Готельне господарство м. Львова

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ І. Історія міста Львова

1.1 Львів історико-архітектурне місто

1.2 Минуле та сучасне міста Львова

РОЗДІЛ ІІ. Сучасне становище готельного господарства

2.1 Історія «Гранд Готеля»

2.2 Гранд Клуб «Софія»

2.3 Готель «Замок Лева»

РОЗДІЛ ІІІ. Перспективи розвитку готельного господарства на території м.Львова

Висновок

Використана література

Вступ

Актуальність теми полягає в тому щоб показати як створювалося та розвивалося готельне господарство у місті Львові. Указати всі «плюси» та «мінуси» всіх подій які вплинули на

Мета дослідження спробувати показати що Львів є багатою площою для розвинення готельного бізнесу.

Обєкт дослідження є готелі вищого рівня а саме «Гранд Готель» та

Гранд Клуб «Софія», Готель «Замок Лева». Показати їх перспективи розвитку, та рівень обслуговування.

Концепція розробки уніфікованих технологій готельних послуг пе-редбачає створення спеціальних технологічних стандартів, спрямованих на розробку єдиної "готельної марки".

Аналіз сучасного стану засобів розміщення в Україні виявив неузго-дженість як термінологічну, типологічну, статистичну, так і за формами управління, володіння і рівнями комфорту.

Структурні зміни в готельному господарстві України вимагають упровадження уніфікованих технологій для створення нової політики “готельної марки”: підвищення якості послуг і комфортності підприємств, використання нових технологій та комплексної автоматизації технологічних процесів.

Зростання доходів при загальному зниженні інших показників пов'язане з інфляційними процесами і ринковими умовами ціноутворення. На рівень цін впливає кілька чинників: розмір собівартості й нормативного прибутку, рівень конкуруючих цін, співвідношення попиту і пропозиції.

РОЗДІЛ І. Історія міста Львова

Завдяки своєму унікальному географічному розташуванню на перетині головних торгових шляхів між Заходом і Сходом, Львів у XV-XVII століттях стає провідним торговельним центром Східної Європи, найбільшим містом України. Перебуваючи впродовж півтисячоліття в європейському культурному просторі, Львів перетворюється на справжню архітектурну перлину, центр книговидання, ремесел і мистецтв.

У XVIII-XX століттях у складі Австро-Угорської імперії Львів стає відомим як місто технічних інновацій, зокрема тут вперше у світі винайшли гас і гасову лампу. На початку XX століття Львів став столицею третього у світі регіону за видобутком нафти після США і Росії. У 1939-1991 роках Львів перебував під владою тоталітарного Радянського Союзу. Із моменту здобуття Україною незалежності місто набуває статусу культурної та духовної столиці української держави. У 2004 році Львів відіграв роль головного суспільного каталізатора демократичної Помаранчевої революції. Нещодавно, у 2006 році, місто відсвяткувало свій 750-літній ювілей.

Львів - місто Заходу і водночас місто Сходу, завдячує своїй історичній кармі унікальним положенням на містичному перетині глобальних культурно-цивілізаційних впливів. Він вигідно і зручно умістився на геополітичному стику двох цивілізацій, на тектонічному розламі двох різних і часами ворожих культур, намагаючись віками сумістити несумісне. Тут зливався воєдино загадковий, ірраціональний і деспотичний Схід з героїчним, романтичним і прагматичним Заходом. Тут у багатоетнічному і мультикультурному плавильному котлі століттями вироблялися ті принципи толерантності й пошанівку чужого, які у подальшому можуть стати чинником утвердження цих ідей вже у прийдешній Новій Європі.

Львів став точкою дотику двох культурних світів, рівновіддаленою культурною і торговельною Меккою, яка невидимим магнітом завжди притягала сюди надзвичайно талановитих людей: архітекторів, скульпторів, художників, ремісників, купців, громадських діячів. Їх вабили сюди не лише незліченні дивовижні багатства - величні храми, розкішні палаци, крамниці, повні найрізноманітніших товарів з усіх куточків світу, а й високий рівень культури, освіти, бурхливе інтелектуальне життя. Тут кожен, звідки б він не походив: з Італії, Швейцарії, Німеччини, Греції чи Вірменії, за львівськими міськими мурами завжди знаходив надійний прихисток і можливість займатися улюбленою справою, що повною мірою дозволяло розкрити його здібності і талант.

1.1 Львів історико-архітектурне місто

Архітектурні пам'ятки Львова, їх своєрідна краса - особливі не лише в нашому, але й у світовому мистецтві. Це переплетення здобутків східної, західної культур та українського народного мистецтва, художній ансамбль, який свідчить про високу шляхетну душу народу, вибагливість його смаків та звичаїв. Неповторність міста гармонує з розмаїттям культурних традицій, стилів різних епох від XIII до XX століття - ренесансом, роман-ським, готикою, бароко, рококо, ампіром,класицизмом, конструктивізмом, сецесією

Старовина надає сучасному Львову чарівності. Тут, поряд з новим конструктивним будин`ком, можна побачити древню вежу або рештки середньовічної стіни. Поруч з будівлями древньо-руського періоду (церква Св. Миколая та храм Іоана Хрестителя), розташувалися шедеври львівської ренесансної архітектури - комплекс Успенської церкви та ансамбль площі Ринок, готичні арки Латинського костелу, пишне бароко собору Святого Юра і всесвітньо відома будова XIX століття -Львівський оперний театр.

Львів - одне з найбагатших міст України за кількістю і значимістю історичних, архітектурних та культурних пам'яток - їх понад 2000. Другого грудня 1998 року на засіданні 22 сесії ЮНЕСКО в місті Кіото ансамбль історичного центру Львова було внесено до списку Світової культурної спадщини.

ля вирішення проблем старовинного міста урядом України в 1997 році прийнято «Комплексну програму збереження історичної забудови Львова», що передбачає особливий його статус як міста-пам'ятки. З метою залучення громадськості та меценатів до збереження і реставрації архітектурних пам'яток у 2000 році був створений Благодійний Фонд збереження історико-архітектурної спадщини Львова.

Як виглядало місто Львів на зорі свого виникнення докладних відомостей не маємо, але, напевно, було подібним до інших укріплених руських городищ. На нижній горі, на думку дослідників, була фортеця з княжим палацом. Біля підніжжя гори в долині ріки Полтви (сьогоднішній район Підзамча) розкинулось місто з будинками ремісників, купців, торговою та вічевою площами, церквами. Цей найстаріший район міста неодноразово був ареною жорстоких боїв, його нищили пожежі, особливо після того, як центр Львова перемістився в нове місце, на сьогоднішню площу Ринок, і Підзамче стало передмістям, майже беззахисним під час ворожих нападів.

У місті майже не збереглося будівель княжих часів у первісному вигляді. Найдавнішою кам'яною будівлею Львова, крім фрагментів оборонних стін Високого Замку, є церква Святого Миколая, що стояла на Волинському шляху. Згадка про неї зустрічається в грамоті князя Лева 1292 року. Вона була церквою родини Лева. Структура церкви нагадує громадський собор: маленькі вхідні двері і вікна, товсті стіни, завдяки чому будівля могла використовуватися для захисту від ворога. Теперішнього вигляду надали їй в першій половині XVII століття.

Недалеко від цієї церкви стоїть храм Іоана Хрестителя, який був збудований у 1260 році для дружини князя Лева, дочки угорського короля Бели IV Констанції. Кілька разів будівлю руйнували, її відновлювали, а в 1886 році перебудували в романському стилі. Обидві святині будувалися в давньоруському стилі з урахуванням ознак візантійського зодчества.

Приблизно наприкінці XIII століття вірмени збудували церкву Св. Анни (до нашого часу не збереглася), а німецька громада міста спорудила костел Марії Сніжної (тепер храм Матері Божої Неустанної Помочі), який вважається найдревнішим львівським костелом. Нинішній вигляд наданий йому при реставрації в XIX столітті

Церква і монастир Св. Онуфрія ведуть своє літочислення з княжих часів. Вони займають визнач-не місце в історії української культури. Прикраса храму - іконостас. У цьому монастирі в 1573 році Іван Федоров заснував друкарню. У 1574 році опублікував першу на Україні книгу «Апостол». Похований І. Федоров на території цього монастиря.

По обидва боки Волинського шляху - головної вулиці тогочасного міста - було ще багато дерев'яних архітектурних споруд, як, наприклад руські церкви Св. Теодора, Воскресіння, Св. Михайла, а також вірменські - Св. Якова, Св. Христа. Але до нашого часу вони не збереглися.

Княжий Львів був одним з найбагатших руських міст. Городище було добре укріплене. Проте часті напади монголо-татарських орд підірвали міць Галицько-Волинського князівства. У другій половині XIV століття місто потрапило під владу польського королівства і протягом шести століть несло тягар чужоземного панування. У той час в південній частині старого княжого міста формується нове місто, укріплене кам'яними стінами і вежами, із забудовами, центральною площею і ратушею.

З оборонних споруд залишились рештки мурів Королівського і Міського арсеналів та Порохова вежа. Каміння з первісного арсеналу частково використано при будівництві цієї вежі (1554-1556 роки). Ця споруда входила в систему фортифікацій і стояла на валу за другим кільцем стін та ровом і служила для оборони міста зі східної сторони. У воєнний час вона ставала фортецею, була складом провіанту, а в мирний - товарів, що перевозились через Львів.

Високий Замок, споруджений на Княжій горі, був справжнім сторожем міста. Замок уперше взяли штурмом запорізькі козаки під проводом полковника Максима Кривоноса в час Визвольної війни українського народу 1648 року. На початку XVIII століття його здобули війська шведського короля Карла XII. У другій половині XVIII століття фортецю почали розбирати, залишився лише фрагмент стіни.

Архітектурний ансамбль площі Ринок займає особливе місце в архітектурі Львова. Площа майже квадратної форми, з чотирьох сторін її оточують 44 різнорідні за часом і стилем (ренесанс, бароко, ампір) будинки. У пивницях та на перших поверхах багатьох будинків збереглися елементи готичної архітектури XV-XVI століття різних стилів. Тут на площі можна побачити палац Бандинеллі, де була відкрита перша в місті пошта, палац Корнякта, який наприкінці XVII століття перейшов у власність польського короля Яна II Собеського. На даний час в цьому будинку знаходиться Львівський історичний музей, де в італійському подвір'ї і в королівських залах проходять концерти старовинної і класичної музики.

На площі Ринок знаходиться аптека-музей, яка працює безперервно більше ніж 250 років. Центр площі увінчує ратуша, яка впродовж віків неоднора-зово перебудовувалася. Першу ратушу заклав у XIV столітті князь Володислав Опольський. Кілька разів вона горіла. Над будинком ратуші височіла на 58 метрів стара вежа. Вже від 1404 року на ратушевій вежі був годинник. Той, що відбиває час нині, виготовлений 1851 року у Відні.

Сучасного вигляду ратуша набула в середині XIX століття. Під час революції 1848 року ратуша запалала, баня зі старим годинником упали. Відбудували її за три роки, але залишили без бані. Звідси львів'яни та гості міста мають змогу помилуватися панорамою старовинного міста. Неповторною окрасою площі є скульптури на кутах, які постали на площі двісті років тому (скульптор Г. Вітвер). Це чотири ампірні фонтани початку XIX століття з фігурами персонажів античної міфології - Нептуна, Ддани, Адоніса та Амфітрити.

Приблизно в 1360 році поряд з площею Ринок було закладено Кафедральний (Латинський) собор. Будівництво тривало майже 100 років. Це костел суворих і простих готичних форм, а водночас монументальних і величавих. Вівтарна частина залишилась майже незмінною до нашого часу. У XVI-XVII століттях собор обростає цілим рядом каплиць.

Крім Кафедрального собору в XIV столітті споруджено ще дві пам'ятки архітектури - церкву Св. Юра та Вірменську. Юрська церква не збереглась до нашого часу. Вірменський собор був споруджений між 1370 і 1390 роками. Храм будувався за зразком вірменських святинь, але на ньому позначились впливи романсько-готичної архітектури Західної Європи та у великій мірі відбиті сліди запозичень староруського галицького зодчества. У монастирському дворі зберігається чудова галерея з орнаментованими колонами та рідкісні твори кам'яної різьби того часу. Мистецьку цінність має колона в дворі, на якій здіймається постать Св. Христофора. До ансамблю входять церква, приміщення колишнього жіночого монастиря та палац архієпископів. Масивні стіни товщиною 140 см муровані з коленого каменю, ззовні і зсередини облицьовані кам'яними плитами. Конструкція купола унікальна - він опирається на ребра, які викладені із глиняних глечиків.

У 1527 році у Львові виникла пожежа і перекинулась не тільки на середмістя, а й на передмістя - Підзамче, Знесення. Уцміла тільки ратуша, обгоріли - Вірменська церква, стіни Кафедрального собору. Жителі хотіли покинути місто, та все ж залишились. Львів був відроджений за відносно короткий час. Пам'яток готичної архітектури у Львові збереглося мало: костели Іоана Хрестителя, Марії Сніжної, Кафедральний латинський собор та фрагменти в житлових будинках, зокрема на пл. Ринок.

Починаючи з середини XVI століття у всі сфери життя Львова проникають тенденції культури Ренесансу (П-га половина XVI - перша половина XVII століть). Гордістю Львова став збудований на Руській вулиці славнозвісний ренесансний ансамбль Успенської церкви із трьох пам'яток: церкви Успення Богородиці, каплиці Трьох Святителів та вежі дзвіниці Корнякта. Цей ансамбль був створений на місці першої православної церкви Успення княжих часів у класичному стилі українських дерев'яних храмів і хвилює святковістю та ліризмом, які так властиві національному характеру українців. Вежа заввишки 66 метрів вважається найгарнішою дзвіницею Львова. Один із її дзвонів - „Кирило” має діаметр два метри та вагу чотири тонни. Ансамбль Успенської церкви - один з найбільш яскравих проявів творчого генія українського народу, прекрасна будівля епохи Відродження

Недалеко від церкви стояла споруда, яка за своїм винятковими художніми вартостями належала до шедеврів Львівської архітектури. Це - синагога „Золота Роза”, збудована в 1582 році. У ній поєднувались готичні форми з ренесансними. У 1942 році будівля була зруйнована. Залишилась тільки частина північної стіни.

Ренесансну архітектуру Львова доповнюють ще два шедеври: каплиці Камп'янів (1619 рік) та Боїмів (1609-1617 роки). Це були свого роду мавзолеї - усипальниці багатих міщан. Каплиці вражають багатством скульптур, кам'яної різьби, рельєфів, детальних сцен євангельських сюжетів. Каплиця Боїмів декорована різьбленням на білому камені, що відтворює історію страждань Христа. Вінчає каплицю купол з фігурою сидячого Христа в Гетсиманському саду.

Каплиця Камп'янів прикрашена ззовні різьбленими плитами також на євангельські теми. Фреска із зображенням Богородиці з Христом прикрашає східний бік каплиці. Всередині - бюсти Павла і Мартина Камп'янів.

З 30-х років XVII століття і до другої половини XVIII століття у львівській архітектурі використовують форми бароко. Першою бароковою спорудою у Львові став костел єзуїтів (1610-1630 роки). Це одна з найбільших культових споруд у Львові. Колись за глухими стінами костелу була єзуїтська колегія, а потім академія. У такому ж дусі був побудований храм Св. Марії для монастиря кармеліток босих.

У першій половині XVII століття будівництво у Львові досягає інтенсивного розвитку. У більшості зводяться споруди за межами передмістя. У 1615- 1639 роках на місці дерев'яного виріс кам'яний костел Магдалини - яскрава пам'ятка раннього львівського бароко XVII століття. Нині в костелі -концертний зал камерної та органної музики. Поблизу костелу Магдалини збудований костел Св. Лазаря. Позбавлений декоративних прикрас, суворо простий, він справляє враження фортеці.

Українські братства мало будують у першій половині XVII століття. Але перед початком визволь-ної війни українського народу було зведено споруду, що стала справжньою окрасою Підзамча, перлиною львівської архітектури. Це П'ятницька церква, що збудована в 1643-1644 роках на місці старої церкви ще з XIII століття. її збудувало українське братство на кошти молдавських воєвод. В інтер'єрі храму -іконостас, який є унікальною пам'яткою українського мистецтва. Він створений львівськими живописцями та різьбярами і складається із сімдесяти ікон. Це яскраве поєднання живопису та декора-тивної різьби.

Цікавий архітектурний ансамбль - монастир бенедиктинок - закладений в 1595 році. Розта-шований поза міськими мурами, костел з монасти-рем утворив окремий оборонний комплекс.

Окрему фортифікаційну одиницю становив комплекс Бернардинського монастиря (тепер церква Св. Андрія Первозванного), який складають костел, монастирські будинки, дзвіниця, ротонда над криницею, оборонні мури та декоративна колона. Колись він стояв за мурами міста і для оборони мав власні укріплення, залишки яких збереглися до нашого часу. Бернандинський монастир - зразок ренесансної архітектури XVII століття.

Драматичними подіями - битвами, облогами -була переповнена друга половина XVII століття. З'явилось лише декілька скромних храмів. Це костел Св. Казимира та костел Св. Лаврентія. Церкву Петра і Павла збудували 1660 року як придорожню каплицю. Вона мала бароковий фасад з готичною вежею. Був також свій монастир.

Видатними пам'ятками архітектури пізнього бароко, що з'явилися у XVIII столітті, є собор Св. Юра та Домініканський собор, які виділяються своєю величчю і красою. У цих двох шедеврах львівська архітектура досягла свого апогею.

афедральний собор Св. Юра збудовано у XVIII столітті в дусі візантійських традицій. В ансамбль входить храм, дзвіниця, капітула, митрополичі палати, сад. Такого поєднання декоративної різьби та архітектури не має жодна споруда міста. Особливою мальовничістю наділена тераса навколо храму. Це - головна святиня Української греко-католицької церкви, резиденція її митрополитів. Саме тут правили Сильвестр Сембратович, Андрей Шептицький, Йосиф Сліпий, Мирослав-Іван Любачівський. У митрополичих палатах зупинявся Папа Римський Іван Павло II, коли відвідував Львів у 2001 році.

1772 році Львів відійшов до Австро-Угорщини і упродовж півтора століття вписав ще одну сторінку у свою історію, архітектуру та культуру. Укріплення втратили своє оборонне значення. Було знесено брами, розібрано кріпосні стіни та оборонні вежі. Австрійський період репрезентує будівництво житлових, адміністра-тивних та громадських споруд.

Починаючи з 80-х років XVIII століття і майже до середини XIX століття львівська архітектура розвивається в руслі класицизму. Стиль класицизму транспортується з середньої Європи у Львів. Характерним зразком стилю класицизму є будинок № 4 на вулиці Краківській. Згодом завершенням класицизму став стиль ампір, який позначився на декоративних мотивах оздоб фасадів будинків на вул. Краківській, Вірменській, Театральній. На Вірменській вулиці унікальними ампірними рельєфами прикрашені будинки під номерами 21, 23 (фриз із знаками зодіаку, сцени „Пори року”, та ін). Найдосконалішими пам'ятками класицизму стали будинок Наукової бібліотеки на вул. Стефаника, Природознавчий музей, новий будинок Ратуші, Палац Потоцьких. Завершенням класицизму є будівля міського театру (тепер Національний академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької). На ті часи театр був одним з найбільших в Європі.

Архітектура першої половини XIX століття відзначалася єдністю стилю, гармонійним поєднанням конструктивних форм із скульптурою. Друга половина цього століття такої стильової єдності не мала.

Вже в кінці першої половини XIX століття роз-виток архітектури класицизму завершується і зароджується стиль еклектизму. Він панував до кінця XIX століття, залишивши помітний слід в архітектурі міста. Еклектизм широко використовував готику, Ренесанс й інші стилі. Імітація архітектури минулого в сполученні з новими засобами дала яскраві зразки будов того часу. Чудовими пам'ятками цього стилю є будівлі сьогоднішніх головних корпусів Львівського Національного університету ім. Івана Франка, НУ «Львівська політехніка», театру опери і балету імені Соломії Крушельницької. Особливо велично виглядає фасад центрального корпусу Львівського Національного державного університету ім. І. Франка, який прикрашений алегоричними постатями: «Галичина», «Дністер», «Вісла», «Освіта» та «Праця». Фронтон «Львівської політехніки» увінчаний алегоричною групою - сим-волами інженерії, будівництва та механіки.

Оперний театр збудований поряд з руслом ріки Полтви. Цього місця вимагав архітектурний ансамбль. Це споруда, в якій змішуються різні стилі архітектури європейських країн. Будинок театру є пишним у ренесансно-бароковій образності, він насичений скульптурами та живописом. Фасад прикрашений алегоричними фігурами «Комедія», «Трагедія». Фронтон увінчують три крилаті мідні скульптури: в центрі - «Слава» з пальмовою гілкою, ліворуч - «Геній драми і комедії», праворуч - «Геній музики». Інтер'єр оздоблений різнокольоровим мармуром, позолотою, декоративними розписами і скульптурою. Окрасою сцени є живописна завіса Г. Семирад-ського, яка має назву «Парнас».

дована в 1900 році на фундаменті колишнього монастиря тринітаріїв XVII -XVIII століття в дусі українських національних традицій.

В архітектурі XX століття помітний потяг до нових стилів - модерну і конструктивізму. У Львові цей стиль мав віденське забарвлення так званої сецесіії. Виразом цього стилю став будинок філармонії з сецесійними декоративними елементами фасаду і концертного залу. Принципи модерну пов'язувались з елементами народного мистецтва, у декоративне оздоблення фасадів впроваджувалась народна орнаментика. Зразками українського модерну стали: будинок страхового товариства «Дністер» (тепер поліклініка), будинок Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка (тепер корпус музичного училища), будинок для Україн-ського педагогічного товариства (тепер корпус Львівського лісотехнічного університету), «Академічний дім» (тепер корпус Української академії друкарства).

Історико-архітектурні пам'ятки Львова становлять групу виняткових шедеврів львівської архітектури. Незважаючи на те, що їх будували приїжджі майстри, які з собою принесли деякі готові традицій будівельної культури, все ж ці пам'ятки стали типово львівськими. Можна скільки завгодно шукати аналогій із європейською архітектурою і нічого точно відповідного так і не знайти. У Львові здавна будівниче мистецтво стояло на високому щаблі. Тут вироблялись свої стилістичні риси, в основу яких міцно ввійшли традиції древньої Русі і чудове мистецтво народних зодчих Галицької землі.

З кожним роком Львів росте, виходить за свої околиці, піднімається в небо багатоповерховими будинками. Будуючи нове, львів'яни прагнуть зберегти те краще, що залишили тут віки, минулі покоління. Це перш за все архітектурні пам'ятки, мистецькі здобутки людського генія, що надають нашому місту своєрідного забарвлення, великої оригінальності і неповторної краси.

1.2 Минуле та сучасне міста Львова

Львів - старовинне, мальовниче місто, духовна столиця України, найважливіший політичний, економічний, культурний, науковий осередок західного регіону України.

Львів - великий обласний центр. Займає територію 155 кв. км. У місті проживає 757 тисяч жителів, за етнічною належністю більшість складають українці, але у місті традиційно проживають поляки, євреї, греки, німці, росіяни, вірмени, чехи та інші нації.

Місто розташоване на узгір'ях Розточчя, де проходить головний європейський вододіл, що роз-межовує ріки Балтійського та Чорноморського басейнів. І яким би шляхом не наближатись до міста, його першою ознакою буде Замкова гора, яку видно здалеку. Високий Замок, що стояв тут протягом XIV--XVIII cтоліть, дав назву цій горі. Саме з нього почалося місто Львів. До нашого часу дійшли тільки рештки стін князівської фортеці. Чудову панораму міста з його старовинними кварталами і новобу-довами, куполами церков і шпилями костелів можна побачити з висоти понад 400 м над рівнем моря.

Львів заснував галицько-волинський князь Данило Романович у середині XIII століття на місці старовинного городища і назвав його на честь свого сина Лева. Перша літописна згадка про Львів датована 1256 роком. У період перебування у складі Галицько-Волинського князівства місто стало центром економічного і культурного життя краю. Сюди торговельними шляхами із Західної Європи до країн Сходу, з Балтики до Чорного моря та Візан-тії їхали купці, майстри-будівничі. Місто, в якому господарювали доброзичливі та щирі русини, ставало рідною домівкою для багатьох з них.

У XIV столітті Галичину завойовує польський король Казимир III. На кілька століть Львів потрапляє під владу Польщі. Протягом недовгого періоду (1370-1387 років) місто перебуває під Угорською короною.

У 1356 році Львів отримує магдебурзьке право, ставши містом самоврядним, що сприяло його розвитку. Розвиваються ремесла, створюються цехи. Зводяться храми та розкішні будинки.

Після поділу Польщі у 1772 році Галичина входить до складу Австрії. Інтенсивний розвиток промисловості припадає на другу половину XIX століття. Прокладено залізницю, трамвайну колію, запроваджено газове, а згодом електричне освітлення міста. Будуються нові квартали, театри, готелі, банки, громадські установи. У 1870 році Галичина одержує статус автономії.

Розпад Австро-Угорської імперії, спричинений Першою світовою війною, дав можливість державам, які входили до її складу, здобути незалежність.

У Львові 1 листопада 1918 року було проголоше-но Західноукраїнську Народну Республіку. Ново-створена держава проіснувала лише кілька місяців. Після українсько-польської війни місто знову потрапляє під панування Польщі.

У 1939 році Західна Україна входить до складу СРСР. Прихід радянських військ до Львова спричинив жорстокі репресії проти місцевого населення. 1941-1944 - роки окупації фашистською Німеччиною. Під час Другої світової війни загони українських патрі-отів були змушені вести нерівну боротьбу як проти фашистів, так і проти комуністів. У 1944 році Львів увійшов до складу Радянської України.

Наприкінці другого тисячоліття, у 80-ті роки Львів, як і впродовж всієї історії, відіграв провідну роль в боротьбі за незалежність та демократію, ревно оберігаючи традиції доби Київської Русі і Галицько-Волинського князівства. На зорі створення Самостійної Держави і введення національної символіки синьо-жовтий прапор замайорів у небі над українською землею саме у Львові і аж потім по всій Україні. Проголошення незалежності України 24 серпня 1991року стало початком нової епохи в історії української держави і Львова.

Не одне покоління пишалося цим предивним містом. Адже Львів став незламною твердинею українства, скарбницею національної культури.

Сучасні львів'яни безмежно закохані в рідне місто, вони намагаються бути уважними і береж-ливими його спадкоємцями.

РОЗДІЛ ІІ. Сучасне становище готельного господарства

2.1 Історія «Гранд Готеля»

Історія «Гранд Готелю» бере початок у середині ХІХ сторіччя, коли тут, у двоповерховому ампірному будинку, було відкрите перше громадське казино Львова. Згодом, у 1892-1893 роках, будівля зазнала значних змін і отримала той вигляд, який зберігся і понині. У грудні 1893 року готель відкрився для відвідувачів і згодом був визнаний найкращим у місті за рівнем комфорту.

На той час поруч із магазинами та ресторанами, які розташовувалися поруч, готель був справжнім центром світського життя. Тут постійно влаштовувалися зустрічі та зупинялися імениті гості.

Двадцяте сторіччя принесло ряд змін до архітектурної композиції та внутрішнього оздоблення готелю, але не змінило дух витонченого романтизму.

Остання реконструкція відбулася вже у 1991-1992 роках. Тоді було відреставроване ліпне оздоблення фасадів, частково переплановані інтер'єри житлових поверхів. Для збереження історичної атмосфери готелю було максимально відтворено декоративне оформлення інтер'єрів, ліпне декоративне оздоблення, додано стильні елементи декору. При реставрації готелю використовувалися найкращі матеріали: граніт, мармур, художній паркет та ін.

Сьогодні Гранд Готель вдало поєднує естетичний рівень проживання з сучасним технічним рівнем комфорту.

На сьогоднішній день готель прийняв більш ніж 100 тисяч гостей із різних країн світу, серед яких відомі дипломати та політики, діячі шоу-бізнесу та кіно. Колективу Гранд Готелю вдалося задовольнити всі вишукані смаки і вимоги, завоювати симпатії і подяки за створення атмосфери гостинності та затишку в поєднанні з високим рівнем обслуговування.

2.2 Гранд Клуб «Софія»

Запрошуємо Вас до багатофункціонального комплексу Гранд Клуб «Софія», що призначений для відпочинку, розваг та оздоровлення і розташований у самому серці Львова. Історія комплексу є вкрай цікавою і багатогранною. З 1810 року на території закладу було відкрито громадську лазню ім. Св. Анни, найдавнішу купальню Львова з басейном для плавання, душовою, парною з лікувальними ваннами - купелями. Відкриття закладу такого формату стало можливим завдяки унікальному джерелу із специфічним терпким смаком. Хімічний аналіз води вказав на наявність солей заліза і кальцію. Державна медична комісія рекомендувала вживати цю воду при виснаженні і втраті сил. Але з часом джерело висохло і заклад занепав.

Пізніше, в часи Радянського Союзу, на території «Софії» функціонувала міська громадська лазня, а у 1994 році було розпочато роботи з реставрації і реконструкції будівлі з метою використання її під багатофункціональний клуб. Вже у 1997 році був урочисто відкритий Гранд Клуб «Софія».

Сьогодні Гранд Клуб «Софія» включає в себе:

Багатофункціональний оздоровчий фітнес-центр;

Унікальний ресторан латиноамериканської кухні «Альпака»;

Диско-бар «Платинум»;

Більярд-хол;

Гранд Клуб Казино.

2.3 Готель «Замок Лева»

Осередок неперевершеної архітектури та особливої гостинності. Тут вміють приймати гостей. У Замку самого лева....

Величний зовні та затишний всередині - готель створений для тих, хто відчуває тонкий смак справді ексклюзивних речей.

Розташований в одному з найбільш елітних районів Львова - "Замок лева" вже багато років зачаровує своїх гостей красою тутешньої природи, комфортом номерів та затишним рестораном, де готують неповторні страви та ароматну каву...

Перші згадки про цей довершений архітектурний ансамбль датовані 1898 роком, коли архітектор Артур Шлейн розробив унікальний проект будинку . Затишний та гостинний - замок змінював власників, зберігаючи таємниці кожного з них за своїми могутніми стінами. І хто знає, можливо саме цими загадковими коридорами крокували визначні постаті тогочасної еліти з грандіозними ідеями змінити світ.

А вже через рік після проголошення Україною незалежності готель відчиняє двері у світ вишуканості та шляхетної гостинності. Величне місто, пишаючись, представляє мешканцям та туристам одну з найяскравіших своїх перлин.

Пройшли десятиліття, але класичні традиції, як хороше вино, витримані до сьогодні.

Ми пропонуємо Вам 14 номерів різної категорії, ексклюзивний ресторан та банкетний зал, безкоштовний паркінг та відокремлену територію затишного парку з літнім майданчиком.

Відпочиньте від буденності та суєти міста не виїжджаючи за його межі.

Тамуючи подих, прислухайтесь до співу пташок, до шепотіння могутніх столітніх дерев, відчуйте дивовижні пахощі квітів... торкніться струн дивовижної аури любові та гостинності, якою сповитий готель і "Замок лева" неодмінно стане частинкою вашого життя, витонченою симфонією вашого серця.

Номери

"Замок"

Індивідуальне рішення інтер”єру кімнат, різьблені дерев”яні сходи, високі стелі, фігурний паркет, кришталеві люстри, безпровідний інтернет.

Стандарт (№1)

Затишне місце для сну та відпочинку, архітектурно цікава форма та інтер”єрне вирішення кімнати. Двоспальне ліжко, у ванній кімнаті є ванна з душем.

Напівлюкс (№2)

Своєрідну геометричну тему задають лінії еркера, який умовно розділяє простір кімнати на зони спокою та ділової активності. Вишукані дерев”яні меблі, ручної роботи люстра, теплі тони кімнати створюють вишукане тепло та затишок. Є розкладний диван.

Велика ванна кімната з ванною та душем.

Напівлюкс (№3)

Його по праву можна назвати найсвітлішим номером готелю. Два великих вікна відкривають панорамний вид на парк та стару авcтрійську вуличку.

Велике двоспальне ліжко, простора ванна кімната з ванною та душем. Є розкладний диван.

Напівлюкс (№4)

Затишний куточок для усамітнення з коханою людиною чи просто для відпочинку наодинці. Вишукані меблі кольору слонової кістки вдихають в інтер”єр кімнати романтику і таємничість. Тут особливо добре спостерігати схід сонця, що пробивається крізь крони столітніх дерев. Поруч, на літній терасі, під ніжний спів пташок, по-особливому смакує львівська кава.

Ванна кімната обладнана просторою душевою кабіною.

Представницький люкс (№5)

Територія простору -- тільки так можна описати цей двокімнатний номер. Тут сплелися старовина і сучасність, елегантні італійські меблі та відреставровані предмети інтер'єру початку хх ст. Велике двоспальне ліжко, ЛСД ТВ, акваріум у кабінеті, ванна кімната, що складається із двох частин, мармурові підлога та люстри у ванній, балкон -- усе для справді особливого відпочинку.

"Австрійський люкс"

Високі стелі, просторі кімнати, балкони, паркет, усі номери обладнані душовими кабінками.

Стандарт (№№ 6, 9, 10, 14)

Однокімнатні номери із двома ліжками. Різноманітне кольорове вирішення інтер”єру кімнат, усе необхідне для комфорту у відрядженні чи на відпочинку. Вид на внутрішній дворик або на австрійську вуличку.

Бізнес стандарт (№№ 7, 8, 11, 12)

Двокімнатні (кабінет і спальня) номери спокійних кольорових гам, обладнані усім необхідним для ділових людей.Просторі кабінети з письмовим столом, розкладний диван, або можливість доставити ліжко, у спальнях - одне двоспальне або два односпальних ліжка. Вид на паркову територію готелю або на австрійську вуличку. У деяких номерах є балкони.

Стандарт (цоколь)

Затишний номер у пастельних тонах. Розташований у цоколі австрійського люкса. Однокімнатний, із двома ліжками, повністю обладнаний для комфортного перебування, у ванній - душова кабінка.

Ресторан "Замок лева"

Ресторан "Замок лева" - це досконале поєднання довершеного австрійського стилю та вишуканої європейської кухні.

Тут Ви можете:

замовити сніданок та обід;

запросити ділових партнерів на бізнес-ланч;

повечеряти з сім'єю чи поспілкуватись з друзями за філіжанкою ароматної кави.

До Ваших послуг:

загальний зал на 30 осіб;

ексклюзивний банкетний зал на 8 осіб для маленького свята у дружньому колі;

літній майданчик на відокремленій території затишного парку;

Замкова тераса для романтичних побачень;

А для цінителів англійських традицій - пропозиція "5 oclock tea"!

Щонеділі о 17.00 запрошуємо шановне панство на церемонію чаювання.

Ресторан Замок лева - "Адже кожен день особливий"

Зустрічі та дозвілля

Організація урочистих подій

Готель приймає замовлення на дні народження, весілля та інші важливі для Вас події. Наш привітний персонал підбере для Вас особливий сценарій заходу, меню та надасть всю необхідну інформацію по виконанню замовлення під ключ.

Адже це Ваше свято - відпочивайте, а організацією займемося ми.

Для молодят надаються знижки!

Організація дозвілля

Ми пропонуємо Вам допомогу в організації Вашого дозвілля.

До Ваших послуг:

виклик таксі;

замовлення екскурсій;

замовлення квитків у: філармонію, оперний театр, кінотеатри;

бронювання столиків у: кафе, барах, ресторанах, кав'ярнях, пабах, нічних клубах;

SPA відпочинок: перукарські послуги, масаж, сауна;

активний відпочинок: міні футбол, баскетбол, теніс, волейбол, тир, верхова їзда, ловля риби, пейнтбол, більярд, боулінг;

РОЗДІЛ ІІІ. Перспективи розвитку готельного господарства на на території м. Львова

В Україні на сьогоднішній день вже відбулося усвідомлення важливості розвитку туризму як одного з ефективних засобів лікування національної економіки завдяки здатності цього сектору забезпечувати значні валютні надходження, створювати значну кількість нових робочих місць та іншим перевагам.

Розроблені загальнодержавна та регіональні програми розвитку туристично-рекреаційної галузі, які передбачають істотну державну підтримку. Однак задекларовані положення не завжди знаходять своє практичне втілення.

Львівська область розглядається як одна з найперспективніших територій для розвитку туризму.

Привабливість для українських та іноземних туристів забезпечується багатим історико-культурним та природно-ресурсним потенціалом, вдалим географічним розташуванням. Але туристичні потоки значною мірою стримуються нерозвиненістю туристичної інфраструктури, передусім незадовільним станом її найважливішого елементу - готельного господарства (середній коефіцієнт завантаження готелів м. Львова у 1999 р. становив лише 0,17-0,27, в області - 0,07-0,1).

Дане дослідження має на меті виявити та проаналізувати ті проблеми, які перешкоджають розвитку готельного бізнесу в регіоні і які можна було б розв'язати за допомогою ефективної державної підтримки.

Окреслимо коло цих проблем:

- високий рівень оподаткування;

- обов'язкова сертифікація готельних послуг;

- недосконала система обліку поселення в готель;

- існування обмежень у наданні готельних послуг;

- відсутність готелів міжнародного класу та незначні обсяги інвестування у будівництво нових готелів;

- низький рівень інформатизації;

- відсутність кваліфікованих фахівців у галузі готельного господарства.

Високий рівень оподаткування. Найбільш суттєвою перешкодою розвитку готельного бізнесу є значний податковий тиск: різні види податків забирають 70-85% прибутків готелів.

Оподаткування туристів використовується державою з тим, щоб перерозподілити витрати від туризму, які припадають на місцеве населення, яке забезпечує комфортні умови та належне обслуговування гостей, а також щоб збільшити дохідну частину бюджету. Однак впровадження податків не завжди може бути сприятливим для держави, тому що стягнення податків, у свою чергу, знижує попит на туристичні послуги, а, отже, і доходи. Так, готельний збір змушує власників готелів піднімати ціни на проживання, що призводить до зниження попиту на готельні послуги і знижує доходи тих самих готелів.

Готельний збір встановлено для м. Львова на рівні 20%, що є суттєвим стримуючим фактором розвитку готельного бізнесу (для порівняння: в інших містах України готельний збір стягується за ставкою 5-15%).

Результати проведених досліджень дають підстави стверджувати, що при зменшенні розміру готельного збору до 10%, надходження до бюджету у вигляді готельного збору не зменшаться, а надходження інших податків (ПДВ, податку на прибуток) зростуть за рахунок збільшення завантаженості готелів. Як наслідок, готелі одержать вільні обігові кошти, які можуть бути спрямовані на покращання якості надання послуг, ремонт та технічне переоснащення.

Відсутність негативних наслідків від зменшення ставки готельного збору підтверджується таким прикладом: при проведенні Самміту керівників європейських держав у Львові для двох готелів в місті на рік була встановлена ставка готельного збору в розмірі 5%; як результат, надходження до місцевого бюджету від готельного збору залишилися на тому самому рівні, а інші бюджетні надходження зросли майже вдвічі.

Необхідно зауважити, що сума надходжень готельного збору становила у 1998 р. 1026,3 тис. грн., а сума збитків, які мають місце в окремих готелях Львова, в сукупності за цей період складає 694,8 тис. грн., тобто 67,7% сплаченої суми готельного збору. Отже, якщо зменшити розмір готельного збору наполовину, то можливе суттєве скорочення збитків (на 513 тис. грн.) і покращання фінансового стану готельних підприємств.

Готелі як суб'єкти туристичної діяльності, які займаються розміщенням іноземних туристів, відтак забезпечуючи притік іноземної валюти до країни, заслуговують також на стимулюючі заходи у вигляді зменшення інших місцевих податків: земельного збору (на сьогоднішній день щомісяця готельне підприємство повинно сплачувати 3.90 грн. за 1 кв.м), комунального податку тощо.

Обов'язковість сертифікації готельних послуг. Законом України “Про туризм” (ст. 15), готелі зобов'язано проходити обов'язкову сертифікацію готельних послуг.

Сертифікація повинна розглядатися як така, що є внутрішньою справою кожного готелю, тому, на нашу думку, вона повинна бути добровільною. Проведення сертифікації готельних послуг на підтвердження рівня послуг - це один з маркетингових заходів, який працює у напрямку підвищення конкурентноздатності готелю в очах потенційних клієнтів, але вдосконалення конкурентних позицій можна досягти і завдяки іншим засобам стимулювання, вдосконаленням пропозиції послуг.

Крім того, проведення сертифікації пов'язане із значними фінансовими (3700-5400 грн.) та часовими (15-22 робочих днів) витратами, а компенсація витрат на сертифікацію за рахунок споживачів готельних послуг скорочує число клієнтів готелів.

Недосконала система обліку поселення в готель. Впровадження 6 бланків суворої звітності та 7 бланків первинного обігу в документообігу готельних підприємств (згідно Наказу Держбуду та Держкомтуризму від 30.12.97 р. №63/53 “Про затвердження форм бланків суворої звітності та первинного обліку в готелях України” з наступними змінами і доповненнями та Наказу Держкомтуризму від 16.04.99 р. №17 “Про організацію виробництва бланків суворої звітності”) пов'язане з такими негативними моментами:

- значною вартістю бланків зумовлює вилучення частини обігових коштів готелів на виготовлення бланків (ціна комплекту бланків 4,5-7 грн. на клієнта);

- зменшенням обсягів надання готельних послуг за рахунок тих клієнтів, які не бажають розголошувати певну інформацію про себе; це водночас створює можливості корупції (14-17% клієнтів забезпечуються готельними місцями без реєстрації);

- ускладненням документообігу та системи обліку;

- дублюванням інформації в бланках суворої звітності, що передбачає нераціональні затрати часу і ресурсів (аналогічними є форми №1-г та №2-г, однак перша призначена для заповнення громадянами України, а друга - іноземцями та особами без громадянства; інформація у журнальних формах №5-г та №6-г дублює ту, що міститься в формах №1-г та №2-г);

- як наслідок з вищевказаного, має місце скорочення надходжень до бюджету.

На нашу думку, єдиний документ, який має право на існування як документ суворої звітності, причому у модифікованому вигляді, - це рахунок (форма №4-г). Існування інших бланків суворої звітності вважаємо за доцільне відмінити.

Існування обмежень у наданні готельних послуг. Правила користування готелями та надання готельних послуг в Україні, затверджені Наказом Держжитлокомунгоспу та Держкомтуризму України від 10.09.96 р. №77/44, містять ряд обмежень в наданні готельних послуг, які стримують розвиток готелів:

- обмеження максимального терміну проживання в готелі 45 добами;

- обов'язковість пред'явлення паспорту (відсутність паспорта в людини є однією з причин звернення потенційного клієнта до послуг приватного сектору, на чому втрачає як готель, так і бюджет через скорочення податкових надходжень від надання готельних послуг);

- жорстка регламентація порядку та оплати бронювання номерів та порядку оформлення проживання в готелі.

Вважаємо, що суб'єкти готельного бізнесу повинні мати більше самостійності у здійсненні підприємницької діяльності, а встановлення порядку поселення та здійснення бронювання має бути прерогативою кожного готелю.

Відсутність готелів міжнародного класу та незначні обсяги інвестування у будівництво нових готелів. Бiльшiсть готелiв в області не вiдповiдає нормам розташування iноземних туристiв. Вiдсутнi 4-х та 5-зiрковi готелi. Будівництво готелів, що масово розпочалося у період 1992-95 років, практично припинено.

Індустрія туризму є однією з небагатьох галузей нашої економіки, в яку можна за короткий час залучити іноземний капітал. Термін будівництва туристичних об'єктів іноземними фірмами складає 1-2 роки, а окупність готелів міжнародного класу - 3-5 років. Але в даний час важко розраховувати на великий приплив іноземного капіталу, зважаючи на те, що західних інвесторів стримує економічна нестабільність в країні, відсутність правових гарантій.

Як можливі шляхи розв'язання проблеми низького рівня капіталовкладень в розвиток готельного господарства пропонуємо наступні:

- звільнення новостворюваних готелів від сплати ГЗ протягом 3 років з початку експлуатації, запровадження пільгових ставок сплати податку на прибуток на цей період;

- при будівництві надання переваги невеликим туроб'єктам - 40-50 місць - вони швидше реагують на вимоги клієнтів та економічно рентабельніші;

- створення спільних підприємств. Одним з варіантів участі української сторони є вартість відводу земельних ділянок під забудову і природних ресурсів, які будуть використовуватись в процесі експлуатації об'єкту. Внесок зарубіжної сторони - інвестування проектів. Пропорційно внескам і ділиться прибуток;

- укладання франчайзингових угоди та контрактів на управління. Цей підхід передбачає наступну схему: держава володіє землею, приватизований державний готель або готельна компанія володіє майном, а іноземна компанія інвестує гроші на реконструкцію чи відновлення готелю, в подальшому повертаючи їх за рахунок частки у прибутку;

- створення локальних вільних економічних зон туристичного профілю із встановленням для обмежених територій пільгових економіко-правових, фінансово-кредитних, митних та інших умов господарювання. Це дало б значний поштовх в інфраструктурному облаштуванні територій, забезпечило б приплив вільної конвертованої валюти у місцеві бюджети, збагатило б управлінський досвід і, в кінцевому підсумку, прискорило б вихід на міжнародний ринок туристичних послуг.

Такі зони мають створюватись на територіях, туристичні ресурси яких користуються попитом на світовому ринку.

Низький рівень інформатизації. Просування українського турпродукту на зовнішній ринок доволі проблематичне без грамотної та суттєвої інформаційної підтримки. Незважаючи на те, що для підняття завіси невідомості про Львів на зовнішньому ринку необхідні шалені гроші (видання якісного рекламного туристичного каталогу обсягом 30 сторінок та тиражем у 1000 екз. обходиться в 40-50 тис. дол. США) [1], все ж таки необхідно вишукувати ці кошти, оскільки вони швидко окуповуються. Зауважимо, що, наприклад, Великобританія витрачає 80 мільйонів фунтів стерлінгів з державного бюджету на пропаганду своєї країни, її історичних та культурних пам'яток, однак кожний вкладений в рекламу фунт обертається двадцятьма сімома [2].

Для покращання існуючого стану інформатизації в галузі вважаємо необхідним:

- запровадити 50-відсоткове цільове скерування надходжень від готельного збору на інформаційно-рекламне забезпечення туристично-готельної діяльності;

- забезпечити тісніше співробітництво з представництвами України за кордоном, які б могли розповсюджувати рекламно-презентаційні видання у відповідних країнах для створення іміджу Львова як туристично-привабливого регіону;

- проводити масову пропаганду поїздок до Львова під час проведення міжнародних туристичних ярмарків;

- організувати рекламні тури до Львова та області представників туристичних організацій, засобів масової інформації зарубіжних країн;

- відкрити, підтримувати та постійно оновлювати Львівську туристичну сторінку в Інтернеті.

Відсутність кваліфікованих фахівців у галузі готельного господарства

За даними державної статистичної звітності №1-ТУР за 1998 р., із 1556 працівників, зайнятих на ліцензованих туристичних підприємствах Львівської області, лише 42% мають вищу освіту (з них до 14% - спеціальну вищу освіту), 25% мають середню спеціальну, 30% - середню, 3% - іншу освіту [3]. Аналогічна ситуація має місце на готельних підприємствах, де загальна кількість зайнятих становить 1540 осіб.

Для вирішення проблеми відсутності кваліфікованих працівників в готельній сфері пропонуємо:

- створити при вузах, які готують фахівців в галузі готельного бізнесу, систему підвищення кваліфікації кадрів готельної індустрії;

- забезпечити короткотермінову тренінгову підготовку працівників готелів на базі бізнес-центрів міста (за сприяння проекту TACIS “Підтримка місцевого розвитку та туризму Карпатського регіону”);

- залучати іноземних фахівців для навчання наших працівників готельного бізнесу.

За умови усунення вищевказаних перешкод розвитку готельного бізнесу, готелі могли б підвищити якість готельних послуг, збільшити обсяги їх надання, що дало б поштовх формуванню розвиненого ринку туристичних послуг в регіоні.

Висновок

Готельне господарство є однією з основних складових туристської індустрії України. У 2004 р. в Україні налічувалось 1308 готельних підприємств на 949,1 тис. місць.

За формами власності їх кількість розподіляється так: 40 % перебу-вають у загальнодержавній та комунальній, 57 -- у колективній і 3 % -- у приватній власності.

Середньорічний коефіцієнт завантаження готелів у 2000 р. в серед-ньому по Україні становив 0,24. При цьому мінімальне використання місткості готелів -- 9 % -- було в Луганській та Миколаївській облас¬тях, а максимальне -- 78 % -- у Севастополі. У Києві цей показник дорівнював 40 %.

Якщо відкинути максимальне й мінімальне значення показників за-вантаженості, то використання місткості українських готелів у 2000 р. становило 0,20. Це значення є більш об'єктивним для характеристики стану готельного бізнесу в Україні. Винятком з цього незадовільного становища є Київ, де завантаженість у 1995 р. дорівнювала 0,52, в 1998 р. - 0,35, в 1999 р. - 0,37, у 2000 - 0,40.

Використана література

1. Яновский А. Въездной туризм: нереализованные возможности // Бизнес-Информ. - 1997. - №11. - С. 51.

2. Цыбух В. Туризм - зеркало державы // Зеркало недели. - 15 мая 1999 г. - №19(240). - С.10.

3. Полюга В.О. Стан та перспективи туристичної освіти у Львівській області в контексті загальнодержавних тенденцій її становлення // Регіональна економіка. - 1999. - №3. - С. 118.

4.Іванова Л.О. Маркетингові можливості сучасного готельного бізнесу в Україні. - Л., 2002.

5.Федорченко В.К., Мініч І.М. Готельне гоподарство: основні показники, оцінка якості послуг. - К., 2000.

6.Чудновский А.Д. и др. Гостинничный и туристский бизнес. - М.: Экмос, 2000.

7.Основні показники роботи готелів України за 2003 рік. - К., 2004.