Види туристичних подорожей та мандрівок

ВСТУП

Протягом кількох останніх десятиліть у всьому світі спостерігається швидке зростання популярності туризму. В засобах масової інформації увійшли в обіг і стали звичними заголовки на сторінках: "туристський бум", "туристський феномен", і навіть "туристська революція".

Туризм - одна з найпопулярніших форм активного відпочинку планети. Щорічно десятки мільйонів людей подорожуючи знайомиться з багатствами і красотами, історичними культурними пам'ятками досягненнями в економіці будівництві різних країн і народів. Для багатьох країн туризм дає величезні прибутки. В Україні туризму почали приділяти увагу лише в останні роки. Для наших людей, особливо молоді, характерне прагнення поєднання відпочинок з активним пізнанням навколишнього світу. Правильно організована і уміло проведена подорож зміцнює здоров'я людини, виховує в неї такі ціні якості як ініціатива, мужність, наполегливість значно підвищує працездатність. Під час походів, подорожей, міцніє почуття колективізму, розширюється кругозір туристів, розкриваються індивідуальні здібності кожного учасника, виховується любов до природи, до Батьківщини.

Стрімке зростання питомої ваги міського населення і процеси урбанізації збільшують потреби в активному відпочинку, у зміні умов життя для зняття фізичної перевтоми і нервових переживань. Дослідження медиків та урбоекологів дають підстави говорити про певну генетичну обумовленість туризму як "поклику генів" урбанізованої людини до хоча б тимчасового повернення до умов первинної природної екологічної ніші.

Потяг до подорожей є нині прикметою часу. В сучасному сенсі туризм постає не тільки як активна форма відпочинку, але й як ефективний засіб пізнання, підвищення освітнього і культурного рівня людини. Ця обставина висуває туризм на одне з провідних місць серед найбільш масових і ефективних форм організації відпочинку, що сприяють фізичному і духовному розвитку людини.

З економічної точки зору туризм виступає як окрема галузь господарства, специфічний вид створення і споживання туристами матеріальних і духовних благ, послуг, товарів, природних ресурсів певних територій. У більшості країн світу туризм стає все більш вагомою статтею державного доходу і входить до числа найбільш перспективних галузей національної економіки.

Україна з її вигідним географічним положенням у центрі Європи і багатим туристсько-рекреаційним потенціалом може і повинна увійти до числа найбільш розвинених туринських держав світу.

В розвитку національного туризму помітну роль відіграє краєзнавчий туризм. Він є найбільш доступною і масовою формою активного відпочинку, пізнання і вивчення навколишнього світу. Мандруючи далекими і близькими дорогами, ми пізнаємо красу рідної природи , знайомимось з її багатствами, історичними і культурними пам'ятками.

Мандрівки це завжди відкриття. Але вони ще й загартовують, розвивають витривалість, силу, спритність, виховують мужність, наполегливість, колективізм. Вони сприяють гармонійному розвитку людини, підвищують рівень її загальної і спеціальної фізичної підготовки, збагачують емоційно, розвивають морально-вольові якості, допомагають підтримати високу працездатність, творчу активність.

Для того, щоб похід чи подорож стали джерелом справжньої радості і принесли якомога більше користі, необхідно вдосконалити фізичну і спеціальну туристську підготовку, добре знати правила організації походів, а особливо кількість необхідних речей, які потрібні в поході.

РОЗДІЛ І

Добір особистого і групового спорядження для туристського походу чи подорожі залежить від природних умов, регіону, тривалості походу, сезону, чисельності групи, мети і завдання походу і т. ін. Основний принцип добору і комплектування туристського спорядження - брати з собою тільки те, без чого не можна обійтись, і нічого зайвого. Навіть досвідчені мандрівники складають список необхідного спорядження і докладно його аналізують, викреслюючи все зайве. Купуючи туристичне спорядження, початківцю варто добре проконсультуватися з досвідченими фахівцями. А також піти у магазин із людиною, яка побувала вже не в одному туристичному поході і добре орієнтується в спорядженні. Адже при виборі туристського спорядження варто враховувати багато моментів та секретів. До загального спорядження відносимо намети, казанки, газові пальники, аптечку, ємності для води. Загалом при виборі спорядження потрібно визначити його потреби та вимоги до нього. Зокрема, важливо, яким видом туризму буде займатися людина, чого хоче досягнути. Також слід реально оцінювати нагальність у дорогому, але не надто потрібному спорядженні. Загалом в магазині, як і поході, -- необхідно вибрати потрібну кількість речей, які в той же час не будуть зайвими. Так ви зможете уникнути зайвих витрат і отримаєте якісне довговічне спорядження.

1.1 Перелік речей які потрібні в поході

Головні вимоги до туристського спорядження - його міцність, легкість, надійність, пристосованість до похідного укладу, здатність створити максимально безпечні умови для подолання маршруту і збереження здоров'я учасників подорожі. Особисте спорядження має складатися з мінімуму необхідних речей:

1. Рюкзак (або дорожня сумка для всіх подорожей, крім пішохідних(дод.№ 1) ;

2. Гроші і документи;

3. Одяг і взуття:

- куртка від вітру і дощу (для водних подорожей можна накидку, дощовик);

- теплий одяг, шапочка, черевики (переважно для весняного і осіннього періоду та для походів у гори),

- теплий одяг, кепка, кросівки (для літнього періоду);

- спортивний одяг;

- купальний костюм,

- гідрокостюм або комплект флісового чи шерстяного одягу (для сплаву по Черемошу)

- нижня білизна;

- шорти;

- футболки (на довгий і короткий рукав);

- шкарпетки (по кілька пар теплих і простих);

- комплект сухого одягу на випадок намокання;

- взуття:

- для водних подорожей - легке взуття „на воду" влітку (босоніжки, кеди для кам'янистого дна) або більш тепле навесні-восени (шкарпетки від гідрокостюма, кеди чи резинові чоботи для холодної води)

- для пішохідних подорожей - міцне і зручне на твердій підошві (трекінгове)

- для спелео подорожей - черевики або кросівки для виходу в печери

4. Кухонний набір (якщо харчування в польових умовах): ніж; миска; ложка; кружка; баклажка (бажано все металеве);

5. Туалетний набір: рушник; мило; зубна щітка і паста; туалетний папір, інше;

6. Гермомішок або два великі поліетиленові мішки (для водних подорожей - для захисту рюкзака і речей від вологи і дощу);

7. Індивідуальна аптечка;

8. Окуляри та крем від сонця;

9. Засіб від комарів (використовується дуже рідко);

10.Рекомендуємо брати: фотоапарат/відеокамеру, рибальське знаряддя для водних подорожей, сірники, голку з ниткою, ліхтарик, бінокль, наручний годинник.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

- використовувати в наметах відкритий вогонь, свічки, а також курити;

- заходити взутим до намету; користуватися каріматами і спальними мішками надворі;

- залишати без нагляду (в т.ч. на ніч) надане в користування особисте спорядження;

Відповідальність за стан і збереження наданого в користування спорядження лежить на учаснику подорожі.Особи в нетверезому стані не допускаються до участі на активних етапах маршрутів.

Укомплектувати рюкзак бажано за списком, щоб не забути якусь необхідну річ. Оскільки вміст рюкзака складають речі, різні за призначенням, масою, формою, міцністю, їх слід розмістити найбільш раціонально. При цьому необхідно пам'ятати, де що лежить. Речі повсякденного користування повинні бути завжди під рукою. Крихкі і ламкі предмети треба вкладати у спеціальні чохли.

1.2 Орієнтований набір продуктів (сухий пайок) для одноденної мандрівки

Денна перерва при 2-разовому гарячому харчуванні становить у середньому близько 12 год., і на цей час приходиться основне фізичне (рух з рюкзаком по трасі, подолання складних природних перешкод) і нервово-психічне навантаження. От чому вже через 2-2,5 год. після сніданку організм починає відчувати необхідність заповнення енергетичних втрат, що відбулися за цей час. Тому (навіть при 3-разовому гарячому харчуванні, де перерва між сніданком і обідом становить 6-7 год.) у середині першої половини дня у зв'язку з появою відчуття голоду і зниження працездатності виникає необхідність серйозного поповнення енергетичних ресурсів.

У зв'язку із цим через кожні 3 год. руху група повинна зупинятися на досить тривалий (30-40 хв. влітку і 10-15 хв. узимку) привал, на якому учасникам видаються копчена або напівкопчена ковбаса, консервований м'ясний паштет або рибні консерви, сир, корейка або сало, масло шоколадне, сухарі, галети, халва, цукор, цукерки, глюкоза і солодкі напої (узимку - гарячі з термоса) або звичайна підкислена або підсолена вода (улітку).

Такий пайок (один) видається на великих привалах при 3-разовому гарячому харчуванні між сніданком і обідом. Справа в тому, що друга половина робочого дня при такому режимі харчування істотно коротша першої половини - порядку 4 ходових годин. Оскільки за час готування обіду і прийому їжі група має досить тривалий відпочинок, що серйозно відновлює сили туристів, то в другій половині дня видачу "великого" сухого пайка не роблять, обмежуючись до самої вечері кишеньковим харчуванням на малих привалах. Загальна калорійність харчування сухим пайком становить тут 20% загальної калорійності добового раціону, у тому числі харчування на великому привалі-10%, на малих - 10%.

Кількість видач сухих пайків на великих привалах при 2-разовому гарячому харчуванні - дві. Як уже вказувалось, тут перерва в гарячому харчуванні між сніданком і вечерею при здійсненні складних туристичних подорожей становить близько 12 год., але з урахуванням харчування сухим пайком розрив знижується до 4 год., що відповідає вимогам про раціональне харчування. Правда, при цьому необхідно змінити загальноприйнятий режим руху: великий привал робити не через 3 год. (через три переходи по 45-50 хв.), а через чотири переходи (через 4 год).

Крім того, так як обід тут відсутній, то не можливо ділити робочий день на дві частини - до обіду й після обіду. З погляду прийомів їжі варто розглядати три періоди: від сніданку до першого великого привалу (до харчування першим сухим пайком); другий - від першого до другого великого привалу (до харчування другим сухим пайком); третій - від другого великого привалу до вечері. Якщо в перший період рух відбувається після тривалого нічного відпочинку і висококалорійного сніданку, тобто без серйозного дефіциту між запасами енергії організму і енергетичних втрат, то в другий - в умовах наростаючої втоми і зростаючої величини дефіциту, незважаючи на деяке його зменшення в результаті вживання не дуже калорійного першого сухого пайка; третій період є найнапруженішим, тому що вживання другого сухого пайка лише деякою мірою гасить дефіцит, що утворився до кінця другого періоду, не залишаючи практично ніяких запасів на розглянутий третій період. До цього варто додати серйозне стомлення учасників після інтенсивної майже 8-годинної праці, відсутність відпочинку, зростаюче зниження працездатності, уважності, реакції, а також поява поспіху, викликаного бажанням скоріше закінчити намічений на цей день маршрут.

Щоб компенсувати утворені до кінця другого періоду витрати енергії, другий сухий пайок містить не 15% загальної калорійності добового харчування, як перший сухий пайок, а 20%. Більш того, оскільки його основне завдання - забезпечити організм запасами енергії на найближчі 2 год., тобто до зупинки на бівак, де ще через 1-1,5 год. учасники одержать вечерю і відпочинок, то основу другого сухого пайка повинні становити вуглеводи.

Варто мати на увазі, що в багатьох випадках туристи навіть у простих походах користуються 2-разовим гарячим харчуванням (пізній сніданок і рання вечеря). Зрозуміло, при такому режимі харчування потреба у двох прийомах сухого пайка на великих привалах відпадає, досить одного. Іноді групи обходяться й без нього.

Те ж саме й при 3-разовому гарячому харчуванні на відносно простих маршрутах, коли група може дозволити собі невеликий відпочинок після сніданку, не занадто стомлюючий рух до обіду, а тим більше після обіду. Часто зустрічаються групи, що практикують досить напружений рух до обіду. Але вже на обід група вибирає собі місце, зручне й для організації ночівлі, тобто пообідній рух тут відсутній. У всіх цих випадках групи взагалі відмовляються від уживання на великих привалах сухих пайків, заміняючи їх звичайним харчуванням, характерним для малих привалів.

При повній або частковій ліквідації харчування сухим пайком на великих привалах групі варто вчасно перерозподілити "зайві" продукти, відповідно збільшивши до 10-15% калорійність сухого харчування на малих привалах і потроху - калорійність всіх видів гарячого харчування.

До цього питання треба підійти серйозно. Ви витрачатимете багато сил, і вам треба відновлювати енергію. Тому, крім круп, супів, тушонок, радимо вам взяти такі продукти: сало, шоколад, горіхи з родзинками і курагою, мед. На будь-якому привалі потихеньку їжте горіхи з курагою і родзинками - це чудовий продукт для відновлення сил. Дуже добрий і корисний напій - нарізані скибками лимончики у звичайній джерельній воді.

1.3 Орієнтований набір продуктів (сухий пайок) для багатоденної мандрівки з розрахунку на кожен день

Дуже важливий етап підготовки харчування до походу - проведення розрахунків кількості продуктів. На основі туристичного досвіду у довідковій літературі з туризму наведено рекомендації щодо використання тих чи інших продуктів харчування, їх калорійність, наявність поживних речовин тощо.

Складання меню і проведення розрахунків необхідної кількості продуктів проводиться наступним чином. Після аналізу маршруту: визначення приблизного часу, який планується, витрат на подолання шляху кожного дня, наявності складних ділянок і способів їх подолання, підбираються страви. Раціон харчування бажано зробити калорійним, з правильним співвідношенням поживних речовин, він повинен мати невелику вагу, а також бути різноманітним. Бажано обговорити меню на зборах всієї групи, перед тим, як проводити розрахунки. Проведення розрахунків виконується наступним чином: треба записати страви для даного дня, скласти таблицю в якій розділити страву на окремі продукти і підрахувати їх калорійність та кількість білків, жирів та вуглеводів на одну особу. Якщо калорійність та співвідношення поживних речовин є недостатнім, треба замінити продукти харчування на калорійніші або додати їх кількість.В залежності від кількості учасників походу визначається кількість тих чи інших продуктів на всю групу. Для визначення повної кількості кожного продукту харчування треба визначити суму всіх запланованих його застосовувань. Це дуже кропітка і відповідальна робота, тому її бажано виконувати не одній особі.Нижче наведено приклад складання меню (див. список нижче)

Таким чином, на середньостатистичну людину в день треба:

· 70-90 г крупи або 120 г макаронних виробів для сніданку, 40-80 г крупи для супу чи каші на вечерю,

· 100 г тушонки,

· 125 г консерви,

· до чверті буханки хліба (чи еквівалент у сухариках),

· 1 картоплина (якщо ви хочете суп з картоплею),

· пакет супу,

· чверть банки згущонки для молочної каші,

· пів цибулини,

· сало - 50 грам,

· шоколад (25-50 г в день на людину), якщо людина його їсть - 60 г,

· чай (влітку чай може бути й зайвий, бо навколо є ягоди, трави - корисно і смачно).

· горіхи (50 гр),

· цукор

Аналогічним чином розраховують раціон на весь похід. Важливим етапом підготовки харчування є правильне їх пакування і транспортування. Якщо концентрати супів, консерви, молочні суміші не вимагають додаткового упакування, то крупи і макаронні вироби необхідно зберігати в поході в матер'яних мішечках і додатково в поліетиленових пакетах -- на випадок дощу. Сало, зазвичай, упаковують у білий папір і, також як і крупи, в поліетиленові пакети. Копчену ковбасу бажано купувати задовго до походу, щоб вона встигла трохи підсохнути. Сушать ковбасу в добре провітрюваному приміщенні в підвішеному стані. Транспортувати її зручно в матер'яних мішечках. Сир голландський, російський і т.п. упаковують аналогічно салу -- у папір і поліетиленовий пакет. Сіль і цукор вимагають обов'язкового герметичного упакування, тому що вони мають високу гігроскопічність.

Сіль зручно зберігати в поході в бляшаних банках з під кави. У цих же банках можна зберігати зажарювання для супів, приготовлене до походу. Цукор у похід доцільно брати рафінований пресований, додатково упакувавши коробки в поліетиленові пакети. Якщо береться цукор-пісок, то зручно його пакувати у поліетиленові банки з герметичною кришкою, бо пакети, як правило, дуже швидко рвуться. Масло вершкове перед походом необхідно перетопити або ретельно "промити" холодною водою. Для пакування використовують добре очищені пластмасові коробки з-під майонезу. Хліб, як правило, береться на перші три дні походу, тому що при більш тривалому збереженні він сильно черствіє і кришиться. Якщо за маршрутом немає можливості докупити хліб, то готують сухарі. Для додання кращих смакових якостей перед сушінням сухарі солять чи злегка збризкують соняшниковою олією. Готові сухарі комплектують на блоки разового користування, щільно упаковують у папір і скріплюють липкою стрічкою. При вільному упакуванні сухарі швидко перетворяться в крихти.

1.4 Склад індивідуальної аптечки

Аптечка повинна бути завжди, оскільки в походах бувають ситуації, коли турист може захворіти, підвернути ногу або отруїтися, з'ївши невідомий продукт. Тому кожен з учасників походу повинен мати свою індивідуальну аптечку. Завжди в поході повинна бути людина, яка знає основні способи надання першої медичної допомоги і що має під рукою чергову медичну аптечку. Індивідуальна аптечка складається з таких основних медикаментів які можуть стати в нагоді для надання першої допомоги: * бинти стерильні і нестерильні; * бинт еластичний;* джгут; * пластир бактерицидний і в рулоні; * альбуцид або софрадекс; * перекис водню; * калія перманганат; * йод; * пантенол; * валідол; * фенкарол або супрастин; * но-шпа; * аміак; * анальгін або баралгін; * цитрамон; * беллалгин; * вугілля активоване;

. ножиці;

Все інше (знеболюючі, жарознижуючі, від розладів шлунку, вітаміни, серцеві, для зниження артеріального тиску, антисептики, мазі від розтягнень, антибіотики і т.д.) мають бути в груповій аптечці, вміст якої контролює керівник і призначений ним медик. Влітку в лісі можете знайти багато рослин, які замінять ліки. Наприклад, розлад шлунку можна вилікувати жменькою ягід суниці і чорниці, відваром звіробою. Чебрець допомагає при кашлі, заспокоює, а ще підсилює дію інших лікарських трав.

РОЗДІЛ ІІ. Характеристика основних видів краєзнавчого туризму та особливості їх спорядження для одноденної та багатоденної подорожі

Сучасний туризм у нашій країні представляють наступні основні види: пішохідний, лижний, водяний, гірський, велосипедний, спелеологічний, автомобільний і мотоциклетний. У практиці туризму також сполучаються кілька видів туризму в одному поході (наприклад, частина походу учні пливуть на байдарках, а частина маршруту проходять на велосипедах). Такий змішаний вид туризму називається комбінованим (велобайдарочний). З усього різноманіття видів туризму найбільш доступні для учнів пішохідний і лижний.

Піші походи і подорожі не вимагають додаткових засобів пересування (лижний, водяний, велосипедний і т.д.), спеціального спорядження (гірський і спелеологічний) і відбуваються в основному в безсніжні періоди року.

Для забезпечення безперервності занять туризмом узимку переходять на лижний туризм. Любою туристський похід на лижах пред'являє до його учасників серйозні вимоги. У лижному поході крім великого фізичного навантаження на організм туриста роблять вплив низька температура повітря, різка несподівана зміна погоди; ускладнюють рух різний стан (характер) сніжного покриву, підвищений швидкість на спусках та інше. Крім того, самі засоби пересування - лижі - вимагають ретельного відходу, ремонту. Особливої уваги заслуговує особисте спорядження туриста-лижника.

При проведенні водяного походу учні найчастіше користаються розбірними байдарками. Їх зручно зберігати навіть у невеликому приміщенні, переносити за плічми до чи озера ріці, по якій пройде маршрут чи походу подорожі.

Основними формами туристської роботи є: заняття туристської секції, походи, подорожі, туристські злети і змагання.

Походи можуть бути одне-, двох- і триденними. Іноді такі походи називають походами вихідного дня.

Подорожі - це багатоденні походи, проведені звичайно в канікулярний час. Походи і подорожі можуть бути ближніми і далекими, тобто їхні маршрути можуть проходити по території рідного краю (ближні) чи виходити за його межі, проходити по інших областях і регіонам країни (далекі).

Подорожі, що носять спортивний характер, підрозділяються на п'ять категорій складності. Їхня складність визначається довжиною маршруту, кількістю і характером перешкод, а також іншими факторами, характерними для даного виду туризму.

Кожний з видів туризму має свої характерні особливості. За організацією походу, його маршрутом, засобами пересування неважко віднести його до певного виду туризму - пішохідного, гірського, лижного, водного, велосипедного, спелео- чи автомобільного туризму.

2.1 Пішохідний і гірський туризм (спорядження)

Ці два види туризму мають більше спільного, ніж відмінного. Це і спосіб пересування пішки, і спільні технічні прийоми подолання складного рельєфу, водних перешкод тощо.

Відмінність же - перш за все в тому, що пішохідні походи здійснюються у всіх районах, а гірські - тільки у високогірних. Однак ця головна відмінність справджується лише для походів І-ІІІ категорій складності, оскільки пішохідні маршрути вищих категорій складності часто здійснюються, крім лісових і пустельних місцевостей, і в гірських районах, хоча якісні відмінності (такі, як, наприклад, технічна складність подолання перевалів) зберігаються (дод. № 22).

На відміну від пішохідного туризму, де стандартний набір особистого і групового спорядження коригується в залежності від району, через який пролягає маршрут, у гірському туризмі обов'язковим є спеціальне альпіністське спорядження (основні і допоміжні мотузки, карабіни, льодоруби, скельні і льодові гаки, скельні молотки тощо(дод. № 2 ).

В особистому спорядженні гірського туриста неодмінно мають бути черевики типу "вібрам", пластмасова каска (шолом), темні окуляри.

2.2 Лижний туризм

Сама назва цього виду туризму свідчить про те, що під час походу туристи пересуваються на лижах. Лижні походи проводяться переважно в зимовий період при наявності стійкого снігового покриву і температурі нижче нуля (дод. № 21).

Ще одна особливість, характерна для лижного туризму - необхідність перенесення великих вантажів. Вага рюкзака туриста-лижника на 15-20% перевищує вагу багажу туриста, що подорожує влітку. Причина - потреба в теплих речах, запасному одязі, спеціальному спорядженні, більшому запасі продуктів харчування. Одяг повинен бути функціональним, міцним, легким, морозо- і вітростійким, краще пуховим або вовняним (дод. № 3).

Лижі для походів вимагають особливої уваги. Вони повинні бути надійними, міцними, зручними в маневруванні. Перевагу слід віддати туристським модифікаціям, хоча іноді використовуються й мисливські межі. Кріплення для лиж - напівжорстке. Палиці бажано мати конусні дюралеві з надійними кільцями і гострими штирями.

Для зимових походів необхідно мати бахили - чохли на черевики, що допомагають захистити взуття від намокання, а ноги - від переохолодження. Їх виготовляють з капрону чи іншого легкого і водотривкого матеріалу. Для захисту рук від промерзання необхідно мати три пари рукавиць: вовняні, хутряні, і робочі брезентові, що надягаються поверх основних утеплювачів. Ще в лижних походах використовують вітрозахисні маски (вовняні, сплетені разом з лижною шапочкою(дод.№ 4).

Більшість категорійних лижних походів планується на другу половину зими, коли збільшується тривалість світлового дня і ущільнюється стійкий сніговий покрив.

2.3 Водний туризм (спорядження). Туристське спорядження для плавання на плотах

Дуже привабливий вид туризму. Серед водоймищ , якими подорожують туристи - бурхливі гірські і спокійні рівнинні річки, озера і моря (дод.№ 5). Різноманітні плавучі засоби - дерев'яні і пластмасові човни, надувні човни, розбірні байдарки, катамарани, плоти на надувних елементах тощо (дод. №19). Основні вимоги до туристських суден - легкість, надійність, транспортабельність, місткість запас плавучості, маневреність.

Крім стандартного набору особистого і групового спорядження, турист-водник має бути забезпечений індивідуальними рятувальними засобами (корковим поясом, рятувальним жилетом і т. ін.). На річках із швидкою течією необхідно мати "мокре" взуття для посадки і висадки у воду. Голова повинна бути захищена шоломом на випадок падіння на слизьке каміння (дод.№ 6(а, б, в, г)). Замість рюкзаків туристи-водники часто використовують циліндричні мішки, що виготовляються з водостійкого матеріалу. Вони зручні в пакуванні і легко піддаються рівномірному розміщенню і закріпленню в човні. Ввесь багаж має бути захищений від води.

Для успішного безаварійного подолання водного маршруту повинні знати основні гідрологічні характеристики і динаміку водних об'єктів.

При плаванні судноплавними водоймами треба знати основні правила судноплавства, орієнтуватися в берегових і плавучих знаках, сигналах.

Плоти вигідно відрізняються від інших засобів плавання по річках тим, що потребують максимальних затрат ваги вантажу, який потрібно взяти в подорож (дод. № 20). Для подорожування на плотах потрібне таке спорядження: сокира, пила, долото, мотузки та ін.(дод. № 7). Кожен з учасників повинен мати рятувальний жилет, ніж - мисливський чи складний.

2.4 Велосипедний туризм (спорядження)

Що унiверсальнiший транспорт, то бiльше свободи вiн дає. Машини прив'язанi до дорiг, параплани -- до погоди, пiшi туристи -- до рейсового транспорту... А добрий велосипед пройде i лiсом, i полем, i пiском пустелi, й мокрою глиною, ще й сам легко пiддається перевезенню на будь-чому, вiд човна до лiтака. Для цього транспорту майже немає обмежень (дод. № 8). I єдине пальне -- це харчi для вершника, для себе улюбленого.

Найдешевшими подорожами традицiйно вважаються пiшi походи. Турист у них витрачається тiльки на наплiчник, спальник та їжу, а все iнше -- групове спорядження. "Горб" (саме так називають пiшохiдники рюкзак) надзвичайно важкий: немає можливостi по кiлька разiв на день заходити в села, тож їжею треба запасатися надовго. За день туристи проходять лише 15-20 кiлометрiв. На велосипедi ж їздити легше, нiж ходити. Адже везти наплiчник на багажнику зручнiше, нiж тягти на собi. Бiльше шансiв пiдкрiпитися в населених пунктах, а значить, i не треба зайвого везти. Швидкiсть у байка значно вища, а отже, цiкавого за вихiднi чи вiдпустку побачите бiльше (дод. № 18).

На велосипедi новачок може подолати 60- 70 кiлометрiв за день у будь-яку погоду й пору року. Навiть узимку приємно їздити по хрумкому снiгу, сосновими лiсами, серед природної тишi… А що може бути кращим за лiтнi подорожi у глибинi Карпатських гiр, мiж маленькими озерами, по пухнастiй недоторканiй травi.Чи по берегу бездонного озера Байкал, чи льодовиками Гiмалаїв, чи пiсками Африки...

Велотуризм -- це оптимальний спосiб мандрувати: максимальна вiддача за помiрних витрат. "Першим внеском" є велосипед i туристичне спорядження (хоча все це можна взяти й напрокат). А потiм витрачаєтеся тiльки на їжу та квитки на потяг чи лiтак. Велоподорож по Карпатах на три днi може коштувати лише 400-500 гривень за повноцiнного харчування й навiть з обiдами в кафе.

Автобусний турист нiколи не побачить тих красот i цiкавин, що вiдкриє для себе байкер. Крiм того, як показує досвiд, велотуризм приваблює насамперед вiдкритих, дружнiх людей. Атмосфера у груповому походi завжди весела i компанiйська. Це багато чого варте!

Велоподорожi рiзняться за навантаженням. Для новачкiв лiпшим буде короткий (50- 70 км) маршрут по асфальту та рiвнинi. Якщо ви в мiстi вiдвiдуєте ковзанку, тренажерний зал, любите танцювати або ходити пiшки, то можете збиратися в поїздку зi змiшаним дорожнiм покриттям (асфальт, грунт) i горбистою мiсцевiстю. Якщо регулярно навантажуєтеся фiзично, то смiливо рушайте з наметом у гори.

На складнiсть маршруту впливає:

·кiлометраж (50 км за повний день проїде будь-яка здорова людина будь-якого вiку, 70 км -- будь-хто у супроводi досвiдченого iнструктора);

·дорожнє покриття (грунтiвки потребують технiчного володiння велосипедом);

·тривалiсть поїздки (що бiльше днiв, то бiльше шансiв вiдчути втому);

·рельєф мiсцевостi (наявнiсть пiдйомiв, їхня довжина та ухил).

Якщо органiзовуєте велопохiд самостiйно, спочатку визначтеся з його тривалiстю, групою та рiвнем фiзичного навантаження. Потiм оберiть регiон i, спираючись на цiкавини, розплануйте маршрут. Часто люди переоцiнюють свої можливостi й планують завеликий кiлометраж, не враховують рельєфу, дорожнього покриття та середньої швидкостi велогрупи. Тому лiпше менше, та надiйнiше. Якщо здасться мало, завжди зможете надолужити. Варто придумати додатковий маршрут на випадок, якщо цей виявиться занадто складним або занадто легким. Наперед продумайте варiанти сходження з маршруту, якщо хтось iз учасникiв захворiє чи буде негода.

Дуже корисно скласти список необхiдних речей -- так ви вiзьмете тiльки те, що необхiдно, й нiчого не забудете (дод. № 14)

В особистому спорядженні велотуриста, на доповнення до стандартного туристського набору, обовязково повинні бути велотруси (вовняні, бавовняні), взуття з жорсткою передньою частиною підошви (велотуфлі, кросівки), індивідуальний плащ-накидка, захисний шолом. В груповому спорядженні особливе місце займають ремонтний набір, аптечка. Необхідно передбачити також тент для накриння велосипедів на ніч і на випадок дощу.

2.5 Спелеологічний туризм (спорядження)

Спелеотуризм розвивається в Україні протягом багатьох десятиліть і у своєму розвитку тісно пов'язаний з карстологією та спелеологією, пошуком і дослідженням печер. Наша країна надзвичайно багата на печери. Понад 1100 печер різного типу від невеликих до гігантських за розмірами відомі нині в Україні. На теренах України виділено 4 основних райони проведення спелеопоходів: Поділля, Буковина, Причорномор'я та Крим. У перших трьох районах переважають 1087 печери горизонтального типу різних категорій складності, а в Криму - вертикальні, а також комбіновані. Печери Поділля - це нескінченні підземні лабіринти (дод. № 13). Саме тут у неогенових гіпсах розташовані друга у світі за довжиною печера "Оптимістична" (понад 220 км), гігантський лабіринт печери "Озерної" (107 км), спортивна печера "Млинки" (19,1 км), печера - музей "Кришталева" та ін. В юрських вапняках Кримських гірських масивів Карабі-Яйла, Довгоруківська Яйла, Чатир-Даг, Ай-Петрінська Яйла, Карадагський ліс карстовими водами створені провалля у сотні метрів глибиною з підземними залами, річками, озерами та сифонами. На Карабі-Яйлі цікаві комбіновані печери "Солдатська" (глибина 508 м, довжина 2100 м), "Нахімівська" (глибина 338 м, довжина 440 м), а також вертикальні печери "Дружба" (глибина 270 м) та "Молодіжна (глибина 260 м). На Довгоруківській Яйлі найвідомішою є унікальна пам'ятка природи багатоярусна печера Кизил-Коба (довжина 13850 м). Чатир-Даг - чудовий навчальний полігон, де є можливість оволодівати різною спелеологічною технікою. Різноманітними маршрутами відома вапнякова печера "Бездонний Колодязь" (глибина 195 м, довжина 410 м). Печера "Хід Конем" цікава своїми просторими глибокими колодязями та вузькими складними переходами між прямовисними схилами (глибина 213 м). Надзвичайно привабливими екскурсійними об'єктами є печери "Мармурова" та Еміне Баїр Хосар. На Ай-Петрінській Яйлі та Карадагському Лісі найзначнішими є вертикальні печери "Каскадна" (глибина 1500 м, довжина 630 м) та Удовиченка (глибина 196 м, довжина 250 м). Пошук і дослідження печер триває й нині. Найцікавіші зі спортивної точки зору печери мають класифіковані туристські спортивні маршрути й увійшли до переліку класифікованих печер України. На сьогодні в Україні класифіковано 157 печер від І до IV категорії складності.

Спелеотуризм - технічно складний вид туризму. Його складність полягає у проходженні непростих за рельєфом маршрутів в умовах відсутності природного світла, високої відносної вологості та невисокої температури повітря. Все це вимагає від спелеотуриста ретельної підготовки до походу, а також сили, витривалості, спритності, вправності у використанні засобів життєзабезпечення під землею та засобів страхування, стійких навичок у подоланні відповідних природних перешкод (дод. № 16)

2.6 Автомобільний туризм. Основне його спорядження

Одним з різновидів пізнавальних поїздок є автомобільний туризм. Поїздки на автомашинах і автобусах дають великі в порівнянні з іншими видами транспорту можливості познайомитися з країною. В той же час вони мають таку велику специфіку, що їх прийнято виділяти в окремий вид туризму. Необхідно враховувати, що в даному випадку ними займаються тільки спеціалізовані туристські організації і, перш за все автомобільні клуби і асоціації.

Велике значення мають фірми, що спеціалізуються на прокаті автомашин. Ще вужче спеціалізація фірм, організуючих поїздки з розміщенням в кемпінгу.

Автомобіль має великі переваги не лише в тому, що він захищає від непогоди, але і в тому, що на нього можна навантажити стільки речей, скільки знадобиться для довгої подорожі. Переваги автомобіля особливо дороги туристові, який вирішить ночувати на свіжому повітрі. Йому не доведеться квапитися, аби вчасно приїхати до готелю, табору, йому не доведеться замовляти нічліг або нервувати, що він проведе пів ночі в роз'їздах від одного переповненого готелю до іншої. Він сам собі господар, возить з собою дах і ліжко і може вибрати "готель" за власним смаком.

РОЗДІЛ ІІІ. Туристське кострове і кухонне спорядження

Кухня в мандрівці є простішою ніж таборова. Стаючи на ночівлю в мандрівці, як правило, вже немає сили або часу щоб копати яму. Та це і не є конче потрібним. Але обов'язково потрібно зняти дерен, якщо ви в лісистій місцевості. Дерен знімаємо обережно прямокутниками і обкладаємо навколо майбутнього вогню по периметру. Для чого так робити? Щоб вогонь не розходився далі (адже ми поклали дерен землею догори) і щоб потім, коли це кострище буде нам більше не потрібне, можна було зверху на попіл покласти цей дерен (травою догори). Тут два в одному: пісок чи земля загасить залишки жаринок, а попіл в свою чергу, як природне добриво, допоможе траві прийнятися знову. Отже, дерен знятий. Тепер необхідно забезпечити рогачі чи триногу (знову ж таки виходячи з кількості казанів (дод. № 9). На мандрівній кухні як правило не створюють особливих зручностей, бо переважно така кухня на вечерю і сніданок або на один день. Для гарантії знезараження воду необхідно кип'ятити протягом 10хв. Щодня ввечері необхідно замочувати посуд на 10 хв. в 0,2% розчині хлораміну (2 ст. ложки на відро води), після чого посуд необхідно добре прополоскати.

Тепер розглянемо приладдя для походу детальніше.

Посуд

1. Кухлі. Зручні кухлі з харчової пластмаси (не крихкої), на відміну від металевих, набагато легші і не обпалюють руки. Хорошим кухлем є металевий кухоль з подвійним дном. Якраз таке дно є хорошим ізолятором, який не пропускає тепло, і чай в цьому кухлі постійно теплий і не обпалює руки.2. Ложки. Найбільш зручні ложки в похідних умовах - алюмінієві. 3. Миска (тарілка). Миска може бути як пластмасовою, так і алюмінієвою. Але пам'ятаєте, що в холодній воді пластмасу від жиру відмити набагато важче. Добре узяти з собою і велику миску (таз), в якій можна приготувати салат для всієї групи туристів. 4. Ніж не обов'язково брати кожному учаснику походу. Звичайно досить 3-4 ножів на групу з 10-12 чоловік. Ніж потрібно покласти в чохол.

Сокира

Сокира є обов'язковим предметом в будь-якому груповому поході. Для походу краще підходить справжня теслярська сокира. Остерігайтеся китайських сокир, оскільки вони ненадійні і довго не служать. Сокира не повинна мати, щербин, задирок і має бути добре наточена. Заточування сокири потрібно робити для рубки дерев, а не для теслярських робіт. Це пов'язано з тим, що для теслярських робіт лезо сокири заточується дуже тонко. А під час рубки дров при ударі по міцних суках на лезі легко можуть з'явитися крупні щербини і сокира вийде з ладу.

Пила

За допомогою пили можна швидко заготовити дрова, напилити зручні чурбаки для сидіння біля багаття, чудово обладнати і упорядкувати базовий табір. Для невеликої групи в 6-8 чоловік підійде звичайна ножівка з доброю розводкою, упакована для перенесення в чохол або шматок брезенту.

Сковорода

За допомогою сковороди можна не тільки поліпшити смак їжі різними зажарками, але і пекти млинчики або оладки. У похідних умовах краще узяти сковороду з тефлоновим покриттям із знімною ручкою.

Казани

Для невеликої групи (3-4 людини) замість казанів підійдуть дві трьох і чотирьохлітрові алюмінієві каструлі. У них спилюють ручки і в дірочки кріплять трос. Такі казани можна переносити, вставивши один в одного. Для великої групи туристів (від 6-8 чоловік) бажано брати казани овальної форми на 5 і 7 літрів.

Для миття посуду необхідно підготувати два казани: один з гарячою водою з засобом для миття посуду, а інший з холодною водою для полоскання посуду. В першому казані можуть бути мочалки для миття посуду. Їх після кожного миття необхідно полоскати та сушити. Кожен повинен мити свій посуд. Казани миють чергові.

Ями на відпадки копаємо приблизно за 10 метрів від кухні. Ями повинно бути дві - одна для сухих відпадків, інша для рідких. Ту яму, що для рідких відпадків можна накривати гілками з листям чи яглицею для запобігання потрапляння туди решток їжі. Ями на відпадки раз на два дні необхідно засипати попелом або заливати хлорованим розчином для дезінфекції.

Посуд може знаходитися на виготовлених спорудах, але казани, ножі, дошки, черпаки та інший кухонний посуд повинен зберігатися в інтендантському наметі.

Харчі зберігаємо в інтендантському наметі чи холодильнику.

РОЗПАЛЮЄМО БАГАТТЯ

Насамперед бажано вибрати для багаття місце. На привалі місце очищається від сухої трави і горючого сміття. Прийміть заходи, щоб вогонь не перекинувся на кущі і дерева. Якщо Ви збираєтеся розводити багаття снігу або вологому грунту - не забудьте підготувати під нього майданчик з каменів або колод.

При розпалюванні багаття важливим моментом є вибір розтоплення. Чим швидше і стійкіше спалахує розтоплення, тим більше вірогідність, що багаття швидко запалає.

Зазвичай для розпалювання використовують наступні види розтоплень:

*Гнилиці. Навіть у дощ можна обрізати вологі частини і всередині буде суха гнилиця; *Пух рослин і птахів; *Шматочки кори; *Висохлі гриби-дощовики; *Лишайники і папороті; *Тріски і стружки сухого дерева. Розтоплення складається шатром або між колодами. На неї лягають невеликі гілочки, а потім вітки більше.

ВИДИ БАГАТЬ

Яке багаття розпалювати вирішуйте залежно від умов і вимог:

1)"колодязь" (поліна, складені зрубом) - полум'я буде низьким і широким (дод. № 10 (а) )2)"тайговий" з двох укладених одне на інше колод горить в течії 9-10 годин, вимагає незначного відходу. Робиться він так: візьміть дві колоди діаметром 25-30 см, стешіть у них одну сторону сокирою і надрубаєте по місцю тесу. Одну колоду, товщу, покладете на землю, а друге на нього тесом один до одного. Між колод прокладається розтоплення. Запалювати таке багаття бажано відразу по всій довжині (дод. № 11)3)"нодья" розкладають у тому випадку, коли потрібний тривалий обігрів. Дві товсті колоди надрубаєте по довжині і покладете надрубами один до одного. Третю колоду кладіть зверху. Між нижніми колодами помістите розтоплення. Рівень жару цього багаття регулюється відстанню між нижніми колодами. Горить таке багаття декілька годин (дод. № 10(е))4)"полінезійське" багаття краще всього використовувати в умовах, коли бажано залишитися непоміченими або коли потрібно багато золи і вугілля. Вирийте дві невеликі ямки, сполучені вузьким каналом. Стінки однієї з них викладете каменями або полінами і на дні розведіть вогонь. Таке багаття споживає порівняно мало дрів (дод. № 10(г))5)"зоряне" багаття зручно використовувати вночі. Для його розпалювання декілька товстих полін укладаються кінцями один до одного. В міру необхідності просто просувайте поліна до центру(дод. № 10(в))6)"мисливський" робиться так: на землю або підкладку покладете колоду, на нього кінцями ще дві колоди з різних боків. Запалюється місце зіткнення колод. Просувайте у міру згорання колоди вперед, і це багаття Вас грітиме приблизно 6-8 годин (дод. № 10(б))У дощ вогнище розводять під прикриттям накидки або плаща, який тримають двоє туристів. Чим сильніше вітер або дощ, тим щільніше повинне бути укладання розтоплення і палива на вогнищі(дод. № 12 ). У погану погоду добре мати з собою сухий спирт, стару фотоплівку, огарок свічки, шматок оргстекла або гуми.

РОЗДІЛ ІV. Аварійне спорядження

4.1 Втрата спорядження. Фізичне виснаження. Гроза. Укриття

Щоб з вами не сталося, перше золоте правило: не панікувати. Оцініть ситуацію, подумайте, чим можете зарадити біді. Тверезий і ясний розум у надзвичайних випадках може навіть врятувати життя.

Що робити, якщо заблукали. Якщо ви на якомусь відрізку раптом звернули не в ту сторону і зрозуміли це через якийсь час - не лінуйтеся повернутися назад, навіть якщо це може зайняти у вас годину чи більше. Краще повернути назад, аніж лізти у трущоби, сподіваючись знайти якусь стежку. Ви можете зайти так далеко, що вибиратись будете звідти удесятеро довше. Повірте, в Карпатах не так уже мало місць, де практично не ступала нога людини. Одне з таких підступних місць у Карпатах - жереп, або альпійка, або гірська сосна. В ньому ви будете йти з швидкістю метрів 300 за годину, тож порахуйте, чи варто йти напролом, чи краще пошукати стежину. Якщо вас занесло так далеко, що ви й дороги назад знайти не можете, згадайте золоте правило: спускайтеся вниз, шукайте джерело, струмок, потічок і йдіть вздовж них - вони обов'язково приведуть до населеного пункту. Кілька разів ми тільки таким чином і рятувалися.

Почалася гроза. Краще її перечекати, не йти під зливою. В погану погоду краще зійти з хребта (якщо це можливо), особливо, якщо ви не впевнені в своєму наметі. Ще зі школи, мабуть, пригадуєте, що не можна ставати під найвищим деревом і на відкритій місцевості намагатися не лишатись. Якщо ви піднімалися до гори і побачили, що збираються грозові хмари, краще спускайтеся якомога нижче. Якщо ж вас застала гроза на хребті, складіть свої речі (а особливо металічні) в купку, накрийте клейонкою, відійдіть подалі і накрийтеся самі.

Виснажені фізично. Не доводьте до того, що вже падаєте від утоми. Взагалі досвід показує, що людина може ще пройти по рівнині кілометрів з десять після того, як, здається, не залишилося ніяких сил. Але краще при перших ознаках утоми (вірні ознаки сильної утоми - людина спотикається і слабо реагує на слова) починайте шукати нічліг. Якщо у вас ще є пів-дня, то одно-двогодинний перепочинок відновить сили. Не тіште себе тим, що "от-от трохи пройдемо і будемо ставити намет" - вам треба мати сили в запасі: цілком можливо, що почнеться гроза або ще якісь обставини змусять вас швидко спускатися з гори, шукати краще місце ночівлі. Трагічні випадки в горах пов'язані саме з тим, що туристи не розрахували сил, були настільки виснажені, що вже не могли поставити намета, спуститися в більш безпечне місце. Тому ще раз нагадуємо - тримайте сили в "заначці" про всяк випадок. Бажано розрахувати маршрут так, щоб уже після десяти кілометрів переходу ви могли без проблем знайти гарне місце для тривалого перепочинку (ночівлі). Приблизний денний кілометраж - 15-20 км (звичайно, цифри можуть коливатися в різну сторону: є такі, що проходять й 50 км за день). Більшість туристів стверджують, що найважче їм іти в перший-другий день походу (організм тільки звикає до навантаження, розігрівається), отже, розраховуйте маршрут так, щоб у перші день-два навантаження не було великим. Найкраще при знесиленні вживати багаті на вуглеводи продукти, адже вуглеводи швидко розщеплюються і вивільнюють енергію. Шоколад, цукор, мед відновлюють сили, також додають енергії горіхи. Не забувайте про вітамін С (родзинки, курага, лимон, врешті-решт аскорбінова кислота).

ВИСНОВКИ

Під туризмом розуміють теорію і практику різного роду походів, сходження на гори і подорожі з метою спортивного суперництва, активного відпочинку, освіти і виховання. Для подорожей у відпустку з використанням громадського або особистого транспорту, в яких головне місце займають розмови і відпочинок, все більше підходить слово туризм. Туризм складає частину фізичної культури і спорту, оскільки він служить проявленням здорового способу життя, розвитку, досконалістю і збереженню фізичної роботоздатності і всесторонньої підготовки. В туристичній діяльності в центрі уваги знаходяться різні форми планомірних і організованих туристичних походів, вело туризм, подорожей на лодках і лижних походів. Крім того, туризм пов'язаний з культурними цінностями. Особливо важливе значення туризму заключається в організації дозвілля для молоді.

Різні форми туризму віддають перевагу засобам організації раціонального дозвілля, активного відпочинку і проявлення здорового способу життя для широких верст населення і різних за віком.

Туристична діяльність пов'язана з переміною місць, організується при любій погоді і пред'являє людині різноманітні вимоги. Одночасно діють три важливі фактори: чергування оточуючого середовища (обстановка), кліматичних умов і видів діяльності.

Регулярна туристична діяльність і участь в туристичних змаганнях являється ефективною компенсацією праці, викликають у людини радість життя, служить загартуванням і збільшують фізичну життєдіяльність організму.

Під час подорожей і походів як по своїх країнах, так і в інших країнах туристи знайомляться з країною, її людьми, їх життям і національною культурою. Вони розширюють і поглиблюють свої знання в області ботаніки, зоології, географії, геології, метеорології і астрономії, сільського і лісного господарства, історії і культури. Правильно організована подорож або похід вносить важливий внесок в розвиток загальноосвітньої підготовки. Завдяки постійному переміщенню по місцевості, вмінню користуватися картою і компасом, активній участі в різного роду іграх на місцевості і туристичних змаганнях розширюють кругозір кожного учасника змагань.

Туризм надає велику допомогу у вивченні історії і формування світогляду, веде до поваги і активного захисту природних багатств. Оскільки туристична діяльність проводиться більшою частиною в колективі, коли одне залежить від другого і в обов'язковому порядку вимагається фактичність, уважне відношення один до одного, коли особисті інтереси не можна ставити вище інтересі колективу, і все це формує такі риси характеру як воля, витримка, самостійність, рішучість і готовність прийти на допомогу. Успіх виховання залежить від того, наскільки глибоко було переживання і настільки велика ступінь складності в даному туристичному поході.

Список використаних джерел

1. Азбука туризма - К В. Бардин, М., Просвещение, 1981

2. Занимательная картография - А,М. Куприн, М. Просвещение, 1981

3. Зимние спортивные походы - П.Й. Лукоянов,М. ФиС 1988

4. Краткий справочник туриста - Ю.А. Штюрмер, М., ФиС 1985

5. Медицинский справочник туриста - А-А. Коструб М., Профиздат 1990

6. На маршруте туристы-следопыты - А.А. Остапец, М., Просвещение 1987

7. Питание в туристском путешествии - М. Профиздат, 1986

8. Туристу о географических названиях - Е.М. Поспелов, М., Профиздат, 1988

9. Туристу о растениях - С.П. Матюцкий, М., Профиздат, 1988

10. Юный турист - А.Е. Бергман М. ФиС 1977

11.Спортивно-оздоровчий туризм - Ю.В. Щур, О. Ю. Дмитрук, 2003