Історія компанії "Nike"

Доповідь

на тему:

“Компанія Nike”

Київ-2010

Історія Nike

Історія Nike нерозривно пов'язана з ім'ям Філа Найта. Автор міфу Nike - Філ Найт (Phil Knight). Він був посереднім бігуном на середні дистанції в команді Орегонського університету, а через багато років зі станом більш ніж в 3,8 млрд USD став шостим в списку найбагатших американців. Філ Найт заснував компанію в партнерстві зі своїм спортивним тренером Біллом Боуерманом (Bill Bowerman) в 1964 р.

Спортивне взуття американського виробництва коштувала тоді всього 5 USD, однак її якість залишала бажати кращого. Багато спортсменів поверталися з доріжок з кривавими мозолями на ногах. Набагато більш високою якістю відрізнялася германське взуття, але коштувало воно в шість разів дорожче - 30 USD.

Теорія Найта-Боуермана була проста: високоякісне взуття може бути спроектовано в США, зроблено в Азії і продано в Америці за нижчими цінами, ніж популярні західнонімецькі кросівки. Отримуючи економічну освіту MBA в Стенфорді в 60-х рр.., Найт брав уроки в класі Френка Шелленбергера (Frank Shallenberger). Завданням на черговому семінарі була стратегія розвитку бізнесу дрібної приватної фірми, включаючи маркетинговий план. Згідно з легендою «Найк», саме на цьому семінарі з маркетингу Найту прийшла в голову концепція компанії.

Як азіатського виробника була обрана Японія, оскільки робоча сила там коштувала набагато дешевше, ніж в Америці. У 1963 р. Найт поїхав до Японії. У Країні вранішнього сонця він уклав угоду з фабрикою Onitsuka про продаж високоякісних японських кросівок Tigers в США. Повернувшись до Америки, 26-річний комерсант почав торгувати японської взуттям прямо з кузова вантажівки свого біля бігових доріжок. Їхній проект - прародитель Nike - називався Blue Ribbon Sports. Назва компанії народилося під час переговорів з японцями, де Найт представлявся від імені неіснуючого американського дистриб'ютора кросівок Blue Ribbon Sports, зацікавленого у продажу японської взуття на території Сполучених Штатів.

До 1964 Найт продав кросівок на суму в 8 тис. USD і відправив замовлення на нову партію. Боуерман і Найт працювали в парі, проте незабаром вони найняли менеджера з продажу Джефа Джонсона (Jeff Johnson).

У 1965 р. Боуерман і Найт змінили ім'я своєї компанії, назвавши її на честь грецької богині перемоги Ніки. Нова назва компанії - Nike, згідно з легендою, придумав Джеф Джонсон, що побачив у сні крилату богиню перемоги Ніку.

У 1971 році студентка відділення дизайну Портлендського університету Каролін Девідсон за скромний гонорар - 35 доларів, розробила для нікому не відомої фірми логотип. Через дванадцять років, в 1983 році, Філ Найт запросив її в ресторан і презентував золотий перстень, крім придуманої Каролін емблеми прикрашений діамантом, і додав до свого подарунку конверт з певною кількістю акцій компанії. Це стало справедливим винагородою за знак, одна присутність якого на спортивному взутті в кілька разів підвищує її споживчу привабливість. Цей логотип, знайомий сьогодні всім і символізує крило богині, був названий SWOOSH, що досить приблизно можна перекласти на російську мову як «пролітає зі свистом».

Фітнес-революція і мода на біг підтюпцем початку 70-х рр.. стимулювали швидкий розвиток бізнесу. До 1969 Найт продав кросівок вже на 1 млн USD. Але чисті доходи компанії були невеликі.

У 1975 р. Біллу Боуерману спала на думку ідея, що стала поворотною в історії Nike. За сніданком, розглядаючи вафельниці дружини, він вирішив, що якщо зробити підошву кросівок рифленої, то це з одного боку поліпшить поштовх, з іншого - зменшить вагу взуття. Незабаром він приладнав «вафельну» підошву до спортивних тапочок і запропонував легкоатлетам випробувати її. Це геніальний винахід моментально вивело «Найк» у лідери індустрії з часткою ринку в 50% (1979 р.) І після того, як в 1980 р. був залишений позаду Adidas, у «Найк» залишився лише один конкурент - Reebok. До тих пір, поки не з'явився Майкл Джордан.

У 1984 р. компанією було укладено контракт на рекламу баскетбольних кросівок з 21-річною зіркою Національної баскетбольної асоціації Америки (NBA) Майклом Джорданом (Michael Jordan). Зараз стало загальною практикою запрошувати зніматися в рекламі знаменитих спортсменів, але в середині 80-х рр.. стратегії «Найк» не було прецедентів. Вклавши мільйони доларів на кампанію за участю Джордана, Nike, сама того не усвідомлюючи, зробила його постать частиною своєї культури. Багато американських підлітки мріяли мати пару таких же кросівок, як у «короля повітря». Кросівки Air Jordan, спроектовані спеціально для нього, ідеально підходили для бічних нападників, які приземляються з триразово навантаженням на стопу по відношенню до власної масі. Ця диво-взуття, яку Майкл надягав кожного разу, виходячи на майданчик, була чорно-червоного кольору, а ці кольори не дозволені в NBA. Тому асоціація накладала на Джордана штраф у розмірі 1000 $ за кожну гру, але він все ж таки продовжував надягати Air Jordan. Ця скандальна ситуація, безумовно, була на руку Nike, так як відразу привернула увагу баскетбольних уболівальників. У результаті продажу компанії виросли з 870 млн до 4 млрд USD на рік.

З цього моменту Nike починає реструктурувати. На зміну інтуїції приходить жорстка логіка, статистика і дослідження ринку. Бюджет маркетингових відділів Nike збільшується. На цьому Найт не заспокоюється. Він вирішує, що компанії не варто обмежуватися однією лише виробництвом взуття. Незабаром на вулицях з'являється реклама, що позиціонує «Найк» як глобальну спортивну корпорацію, що випускає, крім усього іншого, одяг, годинники, головні убори та інші спортивні аксесуари.

У 1988 р. дебютувала кампанія за участю зірки бейсболу Бо Джексона (Bo Jackson). Три ролика показали, як Джексон бігає, катається на велосипеді і грає в баскетбол. Ролики закінчувалися фразою: «Бо знає». Наступний кліп грав на збігу імен Бо Джексона і Бо Діддлі (Bo Diddley), відомого музиканта. Хедлайн повідомлення говорив, що «Бо не знає Діддлі».

Проте компанії не довелося довго насолоджуватися лаврами переможця. У 1998 р. популярність Nike падає, тому що просто стало не модно носити те, що носять тисячі людей навколо. Але і це не було несподіванкою для «Найк», яка виявилася у всеозброєнні. У 1998 р. Найт представив нову лінію продуктів - ACG - «всепогодні речі». Крім того, Nike реструктурувала частину свого бізнесу в окремі групи: з'явилися Nike Golf, Jordan Brand, Nike Hockey, Nike ACG та ін.

Різке падіння цін у 1998 р., профіцит, обвал біржових ставок і економічна сум'яття в Азії спровокували падіння прибутків компанії. У червні 1998 р. вперше за 13 років Nike зазнала фінансових втрат. Вони склали 67,7 млн USD. Справа посилилося скандалом навколо умов та оплати праці на фабриках у В'єтнамі, Індонезії та Китаї. Претензії до «Найк» були більш ніж обгрунтованими. У Пакистані дітям платили по 60 центів на день за виробництво футбольних м'ячів. У В'єтнамі середня оплата праці становила 1,60 USD в день (41 USD на місяць), при цьому робочий тиждень складалася з 65 годин. На фабриці в Китаї виділення шкідливих речовин перевищувала норму в 177 разів. 78% робочих перехворіли респіраторними захворюваннями. При цьому на 10 тисяч робочих припадав лише один лікар і дві медсестри. У той же час в 1997 р. Майкл Джордан одержав за рекламу «Найк» більше, ніж всі її робітники в Малайзії, разом узяті.

У 1999 р. Nike справляється з нестабільністю. Успішно освоюється Інтернет. Компанія обростає чималою кількістю web-адрес.

Реклама «Найк» - завжди виклик. Це твердження - не порожні слова. У 1999 р., під час бомбардувань НАТО, в зруйнованому Белграді з'явилися щити Nike - звичайні 3 ? 6, виконані в традиційній естетиці фірми: знаменитий swoosh, слоган «Just Do It» і абсолютно несподівана фраза: «Stop the bombs!» Виходить недвозначно : «Зупини бомбардування! Просто зроби це! » .

У січні 2000 р. на телебаченні з'являється 30-секундний ролик за участю легкоатлетки-спрінтерші Меріон Джонс (Marion Jones), яка біжить по вулицях, рятуючись від маніяка з бензопилою. Ролик раптово обривається, і телеглядачі надсилаються на сайт whatever.nike.com за продовженням історії. На електронній сторінці відвідувачам надавали унікальну можливість побачити телевізійний ролик в Apple QuickTime і самим придумати його закінчення. Найкращі варіанти транслювалися там же, в Мережі.

У лютому 2000 р. в Інтернеті стартує новий проект Nike - «Альфа». Продукція нової лінії широко видається в on-line магазинах. Ситуацію дещо затьмарила страйк в NBA і відхід з великого спорту (а значить, і з великої реклами) «фронтмена» Nike Майкла Джордана. Однак керівництво компанії швидко знайшла йому заміну в особі відомого гольфіста Тайгера Вудса (Tiger Woods), з яким було укладено найграндіозніший п'ятирічний контракт в історії спорту на 100 млн USD. Незабаром цей «союз» приносить свої дивіденди - в 2000 р. Вудс виграє Відкритий чемпіонат США (US Open) з фірмовим м'ячиком Nike.

У 2002 р. Nike запустила глобальну кампанію «Секретний турнір». Телевізійні ролики розповідали про змагання з футболу 4 ? 4 в захований від сторонніх очей приміщенні з таким, що лякає назвою «клітина». Креатив розробляло агентство Wieden & Kennedy Amsterdam. У зйомках брали участь 24 кращих футболіста планети.

Метою кампанії, що вибухнула не тільки в телевізійному ефірі, а й у web-просторі, було підняти трафік он-лайн ресурсу NikeFootball.com, розробленого компанією FramFab Denmark. На сайті NikeFootball була розміщена інтерактивна 3D «іграшка» - Scorpion Knock Out. Відвідувачі могли прийняти участь в якості тренерів команд в секретному футбольному турнірі, про який розповідали телевізійні ролики. Тренери найуспішніших команд отримували комплекти продукції фірми, які включали м'ячі з автографами зірок футболу.