Організація та технологія збуту туристичного продукту фірмою-туроператором "Соліс"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Сучасні технології, рівень концентрації капіталу, виробничих потужностей, кадрового потенціалу дозволяють суб'єктам індустрії туризму здійснювати масове виробництво турпродукту і, реалізуючи його на індивідуальній основі, цілеспрямовано формувати попит, запроваджуючи відповідні маркетингові стратегії. Ефективність функціонування туристичного ринку залежить від ступеня інтегрованості простору (географічного, економічного, правового тощо).

Переважна фінансова та технологічна роль ТНК, що діють в сфері туризму, при зростаючій конкуренції, посилюючи глобалізаційні тенденції, в тому числі й на основі інтегрованого фінансово-інформаційного простору, роблять їх провідними структурами туристичного ринку всіх рівнів, включаючи національний. Національні ринки різного типу утворюють доволі мозаїчну картину, обумовлену характером участі в світовому туристичному процесі.

Зазначені особливості функціонування ринкових структур індустрії туризму знайшли відтворення в геопросторовій організації світового туристичного ринку. Геопросторова організація туризму за умов глобалізації позначилась посиленням диференціації національних ринків та поляризацією туристичної діяльності відповідно до загальних світогосподарських процесів, відбиваючи в цих закономірностях превалюючий вплив законів відносних переваг та формування попиту в діяльності структур індустрії туризму.

Враховуючи закономірності функціонування світового господарства, його ярусність, багатополюсність, асиметричність та сформовані внаслідок цього геопросторові структури світового ринку, вважаємо за можливе в основу формування геопросторової структури індустрії туризму покласти концепції «багатополюсності світу» та «осьового» поділу праці. Геопросторова структура світового туристичного ринку є поліформною, зафіксованою в ареальних та лінійно-вузлових формах. Кожна з цих форм відтворює геопросторові зв'язки та співвідношення елементів та компонентів ринкових структур. Основою формування геопросторової структури індустрії туризму туристичного ринку глобального та макрорегіонального рівнів є «світові міста» - центри ділової активності, які стали вузловими елементами територіальної структури світового господарства, сформованими внаслідок його глобальної транснаціоналізації як центри контролю та управління інтеграційними світогосподарськими процесами.

Диференціація елементів глобальної лінійно-вузлової структури індустрії туризму за рівнем транснаціоналізації, фінансової активності, функцій в інформаційних мережах та розвитку туристичної інфраструктури, дозволили ієрархізувати їх, виділивши головні (Лондон, Токіо, Нью-Йорк), провідні (Чикаго, Лос-Анджелес, Вашингтон, Париж, Брюссель, Франкфурт-на-Майні, Цюріх, Сінгапур, Сан-Паулу) та значні (22 міста) вузли. «Світові міста», як центри в першу чергу фінансово-інформаційної ділової активності туристичного ринку, зв'язані постійними фінансовими та інформаційними потоками, утворюють лінійно-вузлову форму територіальної структури туризму і можуть розглядатись як «опорний каркас» глобального та макрорегіональних ринків.

Територіальна концентрація та інтеграція зазначених вузлових елементів і інтенсивність зв'язків між ними є основою формування «полюсів росту» як ядер поліцентричної світогосподарської структури. Індивідуалізація турпродукту, тобто пристосування масового турпродукту до вимог і потреб конкретного споживача, все одно забезпечується системою маркетингових впливів, спрямованих на формування певного попиту (вид, місце відпочинку, сезон, термін, клас та інші параметри туру задаються виробником і пропагуються серед споживачів).

Таким чином, кризові явища стимулювали перебудовчі процеси в організації діяльності структур індустрії туризму всіх рівнів, обумовили посилення ролі держав як суб'єктів світового туристичного ринку та вплив інформаційно-фінансової складової як його регулятора. Означені процеси збільшують поляризацію діяльності індустрії туризму та стимулюють розшарування туристичного ринку, яке на глобальному рівні закріплюється в таких формах геопрострової організації як континентально-океанські макрорегіони, «полюси росту» та зони значного туристичного потенціалу, вузли опорного каркасу фінансово-інформаційної ділової активності, що мають розподільчі функції регуляторів попиту/пропозиції на ринку туристичних послуг.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА

ТЕХНОЛОГІЇ ЗБУТУ ТУРИСТИЧНОГО ПРОДУКТУ

1.1 ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ТУРИСТИЧНОГО

ПРОДУКТУ

туристичний продукт маркетинговий збутовий

Перш ніж дати визначення туристичного продукту, розглянути його складові та принципи формування (виробництва), коротко зупинимось на характеристиці послуги як специфічного виду товару.

Товаром взагалі називаємо те, що може задовольнити будь-яку необхідність суспільства або окремого індивідуума і пропонується для продажу на ринку. Товар може бути матеріальний (олівець, стіл, стілець) і нематеріальний (ідея, винахід, послуга). Найкращим товаром є той, який може якнайповніше задовольнити будь-яку необхідність по прийнятній ціні.

Послуга - це будь-яка дія чи вигода, яка надається однією стороною іншій і на відміну від товару має специфічні, тільки їй притаманні характерні риси.

До переліку таких особливостей можна віднести її незбереженість, уявність, зміну якості та ін.

Незбереженість послуги визначається тим, що вона надається одноразово і її неможливо залишити для використання ще раз. При повторному використанні це вже буде нова послуга.

Уявність послуги - це уява результату, який буде після отримання послуги. Але ніяку послугу неможливо побачити до її отримання.

Зміна якості послуги - якість послуги змінюється в кожний момент її надання. Кожна нова послуга надається в змінених умовах: настрій, стан здоров'я, вплив зовнішнього середовища, пора року, ступінь втоми та ін.

Згідно з Міждержавним стандартом (ГОСТ 28681.0), "Туристична послуга - результат діяльності туристичного підприємства по задоволенню відповідних потреб туристів".

До складу туристичних послуг входять: бронювання, оформлення документів, всі види перевезень, розміщення, харчування, екскурсії й атракції, медичний супровід і страхування, послуги гідів-перекладачів та інше забезпечення. Перелік послуг кожного туру різний і визначається програмою перебування.

Туристична послуга є складовою туристичного продукту. І якщо туристична послуга може бути придбана і спожита тільки в місці її виробництва, то туристичний продукт може бути придбаний і за місцем проживання, але спожитий тільки на місці виробництва туристичних послуг.

Інколи туристичний продукт асоціюють з поняттям "туристичний пакет", тобто основним (обов'язковим) комплексом послуг, які надаються під час подорожі по індивідуальному або груповому плану та мають серійний характер і пропонуються в широкий продаж. Але туристичний продукт - це набагато ширше та вагоміше поняття, про що мова піде трохи нижче. Туристичний ж пакет включає мінімальний набір обов'язкових елементів, необхідних для здійснення подорожі.

Туристичний центр - це місце відпочинку туриста, яке об'єднує всі його рекреаційні можливості: природні, культурно-історичні, екологічні, етнічні, соціально-демографічні, інфраструктури. Цей елемент туристичного пакету належить до обов'язкових, оскільки без об'єкта інтересу неможливо організувати подорож. Але необхідно пам'ятати, що навіть в одному регіоні може бути декілька туристичних центрів. Наприклад, м. Львів і м. Трускавець розташовані в одній області, але це різний комплекс рекреаційних можливостей, які не можна перенести в будь-яке інше місце.

Транспорт - це засіб пересування, за допомогою якого можна добратися до туристичного центру. Це може бути літак, теплохід, поїзд, туристичний автобус, автомобіль та ін. Значну частину витрат вартості турпакету складають витрати на перевезення. Чим більш комфортабельний і швидкісний вид транспорту використовується, тим вища вартість подорожі.

Послуги розміщення - це конкретний готель, який пропонується туристу в туристичному центрі на час подорожі. Послуги харчування не включаються окремим елементом в туристичний пакет, оскільки в туризмі вони складають частину послуг розміщення. Існує декілька комбінацій розміщення і харчування:

- ВВ - розміщення + сніданок;

- НВ - напівпансіон: розміщення + сніданок + вечеря;

- FP - повний пансіон: розміщення + сніданок + обід + вечеря.

Має місце також і відмінність у формі обслуговування. Система "А ля карт" передбачає вільний вибір клієнтом страв, які пропонуються в меню ресторану.

"Табль дот" - обслуговування по єдиному для всіх клієнтів меню без права вибору.

"Шведський стіл" - вільний вибір виставлених на загальний стіл страв та самообслуговування.

Що ж придбав турист, викупивши комбінацію ВВ чи НВ? Перш за все, свободу вибору, оскільки в цьому випадку він може сам моделювати програму перебування в туристичному центрі, на власний розсуд вибрати ресторан чи - відправитись на екскурсію, де передбачений обід.

Трансфер - доставка туриста від місця прибуття (аеропорт, залізнична станція, морський вокзал) до місця розміщення (готель, мотель, кемпінг), де він буде проживати, а також зворотна доставка до місця відправлення.

Трансфери здійснюються з використанням автобусів, таксі чи навіть лімузинів, якщо такого типу трансфери включені в турпакет або замовлені туристом.

Таким чином, туристичний пакет, який об'єднує обов'язкові туристичні послуги, відрізняється від туристичного продукту тим, що це мінімальний набір послуг, які можуть бути розширені за рахунок додаткових туристично-екскурсійних послуг, товарів та інших послуг і разом складатимуть туристичний продукт.

Туристичний пакет - це тільки частина туристичного продукту, точніше обов'язкова частина туру, який може бути більшим або рівним турпакету.

Отже, туристичний продукт - це сукупність речових (предметів споживання) та неречових (у формі послуг) споживчих вартостей, необхідних для задоволення потреб туриста, які виникають у період його туристичної подорожі.

Тур - це первинна одиниця туристичного продукту, яка реалізується споживачу як єдине ціле, на визначений маршрут та конкретний термін.

Закон України "Про туризм" дає наступне визначення: "Тур - туристична подорож (поїздка) за визначеним маршрутом у конкретні терміни, забезпечена комплексом туристичних послуг (бронювання, розміщення, харчування, транспорт, рекреація, екскурсії тощо)".

Складовими туру є туристичний пакет та комплекс послуг на маршруті, які клієнт просить включити в обов'язкову програму і сплачує за них заздалегідь.

Розрізняють два основних види туру:

- пекидж-тур - комплексна туристична послуга, яка містить в собі розміщення, харчування, екскурсійне обслуговування, транспортні, побутові, спортивно-оздоровчі та інші послуги.

- інклюзив-тур - окремі туристичні послуги: харчування, розміщення, транспорт, екскурсійне обслуговування (на вибір).

На практиці більшою популярністю користується інклюзивний тур, коли турист замовляє мінімальний набір основних послуг, купуючи додаткові послуги при необхідності.

Додаткові туристично-екскурсійні послуги - це послуги, не передбачені ваучером чи путівкою і доводяться до споживача в режимі його вільного вибору.

Додаткові послуги не входять в основну вартість путівки. До них належать прокат, побутове обслуговування, додаткове харчування, стоянка для автомобіля, зберігання речей, розваги, придбання квитків, користування міні-баром і т.п.

Товари - це специфічна матеріальна частина туристичного продукту (туристичне спорядження, буклети, сувеніри, листівки, плани і карти міст і т.п.) та неспецифічна частина туристичного продукту, куди входить велика кількість товарів, які є дефіцитними або більш дорогими в місцях постійного проживання туристів.

Як свідчить статистика, структура вартості туристичного продукту при організації туристичної поїздки з України, наприклад в Болгарію, складає:

ТП(100%) = Т(45-50%)+ДТЕП(35-40%)+ Т(10-20%),

де: ТП - вартість туристичного продукту;

Т - вартість туру;

ДТЕП - вартість додаткових туристично-екскурсійних послуг;

Тв - вартість куплених товарів.

І зовсім іншою буде структура туристичного продукту при організації комерційної поїздки в Туреччину або Китай, де у відсотковому відношенні буде переважати вартість куплених товарів.

Туристичний продукт оцінюється як сумарний обсяг товарів і послуг, вироблених в сфері туризму. Він може бути оцінений двома способами:

а) як сума всіх проведених затрат на виробництво турпродукту;

б) як сума всіх витрат туристів, тобто дохід від туризму.

Отже, сумарний обсяг товарів і послуг, вироблених (спожитих) у сфері туризму, і є валовим туристичним продуктом, який і в першому, і другому випадках вимірюється у вартісному виразі.

Виробництво туристичного продукту - це процес перетворення ресурсів на туристичний продукт, який відбувається на різних господарюючих суб'єктах: від натурального селянського господарства до сучасного підприємства.

Комплексна система організації виробництва такого продукту називається індустрією туризму, яка об'єднує спеціалізовані підприємства, організації та установи. Згрупуємо їх за спеціалізацією:

1. Підприємства, які надають послуги по розміщенню:

- готелі, мотелі, кемпінги;

- пансіонати, приватні будинки і квартири;

- туристичні бази, будинки відпочинку, притулки;

- інші засоби розміщення.

2. Підприємства харчування:

- ресторани, їдальні;

- кафе, бари;

- фабрики-кухні та інші.

3. Транспортні підприємства;

- автопідприємства;

- авіаційні підприємства;

- залізничні відомства;

- підприємства морського та річкового транспорту.

4. Туристичні фірми по виробництву та реалізації туристичного продукту:

- туристичні бюро (туроператори);

- туристичні агентства;

- екскурсійні бюро;

- бюро реалізації путівок.

5. Рекламно-інформаційні туристичні установи:

- рекламні агентства;

- рекламні бюро;

- інформаційні агентства.

6. Виробничі туристичні підприємства:

- фабрики з виробництва сувенірів;

- підприємства з виробництва туристичного спорядження;

- підприємства з виробництва комплектуючих для готелів та туристичних офісів (меблі, спальні предмети та ін.).

7. Підприємства торгівлі:

- магазини з реалізації туристичного спорядження;

- магазини з реалізації сувенірів;

- пункти прокату.

8. Підприємства дозвілля:

- кіноконцертні зали;

- клуби за інтересами;

- зали ігрових автоматів та ін.

9. Заклади самодіяльного туризму:

- туристичні клуби;

- альпіністські, водні, спелеологічні клуби;

- кінні, велосипедні та інші клуби.

10. Навчальні та науково-проектні туристичні заклади:

- вищі і середні спеціальні навчальні туристичні заклади;

- інститути підвищення кваліфікації та перепідготовки;

- навчальні курсові комбінати;

- науково-дослідницькі та проектні інститути.

11. Органи управління туризмом:

- комітети, департаменти, управління туризму;

- громадські туристичні організації та об'єднання.

Але це далеко не повний перелік підприємств, організацій установ, які беруть участь у виробництві туристичного продукту. Туристичну індустрію опосередковано формують підприємства зв'язку і торгівлі, дорожні і комунальні служби, прикордонні і митні переходи та багато інших.

Життєвий цикл туристичного продукту Будь-який продукт, навіть із найкращими споживчими властивостями, рано чи пізно витісняється з ринку іншим, більш вдосконаленим. Не може бути вічного продукту, бо з часом попит на нього падає і отриманий від реалізації прибуток настільки малий, що подальша торгівля ним стає економічно невигідною.

Кожний продукт, в тому числі туристичний, проходить у своєму розвитку чотири послідовні стадії: впровадження, зростання, зрілість і спад.

Впровадження - початкова стадія життєвого циклу, на якій створюється ринок для нового продукту. Вона характеризується повільними темпами зростання обсягу продажу і можливими втратами (високі затрати на виробництво і маркетинг). Тривалість стадії впровадження залежить від якості продукту, його відповідності потребам споживачів, правильно обраної стратегії маркетингу і послідовної її реалізації.

Стадія зростання настає з визнанням покупцями продукту і швидким збільшенням попиту на нього. Збут розширюється, а за ним зростає і прибутковість.

Відносно високі прибутки залучають нових виробників, конкурентна боротьба загострюється. Фірми, які раніше від інших запропонували продукт, мають значні конкурентні переваги, але, незважаючи на це, вони повинні турбуватися про подальше вдосконалення свого продукту, оскільки підприємства, які пізніше налагодили виробництво такого ж продукту, будуть його поліпшувати і розвивати, щоб потіснити лідерів.

Стадія зрілості характеризується уповільненням зростання обсягу продажу, його стабілізацією і навіть падінням в міру наповнення ринку. Більшість споживачів уже скористались продуктом і їх коло практично не розширюється. Особливе значення набуває так званий "феномен вірності", який спонукає знову скористатися уже відомим продуктом. Формується коло постійних клієнтів. На цій стадії конкуренція досягає максимуму. Прибутки починають зменшуватись, хоча залишаються досить високими.

Спад проявляється в різкому скороченні обсягів продажів і прибутку. Він часто зумовлений зміною потреб покупців або появою на ринку нових продуктів. На стадії спаду в підприємства є декілька альтернативних варіантів дій:

- можна зменшити існуючі пропозиції;

- можна покращити (оживити) продукт і в такий спосіб зміцнити Його становище на ринку;

- переглянути канали збуту або вийти на інші ринки;

- зупинити виробництво продукту.

Який варіант вибере підприємство, визначається конкретною ситуацією.

Організації, які займаються формуванням і реалізацією турів, наданням різноманітних туристичних послуг, називаються туристично-екскурсійними.

На практиці вони можуть називатися по-різному: туристичні фірми, туристичні бюро або агентства, бюро подорожей, екскурсійні бюро і т. ін. Але щодо виду підприємницької діяльності на туристичному ринку їх можна поділити на туристичних операторів (туроператор) і туристичні агентства (турагент).

Терміни "туроператор" і "турагент" визначають напрямок діяльності туристичного підприємства:

Туроператор - юридична або фізична особа (мається на увазі підприємець), яка здійснює на основі ліцензії діяльність по формуванню, просуванню та реалізації туристичного продукту.

Туроператорами називають:

- туристичні організації (підприємства), які мають власні або орендовані засоби туристичного обслуговування і пропонують своїм клієнтам комплекс послуг; - оптових посередників між турагентствами і підприємствами туристичної індустрії, до яких належать фірми і організації, зайняті обслуговуванням туристів, але не відносяться напряму до туризму, а є представниками інших галузей економіки. Це транспортні компанії, підприємства громадського харчування, страхові фірми, спортивні, культурні заклади та ін.

- Основні завдання туроператора - створення туру, підкріпленого програмою обслуговування. Програма обслуговування - план заходів, спрямованих на задоволення інтересів подорожуючих, які визначають призначення і вид туру.

- За видом діяльності туроператори можуть бути: - туроператорами масового ринку-продають велику кількість турпродукту, сформованого на масовий попит та наперед визначені місця відпочинку; - спеціалізованими туроператорами - це оператори, які спеціалізуються на окремо визначеному продукті або сегменті ринку (певна країна, певний вид туризму і т. ін.).

За місцем діяльності туроператори бувають:

- внутрішні оператори - формують турпродукт для споживання громадянами своєї країни в межах країни;

- виїзні оператори - формують турпродукт для споживання громадянами своєї країни за кордоном;

- оператори на прийомі - базуються в місці призначення і обслуговують прибулих іноземних туристів.

В більш загальному смислі туроперейтингу туроператорів прийнято поділяти на ініціативних і рецептивних.

Ініціативні - це туроператори, які відправляють туристів за кордон або інші регіони за домовленістю з приймаючими операторами або безпосередньо з туристичними підприємствами.

Рецептивні - це туроператори на прийомі, тобто ті, які комплектують тури і програми обслуговування в місцях прийому і обслуговування туристів, використовуючи прямі угоди з постачальниками послуг.

Туроператор виконує головну роль у туризмі, тому що саме він розробляє туристичні маршрути, наповнює їх послугами, забезпечує функціонування турів і надання послуг, готує рекламно-інформаційні видання по своїх турах, розраховує ціни, передає тури агентам для їх наступної реалізації.

Турагент - це юридична або фізична особа (підприємець), яка здійснює на основі ліцензії діяльність по просуванню і реалізації сформованого туроператором туру (туристичного продукту).

Турагент у разі необхідності до придбаного туру додає вартість проїзду туристів від місця формування групи до першого на маршруті пункту розміщення і від останнього на маршруті пункту розміщення до місця формування групи.

Основне завдання турагента або турагентства: - повне і широке висвітлення можливостей відпочинку і подорожей по всіх наявних турах, курортах, туристичних центрах; - просування інформації про власні можливості за допомогою реклами; - організація продажу туристичного продукту з урахуванням специфіки і особливостей туристичного ринку.

З погляду спеціалізації, турагентства можуть бути багатопрофільними, тобто здійснювати комплексне обслуговування різних за запитами клієнтів, і спеціалізованими, які спеціалізуються на певних видах обслуговування (організація ділових, спортивних та інших поїздок).

Туристичне підприємство може бути одночасно і туроператором, і турагентом. Наприклад, бюро розробляє маршрути як туроператор і частково самостійно продає їх безпосередньо споживачу, а більшу частину продає турагенту, одночасно як турагент купує тури в іншого бюро (туроператора) і продає їх своїм туристам.

Схему просування туристичних послуг представлено на рисунку 1.1.

Рис. 1.1 ? Схема просування туристичних послуг

Турагенти і туроператори можуть мати різні форми власності. Вони можуть бути приватними, державними, акціонерними товариствами, але їх підприємницька діяльність і ринкові функції від цього не змінюються.

Різниця між туроператором і турагентом не тільки у формуванні туристичного продукту та його реалізації, а й у системі доходів. Дуже часто туроператор купує окремі послуги, з яких потім формує комплексний туристичний продукт зі своїм механізмом ціноутворення. Водночас турагент діє як роздрібний продавець і його прибуток формується з комісійних від продажу чужого туристичного продукту; турагент реалізує туристичний продукт (часто й окремі послуги) за реальними цінами туроператора або виробника послуг.

Різниця між туроператором і турагентом також у приналежності туристичного продукту. Туроператор завжди має запас туристичного продукту для продажу, а турагент замовляє певний продукт або послугу тільки тоді, коли клієнт проявляє зацікавленість у придбанні.

В цілому, як і будь-яка сфера діяльності, операторська та агентська діяльність у туризмі вимагає високої кваліфікації і професіоналізму, глибоких знань технології, маркетингу і ринку.

Отже, ми можемо виділити основні моменти, на які повинні постійно звертати увагу туроператори і турагенти:

- майбутнє туристичного підприємства залежить від того, наскільки послідовно і рішуче воно буде боротися за своє місце на ринку;

- ринок постійно змінюється, старі можливості можуть вичерпатися, а нові - змінитися;

? необхідно сприймати з розумінням той факт, що якщо фірма з успіхом продає свій туристичний продукт певний період, то так буде завжди.

Тому необхідно шукати нові можливості, розробляти нові види туристичних пропозицій.

- теперішній час більше, ніж раніше, вимагає від працівників туристичної сфери знань, спритності, ефективності дій, тобто професіоналізму. Формувати та продавати тури - це набагато складніше, ніж просто приймати заявки; - краще спеціалізуватись на виробництві і реалізації високодохідного і якісного туристичного продукту;

- необхідно постійно турбуватись про оновлення свого продукту через удосконалення послуг, диверсифікацію, урахування моди і ринкових тенденцій. Головним завданням як турагента, так і туроператора є зміцнення свого становища на туристичному ринку й отримання стабільного прибутку.

1.2 ОРГАНІЗАЦІЯ ЗБУТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНОГО

ПІДПРИЄМСТВА

Для забезпечення ефективної реалізації туристичних послуг підприємство індустрії туризму має здійснювати комплекс заходів, що знаходять своє вираження у формуванні маркетингової збутової стратегії.

Необхідно враховувати, що в сучасних умовах збут розглядається усього лише як один з багатьох елементів маркетингу. Пітер Дракер визначив мету маркетингу так: “Мета маркетингу - зробити зусилля по збуті непотрібними. Мета - знати і розуміти клієнтів настільки добре, щоб товар чи послуга підходили їм і продавалися самі” [Дракер]. Це зовсім не означає, що зусилля по збуті і його стимулюванні втрачають своє значення. Тут мова йде про те, що вони стають частиною більш масштабного комплексу маркетингу. Більше того, практика маркетингу свідчить, що збут має розглядатися не як одноразовий захід, а як елемент глибоко продуманої довгострокової стратегії фірми.

Роль збуту в маркетинговій діяльності обумовлена наступними обставинами:

Ш у сфері збуту остаточно визначається результат усіх маркетингових зусиль підприємства;

Ш пристосовуючи збутову мережу до запитів споживачів, створюючи їм максимальні зручності до, під час і після придбання продукту, підприємство має значно більше шансів для виграшу в конкурентній боротьбі;

Ш під час збуту відбувається виявлення смаків і переваг споживачів.

Той факт, що прибуток у кінцевому підсумку реалізується в сфері збуту, пояснює пильну увагу, що приділяє кожна турфірма організації й удосконаленню своїх збутових операцій.

Розробка і реалізація збутової стратегії вимагає рішення наступних принципових питань:

Ш вибір каналів збуту;

Ш вибір посередників і визначення прийнятної форми роботи з ними.

Збутова стратегія є однією із складових комплексу маркетингу підприємства і не може реалізуватися у відриві від інших маркетингових заходів.

Разом з тим, з огляду на специфіку роботи турфірми, для неї важливо не лише виробити продукт, але довести його до цільового споживача в максимально зручній для нього формі, у найкоротший час і з максимальним економічним ефектом для самого підприємства. Тому збутова стратегія є однією з найважливіших частин загального маркетингу туристичного підприємства.

Як і інші елементи маркетингової стратегії, збутова стратегія повинна бути тісно пов'язана з загальними цілями і завданнями туристичного підприємства, узгоджуватися зі стандартами, що діють всередині підприємства, і бути спрямованою на максимальне задоволення потреб клієнта по місцю, формі і часу придбання турпродукту.

Збутова стратегія туристичного підприємства розробляється на основі загальної стратегії маркетингу підприємства з урахуванням всіх інших її компонентів (продукт, ціна, комунікації).

Процес розробки збутової стратегії проходить наступні етапи:

1. Визначення зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на організацію збутової мережі;

2. Постановка цілей збутової стратегії;

3. Вибір каналів збуту (розподілу) і методів управління ними;

4. Аналіз і контроль за функціонуванням збутової мережі.

Визначення зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на організацію збутової мережі, припускає детальне вивчення споживачів, їх місцезнаходження, оцінку збутової діяльності конкурентів, визначення можливостей і обмежень по розширенню обсягів продажів.

Постановка цілей збутової стратегії тісно пов'язана з цілями маркетингової діяльності туристського підприємства. Основною метою при цьому є доведення продукту до споживача в максимально зручній для нього формі, у найкоротший термін і в доступному місці.

Вибір каналів збуту (розподілу) і методів управління ними здійснюється виходячи з цілей і задач збутової стратегії підприємства, обсягів збуту і швидкості звертання. Найважливішими критеріями вибору каналів збуту туристського продукту є керованість каналу, велика гнучкість і здатність адаптуватися до вимог споживача, а також можливість підвищення ефективності його використання.

Аналіз і контроль за функціонуванням збутової мережі припускає системну оцінку здійснюваних заходів з метою нагромадження інформації про ефективність діючої збутової мережі, визначення шляхів підвищення її ефективності, а також розробки коригувальних заходів [Дурович].

Основними показниками для аналізу функціонування збутової мережі є: обсяги реалізації, витрати на підтримку обраних каналів розподілу, швидкість звертання, швидкість і якість обслуговування споживачів, дотримання встановлених стандартів, методів і технологій обслуговування.

Канали збуту туристичного продукту

Канал збуту (по визначенню Філіпа Котлера) - це сукупність фірм або окремих осіб, що приймають на себе або допомагають передати комусь іншому право власності на конкретний товар або послугу на їх шляху від виробника до споживача [Котлер].

З огляду на специфіку туристичного бізнесу, де туристичне підприємство часто не здійснює виробництва конкретних послуг, а лише формує туристичні продукти, тому під каналом збуту (розподілу) у туризмі слід розуміти сукупність способів організації продажу туристичного продукту туристичним підприємством споживачеві.

Канали збуту характеризуються числом рівнів. Під рівнем каналу збуту розуміють будь-якого посередника на шляху туристичного продукту від підприємства до кінцевого споживача. Число рівнів визначає довжину каналу збуту. На рис. 1.2 представлена структура каналів збуту туристичного продукту.

Рис. 1.2 ? Структура каналів збуту туристичного продукту

Туристичне підприємство може організувати прямий продаж власного турпродукту споживачам, організувати продажі через турагентства або використовувати сукупність декількох каналів збуту. Канали збуту з великим числом рівнів використовуються рідко, тому що вони не дозволяють туроператору здійснювати ефективне управління і контроль функціонування збутової мережі.

Більшість каналів збуту в туризмі будується за принципом вертикальних маркетингових систем (ВМС). Розрізняють декілька типів вертикальних маркетингових систем (рис. 1.3).

Рис. 1.3 ? Типи вертикальних маркетингових систем

У рамках корпоративних ВМС усі послідовні етапи виробництва і збуту перебувають в одноособовому керуванні. Така система заснована на використанні каналу прямого маркетингу і має на увазі наявність у туроператора власної мережі збуту, яка включає філії, представництва або представників у різних регіонах. Створення корпоративних ВМС під силу лише потужним компаніям, тому що їх створення вимагає значних зусиль і витрат.

Договірні ВМС передбачають побудову каналу збуту, заснованого на договірних відносинах між незалежними учасниками. Цей тип ВМС є найрозповсюдженішим у вітчизняному туристичному бізнесі.

У практиці використання договірних ВМС можна виділити три основних типи:

- агентська угода;

- ексклюзивна агентська угода;

- ліцензійна угода.

Вибір посередників та напрямки співпраці з ними

Критерії вибору посередників для каналу збуту:

Ш професіоналізм і наявність досвіду роботи;

Ш територія, охоплювана посередником;

Ш охоплення цільового ринку;

Ш обсяг реалізації послуг;

Ш організаційно-правовий статус посередника;

Ш використовувані технології і методи продажів;

Ш простота і надійність системи взаєморозрахунків;

Ш ділова репутація.

Виходячи з цілей і задач збутової стратегії використання даних критеріїв дозволяє визначити якісні характеристики посередників для організації каналів збуту. У той же час при побудові того або іншого каналу збуту туристського продукту виникає проблема не тільки якісної оцінки посередників, але і визначення їхньої кількості. Відомі три основних підходи до її рішення:

Ш інтенсивний розподіл;

Ш ексклюзивний розподіл;

Ш селективний розподіл.

Інтенсивний розподіл припускає надання турагентством права займатися реалізацією туристського продукту будь-якому посереднику, що має бажання і можливості.

Ексклюзивний розподіл здійснюється на підставі агентської угоди, що надає турагенту певні привілеї, а саме:

Ш надання виключних прав на реалізацію туристського продукту на визначеній території;

Ш більш низькі ціни на туристичні продукти;

Ш підвищена комісійна винагорода;

Ш надання гарантованої квоти на турпродукт.

При використанні ексклюзивного розподілу туроператор одержує визначені важелі впливу на агента, такі як:

Ш можливість фіксувати кінцеву ціну продукту;

Ш встановлення стандартів і технологічних вимог щодо обслуговування клієнтів;

Ш можливість контролю за збутому турпродукту;

Ш обмеження турагента у співробітництві з іншими туроператорами.

Як правило, застосування двох зазначених методів розподілу в туризмі є обмеженим, у той час як метод селективного розподілу, що дозволяє домагатися необхідного охоплення ринку при збереженні контролю за каналом збуту і при досить низьких витратах, є найбільш розповсюдженим. Суть цього методу може бути виражена в такий спосіб: число посередників більше одного, але менше загального числа готових зайнятися збутом продукту.

Важливий елемент формування стратегії - визначення прийнятної форми роботи з обраними посередниками. Прийнятна форма роботи має на увазі можливість керування каналом збуту, мотивацію посередника і здійснення ефективного контролю за функціонуванням каналу. Агент є, по-суті, повноважним представником туроператора (принципала) і діє від його імені і з його доручення. Розрізняють три специфічні форми співробітництва туроператора і принципала-турагента:

Ш агент продає турпродукт від імені і з доручення принципала - названий принципал. Уся документація заповнюється від імені принципала, хоча агент вказується. Уся відповідальність за тур-продукт лежить на принципалі, агент перед клієнтом формально ніякої відповідальності не несе;

Ш агент продає турпродукт із доручення принципала, але від свого імені - неназваний принципал. Усі претензії по турпродукту турист повинний пред'явити турагенту;

Ш агент в іншому регіоні може взяти на себе ряд туроператорських функцій і продавати власний турпродукт, що поглинає продукт принципала - нерозкритий принципал. Наприклад, агент додає до турпродукту принципала проїзд до місця відправлення в закордонний тур, надаючи готельні послуги, продає складний багатоланковий тур, у якому продукт принципала є одним з ланок. У цьому випадку відповідальність за весь сукупний тур лежить на агенті.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ТЕХНОЛОГІЇ

ЗБУТУ ТУРИСТИЧНОГО ПРОДУКТУ ФІРМОЮ-

ТУРОПЕРАТОРОМ «СОЛІС»

2.1 ХАРАКТЕРИСТИКА АСОРТИМЕНТУ ПОСЛУГ, ЩО

ПРОПОНУЄ ТУРОПЕРАТОР-КОМПАНІЯ

Туроператор-компанія «Соліс» спеціалізується переважно на країнах Західної та Східної Європи. Тепер трошки детальніше про географію подорожей деяких цих країн згідно з Програми країнознавчих досліджень:

Туреччина

Туреччина - єдина країна у світі, омивана чотирма морями. І в теж час Туреччина - своєрідний місток між сходом і заходом, перебуваючи на території Азії, це європейська держава. Відпочинок у Туреччині - це висока якість, комфорт і доступні ціни.

Відпочинок у Туреччині:

У Туреччині самий довгий туристичний сезон у Європі, із квітня по листопад з рівним м'яким кліматом. Ця країна балує нас великим вибором курортів: Аланья, Анталія, Кемер, Бодрум, Белек, Фетхіє, Мармарис, Сіде.

Поряд з морськими курортами, також стають популярними гірськолижні курорти Туреччини.

Туреччина - одне з основних й улюблених напрямків роботи туроператора-компанії «Соліс».

Гірськолижні тури до Туреччини. Хоча цей новий напрямок для Туреччини, але воно стрімко набирає свої оберти.

Переваги гірськолижних турів до Туреччини:

- відкриття візи по прильоті,

- доступні ціни,

- високий рівень сервісу й гарні підйомники.

Час. Час відповідає київському.

Мова. Офіційна мова - турецька.

Релігія. 99% місцевого населення - мусульмани.

Клімат. Туреччина омивається з 3-х сторін морями: Середземним, Егейським і Чорним. На всьому узбережжі переважає середземноморський субтропічний клімат з жарким сухим літом, дощовою зимою і м'якими міжсезоннями.

Болгарія

Відпочинок у Болгарії - це по-перше Чорне Море, велика лісова зона, гори й прекрасний клімат, що дозволяє цілий рік приймати туристів. Це спорт і розваги, оздоровлення й просто релакс. Гірськолижні курорти в гарних місцях - це зимові види спорту, прекрасні гірські пейзажі й найчистіше гірське повітря. Відпочинок у Болгарії надасть вам всі можливі розваги. Ви зможете забути про справи й турботи й просто одержати задоволення від відпочинку.

Столиця - Софія.

Територія - 110,9 тис. кв. км. Болгарія розташована в Південно-східній Європі, в північно-східній частині Балканського півострова. Північна частина країни граничить з Румунією, південна - з Туреччиною і Грецією, західна - з Сербією і Македонією, східна омивається Чорним морем. Рельєф Болгарії різноманітний - рівнинні і горбисті землі займають біля 70% суші, гори - близько 30%. Більше половини територія країни гориста або горбиста місцевість. Балканські гори перетинають країну з північного заходу до Чорного моря і формують вододіл між річкою Дунай і Егейськім морем. На півдні лежать Родопські гори, по яких проходить межа з Грецією. Найбільш високі гірські масиви - Ріла (вершина Мусала - 2925 м), Пірін (вершина Віхрен - 2914 м) і Стара-планіна (вершина ім. Хрісто Ботева - 2376 м). Ближче на схід знаходиться декілька долин, зокрема Тракийська. Величезною рівнинною областю є Дунайська горбиста рівнина. Для Чорноморського побережжя Болгарії характерна обширна пляжна смуга, переміжна прямовисними скелями. Головні річки Болгарії: Дунай, Іськир, Тунджа, Маріца, Янтра.

Відпочинок на морі традиційно сконцентрований в районах Варни і Бургаса, на Золотих Пісках і Сонячному Березі, на курортах Св. Костянтин і Олена. На курортах існують прекрасні умови не тільки для купання і пірнання, але і для занять парусним спортом, віндсерфінгом і водними лижами.

Клімат. Для курортів Болгарії у весняно-літні і осінні місяці характерна тепла м'яка погода з тривалим купальним сезоном з травня по жовтень. Більше 300 годин сонця в сезон відпусток і канікул. Середня температура повітря в травні - 20°С, в червні і вересні - 25°С, в липні і серпні - 26-28°С. У північній Болгарії помірно - континентальний клімат. Клімат Тракийської рівнини по багатьом своїм характеристикам наближається до середземноморському. Середньорічна температура приблизно 12 С. Січнева температура коливається від -2 С на півночі до позитивних температур на півдні. У липні середні температури 23-24 С.

Населення. У Болгарії близько 9 мільйонів населення, при цьому більше мільйона живе в столиці Болгарії - Софії. Окрім основної частини - болгар, тут живуть етнічні турки (приблизно 10% населення, що становить), вірмени, греки і представники інших національностей. Країна є однією з найменших країн в Європі. Найбільшими містами країни є Софія, Пловдів, Варна, Бургас і Русе.

Мова. Державна мова - болгарський. Також вживаються: російська, англійська, німецька.

Релігія. Переважаюча частина населення сповідає східно-православну релігію. Лише невелика частина християн дотримується протестантства і католицтва. Серед етнічних турок, циган а також деякої частини родопських болгар широкого поширення набув іслам. 85% населення Болгарії - православні 8% - мусульмани 7% - представники інших релігійних культів

Час. GMТ +2, - В Болгарії годинник переводиться з літнього на зимовий час в ті ж дати, що і у всій Європі.

Греція

Греція - прекрасна й витончена. Вона сполучає в собі усю пишноту античності й сучасності. Саме в Греції Ви будете в захваті від фарб природи. Між горами лежать зелені долини, які з'єднують кристальні озера й блакитні лагуни. У Греції можна насолоджуватися морем і сонцем як на узбережжя, так і на островах.

Греція - дуже популярний і багатоплановий туристичний напрямок.

Основні курорти в Північній Греції: півострів Халкидики (Кассандра, Ситонія, Афон), Паралія Катерини. Курорти Південної Греції: Лут-раки, Евія, Гліфада, Вульягмени, півострів Пелопоннес.

Острів Крит: Иракліо - центральна частина Криту (курорти Сталида, Малья, Херсонисос, Гувес, Коккини Хани, Амму-дара), Лассити - східний Крит (курорти Элунда, Агиос Николаос), західний Крит - Ретимно (курорти Бали, Панормо, Аделе, Платаньяс) і область Ханья (курорти Платаньяс, Георгиуполис).

Курортні острови Корфу, Родос, Миконос, Санторини, Кіс, Патмос й інших. Греція дуже тремтливо ставиться до пляжів, тому вони відповідають всім екологічним параметрам країн Європейського Співтовариства.

Погода в Греції м'яка, середземноморська: тепла волога зима й пекуче сухе літо. Самі посушливі й найбільш жаркі місяці - липень і серпень. Середня температура повітря влітку + 30-32°С, вологість 55%, нерідко вона піднімається до 40°С. На узбережжях літню жару зм'якшують морські бризи. Купальний сезон у Греції починається із середини травня й закінчується наприкінці жовтня.

Середньорічна температура води +20°С.

Офіційна мова - грецька.

Релігія Греції Офіційна й найпоширеніша релігія в Греції - православне християнство, його дотримуються майже 98% віруючих.

Польща

Тури в Польщу приваблюють людей зі смаком до історії країни і її сувенірів. Польща запрошує відвідати її відновлені старі міські комплекси, Королівські замки Варшави й Кракова, у якій перебувають найстарші палаци, побудовані польськими магнатами.

Під час відпочинку в Польщі Ви зможете ознайомитися із численними музеями, які зберігають пам'ять про минулі сторіччя, такі як Біографічний Музей Миколи Коперника й середньовічне підземне соляне джерело у Величке.

Польща, держава в Центральній Європі розташована на березі Балтійського моря. Більша, північна частина території переважно рівнинна, із численними озерами й болотами, у відмінності від південної, де розташовані Судетські гори й Високі Татри (Бескиди).

Польща відрізняється багатою природою: широкі долини з густою мережею річок й озер поєднанні з густими лісами, пагорбами й гірськими хребтами. Польща багата коштовними архітектурними й історичними пам'ятниками.

Столиця - Варшава.

Етнічні групи: поляки - 97%, німці - 0,8%, українці - 0,65%, білоруси - 0,53%. Всіх інших народностей нараховують менш 1% - це цигани - 0,06%, литовці - 0,05%, словаки - 0,05% й євреї - 0,04%.

У найбільших містах чисельність населення наступна:

Варшава - 1 621 тис. чол.,

Лодзь - 815 тис. чол.,

Краків - 747 тис. чол.,

Вроцлав - 640,5 тис. чол.,

Познань - 580 тис. чол.,

Гданськ - 462 тис. чол.,

Щецин - 418,7 тис. чол.,

Люблін - 356,1 тис. чол.

Катовице - 350,3 тис. чол.

Мова: Державна мова - польська. Вживається також російська та англійська.

Погода в Польщі

Клімат у Польщі помірний. Улітку середня температура близько 19°С, але бувають жаркі дні з температурою перевищуючої 30°С. Самі холодні місяці в році - січень і лютий. Узимку в горах довго лежить сніг.

Валюта - польський злотий = 100 грошів. В обігу перебувають банкноти достоїнством 10, 20, 50, 100 й 200 злотих, монети - 1,2,5,10,20 й 50 грошів; 1, 2 й 5 злотих. Всі платежі в Польщі здійснюються тільки в злотих. Обмін валют. Обміняти наявну валюту можна в обмінних пунктах, які називаються "Kantor wymiany walut", або просто "Kantor". Тут приймають практично будь-яку європейську валюту. Для обміну валюти в канторах не потрібно ніяких документів. У Польщі заборонений обмін валюти з рук.

Іспанія

Іспанія славиться своєю коридою; бій биків тут за традицією вважається мистецтвом, а тореадори - чи ледве не героями й ходячими символами нації. У цій унікальній країні відпочинок запам'ятається на все життя.

Відпочинок в Іспанії обіцяє бути одним із самих цікавих. Тури в Іспанію - максимум вражень і задоволень! В Іспанії найцікавіші екскурсії. Сполучення історичних й архітектурних пам'ятників різних епох: від древніх римлян до наших часів. Чудові замки, собори й середньовічні палаци, а також твори великих і прославлених архітекторів. У музеях Барселони, Мадрида й інших міст зібрана найбагатша колекція картин художників епохи Відродження й представників сучасного мистецтва. Особливою популярністю користуються екскурсії, пов'язані із Сальвадором Дали.

Іспанія займає більшу частину Піренейського півострова. Завдяки субтропічному клімату з теплим сонячним летом і м'якою зимою, багатокілометровим піщаним пляжам, цікавим історичним визначним пам'яткам, відпочинок в Іспанії користується великою популярністю в туристів.

Погода в Іспанії

Не дивлячись на розмаїтість кліматичних зон, що домінують в Іспанії клімат є субтропічний середземноморського типу, з м'якою короткою зимою й сухою жарою влітку. У центрі Іспанії влітку температура на протязі дня піднімається до +30 градусів, а вночі опускається до +15 градусів.

Найбільш сприятливий час для туристів з інших країн - періоди між березнем і червнем, а також із середини вересня до кінця жовтня. На узбережжі температуру регулює море, і завжди тепло. Клімат Середземномор'я Іспанії дуже м'який. Навіть узимку температура не опускається нижче оцінки в +10 градусів по Цельсію. Улітку температура рідко піднімається вище + 32 градусів по Цельсію.

Пляжний сезон триває із червня по жовтень. Навесні й восени вечори досить прохолодні. Дощ буває нечасто, але якщо йде, то може бути заливним.

Офіційна мова - іспанська - на всій території. Обслуговуючий персонал часто розуміє англійською й французькою.

Валюта Іспанії - євро (EURO). Банкноти номіналом в 5, 10, 20, 50, 100, 200 й 500 євро, a також монети номіналом в 1, 2, 5, 10, 20 й 50 центів.

Згрупувати тури, що формуються тур оператором-фірмою за видами та формами туризму (табл. 1).

В таблиці один продемонстровано і згруповано тури, що реалізуються туристичною фірмою за видами та формами туризму.

Таблиця 1

	Класифікаційна ознака	Туризм (тури)
Форма	Організація	Плановий (регламентований, організований)	Самодіяльний, неорганізований, «дикий»
	Періодичність	Щотижневий (уїк-енд)	Щорічний, «туризм з інтервалами»
	Джерело фінансування	Комерційний	Соціальний, інсентив-туризм
	Характер туристського потоку	Постійний	Сезонний
	Сезон	Літній, зимній	Цілорічний
	Тривалість подорожі	Екскурсія, короткочасний, тривалий	Одноденний, багатоденний
	Кількість учасників	Груповий, Індивідуальний (сімейний)
	Відстань	Ближній (приміський, місцевий)	Дальній
	Етап життєвого циклу	Дитячий, молодіжний (студентський) Дорослий, сімейний, «третього віку», «четвертого віку»
	Рухливість	Стаціонарний	Активний, кочовий, пішохідний, водний, лижний, альпінізм і т.д.
	Спорт	Спортивний пасивний Спортивний активний (гольф, дайвінг і т.д.)
	Вид транспорту	Автомобільний, авіаційний, теплохідний (річковий), залізничний, круїз ний (морський), кінний, космічний, велосипедний
	Соціальне середовище	Міський, сільський, промисловий, агроекологічний
	Географічне середовище
	Зв'язки (історичні, територіальні, родинні, дружні, за інтересами. хобі, торговельні, за стилем,)	Ностальгічний, шоп-туризм. секс-туризм, туризм співвітчизників, сусідній, клубний
Вид	Мета, мотив (інші ознаки)	Рекреація: - Релаксація (відпочинок); Реабілітація або профілактика (спортивно-оздоровчий, санаторно-курортний, лікувально-оздоровчий, медичний, Wellness, SPA) - Wow, Action - подієвий, розважальний, азартний, пригодницький, екзотичний, весільний, новорічний; - Вивчення історії та культури : культурно-пізнавальний, етнокультурний, гастрономічний; - Ділові, професійні цілі: діловий, політичний, конгрес ний, виставковий, науковий; - Навчання: освітній
	Релігія	Паломництво, релігійний

2.2 ВИДИ РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ТУРИСТИ ПІД ЧАС ТУРИСТИЧНОЇ

ПОДОРОЖІ

Таблиця 2

№	Країна	Регіон	Вид рекреаційного туристичного ресурсу	Тури
1.	Туреччина	Зх.-Європейський	Водні, кліматичні, археологічні, історико-культурні	«Помукале» і т.д.
2.	Болгарія	Сх.-Європейський	Водні, кліматичні, розважальні	«Золотые пески», «Несебр», «Созополь», «Солнечный берег»
3.	Іспанія	Зх.-Європейський	Водні, кліматичні, історико-культурні	Понад 285
4.	Польща	Сх.-Європейський	Лікувально-оздоровчі	Курорт: Кудова Здруй / OKS, Курорт : Поланица Здруй /Курорт : Душники Здруй /Закопане - Кшептовянка /
5.	Греція	Зх.-Європейський	Водні, кліматичні, історико-культурні	СОКРОВИЩА МАКЕДОНИИ №1, Православное Рождество, п-ов ХАЛКИДИКИ. VIP - сер., Святой Афон, АФИНСКИЕ КАНИКУЛЫ
6.	Україна	Сх.-Європейський	Водні, історико-культурні, археологічні, лікувально-оздоровчі, бальнеологічні	Середньовічний Львів, Намисто Славутича, «КАЗАНТИП», екстрим в КАРПАТАХ, сплав по Дністру і багато ін.

В цій таблиці показані види рекреаційних ресурсів, які використовують туристи під час туристичної подорожі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про курорти” // ВВР. - 2000. - №50.

2. Закон України “Про туризм” // ВВР. - 1995. - №31.

3. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: Ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навчальний посібник. - К.: Знання України, 2002. - 358 с

4. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма: Учебное пособие. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 176 с.

5. Горєлкін В.Г., Король С.Я. Опорний конспект лекцій з курсу "Бухгалтерський облік в туристичній індустрії". - К.: КНЕУ, 2001. - 70 с.

6. Гуляев В.Г. Контракты, договоры, соглашения и формуляры в туристской деятельности: Учебно-практическое пособие. - М.: ПРИОР, 1998. - 336 с.

7. Дурович А.П. Маркетинг в туризме: Учебное пособие. - Мн.: Новое знание, 2003. - 496 с.

Размещено на Allbest.ru