Використання вартісних важелів при здійсненні міжнародних туристичних послуг на ПП "Любосвіт"

РЕФЕРАТ

на тему:

Використання вартісних важелів при здійсненні міжнародних туристичних послуг на ПП «Любосвіт»

Сукупність вартісних важелів, до яких віднесені ціни, валютний курс, процент за кредит, економічні санкції тощо використовуються для характеристики загальних обсягії виробництва, темпів його розвитку, розмірів витрат, доходів та ін.

Одну із найголовніших ролей вартісних важелів на підприємстві грає ціна туристичного продукту, адже саме від ії показника визначається економічний характер фірми. Ціна туру залежить від класу обслуговування, терміну та сезону подорожі,її виду та форми. На неї впливає кон'юнктура ринку та характер обраної маркетингової стратегії (реклама, канали реалізації тощо). Зокрема, на ціну тура впливає характер угод туроператора з тургенціями, оскільки ці угоди визначають умови реалізації і визначають комісійні винагороди турагента, що реалізуються через систему націнок та знижок. При цьому туроператор може виступати оптовим продавцем, який в подальшому не контролює цінову політику турагента з реалізації своїх турів (тобто турагент сплачує вартість турів, визначену туроператором, і встановлює свою власну ринкову ціну при їх реалізації), або залишити за собою право контроля цінової політики і надати турагенту відповідні знижки як оптовому покупцеві певного турпакета (тоді турагент повинен дотримуватись тієї роздрібної ціни, яка визначена туроператором, а його прибуток є різницею між оптовою та роздрібною ціною турів).

Нижньою межею вартості тура є його собівартість, яка включає зафіксовану в угодах ціну основних послуг за обумовленими параметрами туру та поточні витрати на їх реалізацію та організацію споживання. Останній параметр залежить від обраної фірмою маркетингової стратегії: характеру реклами і рекламної кампанії, розгалуженості мережі та її географії, різноманітності каналів збуту турпродукта.

Собівартість тура є сумарною ціною складових (проживання, харчування, транспортування, екскурсійне обслуговування та ряд додаткових послуг, які, на думку туроператора, якісно підвищують конкурентоздатність курентоздатність пакета, медичне страхування та візова підтримка для зарубіжних турів) відповідно до сезону та регіону (сезонні націнки практично на всі види послуг, націнки на послуги в популярних туристсько-рекреаційних центрах), терміну (чим довший тур, тим він дорожчий), обраного виду подорожування (авіа-, автобусний тощо), його форми (індивідуальні тури дорожчі за групові в розрахунку на одного туриста і чим численіша група, тим менша ця вартість), складу учасників групи (багато послуг надається певним категоріям споживачів на пільгових умовах, наприклад, дітям дошкільного віку та школярам, пенсіонерам, військовим).

Ціна турпакета в розрахунку на одного туристау цьому разі визначається за формулою:

Ц = [(SВі + SНі) + (Вп + П + К + Вчі + SЗн(к))*1,2]

Ц = ( (4000 +100) + (400 + 1500 + 150 + 700 + 250) )*1,2

Ц = 2840 грн.

де Ц - ціна турпакета в розрахунку на одного туриста, грн.;

SВі - вартість послуг, які входять до пакету, складеного туроператором, грн.;

SНі - непрямі податки на окремі види послуг, грн.;

Вп - умовно-постійні витрати туроператора, грн.;

П - прибуток туроператора, грн.;

К - комісійна винагорода турагенту чи іншому посереднику, який реалізує турпакети (без урахування ПДВ);

Вчі - вартість послуг осіб, які супроводжували групу туристів, грн.;

SЗн(к) - комерційні знижки для окремих туристів чи туристичних груп;

Чт - чисельність туристів у групі, осіб;

1,2 - коефіцієнт, що враховує податок на додану вартість з маржинального доходу.

Усі складові вартості туру визначаються у національній грошовій одиниці (грн.), а у рекламних засобах можуть бути перерахованими в інші грошові одиниці (євро, дол. США). До рекламної ціни туру, що оголошується на ринку, вони включаються повністю або частково, залежно від виду туру. Від величини вартості туру та якісних параметрів запропонованих послуг залежить, наскільки ціна туру буде конкурентно-спроможною.

Комплексна ціна туру маєзмінні елементи -- так звані прямі змінні витрати (ціна «нетто») та умовно-постійні витрати туристичної фірми -- складові ціни «брутто».

У міжнародній практиці використовують такі варіанти:

- ціна пакета на одного туриста;

- ціна пакета на групу туристів;

- диференційовані ціни, які встановлюються залежно від чисельності туристів у групі та є певним компромісом в угоді між організаторами туру.

Середня ціна однієї туродоби визначається як частка від ділення загального обсягу доходів від реалізації турів на кількість наданих туродіб.

У вітчизняній практиці найчастіше ціна туру визначається на основі його обмеженої собівартості та нормативної надбавки («маржі» або «доданого прибутку»). Доданий прибуток (маржа) встановлюється фірмою у відсотках до ціни «нетто». Розмір маржі на вітчизняні туристичні продукти коливається в межах 15 - 30% від ціни «нетто» туру й залежить від багатьох факторів, але насамперед від кількості посередників, що беруть участь в реалізації туру. Що стосується великих підприємств («САМ», “Гамалія”, “Альбіон”), то вони мають багато дочірніх підприємств і посередників у різних містах України, але водночас вони мають більше можливостей щодо зменшення умовно-постійних витрат та здешевлення турів за рахунок значного обсягу операцій.

При формуванні цін на вітчизняні, іноземні та закордонні тури механізм ціноутворення набирає певної специфіки. Так,при калькулюванні ціни закордонного туру ціна пакету послуг має валютне вираження, а частина витрат (деякі види страхування, консульський збір, транспортні тарифи -- частково) встановлюється у національній валюті. Всі ці витрати зводять за діючим валютним курсом до загальної ціни туру в іноземній валюті, (найчастіше у дол. США). Слід відзначити, що на сучасному етапі при реалізаціїзакордонних турів через інфляційні процеси, що відбуваються, туристична фірма може зазнати певних збитків при одержанні оплати туру в національній валюті, оскільки за час між оплатою туру споживачем і конвертацією туристичною фірмою отриманих гривень в іноземну валюту для розрахунку з фірмою, що приймає, може відбутися падіння курсу гривні.

Такий збиток для української туристичної фірми найбільш імовірний, коли оплата туру здійснюється за безготівковим розрахунком через банк, що подовжує термін надходження грошей. Тому туроператор до своєї остаточної ціни часто додає певну валютну надбавку, що у більшості нині діючих фірм оцінюється в розмірі до 5% від ціни пакету послуг.

Отже, при формуванні цін важливим пунктом контрактної угоди з іноземними партнерами є умови розрахунків. При їх обговоренні узгоджуються всі деталі: форми і способи платежів, терміни платежів, підстави для платежів тощо.

При калькулюванні цін на тури ПП «Любосвіт» здійснюється розрахунок прямих змінних витрат та розподіл непрямих умовно-постійних витрат на окремі види турів.

У туристичній практиці фірми ПП «Любосвіт» прямі змінні витрати туру включають складові ціни «нетто», передбачені у складі туру контрактною, агентською чи іншою туристичною угодою, а також прямі виробничі витрати турфірми на придбання прав на послуги сторонніх організацій, оплату праці виробничого персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи, вартість послуг гіда, екскурсовода, перекладача та комісійну винагороду іншим посередникам -- вітчизняним чи іноземним фірмам-партнерам.

Структура непрямих умовно-постійних адміністративних, комерційних та інших загальних витрат туристичної фірми «Любосвіт» на виробництво і реалізацію туристичної продукції (Вп) включає такі складові :

Вп = Воп + Всз + Вр + Взб + Він

де Воп.-- витрати на оплату праці працівників адміністративного апарату турфірми -- ЗО - 35%;

Всз. -- відрахування на соціальні заходи -- 12 - 15%;

Вр. -- витрати на рекламу -- близько 20%;

Взб. -- витрати на інші заходи щодо стимулювання збуту -- близько 10%;

Він. -- усі інші витрати, в т. ч. оренда офісу, комунальні послуги, опалення, банківські послуги, амортизаційні відрахування та ін. -- близько 20%.

Отже, понад дві третини умовно-постійних витрат турфірми «Любосвіт» -- це витрати на рекламу та на оплату праці працівників адміністративного апарату з відрахуваннями на соціальні заходи.

Інколи сума умовно-постійних витрат турфірми «Любосвіт» розподіляється між різними турами рівними частками, але такий метод розподілу витрат, на мою думку, не можна вважати виправданим, тому що асортимент турів, які реалізує дане підприємство, суттєво відрізняється за ціною «нетто», за інтенсивністю продажу та іншими факторами. Некоректний розподіл на підприємстві «Любосвіт» умовно-постійних витрат спричиняє помилки у планових розрахунках цін на тури, валового прибутку та інших показників діяльності на наступний період. Більш об'єктивним та економічно виправданим є метод розподілу умовно-постійних витрат пропорційно до маржинального доходу, що входить до ціни пропозиції туру та обумовлюється туристичними угодами й контрактами.

При розробці ціни на туристичний продукт, який реалізувався через посередників, враховують загальний розмір комісійної винагороди посередників.

ПП «Любосвіт» співпрацює з багатьма турагентами, з якими укладає договір (Додаток). В випадку відмови посередника від послуг туроперарота «Любосвіт» застосовуються штрафні санкції: при відмові за 10-20 днів - до 20%, за 9-5 днів - до 80%, за 5 днів і менше - до 100%. Акт виконаних робіт робиться щоквартально, не пізніше 30 числа останнього місяця квартала.Кінцевий акт виконаних робіт та звірення по платежам виконується не пізніше 15 днів до кінцевого терміну діі договору.

Практика вітчизняного туристичного бізнесу розрізняє такі види комісійних винагород:

1. Комісійна винагорода туроператорів, що розробляють програми турів та реалізують їх самостійно або через посередників -- 15 - 30% від ціни «нетто»(саме цей вид комісійних винагород використовується на ПП «Любосвіт»).

2. Роздрібна комісійна винагорода, що виплачується турагентам, які реалізують тури -- 5 - 10% від ціни «нетто».

3. Комісійна винагорода інших посередників між туристом та готелем, екскурсійним бюро, розважальним закладом тощо -- від 5% до 15% від ціни «нетто», з врахуванням обсягу реалізації послуг.

Залежно від умов агентських угод між туроператором та турагентами, договорів та контрактів туроператора з виробниками послуг, туристичні фірми формують свої доходи та прибутки за рахунок виплаченої їм комісійної винагороди або за рахунок надбавок до договірних цін.

У практиці іноземних туристичних фірм такі надбавки мають назву «margin» (маржа) і складають 15 - 25% від ціни «нетто», за якою туроператори розраховуються з авіакомпаніями, готелями та іншими виробниками туристичних послуг. Маржа використовується для покриття власних витрат туристичної фірми та формування її прибутку.

Розрахунок загального планового обсягу маржинального доходу туристичної фірми необхідний для того, щоб визначити, чи зможе підприємство покрити постійні витрати та чи залишаться в нього кошти для формування прибутку. Маржинальний дохід необхідно визначати окремо по кожному турпродукту, тому що тури нерівноцінні за своєю вартістю, різною є сума змінних витрат, які відносяться на собівартість туру. Складність планового розрахунку полягає в тому, що на момент розрахунку важко визначити, які саме тури користуватимуться найбільшим або найменшим попитом у плановому році, отже виникає необхідність прогнозування кон'юнктури ринку туристичних послуг. Загальний обсяг маржинального доходу туристичного підприємства визначається як різниця між виручкою від реалізації туристичної продукції й прямими змінними витратами.

Наведемо приклад калькуляції на турі до Угорщини, до якого включено:

1) транспорт;

2) трьохразове харчування;

3) лікувальні процедури в Мішкольц-Тапольце;

4) послуги екскурсоводів;

5) проживання, страховка;

6) оформлення візи туристичної.

У вартість не включено: вхідні білети на термальні басейни (крім Мішкольц-Тапольце), аквапарк, музеї, проїзні білети із Києва до Чопа і назад.

1. Розрахунок загальних витрат на групу.

А) Транспортні витрати автобуса Mersedes Princes розраховуються на групу. Довжина маршруту близько 800 км. За 1 км. пробігу вартість 1 євро. Отже вартість транспорту - 800 євро. На групу або 20 євро на людину.

Б) Послуги екскурсоводів:

· Егер - 100 євро.

· Будапешт - 300 євро.

· Сентендре - 100 євро.

· Вишеград - 100 євро.

· Естергом - 100 євро.

Всього - 700 євро на групу або 17,5 євро на людину.

2. Розрахунок індивідуальних витрат:

Сніданки входять у вартість проживання.

А) 13 обідів. Для дорослих вартість 6 євро, всього 78 євро, для дітей до 12 років - 4 євро, всього 52 євро.

Б) 13 вечерь. Для дорослих вартість 5 євро, всього 65 євро, для дітей 3 євро, всього 39 євро.

В) Лікувальні процедури 7 днів в Мішкольц-Тапольце в день вартість на дорослого - 10 євро, всього 70 євро, на дитину до 15 років - 5 євро, всього 35 євро.

Г) Проживання 14 днів - по 15 євро на добу.

Всього на людину - 210 євро.

Д) Страховка вартість 5 євро на людину.

Є) Оплата послуг керівника групи - 300 євро, плюс харчування 78 євро обіди і 65 євро вечері.

Всього 43 євро або з кожного туриста по 11 євро.

Таблиця 2.1

Калькуляція витрат на одну людину

На суму прямих витрат нарахуємо прибуток фірми 30%.

Тобто, на дорослого - 143 євро, на дитину - 117 євро.

Таким чином вартість туру на дорослого становить 620 євро без ПДВ. Із ПДВ - 830 євро. Вартість туру на дитину становить 507 євро без ПДВ. Із ПДВ - 610 євро.

До складу групи входять також особи, що організують споживання послуг (супроводжувач, гід-перекладач), отримуючи за це заробітню плату. Основні статті витрат по туру можна поділити на фіксовані (податки, наприклад, на додану вартість, на землю, транспортний збір, готельний збір; сплати в бюджет, наприклад, за кредит; аренда приміщень, техніки, транспортних засобів тощо; комунальні послуги та інше) та довільні, які залежать від діяльності фірми (заробітня плата, видатки на організацію тура, його рекламу, реалізацію, маркетинг турпродукту тощо). В залежності від способу визначення статті витрат поділяються на прямі, що відносяться на одиницю послуг, та опосередковані, що розподіляються по видах за певною ознакою, наприклад, пропорційно нормам витрат. Таким чином, основні витрати по туру складаються з собівартістості (сумарної вартості основних та додаткових послуг турпакету) та розрахунків з державою. Додатковими витратами по туру є вартість додаткових послуг, які пропонуються туристам на вибір і за їх бажанням можуть бути включені до остаточної ціни турпакету чи сплачуватись в місці споживання. До собівартості тура часто не включають вартість перевезення до початку подорожі, особливо коли є варіанти такого транспортування.

Ціна на турпродукт обраховується методом нормативної калькуляції. При визначенні калькуляції собівартості одиниці послуг слід виходити з їх споживчої вартості, але мати на увазі мінливість послуг (залежно від рівня кваліфікації персонала, технічного забезпечення та інших складових обслуговування).

Ціна туру повинна покривати видатки на його організацію і реалізацію та приносити суб'єкту ринкової діяльності певний прибуток, який би давав можливість для розвитку. В той же час ціна повинна бути гнучкою, щоб забезпечувати діяльність в умовах ринкової конкуренції (як цінової так і якісної) і відповідати попиту.

В ціну турпакета обов'язково закладається прибуток туроператора, який встановлюється в процентах до собівартості і залежить від рентабельності туру, що планується. Тобто відповідно до маркетингу даного турпродукту, туроператор «Любоствіт» встановлює норму рентабельності (%) і чим вона вища, тим більша сума прибутку. Норма рентабельності коливається в широких межах (від 5% до 100 і більше) і залежить від кон'юнктури попиту та конкурентного сердовища на ринку даного цільового сегменту.