3

Зміст

• Вступ 3
• 1. Основні види послуг в туризмі 5
• 2. Політична функція туризму 15
• 3. Види туризму за принципом оплати та організації продажу 18
• Висновки 24
• Список використаних джерел 26

Вступ

Особливості географічного розташування та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалу України створюють усі можливості для всебічного задоволення пізнавальних, оздоровчо-спортивних і духовних потреб вітчизняних та іноземних туристів.

Приділяючи велику увагу розвитку туризму, Парламент і Уряд визнали його однією із пріоритетних галузей економіки країни.

Для забезпечення стабільного розвитку цієї галузі Державним комітетом молодіжної політики, спорту і туризму України розроблено Програму розвитку туризму в країні до 2005 року та ряд регіональних програм.

Кількість зайнятих у галузі становить 60 тисяч чоловік, з яких понад 500 -- гіди-перекладачі.

Туристичну діяльність здійснюють близько 3 тисяч підприємств різних форм власності, що мають державні ліцензії.

Для обслуговування туристів використовуються можливості 250 готелів, кемпінгів, туристичних баз різних форм власності на 65 тисяч місць, підприємства харчування на 120 тисяч місць, 3,5 тисяч транспортних засобів.

Стабільний розвиток туризму передбачає, перш за все, розбудову матеріально-технічної бази, забезпечення якості обслуговування відповідно до міжнародних стандартів. У перспективі передбачено побудувати та реконструювати 140 міжнародних туристських центрів, турбаз, автобаз, готелів, мотелів, кемпінгів тощо. Україна зацікавлена у залученні іноземних інвестицій до участі у розбудові туристичної галузі.

Найпопулярнішими туристичними регіонами є Крим, Причорномор'я, Придністров'я, Поділля і Волинь, міста Київ, Одеса, Львів. Ці осередки значних природних, історичних та культурних ресурсів найперспективніші для організації туристичної діяльності.

Особливу гордість країни становить її природно-заповідний фонд, що налічує близько 6 тисяч об'єктів загальною площею 980 тисяч гектарів, з яких найвизначніші -- Карпатський біосферний заповідник, Карпатський національний природний парк, Шацький національний парк, Синевірський національний парк, заповідник Асканія Нова.

В Україні 200 тисяч пам'яток культури, історії, містобудування і архітектури, палацо-паркового мистецтва, археології, а також понад 300 музеїв; створено сім національних історико-культурних заповідників. Найціннішими є пам'ятки епохи Київської Русі (ІХ -- ХІІ століть) -- 80% пам'яток цього періоду зосереджено саме на території України, з яких найвизначніші -- Києво-Печерська Лавра та Софійський собор -- внесено до регістрів ЮНЕСКО.

1. Основні види послуг в туризмі

Значна частина потреб суспільства реалізується у сфері послуг.

Сфера послуг - специфічна галузь застосування суспільно-корисної праці, де створюються особливі споживчі вартості у формі послуг для виробничого, суспільного та особистого споживання.

Послуга - економічна категорія, вона виступає як споживча вартість. В умовах товарного виробництва ця споживча вартість може бути обмінена на гроші - вона має товарну, мінову вартість, тобто ціну. У залежності від того, які потреби - виробничі, суспільні або особисті - задовольняє сфера послуг, її галузі входять до матеріального виробництва або нематеріальної сфери. Так, ціна послуг з ремонту виробничого обладнання, товарних перевезень, страхування продукції тощо, що обслуговують матеріальне виробництво, знаходить своє втілення в ціні кінцевого продукту, тобто послуги безпосередньо беруть участь у створенні сукупного суспільного продукту. Інші галузі сфери послуг, у тому числі туризм, діють на людину як на творця сукупного багатства, підвищуючи її працездатність і таким чином - створюють і збільшують це багатство.

Крім того, саме через сферу послуг відбувається перерозподіл капіталів і формування структури національного доходу. У сфері міжнародного туризму, наприклад, відбувається процес перерозподілу часток національного доходу країн-учасниць міжнародного туристичного обміну. При обслуговуванні іноземних туристів відбувається переливання частки національного доходу, створеного в країні, звідки приїхав турист, у країну, куди він приїхав. Безумовно, у цьому процесі виграють економічно країни, що приймають туристів і де ті залишають частку своїх капіталів. Сфера послуг забезпечує також рух капіталів, прискорює їх обіг і таким чином впливає на розвиток інших галузей народного господарства.

Але послуга виступає також і як категорія соціально-історична. Це категорія, що історично розвивається, причому її розвиток слід розглядати лише у зв'язку з розвитком і сучасним станом суспільства, його продуктивних сил і виробничих відносин. На різних етапах розвитку суспільства якість послуг і форми їх надання були різними й відповідали рівневі розвитку суспільства.

Багато видів праці, що нині складають сферу послуг, існували ще в давнину. У пустелі Нєгов знайшли череп воїна армії одного з єгипетських фараонів, зуб якого виявився запломбованим невідомою науці пастою. Єгиптянин загинув у бою 2200 років тому. Це свідчить, що зубні лікарі існували задовго до нашої ери. Близько десяти тисяч років існує торгівля. Такі професії як кухар, перукар виникли в епоху рабовласництва. Але якщо раніше послуги надавалися окремим поодиноким особам на основі кустарних методів праці, то нині цим зайняті цілі підприємства й організації, де праця відзначається високим рівнем механізації, індустріалізації та спеціалізації. Послуги набрали масового характеру, ними користується, як правило, все населення. Змінюється й сама структура сфери послуг - вона включає поряд з галузями, що виникли давно, також порівняно нові, що швидко розвиваються. До останніх належить і туризм як окрема галузь.

Характер послуг, їх спектр і якість відповідають сучасному стану суспільного розвитку, рівневі цивілізованості конкретного суспільства. Це виявляється передусім у головній меті, заради якої ці послуги виробляються. У цивілізованому суспільстві комерційно невигідні, але необхідні види послуг - скажімо, скеровані на соціально незахищені верстви населення - знаходять підтримку держави чи розвиваються завдяки зусиллям громадськості. Щоправда, якість послуг у суспільстві, де має місце соціальне розшарування, є різною і відповідає фінансовим можливостям різних його верств.

У цивілізованому суспільстві не повинно бути також ні послуг, ні методів обслуговування або реклами, заснованих на негуманному підході, таких, що можуть заподіяти шкоду здоров'ю громадян, їх моралі або суспільним інтересам, як, наприклад, випуск і продаж ліків або харчових добавок, дія яких на людський організм і вивчена недостатньо, живі "предмети розкоші", реклама послуг, що апелює до найнижчих людських інстинктів тощо. Деякою мірою до таких послуг відносяться види подорожей, що останнім часом дістали назву "альтернативний туризм", типу - "Кримінальна Одеса", відвідання Чорнобильської АЕС або атолу Бікіні, що впродовж тривалого часу був полігоном ядерних випробувань США. А в травні 1995 р. Всесвітня туристична організація, наприклад, виступила з заявою щодо запобігання організованому секс-туризму.

Сфера послуг як самостійна сукупність галузей господарства сформувалася фактично в період після Другої світової війни і тепер інтенсивно розвивається. Це обумовлено, з одного боку - зростанням якості життя, матеріальних і духовних потреб населення, з іншого - стрімким розвитком промислового виробництва, що не тільки постачає народне господарство, в тому числі й сферу послуг, сучасними видами обладнання та матеріалів, але й у результаті автоматизації та механізації виробничих процесів і зростання продуктивності праці вивільняє частину трудових ресурсів і направляє їх у сферу обслуговування. Уже нині у сфері послуг зайнята майже третина всіх працюючих у народному господарстві.

За прогнозами сучасних політологів і футурологів, у суспільстві, що стає постіндустріальним, основною сферою господарювання буде інформація та послуги, а основним видом ресурсу будуть еколого-оздоровчі та інформаційні технології. Вже нині частка послуг у розвинених країнах світу є дуже значною: у структурі їх валового внутрішнього продукту вона коливається у межах 30-55%. У Швеції, наприклад, її частка в галузевій структурі ВВП складає 55,6%, Данії - 53,5%, Канаді - 53,5%, США - 50,9%, Великобританії - 50,8%, Росії - 29,9%, Україні - 21,3%.

Важко переоцінити значення сфери послуг для суспільства в цілому та кожної людини зокрема. Саме через сферу послуг предмети споживання, що виробляються у матеріальній сфері, надходять до споживача. Вона не тільки задовольняє зростаючі потреби населення, але й активно впливає на їх формування та удосконалення. Сфера послуг активно впливає на економію праці та перебудову побуту і, таким чином, на ефективність суспільної праці. Спеціалісти підрахували, що середньостатистична людина близько 40% свого часу витрачає на виконання домашньої роботи. При цьому у жінок вільного часу залишається у 1,7 разів менше, ніж у чоловіків. Сфера послуг дозволяє збільшити та раціонально використати вільний час людини, створює необхідні умови для всебічного розвитку особистості. їй належить важлива роль у зближенні умов побуту в місті та на селі, усуненні існуючих розбіжностей між розумовою та фізичною працею, нерівності в становищі чоловіка та жінки.

Туризм посідає особливе місце в системі галузей народного господарства та сфери послуг. Як вид активного відпочинку він посідає одне з чільних місць серед потреб населення і витрат на них. У структурі туристичного продукту товари складають не більше 20%, 80-85% припадає на туристичні послуги, серед яких основними є: розміщення, харчування, транспортні перевезення та розваги (дозвіллєва діяльність). Крім того, в туризмі задіяний цілий спектр додаткових послуг: банківські, медичні, страхові, візові тощо.

Туристична індустрія є збірною сферою економіки, або комплексом виробництв. Створення туристичних послуг і товарів та їх реалізація є справою великої кількості галузей, підприємств і організацій, що спеціалізуються на виробництві та наданні певних послуг, виконанні певних функцій у туризмі. Вони кооперуються в туристичній практиці на базі договірного співробітництва, ініціюючу роль у здійсненні такого кооперування відіграють туристичні фірми та підприємства [7; c. 6-9].

Для того, щоб дати найбільш повну характеристику видів сучасного туризму, необхідно використовувати найбільш істотні ознаки, що характеризують той або інший вид туризму, зокрема, “національність” туризму, основна потреба, задоволення якої обумовлює туристичну подорож, основний засіб пересування, що використовується під час подорожі, місце проживання, тривалість подорожі, склад групи, організаційні форми, основні принципи формування ціни турпродукту і т.д.

Основні види туризму формуються в залежності від національної приналежності відносять національний (внутрішній) і міжнародний (зовнішній) туризм. Міжнародний туризм, у свою чергу, підрозділяється на активний і пасивний, або інакше в'їздний і виїзний туризм.

У залежності від потреби, що обумовлює туристську подорож, розрізняють наступні види туризму:

Лікувальний (медичний туризм). В основі цього виду туризму лежить потреба в лікуванні різних захворювань. Лікувальний туризм має кілька різновидів, що характеризуються природними засобами впливу на людський організм.

Рекреаційний туризм. В основі цього виду туризму лежить потреба у відновленні фізичних і щиросердечних сил людини. Цей вид туризму відрізняється великими розмаїтістю.

Спортивний туризм. В основі цього виду туризму лежить потреба двох видів, у зв'язку з чим розрізняють два підвиди спортивного туризму:

- активний (основою є потреба в заняттях яким - або видом спорту)

- пасивний (основою є інтерес до якому - або виду спорту, тобто подорож з метою відвідування змагань або спортивних ігор).

Пізнавальний туризм. Основою даного виду туризму є потреба в розширенні знань по різних напрямках. До даного виду туризму можна віднести екологічний туризм. Програми екотурів припускають відвідування охоронюваних природних територій [7, с. 28].

Туризм із діловими цілями. До даного виду туризму відносяться поїздки з метою встановлення або підтримки ділових контактів з різними партнерами.

Конгресний туризм. Туристичні поїздки з метою участі в різних заходах, у тому числі: конференціях, симпозіумах, з'їздах, конгресах і т.д.

Інтенсивний розвиток даного виду туризму привело до створення ряду міжнародних організацій цілком спеціалізуються на проведенні міжнародних ділових і наукових заходів, наприклад, Міжнародний союз організаторів конгресів. Спеціалізація турфірм на даному виді туризму обумовлена об'єктивною закономірністю подальшого міжнародного поділу праці, у тому числі й у сфері туризму. Специфіка турпродукту конгресового туризму складається в необхідності надання великого обсягу різноманітних послуг, що виходять за рамки традиційних. Основні труднощі при організації конгресного обслуговування зв'язані з необхідністю випуску значної кількості друкованої продукції (тези доповідей, запрошення, інформаційні листи і т.д.), необхідністю надання такого роду послуг як: реєстрація учасників конгресу, переговори, технічне забезпечення, спец заходу, ділові зустрічі і т.д., а також організації до - і після конгресних турів.

Культовий (релігійний) туризм. Цей вид туризму заснований на релігійних потребах людей різних конфесій. Культовий туризм підрозділяється на два підвиди:

- відвідування культових споруджень у релігійні свята

- відвідування святих місць з метою відпущення гріхів.

Ностальгічний туризм. Даний вид туризму заснований на потребі людей у відвідуванні місць в області історичного проживання.

Транзитний туризм. В основі транзитного туризму лежить потреба перетинання території однієї країни, з метою відвідування іншої.

Самодіяльний туризм. Цей вид туризму поєднує аматорів активного відпочинку, що займаються лижним, гірським, водним туризмом і т.д. Організацією турів займаються не туристичні фірми, а самі туристи разом з туристсько-спортивними клубами і союзами.

Зрозуміло, на практиці дуже часто мають місце комбіновані тури, що сполучать в одній подорожі кілька видів туризму, обумовлених різними потребами туристів, наприклад, рекреаційний з пізнавальним, спортивний з рекреаційним і т.д. Однак, при аналізі туристичної діяльності необхідно виділяти основні потреби, що послужили спонукальним мотивом подорожі [1, с. 25].

Залежно від транспортних засобів, що використовуються на туристичному маршруті, розрізняють наступні види туризму:

Туристи на власному транспорті - тури на транспорті, що належить транспортним господарствам туристичної системи або безпосередньо туристичної організації.

Транстури на орендованому туристському транспорті - тури на транспорті, що належить транспортним організаціям, що використовується туристськими організаціями на правах оренди (за договором) на термін, визначений терміном дії туру. У якості орендованого спеціалізованого транспорту туристські організації використовують морські і річкові теплоходи, літаки, спеціальні склади туристсько-екскурсійних підприємств.

Тури на особистому транспорті туристів - спеціально розроблені індивідуальні або групові тури для автомобілів (власників особистих автомобілів) з наданням туристам усіх видів послуг по маршруті (проживання в автокемпінгах, харчування, екскурсії, дозвілля, авторемонт і т.д.), крім проїзду.

У залежності від способу пересування види туризму підрозділяються:

1. Автомобільний туризм. Цей вид туризму бурхливо розвивається з другої половини двадцятого століття. В даний час він одержав найбільш широке поширення.

2. Залізничний туризм. Цей вид туризму розвивається із сорокових років 19 століття. Відносна дешевина залізничних квитків робить його доступним менш забезпеченим шарам населення. В даний час загострюється конкурентна боротьба між залізничним і іншим видами транспорту.

3. Авіаційний туризм. Даний вид туризму є найбільш перспективним, тому що забезпечує економію часу при доставці туристів до місць відвідування. Авіаційні тури підрозділяються на групові тури з використанням частини місць у літаках пасажирських авіаліній і спецавіарейси з повною орендою літака для спеціальних туристських перевезень.

4. Водний туризм. При даному виді туризму маршрути організовуються на теплоходах річкових і морських пароплавах.

Морські маршрути бувають: круїзні (подорожі на орендованих судах тривалістю більш доби). Вони можуть бути як з відвідуванням портів, так і без відвідування.

Річкові маршрути - з використанням судів річкових пароплавств. Мають підвиди: туристсько-екскурсійні рейси - це подорожі на орендованих річкових судах тривалістю більш однієї доби й ексурсійно-прогулянкові - поїздки екскурсантів з метою ознайомлення з пам'ятними й історичними місцями і відпочинку, тривалістю не більш 24 годин [2, с. 33].

Для організації великих і туристсько-екскурсійних рейсів використовуються в основному комфортабельні теплоходи. Для організації ексурсійно-прогулянкових і прогулянкових рейсів можуть використовуватися як теплоходи, так і малий флот (річкові трамвайчики, ракети, катера, катамарани й ін.).

Переваги водного туризму на комфортабельних теплоходах полягає в тім, що туристи забезпечуються засобами розміщення, харчування, спорту, розваг і т.п. на кораблі.

5. Автобусний туризм. При даному виді туризму подорожі організовуються з використанням автобусів, як засіб пересування. Автобусні тури можуть бути звичайними туристсько-екскурсійними (з наданням усіх видів послуг, пропонованих транспортним туром - проживання, харчування, екскурсійне обслуговування) і так називаний «автобуси здоров'я» - прогулянкові (автобуси одного дня).

6. Велосипедний туризм. Цей вид туризму доступний для використання досить обмеженому контингентові туристів.

7. Пішохідний туризм. Даний вид туризму одержав найбільше поширення у внутрішньому туризмі. Слід зазначити, що на практиці дуже часто при одній туристській подорожі використовується кілька видів транспорту, наприклад, літак - автобус, залізниця - автобус і т.д., такі види турів називаються комбінованими.

У залежності від засобів розміщення туристів розрізняють наступні види туризму:

1. Туризм в отеленні.

2. Туризм у мотелі.

3. Туризм у пансіоні.

4. Кемпінговий туризм.

5. Туризм у туристичному селі, на турбазі і т.д.

Готелі, як правило, розташовані або в центрі міста, або недалеко від аеропорту або залізничного вокзалу.

Мотелі розташовуються або уздовж автомобільної траси, або на окраїні міста. Проживання в мотелі повинне забезпечувати туристам умови по відходу по автомобілем (автостоянки, бензозаправні станції, автосервіс і т.д.)

Турпансіони готельного типу з єдиним керуванням, надають клієнтам житло в одному або декількох номерах, що супроводжують послуги й автономну кухню.

Кемпінги, туристичні села, турбази - це приміщення, розташовані, як правило, у заміській місцевості, призначені для розміщення як звичайних, так і автотуристів.

Туристичні села - це сервісні господарства з єдиним керуванням, обгороджені й обладнані для відпочинку і ночівлі туристів, що не мають автономного устаткування, необхідного для ночівлі.

Крім перерахованих видів підприємств готельного господарства, що визначають вид туризму, існують і такі види як: будинку і мебльовані квартири, будинку відпочинку, будинку молоді.

Усі перераховані вище засоби відносять до готельних підприємств різних категорій, і вони підлягають сертифікації на предмет номенклатури і якості послуг, що робляться туристам. Засобу розміщення розділяються також на постійні, у яких прийом туристів здійснюється цілий рік, і сезонні - обслуговуючих туристів тільки у визначений час року, у туристський сезон [3, с. 35].

Туризм також у залежності від часу подорожі підрозділяється на сезонний і несезонний.

У залежності від тривалості подорожі розрізняють два види туризму: тривалому і короткочасний (при короткочасному туризмі подорож здійснюється на термін до 5 - 7 днів).

У залежності від складу групи розрізняють:

Масовий туризм (подорожі туристів у складі групи)

Індивідуальний туризм (даний вид туризму найчастіше реалізується в рамках ділового, наукового й оздоровчого туризму. Останнім часом індивідуальний туризм одержує значний розвиток по каналах родинних сімейних зв'язків, творчих обмінів, відвідувань за запрошенням. Індивідуальні поїздки практикуються також по програмах соціального і молодіжного туризму. Індивідуальні туристи можуть користатися послугами гідів-перекладачів, екскурсоводів, організаторів подорожі, провідників і супровідних, орендувати легковий автотранспорт, використовувати можливості інших форм туристичного сервісу).

Сімейний туризм (подорож туристів із членами родини. Даний вид туризму одержав великий розвиток в останні роки в значній мірі за рахунок знижок, що пропонують турфірми особам, що подорожують з дітьми. Найчастіше, сімейний туризм здійснюється по програмах, розробленим туроператором для сімейного відпочинку).

Молодіжний (студентський) туризм.

Дитячий (шкільний) туризм.

Молодіжний і дитячий туризм одержав великий розвиток у значній мірі за рахунок туристських обмінів як усередині країни, так і між різними країнами. Туристи, що подорожують у рамках молодіжного і дитячого туризму мають право на значні знижки в цінах на обслуговування.

У залежності від організаційних форм існують:

Організований туризм.

Неорганізований туризм.

Клубний туризм.

У залежності від визначального принципу формування ціни на продукт існує комерційний і соціальний (дотаційний) туризм. Соціальний туризм припускає визначені дотації в різних формах як від державних, так і від громадських організацій, а також комерційних структур, з метою забезпечення можливості одержання відпочинку й участі в туристичних заходах різних шарів населення, що не мають для цієї достатньої кількості коштів. Наприклад, пенсіонери, студенти, категорія низькооплачуваних працівників і т.д. [4, с. 52]

2. Політична функція туризму

За своєю сутністю туризм - явище багатофункціональне. Він активно впливає на життя людей, організацію їх праці та відпочинку, а відтак - на економічний і соціальний розвиток суспільства. У цьому розумінні туризм - це сфера людської діяльності, пов'язана з подорожами та мандрівками людей, що виконує ряд функцій політичного, економічного, культурного характеру, які проявляються як на рівні окремої особистості, так і на рівні суспільства в цілому. Дослідники туризму виділяють багато його функцій, по-різному підходячи до їх визначення. Розглянемо одні з найважливіших функцій туризму, через які він впливає на різні сторони суспільного життя. Туризм - активна форма людського спілкування, що допомагає взаємопізнанню націй, розвитку взаєморозуміння та встановленню культурно-економічних зв'язків між народами, а відтак - розвитку співробітництва між державами, покращенню міжнародної обстановки в цілому. Міжнародні туристичні зв'язки є однією з форм міжнародних відносин, що активно впливають на політику держав світу. Не випадково лозунгом 1967 року, що був оголошений з ініціативи ООН Міжнародним роком туризму, став "Туризм - шлях до миру".

Політична функція туризму знайшла своє відображення і в тому, що він отримав назву "народної дипломатії". Крім того, суспільство, що активно спілкується зі світом засобами туризму, стає відкритішим, вільніше інтегрується у світову співдружність. Туристична пропозиція, що значною мірою базується на природно-кліматичних ресурсах, залежить від екологічної обстановки в країні. Остання справляє свій вплив і на ті види туристичної діяльності, що безпосередньо не пов'язані з природним середовищем, тому що для сучасних туристів якість довкілля, екологічна безпека є першорядним критерієм при прийнятті рішення про подорож. Як галузь, для якої природа виступає не тільки в ролі сировини для виготовлення продукту, але й похідної умови власне існування, туризм, використовуючи природні ресурси, може служити також засобом їх збереження та відновлення через організацію різних форм природопізнавальної, природовиховної та природоохоронної туристичної роботи. У цьому проявляється екологічна (природоохоронна) функція туризму. Сучасний туризм здійснює вплив на екологічну політику країн. Вони намагаються зберегти цінні рекреаційні ресурси шляхом прийняття спеціальних законодавчих актів, створення мережі національних парків, природних і культурних заповідників та інших охоронних територій і об'єктів. Завдяки туризму підвищується екологічна свідомість населення, поліпшується загальний природозахисний стан регіону та країни.

З точки зору господарсько-економічної туризм виділився в окрему галузь господарства, здатну приносити високі прибутки, активно сприяти економічному розвитку суспільства. Це - галузь або навіть сукупність галузей сфери послуг, де виробляються, реалізуються та споживаються послуги, пов'язані з організацією туристичних подорожей. Рівень розвитку туристичного господарства, його комплексний характер як системи галузей, що обслуговують туризм (сюди входять, наприклад, готельне господарство, громадське харчування, шоу-бізнес, виробництво деяких товарів туристичного попиту тощо) дозволяють говорити про створення індустрії туризму.

Останнім часом індустрія туризму поглинає більше 11% світових затрат на споживання. Якщо взяти за 100% середні витрати сім'ї, то в різних країнах 14-27% йде на харчування, 19-24% - на житло, 6-14% - на охорону здоров'я, 5-9% - на одяг і 11-19% на подорожі - такі дані було оприлюднено на XXI конгресі Міжнародної готельної асоціації. Таким чином, витрати на подорожі та відпочинок посідають третє місце у споживчому бюджеті сім'ї після витрат на їжу та житло. У 2004 р. затрати мешканців планети на подорожі становили більше 3,5 трлн. ам. дол. і на думку експертів Всесвітньої ради туризму і подорожей1 у 2010 р. вони зростуть до 6,5 трлн. [7; c. 18-19].

На сучасному етапі розвиток системи управління туристичною галуззю повинен охоплювати такі питання, як удосконалення структури управління, реалізація державної політики у цій галузі шляхом координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та суб'єктів підприємництва. Важливе значення має вдосконалення державної статистики з питань туризму з урахуванням міжнародних стандартів та досвіду інших країн.

Одним із найважливіших напрямів державної політики у туристичній галузі є підвищення ефективності інформаційно-комунікаційної інфраструктури, створення позитивного образу України як туристичної держави та активізація просування національного туристичного продукту як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку туристичних послуг завдяки організаційній та фінансовій підтримці підприємств та організацій туристичної галузі.

Становлення і розвиток інноваційної діяльності та наукове забезпечення туризму сприятиме створенню нових оригінальних туристичних продуктів, комплексному використанню та збереженню навколишнього природного середовища та культурної спадщини, патріотичному вихованню, пропаганді здорового способу життя, зміцненню міжнародного авторитету України як туристичної держави.

Розвиток туристичної сфери, що забезпечує створення нових робочих місць, особливо у регіонах з низькою зайнятістю населення, зумовлює необхідність удосконалення системи підготовки кадрів для туризму, доповнення Класифікатора професій ДКООЗ-95 професіями у цій галузі, щорічного збільшення обсягу підготовки висококваліфікованих спеціалістів відповідно до реальних потреб, розроблення та впровадження сучасних освітніх технологій [6, с. 107].

Заходи Програми реалізуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, суб'єктів підприємництва усіх форм власності, громадських організацій, цільових кредитів банків, міжнародної технічної допомоги, інвестиційних коштів, інших джерел, не заборонених законодавством.

Координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаної із виконанням Програми, здійснює Держтурадміністрація, яка щороку подає Кабінетові Міністрів України звіт про стан її виконання.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації розробляють регіональні програми розвитку туризму з урахуванням завдань Програми та вжиття заходів до залучення для їх фінансування коштів місцевих бюджетів та з інших джерел, не заборонених законодавством.

3. Види туризму за принципом оплати та організації продажу

За економічним принципом - у залежності від принципу оплати й організації продажу турів, що впливає також на рівень якості послуг - вирізняють елітний туризм (туризм VIP), комерційний, соціальний та інсентив-туризм.

Туризм VIP (елітний) - це туризм для дуже багатих людей, що передбачає режим "найбільшого сприяння" в поїздках, тобто високий стандарт послуг і підвищену увагу в обслуговуванні. Сам набір послуг може бути досить неординарним і складається з урахуванням найменших побажань клієнта. Це практично завжди індивідуальні тури.

Комерційні тури - реалізуються фірмами клієнтам на комерційних засадах, найчастіше являють собою індивідуально-групові тури і мають досить широкий спектр цін. Якщо комерційний туризм передбачає оплату туру власне клієнтом, туризм соціальний оплачується повністю або частково державою, профспілками чи здійснюється на кошти громадських соціальних фондів. Це організація туристичних подорожей для осіб, які мають невисокий рівень статків або належать до найменш захищених верств населення (діти, юнацтво, пенсіонери, інваліди та ін.) з метою реалізації їх права на відпочинок. При цьому установи та підприємства, що займаються соціальним туризмом, не ставлять собі за мету здобуття високих прибутків, тому соціальний туризм може успішно розвиватись тільки за умови активної суспільної та державної підтримки, для чого розробляються спеціальні програми, створюються цільові фонди, здійснюється активний пошук нових форм організації. Так, у Західній Європі останнім часом широкого поширення набули так звані "відпускні чеки". Цю практику започатковано у Франції. Ідучи у відпустку, громадянин отримує чек на певну суму, що приймається на території країни як безготівковий розрахунок за послуги в організації відпочинку і може бути використаний тільки на відпочинок. У країнах Східної Європи та у колишньому Радянському Союзі справою соціального туризму займалися профспілки. Так, у 1980-ті pp. у здравницях профспілок більш як три чверті відпочиваючих отримували свої путівки на відпочинок за рахунок коштів соціального страхування та державного бюджету або за пільговими цінами зі сплатою 30-50 відсотків вартості.

Нині все більш популярним є різновид туризму, що отримав назву інсентив-туризм (заохочувальний). Він поступово завойовує позиції також і на ринку країн Східної Європи та України. Це туристичні подорожі, що організуються підприємствами та фірмами для своїх співробітників як засіб заохочення та винагорода за сумлінну працю. Особливістю таких турів с дуже цікаві програми перебування, що передбачають поряд із відпочинком та екскурсіями також цікаві заходи соціального та розважального характеру: професійні зустрічі, відвідання підприємств і установ, проживання в сім'ях, організацію розваг тощо. Бурхливе зростання заохочувального туризму в світі призвело до створення ряду асоціацій цього профілю, скликання конференцій, організації виставок і видання спеціальних каталогів. Натепер витрати на організацію інсєнтив-туризму у світі становлять 5-6 млрд. дол.

За характером організації виділяють туризм плановий (організований) та самодіяльний. Плановий туризм передбачає здійснення туристичних подорожей за певними маршрутами та графіками, встановленими туристичними організаціями, що оформлюються туристичними путівками (ваучерами). Як правило, туристи вибирають собі відповідний тур з тих, що пропонуються фірмою у плановому порядку. Але фірми можуть створювати окремі непланові тури на замовлення клієнта або організації. Самодіяльний туризм - це подорожі, що розробляються й організуються самими туристами, об'єднаними в туристські гуртки та клуби. Цей вид туризму теж є організованим на відміну від неорганізованого туризму або "дикого" відпочинку, але всі елементи його організації - розробку маршруту, його узгодження, забезпечення та реалізацію здійснюють самі учасники.

Дуже важливою, особливо з точки зору організації обслуговування туристів, є класифікація туризму по видах за демографічним і соціальним складом учасників подорожі [7; с. 54-55].

Маршрути поділяються на види практично на підставі тих самих критеріїв, що лежать в основі класифікації туризму за видами. Але виділяється їх поділ за формою побудови траси маршруту - такі види, як лінійний, кільцевий та радіальний маршрути

Лінійні маршрути починаються в одному пункті (пункті відправлення) й закінчуються в іншому (пункті прибуття).

Кільцеві маршрути починаються та закінчуються в одному й тому ж пункті.

Радіальні маршрути передбачають переміщення у різних напрямках з одного й того ж пункту з поверненням до нього

За формою побудови туру можна виділити інклюзив-тури та пекідж-тури. Хоча деякі дослідники та теоретики туризму вважають, що це різні назви одного й того ж поняття, на нашу думку, тут є певна різниця.

Інклюзив-тур (англ. inclusive - той, що включає у себе) - це тур, що складається з різних видів послуг, кожна з яких може бути реалізована окремо та має власну роздрібну ціну. Вартість туру складається з вартості послуг, що входять до нього і можуть додаватись до пакету туру при його формуванні або вилучатися з нього відповідно до побажань клієнта.

Пекідж-тур (англ. package - пакет) - подорож за визначеним маршрутом з певним комплексом послуг. У Директиві ЄС з пекідж-турів, що вступила в дію на початку 1993 p., пекідж-тур визначається як пакет послуг, що включає не менше двох компонентів з таких як перевезення, розміщення та інші послуги, не пов'язані з першими двома. Тур продається як єдиний неподільний пакет за ціною нижчою ніж та, що мають ці послуги, взяті окремо, завдяки значним знижкам, що застосовуються при оптовому продажі.

Якщо інклюзив-тури більш характерні для індивідуального туризму, пекідж-тури частіше реалізуються у груповому.

У вітчизняній та зарубіжній практиці зустрічаються види турів, спеціалізовані за формою організації подорожі, складом учасників та особливостями маршруту, наприклад:

- тури VIР - індивідуальні тури за класом обслуговування VIР;

- тури A la cart - тури з визначенням маршруту за вибором самих туристів;

- тури Stop-over - індивідуальні тури для транзитних туристів;

- СЕТ-тури - стандартні економічні тури для групового туризму;

- Т-тури (фікс-тури) - індивідуально придбані тури для поїздок у складі груп з фіксованими датами заїзду та ін. [7; c. 69-71]

Згідно Закону України „Про туризм” до послуг, пов'язаних з тимчасовим розміщенням, належать і послуги харчування. Тому сертифікація готельних послуг передбачає проведення робіт з сертифікації послуг харчування.

У засобах розміщування згідно з ДСТУ 4268:2003 „Послуги туристичні. Засоби розміщування. Загальні вимоги” має бути передбачено приміщення для надання послуг харчування та / або кухня для самостійного приготування їжі, обладнана холодильником, електричною (газовою) плитою або пічним опаленням.

Згідно ДСТУ 4269:2003 „Послуги туристичні. Класифікація готелів” чітко встановлені вимоги стосовно надання послуг харчування при наданні готельних послуг, а саме:

1) за вимогами до приміщень:

- для готелю ** зірки - ресторан, бар, кафе, їдальня чи закусочна - щонайменше один об'єкт із вище перерахованих;

- для готелю *** зірки - ресторан або кафе: кількість сидячих місць не менше ніж 75% від кількості місць в готелі;

- для готелю **** та ***** зірок:

- ресторан, кілька залів, окремі кабінети: кількість столів не менше ніж 75% від кількості номерів, клас обслуговування не нижчий за „вищий”;

- банкетний зал(и), можливо такий(-і), що можна реформувати у конференц-зал;

- бар;

- окреме приміщення для харчування персоналу.

- для готелю ***** зірок - додатковий бар у зоні приймання.

2) за переліком послуг харчування, що надаються:

- для готелю *** - ***** зірки - надання сніданків;

- для готелю **** - ***** зірки - робота принаймні одного бару цілодобово;

- для готелю *** зірки - обслуговування в номері з 7.00 год. до 24.00 год.

- для готелю **** - ***** зірки - обслуговування в номері цілодобово.

Готель * зірка може не надавати послуги харчування.

Оплата за проживання в готелі згідно з п. 2.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ здійснюється в день поселення мешканців. Громадянину надається документ про оплату місця та візитна картка готелю. Але оплата може здійснюватись і в останній день, строк і форма оплати встановлюються адміністрацією готелю згідно з п. 3.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ. Інформація про вартість проживання в готелі повинна бути розміщена на видному місці [5, с. 11].

Згідно із системою класифікації готелів, в Україні можна послатися на такі:

В Україні можна виділити такі приклади готелів, по їхній класифікації:

***** (5 зіркові): Готель «Прем'єр Палац»;

**** (4 зіркові): «Готельний комплекс «Президент-готель «Київський»;

*** (3 зіркові): Готель «Братислава», готель «Русь», готель «Салют».

** (2 зіркові): Готель „Золотий берег” (Київ, просп. Броварський (біля АЗС Ярило), готель „Олександрія” (Київ, 03113, просп. Перемоги, 62а).

* (1 зіркові): готель «Санкт-Петербург» (його філіал), готель „Сім днів” (м. Київ, вул. Героїв Космосу 4, 5 поверх ТРЦ Ритм).

Можливо, вимоги нового стандарту «Класифікація готелів» здаються завищеними для сьогоднішнього стану української готельної бази, але, орієнтир на міжнародні стандарти обслуговування значно підвищує ефективність спроб української індустрії туризму активно включитися в міжнародний туристичний обмін.

Висновки

Отже, якщо туристи мають схожі смаки, бажання, купують майже однакову кількість туристичних товарів та послуг за певні періоди й однаково реагують на певні маркетингові стимули, то, безперечно, треба орієнтуватися на масовий маркетинг.

Класифікувати туристичний ринок можна за різними ознаками, до найважливіших з яких належать: мста туризму, часові, територіальні характеристики, індивідуальні запити та фінансові можливості клієнтів.

Беручи за основу мету туризму, можна виділити такі види туризму:

Екскурсійний туризм - подорож із пізнавальною метою.

Рекреаційний туризм - подорож із метою відпочинку, оздоровлення і лікування.

Діловий туризм - це обслуговування клієнта під час виконання ним професійних обов'язків як за місцем проживання, так і в інших регіонах, що дозволяє більш якісно і з меншими витратами організувати свою діяльність або поїздку.

Етнічний туризм - поїздки з метою побачень з рідними та близькими.

Спортивний туризм - поїздки з метою участі в спортивних заходах та підтримки улюблених команд.

Релігійний туризм - подорож, яка має за мету виконання релігійних процедур, місій, відвідування святих місць та ін.

Пригодницький туризм - туризм пов'язаний із фізичними навантаженнями, а іноді і з небезпекою для життя.

Соціальний туризм - це подорож із метою участі в громадських заходах (мітинги, демонстрації, публічні виступи, марші).

Екологічний туризм - екскурсії та подорожі з турботою про навколишнє середовище.

Сільський, зелений туризм - тимчасове переміщення туристів у сільську місцевість з метою відпочинку та ознайомлення з місцевим способом життя, культурою, традиціями, звичаями.

До видів туризму за метою можна віднести розважальний, навчальний, військовий, екстремальний, агротуризм та багато інших.

Це далеко не повна класифікація видів туризму за метою подорожей. Ціль туристичної поїздки може бути будь-яка і, якщо туристичне підприємство може організувати виконання поставленої мети шляхом надання відповідних послуг, то туристична подорож здійснюється.

Всі ці види туризму тісно переплітаються між собою і виділити їх у чистому виді не завжди можливо. Наприклад, діловий туризм може поєднуватись з екскурсійним або спортивним, етнічний - з релігійним, екскурсійний - з рекреаційним і т.д.

Список використаних джерел

Мунін Г.Б., Чабан Р. Аналіз стану і перспективи розвитку туризму та готельного бізнесу в Україні // Формування ринкових відносин в Україні.- 2003.- № 5.- C.60-65.

Основи туризмознавства. -- К.: КНТЕУ, 2003. -- 100 с.

Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство. -- К.: Альтерпрес, 2003. -- 104 с.

Росоха Р.В. Світовий досвід організації рекреаційно-туристичної діяльності // Регіональна економіка.- 2002.- № 3.- C.191-197.

Свиридова Н.Д. Развитие туризма в регионе как объект государственного управления // Актуальні проблеми економіки- 2005.- № 2.- C.18-22.

Смаль І.В. Основи географії рекреації і туризму. -- Ніжин: Видавництво НДПУ ім. Миколи Гоголя, 2004. -- 264 с.

Сокол Т.Г. Основи туризмознавства: Навчальний посібник. - К., 2006. - 76 с.

Судова-Хомюк Н.М. Управління інвестиційними процесами в туристично - рекреаційному комплексі України // Регіональна економіка.- 2002.- № 3.- C.260-266.