Тернопільська область належить до невеликих областей України. Її площа - 13,8 тис. км. кв., що становить 2,3% від території держави. Область знаходиться в західній частині України, межує з Рівненською, Чернівецькою, Львівською, Івано-Франківською, Хмельницькою областями.

Область лежить у внутрішній частині Європи, у районах панування західних вітрів і це впливає на формування на її території помірно континентального клімату, рослинного і тваринного світу лісостепу. А положення її в західній частині Подільської височини визначає особливості формування природних комплексів на її території.

Географічне положення Тернопільської області є досить вигідним. ЇЇ розміщення в західній частині правобережного лісостепу - у зоні з родючими ґрунтами і достатнім зволоженням - сприяє розвитку сільськогосподарського виробництва, а положення поблизу індустріального Прикарпаття і Львівсько-Волинського вугільного басейну - розвитку різноманітних галузей промислового виробництва.

Розташування області в регіоні з високою щільністю населення зумовлює переважання трудомістких галузей господарства.

Тернопільська область знаходиться поблизу кордону нашої держави з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією. Це сприяє активному розвитку на її території виробництв, продукція яких може експортуватися в ці країни. Разом з тим, у сучасних умовах переходу економіки України до ринкових відносин область, маючи відносно високий ступінь забезпеченості трудовими ресурсами, може стати регіоном для вкладання інвестицій іноземних фірм. Цьому сприяє розташування області на важливих транспортних магістралях, які з'єднують Київ зі Львовом, Чопом, країнами Європи. Таке положення дозволяє підтримувати тісні економічні зв'язки області зі східними регіонами України, безпосередньо з сусідніми областями та країнами Європи.

Значна компактність території області та центральне положення обласного центру - Тернополя - сприяють розвитку вантажо - та пасажироперевезень між різними частинами області.

Рельєф району дуже різноманітний. Значно розчленована глибокими каньойоноподібними долинами рік місцевість Придністров'я переходить у центральній частині області у слабо хвилясту, майже ідеальну рівнину, яка на півночі змінюється горбогір'ям. Мальовничі ландшафти західної частини області, порізаної густою мережею ярів, балок і річкових долин, мають значні відмінності від ландшафтів східної частини. Ці відмінності значною мірою викликані особливостями геологічної будови території.

Клімат області помірно-континентальний з нежарким літом, м'якою зимою і достатньою кількістю опадів. Тернопільська область розташована в глибині материка і тому на її клімат мають значний вплив континентальні повітряні маси. Вони несуть суху погоду. Узимку сюди проникають відроги сибірського антициклону, які приносять холодну погоду, а влітку, коли він відступає, має вплив азорський максимум. Навесні і на початку осені на територію області проникає континентальне арктичне повітря, яке приносить різке похолодання. В усі пори року територія області перебуває під впливом циклонів, які формуються над Атлантичним океаном. Улітку вони приносять значну хмарність, опади, зниження температури повітря, а взимку - потепління, відлиги, снігопади. На клімат області має вплив також рельєф. Різноманітні форми рельєфу обумовлюють відмінності в температурах повітря, кількості опадів, напрямі та силі вітру у різних частинах області.

Середньорічна температура повітря коливається від 6,9C в центральній частині області до 7,4C на півночі і півдні. Середня температура січня від мінус 5,4C у центральні частині до мінус 4,5C в інших частинах області, липня - відповідно 18 - 18,5 і 18,8C. Опадів випадає 550-700мм на рік у весняно-літній період.

Природно-ресурсний потенціал. Розміщення Тернопільської області в межах Східно-Європейської платформи зумовило утворення тут корисних копалин осадового походження. Серед них найбільшою є група нерудних корисних копалин. На території області розвідано і обстежено понад 300 родовищ корисних копалин цієї групи. Вони розміщені по всій території області і є сировиною для виробництва різноманітних будівельних матеріалів.

Значне поширення в області мають суглинки і глини (понад 100 родовищ), які є сировиною для виробництва цегли і черепиці. Переважна більшість з них - невеликі та середні; до великих належать Тернопільське, Опришківське, Чортківське, Теребовлянське. Глибина залягання глини не перевищує 7 м, а видобування її проводиться відкритим способом. У північній і центральній частинах області є поклади гончарних і вогнетривких глин, які використовуються для виробництва кахлю та гончарного посуду.

Пісковики поширені в Теребовлянському, Чортківському та Бучацькому районах на берегах рік Серету і Гнізди. Вони мають плитчасту будову і використовуються для виготовлення бруківки і як облицювальний матеріал.

Вапняки на території області трапляються у Збаразькому, Підволочиському, Підгаєцькому, Бережанському, Бучацькому і Зборівському районах. Вони використовуються для виготовлення щебеню, облицювальних плиток, стінових блоків, випалювання вапна, а також при виробництві цукру.

Родовища крейди знаходяться в околицях м. Кременця. Поклади залягають близько до поверхні (до 10 м), мають значну товщину, і це дозволяє вести видобуток відкритим способом. Крейда застосовується в комбікормовій промисловості, для вапнування ґрунтів, виготовленні шкільних олівців.

Гіпсові родовища розміщені в Придністров'ї, найбільші з них - між Серетом і Збручем (Заліщицький і Зборівський райони). Товщина пластів досягає 20-25м, запаси оцінюються десятками мільйонів тонн. Гіпс використовується для гіпсування ґрунтів, у медицині, паперовій, хімічній, цементній галузях промисловості тощо.

Поклади мергелю є у західній частині області (Зборівський, Бережанський і Підгаєцький райони). Потужність пластів 18-30м, вони залягають на глибині 15-29 м, й це дає змогу розробляти їх кар'єрним способом. Мергель є високоякісною сировиною для виробництва цементу.

Гравій трапляється в долинах і на проти річкових схилах Дністра, Серету, Золотої Липи. Використовується переважно в шляховому будівництві.

Родовища піску поширені найбільше в західній, північній та центральній частинах області. В основному це будівельні піски. Найбільшими родовищами є Тернопільське і Бережанське. На території Бережанського району розташоване відоме Рогачинське родовище кварцових пісків, які є сировиною для виробництва скла.

Із нерудних корисних копалин в області є також фосфорити, бентоніти. Фосфорити в невеликій кількості трапляються в долині річки Стрипи біля м. Бучача, по берегах Серету між Тернополем і Теребовлею. Їх можна використовувати як мінеральне добриво.

Невеликі поклади бентонітових глин є в Кременецькому і Бучацькому районах. Їх модна застосувати як адсорбційний матеріал.

Паливні корисні копалини на території області представлені незначними запасами бурого вугілля і торфу. Буре вугілля залягає в Кременецькому, Шумському і Збаразькому районах. Запаси його невеликі, якість невисока, тому поклади не розробляються.

В області є понад 50 родовищ торфу, переважна більшість з яких зосереджена в північній і північно-західній частинах області (Кременецький, Шумський, Лановецький, Зборівський, Козівський райони). На найбільших родовищах - Шумському і Денисово-Купчинецькому - проводиться видобуток торфу, який використовується, в основному, для удобрення полів.

туризм тернопільська екскурсійна програма

Рудні корисні копалини на території області незначні і промислового значення не мають. Залізні руди розміщені у вигляді окремих конкрецій серед осадових порід на території Кременецького і Шумського районів. Вміст заліза в окремих місцях досить високий (до 71%), але поклади руд невеликі.

Мідні руди залягають лінзоподібно в девонських відкладах біля Заліщиків. Вміст міді в руді становить 1,5-3,2%, запаси незначні.

Окремі скупчення марганцевих руд виявлені серед неогенових відкладів у західній частині Бережанського району та в Кременецькому горбогір'ї.

Значні запаси нерудних корисних копалин на території Тернопільської області є сировиною для промисловості будівельних матеріалів.

Водні ресурси складаються з поверхневих і підземних вод. Тернопільська область є територією із середнім забезпеченням водними ресурсами. Сумарні потенційні водні ресурси області становлять1,4% від водних ресурсів України. На одну людину припадає 1,4 тис. м. куб. води на рік. По території області протікає понад 2400 річок і потічків. З них 120 річок мають довжину понад 10 км. Найбільшими з них є Золота Липа, Дністер, Серет, Стрипа, Збруч, Горинь та ін. На Тернопільщині майже немає природних озер, проте досить багато штучних водойм - ставків і водосховищ. В області є 19 водосховищ. Загальна площа їх водного дзеркала становить 3450 га. Стави займають площу 5540 га, їх нараховується 659. Незначну площу на території Тернопільщини займають болота. Тернопільська область має значні запаси підземних вод, які використовуються для господарських і побутових потреб населення, промислових і сільськогосподарських підприємств.

Найбільшу площу в області (близько 72%) займають лісостепові опідзолені ґрунти, які об'єднують такі типи: ясно-сірі лісові, сірі лісові, темно-сірі, чорноземи опідзолені. Ґрунтовий покрив Тернопілля сприятливий для вирощування сільськогосподарських культур лісостепової зони. Площа еродованих земель постійно зростає і становить зараз 38,7% від площі ріллі.

Лісові ресурси мають в області ґрунто-, водоохоронне, рекреаційне значення. На промислову переробку поступає незначна кількість деревини. Це визначається невеликою кількістю лісів в області (13,9 % території області). Запаси деревини в Тернопільській області становлять 20,1 млн. м. куб. (0,2% запасів деревини в Україні). Видовий склад лісів такий: хвойні породи - 16,7%, твердолистяні - 79,6%, м'яколистяні - 3,7% від загальної площі лісів.

Область багата на рекреаційні ресурси. Мінеральні води є у Теребовлянському, Тернопільському, Зборівському, Гусятинському, Бережанському та Збаразькому районах, які використовуються для лікування різних захворювань внутрішніх органів, опорно-рухового апарату.

Природно-ресурсний потенціал Тернопільської області - один з головних чинників розвитку та спеціалізації господарства, формування його транспортно-економічних зв'язків. Тому раціональне використання природних ресурсів району, всебічне ресурсозбереження є важливими чинниками розвитку та розміщення його продуктивних сил.

Подільські Товтри

НПП "Подільські Товтри" є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення,. Мікроклімат Кам`янецького Придністров'я формується Товтровим кряжем та каньйонами Дністра i його притокiв, тому тут створилися особливі умови для збереження рідкісних i реліктових рослин, серед яких більшість лікарських. Згідно даним науково-дослідних та контролюючих закладів, територія Пiвденно-Західного Поділля, в центрі якого знаходиться Кам`янець-Подільський, не потрапила в слідові зони суцільного зараження радіонуклідами внаслідок Чорнобильської катастрофи. На території НПП знайдені великі запаси мінеральних вод (типу "Нафтуся", "Миргородська", "Мінська" та інші). Дебет таких джерел складає в середньому 60 куб. м. за добу. На території Національного природного парку "Подільські Товтри" наявність як унікальних рукотворних об'єктів, так і неповторних природних комплексів створили виняткові умови для розвитку туризму не тільки оздоровчого, але й пізнавального (на території парку знаходиться під охороною 129 об`єктів природозаповідного фонду, серед яких є парки і садиби різного ступеня збереження і культурно-історичної цінності, росте 2977 видів, форм і сортів рослин з різних кліматичних зон, в тому числі дерев і кущів 521 вид, з деревно-чагарникової та трав'янистої флори - 395 видів плодових рослин, 620 видів тропічних, 111 видів корисних трав'янистих рослин місцевої та дикоростучої флори, 19 археологічних пам'яток, більше 302 історико-архітектурних пам`яток (в м. Кам`янці-Подільському знаходяться більше 200 об`єктів, в Кам`янець-Подільському районі - більше 63 об`єктів, в Чемеровецькому - більше 27 об`єктів, в Сатановському регіоні - більше 12 об`єктів). На території Національного природного парку виділяються такі функціональні зони: заповідна зона; зона регульованої рекреації; зона стаціонарної рекреації; господарська зона. В цих зонах розташована 21 стаціонарна рекреаційна установа (санаторії, профілакторії, турбази, будинки відпочинку та інше), близько 160 промислових підприємств, колективні та iндивiдуальнi сільські господарства, які наносять шкоду природі. Тому основним завданням НПП є охорона природного різноманіття, створення організованих зон відпочинку та оздоровлення. На території НПП ведеться виробництво екологічно чистих продуктів харчування i відповідно сировини. В даний час ведеться підготовча робота по організації на території НПП "Подільські Товтри" вільної економічної зони, що створить сприятливі умови для подальшого розвитку Національного парку. Багатство i рiзноманiтнiсть природних ресурсів та рекреаційні можливості нашого парку можуть бути основою для створення розвинутої мережі міжнародного туризму, мисливства та рибальства.

Галицький національний парк

Галицький національний парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання типових та унікальних лісових та лісостепових природних комплексів Передкарпаття. Основними напрямками діяльності парку є: охорона екосистем, науково-дослідна робота, туристсько-рекреаційна і еколого-просвітницька діяльність. Згідно з чинним законодавством на території Галицького національного парку встановлено диференційований режим щодо охорони, відтворення та використання природних комплексів та об'єктів. Його територія розподілена на функціональні зони: заповідну, площею 5105,0 га, регульованої рекреації - 4405,0 га, стаціонарної рекреації - 14,0 га і господарську - 5160,8 га. Територія парку розміщена вздовж річки Дністер та пониззі його приток - річок Лімниці, Лукви, Гнилої Липи. До складу території парку включено лісові урочища (загальною площею близько 11 тис. га), водно-болотні угіддя (площа водного дзеркала - 4096 га), ділянки з цінними угрупованнями лучно-степової рослинності, геологічні утворення. Розташування парку на стику трьох фізико-географічних країн (Опілля, Галицька улоговина та Передкарпаття), сприяло збереженню унікального генофонду рослинного і тваринного світу - тут трапляються як подільські, так і карпатські види. На території мешкає близько 5 тис. видів тварин (з них 355 видів хребетних), і виявлено 700 видів вищих судинних рослин. В межах парку зареєстровано 45 видів рослин і 48 видів тварин, занесених до Червоної книги України. Унікальні букові ліси на лівобережжі Лімниці з безліччю карстових скель, лійок і печер вапнякового походження та 80-ти літні діброви з дуба звичайного, заболочене урочище "Корчева", глибоководне карстове лісове озеро "Сімлин" надають паркові неабиякої привабливості і цінності. Тут охороняються "червонокнижні": підсніжник білосніжний, білоцвіт весняний, билинець комарниковий, цибуля ведмежа, рябчик великий, любка дволиста, лілія лісова та пальчатокорінники Фукса і травневий, лунарія оживаюча, венерині черевички і булатка великоквіткова, а також представники тваринного світу - борсук, сова довгохвоста, підорлик малий, лелека чорний та інші. Тут зростають типові та рідкісні лісові рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України: група асоціацій дубових лісів ліщинових, асоціації грабово-дубового лісу плющевого та маренниково-плющевого, грабово-дубового лісу волосистоосокового та яглицевого (старі типові насадження), липово-дубових та кленово-липово-дубових лісів волосистоосокових та яглицевих (типові угруповання), асоціація букового лісу барвінкового. З водно-болотних угідь найбільш цінними в науковому і природоохоронному відношенні є Бурштинське водосховище, річка Дністер та риборозплідні ставки. Ці водойми відіграють важливе значення для збереження видового багатства птахів. Під час міграцій тут скупчується до 20 тис. особин птахів 85-ти видів, на зимівлі реєструється до 3,5 тис. особин птахів 40-ка видів, на території парку розмножується 57 видів птахів. Типовими "червонокнижними" представниками тваринного світу, життя яких пов'язане з водоймами, є: стерлядь, вирезуб, харіус європейський, чернь білоока, гоголь, крохаль довгоносий, скопа, кроншнеп великий, видра річкова, та ін. З рідкісних видів рослин тут зростають плавун щитолистий, сальвінія плаваюча і водяний горіх плаваючий, охороняються водні угруповання, занесені до Зеленої книги України: формація сальвінії плаваючої, глечиків жовтих, водяного горіха плаваючого, плавуна щитолистного. На степових ділянках "Касова гора" та "Каменя" виявлено 25 видів рослин і 8 видів тварин, занесених до Червоної книги України, описано шість рідкісних степових угруповань, занесених до Зеленої книги України: формації ковили волосистої, ковили найкрасивішої, ковили пірчастої, ковили вузьколистої, костриці бліднуватої, осоки низької. Тут охороняються, крім чотирьох видів ковили, також зіноваті подільська та Пачоського, відкасник осотовидний, сон великий, очиток застарілий та ін., а також"чевонокнижні" тварини: пугач, тхір степовий і горностай. Галицький національний природний парк багатий безцінними пам'ятками історії та культури і наділений високим рекреаційним потенціалом, тут є всі передумови для розвитку водного туризму на річках Дністер і Лімниця.

1.2 Огляд визначних історико-культурних ресурсів