Головні рекреаційні ресурси Європи

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ І БІЗНЕСУ

Головні рекреаційні ресурси Європи

Реферат з дисципліни

Світові ринки рекреаційних послуг

м. Чернігів - 2010

План

Вступ

Головні рекреаційні ресурси Європи

Особливості організації рекреаційного туризму

Ресурси організації рекреаційного туризму в Європі

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Розвитку міжнародного туризму в регіоні сприяють природні фактори: багаті і різноманітні природно-рекреаційні ресурси, надзвичайна берегова лінія та наявність великого числа бухт, заток, внутрішніх морів, тисячі кілометрів морських пляжів, густа річкова мережа, мозаїчність ландшафтів і сполучення по сусідству територій прибережних і гірських пейзажів. Дуже сприятливі для Європи і культурно-історичні чинники: багатство різноманітних історичних та архітектурних пам'яток, високий рівень духовної і матеріальної культури, мозаїчність національного та релігійного складу населення, високий рівень освіти, давні культурні та інші зв'язки як в межах регіону, так і з іншими великими регіонами світу.

На розвиток туризму в Європі сприятливо впливають соціально економічні та економіко-географічні чинники - високий рівень загальноекономічного розвитку, зростаючі доходи населення, висока урбанізованість, наявність необхідної транспортної і соціальної інфраструктури, тісне сусідство більшості країн регіону, а також відносна (в умовах «транспортної революції ») близькість їх до інших основних туристським регіонам світу. Згадаємо тут і високий рівень індустрії туризму, великий досвід його організації.

У Європі отримали розвиток майже всі можливі види туризму - пізнавальний, рекреаційний, науковий, діловий, релігійний, екологічний. Те ж можна сказати і про використовувані в ньому видах транспорту, хоча серед них помітно переважає автомобільний. В основу туристично-рекреаційного районування Європи може бути покладений і інший підхід - з виділенням районів і центрів приморського, гірського, озерного та річкового туризму.

Головні рекреаційні ресурси Європи

Природні рекреаційні ресурси - це об'єкти і явища природнього походження, що можуть бути використані для туризму, лікування, відпочинку, впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів (центрів), їхню спеціалізацію та економічну ефективність. Вони сприяють відновленню фізичних і духовних сил людини, її працездатності, використовуються для прямого й опосередненого споживання та виробництва курортних та туристичних послуг.

Рекреаційні ресурси - це сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних та духовних сил людини, її працездатності . Розрізняють природні і соціально-економічні (або природні і культурно-історичні) ресурси рекреаційної діяльності.

Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти. Соціально-економічні рекреаційні ресурси - культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території. Поняття "рекреаційні ресурси" включає в себе компоненти природи, соціально-економічні принципи і культурні цінності, які задовольняють туристичні потреби споживачів. Зробивши порівняння всіх факторів привабливості рекреаційно-туристичних ресурсів, ми прийшли висновку, що і надалі основним джерелом задоволення туристичних потреб залишається природній потенціал. Рекреаційні ресурси океанів та морів характеризуються значною різноманітністю. До основних рекреаційно-туристських берегових районів належать: в Атлантичному океані -Середземноморське узбережжя Південної Європи та Північної Африки, узбережжя Біскайської затоки, Північного, Балтійського та Чорного морів, півострова Флорида, островів Куба, Гаїті, Багамських, райони міст та міських конгломерацій Атлантичного узбережжя Північної та Південної Америки; в Тихому океані - Гавайські острови і східне узбережжя Австралії, острів Хайнань (Китай), узбережжя Японського моря, райони міст та міських конгломерацій узбережжя Північної та Південної Америки; в Індійському океані -острів Шрі-Ланка, район прибережних міських конгломерацій Індії, східне узбережжя острова Мадагаскар. Нині поширення набувають туристські подорожі на кораблях (круїзи), підводне полювання, спортивне рибальство, віндсерфінг, подорожі на яхтах, катамаранах.

Загальний обсяг світових рекреаційних ресурсів не може бути визначений повністю якісно або кількісно. Для оцінки світових рекреаційних ресурсів треба враховувати географічне положення, особливості клімату і ландшафтів. До основних видів рекреаційних ресурсів належать:

1) узбережжя теплих морів;

2) узбережжя річок, озер та водосховищ;

3) лісові масиви;

4) передгір'я та гірські країни;

5) міста - столичні та історичні центри;

6) міста-курорти або курортні місцевості;

7) релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів;

8) давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста, фортеці тощо), каменярні.

На характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно впливає екологічний стан території - чистота або забрудненість вод, повітря, грунтів, порядок або безладдя в соціально-політичному житті суспільства, економіці країни. Ми вважаємо, що до найгостріших екологічних проблем багатьох держав світу треба віднести забрудненість повітря, поверхневих вод, вод морів і океанів, розповсюдження СНІДу, тероризм, наркоманію, а також осередки десятків великих та малих військових конфліктів, що не припиняються. На даний момент існує ще одна проблема: існує неповноцінне використання багатих рекреаційних ресурсів. Ситуація ускладнюється тим, що рекреаційний попит найбільш високий в щільнонаселених урбанізованих районах. Територія використовується доволі інтенсивно іншими сферами господарства, а не в оздоровчих цілях.

Рекреаційні ресурси, як і інші ресурси, у світі розташовуються нерівномірно. Для більш об'єктивного висвітлення світового туристичного потенціалу, ми б хотіли розглянути рекреаційні ресурси, поділяючи їх за такими регіонами: Європа, Азія, Африка, Північна Америка, Центральна ти Південна Америка, Австралія та Океанія.

Європа. Має в своєму розпорядженні сприятливі рекреаційні ресурси і надалі залишається основним регіоном світу в сфері санаторно-курортного лікування, відпочинку та туризму.

Позитивні якості:

- вигідне економіко-географічне розташування;

- високий рівень економічного розвитку;

- зростаюча урбанізація;

- зручні транспортні зв'язки з іншими країнами;

- розвинена рекреаційна інфраструктура.

В європейському регіоні зосереджені джерела мінеральних вод, пляжі, гірські території. Більша частина регіону має всі умови для проведення відпочинку, санаторно-курортного лікування.

До країн з найкращими рекреаційними ресурсами відносяться:

- приморські, з переважною кількістю сонячних днів (Італія, Франція, Хорватія, Монако та інші);

- країни з гірськими ландшафтами та чистим повітрям (Швейцарія, Австрія).

Ще одна причина популярності європейського регіону - це зосередження найбільшої кількості історичних та архітектурних цінностей. На розвиток рекреації впливає і те, що в Європі найвищий рівень освіченості та культури. Традиційно тут проводяться різні міжнародні заходи: конгреси, з'їзди, конференції, семінари, симпозіуми, фестивалі, спортивні змагання і інше, що сприяє розвитку туризму.

Особливості організації рекреаційного туризму

Рекреаційний туризм - це пересування людей у вільний час з метою відпочинку, необхідного для відновлення фізичних і душевних сил людини. Для багатьох країн світу цей вид туризму є найбільш поширеним і масовим. Для розвитку цього виду туризму необхідні рекреаційні ресурси. Рекреаційні ресурси складають важливу частину природного потенціалу регіону. Крім цього, їх роль у формуванні та розвитку сучасного туризму в регіоні постійно підвищується, особливо з еколого-географічної точки зору. Оцінка рекреаційних ресурсів проводиться на основі пофакторно оцінки кожної з складових: рельєфу, водних об'єктів і грунтово-рослинного покриву, біоклімат, гідромінеральних та унікальних природних лікувальних ресурсів, історико-культурного потенціалу тощо), що розглядається з точки зору використання її конкретним видом туризму.

Рекреаційний туризм можна умовно розділити на кілька типів:

1. Туристично-оздоровчий тип

Пізнавально-туристський тип

Для кожного типу потрібна свій вид рекреаційних ресурсів. Під рекреаційними ресурсами розуміється складна керована і частково самокерована система, що складається з ряду взаємозалежних підсистем, а саме: відпочивальників людей, природних і культурних територіальних комплексів, технічних систем, обслуговуючого персоналу та органу управління. До складу природних характеристик входять площа і місткість рекреаційної території, комфортність клімату, наявність водних об'єктів, насамперед бальнеологічного властивості, естетичні особливості ландшафту і т.д. Оптимальне поєднання цих характеристик створює необхідну основу для розвитку рекреаційного туризму.

Для першого типу це - кліматичні чинники, які в поєднанні з джерелами мінеральних вод і лікувальними грязями створюють сприятливі умови для формування курортного комплексу. Для другого крім вищезгаданого - історико-культурний потенціал. Медико-біологічна оцінка клімато-погодних умов на приморських курортах грунтується на визначенні можливостей різних видів реабілітаційної та рекреаційної діяльності в цих умовах. Основні види клімато-рекреаційної діяльності на приморських курортах - аеротерапія (дихання морським повітрям, повітряні ванни), таласотерапія (морські купання), геліотерапія (загальні сонячні опромінення та спеціальні їх види), кінезотерапія. Остання включає в себе прогулянки по березі моря, спортивні ігри на березі, активне плавання, веслування та інші види водного спорту. Звичайні поєднання цих видів рекреаційної діяльності. Так, при перебуванні на пляжі зазвичай поєднуються аеро-геліо-талассо-кінезовоздействія. Прогулянки по берегу - це аеро-кинезии-небудь аеро-геліо-кінезовоздействія і т.д. Незважаючи на зазначені різноманіття і комплексність рекреації, можна виділити два основних її виду, по-різному залежать від клімато-погодних умов.

Рекреаційні заходи першого виду можна назвати пасивними. До них відносяться сонячні і повітряні ванни в спокої. Здійснюються вони здебільшого в умовах пляжу. Люди при цьому оголені. Цей вид рекреації пред'являє жорсткі вимоги до погоди.

Другий вид - активна рекреація: прогулянки, спортивні ігри і т.д. Від пасивної рекреації активну відрізняє, по-перше, те, що фізична активність обумовлює підвищену теплопродукцію. По-друге, під час активної рекреації люди зазвичай одягнені. І хоча в цьому випадку зазвичай використовується легкий одяг з рівнем теплозахисту 0,5-1,0 кло, в поєднанні з підвищеною теплопродукцією це робить комфортними більш низькі температури повітря, ніж для пасивної рекреації. Вимоги до погоди менш жорсткі в порівнянні з пасивною рекреацією.

Ресурси організації рекреаційного туризму в Європі

Самий цілющий клімат, на думку вчених - середземноморський. Лагідне море, дивовижні ландшафти, достаток плодів, вина й оливкову олію, історичні пам'ятки великого значення, тисячі різноманітних мінеральних, термальних і грязьові джерела. Поєднання традиційного оздоровлення, яким більше двох тисячі років і досягнень сучасних технологій високорозвинених країн. Все це - Європа, не втрачає свого лідерства у туристичній індустрії.

Італія

В Італії працює безліч курортів, багато з яких користуються заслуженою славою у всьому світі.

Монтекатіні-Терме - курорт, показаний пацієнтам з проблемами шлунково-кишкового тракту і печінки. Він славиться надзвичайно активної водою, яку достатньо пити всього один раз на день, вранці натщесерце. Тому у туристів вільний весь день. Можна приймати інші процедури на основі термальної води або грязі, відправитися у Флоренцію, Пізу, поїхати на море, пограти в гольф або зайнятися стрільбою з лука.

Гото-Джусті - першокласний термальний готель-курорт, розташований всього в трьох кілометрах від Монтекатіні-Терме. Це дозволяє при правильно складеній програмі процедур одночасно підлікувати захворювання шлунково-кишкового тракту, опорно-рухового апарату, шкіри, скористатися програмами схуднення і зняття стресу.

Алгарве

На південній кромці Португалії, із заходу на схід, до самого кордону з Іспанією простяглася елітна курортна зона Алгарве - нескінченна низка найрозкішніших у світі пляжів. Покриті найтоншим золотим піском, прекрасно обладнані пляжі цього курорту розташовані в найблагополучнішому з точки зору екології районі Атлантики. Спокійні і прозорі води біля берегів Алгарве ідеальні для тих, хто любить досхочу поплавати, порибалити або просто добре провести час біля моря.

Іспанія

В Іспанії більше двох тисяч мінеральних та термальних джерел, цілющі властивості яких відомі далеко за її межами. І іспанці вміло використовують свої природні багатства. Міністерство з туризму країни виділяє в цьому році 1 млн євро на розвиток оздоровчого туризму.

Найбільше бальнеокурорт розташовано в так званому регіоні Зеленої Іспанії, багатою квітучими луками, сосновими, евкаліптовими і дубовими лісами, національними парками, покритими зеленню, з гірськими масивами і, звичайно, термальними джерелами. У Галісії, наприклад, 20 бальнеокурорт, два центри таласотерапії і три готельні комплекси з spa-центрами. Оздоровчий туризм в Іспанії охоплює всі категорії відпочиваючих. Будь-який бажаючий знайде варіант відпочинку і лікування за своїм смаком і можливостями. Пропонується розміщення в центрах і готелях від 2 до 5 зірок на узбережжі, в горах, коло джерел, у містах. У багатьох оздоровчих центрах можна знайти спеціальні програми для літніх, інвалідів, дітей, сімейні програми. Пакет оздоровчих послуг не обов'язково замовляти на тривалий термін, є програми, розраховані на вікенд.

Хорватія

У Хорватії туризм має давні традиції і в основному орієнтований на численні лікувально-оздоровчі курорти. Краса Хорватської землі описана багатьма письменниками, відображена відомими художниками і фотографами, які шукали тут джерело натхнення. Ці місця любили Густав Малер, Айседора Дункан, Антон Чехов, Бернард Шоу, лорд Байрон, Агата Крісті, Джек Лондон та інші. "Боги хотіли прославити те, що вони створили, і в останній день із сліз, зірок і дихання моря створили Корнаті", - писав Бернард Шоу, описуючи найбільший середземноморський архіпелаг, що складається з 140 островів і рифів.

Прибережна частина Середньої й Південної Далмації дуже мальовнича завдяки гарним хребтам Дінарських гір і незліченних соснових лісів, що тягнуться уздовж морського берега на багато сотень кілометрів.

Пляжі на півострові Істрія, за рідкісним винятком, - штучні бетонні платформи, природні камені й плато і невеликі галькові лагуни. На пляжах Рабаца - дрібна білосніжна галька.

Чорногорія

Більшість туристів приїжджають до Чорногорії заради її прекрасних морських курортів, що зберегли легкий наліт патріархальності і спокою разом з прекрасними умовами для відпочинку.

Чорногорія - країна різких контрастів і природної краси, серед яких особливе місце займають чисті і прозорі води Адріатичного моря з його численними піщаними пляжами. У каньйоні річки Тара організовується спуск на плотах. Найвідоміші курорти Чорногорського побережжя: Герцег-нові, Тіват, Котор і Пераст, Бечічі, Світи Стефан, Петровац-на-Море, Сутоморе, Бар, Будва. Найпівденніший курорт - Улцинь.

Берегова лінія протягнулася з північного заходу на південний схід. Найзахідніший регіон - Которська затока, що межує з Хорватією. Південніше починається обширна територія Будванськой рів'єри, що увібрала в себе безліч курортів. Південніше і небагато відособлено знаходиться місто Бар. Замикає узбережжя Чорногорії на кордоні з Албанією місто Улцинь і багатокілометровий піщаний пляж, що закінчується островом Ада-бояна. Пляжі в країні дуже різні. Більша частина пляжів (Жаніц, Будва, Светі-Стефан, Нівіц, Сутоморе) - галька.

У Чорногорії відпочиває багато нудистів, і до цього все дуже спокійно ставляться. Протяжність морського узбережжя Чорногорії складає 299 км, а протяжність пляжів - 73 км.

Висновки

Туризм в Європі пройшов у своєму розвитку довгий шлях і сьогодні є однією з найбільш успішно розвиваються галузей світового господарства.

Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму в Європі є дуже складною системою, ступінь розвитку якої залежить від ступеня розвитку економіки країни в цілому.

В даний час на промислово розвинені країни Європи припадає 60% всіх прибуттів іноземних туристів і 70 - 75% чинених у світі поїздок. При цьому на частку країн, що входять в ЄС припадає близько 40% прибуттів туристів і валютних надходжень. У Південній і Західній Європі Франція, Іспанія та Італія більше інших країн виграють від туристських потоків у цей регіон і є головними туристськими центрами.

Список використаних джерел

1. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. - К.: Знання України, 2002.

2. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма: учебное пособие. - М.: Финансы и статистика, 1999.

3. Бовсуновская А.Я. География туризма: учебное пособие. - Д., 2002.

4. Голіков А.П. Вступ до економічної та соціальної географії: підручник. - К.: Либідь, 1996.

5. Квартальное В.А. Иностранный туризм. - М.: Финансы и статистика, 1999.

6. Немоляева М.Э., Хадорков Л.Ф. Международный туризм: вчера, сегодня, завтра. - М.: Международные отношения, 1985.

7. Панирян Г.А. Международные экономические отношения: экономика туризма. - М.: Финансы и статистика, 2000.