25

Зміст

• Вступ 3
• 1. Моржування шлях до здоров'я 4
• 2. Методика купання в снігу 4
• 3. Методика моржування 5
• 4. Піст. Голодування 6
• 5. Різновиди та стадії голодування 11
• 6. Методика голодування 12
• Висновок 15
• Література 16
• Вступ
• Людство вже давно пізнало величезні можливості трьох природних цілителів: сонця, повітря і води. Ще в давнину деякі відомі лікарі започаткували новий напрям у медицині - лікування звичайною водою, засноване на загартовуванні організму.
• Під час загартовування рекомендують ходити босоніж по мокрій траві, по снігу, який щойно випав, у холодній воді, потім холодне обливання рук, ніг і всього тіла.
• Знання про те, як методично правильно проводити одноденне голодування, дозволить вам очистити організм від токсинів, зміцнити й оздоровити його. Внаслідок регулярного проведення оздоровчого голодування ви станете відчувати себе енергійними, підтягнутими, бадьорими.
• На сучасному етапі розвитку країни основними пріоритетами, які керують фізичним вихованням молоді, є зміцнення здоров'я, виховання відповідних мотиваційних і поведінкових характеристик, орієнтування на здоровий спосіб життя. Необхідно шукати шляхи підвищення мотивації молодших школярів до самостійних занять, виховання звички до систематичних занять. Свідоме і добровільне підвищення фізичної підготовленості дитини пов'язане з мотивацією, на яку впливає безліч факторів, як позитивних, так і негативних. За результатами проведеного аналізу літератури встановлено, що попри наявності значної кількості досліджень, спрямованих пошуку засобів підвищення ефективності фізичного виховання учнів молодших класів, основною проблемою є пошук інноваційних підходів до організації занять фізичними вправами з урахуванням інтересів та вікових особливостей дітей.

1. Моржування шлях до здоров'я

Моржування - це купання в холодній воді взимку у відкритій водоймі з метою загартовування організму людини.

У Стародавніх Греції та Римі метод моржування застосовували для лікування й зміцнення організму людини. В Україні майже в кожному великому місті є секції «моржів», є й одиночки-любителі зимового плавання. Займатися моржуванням можна тільки здоровим людям. Люди, які хворіють на атеросклероз, гіпертонію, ревматизм, активні форми туберкульозу легенів та на інші гострі й хронічні захворювання, не повинні займатись моржуванням.

Зимове плавання -- це одна з форм загартовування холодом. Воно значно впливає на механізми терморегуляції і на діяльність практично всіх систем і органів людського організму.

Методика зимового плавання, побудована на принципах поступовості та послідовності, виключає негативну дію на організм людини низьких температур. Методично правильне моржування сприяє підвищенню працездатності, знижує захворюваність на грип, ангіну та інші хвороби.

Після тривалого загартовування холодною водою можна рекомендувати сильнішу за дією на організм людини форму загартовування -- розтирання снігом. Спеціалістами відзначена безпечність снігового розтирання і його значний оздоровчий ефект. Ця процедура сприяє підвищенню рівня опірності організму до простудних захворювань.

2. Методика купання в снігу

Спочатку розтирання снігом необхідно здійснювати в приміщенні.

Принесіть сніг (у відрі, тазу), роздягніться до пояса. Захоплюючи сніг долонями, розітріть ним спочатку груди, потім шию, обличчя, руки. Рухи рук повинні бути швидкими, енергійними. Через тиждень снігом можна розтирати все тіло. Розтирання снігом усього тіла можна здійснювати не більше двох хвилин.

З розвитком загартованості, у разі хорошого самопочуття і психологічного настановлення можна проводити розтирання на відкритому повітрі. За низької температури повітря, при різкому поривчастому вітрі ці процедури краще виконувати у приміщенні. Після 5--10 розтирань тіла снігом можна перейти до купання у снігу. На перших етапах таке купання не повинно тривати довше 10--15 секунд. Бажано, щоб місце купання в снігу розташовувалось за 10--15 метрів від роздягальні.

3. Методика моржування

Займатися моржуванням можуть здорові люди з багатим досвідом загартовування різноманітними методами. Напередодні зимових купань бажано пройти всебічне медичне обстеження. Новачкам найкраще починати із занять у секції моржування.

Тепле приміщення, де можна роздягнутись і виконати загально-розвиваючі та спеціальні вправи, має розташовуватись якомога ближче до місця купання.

Костюм для зимового плавання використовується такий самий, як і влітку.

Місце купання (ополонка) повинно мати сходинки з дерев'яними поручнями для входу у воду і виходу з неї.

Перед тим як увійти у воду, корисно зробити кілька енергійних вправ, що не потребують багато часу, оскільки тіло повинно зберігати нормальну температуру. Не можна заходити у воду надто розігрітим або з відчуттям холоду, а також не підготувавшись психологічно.

Тривалість перебування у воді у першу зиму не повинна перевищувати 20 секунд, у другий сезон -- 40--50 секунд, у третій -- 60--70 секунд. Під час сильного морозу і вітру час купання скорочується. Перебуваючи у воді, необхідно безперервно енергійно рухатись, а плавати краще брасом.

Після виходу з води потрібно витертись і, швидко одягнувши халат або спортивний костюм, перейти до кімнати для переодягання.

Можна виконати комплекс загальнорозвиваючих вправ.

Купання взимку проводиться не частіше чотирьох разів на тиждень.

Насамперед необхідно пам'ятати, що зимове плавання -- один із сильнодіючих методів загартовування організму людини, який потребує точного і суворого виконання усіх рекомендацій.

4. Піст. Голодування

Повне утримання від їжі є частиною обрядів великих релігій: християнської, ісламу, буддійської. Народні традиції пов'язані з нормами харчування людини, формувались під впливом релігійних світоглядів, тісно переплітаючись із ними і доповнюючи їх. Очевидним є значний вплив релігії на вибір і приготування їжі, на приписи, що стосуються харчування, оскільки воно визначає не тільки фізичний, але й духовний стан людини, сприяє очищенню душі, допомагає досягти духовного осяяння. Приписи відносно харчування не втратили свого значення й у наш час. Це виявляється у харчовій обрядовості релігійних свят, тобто в постійних чи тимчасових заборонах на вживання в їжу деяких продуктів.

Отже, піст - це повне чи часткове утримання від їжі, що здійснюється з метою релігійної дисципліни (духовного і фізичного очищення).

Багато харчових обрядів тісно пов'язані зі стародавніми народними звичаями, котрі передавалися з покоління в покоління. Проникнення релігії в психологію побут людей, що її сповідують, справило величезний вплив на її розвиток. Особливості харчування тих чи інших народів вимагали дотримуватися релігійних приписів. У свою чергу, релігія, спрямовуючи життя віруючих, змінювала традиції харчування.

Пам'ятні дні та свята православної церкви нашаровувалися на вікові обряди східних слов'ян, пов'язані зі спостереженням за природою, періодами різних сільськогосподарських робіт, а також на ряд родинних церемоній із їхньою обрядовістю, у тому числі й у їжі. Православні пости, що складають за часом їхнього дотримання майже половину року, - це водночас і народні традиції, котрі передавались від одного покоління до іншого. Тому не можна проводити чітку межу між релігійними приписами в їжі та народними традиціями.

Під час посту водночас з очищенням організму від шкідливих речовин, а отже, з його оздоровленням створюється певний емоційний стан у віруючих, який сприяє очищенню й оновленню душі людини. Згідно з релігійними переконаннями, мета посту -- опанування себе, звільнення від спокуси, гріха, перемога над пристрастями плоті.

Православні пости поділяються на п'ять категорій:

1. Найсуворіший піст. Православний церковний статут під час дотримання такого посту забороняє вживання будь-якої їжі, але передбачає обов'язкове пиття води.

З точки зору валеології такий піст відповідає поняттю про повне голодування.

2. Вживання сухої їжі, або піст, під час якого дозволено вживати сиру рослинну їжу, а також хліб.

У валеології цю форму харчування називають вживанням сирої їжі, проте вона не рівнозначна даному посту, оскільки не передбачає у своєму раціоні наявності хліба.

3. Піст із вживанням вареної їжі. Під час такого посту дозволяється вживати рослинну їжу, піддану тепловій обробці без рослинної олії.

У валеології такий піст називають суворим вегетаріанством.

4. Піст із вживанням рослинної їжі, звареної з додаванням рослинної олії.

У валеології це поняття відповідає звичайному суворому вегетаріанству.

5. Піст, під час якого вживається рослинна їжа, зварена з додаванням рослинної олії. Така їжа може доповнюватися рибою чи рибними продуктами.

Дотримання православних постів привело до того, що в українській і російській кухнях з'явилося чимало страв, приготованих із рослинних продуктів і риби з вживанням рослинної олії.

До пісної їжі, що вживається в період посту, належать зернові (напр., хліб, крупи), бобові, овочі, фрукти, ягоди, гриби, їстівні дикоростучі рослини, горіхи, прянощі, мед, пісні продукти (напр., рослинні олії, риба, рибні продукти).До «скоромної їжі» належать м'ясо і м'ясні продукти, молоко і молочні продукти, тваринні жири (сало та ін.), яйця, а також продукти, що їх містять, наприклад кондитерські вироби.

Українська кухня складається з багатьох страв, якими можна задовольнити різноманітні смаки: борщ із квасолею, супи з галушками, вареники з пісною начинкою (капуста, картопля тощо), пиріжки з гарбузом і сушеними фруктами, квашенина, буряк, солоні огірки, помідори, хрін, цибуля, рослинна олія і пампушки - чим тільки не пригощали винахідливі господині своїх рідних під час посту. Отже, піст не давав великого приводу для смутку тим, хто утримувався від м'ясної, молочної їжі та яєць.

Дотримання посту для звичайних людей не було виснажливим, оскільки його правила для них були порівняно м'якими. Для служителів же монастирів загально-монастирські правила посту вимагали суворого його дотримання і були досить жорсткими.

Увесь комплекс надзвичайно складних біологічних процесів, які безперервно відбуваються в нашому організмі та лежать в основі діяльності його органів (серця, легенів, печінки, шлунка, нервової системи тощо), вимагає певних витрат енергії.

Людина має отримувати з їжею стільки енергії, скільки вона витрачає її в процесі життєдіяльності. Тривале недотримання цього закону призводить до порушення здоров'я. З допомогою посту людина може визначити кількість їжі, необхідної для природної потреби організму.

Не слід піст розглядати як часткове утримання від їжі тільки в функціональному плані (дієтичне оздоровче харчування або методика харчування). Сутність посту полягає і в духовному його значенні для віруючих, у пробудженні їхньої інтелектуальної та вольової сили.

З постами пов'язано багато народних приказок: «Не через піст мруть, а через обжерливість», «Великий піст прижме хвіст», «У рік хлібородний піст не голодний» тощо.

Голодування - це усвідомлене утримання від вживання їжі протягом деякого часу.

Терміни голодування можуть бути:

-- малі -- 24--48 годин;

-- середні -- 3--7 діб;

— тривалі - 7-30 діб і більше.

Цикли голодування можуть бути:

-- щотижневі -- від 24 до 42 годин;

-- щомісячні - до 3 діб;

-- щоквартальні -- при зміні сезону року від 3 до 10 і більше днів;

-- щорічні - від 7 до 20 і більше днів.

Голодування як оздоровчий метод було відоме здавна. Його мета -- очищення організму від наслідків неправильного харчування. У процесі голодування відбувається самооновлення всіх функцій організму, а отже, його омолодження.

Незбалансоване харчування, неповноцінна їжа, нестача в ній мінералів, а також надлишки спожитих нами продуктів - усе це призводить до того, що у нашому організмі накопичується велика кількість отрут, шлаків, які він не встигає вивести, а це, у свою чергу, спричинює виникнення хвороб. Єдиний засіб, за допомогою якого можна звільнитись від токсинів, що утворились внаслідок неправильного харчування чи від надлишків у їжі, -- це голод.

Як казав П.Брегг: «Голодування--це ключі від комори, де природа зберігає енергію. Голодування досягає кожної клітини кожного органа і генерує життєві сили. Ніхто не зробить це за Вас!

Це повинні зробити тільки Ви. Ніхто не зможе харчуватись замість Вас».

Стародавні філософи й учені Епікур, Сократ, Платон, Піфагор та інші вчили своїх учнів грамотному ставленню до харчування, вказували на взаємозв'язок їжі та розумової працездатності. Піфагор, відкриваючи учням таємниці свого філософського вчення, наполягав на попередньому голодуванні. Іконописці перед тим, як розпочати малювання ікон, голодували, бо вони в цьому вбачали духовне очищення, самовдосконалення.

Як бачимо, голодування впливає не тільки на фізичний стан людини, воно очищає весь організм у трьох напрямках - фізичному, розумовому і духовному.

Омолоджувальний вплив голодування підтверджують досліди, проведені вченими над морськими свинками і білими мишами. Тварин змушували голодувати. Потім їх годували натуральною їжею.

Результати показали, що тварини помітно помолодшали.

Голодування -- це не тільки метод оздоровлення організму, але і метод, який має великий лікувальний ефект. Стародавні цілителі лікували голодом багато хвороб. Та ви й самі помічали, що під час хвороби зникає апетит, їсти не хочеться. Це сама природа піклується про ваше одужання. Отже, коли хто-небудь захворів, не вмовляйте його їсти, давайте йому лише більше пити. З допомогою голодування під час хвороби організм не тільки очищається, але й отримує фізіологічний відпочинок, усі функціональні системи організму переключаються на процеси оздоровлення.

Поль Брегг казав: «Секрет здоров'я і довголіття можна сформулювати у трьох словах: очищайте Ваш організм. Голодування -- це єдиний метод очищення організму та його омолодження, тому що це природний шлях, підказаний нам самою природою».

5. Різновиди та стадії голодування

У процесі голодування розрізняють три стадії.

Перша стадія голодування триває від одного до чотирьох днів. У цей період людина припиняє вживати їжу, її шлунок порожній, поживні речовини у кров не надходять. Про це кров сигналізує в центр голоду, який, у свою чергу, передає дану інформацію в лобні відділи головного мозку, що відповідають за харчування. Це збудження передається й до інших відділів мозку, домінуючи над рештою запитів організму.

Відомо, що на першій стадії голодування почуття голоду загострюється, завжди дуже хочеться їсти. Перебороти таке бажання, а отже, і даний етап утримання від їжі можна виключно вольовими зусиллями.

Друга стадія голодування починається після того, як період збудженого стану переходить у загальмований, унаслідок чого відчуття голоду повністю зникає. У цей час включаються фізіологічні механізми на «поїдання» власної тканини. У першу чергу засвоюються жирові запаси і хворобливо змінені клітини. Життєво важливі клітини й органи не втрачають своєї ваги. Під час цього періоду організм втрачає до 25% власної ваги. У людини це відбувається протягом 40--50 днів, які вважаються фізіологічно корисним терміном голодування.

Наприкінці цієї стадії, коли вся резервна тканина організму вже використана, знову з'являється сильне відчуття голоду. Саме його наявність, а також очищення слизових оболонок рота і язика вказують на закінчення другого періоду голодування.

У третій стадії голодування, якщо людина не припиняє голодувати після завершення другої стадії, починається утилізація її життєво важливих органів і тканин, що призводить до необоротних патологічних процесів, а потім і до смерті через повне виснаження організму. При цьому втрата ваги складає 40-45%.

Варто зазначити, що голодування протягом 25--30 днів призводить до втрати лише 12-18% власної ваги. Найчастіше в медичній практиці вдаються саме до таких термінів утримання від їжі з метою одержання найбільшого лікувального ефекту.

Існує декілька різновидів голодування. До них належать такі:

1. Звичайне голодування, що супроводжується вживанням великої кількості кип'яченої води, регулярним очищенням шлунка з допомогою клізм.

2. Звичайне голодування з використанням тільки клізм.

3. Сухе голодування - голодування без вживання води.

4. Напівсухе голодування -- голодування без надходження до організму води (як питва і клізм), але з обливанням тіла, прийняттям ванн або вологих угортань.

5. Уринне голодування (як питво використовується власна сеча).

6. Методика голодування

Перед початком голодування необхідно проконсультуватись у лікаря.

Бажано проводити голодування у спокійній, приємній обстановці, де чисте повітря, а оточуючі з розумінням ставляться до ваших учинків. Під час голодування краще перебувати під наглядом обізнаної з цих питань людини. Успіх голодування залежить також від того, чи налаштовані ви психологічно для проведення даної процедури.

Починати голодування бажано з 24-годинного звичайного голодування. Виконуючи цю процедуру один раз на тиждень, ви, таким чином, голодуєте 52 дні на рік. У цьому випадку ефект голодування накопичується. Ваш організм стає тим чистіше, чим частіше ви вдаєтесь до голодування. Але завжди слід пам'ятати, що ви повинні в період між голодуваннями підтримувати здоровий спосіб життя.

Ви можете досягти максимального очищення організму повним утриманням від їжі в короткі терміни. Одноденне голодування проводиться від сніданку до сніданку або від вечері до вечері. У цей проміжок п'ють дистильовану або кип'ячену воду. Під час 24-го-динного голодування можна додати до склянки води одну третину чайної ложки натурального меду або одну чайну ложку лимонної кислоти. Під час голодування можна пити води стільки, скільки потрібно організму (від 1,5 до 2 літрів).

Коли ви відчуєте позитивні наслідки одноденного голодування, спробуйте голодувати триваліші терміни, наприклад три дні на квартал.

На початку голодування ви можете відчувати неприємні явища: грубий наліт на язиці, неприємний смак у роті, під час дихання відчувається неприємний запах з рота. У вас можуть виникнути слабкість, нудота, запаморочення, головний біль, може дерти в горлі, з'являтися підвищена дратливість. Важливо знати, що той чи інший стан короткочасний і рідко виявляється в сильно вираженій формі. Як тільки організм очищується, неприємні відчуття проходять, настає період полегкості й відчуття голоду зовсім зникає.

Зі звільненням організму від шлаків язик очищається. Під час голодування сеча набуває темного відтінку, а внаслідок очищення організму вона стає світлішою і не має сильного запаху.

Зрозуміло, правильне голодування не позначається шкідливо на життєдіяльності організму. З ним пов'язані лише незначна загальмованість одних життєвих процесів і активізація інших.

Під час голодування не зникають звичайні потреби організму в їжі, повітрі, воді, теплі, сонячному світлі, фізичній діяльності, відпочинку, сні, дотримуванні чистоти, розумовій рівновазі. Харчування організму, що підтримує його функціонування в період голодування, здійснюється за рахунок наявних у ньому запасів. Вода вживається відповідно до потреби. Сонячне світло необхідне для підтримання дещо ослабленої в цей період діяльності обміну речовин.

Під час голодування знижується нервова та фізична активність, організм економить життєву енергію голодуючого для посилення відновних і очисних процесів. Вам слід пам'ятати просте правило компенсації: щоб просунутись в одному напрямку, природа має загальмувати інші.

Після завершення 24-годин-ного голодування перше вживання їжі має складатись з овочевого салату, приготованому на основі нарізаних свіжих моркви і капусти (можете використати як приправи лимонний або апельсиновий сік), після цього вживають страви з варених овочів.

Варто знати, що не можна переривати голодування або закінчувати його такою їжею, як м'ясо, молоко, сир, масло, риба, горіхи. Саме так рекомендує виходити з голодування Поль Брегг. Після повного утримання від їжі бажано, щоб їжа складалась на 50% із натуральних продуктів (сирі овочі, фрукти).

Під час голодування ви очищаєте свій організм, і, ставши чистим, він уже сам може провадити вибір необхідних йому продуктів.

Якщо ми хочемо жити довго діяльним і щасливим життям, маючи при цьому прекрасне здоров'я, ми повинні насамперед керуватися тим, що диктує нам сама природа. Природні закони -- це істинні закони. Якщо ми керуємось ними, ми винагороджені прекрасним здоров'ям. Завжди дбайте про здоров'я. Воно цілком необхідне також і для вашого духовного життя. П.Брегг стверджує, що, якщо ви будете послідовними в цьому, здоров'я душі, розуму і тіла буде забезпечене.

1. Принципи побудови індивідуальної оздоровчої системи.

2. Загальні вимоги до індивідуальної оздоровчої системи.

3. Поради з розробки та виконання індивідуальної оздоровчої системи.

4. Приблизний варіант індивідуальної оздоровчої системи.

Розробити індивідуальну оздоровчу систему ви зможете, спираючись на наукові знання про людину та природу. Щоб уникнути серйозних помилок при її створенні, слід керуватись основними принципами побудови систем. Правильно розроблена індивідуальна оздоровча система - запорука вашого духовного, психічного, фізичного та соціального благополуччя.

Хотілося б нагадати вам висловлювання автора системи природного оздоровлення Г.С. Шаталової: «Людський організм - найдосконаліша цілісна система, що саморегулюється і самооновлюється. Не заважайте йому своїм нездоровим, що йде врозріз із приписами природи, способом життя, і він віддячить вам гармонією повного духовного, психічного та фізичного здоров'я». Ці слова необхідно пам'ятати під час розробки та застосування індивідуальної оздоровчої системи. Для ефективнішого впливу на організм індивідуальної оздоровчої системи її протягом життя можна творчо змінювати, доповнювати й удосконалювати.

1. ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ОЗДОРОВЧОЇ СИСТЕМИ

Розробляючи індивідуальну оздоровчу систему, потрібно дотримуватись основних принципів її побудови.

Коротко розглянемо деякі з них.

Насамперед слід дотримуватись принципу цілеспрямованості, виходячи з того, що метою індивідуальної оздоровчої системи є формування, збереження та зміцнення здоров'я.

Принцип науковості вимагає, щоб розробка оздоровчої системи спиралась на об'єктивні закономірності розвитку природи, суспільства та на ваш досвід.

Принцип системностіпередбачає врахування всіх аспектів формування здоров'я.

Принцип єдності теоретичних знань і практики забезпечить практичне значення індивідуальної оздоровчої системи.

Принцип урахування індивідуальних особливостей вимагає всебічного вивчення всіх особливостей організму індивіда (фізіологічних, психологічних), його складного внутрішнього світу, а також аналізу досвіду особистості.

Таким чином, для створення ефективної індивідуальної оздоровчої системи необхідно вміло використовувати перелічені принципи в їхньому взаємозв'язку і з урахуванням реальних можливостей вашого організму та побутових умов.

2. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ОЗДОРОВЧОЇ СИСТЕМИ

Під час побудови й удосконалення індивідуальної оздоровчої системи треба виходити з нижченаведених загальних вимог.

1. Розробляти індивідуальну оздоровчу систему слід самостійно, користуючись допомогою вчителя чи лікаря. Вони можуть дати вам кваліфіковану консультацію щодо застосування тих чи інших оздоровчих технологій, спрямованих на зміцнення та збереження вашого здоров'я.

Якщо ви захворіли, вам необхідно проконсультуватись у лікаря для уточнення застосованих вами оздоровчих технологій.

2. Створюючи індивідуальну оздоровчу систему, керуйтеся тільки науковими знаннями про людину та природу. Філософ Григорій Сковорода зауважив: «Пізнай істину - тоді ввійде у твою кров сонце». Підбираючи оздоровчі методики, узагальнюйте і грамотно використовуйте знання, отримаю вами на уроках біології, хімії, фізики, фізичного виховання.

3. Підбирати індивідуальні оздоровчі методики потрібно таким чином, щоб вони впливали на здоров'я людини в усіх його аспектах (духовному, психічному, фізичному).

На здоров'я в духовному аспекті можуть впливати методика СОЕВУС Г.М. Ситіна, елементи самовиховання тощо. Щоб вплинути на здоров'я у психічному аспекті застосовують аутогенне тренування, релаксацію та інші методики.

На здоров'я у фізичному аспекті значно впливають, наприклад, загартування, дихальна гімнастика, оптимальний руховий режим.

Найбільшого оздоровчого ефекту можна досягти, підбираючи оздоровчі технології, що гармонійно поєднуються одна з одною за своїм впливом на здоров'я людини в усіх його аспектах.

4. Розробляючи індивідуальну оздоровчу систему, треба виходити з того, що людина має фізичне тіло та біоенергетичні поля.

В індивідуальній оздоровчій системі використовуйте оздоровчі методики, спрямовані на формування здоров'я на рівні біоенергетичних полів (напр., аутогенне тренування, метод СОЕВУС Г.М. Ситіна, дихальні, фізичні вправи, масаж, раціональне харчування). Застосування таких методик сприяє формуванню здорового способу життя.

5. Індивідуальні оздоровчі технології слід підбирати відповідно до конституції тіла та індивідуальних особливостей фізіологічних процесів організму, з урахуванням психологічних особливостей тощо. Вивчивши свої психологічні особливості, визначте, яка з оздоровчих технологій (аутогенне тренування, метод СОЕВУС Г.М. Ситіна та інші) найкраще підходить вам для підтримки психологічної рівноваги.

6. Добір оздоровчих методик залежить від віку людини. Наприклад, у юнацькому віці для загартування організму найкраще застосовувати ходіння босоніж, обливання холодною водою, але не моржування. Методику голодування в оздоровчій системі можна застосовувати лише тоді, коли організм повністю сформувався.

7. Добір індивідуальних оздоровчих технологій, їхнє застосування, а також режим навчання, відпочинку, сну, харчування потрібно узгоджувати та розподіляти з урахуванням біоритмів природи і ваших біоритмів. З цього приводу теоретик і практик здорового способу життя Г.П. Малахов зазначив: «Дотримуйся ритму природи й узгоджуй свою діяльність із ним - це найголовніший закон оздоровлення».

8. Підчас визначення оздоровчих методик індивідуальної системи слід ураховувати матеріальні, побутові умови вашого життя. Якщо ви мешкаєте у приватному будинку, то можете з мінімальною затратою часу проводити ефективне загартування, обливання за системою П.К. Іванова, а якщо в багатоповерховому - методики загартування можуть бути іншими.

Вибір занять певним видом спорту залежить від матеріальних можливостей родини. Проте підібрати ефективний комплекс фізичних вправ можна за будь-яких умов.

9. Підбирати оздоровчі технології бажано з урахуванням національних і родинних традицій. Успішне застосування та вдосконалення індивідуальної оздоровчої системи можливе тільки при веденні щоденника здоров'я. Такий щоденник надалі дозволить правильно та систематизовано її модифікувати.

3. ПОРАДИ З РОЗРОБКИ ТА ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ОЗДОРОВЧОЇ СИСТЕМИ

Під час розробки та виконання оздоровчих технологій індивідуальної оздоровчої системи слід враховувати такі рекомендації:

- Застосування оздоровчих технологій на початкових етапах вимагає певних вольових зусиль. Відхід від правильного їх виконання не дасть бажаного результату.

У процесі оздоровчих технологій треба враховувати стан організму, його реакції на певні дії та за необхідності змінювати технології, імпровізувати, виконувати те, що «підказує» вам ваш організм. Як зауважив Г.П. Малахов: «Прислухайтесь до власного організму, вникайте в його процеси, пробуйте потроху впливати на них, набирайтесь усвідомленого досвіду - і у вас все буде виходити, незважаючи на Індивідуальну конституцію, вік і хвороби».

- Вибравши певну оздоровчу систему, дотримуйтесь її, не переключайтесь із однієї системи оздоровлення на іншу.

- Систематичне виконання оздоровчих технологій - це запорука успіху індивідуальної оздоровчої системи. Не припускайте навіть тимчасового невиконання оздоровчих технологій.

- Будь-яке навантаження оздоровчих технологій треба підвищувати поступово. Це стосується фізичних і дихальних вправ, загартувальних процедур, змін у харчуванні тощо.

- Ніколи, ні за яких ситуацій не конфліктуйте. Це не вимагає від вас великих вольових зусиль, однак буде сприяти покращанню духовного здоров'я.

- Підбирайте та модифікуйте оздоровчі технології з урахуванням екологічного стану навколишнього середовища регіону вашого проживання. Не можна бігати, займатися фізичними вправами, збирати ягоди і трави поблизу доріг і екологічно забруднених зон.

І останнє, пам'ятайте одинадцяту заповідь П.К. Іванова: «Думок не відділяй від справи. Прочитав - добре, але найголовніше - справи!»

4. ПРИБЛИЗНИЙ ВАРІАНТ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ОЗДОРОВЧОЇ СИСТЕМИ

Перелік елементів оздоровчих технологій, які виконуються щоденно в індивідуальній оздоровчій системі:

- Слідкувати за правильним диханням.

- Забезпечити сон із доступом свіжого повітря.

- При потребі робити самомасаж певних частин тіла для зняття втоми.

- Проводити релаксацію, аутогенне тренування для зняття втоми.

- Правильно підбирати продукти харчування.

- Вживати переважно рослинну їжу.

- Вживання солі, цукру звести до мінімуму.

- Пити чисту воду.

- Правильно готувати чай.

- Вживати чай власного збору.

- Харчуватись із урахуванням екологічного стану місця проживання.

- Загартовувати організм.

- Виконувати вправи для корекції зору.

- Дотримуватись режиму навчання, праці та відпочинку.

- Організовувати своє життя з урахуванням біоритмів природи й індивідуальних біоритмів.

- Боротися зі шкідливими звичками.

- Не вживати наркотиків, алкоголю, тютюну.

- Гуманно ставитись до оточення.

- Підтримувати добрий мікроклімат у сім'ї.

- Дотримуватись мовного етикету.

- Постійно підтримувати гарний настрій.

- Не допускати конфліктних ситуацій.

- Вести щоденник здоров'я,

- Усвідомлено ставитись до життя, сприймати його як найвищий дар природи.

- Формувати індивідуальний здоровий стиль життя.

- Готуватися до обрання своєї майбутньої професії з урахуванням стану здоров'я.

Перелік елементів оздоровчих технологій, які виконуються щоденно та сезонно в індивідуальній оздоровчій системі:

- Кожне купання закінчувати обливанням холодною водою.

- Відвідувати лазню.

- Оптимально організовувати рухову активність.

- Проводити оздоровчі настанови.

- Якомога більше ходити босоніж.

- Методично правильно загоряти влітку.

- По змозі заготовлювати рослинні продукти для чаю та відварів.

- Застосовувати оздоровчі дієти, очищати організм.

- Визначити місце сну, навчання, відпочинку з урахуванням геобіологічної сітки.

- Удосконалювати індивідуальну оздоровчу систему.



25

Висновок

Оздоровча система (ОС) - це комплекс вправ і методів, спрямованих на поліпшення стану здоров'я, забезпечення нормального розвитку й активного способу життя.

Системи оздоровлення використовуються людиною для вирішення певного кола проблем зі здоров`ям. Одним із сильнодіючих методів оздоровлення є моржування. Воно сприяє підвищенню опірності організму до різних холодових, психічних та фізичних навантажень. Застосовувати цей метод під час загартовування і оздоровлення організму потрібно обережно, суворо дотримуючись рекомендацій спеціалістів.

У молодому організмі, що росте, кількість непотрібних йому речовин (шлаків) незначна. Проте з віком за нездорового способу життя їхня кількість збільшується, що негативно позначається на здоров і людини.

Мета оздоровчого голодування -- звільнити організм від шлаків, які накопичились у ньому внаслідок неправильного харчування або перевищення норми споживання продуктів, і водночас мобілізувати захисні сили організму.

У той же час піст і голодування значно впливають на духовність людського буття. Піст і голодування -- найсильніші та найрадикальніші способи підтримання високого рівня здоров'я. Вони є величезним резервом, який слугує для продовження життя людини.

Література

1. Болотов Б.В. Я научу Вас не болеть и не стареть. - Киев: Информационно-издательское агентство «Украина», 1992. - 48 с.

2. Бостонов В.Ф. Секреты целителей Востока. - Ташкент: Узбекистан, 1993. -304с.

3. Бреханов Й.Й. Валеология - наука о здоровье. - 2-е изд., доп., перераб. - М.: Физкультура и спорт, 1990. - 208 с.

4. Брэгг П. Чудо голодания. - М.: Мол. гвардия, 1989. -27 с.

5. Водолечение/Сост.: А.А. Кузьменко и др. - Киев: «Здоровье», 1992. - 240 с.

6. Галицкий А.В. Баня парит - здоровье дарит. - М.: Панорама, 1991. - 64 с.

7. Дерябин А.М. Продлите молодость свою. -Душанбе: Издательство ЦК КП Таджикистана, 1991. - 334 с.

8. Дободин В.Т. Здоровье и духовность. - С.-Петербург: АО «Комплект», 1991. (Путь к единству: Т. 1, ч. 1, 2) - 389 с.

9. Иванченко В.А. Как быть здоровым. - 20-е изд., перераб. и доп. - С.-Петербург:АО «Комплект», 1994. - 302 с.

10. Иванченко В.А. Как быть здоровым. - Изд. 2-е, перераб. и доп. - С.-Петербург: Комплект, 1994. - 302 с. (Сер.: Целительные силы).

11. Каминский В.Б. Друг здравия: Система природного оздоровления /Сокр. текст А.О.Кузъменко. предисл. З.А. Городицкая. - К: МП «Колаж», 1993. - 304с.

12. Кнейпп, Себастьян. Мое водолечение. Домашняя аптека: пер. с нем. - Киев: МП «Лілея», 1993. - 224 с.

13. Лаптев А.П. Закаливайтесь на здоровье. - М.: Медицина, 1991. -160 с.

14. Лох Ман Чун Г.Е. Эта замечательная йога, или взгляд в себя. - М.: Физкультура и спорт, 1992.

15. Малахов Г.П. Целительные силы. Т. 4. Создание собственной системы оздоровления и лечения болезней. - С.-Петербург: АО «Комплект», 1994. - 320 с.

16. Орлин В.С. Система природного оздоровления («Детка» Порфирия Иванова). -М.: Советский спорт, 1991. - 48 с.

17. Поль С. Брэгг, Патриция Брэгг. Лечение без лекарств. - Киев: Потенциал, 1993. - 252 с.

18. Семенова Н.А Моей жизнью проверенные опыт и совет: излечись сам! - Ростов-на-Дону: Приазовский край, 1991. - 104 с.

19. Терников Л.И. Рациональная йога. - М.: Знание, 1992. -16с.

20. Товстуха Є.С. Українська народна медицина. 1000 унікальних авторських рецептів. - Київ: Рось, 1994. - 349 с.