом сприяють відволіканню дітей від пасивної поведінки дотриманню більш раціонального режиму дня.

Великий інтерес представляє вивчення впливу на стан здоров'я підлітків факторів, пов'язаних із середовищем оточення в школі. Школи відображають мікросоціум, у якому діти перебувають значний час, і де формуються ті або певні ситуації, що представляють значні психологічні труднощі. У нашому дослідженні достовірних розходжень в успішності між школярами основної й контрольної груп не виявлено. Однак 4 % батьків, що виховують учня-спортсмена, відзначили, що вчителі кваліфікують поводження їх дитини в школі як незадовільне.

Відомо, що психологічний клімат у родині, сімейні відносини можуть як позитивно, так і негативно впливати на показники здоров'я дітей і підлітків. Часто бувають конфлікти в 9 % родин юних спортсменів і 15 % родин школярів, рідкі сварки, відповідно в 72 і 54 %. Не буває конфліктів в 19 % родин учнів-спортсменів і 31 % родин школярів, що не займаються спортом. Найчастіше причиною конфлікту в родинах юних спортсменів є запальний характер одного з батьків (36 проти 24 % у контрольній групі), матеріальні труднощі (21 і 34 % відповідно), труднощі, пов'язані з вихованням дитини (19 % батьків учнів-спортсменів і 28 % батьків дітей, що не займаються спортом).

Приємно, що 63 % батьків учнів-спортсменів оцінюють відносини у своїй родині як «гарні й відверті» і 4 % - як «погані, конфліктні», у контрольній групі відповіді на ці ж питання відповідно 47 і 13 %.

При вивченні питань медичної активності встановлено, що 53 % опитаних із числа родин учнів-спортсменів звертаються за медичною допомогою тільки при важкому захворюванні дитини, причому 39 % - лише на другу добу хвороби. Рекомендації медичних працівників з лікування дітей повністю виконуються в 51 % родин, що виховують юних спортсменів, і в 28% родин контрольної групи. Основними причинами, з якими зв'язане невиконання призначень з'явилися: недостача часу - 14 %, немає довіри до лікаря - 11 %, відсутність потрібних медикаментів в аптеці - 6 %. Серед інших причин невиконання медичних призначень (20 %) переважають наступні відповіді: висока вартість лікарських препаратів, матеріальні труднощі. Необхідно підкреслити, що 31 % родин основної групи займаються самолікуванням, що є однією з основних причин необґрунтованого використання лікарських засобів, що нерідко приводить до погіршення стану здоров'я юних спортсменів. Звертає на себе увагу той факт, що 5 % матерів основної і 8 % контрольної груп відмовляються від госпіталізації дитини до стаціонару при наявності медичних показань.

Регулярно звертаються за медичними порадами за власною ініціативою 22 % матерів юних спортсменів і 9 % матерів школярів, що не займаються спортом.

Серед ряду причин незадоволеності медичною допомогою найбільш частою є тривале очікування черги до лікаря (30 %). Зареєстроване досить високе число дорікань на «нечутливе відношення медичного персоналу» (14% в основній групі й 24 % у контрольній), а також на недостатню кваліфікацію лікарів (14 і 8,0 % відповідно). Медична активність в обстежених родинах має різний рівень і, як правило, залежить від типу обслуговування і місця проживання. Провідним принципом визначення проблем родини, з погляду дільничного-педіатра, очевидно, повинне бути відношення родини до здоров'я своєї дитини, бажання й можливість батьків створити оптимальні умови для його розвитку, а також бажання виконувати рекомендації лікаря з його виховання.

Так, в 61 % родин, що виховують дитину-спортсмена, батьки вірогідно частіше здійснюють регулярний контроль за організацією режиму дня й харчування (проти 21 % у контрольній групі).

Більшість опитаних (66 % в основній і 65 % у контрольній групі) вважають достатніми свої знання щодо профілактики захворювань дітей. Серед джерел одержання медичних знань батьки, що виховують юного спортсмена, назвали: засоби масової інформації - в 43 % випадків, від знайомих і родичів - в 43 %, популярна медична література - в 26 %, медичні працівники й спеціальна медична література - в 26 і 10 % випадків відповідно.

Досить важливо, що на питання: «Коли отримані медичні знання?» - однакова кількість батьків (32-33 %) як основної групи, так і контрольної відповіли, що необхідні відомості отримані після захворювання дитини. Це свідчить про низьку профілактичну роботу служби охорони матері й дитини, поганої організації гігієнічного навчання й виховання населення, формування здорового способу життя.

Таким чином, школярі, що займаються спортом, є специфічною соціально-демографічною групою й, відповідно, мають певні особливості показників здоров'я, а також умов і способу життя, які необхідно враховувати при розробці науково обґрунтованої системи організаційних заходів, спрямованих на зміцнення їх здоров'я.

2.2 Характеристика ставлення спортсменів до власного здоров'я

Загальновідомо, що рівень здоров'я людини залежить від багатьох факторів: спадкових, соціально-економічних, екологічних, діяльності системи охорони здоров'я. Але, за даними ВООЗ, він лише на 10-12% пов'язаний з останнім фактором, на 15-20 % обумовлений генетичними факторами, на 25 % його визначають екологічні умови і на 50-55 % - умови і спосіб життя людини [1, с. 49]. Таким чином, очевидно, що першочергова роль у збереженні і формуванні здоров'я все-таки належить самій людині, її способу життя, її цінностям, переконанням, ступеню гармонізації її внутрішнього світу і відносин з оточенням. Водночас, сучасна людина в більшості випадків перекладає відповідальність за своє здоров'я на лікарів. Вона фактично байдужа стосовно себе, не відповідає за резерви та здоров'я свого організму, і поряд з цим не намагається досліджувати і розуміти свою душу. Насправді людина зайнята не турботою про власне здоров'я, а лікуванням захворювань, що і призводить до зменшення функціональних резервів організму. Безперечно, відтворення і збереження здоров'я повинно стати потребою та обов'язком кожної людини.

Невиправдане бачення причин нездоров'я лише в поганому харчуванні, забрудненні навколишнього середовища та відсутності належної медичної допомоги. Першочерговим завданням у плані підвищення рівня здоров'я повинен стати не розвиток медицини, а свідома цілеспрямована робота самої людини по відновленню і розвитку функціональних резервів, по прийняттю на себе відповідальності за власне здоров'я, коли здоровий спосіб життя стає потребою. Тому вирішення цієї проблеми вимагає невідкладних і рішучих дій [1, с. 52].

Першим кроком у цьому напрямку може служити виявлення обізнаності щодо здорового способу життя в сучасному суспільстві з метою подальшої їх корекції, а також ставлення особистості до власного здоров'я. У першу чергу це має значення для спортсменів.

Для вивчення рівня обізнаності щодо здорового способу життя нами була розроблена анкета, що складається із 2-х частин.

Опитування проводилося серед учнів ДЮСШ м. Дубна.

Перша частина включає 6 питань, два з яких носять відкритий характер і являють собою незакінчені речення, а в інших пунктах необхідно вибрати одну із запропонованих відповідей (Додаток 1).

Друга частина анкети складається з двох пунктів. У першому пункті пропонується список із 15 цінностей, які необхідно пронумерувати відповідно до їх значимості для опитуваного. У другому пункті зазначені складові здорового способу життя, які також необхідно розмістити за ступенями важливості для здорового способу життя.

При аналізі відкритих питань анкети спортсмени вказували на такі аспекти здорового способу життя, як заняття спортом, відсутність пристрасті до наркотиків, змістовне життя, спілкування з природою, позитивне ставлення до себе, взаєморозуміння в сім'ї, відчуття щастя, помірне вживання алкоголю, правильне харчування, духовне життя, гармонія із собою, відсутність звички до паління, саморозвиток, відсутність безладного статевого життя, загартовування, гігієна, оптимістичне ставлення до життя, режим дня.

Головною ознакою здорового способу життя респонденти називали наступні показники: здоров'я - 39%, гарне самопочуття - 17%, гарний настрій - 13%, внутрішній спокій - 8%, гармонійні відносини в сім'ї - 8%, спорт - 6%, відсутність поганих звичок - 5%, доброзичливе ставлення до інших - 4%.

На запитання „Як ви оцінюєте стан свого здоров'я ?” 38% опитуваних відповіли „на відмінно”, 51% - „на задовільно”, 8% - „не задовільно” і 3% - ”важко відповісти”. Відповідно це свідчить про те, що респонденти перевищують суб'єктивну самооцінку свого стану здоров'я, тому що, згідно з результатами наукових досліджень, та даними МОЗ України 90% молоді мають відхилення в стані здоров'я [1, с. 53].

Рівнем своєї рухової активності повністю задоволені 35% опитуваних, 40% - посередньо задоволені, не задоволені - 18% і 7% - не могли відповісти.

Абсолютна більшість респондентів (92%) дотримуються правил здорового способу життя і бажають покращити рівень свого здоров'я, що свідчить про їх високий рівень свідомості.

У результаті обробки другої частини анкетного матеріалу були виявлені відомості, які викладені в таблиці (табл. 2).

Таблиця 2. Ранги ціннісних орієнтацій респондентів

Як видно з табл. 2, у всіх опитаних здоров'я займає І місце в системі ціннісних орієнтацій.

На основі аналізу даних ранжування складових здорового способу життя, запропонованих у методиці, отримані наступні результати (табл. 3). У респондентів спостерігається така картина: заняття спортом на першому місці (23%), далі - невживання наркотиків (17%), відсутність звички до алкоголю і куріння (14%), змістовне життя (9%), раціональне харчування (5%), не вести безладне статеве життя (4,4%), гармонійні відносини в сім'ї (4%), доброзичливе ставлення до інших (3%), повноцінне духовне життя (2%), позитивне ставлення до себе (1,1%), самовдосконалення (0,5%). Як видно, перші місця належать таким складовим здорового способу життя, як відсутність шкідливих звичок, заняття спортом, що традиційно відносяться до повної і вичерпної характеристики здорового способу життя на рівні особистісного усвідомлення.

Таблиця 3. Ранги складових здорового способу життя респондентів

Отже, провівши наші дослідження, можна зробити наступні висновки: юні спортсмени схильні перейматися станом свого здоров'я, коли хворіють. Але іноді свої недуги вони сприймають як явище тимчасове, не суттєве, швидкоплинне, без негативних наслідків. Серед респондентів присутня практика морально-психологічних установок на усвідомлення цінності індивідуального здоров'я. Респонденти усвідомлюють цінність власного здоров'я, але з іншого боку, притаманний молоді від природи високий темп життя, оптимізм, відсутність життєвого досвіду тощо сприяють формуванню дещо легковажного ставлення до власного здоров'я.

Висновки

Здоров'я - це стан повного психічного, фізичного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань та фізичних вад. Організм може бути абсолютно здоровим, здоровим задовільно, практично здоровим і нездоровим. Абсолютно здоровим уважається той, у кого всі органи та системи розвинені й функціонують нормально, в них немає ніяких хворобливих відхилень.

Заняття фізичною культурою і спортом у дитячому, підлітковому і юнацькому віці стимулюють ріст і розвиток організму, обмін речовин, зміцнюють здоров'я і фізичний розвиток, підвищують функціональні можливості всіх систем, а також мають велике виховне значення. Однак ці заняття забезпечують гармонійний розвиток організму тільки за умови проведення їх з урахуванням особливостей вікового розвитку і під контролем спортивного лікаря.

Погіршення здоров'я підростаючого покоління останніми роками викликає дедалі більше занепокоєння фахівців. У подібних ситуаціях фахівці покладають чималу надію на підвищення рухливої активності дітей та підлітків.

Першочергова роль у збереженні і формуванні здоров'я належить самій людині, її способу життя, її цінностям, переконанням, ступеню гармонізації її внутрішнього світу і відносин з оточенням. Водночас, сучасна людина в більшості випадків перекладає відповідальність за своє здоров'я на лікарів. Вона фактично байдужа стосовно себе, не відповідає за резерви та здоров'я свого організму, і поряд з цим не намагається досліджувати і розуміти свою душу. Насправді людина зайнята не турботою про власне здоров'я, а лікуванням захворювань, що і призводить до зменшення функціональних резервів організму. Безперечно, відтворення і збереження здоров'я повинно стати потребою та обов'язком кожної людини.

Для вивчення рівня обізнаності щодо здорового способу життя було проведено опитування учнів ДЮСШ м. Дубна.

Юні спортсмени вказували на такі аспекти здорового способу життя, як заняття спортом, відсутність пристрасті до наркотиків, змістовне життя, спілкування з природою, позитивне ставлення до себе, взаєморозуміння в сім'ї, відчуття щастя, помірне вживання алкоголю, правильне харчування, духовне життя, гармонія із собою, відсутність звички до паління, саморозвиток, відсутність безладного статевого життя, загартовування, гігієна, оптимістичне ставлення до життя, режим дня.

Головною ознакою здорового способу життя респонденти називали наступні показники: здоров'я - 39%, гарне самопочуття - 17%, гарний настрій - 13%, внутрішній спокій - 8%, гармонійні відносини в сім'ї - 8%, спорт - 6%, відсутність поганих звичок - 5%, доброзичливе ставлення до інших - 4%.

Абсолютна більшість респондентів (92%) дотримуються правил здорового способу життя і бажають покращити рівень свого здоров'я, що свідчить про їх високий рівень свідомості.

У всіх опитаних здоров'я займає І місце в системі ціннісних орієнтацій.

На основі аналізу даних ранжування складових здорового способу життя, запропонованих у методиці у респондентів спостерігається така картина: заняття спортом на першому місці, далі - відсутність звички до алкоголю і куріння, невживання наркотиків, змістовне життя, раціональне харчування, не вести безладне статеве життя, гармонійні відносини в сім'ї, доброзичливе ставлення до інших, повноцінне духовне життя, позитивне ставлення до себе, самовдосконалення.

Отже, провівши наші дослідження, можна зробити наступні висновки: юні спортсмени схильні перейматися станом свого здоров'я, коли хворіють. Але іноді свої недуги вони сприймають як явище тимчасове, не суттєве, швидкоплинне, без негативних наслідків. Респонденти усвідомлюють цінність власного здоров'я, але з іншого боку, притаманний молоді від природи високий темп життя, оптимізм, відсутність життєвого досвіду тощо сприяють формуванню дещо легковажного ставлення до власного здоров'я.

Список використаної літератури

Апанасенко Г.А. Охорона здоров'я здорових: деякі проблеми теорії і практики/ Г.А. Апанасенко// Валеологія: Діагностика, засоби і практика забезпечення здоров'я. - Спб.: Питер, 2003. - С. 49-60.

Бальсевич В.К. Физическая активность человека/ В.К. Бальсевич. - К.: Здоровье, 2007. - 224 с.

Батурин Н.А. Психологія успіху й невдач у спортивній діяльності/ Н.А. Батурин// Психологія в спорті. - 2003. - №6. - С. 15-17.

Беляев B.C. Здоровье, экология, спорт/ B.C. Беляев. - М.: Здоровье, 2000. - 254 с.

БиховськаИ.М. Профилактика травматизма на уроках физической культуры/ И.М. Биховська// Спорт в школе. - 2001. - № 5. - С. 9-13.

БольсевичВ.К. Фізична культура: молодь і сучасність/ В.К.Больсевич // Теорія і практика фізичної культури. - 2005. - №4. - С.2-7.

Виноградов П.А. Физическая культура и здоровый образ жизни/ П.А. Виноградов. - М.: Наука, 2001. - 233 с.

Волков В.Н. Спортивна тренированность: парадоксы и диагностика/ В.Н. Волков// Теория и практика физической культуры. - 2002. - № 10. - С. 10-13.

Гринь Л.В. Травматизм у спортсменов и его профілактика/ Л.В.Гринь // Педагогіка, психологія і медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2002. - № 24. - С. 94-98.

Зубалій М.Д. Концепція розвитку фізичного виховання у сфері освіти в Україні/ М.Д. Зубалій, Б.Ф. Ведмеденко, В.І. Мудрік, О.З. Леонов, І.В. Мудрік, І.О. Остапенко, А.І. Савченко// Основи здоров'я та фізична культура. - 2006. - № 10. - С. 2-3.

Ильинич В.И. Физическая культура респондента/ В.И. Ильинич. - М.: Гардарики, 2003. - 448 с.

КоробейниковН.К. Физическое воспитание: Учеб. пособ./ Н.К.Коробейников. - М.: Высшая школа, 1999. - 383с.

Лисицын Ю.П. Здоровье человека - социальная ценнность/ Ю.П.Лисицын. - М.: Высшая школа, 2003. - 211 с.

Лисицын Ю.П. Концепция факторов риска и образа жизни/ Ю.П.Лисицын// Здравоохранение. - 1998. - № 4. - С. 49-52.

Мартыненко А.В. Формирование здорового способа жизни молодежи (медико-социальные аспекты)/ А.В.Мартыненко, Ю.В.Валентик. - М.: Медицина, 1998. - 192с.

Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры/ Л.П.Матвеев. - М.: ФиС, 2001. - 543 с.

НаумчукИ.И.Развитие теории и практики физического воспитания/ И.И.Наумчук. - М.: Наука, 1999. - 369 с.

ПавловаИ.В.Удосконалювання валеологического утворення респондентів фізкультурного вузу: Автореф канд. дис./ И.В.Павлова. - Омськ, 1999. - 20с.

Пономарева В.В. Физическая культура и здоровье/ В.В. Пономарева. - М.: ГОУ ВУНМЦ, 2001. - 352 с.

Практикум по спортивній психології/ За редакцією І.П.Волкова. - СПб.: Питер, 2002. - 228 с.

Присяжнюк С.І. Проблема фізичного виховання респондентської молоді України/ С.І. Присяжнюк// Основи здоров'я та фізична культура. - 2006. - № 10. - С. 6-7.

Спортивна психологія/ За ред. Р.В. Коваленка. - М.: Физкультура и спорт, 2004. - 229 с.

Спортивная медицина: Учеб. пособ./ Под ред. В.Л. Карпманаю. - М.: Физкультура и спорт, 2005. - 304 с.

Столярів В.І. Концепція фізичної культури і фізкультурного виховання (інноваційний підхід)/ В.І. Столярів// Теор. і практ. фіз. культ. - 1998. - №5. - С.11-15.

Теория и методика физического воспитания/ Под ред. Б.А.Ашмарина.- М.: Физкультура и спорт, 2000. - 325с.

ТрещеваО.Л.Програмно-методические основы обучения здоровому образу жизни учащихся/ О.Л.Трещева// Теория и практика физической культуры. - 2000. - №10. - С. 14-16.

Физическая культура - основа здорового образа жизни/ Под общ. ред. Н.В. Барышевой. - Самара, 2003. - 229 с.

ШиянБ.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів/ Б.М.Шиян. - Тернопіль, 2001. - 360 с.

Яременко О.О. Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи/ О.О. Яременко. - К.: Україна, 2000. - 207 с.

Додаток

Анкета для вивчення рівня обізнаності щодо здорового способу життя

1. Назвіть основні аспекти здорового способу життя.

2. Назвіть головну ознаку здорового способу життя.

3. Як ви оцінюєте стан свого здоров'я?

а) на відмінно

б) на задовільно

в) не задовільно

г) важко відповісти

4. Чи задоволені Ви рівнем своєї рухової активності?

а) повністю задоволений

б) посередньо задоволений

в) не задоволений

г) важко відповісти

5. Чи дотримуєтесь Ви правил здорового способу життя?

6. Чи бажаєте покращити рівень свого здоров'я?

Размещено на Allbest.ru