Слово "рекреація" (від лат." recreatio ") означає: відновлювати, підкріплювати, освіжати, зміцнювати, підбадьорювати, відпочивати, приходити в себе, відроджуватися, видужувати. [6]

Поняття "фізична рекреація" означає, що в процесі відновлення, одужання, відпочинку переважає рухова активність, використовуються фізичні вправи. Основу змісту фізичної рекреації складає діяльність з використанням фізичних вправ і інших видів рухової діяльності для задоволення специфічних біологічних і соціальних потреб кожної людини або групи осіб. Біологічні потреби переважно пов'язані із задоволенням природної потреби в русі, відновлення тимчасово знижених чи порушених функцій організму та їх активізацією. Соціальні-спрямовані на задоволення потреби людей у розвитку, отриманні задоволення, перемикання з одного виду діяльності на інший, профілактиці несприятливих впливів соціального середовища. Все це необхідно для забезпечення нормальної життєдіяльності людини. [6]

Загальною метою фізичної рекреації є зміцнення фізичного та психічного здоров'я, створення бази для плідної розумової та фізичної праці.

Сам по собі термін "рекреація" ще не являє особливих зв'язків з фізичною культурою, доповнення цього поняття терміном "фізична" (рухова) звужує поняття і висуває на перше місце фізична дія, як головний її елемент.

Необхідно відзначити, що рекреацію, як систему, переважна більшість авторів поділяють на дві частини: активну і пасивну, або рекреацію з фізичною або психічною домінантою (переважно такий підрозділ дозволяє включати в ці дві групи широкий діапазон рекреаційних дій).

Рекреаційна фізична культура - це частина фізичної культури, керований процес використання видів, форм, засобів та методів фізичної культури з оптимізації рухового режиму, всебічного розвитку фізичних, психічних і духовних можливостей людей з метою їх активного функціонування в природному середовищі, виробничій і дозвіллєвій життєдіяльності.

Специфічними рисами фізичної рекреації є відсутність примусу, повна добровільність вибору коштів, часу, місця занять, а також їх форм і методів залежно від особистих бажань, смаків, настроїв і конкретних умов.

Аналізуючи дані літератури, можна виділити наступні ознаки, характерні для фізичної рекреації:

1) ігрова діяльність у вільний час;

2) участь у ній спонтанне і визначається особистим бажанням;

3) вона не приносить доходів;

4) головним чином є сама участь в її процесі;

5) люди беруть у ній участь для збереження і зміцнення здоров'я, для відпочинку, відновлення сил, розваги, вдосконалення особистості, спілкування;

6) правила гри встановлюються в залежності від різних факторів;

7) у заняттях можуть брати участь всі на рівних правах (з урахуванням індивідуальних особливостей);

8) це суспільно-корисна форма використання вільного часу.

Дані ознаки фізичної рекреації цілком відокремлюють її від інших компонентів фізичної культури та в достатній мірі представляють її характер.

На сучасному етапі розвитку наукового знання фізична рекреація, як і раніше найчастіше ототожнюється з такими термінами як оздоровча фізична культура, масова фізична культура. Тому доцільно вказати ряд відмінних особливостей фізичної рекреації - ряд її методологічних проблем. [4]

По-перше, це цільова установка рекреаційних занять - отримання задоволення від рухової активності в інтересах фізичного і психічного здоров'я людини.

По-друге, фізична рекреація тісно взаємопов'язана з іншими видами фізичної культури. Елементи фізичної рекреації використовуються і в спорті, і у фізичному вихованні, і у фізичній реабілітації, отже, фізична рекреація займає центральне місце у структурі фізичної культури. [19]

Існує безліч підходів до систематизації засобів фізичної рекреації. В.М. Видрін (1988) пропонує 3 групи засобів.

1. Різні види прогулянок, екскурсій і розваг на природі

2. Народні фізичні вправи, ігри і розваги (Рінго, літаюча тарілка і пр.)

3. Спрощені ігри з м'ячами.

Ряд фахівців віддають провідну роль рухомим і спортивних ігор в якості засобів фізичної рекреації.

Фізична рекреація відрізняється різноманітністю форм (нерегламентованністю). У цьому випадку мається на увазі теорія діяльності та потреб, коли в процесі діяльності виникають нові потреби, і у тих хто займається виникає необхідність у більш складних за змістом і за формами організації їх рухової активності засобах (на основі отримання задоволення від цих занять).

І.В. Зорін (2002) пропонує цікаву класифікацію, що складається з 4-х форм рекреаційних занять:

1) протягом робочого дня (Г), інклюзивна, тобто включена в робочий час;

2) в кінці робочого дня (II), щоденна;

3) в кінці тижня (III), щотижнева;

4) у кінці робочого року (IV), відпускна.

Індивідуальні самостійні заняття цілком прийнятні для багатьох видів фізичної культури. Набули широкого поширення самостійні заняття оздоровчою ходьбою, бігом, різними видами оздоровчої гімнастики (включаючи, популярні шейпінг і аеробіку),

За багатьма ознаками в науковій літературі терміни „Фізична рекреація" та „Спорт для всіх” ототожнюються як синоніми, при чому спеціалісти не поглиблюючи термінологічних дискусій, погоджуються на практично однакове тлумачення зазначених термінів.

Незважаючи на різні підходи до тлумачення зазначених термінів, всі вони ґрунтуються на аксіоматичних засадах визначення позитивного впливу спеціально організованих форм рухової (фізичної) активності на фізичну підготовленість, фізичний стан та здоров'я людини.

Зміст рухової (фізичної) рекреації полягає на використанні всіх різновидів рухової активності протягом вільного часу з метою відпочинку, для отримання (суспільно-громадська рекреація, фізична рекреація; культурно-розважальна рекреація; творча (креативна) рекреація) задоволення і особистого розвитку. Слід зазначити, що до рекреаційних форм рухової активності не цілком обґрунтованим буде зарахування саме всіх різновидів рухової активності, а лише тих, які відповідають ознакам рекреації. Тут йдеться про ті форми рухової активності, які використовуються лише з метою вдосконалення психофізичних якостей людини, задоволення людської потреби у русі, а в науковій літературі зазначені форми найчастіше окреслюються як фізичні вправи.

Головними класифікаційними ознаками фізичної рекреації виступають наступні ознаки, які і складають її зміст:

фізична рекреація ґрунтується на руховій (фізичній) активності;

головними засобами фізичної рекреації виступають фізичні вправи;

фізична рекреація реалізується у вільний час;

фізична рекреація включає у себе культурно-ціннісні аспекти;

фізична рекреація складається із інтелектуальних, емоційних та фізичних компонентів;

фізична рекреація здійснюється на добровільних, самодіяльних засадах;

фізична рекреація оптимально впливає на організм людини;

фізична рекреація у своєму змісті має виховні і освітні аспекти;

фізична рекреація носить переважно розважальний (гедоністичний) характер;

фізична рекреація реалізується переважно в натуральних (природних) умовах.

Корекційно-компенсаторна функція адаптивної фізичної культури є провідною як для адаптивної рухової рекреації, так і для всіх інших її видів. Підставою для корекції служать відхилення у фізичному та психічній сфері, в стані здоров'я. Як правило, корекція рухових порушень у процесі багаторазового повторення вправ надає і розвиваюче вплив, а функція, що розвиває завжди носить індивідуальний характер, тому її з повним правом можна назвати корекційно-розвиваючою.

Адаптивна рухова рекреація створює початкову базу для різнобічного розвитку фізичних здібностей і рухових навичок, емоційно-вольової сфери, формує передумови для їх подальшого розвитку.

Таким чином, адаптивна рухова рекреація, як і всі інші види адаптивної фізичної культури, покликана за допомогою раціонально організованої, рухової активності як природного стимулу життєдіяльності, використовуючи збереженій функції, залишкове здоров'я, природні ресурси і духовні сили, максимально реалізувати через задоволення можливості організму і особистості для повноцінного життя, самовияву і творчості, соціальної активності та інтеграції в суспільство здорових людей.

Для інвалідів адаптивна рухова рекреація - не тільки біологічно виправдана саморегульована рухова активність, що підтримує емоційний стан, здоров'я і працездатність, але і спосіб подолання замкнутого простору, психічна захист, можливість спілкування, задоволення особистих інтересів, смаків, бажань у виборі видів і форм занять.

У разі придбаної інвалідності або важкого захворювання адаптивна рухова рекреація може і повинна стати першим етапом, першим кроком у напрямку зняття (подолання) стресу і залученні до адаптивної фізичної культури (адаптивному фізичному вихованню, адаптивному спорту та ін)

Основними видами фізичної рекреації є туризм (піший, водний, велосипедний), пішохідні та лижні прогулянки, купання, всілякі масові ігри: волейбол, теніс, городки, бадмінтон, рибна ловля, полювання та ін (Додаток № 1).

За кількістю займаються рекреаційні заняття можуть бути індивідуальними та груповими (сім'я, група за інтересами тощо).

Виділяють такі рекреаційні функції: лікувальна, спрямована на відновлення здоров'я людини; пізнавальна, орієнтована на розвиток духовного потенціалу особистості; спортивна, націлена на розвиток фізичних сил людини. Кожне заняття рекреаційне елементарне може бути віднесено до класу лідируючих або "відомих", в залежності від того, чи є воно цільовим заняттям з позиції рекреації зазначених вище функцій. У цій підставі виділяються:

Цільові - з'явилися головним мотивом рекреаційної діяльності;

Додаткові - не реалізують основну мету рекреації, але урізноманітнюють цикл рекреаційних занять, "оживляючі" його;

Супутні - не дають специфічного рекреаційного ефекту, але необхідні за фізіологічними (сон, особиста гігієна), технологічними (очікування) обмеженнями.

Заняття рекреаційні елементарні - внутрішня цілісна, однорідна, не розділима на технологічні компоненти рекреаційна діяльність. Заняття рекреаційні елементарні є основою для формування програм відпочинку, конструювання циклів рекреаційних занять. За даними зарубіжних соціологів, кількість рекреаційних занять подвоюється, кожні 10 років і в даний час їх налічується понад 50 тис.

Заняття рекреаційні елементарні знаходяться в певній взаємозалежності в рамках одного циклу. З цих позицій їх характеризують: взаємозамінність, альтернативність, тобто можливість без видимого збитку для цілей рекреації замінити одне рекреаційне заняття іншим. Ці відносини створюють можливість урізноманітнити програму відпочинку і в той же час є дуже важливою підставою типізації рекреаційних занять, коли до одного типу відносяться взаємозамінні заняття рекреаційні елементарні, термінологічно об'єднуються поняттям, наприклад "малорухливі ігри" в приміщенні (шахи, доміно, відгадування кросвордів і т.д.); взаємозумовленість, тобто відношення, що приводить до поняття "режим рекреаційної діяльності", до побудови циклів (наприклад, водні процедури слідують за гімнастикою, активні види передують пасивним); протипоказання, ставлення несумісності деякого заняття рекреаційного елементарного з іншим в даний відрізок часу (наприклад, танці і читання)

1.2 Вплив фізичної рекреації на організм людей з особливими потребами