Значення фізичного виховання для збереження здоров'я

6

6

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Кабінет дошкільної освіти

Реферат

на тему:

Значення фізичного виховання для збереження здоров'я

Виконала:

Кузнєцова Лариса Олександрівна

Кваліфікаційна категорія: спеціаліст

Місце роботи, фах: вихователь ДНЗ №5

Дата проходження курсів: 10.05.2011

Форма навчання: очна

Рівне - 2011 р.

План

Вступ

1. Основні засади організаційної роботи з фізичного виховання

2. Завдання вихователя під час роботи з фізичного виховання

3. Індивідуальний підхід до навчання рухів через розвиток психомоторики

4. Методичні рекомендації про організацію фізкультурно-оздоровчої роботи

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Велику частину потенціалу суспільства першої половини XXI століття складатимуть сьогоднішні діти дошкільного віку. Саме їм належить вирішувати складні соціально-економічні, морально-етичні, національні та інші проблеми, які в даний час хвилюють громадськість.

Зміни, що відбулися в політичному устрої країни, зажадали серйозних реформ в системі і змісті діяльності освітніх інститутів, зокрема, а може бути і в першу чергу, для дітей дошкільного віку.

Стають звичними тривожні дані про системне погіршення стану здоров'я, зниження рівня фізичної і рухової підготовленості дітей дошкільного віку.

У переліку причин, що визначають, на думку багатьох учених, ситуацію, що склалася, називаються зниження загального рівня життя і соціальної захищеності населення, порушення екології місця існування, недосконалість системи медичного обслуговування, недостатнє фінансування освітніх установ і багато інших.

Дошкільний період є одним з найбільш відповідальних періодів життя людини у формуванні фізичного здоров'я і культурних навиків, що забезпечують його вдосконалення, зміцнення і збереження в майбутньому. Сьогодні відомо: 40% захворювань у дорослих були "закладені" в дитячому віці, в 5-7 років. Саме тому дошкільне фізичне виховання повинне формувати рівень здоров'я дитину і фундамент фізичної культури майбутньої дорослої людини, в які входить наступне: позитивне відношення дітей до фізичних вправ, ігор і загартовуючих процедур, до правил особистої гігієни, дотримання режиму дня; початкові знання, пізнавальний інтерес до фізичної культури; початкові навики природних рухів загально-розвиваючого характеру, основи ритміки, правильної постави, уміння орієнтуватися в просторі, участь в колективних діях (іграх, танцях і святах), культура поведінки, самостійність, організованість і дисциплінованість; навики самообслуговування, догляду за інвентарем для занять.

1. Основні засади організаційної роботи з фізичного виховання

Завдання та зміст фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах визначаються вимогами Базового компонента дошкільної освіти в Україні, чинними програмами розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку «Малятко», «Дитина», «Українське дошкілля».

Саме в перші шість - сім років життя у людини закладаються основи здоров'я, довголіття, формується багато рухових навичок, розвиваються фізичні якості (спритність, швидкість, сила та ін.).

Фізичному вихованню сприяє створення відповідних умов (раціонального режиму, харчування та ін.), урізноманітнення організаційних форм фізичного виховання (заняття, ранкова гімнастика, рухливі ігри тощо), підвищення рухової активності протягом дня та інше.

Завдяки високій пластичності нервової системи у дошкільників дуже швидко встановлюються нервові зв'язки й формуються умовні рухові рефлекси. Однак, дитина повинна не тільки вміти користуватися своїми рухами у звичній обстановці, а й у різних умовах, які змінюються (в іграх, під час прогулянок, коли треба перестрибнути через рівчак, підлізти під гілку тощо). Отже, сформована навичка з того або іншого руху повинна бути не тільки міцною, а й достатньо гнучкою (пластичною).

Поряд із формуванням навичок з основних рухів розвиваються фізичні якості: сила, швидкість, спритність, витривалість та інше. Рух треба виконувати не тільки правильно, а й досить швидко або тривалий час (наприклад ходьбу, біг), а для цього потрібний певний рівень розвитку тих або інших фізичних якостей. Для їх відновлення і вдосконалення використовуються загально розвиваючі вправи, основні рухи, вправи спортивного характеру й рухливі ігри.

Під час ігор, виконання різних вправ також дитина виявляє ініціативу, вчиться бути наполегливою в досягненні мети.

фізичний виховання оздоровчий дошкільний

Заняття з фізичної культури, рухливі ігри, особливо сприяють вихованню в дітей дисциплінованості, колективізму, рішучості, сміливості та інших якостей, необхідних людині. Наприклад, щоб стати сміливим, треба навчитися долати страх, стикаючись з небезпекою. На заняттях з фізичної культури деяким дітям буває страшно пройти по гімнастичній лавці, перестрибнути через перешкоду, стрибнути у висоту з розбігу і т.д. Однак, вони (іноді з допомогою вихователя) переборюють свій страх і виконують рух, що, безумовно, сприяє вихованню сміливості. Навчання і виховання на заняттях з фізичної культури взаємопов'язані.

Формування правильної постави та профілактики плоскостопості - одне з основних завдань фізичного виховання дошкільнят. Правильна постава важлива не тільки з естетичного погляду, а ще й тому, що створює сприятливі умови для роботи серцево-судинної системи, дихальної й травної систем, благотворно впливає на самопочуття дитини.

На формування постави великий вплив має статико - динамічна функція стопи. Навіть незначна зміна її форми може спричинити дальшу деформацію, порушення правильного положення таза, хребта, що може призвести до виникнення патологічних дефектів постави. Отже, заходи запобігання плоскостопості повинні посідати належне місце в загальній системі фізичного виховання.

У дошкільному віці важливе значення має формування навичок особистої та громадської гігієни. Це завдання розв'язується протягом усього періоду перебування дітей у дошкільному закладі. Перед вступом до школи дитина повинна вміти вмиватися, чистити зуби, самостійно вдягатися, охайно їсти, підтримувати чистоту в приміщенні тощо.

Здійсненню фізичного виховання дітей дошкільного віку сприяють різноманітні засоби: фізичні вправи, оздоровчі сили природи (сонце, повітря, вода) та гігієнічні фактори.

Фізичні вправи - основний засіб фізичного виховання. Вони всебічно впливають на розвиток дітей. За допомогою і фізичних вправ зміцнюється здоров'я дошкільника, формуються навички життєво - важливих рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння та ін.), розвиваються фізичні якості (сила, спритність, швидкість, витривалість).

Виконання фізичних вправ пов'язане з активним сприйманням навколишнього середовища, з орієнтуванням у просторі, виявленням вольових якостей, різноманітних емоційних переживань.

Правильно організована рухова діяльність справляє істотний вплив на формування психіки дитини. Саме рухи здійснюють безпосередньо практичний зв'язок людини з навколишнім світом і цей зв'язок лежить в основі розвитку її психічних процесів.

Фізичні вправи широко застосовуються в різноманітних організаційних формах (ранкова гімнастика, заняття з фізичної культури, рухливі ігри, тощо).

Дитині властива біологічна потреба в рухах. Обмеженість їх (гіподинамія) негативно позначається на фізичному розвитку дошкільника (затримується ріст, деякі діти набирають зайвої ваги), знижується опірність проти інфекційних захворювань. Таким чином, фізичні вправи є профілактичним засобом проти можливих порушень нормального фізичного розвитку дитини.

Відповідно до Законів України «Про дошкільну освіту», «Про фізичну культуру» одним із пріоритетних напрямків освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах залишається фізичне виховання дітей. Воно спрямовується на охорону та зміцнення здоров'я, підвищення спритності й захисних сил дитячого організму, поліпшення його працездатності, своєчасне формування у малюків життєво - важливих рухових вмінь та навичок, розвитку фізичних якостей і забезпечення належного рівня фізичної підготовленості й фізичної культури взагалі, на виховання стійкого інтересу до рухової активності, потреби в них вироблення звички до здорового способу життя.

Однак організація роботи з фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах потребує вдосконалення. Про це свідчить наявність значної кількості дітей з дисгармонійним фізичними розвитком, а також із недостатнім розвитком основних рухів та фізичних якостей. Фіксується досить високий відсоток дітей, які часто хворіють на респіраторні інфекції та мають хронічні недуги.

Недостатній фізичний розвиток і низька фізична підготовленість дошкільнят здебільшого пояснюється зниженням їхньої рухової активності.

Істотним компонентом в організації фізичного виховання у дошкільному навчальному закладі є співпраця педагогічного колективу з родинами вихованців, просвітницька робота з батьками і персоналом дошкільного закладу. Цей напрямок діяльності забезпечується: організацією змістовної наочної пропаганди (батьківські куточки, інформаційні бюлетені, фото стенди та ін.); обговорення проблем зміцнення здоров'я і фізичного розвитку дітей на батьківських зборах та консультаціях, виробничих нарадах; активним залученням технічного, медичного персоналу та членів родин вихованців до безпосереднього спостереження системи роботи закладу, до підготовки та проведення фізкультурних заходів з дітьми та методичної роботи з педкадрами (педради, семінари і практикуми, педагогічні читання тощо).

Планування та облік роботи з фізичного виховання відображається у діловій документації згідно з «Інструкцією про ділову документацію в дошкільних закладах» та інструктивно-методичним листом «Про планування освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах».

Заняття є основною формою організованого систематичного навчання дошкільників фізичних вправ. Основна мета занять - зміцнювати здоров'я дітей, загартовувати їх організм, формувати навички виконання життєво необхідних рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання та ін.), виконувати позитивні моральні та вольові риси характеру, розвивати фізичні якості та інтерес до доступних дошкільникам видів рухової діяльності. Усі ці завдання взаємопов'язані і розв'язуються комплексно.

Оскільки виховний вплив на дитину в дитячому оздоровчому закладі здійснюється не стільки педагогом, скільки дитячим колективом, одним з найважливіших завдань виховного характеру залишається формування такого тимчасового дитячого колективу, який не пригнічує індивідуальність, а допомагає їй проявити себе всебічно, сприяє розвитку комунікативних навичок. Життя в тимчасовому колективі дає дитині шанс розкритись як особистості, стимулює до активного спілкування та пошуку свого місця в ньому. Виховний потенціал колективу підсилюється цікавими та доступними заходами, у яких є місце кожній дитині.

2. Завдання вихователя під час роботи з фізичного виховання

Специфічною і важливою функцією вихователя дошкільного закладу є охорона і зміцнення здоров'я дітей. Враховуючи слабку опірність організму дитини до хвороб, вихователь повинен створити умови для фізичного розвитку дітей, вживати заходів щодо їх загартовування, зміцнення здоров'я. Для цього він повинен добре знати анатомію дитячого організму, засоби загартовування і фізичного розвитку дитини, реалізовувати останні у дошкільному закладі та проводити відповідну роботу серед батьків, які часто погано підготовлені з цього важливого напряму виховання.

У всіх формах організації фізичного виховання дітей (заняття, рухові ігри, самостійна рухова активність і так далі) увага вихователя спрямовується на виховання мислячої, свідомо діючої в міру своїх вікових можливостей дитини, що успішно опановує руховими навиками, що уміє орієнтуватися в тому, що її оточує, активно долати трудності, що проявляє прагнення до творчих пошуків.

Здійснювати фізичне виховання дітей означає:

1. уміти аналізувати і оцінювати ступінь фізичного здоров'я і рухового розвитку дітей;

2. формулювати завдання фізичного виховання на певний період (наприклад, на навчальний рік) і визначати першорядні з них з урахуванням особливостей кожного з дітей;

3. організувати процес виховання в певній системі, вибираючи найбільш доцільні засоби, форми і методи роботи в конкретних умовах;

4. проектувати бажаний рівень кінцевого результату, передбачаючи труднощі на шляху до досягнення мети;

5. порівнювати досягнуті результати з початковими даними і поставленими завданнями;

6. володіти самооцінкою професійної майстерності, постійно удосконалюючи її.

Фізичне виховання дітей дошкільного віку -- систематичний вплив на організм дитини з метою його морфологічного і функціонального вдосконалення, зміцнення здоров'я, формування рухових навичок і фізичних якостей.

Наприклад, програма “Малятко” до найголовніших завдань дошкільного виховання зараховує турботу про фізичне і психічне здоров'я дітей, забезпеченню якого має бути підпорядкована організація їхнього життя, предметного та соціального середовища, всіх видів діяльності. Основний показник роботи вихователя -- фізично розвинені, загартовані, активні діти, які спокійно і вільно спілкуються між собою та з дорослими.

Роль вихователя полягає у спрямуванні розвитку, створенні розвиваючого середовища, вивченні поведінки та психології дітей, організації їхнього дозвілля. Виховання найменших дітей має на меті розвиток ігрової діяльності, органів чуття, моторики. У роботі з 4-5-річними дітьми сенсорне виховання ускладнюється, для чого використовують різні види ручної праці (малювання на тканині, вітражі, виготовлення декорацій для інсценізацій тощо).

Вихователь обов'язково керує розвагами, спостерігає за дітьми, щоб запобігти травмам. Щоб підвищити інтерес до самостійних занять, вихователь використовує різні прийоми. Наприклад, він доручає кому-небудь винести м'яч та розвісити мішені. До дитини, яка виконує доручення, приєднується ще кілька осіб. Внаслідок цього діти самостійно з інтересом починають займатися метанням м'яча в ціль.

Своїм прикладом вихователь може збудити інтерес до будь-якого руху. Якщо він, наприклад, візьме скакалку і почне стрибати через неї, його відразу ж оточать діти і почнуть виконувати цю ж вправу.

Використовуючи різні способи, вихователь заохочує самостійні заняття фізичними вправами. Він контролює якість виконання рухів, стежить за дозуванням, за поведінкою дітей, якщо треба, то показує і пояснює, як виконувати вправи, дбає про черговість: наприклад, дітям, які довго стрибали через скакалку або котили обруч, пропонує пограти в кеглі або інші спокійні ігри.

Важлива умова поліпшення якості заняття - використання найбільш раціональних способів організації дітей й досягнення оптимального фізичного навантаження на їх організм. Раціональна організація навчання дітей фізичних вправ є однією з основних передумов суттєвого підвищення загальної та моторної щільності занять з фізичної культури.

Загальна щільність заняття визначається як відношення часу, який педагогічно виправданий, до всієї тривалості заняття. Вона передбачає:

1. Організацію дітей, повідомлення навчальних завдань.

2. Підготовку та прибирання фізкультурних посібників, необхідних перешикування дітей під час заняття, та ін.

3. Безпосереднє виконання фізичних вправ та спостереження за ними під час відпочинку, участь у рухливих іграх, розвиток фізичних якостей.

4. Пояснення вихователя, виправлення помилок, допомога дітям, страховка.

5. Використання наочних посібників, показ вправ.

6. Педагогічний контроль.

7. Мотивація дітей.

8. Виховна робота під час заняття.

9. Підбиття підсумків заняття.

Вищезазначені елементи педагогічної діяльності вихователя, які спрямовані на підвищення загальної щільності заняття, постійно доповнюються та зміцнюються залежно від віку дітей, змісту заняття, педагогічної майстерності вихователя та ін.

Особливої уваги вихователя вимагає визначення та регулювання фізичних навантажень, тому що від них суттєво залежить результат застосування фізичних вправ. Під навантаженням слід розуміти певну величину впливу вправ, що виконуються, на ті чи інші органи, системи органів або весь організм у цілому. Відповідно до цього впливу реакції організму та зміни у його стані у значною мірою обумовлює успішність вирішення завдань, які ставляться перед заняттям.

Всі ці фактори вихователь враховує при регулюванні фізичного навантаження у процесі занять. Доцільно чергувати фізичне навантаження з відпочинком, більш інтенсивні рухи з менш інтенсивними, більш складні за структурою з менш складними, засвоєні дітьми вправи з новими.

3. Індивідуальний підхід до навчання рухів через розвиток психомоторики

Засобами рiзних видів діяльності розвиваються психомоторнi здiбностi: пластичність, влучнiсть, координованість, темп, ритм, швидкiсть, спритність.

Так, руховi iгри та вправи сприяють розвитку здібностей оволодіння власним тiлом; хореографічні вправи спрямовуються на оволодінння власною психомоторикою; образотворче мистецтво сприяє розвитку пластичності, спритностi й точностi рухiв обох рук; словесна творчiсть передбачає перетворення почуттів, образiв, переживань у думки; театралiзована діяльність сприяє розвитку міміки, пантоміміки та семантики рухів. Поєднання цих засобiв забезпечить, психомоторну активність дiтей.

Механізмами самомоделювання психомоторної дії від чутливості до творчості до творчості виступають: потреба руху, переживання руху, уявлення про параметри тіла в просторі, різноманітні пози тіла, які дозволяють активізувати пропріоцептивний досвід, психічні образи, які стають алгоритмами рухових дій.

Для фiзичного тiла існує сiм обмежень: гнучкість, статична та динамічна сила, статична та динамічна витривалість, координація та швидкість реакції.

Гнучкiсть - це властивiсть опорно-рухового апарату, що визначає межу рухiв частин тiла. Розрiзняють дві форми її виявлення: активна (характеризується величиною амплiтуди рухiв при самостiйному виконанні вправ завдяки зусиллям м'язів); пасивна (характеризується максимальною величиною амплітуди рухів, що досягається при дії зовнішніх сил). Гнучкість розвивається через подолання меж рухливостi суглобiв.

Для оптимізації гнучкості у дітей 3-6 років використовують вправи, які сприяють розтягненню м'язів і зв'язок опорно-рухового апарату. Вони виконуються з великою амплітудою і дають максимальний ефект за умови систематичного виконання в комплексах ранкової гімнастики, фізкультурних хвилинках, на заняттях фізичної культури. Найраціональнішими є пружинисті (нахили і випрямляння тулуба, напівприсідання) і махові рухи (верхніми і нижніми кінцівками) з різноманітними початковими положеннями.

Сила - здатнiсть людини долати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок зусиль м'язiв. Сила пов'язана з розвитком рельєфної та нормальної мускулатури, надає людинi можливiсть утримувати краси ту форму тiла у русi. Статична сила розвивається збiльшенням навантаження у статичному режимi докладання зусиль. Динамiчна сила розвивається збiльшенням навантаження в динамiчнiй роботi м'язiв.

В першу чергу, роботу по розвитку силових якостей потрібно будувати при дотриманні загальних дидактичних принципів: поступовості, доступності, відповідно до вікових і індивідуальних особливостей дітей. Вправи для розвитку силових здібностей підрозділяються на дві великі групи. До першої відносяться вправи із зовнішнім опором, вагою киданих або штовханих предметів, що викликається. Другу групу складають вправи, обтяжені вагою власного тіла, наприклад повзання, лазіння, стрибки.

Витривалiсть - це здатнiсть людини працювати протягом тривалого часу безперервно або з незначним вiдпочинком. Статична витривалість розвивається збільшенням часу статичного тренування. Динамічна витривалість розвивається через збільшення часу динамічного тренування.

Розвиток витривалості відбувається і в рухомих іграх з багатократними повтореннями дій, виконуваних тривалий час, а також в деяких спортивних вправах. Особливістю їх є та, що безперервно змінюється, як по інтенсивності, так і формою рухів діяльність, що включає мінімально необхідні перерви для зміни водить, введення додаткових перешкод.

Координацiя - це узгодженiстъ рухiв, дiй. Координацiя вдосконалюється повторенням та поступовим ускладненням спеціальних вправ‚ які потребують контролю рiзних елементiв тiла.

Швидкість реакції - це специфічна властивість людини до високої швидкості рухiв, якi виконуються при вiдсутностi значного зовнiшнього опору i не потребують значних енерговитрат. Швидкість проявляється у різних формах: швидкість простої та складної рухової; швидкість одиночного руху; швидкість складного (багатосуглобного) руху, пов'язаного зі зміною положення тіла або переключенням з однієї дії на іншу при відсутності значного зовнішнього опору; частоту рухiв.

Швидкiсть реакції розвивається завдяки виконанням вправ у різному темпі. Тренування тіла потребує використання рiзних методик. Важко назвати спорт, який би гармонiйно розвивав усi якостi. Бiльш рацiональними будуть заняття, побудованi за принципом максимального опрацювання всiх якостей тiла.

Відповідно до особливостей прояву швидкості виділяються дві основні задачі, спрямовані на розвиток швидко виконувати рух. Одна із задач - це вправа на швидкість на початку руху, умінні миттєво реагувати на сигнал (словесний, звуковий). Ця якість необхідна в багатьох рухомих і спортивних іграх (настільному тенісі, баскетболі і ін.), на старті в бігу, плаванні, будь-яких естафетах. Інша задача - учить підтримувати високий темп руху, наприклад, в бігу наввипередки за партнером, при катанні м'яча, обруча. Підбір ігор і вправ для розвитку швидкості визначається загальними дидактичними принципами (відповідність зросту, підготовленості дитини, поступове ускладнення завдань, їх повторність).

Показником спритності у дітей 4-7 років може служити час виконання таких завдань, як біг з поворотами з оббіганням.

Існує два шляхи розвитку спритності. По-перше, спритність зростає при оволодінні новими різноманітними рухами. Протягом дошкільного віку діти постійно придбавають рухові уміння. По-друге, спритність зростає, якщо дається ускладнення, нове поєднання знайомих рухів, змінюються звичні умови виконання руху.

Вправи в спритності вимагають великої чіткості м'язових відчуттів, напруженої уваги. Їх хороше виконання порівняно швидко викликає стомлення, зниження точності координації. Тому їх проводять нетривалий час і на початку рухової діяльності.

4. Методичні рекомендації про організацію фізкультурно-оздоровчої роботи

Із інструктивно-методичних рекомендацій щодо організації фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільному навчальному закладі Міністерства освіти та науки України видно, що потреба дітей в рухах задовольняється лише на 30-50 %. Гіподинамію спричинюють часті респіраторні захворювання, нераціональна побудова рухового режиму й загального режиму дня, недостатнє перебування дітей на свіжому повітрі тощо. Зокрема, на руховому режимі дошкільних дитячих закладів негативно позначаються неправомірне скорочення кількості фізкультурних заходів, відсутність системності у проведенні прогулянок - походів за межі дитячого садка, фізкультурних пауз і хвилинок у процесі навчальної діяльності, розваг, свят тощо.

Щоб усунути ці недоліки, слід приділити основну увагу організації фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах, де було б передбачено правильну побудову та активізацію рухового режиму, надання йому оздоровчого спрямування, дієвий медико-педагогічний контроль і своєчасну лікувально-профілактичну роботу.

Основою системи фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах залишається руховий режим як сукупність поєднуваних і послідовно використовуваних залежно від віку дітей, місця в режимі дня, сезону тощо.

В межах активного рухового режиму щоденний обсяг рухової активності рекомендований для дітей молодшого дошкільного віку, становить 3-4 години, для старших дошкільників - 4-5 год.

Ефективність фізичного виховання забезпечується комплексним застосуванням традиційних засобів фізичного виховання. Це, зокрема: фізичні вправи ( гімнастика, ігри, елементи спорту й туризму); оздоровчі сили природи ( повітря, сонце, вода); гігієнічні чинники ( режим харчування, занять і відпочинку, гігієна одягу, взуття, обладнання та ін.)

Сукупність організаційних форм роботи, обов'язкових для впровадження в освітній процес, становлять: заняття з фізичної культури, фізкультурно-оздоровчі заходи (ранкова гімнастика, гімнастика після денного сну, фізкультхвилинки, фізкультпаузи, загартовуючи процедури); різні форми організації рухової активності у повсякденні (заняття фізичними вправами на прогулянках, фізкультурні свята і розваги, дитячий туризм, рухливі ігри, самостійна рухова діяльність, дні та тижні здоров'я, індивідуальна робота з фізичного виховання).

Фізкультурні заняття є пріоритетними у процесі систематичного, послідовного формування, закріплення і вдосконалення основних рухових умінь і навичок у дітей розвитку їхніх фізичних якостей. Проводяться вони в усіх вікових групах, переважно в першій половині дня - з усіє групою або підгрупами дітей. Встановлена тривалість фізичних занять в межах: для дітей 3-го року життя - 15-20 хв., для дітей 4-го року життя - 20-25 хв., для дітей 5-го року життя - 25-30 хв., для дітей 6-го року життя - 30-35 хв. Такі заняття проводяться двічі на тиждень за загальним розкладом занять у приміщенні або на майданчику (в період з квітня по жовтень за належних погодних умов, систематично, починаючи з середньої групи) і тричі на тиждень під час прогулянок у першій половині дня протягом усього року. Тривалість фізкультурних занять на прогулянках така сама, як і занять у залі, але за холодної днини може подовжуватися на 5 хвилин. Варіативність проведення визначається різними чинниками: пора року і погода (відповідно - одяг та взуття дітей), наявність обладнання та інвентарю, ступінь володіння дітьми рухами. Якщо у дошкільному закладі проводяться заняття з плавання (1-2 рази на тиждень залежно від віку дітей) то у день їх проведення не плануються фізкультурні заняття за розкладом на прогулянці.

З метою активізації рухового режиму в повсякденні як варіант фізкультурних занять на прогулянках 1 раз на тиждень організовується дитячий туризм у формі прогулянок - походів за межі дошкільного закладу (пішки, на велосипедах, лижах або санчатах), але лише за наявності відповідних природно - ландшафтних умов: лісу, лугу, поля, водойми, лісосмуги, парку та ін. Не можна підміняти зазначену форму роботи цільовими прогулянками та екскурсіями за межі дитячого садка, що посідають самостійне місце в освітньому процесі як форми ознайомлення вихованців із довкіллям, природою. Основна мета прогулянок - походів - оздоровлення дітей, запобігання гіподинамії, вдосконалення рухових навичок у природних умовах та розвиток фізичної витривалості. Вони проводяться, починаючи з другої молодшої групи. Їхня тривалість становить: у другій молодшій групі - 15-20 хв., у середній - 20-25 хв., у старшій - 25-30 хв. (в один бік).

Особливого значення набуває самостійна рухова діяльність як форма активізації рухового режиму. Щодня в усіх вікових групах на неї відводиться час у вільні від занять години ранкового прийому, прогулянок, надвечір'я тощо. Завдання педагогів - забезпечити належний рівень та зміст рухової активності дітей завдяки збагаченню їхнього рухового досвіду, створенню необхідної матеріальної бази в приміщеннях зали, груп, рекреацій, на фізкультурному та ігровому майданчиках, використанню інших прийомів непрямого (опосередкованого) й прямого (безпосереднього) керівництва цією формою роботи.

У відведений для самостійної рухової діяльності час з дітьми різних вікових категорій щодня організовується також індивідуальна робота з фізичного виховання. Дітей залучають до неї для ознайомлення з основними рухами, поглибленого розучування їх та закріплення відповідних навичок для усунення відставання в розвитку фізичних якостей (внаслідок невідвідування дитячого садка дошкільного закладу, індивідуальних особливостей стану здоров'я, фізичного і психічного розвитку та інших чинників). Її метою є також активізація малорухливих дітей, запобігання порушення постави і стопи та виправлення їх. Виходячи з аналізу стану здоров'я, фізичного розвитку й підготовленості, інтерес дітей, педагоги визначають мету індивідуальної роботи, добирають потрібне обладнання та інвентар і проводять її з однією дитиною чи з підгрупами по 2-4 дітей.

Для нормального розвитку здорової дитини необхідно багато рухатися, займатися, грати. Гра допомагає пізнавати навколишній простір, розвивати увагу, зосередженість, фантазію, логічне мислення. Для дітей гра - не тільки забава, а важлива і серйозна справа.

Враховуючи провідне значення ігрової діяльності - гра являється одним із складових підготовки дитини до школи.

Корисні різні ігри. Навіть "несерйозні" ігри: у "лікарню", "доньки-матері", "школу". Особливо цінно, коли в таких іграх беруть участь відразу декілька дітей. Це розвиває колективізм, дитина вчиться будувати взаємини, вирішувати виникаючі конфлікти. Діти освоюють доросле життя, систему поведінки, обов'язки. Вчаться виконувати вказівки "дорослого". І головне - все відбувається без примушення, легко і охоче. Розвивається уява - уміння уявити собі, "що було б, якби...".

Рухливі ігри - після попереднього розучування їх на прогулянках - вводяться до різних форм роботи з дітьми (заняття, свята, розваги, походи, фізпаузи тощо). В усіх вікових групах вони посідають важливе місце як самостійна форма роботи з фізичного виховання й проводяться щодня.

Загартовуючи процедури доповнюють усі форми роботи з фізичного виховання підвищуючи їхню ефективність. Для масового використання в режимі дня різних вікових категорій рекомендовано традиційне загартування повітрям (повітряні ванни, прогулянки, сон на свіжому повітрі), водою (місцеві і загальні, контрастне обтирання та обливання, умивання, купання), сонцем (сонячні ванни) відповідно до розроблених нори і методів.

Нетрадиційні загартовувальні процедури, в тому числі інтенсивне загартовування (ходіння босоніж, обтирання холодною водою) та спеціальні лікувально-профілактичні заходи (фітотерапія, аромотерапія, лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапевтичні процедури та ін.) вводяться до загальної системи фізкультурно-оздоровчої роботи за призначенням лікаря, обов'язково за згодою батьків з урахуванням індивідуальних показників стану здоров'я, самопочуттям дітей та типу закладу.

Висновок

Відповідно до Законів України "Про дошкільну освіту", "Про фізичну культуру" одним із пріоритетних напрямків освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах залишається фізичне виховання дітей. Воно спрямовується на охорону та зміцнення здоров"я, підвищення спритності й захисних сил дитячого організму, поліпшення його працездатності, своєчасне формування у малюків життєво - важливих рухових вмінь та навичок , розвитку фізичних якостей і забезпечення належного рівня фізичної підготовленості й фізичної культури взагалі, на виховання стійкого інтересу до рухової активності, потреби в них вироблення звички до здорового способу життя.

Фізичне виховання у дошкільному навчальному закладі здійснюється всією системою різноманітних організаційних форм (щоденні заняття фізкультурою, ранкова гімнастика, рухливі ігри) та ефективними засобами (загартуванням, харчуванням, режимом, гігієнічними процедурами). Воно сприяє фізичному розвитку дітей, розвитку в малят фізичних якостей (швидкості, спритності, сили, витривалості, гнучкості), формуванню постави, зміцненню здоров`я, яке є найціннішим надбанням цивілізованого суспільства. Впливає на інтелектуальний розвиток дітей, їхнє морально-вольове, трудове, естетичне виховання.

Однак організація роботи з фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах потребує вдосконалення. Про це свідчить наявність значної кількості дітей з дисгармонійним фізичними розвитком, а також із недостатнім розвитком основних рухів та фізичних якостей. Фіксується досить високий відсоток дітей, які часто хворіють на респіраторні інфекції та мають хронічні недуги.

Недостатній фізичний розвиток і низька фізична підготовленість дошкільнят здебільшого пояснюється зниженням їхньої рухової активності.

Список використаної літератури

1. Безносиков И.Я. Физкультурно-оздоровительная работа с детьми дошкольного возраста. - Мн.: Четыре четверти, 1999. - 311 с.

2. Буцинская П.П. Общеразвивающие упражнения в детском саду. - М: Просвещение, 1999. - 354 с.

3. Вильчковский Э.С. Физическая культура детей дошкольного возраста. - К.: Здоров'я, 2001. - 299 с.

4. Вільчковський Е.С. Заняття з фізичної культури в дитячому садку. - К.: Знання, 2005. - 334 с.

5. Денисенко Н.Ф. Основні засади організаційної роботи з фізичного виховання дітей //Дошкільне виховання.-2001.-№11.-С.25-27.

6. Дмитренко Т.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей раннього і дошкільного віку. - К.: Знання, 2001. - 269 с.

7. Єфименко М.М. Театр фізичного виховання та оздоровлення дошкільників. - К.: Знання, 2002. - 328 с.

8. Кенеман А.В. Теория и методика физического воспитания детей дошкольного возраста. - М.: Наука, 2005. - 260 с.

9. Мартынов С.М. Здоровье ребенка - в ваших руках. - М.: Наука, 1999. - 311 с.

10. Мащенко М.В. Физическая культура дошкольника. - Мн.: Ураджай, 2000. - 257 с.

11. Осокина Т.И. Физическая культура в детском саду. - М.: Наука, 2001. - 339 с.

12. Роговик Л.С. Весело, без страху. Індивідуальний підхід до навчання рухів через розвиток психомоторики// Дошкільне виховання. - 2000. - № 1. - С. 26-28.

Размещено на Allbest.ru