Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Сучасний стан рекреаційного комплексу Великої Британії
• 1.1 Природні та природно-антропогенні ресурси
• 1.2 Суспільно-історичні ресурси, історичні пам'ятки
• Розділ 2. Розвиток туристичного бізнесу у Великобританії
• 2.1 Історія формування туризму у Великобританії
• 2.2 Сучасний стан туристичного бізнесу Великої Британії
• 2.3 Лондон як головний туристський центр Великої Британії
• Висновок
• Список використаних джерел
• Додатки

Вступ

Розвиткові міжнародного туризму сприяв істотний ріст бізнес-подорожей. Розвиток туризму сприяв появі рекреаційних зон. Рекреаційно-туристичні ресурси - природні, історичні, соціально-культурні об'єкти, що включають об'єкти туристського показу, а також інші об'єкти, здатні задовольнити духовні потреби туристів, сприяти відновленню й розвитку їхніх фізичних сил. Цей вид ресурсів почали вивчати відносно недавно, але вже сьогодні частина рекреаційних ресурсів у світі складає значну частину.

Значними рекреаційними ресурсами сьогодні володіє Великобританія. Ця країна -- дійсна батьківщина сучасного комфорту, спорту, аристократичного способу життя. Тут нітрохи не менше пам'ятників старовини, ніж у континентальній Європі.

Метою даної курсової роботи є: вивчення сучасного туризму на прикладі Великобританії, складових і принципів, що формують сучасний міжнародний рекреаційно-туристичний комплекс, а також вплив навколишніх факторів на його розвиток.

Концепція дослідження припускає вирішення таких завдань:

- виявити специфіку рекреаційно-туристичного комплексу Великобританії;

- з'ясувати специфіку функціонування найбільших рекреаційно-туристичних об'єктів у Великобританії;

- визначити основні поняття туризму як одного з основних складових економічного становища країни;

- дослідити прогностичні дані соціологічних досліджень щодо перспективного розвитку і формування іміджу Великобританії як потужного рекреаційно-туристичного комплексу.

Методологічною базою дослідження стали наукові роботи з проблем розвитку туризму, економічного і соціального розвитку Великобританії, туристичного краєзнавства (С. Кузик, Н. Николаев, В. Юровський, Н. Ващенко, А. Косолапов та ін.) Результати досліджень можуть бути використані у процесі теоретичного вивчення туристично-рекреаційного комплексу Великобританії, також в галузі міжнародних відносин [12, 135].

Розділ 1. Сучасний стан рекреаційного комплексу Великої Британії

Велика Британія - острів, на якому розташовані Англія, Шотландія і Уельс, утворює, разом з безліччю дрібних островів, архіпелаг неправильної форми з дуже різноманітним ландшафтом і природою. Останнє є наслідком того, що Британські острови колись були частиною Європи, але були відрізані від материка після затоплення низинних земель, що тепер є дном Північного моря і протоки Ла-Манш. Північна Ірландія, яка політично доповнює Сполучене Королівство, розташована на другому за величиною острові, Ірландії, і є західним розширенням шотландських гір. Ці гірські місцевості розділені між собою вузьким Північним каналом.

Рельєф центральної, і південно-східної частин Великої Британії горбисто-рівнинний; у Шотландії, Уельсі і Ольстері переважають невисокі гори і височини, сильно згладжені льодовиками та річковою ерозією. Півострів Уельс зайнятий Кебрійськими горами, на південь від Шотландії розташовані Пеннінські та Камберлендські гори. Найвищі гори Великої Британії знаходяться на Північно-Шотландському нагір'ї. Гора Бен-Невіс, розташована недалеко від верхів'я затоки Лох-Лінне, підіймається до висоти 1343 м над рівнем моря, а в районі перетину цього нагір'я і Грампіанських гір декілька вершин перевищують 1200 м. Головні ріки: Темза, Северн, Трент, Мерсі.

За особливостями рельєфу територія Великої Британії поділяється на дві основні області. Висока Британія (включаючи Північну Ірландію), розташована на півночі і заході країни, підстилається стійкими древніми корінними породами і являє собою в основному сильно розчленовані височини і менш поширені низовини.

На півдні і сході розташована Низька Британія, характерна горбистим рельєфом, невеликими височинами і декількома гірськими районами; в її основі залягають більш молоді осадові породи. Границя між Високою і Низькою Британією проходить приблизно в південно-західному напрямі від Ньюкасла в гирлі р. Тайн до Ексетера в гирлі р. Екс на півдні Девона.

Клімат Великобританії класифікують як середньоширотний океанічний клімат (за класифікацією Коппена) з теплим літом, не дуже холодними зимами, але постійними опадами протягом всього року. Більша частина опадів випадає на заході, особливо на західних схилах гір і нагір'їв (у середньому 2000 - 3000 мм на рік). Найменш волога частина країни -- південний схід (у середньому 625 мм опадів щороку). У Великій Британії переважають опади у вигляді дощів, лише на півночі у горах протягом 1 - 2 місяців випадає сніг. Середня температура січня коливається від +7°С на півострові Корнуолл до +3,5°С у Східній Англії, однак бувають і морози до -15°...-18°С. Літо у країні прохолодне, середня температура липня становить +16°С, а в районі Лондона - +11°...+13°С [3, 78].

Крім того, Британія знаменита своїми туманами. Іноді тумани такі густі, що неможливо побачити щось у межах 2 або 3 метрів. Кожний, хто приїжджає до Великої Британії, стверджує, що вона здається єдиним великим красивим парком.

Основні фактори, які впливають на клімат Великобританії це північне розташування країни (від 50° до 60° північної широти), близьке розташування відносно Атлантичного океану і течії Гольфстрім.

Надра Великобританії багаті на нафту, природний газ, кам'яне вугілля, каолін, флюорит, є родовища олов'яних руд, кам'яної калійної солей, целестину, вогнетривких глин, нерудних будматеріалів, горючих сланців і невеликих родовища руд заліза, міді, свинцю, цинку, бариту і вітериту.

Рослинний світ. У доісторичні часи більшу частину території Сполученого Королівства вкривали густі ліси з дуба, берези та інших листяних порід, проте тепер, після більш як 20 століть господарського освоєння, територія переважно знелісена. Проте, незважаючи на відсутність великих лісових масивів, сільськогосподарські райони здаються лісистими завдяки живим огорожам, захисним лісосмугам на полях, заповідникам промислових тварин і невеликим лісопосадкам біля ферм і садиб.

Ділянки лісу зазвичай розташовані на територіях з дуже пересіченим рельєфом або піщаними ґрунтами, малопридатними для землеробства. Величезні старі дерева зберігаються у королівських лісах, тобто у таких районах, як Нью-Форест, які спочатку відводилися для королівських полювань, проте деякі з них ніколи не були дуже залісені. Після 1919 р. і особливо після 1945 р. уряд став заохочувати створення як державних, так і приватних межових лісосмуг з швидкорослих хвойних дерев. За даними 1997 р., у країні було здійснено лісовпорядкування на площі близько 2 млн. га. Проте у Низькій Британії переважають зовсім не ліси, а поля і пасовища.

Тваринний світ. Здатність до виживання диких тварин, амфібій і рептилій Сполученого Королівства залежить від їх здібностей пристосуватися до довкілля, що постійно змінюється, і захистити себе від нападів з боку ворогів, з яких найнебезпечніша - людина. Ссавцям щастить більше, ніж амфібіям і рептиліям - вони виживають у більшій кількості місць. Більшість раніше широко поширених тварин, таких як дикі кабани, північні олені і вовки, вимерли, але благородний олень досі живе в шотландських горах, а козуля - у лісах Шотландії і південної Англії. М'ясоїдні (єноти, лисиці, видри, горностаї і ласки) виживають там, де найменше людей, також широко поширені гризуни (щури, миші, білки) і комахоїдні (їжаки, кроти, землерийки). Кролики є скрізь, і їх кількість збільшується. Інший представник цього сімейства заєць, живе як у горах, так і на рівнині. Амфібії представлені трьома видами тритонів і п'ятьма видами жаб і ропух, у той час як рептилії представлені трьома видами змій, з яких лише гадюка отруйна, і трьома видами ящірок. У Північній Ірландії змій немає [7, 201].

Британські острови - рай для орнітолога. Острови лежать на вузловій точці міграційної системи, і прибережне, сільське і міське середовища існування для птахів абсолютно різні. У Великобританії можна знайти близько 200 видів птахів, з яких більше половини прилітає з інших країн. Багато видів уміють пристосовуватися до умов, що змінюються, і вважається, що в приміських садах птахів більше, ніж у будь-якому лісі. Полюють в основному на диких голубів, фазанів і куріпок. Найбільш чисельні види - горобець, грак, зяблик і шпак.

Багато британських річок, колись відомих лососем, фореллю, пліткою, окунем, щукою і харіусом, були забруднені, що призвело до зниження внутрішньої риболовецької промисловості. Рибалка у прісній воді тепер лише вид спорту. Береги Північного моря століттями були найбільшими риболовецькими промислами Європи. Основні види промислової риби - тріска, макрель, пікша, мерлан, оселедець і камбала.

1.2 Суспільно-історичні ресурси, історичні пам'ятки

Великобританія - країна з великою історією де за довгі роки існування збереглася велика кількість пам'ятників пізнавального виду. Пізнавальний туризм у Великобританії можна підрозділити на: пам'ятники архітектури й культури, музеї, місця й пам'ятники видатних людей.

Пам'ятники архітектури і культури: почати можна безпосередньо з Лондона, де вже 900 років стоїть Віндзорський замок, відомий як резиденція британських королів. Серед яркою зелені стрижених галявин і високих кущів піднімаються білосніжні стіни з тисячами різноманітних віконець, круглими вежами й переходами. А усередині - затишні й одночасно розкішні королівські покої, які щодня відвідують тисячі туристів, каплиця Св. Георгія, збори королівського посуду й навіть виставлений на огляд ляльковий будиночок королеви Мері. Другий по величині на Британських островах після Віндзора - замок Каерфілі, побудований в 1268 році. Сильно укріплена дамба створила штучне озеро й захистила стіни, вода оточує замок із трьох боків, а на заході знаходиться також укріплений острів, тому фортеці було не важко встояти в атаках військ Левеліна, першого сьогодення уельського короля, до часу правління якого область роздиралася на частини ворогуючими феодалами [5, 129].

Найбільше ж відомий в англійській історії замок Корфе в графстві Дорсет. По переказу, саме тут саксонська королева Эльфрид убила свого прийомного сина Едварда, щоб звільнити престол для молодшого брата Етельреда. А далі кривава історія тільки продовжувала розвиватися: по-перше, саме одруження Етельреда на французькій принцесі стала першою ланкою в ланцюгу подій, приведших до норманського вторгнення в 1066 році. По-друге, Іоанн I створив у Корфе в'язницю, у яку заточив свою кузину Элеонор, сестру свого найнебезпечнішого суперника. І нарешті, удова чергового власника замка Верховного судді Бенкса була обложена в ньому під час громадянської війни. Незважаючи на розпачливий опір, коли леді Бэнкс власноручно кидала палаючі вугілля з вікон верхніх поверхів, замок змушений був здатися. У захопленні перед хоробрістю леді полковник, що командував військами, дозволив Бенкс піти із ключами від воріт - як би непереможенною. Корфе ж був порядно зруйнований, однак і сьогодні він дивує своєю міцністю й красою. Єдиний його недолік - дивні звуки й шерехи, які, як кажуть екскурсоводи, видає примара леді Бенкс, що усе ще бореться за волю. Однак для допитливих туристів цей недолік, звичайно, обертається головним достоїнством Корфе і його справжньою ізюминкою. Едінбургський замок є одним із самих відомих замків Шотландії. Він розташований на пагорбі в Старому місті й відкриває вид на Нове місто й на Принцес Стріт. Замку близько 1000 років. Сама стара будова на території замка -- церква Св. Маргарити, побудована в Нормандському стилі в 12 столітті, вважається самим старим будинком у всьому Единбурзі. Едиібургский замок є головною туристською пам'яткою, де можна відвідати тронний зал, апартаменти Great Hall, де представлена колекція зброї й збруї, королівські апартаменти, зал коронації, де знаходиться корона, скіпетр і королівський меч, королівська гармата, а також відвідати Національний Військовий музей Шотландії.

На палацовій площі в серпні проходить військовий парад, що вражає своєю врочистістю й розмахом. Холірудхауз палац, більше відомий як Палац Холіруд, розташований в Единбурзі вниз від Королівської Милі. Він був закладений як монастир в 1280 році, але в 15 в. став резиденцією шотландських королів. З 1603 року, коли Король Джеймс VI Шотландський успадкував англійський трон і переїхав у Лондон, і до правління короля Георга IV в 1820 року, палац не використовували. Сьогодні королева Англії Єлизавета використовує палац Холіруд як королівську резиденцію для державних прийнять або зустрічей, коли відвідує Шотландію. Іншим часом палац відкритий для відвідування туристів. В Единбурзі, красивій столиці Шотландії, відкривається вид на замок XII століття, у якому Марія, Королева Шотландська, народила Джеймса VI Шотландського в 1566 році. У середньовічному місті брукова "Королівська Миля" веде до палацу Холірудхауз (Palace of Holyroodhouse), який був свідком багатьох драматичних подій у житті Марії Стюарт. Холірудхауз дотепер є офіційною резиденцією Суверена в Шотландії [8, 79].

У Великобританії є 950 музеїв і художніх галерей, головними з яких є відділ друкованих видань і малюнків Британського музею, музей Вікторії й Альберта, Національна галерея, Національна портретна галерея й галерея Тейт. Усі вони знаходяться у Лондоні. В Единбурзі розташовані Національний музей старожитностей, Національна портретна галерея; Королівський шотландський музей і Національна галерея сучасного мистецтва. У Кардиффі є Уельський національний музей, а в Белфасті - Національний музей ірландської народної творчості. Британський музей, відкритий в 1759 році, на сьогоднішній день є головним музеєм Об'єднаного Королівства. Щорічно його відвідують більше 4 мільйони людей. Пояснюється така популярність дуже просто: у ньому зосереджені унікальні колекції. Це й історія, і археологія, і етнографія, і природничі науки, і живопис. Тутешні єгипетські, ассірійські й давньогрецькі зібрання вважаються кращими у світі. Тому що виставки постійно обновляються, людям, що вже відвідували Британський музей, завжди буде на що подивитися. Англійці лишаються оригіналами у всьому: для того щоб пацюки й миші не псували унікальні колекції, у штат було зараховано, шість кішок. Тому, якщо ви, прогулюючись по залах Британського музею, побачите кішку в уніформі (з жовтим бантом на шиї), знайте -- перед вами державний службовець.

Галерея Фрутмаркет являє собою великий сучасний будинок зі скла, оточений з усіх боків кафетеріями й книгарнями. Тут проходять виставки шотландського, британського й сучасного міжнародного мистецтва. Національна Шотландська галерея, найстарша галерея, знаходиться в самому серці Единбурга в Маунді, між Старим і Новим містом. Тут зібрані колекції живопису й скульптури епохи Ренесансу до епохи Постімпресіонізму. У галереї представлені роботи художників Бассано, Ван Дейка, Тьеполо й інших відомих художників. Також тут знаходиться сама велика у світі колекція робіт шотландських живописців. У галереї працює програма виставок для вивчення мистецтва [11, 109].

Національна портретна галерея Шотландії перебуває в будинку із червоного каменю, витриманому в готичному Вікторіанському стилі по дизайну Роуанда Андерсона. Є прекрасна можливість подивитися, як виглядають найвідоміші історичні фігури Шотландії. Тут представлені роботи портретистів Рамсея й Робурна, включаючи кожну знаменитість від Марії Королеви Шотландської до Шона Коннер.

Музей Шотландії. Після декількох переселень протягом 90-х, Королівський Шотландський музей і Національний антикварний музей об'єдналися в 1998 році. Новий музей, що дістав назву "Музей Шотландії" розмістився в будівлі 1861 року поруч із Королівською Милею, яке радикально було розширено новим крилом у постмодерновому стилі. У музеї виставлені значні колекції образотворчого мистецтва, етнографії, природній історії, геології, археології, технологій і науки.

Будинки, у яких колись мешкали знаменитості, завжди приковували до себе увагу людей. У бажанні відвідувати такі музеї є щось дуже особисте. Оглядаючи обстановку квартири, предмети щоденного побуту, перестаєш ставитися до хазяїна будинку як до кумира, знайомишся з ним набагато ближче, як із простою людиною. Англійці, що давно звикли вважати Шерлока Холмса не вигаданим героєм, а реально існуючою людиною, відкрили в 1990 році його музей-квартиру. Знаходиться він по відомій всім адресі: Бейкерстріт, 2216. Зараз це одне із самих відвідуваних місць Лондона. Його популярність уступає лише Тауеру, Вестмінстерському абатству й Британському музею. Меморіальна дошка, установлена на фасаді будинку аж 50 років тому, говорить, що тут з 1881 по 1904 рік мешкали містер Шерлок Холмс і доктор Уотсон. Рідний дім Вільяма Шекспіра розташований у провінційному англійському містечку Стратфорд-он-Ейвон. Після недавньої реставрації тут майже повністю відновлені деталі інтер'єру XVI сторіччя. Однак головною цінністю експозиції вважаються перші видання творів Шекспіра, його рукописи й інші документи. А в іншому місті - Ліверпулі - нещодавно відкрився музей сера Пола Маккартні. Тепер будинок № 20 по Шортлі- Роуд буквально осаджують туристи з багатьох країн. Маккартні жив тут з 1955 по 1964 рік. Саме в цьому невеликому будинку із трьома спальнями були написані ранні пісні знаменитої четвірки.

Пам'ятник Скотту - більше схожий на церкву, ніж на пам'ятник письменнику, є однією з самих відомих пам'яток міста Единбурга. У центрі перебуває 60 метрова статуя Сера Вальтера Скотта і його собаки Маїди. Статую оточують маленькі фігурки героїв всесвітньовідомого письменника. Якщо піднятися нагору на 287 кроків, звідки відкривається чудесний вид, можна побачити пам'ятник Робертові Бернсові, зроблений по проекту Томаса Гамільтона в 1810 році. Вестмінстерське абатство (у перекладі з англійського - "собор на заході"), піднімається над церквою св. Маргарити. Абатство створювалося членами королівської родини різних поколінь, починаючи з 1040 року. У цьому самому знаменитому абатстві Королівства, з 1066 року, коронуються всі англійські монархи. По переказу, перша церква на цьому місці була побудована королем Себертом і освячена в 616 році першим єпископом Лондона Меллітусом. В 750 році тут уже знаходилося Бенедиктинське абатство, а в 1065 році нове абатство було освячено Едуардом Сповідником. Пізніше Генріх III вирішив перебудувати церкву, щоб перенести туди гробницю св. Едуарда, і такою же, як вона була закінчена в 1269 році, вона й з'являється перед нашими очима, за винятком декількох більш пізніх змін, самими основними з яких є капела Генріха VII і вежі на заході, побудовані в 1789 році. Організація Об'єднаних Націй має програму ЮНЕСКО, яка займається всесвітньою спадщиною. Ця програма сформувала список культурної спадщини людства і до цього списку відносяться такі суспільно - історичні об'єкти Великобританії:

- Бленемський палац - знаходиться в місті Вудсток, в 12 км на північ від Оксфорду;

- Кентерберійській собор - головна англіканська церква часів середньовіччя, абатство Святого Августина і церква Святого Мартіна в Кентербері;

- Місто Бат - одне з найкрасивіших міст Англії, місцеперебування єпископа і головне місто графства Сомерсет на лінії Великої західною залізничної дороги, на річці Авон, знамените цілющими джерелами [6, 145].

Фабрики долини Дервент - у центральній Англії, знаходиться декілька текстильних фабрик XVIII-XIX ст., сформувався промисловий ландшафт, дуже цікавий з точки зору історії техніки.

Юрське побережжя -- побережжя протоки Ла-манш в Дорсете і східному Девоне.

Замок і кафедральний собор в місті Дарем -- місто на північному сході Англії, адміністративний центр однойменного графства в регіоні Північно-східної Англії.

Межі Римської імперії: - Вал Адріана - зміцнення з каменя і торфу, побудоване Римською імперією при імператорові Адріані поперек острова Великобританія для запобігання набігам піктськіх племен з півночі, і для захисту провінції Британії на південь від стіни. Довжина 117 км., ширина 3м, висота 5-6 м.

Королівський ботанічний сад в Кью - розташований на 120 гектарах землі, включає озера, теплиці, прогулочні доріжки, павільйони, музеї, а також зразки архітектури Сера Уїльяма Чеймберса. Серед 50 тисяч рослин - знамениті колекції папоротей, орхідей, водних рослин, кактусів, гірських рослин, пальм і тропічних водних лілій.

Ліверпуль -- місто у Великобританії, в конурбації Мерсісайд, порт на північно-західному побережжі Англії.

Приморський Грінвіч - місто, що в даний момент входить в Лондонську агломерацію, відноситься до історичного графства Кент, розташовано 51° 28' 38" п.д. і 0є 0' 0" з.д. Відоме, зокрема, тим, що є нульовою точкою відліку для часових поясів земної кулі. У 1997 році набережна частина Грінвіча увійшла до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Стоунхедж, Ейвбері і довколишні розкопки часів неоліту. Стоунхендж -- всесвітньо відома кам'яна мегалітічеськоє споруда на Солсберійській рівнині в Англії. За найпоширенішою версією, назва відбулася від англ. Stone Hedge -- кам'яна огорожа.

Лондонський Тауер -- фортеця міста Лондона. В даний час основні будівлі Тауера -- музей і збройна палата, де зберігаються скарби британської корони; офіційно продовжує вважатися однією з королівських резиденцій. У Тауері є також ряд приватних квартир.

Вестмінстерське абатство - готична церква у вестмінстерстві (Лондон), на захід від Вестмінстерського палацу. Будувалася з перервами з 1245 по 1745. Традиційне місце коронації монархів Великобританії і поховань монархів Англії; Вестмінстерський палац, Вестмінстерська школа і церква Святої Маргарити.

Замки і міські стіни Едуарда Першого -- Харлек -- один із замків, побудованих королем Едуардом I для того, щоб підсилити англійський вплив в Уельсі. Замок стоїть біля моря, високо на скелястій кручі. З одного боку його захищала скеля, а з іншої -- глибокий рів. Відоме ім'я архітектора -- Джеймс з Сен-джорджа: Бомарис, Карнарвон і Конві (Гвінед).

Старе і нове міста Единбурга -- столиця і друге за величиною місто Шотландії, адміністративний центр однойменної області. Столиця Шотландії з 1437 р. У місті знаходиться Единбурзький університет -- один з головних вищих учбових закладів країни. Райони Единбургу -- Старе місто і Нове місто -- в 1995 р. були занесені ЮНЕСКО в список об'єктів Усесвітньої спадщини [9, 178].

Розділ 2. Розвиток туристичного бізнесу у Великобританії

Подорожі з метою відпочинку почали поширюватись у зв'язку з промисловою революцією у Великобританії - першій європейській країні, що сприяла популяризації активного відпочинку у вільний від роботи час. Спочатку, це стосувалось власників промислових виробництв, заводів, промислових олігархів, торговців. Вони становили новий середній клас, що зароджувався. Створена в Великобританії в 1758 році Кокс та Кінгс стала першою офіційною туристичною компанією в світі. Британське походження нового виду економічної діяльності проявилось в назвах багатьох популярних курортів та готелів у Європі, що стало свідченням домінуючого положення відвідувачів з Англії в той час.

До початку 50-х років того 19 століття у Великобританії існувало вже кілька туристських фірм, і щорічно в поїздках по країні брало участь більш ніж 160 тис. чоловік. У 1856 р. фірма Кука організувала першу групову туристську поїздку в країни Західної Європи. Цю дату звичайно вважають початком міжнародного туризму. До цього часу в Англії завершилася промислова революція, і англійська промисловість у своєму розвитку випередила інші країни світу. Швидкий ріст капіталістичних відносин привів до підвищення рухливості населення, що у свою чергу зажадало розвитку транспорту, насамперед залізниць [12, 75].

Томас Кук першим почав використовувати ці можливості. Коли в 1851 р. у Лондоні відбулася Перша Міжнародна промислова виставка, він зміг тільки за час її роботи організувати поїздку для 165 тис. відвідувачів. У 1854 р. в Англії був виданий перший довідник для туристів, що включав опис не менш восьми тисяч готелів. Хоча деякі з них і були просто постоялими дворами, оскільки велику частину складали готелі в сучасному розумінні цього слова.

Бурхливий розвиток внутрішнього туризму привів Томаса Кука до необхідності організувати поїздки за кордон. Перша з них була здійснена в 1855 р. у зв'язку з Всесвітньою виставкою в Парижі.

Кук почав організацію регулярних туристських поїздок в інші європейські міста і країни. Величезна Британська імперія сприяла розвиткові поїздок англійців за кордон. Туристські поїздки активно використовувалися для пошуку і вивчення нових ринків, установлення ділових контактів. У 50-70-х роках XIX в. англійці становили більшість іноземних туристів, що подорожували по Європі. Саме в цей період на континенті з'явилися готелі з такими назвами, як «Англер», «Голен-никнув», «Лондон», «Виндзор», а в побут ввійшли англійські слова «експрес», «комфорт», «лайнер».

Наприкінці XIX ст. туристські подорожі по своїй країні і за кордоном набули у Великобританії масового характеру і вийшли за межі Європи. У 1860-70-ті роки проводилися туристські поїздки в США, а в 1878 р. на Всесвітню виставку в Париж з Великобританії прибуло 75 тис. осіб.

Те, що міжнародний туризм широко розвинувся у Великобританії раніше, ніж в інших країнах, пояснюється низкою причин, серед яких більш високий у той час економічний рівень порівняно з іншими країнами і, відповідно, вищий рівень життя населення; швидка урбанізація; уведення загальної початкової і розвиток середньої та вищої освіти; передове трудове законодавство, що встановило для всіх найманих робітників щорічну оплачувану відпустку та обмежило робочий час. Мав значення і гарний розвиток на той час залізничного і морського транспорту, а також близькість до континентальної Європи, зручний зв'язок з нею через протоку Ла-Манш [6, 121].

До Другої світової війни внутрішній туризм у Великобританії значно перевищував міжнародний за кількістю людей, які беруть у ньому участь. На початку 30-х років XIX ст. третина всіх мешканців країни проводила свою відпустку поза постійним місцем проживання в межах Великобританії, а в зарубіжні країни щорічно виїжджало до мільйона чоловік.

Після Другої світової війни, особливо наприкінці 50-х років, туризм у Великобританії швидко поширюється. Це було зумовлено насамперед докорінними змінами в транспорті: ростом мережі вдосконалених автомобільних доріг і кількості легкових автомобілів у населення, швидким розвитком і здешевленням повітряного транспорту. Важливу роль відіграло введення в країні щорічного двотижневої, а для частини населення -- тритижневої оплачуваної відпустки [11, 176].

2.2 Сучасний стан туристичного бізнесу Великої Британії

Великобританія -- високоурбанізована країна: у містах живе 87 % населення.

За даними соціологічних досліджень, три чверті економічно активного населення країни проводить свою відпустку поза постійним місцем проживання, причому велика частина -- у межах країни (близько 25 млн.). Основний потік туристів вирушає з найбільш урбанізованих центральних районів до морського узбережжя Південне-Східної Англії, у райони курортів Брайтона, Уертінга, Сифорда, Маргіта та ін.

Близько 15 % туристів відпочивають у гірських районах Шотландії й Уельсу, 8 % на берегах річок і озер у різних частинах країни.

Понад 10 % території Великобританії займають національні парки і так звані ландшафтні території, вони є у всіх частинах країни. Найбільші за розмірами національні парки розташовані в Шотландії (Нортумберленд, Нордворкмурс, Ворюдир Далес), Уельсу (Ексмур, Дартмур) і Північної Англії (Дервент).

Національні парки і ландшафтні території щорічно відвідують понад 15 млн. осіб, особливо у вихідні і святкові дні.

Значне місце під час відпустки й у вихідні дні у британців займає спорт. Особливо розвинутий вітрильний: у країні понад 30 тис. яхтсменів і 2 млн. членів „Асоціації вітрильного спорту”. Поширені також верхова їзда, рибна ловля і полювання. Відвідують британці численні визначні місця, якими така багата країна: пам'ятки давньоримської епохи, середньовічні замки, музеї.

Більшість туристів подорожують по країні на власних автомобілях, а 1/4 -- автобусами далекого прямування чи залізницями. Зупиняються туристи в невеликих старовинних готелях (на відміну від сучасних готелів, що називають hotel, за ними збереглася стара назва іпп), у приморських пансіонатах, на молодіжних туристських базах, у родичів і знайомих; близько 15 % наймають кімнати з пансіоном у фермерів [6, 181].

Усе більше поширюються різні види автопричепів (автокари, автобудиночки й ін.). За деякими оцінками, їх мають тепер принаймні половина всіх туристів, які подорожують на автомобілях.

Хоча внутрішній туризм у Великобританії переважає, останніми роками зріс виїзний міжнародний туризм. У 1968 р. виїхали в туристські поїздки в інші країни 4,6 млн. британців, наприкінці 90-х -- на початку 2000-х років кількість виїздів із країни перевищила 17 млн. Напрямок туристських потоків з Великобританії змінюється мало. Це насамперед середземноморське узбережжя Іспанії, Франції, Італії, куди багато хто вирушає під час літньої відпустки (більш як половина всіх туристів, що виїжджають з Великобританії).

З інших країн Західної Європи найбільше британські туристи відвідують Німеччину, Нідерланди, Бельгію і Данію. Крім пізнавального, у цих країнах велике значення має діловий конгресовий і спортивний туризм.

У південні альпійські райони Німеччини і Швейцарії британські туристи виїжджають у зимовий час на гірськолижні курорти. Останніми роками збільшується виїзд британців у США, Канаду, Австралію, а з європейських країн -- у Португалію і Грецію, де літній відпочинок обходиться дешевше, ніж в Іспанії, Франції й Італії.

Сприяють такій географії британського виїзного туризму близькість країн Західної Європи і зручний зв'язок з ними. Порівняно невеликий виїзд британських туристів у країни СНД і Східну Європу.

Найчастіше туристи виїжджають у європейські країни власними автомобілями, їх перевозять через Ла-Манш двома залізничними поромами між Дувром (Англія) і Кале (Франція), Харіджем (Англія) і Зеебрюгге (Нідерланди). Судна беруть на борт до 200 легкових автомобілів.

У 1994 р. був відкритий для регулярного залізничного руху тунель між Дувром і Кале завдовжки 50 км (у тому числі 37 кілометрів під водою), прокладений на глибині 40 м трьома паралельними стовбурами. Потяги, що вміщають 800 пасажирів, мають спеціальні платформи для перевезення автомобілів. Тунель дозволяє проїхати з Лондона до Парижа за три години, але поки що проїзд ним обходиться значно дорожче, ніж на поромах.

Власними автомобілями британські туристи ідуть у Німеччину, Францію, Бельгію, Швейцарію, рідше -- на середземноморське узбережжя. Для поїздки в Південну і Південно-Західну Європу, як і за її межі, більшість британців використовує повітряний транспорт.

На початку 60-х років у Великобританію щорічно приїжджали близько двох мільйонів іноземних туристів. У 2006 році їх стало в десять разів більше -- приблизно 20 млн. осіб за рік.

Середня тривалість перебування британців у зарубіжних країнах 11-12 днів, а іноземців у Великобританії - 15-16 днів. З огляду на те, що вартість проживання в британських готелях вища, ніж у готелях такого ж класу в інших країнах, ціни на продукти і тарифи на послуги вищі, витрати іноземних туристів перевищують витрати британських туристів за кордоном.

Отже, туристський баланс Великобританії позитивний: туризм дає 4-5 % ВВП і є найважливішим каналом одержання іноземної валюти.

У туристській індустрії Великобританії зайняті півтора мільйона осіб, тобто більш як 6 % усього економічно активного населення країни [10, 164].

За своїми цілями в'їзний туризм різноманітний. У Великобританії багато чудових пам'ятників історії й архітектури, що належать до різних епох (стародавнього світу, Середньовіччя, Нового й Новітнього часів), і пам'ятних історичних місць. Багато музеїв: художніх, історичних, літературних, пов'язаних із життям великих письменників (Шекспіра, Діккенса, Стівенсона, Кіплінга, Теккерея, Вальтера Скотта, Байрона й ін.), учених (Ньютона, Фарадея, Карла Маркса), державних і військових діячів (Черчілля, Нельсона й ін.). Усе це створює великі можливості для пізнавального туризму.

Великобританія -- одна з найбільш економічно розвинених країн світу, і в ній знаходяться найбільші світові фінансові і торгові центри (Лондон, Ліверпуль, Глазго), відомі наукові центри (Лондон, Оксфорд, Кембрідж, Едінбурґ) -- звідси велике значення ділового і конгресового туризму.

Приїжджають туристи на спортивні матчі, особливо футбольні, які часто відбуваються у Великобританії.

Вихідці з Великобританії та їхні нащадки живуть у багатьох країнах світу, насамперед у США і колишніх британських колоніях. У декого з них є родичі і знайомі на історичній батьківщині, в інших -- могили предків. Багато хто просто бажає відвідати свою прабатьківщину. Таких серед туристів чимало.

Переважна кількість іноземних туристів приїжджає у Великобританію з ближніх європейських країн: Ірландії, Франції, Нідерландів, Бельгії, Німеччини, скандинавських країн, а також зі США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Південної Африки. В останні роки частка позаєвропейських країн, особливо США, у в'їзному туризмі виросла. Новим є і приїзд у країну щорічно значної кількості японських туристів.

Значну роль у в'їзному туризмі має транзит. Туристи зі США і Канади, що вирушають у країни Західної Європи, прибувають у британські аеропорти, переважно в Хітроу, і пробувши один-два дні в Лондоні, їдуть у потрібну країну.

У Лондон, як правило, заходять і судна круїзних маршрутів, що проходять у Північному й Балтійському морях, навко­ло Європи і в Атлантичному океані.

Більшість іноземних туристів, що прибувають із країн Європи, використовують ті ж транспортні шляхи, що й британські туристи, які виїжджають із країни, але менше їдуть власними автомобілями.

З позаєвропейських країн туристи прилітають літаками в аеропорти Хітроу і Стенстад. Між Лондоном і аеропортами.

3 позаєвропейських країн туристи прилітають літаками в аеропорти Хітроу і Стенстад. Між Лондоном і аеропортами США і Канади відбуваються постійні авіарейси, якими щорічно перевозиться до 20 млн. пасажирів.

В останнє п'ятиліття щорічні доходи від прийому туристів досягають 17 млрд. $ США. Щорічно Великобританію відвідують близько 12 млн. туристів [14, 238].

рекреаційний британія природний історичний лондон

2.3 Лондон як головний туристський центр Великої Британії

Головний туристський центр Великобританії - її столиця Лондон. Його відвідують усі вітчизняні та іноземні туристи. Значна частина туристських фірм обмежує туристські поїздки по Великобританії тільки Лондоном і його околицями.

Лондон - гігантський транспортний вузол. Від його 16 вокзалів розходяться залізниці в усі частини країни. Ще більше відходять від Лондона автомобільних доріг. Від Лондона починаються автомобільні і залізні дороги до порома і тунелю (через Дувр) до континентальної Європи.

Поблизу Лондона знаходяться аеропорти, а в гирлі Темзи - порт Тілбері, куди приходять круїзні суду.

Туристські ресурси Лондона великі й різноманітні, з європейських міст з ним можна порівняти тільки Париж і Санкт-Петербург. Його головний ресурс - саме місто: широка Темза з перетинають її мостами, з яких відкривається вид на набережні, забудовані стародавніми будинками, палацами і соборами; центральні райони Лондона з величезними площами, найважливіші з них - Трафальгарська і Піккаділлі, широкі вулиці з сучасними торговельними та службовими будівлями (Оксфорд-стріт, Піккаділлі, Стренд і Ріджент-стріт); район Сіті, де знаходяться головні британські банки (їх 200) і Фондова біржа в Киеве, де вузькі вулиці з високими будівлями, в яких розміщуються різні контори, де знаходиться собор Св. Павла і десятки інших церков XVII ст.; грізні середньовічні стіни Тауера; численні парки - великі (Гайд-парк, Сент-Джеймсському, Грін-парк) і маленькі церковні; великі зелені масиви на окраїнах (Еплінгскій ліс, Хемстедская поляна в Киеве, звідки відкривається міська панорама в Киеве, Грінвіцький парк та ін.) [8, 109].

Автобусна екскурсія, з якою звичайно починається знайомство з містом, дозволяє побачити всі найважливіші площі і вулиці, споруди та будівлі Лондона - об'єкти подальшого окремого відвідування туристами. Це Вестмінстерське абатство - головна церква країни, де з XI ст. відбуваються національні торжества, включаючи коронацію монархів і жалобні церемонії; де знаходяться гробниці і пам'ятники великим людям - Ньютону, Діккенсу, Дарвіну та ін.

Фортеця Тауер, побудована в XI ст. вождем норманів Вільгельмом Завойовником, яка служила в різний час в'язницею і королівським палацом (у ній можна побачити колекції стародавньої зброї).

Букінгемський палац, де живе королівська родина; тут збираються юрби туристів дивитися на зміну варти.

Собор Святого Павла, створений у XVII ст. з мармуру і граніту, під його склепінням знаходяться могили адмірала Нельсона і фельдмаршала Веллінгтона.

Парламент Великобританії і прилеглі до нього відомі вежі - Вікторія і годинна «Великий Бен»; у будинку зберігся зал XI ст. згорілого у 1852 р. Вестмінстерського палацу.

Туристи завжди відвідують Трафальгарській площі, у центрі якої коштує чорна колона з фігурою Нельсона і чотирма левами біля підніжжя; каплицю Св. Георгія, побудовану в XIV ст., де поховані англійські королі; площа Піккаділлі, своєрідний розважальний центр міста, де розташовуються театри, мюзик-хол; різні установи мистецтв; Гайд-парк, де збираються лондонці слухати ораторів, що виступають з політичними промовами; діловий район Сіті; Хейгетське кладовище.

У Лондоні багато музеїв. Найбільш відомі Британський музей, в експозиції якого чудові пам'ятники матеріальної культури різних епох, серед них справжні скульптури Акрополя; Національна галерея з картинами великих художників; Тейт галерея, де зібрані картини відомих англійських майстрів; перший у світі музей воскових фігур мадам Тюссо; музей Шерлока Холмса.

Туристські поїздки в Лондон звичайно включають і екскурсії в прилеглі до міста райони - Оксфорд і Кембридж, де знаходяться найстарші британські університети; у королівську резиденцію Віндзор з фортецею, найбільшим в світі замком і каплицею XIV ст.; на батьківщину Шекспіра - Стратфорд на Ейвоні, де працює шекспірівський театр; в маєтку Вінстона Черчілля - Блейхейм, де він жив і похований; національні парки.

Поряд з пізнавальним, у Лондоні надані великі можливості і для інших видів туризму: конгресового (у місті знаходиться науковий центр Великобританії - Королівське Суспільство, університет, Грінвічському обсерваторія - одна з найбільших у світі, різні вищі навчальні заклади та наукові установи); спортивного (велика кількість стадіонів і інших спортивних майданчиків); ділового (Лондон - найбільший у Великобританії промисловий, торговельний і фінансовий центр) [4, 78].

Висновок

Великобританія -- батьківщина сучасного туризму як форми проведення культурного дозвілля, що традиційно славиться освітнім туризмом. Північні країни Європи, зокрема Скандинавські країни й Ірландія, спеціалізуються на «зеленому туризмі».

Ще до початку 50-х років 19 ст. у Великобританії існувало вже кілька туристських фірм, і щорічно в поїздках по країні брало участь більш ніж 160 тис. чоловік. У 1856 р. фірма Кука організувала першу групову туристську поїздку в країни Західної Європи. Цю дату звичайно вважають початком міжнародного туризму. До цього часу в Англії завершилася промислова революція, і англійська промисловість у своєму розвитку випередила інші країни світу. Швидкий ріст капіталістичних відносин привів до підвищення рухливості населення, що у свою чергу зажадало розвитку транспорту, насамперед залізниць.

Великобританія -- одна з найбільш економічно розвинених країн світу, і в ній знаходяться найбільші світові фінансові і торгові центри (Лондон, Ліверпуль, Глазго), відомі наукові центри (Лондон, Оксфорд, Кембридж, Единбург) -- звідси велике значення ділового і конгресового туризму.

Туристський баланс Великобританії позитивний: туризм дає 4-5% ВВП і є найважливішим каналом одержання іноземної валюти. У туристській індустрії Великобританії зайняті півтора мільйона осіб, тобто більш як 6 % усього економічно активного населення країни.

Одним з найголовніших туристських центрів у Великобританії є його столиця - Лондон. Його відвідують усі вітчизняній іноземні туристи. Значна частина туристських фірм обмежує туристські поїздки по Великобританії тільки Лондоном і його околицями.

Міжнародний туризм широко розвинувся у Великобританії раніше, ніж в інших країнах, пояснюється низкою причин, серед яких більш високий у той час економічний рівень порівняно з іншими країнами і, відповідно, вищий рівень життя населення; швидка урбанізація; уведення загальної початкової і розвиток середньої та вищої освіти; передове трудове законодавство, що встановило для всіх найманих робітників щорічну оплачувану відпустку та обмежило робочий час.

В цілому ж аналіз рекреаційно-туристичного комплексу Великобританії показав, що на сьогодні це одна з найбільш розвинених країн, що користується попитом у туристів з усього світу.

Список використаних джерел

1. Баблюк Н. Рекреаційні комплекси світу. Опорний конспект.- 2004.

2. Гуляев В. Организация туристской деятельности.- М., 2005.

3. Ґудзик К. «Успех и колорит двух континентов» // День. - 2004.

5. Даринський А. «Туризм у Великобританії» // Краєзнавство, географія, туризм. - 2002.

6. Дубарець А. «Туризм у Великобританії» // Краєзнавство, географія, туризм. - 2002.

7. Економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник / За ред. Кузика С.П. - Львів: Світ, 2003.

8. Закрейний Н. Економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. - К.: Світ, 2003

9. Пузакова Е., Честникова В. Международный туристический бизнес. - М., 2004.

10. Сенин В. Организация международного туризма.- М.: Финансы и статистика, 2002.

11. Сулеин К. Организация международного туризма.- М.: Финансы и статистика, 2001.

12. Туристическое страноведение. Европа и Азия: учебно-практическое пособие / А.Б. Косолапов. - М: КНОРУС, 2005.

13. Хельницький С. «Туризм у Великобританії» // Краєзнавство, географія, туризм. - 2004.

14. Шацька П. «Туризм у Великобританії» // Краєзнавство, географія, туризм. - 2002.

15. Фомичев В. Регіональна, економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни, - К.: «Либідь», 2003.

16. Юрківський К. Регіональна, економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни, - К.: «Либідь», 2007.

17. http://www.greatbritainweb.info - інформаційний сайт Великобританії.

18. http://www.great-britain.ru/ - офіційний сайт Великобританії.

19. http://www.staruk.org.uk - національний туристичний сайт Великобританії.

Додаток 1

Додаток 2

Віндзорський замок

Додаток 3

Замок Каерфілі

Додаток 4

Единбурзький замок

Размещено на Allbest.ru