Державне регулювання розвитку гостинності на сучасному етапі
Сучасні тенденції розвитку індустрії гостинності в Україні. Основи організації підприємств громадського харчування при готелях. Сутність та економічне значення ресторанного господарства. Характеристика основних типів підприємств громадського харчування.
| Рубрика | Спорт и туризм |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.04.2010 |
| Размер файла | 38,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Зміст
Вступ
Розділ 1. Розвиток готельного господарства в Україні
1.1.Сучасні тенденції розвитку індустрії гостинності
Розділ 2. Основи організації підприємств громадського харчування при готелях
2.1. Сутність та економічне значення ресторанного господарства
2.2. Характеристика основних типів підприємств громадського харчування при готелях
2.3.Обслуговування в буфеті готелю
Висновок
Додатки
Список використаних джерел
Вступ
Гостинність - сфера готельного й ресторанного бізнесу є провідним чинником і базою величезної індустрії туризму.
Готель - це щось більше, ніж просто місце для ночівлі, він багато в чому визначає спосіб життя - на той час, поки триває подорож, доки гість проживає у готельному номері.
Індустрія гостинності - це індустрія, що працює на благо людей. Це - потужний механізм, що активно функціонує та розвивається, вимагаючи при цьому максимальної підтримки з боку держави та більших інвестицій.
Індустрія гостинності є найважливішим елементом соціальної сфери. Вона відіграє важливу роль у підвищенні ефективності громадського виробництва, та відповідно, росту життєвого рівня населення.
Слово « гостинність»(фр. hospice) - притулок подорожніх, благодійний дім.
Гостинність як науковий термін визначає систему заходів та порядок їх здійснення з метою задоволення найрізноманітніших побутових, господарських і культурних запитів гостей туристських підприємств, їх запобігливого обслуговування, надання низки послуг.
Термін «гостинність» введений в 1982 р. на конференції національних асоціацій готелів і ресторанів ЄЕС.
Готельне господарство є однією з складових туристської індустрії. Матеріальна база, що призначена для розміщення туристів, посідає одне з перших місць при формуванні туристичної інфраструктури, бо якість проживання та відповідне обслуговування рішуче впливають на рівень туристичного сервісу. А отже, готельна індустрія стає швидко зростаючим бізнесом, що приносить значні грошові надходження, в тому числі валютні. Вітчизняна готельна галузь стає невід'ємною складовою світового готельного господарства.
Такий швидкий темп інтеграції до європейського суспільства пояснюється зручним географічним положенням України (розташована в центрі Європи на перехресті транзитних шляхів) та не менш швидким зростанням українського бізнесу, що також активізує приїзд до нашої країни бізнесменів та людей у справах з різних куточків світу. Тому саме зараз стає актуальним питання відновлення та приведення готельного господарства країни до європейських стандартів. З підвищенням ділової активності країни зростає потреба й у більшій кількості готелів, оскільки першим питанням, яке незмінно виникає перед кожним приїжджим, є «де зупинитися в незнайомому місті?»
У 2003р. в Україні налічувалось 1254 готельних підприємств на 104,1 тис. місць. Серед них за даними офіційної статистики: п'ятизірковий (Прем'єр -Палац - 1, чотиризіркових(Салют, Київський, Дніпро, Україна та ін. - 18. Проте більшість із них усе ще не відповідають міжнародним стандартам, якість наданих ними послуг найчастіше залишає бажати кращого.
Світове готельне господарство нараховує близько 350 тис. комфортабельних готелів, що налічують більш ніж 14 млн. номерів (26 млн. місць). При цьому кількість номерів щорічно зростає в середньому на 3-4 %.
Ще на початку п'ятидесятих років намітилися деякі тенденції, які згодом практично сформували сучасний готельний ринок і бізнес. Тоді тільки випробувався досвід надання великими компаніями дрібним власникам права виступати на ринку від їхнього імені й під їхнім прапором. В англійській мові подібні взаємини великого й дрібного бізнесу називаються franchising. Нині старі готельні марки запекло борються на готельному ринку. З одного боку, ніхто не зможе заперечувати, що такі імена, як Best Western, Holiday Inn, Howard Johnson або Quality Inn (список можна продовжити) уже міцно урізалися на згадку практично кожного постійно подорожуючим, але й багато готелів, над якими розвиваються прапори цих готельних мереж, так само старі, як і самі ці бренди, що саме головне, виглядають відповідним чином. З іншого боку, більше молоді готельні компанії й марки, навпроти, не можуть похвалитись подібним реноме на готельному ринку, їхні назви маловідомі, але вони володіють новими сучасними готелями, побудованими з врахуванням останніх архітектурних і технологічних досягнень, що є значною перевагою в боротьбі за клієнта. Деякі фахівці готельної справи, такі, наприклад, як Патрик Форд, президент відомої в США корпорації Lodging Econometrics Hotel realty, вважають, що для переважної більшості споживачів слово «новий» має магічне значення й найчастіше визначає результат конкурентної боротьби. Форд упевнений, що якщо говорити про марки, сорти, імена, товарних знаках у глобальному аспекті, а не тільки стосовно до готельного бізнесу, то зовсім очевидно, що такі споживчі асоціації мають універсальний характер: нове й свіже, безперечно, краще старого, що встиг ґрунтовно набриднути клієнтові. Для підтримки конкурентноздатності готельної марки необхідно мати реальну програму відновлення. Бажано надавати готельній мережі кредити, пільги й бонуси для здійснення різних поліпшень і нововведень, а також підвищувати стандарти якості й установлювати більше тверді вимоги до їхнього дотримання всіма готелями мережі.
Сьогодні готельні марки мають використовувати можливості економіки, що розвивається швидкими темпами, й пропонувати ринку нові продукти й послуги. Зараз для готельних марок існують унікальні шанси якими неможливо не скористатися. Беручи до уваги готельний ринок, який так інтенсивно змінюється й розвивається, в результаті появи на ньому нових „імен”, а також розширення й інтеграції всесвітньо відомих мереж, я обрала темою роботи стан готельної справи на міжнародному рівні. Ця тема є новою та актуальною, і особливо корисною для визначення перспективних напрямків розвитку готельної індустрії України, з використанням досвіду світових брендів, чия історія та аналіз діяльності послугують прикладом для вітчизняних готелів.
Якість обслуговування туристів -- проблема комплексна. ЇЇ вирішення передбачає ефективне використання всіх важелів, різних форм і методів впливу. В основу вирішення цієї проблеми покладено системний підхід: єдність і взаємодія організаційних, технічних, економічних, соціологічні правових заходів.
Якість обслуговування -- це сукупність властивостей і ступеню корисності послуг, що обумовлює здатність усе повніше задовольняти потреби туристів.
Комплексний підхід до визначення якості туристичних послуг викликає необхідність класифікувати послуги за кількома групами:
Інформаційні послуги.
Послуги транспортних перевезень.
Послуги розміщення.
Послуги харчування.
Культурно-масові та фізкультурно-оздоровчі послуги.
Додаткові послуги.
Якість цих послуг залишає в пам'яті туриста найбільш стійке враження тому, що саме ці послуги щоденно задовольняють його потреби першої необхідності.
Важливий елемент в обслуговуванні туристів -- послуги ресторанного господарства. Підприємства ресторанного господарства обслуговують досить різноманітний контингент відвідувачів-туристів як вітчизняних, так й іноземних, як організованих, так й індивідуальних. Для кожної категорії споживачів потрібні особливі методи, прийоми обслуговування.
Розділ 1. Розвиток готельного господарства в Україні
1.1 Сучасні тенденції розвитку індустрії гостинності
До тенденції розвитку підприємств індустрії гостинності, що набули розвитку за останні десятиліття, належать:
поглиблення спеціалізації готельної та ресторанної пропозиції;
утворення міжнародних готельних ланцюгів;
розвиток мережі малих підприємств;
упровадження в індустрію гостинності нових комп'ютерних технологій.
Останнім часом поряд із традиційними повносервісними готелями все більше з'являються підприємства зі скороченим набором послуг і страв. Спеціалізація може бути найрізноманітнішою. Готелі можуть орієнтуватися на обслуговування представників сегмента туристичного ринку.
Ресторани все більш спеціалізуються на виготовлення національних страв. Величезну популярність набули ресторани швидкого обслуговування (McDonalds, Pizza Hut, Domino, Red Lobster) та інші.
Поглиблення спеціалізації підприємств гостинності взаємопов'язане з створенням міжнародних ланцюгів, що мають велике значення в розробці та впровадженні високих стандартів обслуговування.
Розвиток готельного господарства в Україні сьогодні стримується низкою чинників:
економічна криза;
недоліки в роботі фінансово-банківської системи;
обмеження платоспроможність населення;
недосконала податкова система.
Законодавчо-правова база не відповідає вимогам сьогодення, немає інструкцій та інших нормативних документів, які були б логічно взаємопов'язані і не суперечили один одному.
Слід відзначити відсутність необхідної інфраструктури, відповідних сервісних умов, що, в свою чергу ,позначається на рівні якості обслуговування туристів. Стан сфери послуг не відповідає потенційним можливостям держави, яка має все для розвитку туристичної інфраструктури:
природні умови;
історико-культурні ресурси;
трудові та матеріальні ресурси.
Програмою розвитку туризму до 2005р. передбачено будівництво 78 нових готелів та інших об'єктів на 15.7тис.місць, а також проведення реконструкції 61 об'єкта на 21.5тис.місць.
Орієнтиром у роботі приведення готельного сектора до міжнародних стандартів є рекомендації, затверджені у листопаді 1989р. секрітаріатом Всесвітньої туристичної організації (ВТО).
У сучасній економіці з'явилися тенденції до швидкого розвитку туристичних послуг.
Новий статут одержали готельні послуги, критерієм якості яких став принцип гостинності.
Прийняття нової редакції закону про туризм дозволяє не лише створити професійну систему в сфері формування і продажі туристичного продукту, але й сформувати основи діяльності всіх засобів розміщення, закласти фундамент для розвитку всіх складників туристичної індустрії. Відміна готельного збору також продемонструвала прагнення влади створити абсолютно нові умови для розвитку галузі. Серед першочергових завдань Кабінету Міністрів України - розробка законопроекту про стимулювання будівництва та реконструкції готелів. Вперше на державну підтримку туризму лише на центральному рівні було виділено 13 мільйонів гривень, достатньо вагомі бюджети отримали і ряд областей.
Бізнес відповів на ініціативи влади будівництвом десятків нових готелів в усіх регіонах країни, формуванням першої вітчизняної готельної мережі, створенням аквапарків и розважальних центрів, збільшенням в багатьох регіонах об'ємів обертань у внутрішньому та в'їзному туризмі.Важливо зауважити, що останнім часом як вітчизняні так і зарубіжні інвестори виявляють зацікавленість можливостями вкладень в туристичну інфраструктуру країни.
У зв'язку з усіма вказаними факторами необхідно для більшої інформативності наявних та потенційних інвесторів, споживачів, теперішніх та майбутніх фахівців та професіоналів, а також для вдосконалення комплексного розвитку індустрії відтворити повний огляд організацій та робітників, які працюють на створення нового іміджу України в частині надання туристичних послуг, послуг розміщення та харчування.
Також, розвиток туристичної індустрії вплинув на появу послуг, пов'язаних з обов'язковим медичним страхуванням і виконанням митних умов.
Готельний бізнес України сприятиме презентаціям регіональних інвестиційних ідей та проектів, пропозиціям готелів, ресторанів для потенційних інвесторів, розвитку франчайзних мереж, інвестуванню в рекреаційний і санаторно-курортний сектор, формуванню маркетингових систем, рекламно-інформаційному забезпеченню, а саме:
владні структури, представників державних організацій, асоціації, які безпосередньо приймають участь у створенні стратегії розвитку галузі;
органи, які сприяють розвитку індустрії гостинності;
керівників засобів розміщення, підприємств харчування;
керівників туристичних організацій;
відомих фахівців та професіоналів галузі;
осіб та організації, які сприяють забезпеченню готелів та ресторанів товарами та послугами.
Готельне господарство є однією з основних складових туристської індустрії України. У 2004 р. в Україні налічувалось 1308 готельних підприємств на 949,1 тис. місць (таблиця 1)
За формами власності їх кількість розподіляється так: 40 % перебувають у загальнодержавній та комунальній, 57 - у колективній і 3 % - у приватній власності
Середньорічний коефіцієнт завантаження готелів у 2000 р. в середньому по Україні становив 0,24. При цьому мінімальне використання місткості готелів - 9 % - було в Луганській та Миколаївській областях, а максимальне - 78 % - у Севастополі. У Києві цей показник дорівнював 40 %.
Якщо відкинути максимальне й мінімальне значення показників завантаженості, то використання місткості українських готелів у 2000 р. становило 0,20. Це значення є більш об'єктивним для характеристики стану готельного бізнесу в Україні. Винятком з цього незадовільного становища є Київ, де завантаженість у 1995 р. дорівнювала 0,52, в 1998 р. - 0,35, в 1999 р. - 0,37, у 2000 - 0,40.
У більшості регіонів України рівень завантаженості готелів коливався від 0,17 до 0,22.
Чисельність готелів в Україні скоротилась з 1995 р. по 2000 р. на 88 одиниць, або на б %, їх місткість зменшилась на 27 963 місця, або на 21 %.
Найбільше скорочення спостерігалось у Києві - на 4287 місць, областях Хмельницькій (2953), Донецькій (2709), Львівській (1719),
Усього готелями України надано послуг 358 446 іноземним громадянам, що становить 10,9 % загального числа осіб, яким надано послуги (таблиця 3).
Найбільшій кількості іноземних туристів надано готельних послуг у таких регіонах України: Київ (36,1 %), АР Крим (10,4%), областях Львівській (9,1 %), Одеській (5,3 %), Дніпропетровській (5,3 %), Київській (4,2 %), Донецькій (4,0 %).
Середня тривалість перебування однієї особи в готелях становить для громадян України 2,7 доби, для іноземців -2,6 доби.
Середня місткість номера по Україні дорівнює 2,02, у Києві -1,9, а в областях, зокрема Рівненській і Донецькій, - 1,8, в Одеській -2,2, у Чернігівській і Херсонській - 2,3, у Сумській - 2,6.
На виконання статті 15 Закону України «Про туризм» з 1 жовтня 1999 р. введено обов'язкову сертифікацію готельних послуг та послуг харчування, які надають суб'єкти туристської діяльності. Згідно з чинним законодавством обов'язковій сертифікації в Україні нині підлягають 266 підприємств, що надають готельні послуги, та 455 підприємств харчування. Станом на 01.10.2004 р. сертифікат відповідності надано: на готельні послуги -158 підприємствам, на послуги харчування - 274 підприємствам.
Результатом проведеної роботи стало помітне підвищення рівня обслуговування на підприємствах готельної галузі.
Разом з тим існуюча інфраструктура туризму ще не відповідає вимогам міжнародних стандартів. У більшості готелів відсутні сучасні засоби зв'язку та комунікацій, конференц-зали з відповідною аудіовізуальною технікою та технічними засобами для синхронного перекладу.
Подальший розвиток готельного господарства неможливий без сучасного обладнання і новітніх технологій, про що нагадує девіз Всесвітньої туристської організації на 2003 рік: «Технологія і природа -два актуальних аспекти розвитку туризму на початку двадцять першого століття». Це стосується насамперед інформаційних технологій, ефективних і надійних систем захисту, без чого неможливо досягти високого рівня якості послуг.
Кількість готелів в Україні порівняно з туристськими країнами світу незначна. У Великій Британії, наприклад, функціонує близько 260 тис. готелів. У країнах Європи число великих готелів становить 15 -25 % загальної кількості готельних господарств, 75 -85 % -мотелі та готелі сімейного типу. За даними аналізу структури готельного господарства України, такі форми готельного господарства, як мотелі, кемпінги, молодіжні бази, надзвичайно поширені в інших країнах, в Україні практично не розвинуті.
Як свідчить міжнародний досвід, саме такі підприємства могли б дати істотний поштовх розвитку галузі та створенню додаткової кількості робочих місць.
Чинне законодавство України нечітко визначає готельне господарство, його належність до сфери туристських послуг та відомче підпорядкування. Тому для розвитку готельного господарства України, підвищення попиту на ринку споживання готельних послуг, створення і входження на ринок малих готельних підприємств доцільним є розробка проекту Закону України про розвиток готельного господарства. Положення Закону мають визначити правові, економічні та організаційні засади створення і подальшого розвитку конкурентних відносин на цьому ринку.
Завантаженість по Україні 25%, в Києві - 44%
Забезпеченість готельними місцями - 2,4, в Києві - 7.
В Україні класифiкацiя готелів є основою для їх сертифiкацiї.
Сертифiкацiя - це дiяльнiсть з пiдтвердження вiдповiдностi якості товару чи послуг взірцю (або стандарту). З січня 1997 року діють державні стандарти в галузі туризму, готельного i ресторанного господарства. Базою є мiждержавнi стандарти СНД: "ГОСТ 28681.4-95 класифікація готелів". 4 жовтня 1999 року - правила сертифiкацiї були затверджені Мін'юстом - введена обов'язкова сертифiкацiя.
Сертифiкацiю проводить незалежний аудиторський орган акредитований держстандартом УкрСЕПРО.
Сучасна стратегія надання готельних послуг дає змогу розширити їхній асортимент і є засобом як виживання, так і пошук нових шляхів.
Для збереження своїх позицій на ринку підприємство гостинності має впроваджувати передові технології, шукати нові форми в умовах зовнішнього середовища, що постійно змінюється.
(деякі нормативні акти -додаток №1)
Розділ 2. Основи організації підприємств громадського харчування при готелях
2.1 Сутність та економічне значення ресторанного господарства
У процесі обслуговування туристів ресторанне господарство відіграє особливо важливу роль і набуває специфічних рис, що дозволяє вважати ресторанне господарство в курортно-туристичних центрах складовою індустрії туризму. Характерною особливістю обслуговування туристів в готелях є надання їм повного комплексу послуг (сніданок, обід, вечеря).
Розрізняють два основних шляхи задоволення попиту -- для організованих та індивідуальних туристів.
Організовані відпочиваючі, як відомо, сплачують гроші за харчування заздалегідь, коли купують путівку. Однак, витрати організованих відпочиваючих не вичерпуються придбанням путівки. Вони додатково купують фрукти, морозиво, напої тощо. Задоволенню цих потреб значною мірою сприяє розгалуженість мережі підприємств ресторанного господарства, рівень та якість обслуговування у них.
На відміну від організованих відпочиваючих, туристи-індивідуали мають, потребу не тільки в основних послугах підприємств ресторанного господарства, а й у додаткових, тобто відпустку обідів, вечерь до дому, а також туристичних наборах цих страв у спеціальній упаковці, придатній для споживання на лоні природи та в автомобілі, купівлі напівфабрикатів максимального ступеню готовності та ін.
Підприємства ресторанного господарства в готелях сприяють залученню до обігу частки доходів туристів із різних регіонів. Таким чином, відбувається переливання купівельних фондів з одних районів до інших, з однієї країни до іншої. Крім того, задоволення потреб за межами постійного місця проживання трансформує витрати купівельних фондії населення, зокрема, витрати на купівлю товарів заміняються витратами на послуги. А це сприяє мобілізації вільних грошових коштів населення.
Ресторанне господарство створює умови для досягнення суспільних цілей розвитку туризму. У ресторанах зустрічаються та знайомляться люди з різних країн, тут створюється сприятливе оточення для взаєморозуміння, корисних, ділових контактів, розвитку громадського та культурного життя.
Ресторанне господарство отримує значну частку доходів як від внутрішнього, так і міжнародного туризму, активізує валютні надходження, створює умови для «експорту» послуг і входження їх до міжнародного ринку. До того ж, «експорт» послуг здійснюється на досить вигідних умовах тому, що він не пов'язаний з транспортними витратами.
У ресторанному господарстві зосереджена значна частина матеріально-технічної бази туристичної індустрії. Від якості будівництва, рівня устаткування й обладнання, різноманітності її типів істотно залежить ступінь комплексного обслуговування та задоволення потреб туристів у різних туристичних районах країни.
Діяльність підприємств ресторанного господарства, що задовольняють потреби туристів, значною мірою пов'язана зі зміною потоку відпочиваючих у курортних і туристичних центрах. У залежності від режиму ( підприємства ресторанного господарства поділяються на цілорічні -зонні, а за організацією слід розрізняти закриті, відкриті та змішай ми.
Закрита форма організації ресторанного господарства характеру підприємств організованого відпочинку (санаторії, будинки відпочинку, турбази та ін.), де відпочиваючі одержують повний комплекс (чотирьохразове чи триразове) харчування.
Відкрита форма організації ресторанного господарства розрахована на відпочиваючих самостійно, туристів-індивідуалів, а також організованих туристів, які харчуються за готівку та замовляють страви в будь-якій кількості й асортименті, що вказані у меню. Ця форма характерна для багатьох підприємств різних типів і категорій.
Змішана форма організації ресторанного господарства поєднує характерні особливості перших двох вище вказаних. Така форма зручна як для організованих, так і самостійно відпочиваючих туристів. Це дозволяє туристам урізноманітнити своє меню, вибрати зручне для кожного випадку місце харчування.
Однією з форм підприємств ресторанного господарства, що сприяє кращому пізнанню традицій і культури країни перебування, є етнографічні ресторани та кафе, тобто такі, де національні особливості проявляються в інтер'єрі, одязі офіціантів, репертуарі оркестру і, саме головне, в асортименті страв і напоїв. Такі ресторани, як правило, відвідує більший контингент туристів.
Створюючи в Україні індустрію туризму, намагаючись гідно увійти до міжнародного ринку туристичних послуг, необхідно реконструювати діючі, будувати нові сучасні підприємства ресторанного господарства, здатні конкурувати з кращими ресторанами світу, завоювати авторитет і популярність.
На сьогодні в Україні немало ресторанів такого рівня. Прикладом можуть слугувати ресторани готельного комплексу «Київська Русь» (м. Київ), що за європейською класифікацією відповідає вимогам, що становляться до готелів «****». Тільки в готелі «Київський» працює три ресторани («Європейський», «Польський», «Український») з відповідною кухнею.
2.2 Характеристика основних типів підприємств громадського харчування при готелях
В залежності від асортименту страв (додаток № 3), що реалізуються в готелях, форм обслуговування, характеру торгово-виробничої діяльності підприємства громадського харчування розділяються на різні типи.
Ресторани - підприємства громадського харчування, в яких поєднується організація харчування з відпочинком гостей готелю. В них пропонується найбільш широкий асортимент страв, напоїв, кулінарних виробів складного приготування, у тому числі фірмових страв.
Відвідувачів у ресторані обслуговують офіціанти. Якщо у ресторані харчуються іноземні туристи, офіціанти повинні знати одну іноземну мову.
В ресторанах при готелях постійно організовують зустрічі різних свят, тематичні вечори, прийоми, презентації тощо. Ввечері працює оркестр.
Страви та напої виготовляють висококваліфіковані повара, обслуговуванням гостей зайняті добре підготовлені офіціанти. Торгові приміщення обладнання з комфортом.
Ресторани мають категорії - люкс, вищу, першу, другу.(додаток № 2)
Основною задачею офіціантів ресторану готелю є швидке та культурне обслуговування (особливо підприємства час сніданку та обіду). В готельних комплексах використовують різні форми обслуговування офіціантами: накриття столів-буфетів у залі, реалізація скомплектованих сніданків, обідів, приймання попередніх замовлень, бригадне обслуговування. Кількість місць в торгових залах має відповідати місткості готелю.
Бари - підприємства громадського харчування, в яких реалізуються напої та закуски. Їх обладнують в приміщеннях готелів, ресторанів, кафе. Вони можуть бути і самостійними підприємствами.
В барах категорії люкс, вищої та першої споживачів в залі обслуговують офіціанти, за барною стійкою - бармени, в барах другої категорії у залі використовується самообслуговування, за барною стійкою споживачів обслуговує бармен, за буфетним прилавком - буфетник.
В барах категорії люкс, кількість місць за барною стійкою не менш 50 % кількості місць за столами, вищої категорії - не менш 25, першої категорії - не менш 20%. В барах різної категорії правила забезпечення посудом, меблями, засобами реклами, музикальне обслуговування також, як і в ресторанах відповідної категорії.
Асортимент продукції бару дуже різноманітний так що може задовольнити потреби навіть самого вибагливого клієнта!
2.3 Обслуговування в буфеті готелю
Буфет - підприємства громадського харчування, в яких реалізують головним чином холодні закуски, солодкі страви, холодні та гарячі напої, соки, кондитерські вироби. Буфети получають продукцію від підприємств, філіалами яких вони є, та призначені для швидкого обслуговування споживачів.
В готелях організовують по поверхові буфети, що обслуговують туристів. Вони працюють за методом самообслуговування.
Особи, що мешкають у готелі, можуть харчуватися в буфетах, розташованих на поверхах. Буфети розміщують з розрахунком на два-три поверхи. Режим роботи передбачає забезпечення харчуванням в ранкові та вечірні години.
Висновок:
Досліджуючи сучасний стан розвитку туризму в світі, незаперечним визнають той факт, що в багатьох країнах світу індустрія туризму давно сформувалась і стабільно розвивається, маючи матеріальну базу і забезпечуючи роботою мільйони людей, що безперечно позитивно впливає на економіку окремої держави.
В умовах розбудови української держави туризм має стати дійовим засобом формування ринкового механізму господарювання і надходження значних коштів до бюджету. Міжнародна практика свідчить, що ряд країн завдяки ефективному розвитку туризму, подолали спад в економіці, значно зміцнивши своє становище на світовій арені (Єгипет, Польща, Іспанія, Туніс, Туреччина та ін.).
В Україні туристична галузь також є невід`ємною складовою економіки і становить 19,6 відсотків зовнішньоторговельного обігу країни.
Але на тлі стрімкого зростання обсягу турпослуг, в умовах як ніколи раніше жорсткої конкуренції на світовому туристичному ринку особливої актуальності та значення набувають питання професійного та інноваційного підходу до розв'язання багатьох проблем, зокрема підготовки й перепідготовки фахівців індустрії туризму, налагодження ефективної роботи механізму взаємодії центральних, регіональних та місцевих органів влади і суб'єктів туристичної діяльності, створення сприятливого правового поля для забезпечення стабільного розвитку туристичного бізнесу.
Додаток №1
Закони та нормативні акти постановленні Державою та Держорганами галузі туризму та готельного господарства, невід'ємною складовою туристичної діяльності.
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ
Стаття 3. Державна політика в галузі туризму
1. Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності. Державна політика у галузі туризму визначається Верховною Радою України.
2. Основними напрямами державної політики в галузі туризму є:
залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення населення;
забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для
забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму;
створення та вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного законодавства України, міжнародних норм і правил;
захист прав та інтересів держави в галузі туризму;
створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів контролю;
створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму в Україні;
запровадження пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення;
заохочення національних та іноземних інвестицій в розвиток туристичної індустрії;
встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму;
впровадження системи статистичної звітності суб'єктів туристичної діяльності;
визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму;
створення рівних можливостей на ринку туристичних послуг для суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, сприяння розвитку конкуренції, забезпечення дотримання у цій галузі антимонопольного законодавства;
забезпечення безпеки туристів, захист їх прав, інтересів та майна;
підтримка розвитку туризму в регіонах, визначення статусу окремих туристичних центрів, створення умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії;
організація та розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів;
розвиток співробітництва з зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, участь у міжнародних програмах розвитку туризму, розробка та укладання міжнародних двосторонніх і багатосторонніх договорів у галузі туризму та визначення механізму їх реалізації.
Стаття 4. Органи державної виконавчої влади в галузі туризму
1. Центральним органом державної виконавчої влади в галузі туризму є Державний комітет України по туризму, повноваження якого визначаються цим Законом та положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Державний комітет України по туризму на підставі цього Закону:
реалізує державну політику в галузі туризму і несе відповідальність за подальший його розвиток;
бере участь у підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів з питань туризму.
В межах своїх повноважень розробляє і затверджує нормативні акти, узагальнює практику застосування законодавства та вносить пропозиції щодо його вдосконалення;
визначає перспективи та напрями розвитку внутрішнього та міжнародного туризму, його матеріально-технічної та соціальної бази, забезпечує їх виконання;
координує діяльність міністерств і відомств, туристичних підприємств та організацій незалежно від форм власності у питаннях, пов'язаних з прийомом та обслуговуванням туристів в Україні та організацією туристичних поїздок за кордон;
організує інформаційну, рекламну та видавничу діяльність з питань туристичної діяльності;
сприяє розвитку конкуренції на ринку туристичних послуг, створює рівні можливості на ньому для всіх суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності;
здійснює ліцензування (позбавляє ліцензій) діяльності суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, що надають туристичні послуги. Разом з Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації встановлює державні стандарти у сфері послуг, проводить сертифікацію та атестацію туристичних підприємств, контролює виконання ними умов та правил прийому і обслуговування туристів;
організує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації туристичних кадрів, проведення науково-дослідних робіт у галузі туризму;
бере участь у зовнішньоекономічній діяльності в галузі туризму, представляє інтереси України з питань туризму в інших країнах та міжнародних організаціях, укладає відповідно до чинного законодавства міжнародні угоди, відкриває туристичні представництва за кордоном.
Рішення Державного комітету України по туризму, що регулюють питання туризму та видані в межах його повноважень, є обов'язковими для міністерств і відомств, місцевих органів державної виконавчої влади, суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, туристів.
Стаття 5. Об'єднання суб'єктів туристичної діяльності
Суб'єкти туристичної діяльності з метою поліпшення обслуговування туристів, впровадження позитивного досвіду роботи можуть створювати свої об'єднання або асоціації, що діють відповідно до чинного законодавства України, їх статутів, які затверджуються зборами представників суб'єктів туристичної діяльності, що входять до складу об'єднань або асоціацій.
ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФІНАНСУВАННЯ ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ
Стаття 9. Економічна діяльність у галузі туризму
Економічна діяльність у галузі туризму полягає в забезпеченні ефективного використання наявної та створення нової матеріально-технічної бази туризму, збільшення валютних надходжень до бюджету держави, кооперування коштів суб`єктів туристичної діяльності, зайнятості населення, задоволення його різноманітних потреб.
Основними завданнями економічної діяльності суб'єктів туристичної діяльності є:
створення туристичного продукту;
формування ринку туристичних послуг;
удосконалення інфраструктури туризму;
надання туристичних послуг;
розвиток внутрішнього та іноземного туризму.
Стаття 10. Доходи від туристичної діяльності та відносини з бюджетом
Доходи від туристичної діяльності формуються за рахунок над-
ходжень від:
основної діяльності;
проживання туристів у готелях, мотелях, кемпінгах тощо;
обслуговування підприємствами харчування;
транспортного обслуговування;
додаткових послуг, інших видів діяльності.
Прибуток (доход) суб'єктів туристичної діяльності підлягає оподаткуванню на загальних підставах згідно з чинним законодавством України.
Стаття 13. Ліцензування туристичної діяльності
1. З метою створення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг та забезпечення захисту прав і законних інтересів держави та споживачів цих послуг, підвищення рівня туристичного обслуговування здійснюється ліцензування туристичної діяльності.
Ліцензії видаються Державним комітетом України по туризму, який встановлює порядок їх видачі, умови і правила здійснення туристичної діяльності та контроль за їх дотриманням.
Державний комітет України по туризму може делегувати право видачі ліцензій місцевим органам державної виконавчої влади в галузі туризму.
2. Ліцензуванню підлягають такі види туристичної діяльності:
організація прийому та обслуговування іноземних туристів в Україні (іноземний туризм);
організація прийому та обслуговування вітчизняних туристів в Україні (внутрішній туризм);
організація туристичних поїздок за межі України (зарубіжний туризм);
екскурсійна діяльність;
організація масового та оздоровчо-спортивного туризму.
Стаття 14. Суб'єкти ліцензування
Ліцензуванню на здійснення туристичної діяльності підлягають туристичні агентства, бюро подорожей, бюро екскурсій, екскурсійні бюро, бюро по прийому туристів, туристичні оператори, готелі, мотелі, кемпінги, туристичні комплекси і бази, інші юридичні особи незалежно від форм власності та фізичні особи, що здійснюють туристичну діяльність, передбачену їх статутами або положеннями.
Стаття 15. Сертифікація готельних послуг та послуг харчування
Готельні послуги та послуги харчування, що надаються суб'єктами туристичної діяльності, підлягають обов'язковій сертифікації на їх відповідність вимогам нормативних документів.
В разі позитивного вирішення питання щодо сертифікації суб'єкта туристичної діяльності у встановленому порядку видається сертифікат, що підтверджує рівень якості послуг.
Комплекс туристичних послуг може включати транспортне обслуговування, бронювання місць на проживання та розміщення, харчування, екскурсійне обслуговування, організацію культурної, спортивної програм тощо.
Додаток № 2
Відмінні особливості ресторанів різних категорій
|
№ |
Показник |
Категорія |
||||
|
Люкс |
Вища |
Перша |
Друга |
|||
|
1 |
Асортимент страв |
Загалом замовлені та фірмові страви, напої та кондитерські вироби, страви іноземної кухні. За замовленнями споживачів готують страви, не включають в меню. |
Не менш половини асортименту складають замовлені та фірмові страви та напої |
В меню включаються замовлені та фірмові страви, напої та кондитерські вироби. |
В меню включаються замовлені страви. |
|
|
2 |
Металевий посуд та столові прибори |
Із неіржавіючої сталі підвищеної групи оздоблення, при обслуговуванні банкетів - з мельхіору |
Із неіржавіючої сталі підвищеної групи оздоблення. |
Із неіржавіючої сталі. |
Із неіржавіючої сталі. |
|
|
3 |
Порцеляновий посуд |
Із високоякісного порцеляни вищої групи оздоблення |
Із порцеляни не нижче 10 групи художнього оздоблення. |
Із порцеляни не нижче 8 групи художнього оздоблення. |
Із порцеляни не нижче 6 групи художнього оздоблення. |
|
|
4 |
Скляний посуд |
Із скла з оздобленням по спеціальному замовленню, на банкетах - кришталю. |
Із скла не нижче 7 групи художнього оздоблення. |
Із скла не нижче 6 групи художнього оздоблення. |
Із скла не нижче 4 групи художнього оздоблення. |
|
|
5 |
Столова білизна |
Біла та кольорова, з вишивкою, мереживами, з урахуванням особливостей інтер'єру зали. Скатертини замінюються перед обслуговуванням кожної наступної групи споживачів. |
Біле та кольорове з урахуванням особливостей інтер'єру зали. Скатертини замінюються перед кожною другою групою споживачів. |
Біле та кольорове. Скатертини замінюються по мері забруднення. Дозволяється сервірування з використанням індивідуальних серветок на столах з поліефірним покриттям кришки. |
Біле. Скатертини замінюються по мері їх забруднення. Дозволяється сервірування з використанням індивідуальних серветок на столах з поліефірним покриттям кришки |
|
|
6 |
Меблі |
Виготовляється за індивідуальними замовленнями. Столи з м'яким покриттям, крісла м'які, з підлокітниками. Столи з різноманітною конфігурацією із співвідношенням місць за столами, %: двухмісцевими - 50, чотирьох місцевими -30, шести місцевими - 20, стіл підсобний чотирьох кутові, банкетка, сервант для офіціантів, стіл журнальний, крісло для відпочинку. |
Підбирається у відповідності з інтер'єром підприємства. Столи з м'яким покриттям, прямокутні, квадратні, круглі у відповідності: за двухмісцевими столами - 20% місць, чотирьох місцевими та шести місцевими -40%. Крісла м'які. Стіл підсобний чотирьохкутний, банкетка, сервант для офіціантів, стіл, журнальний, крісло для відпочинку. |
Підбирається у відповідності з інтер'єром підприємства. Столи квадратні, прямокутні, круглі з співвідношенням місць: за двухмісцевими столами - 10% місць, чотирьох місцевими та шести місцевими -40%. Крісло ресторанне, крісло для відпочинку. Стіл підсобний, банкетка, сервант для офіціантів, стіл журнальний. |
Підбирається у відповідності з інтер'єром підприємства. Співвідношення місць за різними столами, %: за двухмісцевими столами - 5% місць, чотирьохмісцевими- 80%, та шести місцевими - 15. Стільці м'які та полу м'які. Стіл підсобний, , стіл журнальний, диван. |
|
|
7 |
Інтер'єр |
За індивідуальним проектом |
Створюється з урахуванням особливостей підприємства |
Створюється з урахуванням особливостей підприємства |
Створюється з урахуванням особливостей підприємства. Роздаточна відділяється від зали декоративною перегородкою |
|
|
8 |
Музичне супроводження |
Виступ оркестру, інструментального чи вокально-інструментального ансамблю, концертна програма, високоякісна стереофонічна апаратура |
Виступ оркестру, інструментального чи вокально-інструментального ансамблю, концертна програма, високоякісна стереофонічна апаратура |
З використанням стереофонічної апаратури. Дозволяється виступ оркестру, інструментального чи вокально-інструментального ансамблю |
З використанням радіоапаратури |
|
|
9 |
Меню та прейскурант |
Друкується національною та двома іноземними мовами |
Друкується національною та двома іноземними мовами |
Друкується національною мовою |
Друкується національною мовою |
|
|
10 |
Реклама |
Обгортка для меню та прейскуранта, рекламна афіша, листівка, буклет, поздоровні, запрошувальна картки та інші види друкованої реклами виготовляються із щільного паперу чи картону з глянцевим покриттям з використанням методу художнього тиснення, крім назви ресторану на обгортці зображається його емблема. Світлова реклама виконується з використанням багатокольорових великомасштабних світло динамічних установок. Вітрина оздоблюється з використанням світлових та оптичних ефектів, кольорових діапозитивів, фото панно |
Світлова реклама виконується з використанням багатокольорових великомасштабних світло динамічних установок. Вітрина оздоблюється з використанням світлових та оптичних ефектів, кольорових діапозитивів, фото панно |
Світлова реклама виконується з використанням нескладних світло динамічних установок. Вітрина оздоблюється з використанням різноманітних декоративно-оздоблювальних матеріалів |
Вивіска плакатно-графічна чи світлова. Вітрина оздоблюється з використанням недорогих декоративно оздоблювальних матеріалів |
Додаток № 3
Асортимент страв ,що входять до складу харчування туристів в готелі згідно віку
|
Кухня |
Вік |
||||
|
16-29 |
30-44 |
45-49 |
60 |
||
|
Німецьке |
22 |
41 |
43 |
68 |
|
|
французька |
24 |
23 |
20 |
14 |
|
|
Італійська |
17 |
11 |
4 |
- |
|
|
Китайська |
16 |
14 |
14 |
5 |
Таблиця № 1
Кількість готелів для короткотермінового проживання по регіонах України
|
Область регіон |
Кількість місць. од. |
||||
|
готелі |
мотелі |
кемпінги |
турбаз |
||
|
Крим |
58 |
- |
3 |
10 |
|
|
Вінниця |
29 |
- |
- |
- |
|
|
Волинська |
17 |
- |
- |
- |
|
|
Дніпропетровськ |
65 |
1 |
- |
- |
|
|
Закарпаття |
33 |
2 |
- |
1 |
|
|
Київ |
56 |
- |
- |
- |
|
|
Севастополь |
7 |
- |
- |
Список використаних джерел:
1. Байлик С.И. Гостиничное хозяйство. Организация, управление, обслуживание: Учеб.пособие. - К.:ВИРА-Р, 2002. - 252с.
2. Байлик С.И. Гостиничное хозяйство. Оснащение. Евроремонт. Експлуатация. - К.: Дакор., К.: Вира-Р., 200. - 334с.
3. Богиня Д.П., Грышнова О.А. Основи економіки праці: Навч.посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання - Прес, 2001. - 313с. - (Вища освіта ХХІ століття).
4. Губський Б.А. "Конкурентоспроможність української економіки: орієнтири макроекономіки в кризових умовах" // Економіка України -№ 4. - 1999. - 60-64 с.
5. Есинова Н.И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учеб.пособие. - К.: кондор, 2003. - 464 с.: ил., табл.. - Библиограф.: 40 назв.
6. Кабішкін Н.И. Менеджмент туризма: Учебное пособие. - 2-е изд., перераб. - Мн.: Новое знание, 2001. - 432 с.
7. Касенін В.В., Ткаченко Т.А. "Проблеми розвитку готельного господарства в Україні" - Економіка України - 9`97, 107 с.
8. Ксенз Л.О. " Новые правила приема гостей" - Компаньон №28-29`2001, с. 58-62;
9. Мунін Г.Л. " Проблеми та засоби активізації інвестиційної діяльності в готельному бізнесі України (на прикладі міста Києва)" - Проблеми реформ 2`2001, 109 с.
10. Павленко Ф.К., Якубовський М.Р. "Підвищення конкурентоспроможності виробництва в країнах з перехідною економікою" - Економіка України 11`98, 105 с.
11. Прейгер Д.О, Малярчук І.І "Розвиток іноземного туризму в Україні в контексті розбудови міжнародних транспортних коридорів" - Економіка України 6`2001, 102 с.
Подобные документы
Історичний розвиток індустрії гостинності. Виникнення перших мереж підприємств харчування у Європі та Америці. Тенденції розвитку готельного бізнесу. Роль обслуговуючого персоналу у створенні атмосфери гостинності у готельно–ресторанних комплексах.
курс лекций [139,8 K], добавлен 28.12.2009Готельна індустрія як основна ланка матеріально-технічної бази туризму. Готелі - складовий елемент індустрії туризму, заклади харчування - матеріальна складова індустрії гостинності. Вплив індустрії гостинності на Євро 2012 в контексті розвитку туризму.
курсовая работа [61,9 K], добавлен 13.12.2009Ресторанна діяльность. Розвиток закладів харчування. Ознаки класифікації закладів ресторанного господарства. Типи підприємств харчування та їх характеристика. Загальні вимоги до закладів ресторанного господарства. Послуги ресторанів, барів, їдалень.
лекция [28,7 K], добавлен 26.10.2008Місце ресторанного господарства в індустрії гостинності. Організація харчування і обслуговування учасників офіційних заходів в ресторані "Колиба". Розташування закладу і стан прилеглої території. Комфортність внутрішнього і зовнішнього дизайну приміщень.
отчет по практике [1,7 M], добавлен 29.06.2019Теоретичні аспекти і сутність та економічне значення ресторанного господарства. Особливості технології надання послуг харчування туристів в готельних номерах. Характеристика ресторану та пропозиції і рекомендації для набуття швидких темпів розвитку.
курсовая работа [283,2 K], добавлен 27.03.2012Стан і перспективи розвитку готельного господарства України. Впровадження принципів гостинності у сфері в'їзного та внутрішнього туризму. Питання дотримання національних стандартів якості обслуговування та підготовки персоналу в готельній індустрії.
курсовая работа [264,2 K], добавлен 10.06.2014Основні поняття про організацію турів. Туристично-рекреаційні ресурси України. Державне регулювання розвитку туризму в Україні. Організація туристичних послуг турфірмами та тур-агенствами: транспортне забезпечення, харчування та обслуговування в готелях.
курсовая работа [58,1 K], добавлен 21.01.2011Дослідження ролі готельно-ресторанного господарства у процесі обслуговування туристів. Характеристика туристичного потенціалу Кіровоградської області. Інфраструктура найбільших готелів, заклади громадського харчування та транспортна система Кіровограду.
реферат [37,2 K], добавлен 13.05.2013Перші спогади про заклади гостинності. Іноземці завжди могли знайти гостинний прийом в приватних будинках. Олімпійські ігри – було святом загальнонаціонального значення. Розвиток торгівлі зумовили появу нового типу підприємств – постоялих дворів.
реферат [13,8 K], добавлен 31.03.2007Поняття сервісу і тенденції розвитку ресторанного бізнесу. Поняття послуги та якості послуг. Організація системи ресторанного господарства в готельному бізнесі. Суть ресторанного сервісу. Основні проблеми та перспективи розвитку ресторанного сервісу.
курсовая работа [51,1 K], добавлен 14.05.2014
