Методика розвитку бистроти у школярів середніх класів

Міністерство освіти і науки України

Харківський Національний Педагогічний Університет

імені Г.С. Сковороди

Кафедра теорії та методики фізичного виховання

Курсова робота

зі спеціальності 7.010.103 «Педагогіка і методика середньої освіти.

Фізична культура»

“ Методика розвитку бистроти у школярів середніх класів ”

Касьянов Олександр Сергійович

студент 3 курсу, 33 групи

факультету Фізичної культури

Науковий керівник: доц.,

канд. пед. наук

Худолій О. М.

Харків - 2006 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття «бистрота»

1.1 Психологічні особливості підлітків

1.2 Засоби вдосконалення бистроти

Розділ 2. Методичні прийоми розвитку бистроти

2.1 Темп розвитку швидкості у суглобах

2.2 Розвиток бистроти у різних вікових групах

Висновки

Додатки

Список літератури

Вступ

Питання, яке роздивляюсь в цій науково-дослідній роботі одне з актуальних тем в теорії і методиці фізичної культури.

Актуальність моєї теми полягає у наступному, що в середніх класах відбувається активний розвиток організму підлітка, при цьому потрібно враховувати вікові особливості, щоб володіти інформацією, коли існує сенситивний період розвитку бистроти у школярів середніх класів.

Об'єктами розвитку дослідження є школярі середніх класів, бо саме на них спрямована увага при дослідженні.

Метою роботи є порівняння розвитку бистроти у рухах серед різних вікових груп учнів середніх класів та висновок, який буде мати на меті правила виховання бистроти у школярів середніх класів.

Завдання дослідження є:

- Розкрити сутність поняття бистроти

- Визначити засоби прояву бистроти

- Простежити віковий темп розвитку швидкості у суглобах

- Порівняти розвиток бистроти у різних вікових групах

- Зробити висновок про правила виховання бистроти

Розділ 1. Поняття «бистрота»

Під бистротою, як фізичною якістю, розуміємо здатність людини виконувати рухові дії в мінімальний для даних умов відрізок часу. При цьому припускаємо, що виконання завдань триває невеликий час і втоми не виникає.

Можна виділити три основні ( їх називають ще елементарними) форми прояву бистроти:

1) латентний час рухової реакції

2) швидкість одиночного руху ( при малому зовнішньому опорі )

3) частота рухів

Елементарні форми прояву бистроти відносно незалежні друг від друга. А особливо це стосується показників часу реакції, які в більшості випадків не корелюють з показниками швидкості руху. Можна відрізнятися дуже швидкою реакцією і бути відносно не швидким в рухах і навпаки.

Сполучення трьох указаних форм визначає всі випадки прояву бистроти. В практиці приходиться звичайно зустрічатися з комплексним проявом бистроти. Так, в спринті результат залежить від часу реакції на старті, швидкості окремих рухів ( відштовхування, виніс стегна і інше) і темпу кроків.

Практично, звичайно, найбільше значення має швидкість цілісних рухових актів, а не ті елементарні форми прояву бистроти, які відмічені вище. Але швидкість в цілісному важкокоординаційному русі залежить не тільки від рівня бистроти, але і від інших причин. Наприклад, в бігу швидкість переміщення залежить від довжини кроку, а довжина кроку, в свою чергу, від довжини ніг і сили відштовхування. Тому швидкість цілісного руху лише вторинно характеризує бистроту людини, і при детальному науковому аналізі лише елементарні форми прояву бистроти є найбільш показниковими. Чисельними дослідженнями встановлено, що прудкість є комплексною руховою якістю, яка проявляється через:

· швидкість рухових реакцій

· швидкість виконання необтяжених поодиноких рухів

· частоту (темп) необтяжених рухів

· швидкий початок рухів, що у спортивній практиці називають різкістю.

У фізичному вихованні та спорті важливішим є виховання здатності до прояву швидкості в цілісній руховій діяльності, оскільки, наприклад, наявність швидкої реакції ще не гарантує швидкого подолання дистанції. Відсутня також кореляція між здатністю швидко бігати і плавати та навіть між ходьбою і бігом. Прямий зв'язок відзначається лише в тих вправах, які подібні за координацією (стрибок у довжину з розбігу - спринт).

Руховою реакцією прийнято називати здатність людини відповідати окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники.

Рухова реакція включає:

· сприйняття подразника певними рецепторами

· передачу одержаної інформації від рецепторів до ЦНС

· аналіз отриманого сигналу в ЦНС і формування сигналу-відповіді

· передачу сигналу-відповіді до необхідних м'язів

· збудження м'язових волокон і відповідь на подразник певним рухом чи руховою дією. Таким чином, рухова реакція визначається часом від початку відповіді на нього (так званий латентний час).

Проста рухова реакція людини - це її здатність якомога швидше відповісти заздалегідь відомою руховою дією на заздалегідь відомий подразник (сигнал). Класичним прикладом простої реакції є старт у бігу, плаванні.

Латентний час простої реакції у нетренованих осіб становить 0,2 - 0,3 с, а в добре тренованих - коливається в межах 0,1 - 0,2 с. Він обумовлений генотипом, мало піддається тренуванню. Проста реакція має широкий діапазон переносу. Люди, які швидше реагують в одних ситуаціях, виявляються прудкішими і в інших. Тренування у різних швидкісних вправах позитивно позначається і на розвитку швидкості простої реакції. У зворотньому напрямку перенос відсутній.

У процесі рухової діяльності, коли людина взаємодіє з предметами, партнерами та суперниками, постійно виникає дефіцит часу і простору, тому для її ефективність велике значення має здатність людини правильно і своєчасно реагувати на навколишні подразники. Це складні реагування, які залежать від оперативності точної оцінки ситуації, вибору оптимального рухового рішення та швидкості його реалізації. В екстремальних умовах рухової діяльності найчастіше зустрічаються реакції на об'єкт, що рухається (РОР), та реакції вибору адекватної рухової дії на певні подразники (РВ).

Реакція людини на об'єкт, що рухається. Це її здатність якнайшвидше і точніше реагувати на нестандартні переміщення певного об'єкта (об'єктів) в умовах дефіциту часу та простору. В основі реагування на об'єкт, що рухається, лежить уміння постійно утримувати його в полі зору, оцінювати просторові та часові параметри переміщення об'єкта та швидко підбирати адекватні відповіді.

Реакція вибору - це здатність людини якнайшвидше і точніше добирати адекватні відповіді на різноманітні подразники в умовах дефіциту часу та простору. Складність РВ обумовлена великою різноманітністю можливих змін обставин. Велику роль у скороченні часу на реагування відіграє фактор передбачення ситуації на основі оцінки просторово - часових характеристик рухів у фазі підготовчих дій. У процесі побутової та професійної рухової діяльності сучасна людина постійно стикається з необхідністю швидко й адекватно реагувати на подразники, що очікуються або раптово виникають. Деякі види професійної діяльності прямо пов'язані з такою необхідністю. Це накладає на вчителя обов'язок піклуватися про розвиток рухової реакції учнів, готуючи їх до майбутнього дорослого життя.

Швидкість поодиноких рухів. Прості необтяжені рухи (одиночний удар у боксі, укол у фехтуванні, метання, стрибки) вимагають максимального прояву швидкості. У складніших за координацією рухах швидкість їх виконання залежить від удосконалення міжм'язової координації. Чим складніша за координацією та зовнішнім опором рухова дія, тим більше час її виконання обумовлений координаційними та силовими можливостями людини.

Частота (темп) необтяжених рухів виключно важливе значення має у циклічних рухових діях (спринт) та при швидкому повторенні ациклічних рухів (серія ударів у боксі). Кожна рухова дія такого типу є упорядкованим чергуванням напруженням антагоністів. При цьому варто пам'ятати, що процеси розслаблення протікають значно повільніше, ніж напруження. При не високому темпу це чергування протікає чітко і безпомилково. При збільшенні темпу наступає такий момент, коли збудження м'язів та антагоністів частково співпадає, що призводить до виникнення швидкісної напруженості, яка не дозволяє збільшувати і навіть підтримувати частоту рухів.

Швидкий початок руху (різкість) залежить від прояву вибухової сили і має значення для ефективності швидкісно - силових вправ, зростання швидкості початку рухів.(12)

1.1 Психологічні особливості підлітків

Психологічні особливості учнів 4-8 класів залежать від ряду причин. З 4-го класу діти починають вивчати основи наук, оволодіння якими потребує від них більш високого рівня уваги, абстрактного мислення, вольових якостей, самостійності і організованості. Розвиток організму 10-літніх дітей ще не досягає рівня, властивого підліткам, але в процесі оволодіння учбовою програмою у четверокласників відбуваються здвиги в психічній сфері і рівень розвитку їх психологічних функцій наближується до підліткового. Разом з тим учні 4-го класу ще в більшості схожі на молодших школярів: в їх житті значне місце займають ігри, їх інтереси пов'язані з уявами про зовнішню сторону предметів навколишнього світу, у них переважає конкретне мислення. Все це в більшості визначає течію психологічних процесів 10-літніх дітей. Емоційна нестабільність заважає їм проявляти привалі вольові зусилля, тому для них характерно стремління до віддаленої цілі. В фізичному вихованні для учнів 4-х класів цікавий сам процес виконання вправ, а не мети, яких треба досягти. Вони полюбляють ігри, в яких необхідно проявити сміливість, силу, полюбляють змагатися. Зміна занять викликає позитивні емоції і концентрує їх увагу. У дітей цього віку спостерігаються зміни у відношенні до навколишніх.

В 5-6-х класах у підлітків починають формуватися відносно стійкі погляди і оцінки уявлень навколишньої дійсності, критичне відношення до себе. На 11-12-літніх школярів сильний вплив чинить колектив друзів. Вони живуть життям свого колективу, пишаються їм, дорожать його честю. В цьому віці хочуть завоювати авторитет серед товаришів, відносяться з більшою чутливістю до загальної думки.

Підлітки, особливо хлопчики 11-13 років, частенько переоцінюють свої можливості в руховій діяльності. Невдачі або низькі результати в різних видах фізичних вправ можуть викликати в них негативні емоції, небажання займатися фізкультурою.

Підлітковий вік - це період статевого дозрівання, пов'язаних з виникненням вторинних статевих ознак. Ці зміни в організмі легко помічає сам підліток, розуміє їх як показник того, що він вступає в життєвий період, найближчий його до дорослого. Статевий розвиток у хлопчиків починається звичайно на два роки пізніше, ніж у дівчат.

Підліток 13-15 років хоче визначити мету життя, уявити себе дорослим, самостійним, починає більш серйозно відноситися до своїх вчинків. Він аналізує різні сторони життя, спираючись тільки на свої сили і досвід, не терпить опіки, настанов. Але малий життєвий досвід, невміння оцінити всі сторони уявлень призводить його до помилок, прямолінійності, нетерпимості. Старші підлітки можуть протистояти думці колективу, якщо вона не відповідає їх поглядам і потребам. Несправедливість, безтактність дорослого викликає негативне відношення підлітка не тільки до нього, але і до всього, що він робить і говорить.

Старший підліток - сміливий, прагне діяльності. Деякі негативні риси поведінки не являються особливостями цього віку; ці і деякі інші особливості поведінки підлітків утворюють певні труднощі у виховній роботі з ними.

Підлітковий період - це час, коли юна особистість проявляє дивовижну широту інтересів. Її цікавить загальнополітичне життя, новітні досягнення науки і техніки, новинки художньої літератури і кіно і, обов'язково, спорт. Основою зближення підлітків, для дружніх відносин і дружби між ними частіше всього буває спільність інтересів, об'єднання їх в якій-небудь цікавій роботі. У відношенні підлітків до себе, розумінні своєї особистості проявляється більш високий рівень пізнання, ніж у молодших школярів. У них виникає потреба самовиховання або роботи над собою, а самооцінка нерозривно пов'язана, як і у дорослих, з оцінкою своїх товаришів, літературних героїв, їх ідеалів як вищих друзів особистості.(3)

1.2 Засоби вдосконалення бистроти

До фізичних вправ як засобів удосконалення прудкості пред'являються такі вимоги:

· їх техніка повинна бути такою, щоб дозволяла виконання з граничною швидкістю

· вони повинні бути добре засвоєні, щоб зусилля учнів спрямовувались не на спосіб їх виконання, а на швидкість виконання

· їх тривалість не має перевищувати 30 с

· вони повинні бути адекватними конкретному прояву прудкості й умовам виконання рухових дій.

Для комплексного розвитку рухових реакцій у поєднанні з іншими проявами прудкості найефективнішими є рухові і спортивні ігри за спрощеними правилами та на менших, відносно стандартних, майданчиках. Хороший ефект дає також виконання циклічних вправ з миттєвою зміною темпу, напрямку, виду руху тощо, за командою.

Для розвитку швидкості виконання ациклічних поодиноких рухових дій застосовують саме ті вправи та подібні до них за координацією. При цьому виконувати їх необхідно з варіативною швидкістю та в варіативних умовах, а полегшення й ускладнення не повинні призводити до порушення структури вправи.

Для розвитку швидкості циклічних вправ використовують наступні засоби:

· рухливі і спортивні ігри на майданчиках, менших, ніж стандартні, естафети

· біг, плавання, інші циклічні рухові дії з гандикапом

· імітація рухів руками, ногами циклічних рухових дій з максимальною і варіативною частотою у різних вихідних положеннях (стоячи, лежачи, сидячи) та у повній координації за максимальною і варіативною частотою

· виконання циклічних рухових дій з прискоренням, с ходу 2-4 с з максимальною швидкістю

· виконання циклічних вправ зі старту, без команди і за командою, та варіативною швидкістю в межах 70-100 % від індивідуального максимуму в конкретній вправі

· виконання циклічних вправ по рельєфній хвилеподібній поверхні

· вправи з миттєвою зміною темпу, довжини кроку та напрямку переміщення (за командою і самостійно)

· швидкісні вправи в полегшених і ускладнених умовах, які не призводять до порушень структури рухової дії

· швидкісні вправи з додатковими перешкодами, застосуванням звуколідерів

· швидкісно-силові вправи: стрибки з ноги на ногу, через набивні м'ячі (гімнастичну лаву), через скакалку, стрибки на одній нозі, вистрибування із напівприсіду тощо

· вправи на розтягування з метою збільшення амплітуди рухів.(12)

Розділ 2. Методичні прийоми розвитку бистроти

Для розвитку бистроти провідним є повторний метод, що укладається в повторному виконанні визначених вправ з максимальною швидкістю з інтервалами на відпочинок. Наприклад, біг на 20 метрів з максимальною швидкістю, відпочинок для відновлення дихання і знову біг на 20 метрів.

В процесі розвитку швидкості необхідно враховувати такі умови:

1) вправи повинні виконуватися так, щоб зусилля були спрямовані не на удосконалення способу виконання, а на збільшення швидкості;

2) вправи повинні виконуватися з максимальною швидкістю;

3) тривалість вправ повинна бути такою, щоб до кінця швидкість не знижувалася.

Для розвитку бистроти використовують такі методичні прийоми - рухи з тягарем (навантажений рух), комплексний метод і рух з власною вагою.

На думку Ю. В. Верхошанського (1988), тягар підсилює пропріоцептивну аферентацію, що супроводжує рух, активізуючи тим самим формування належної центральної моторної програми. В рухових діях, зв'язаних з швидкістю реагування на зовнішній сигнал, навантаження руху сприяє головним чином скорочуванню часу його моторного компонента.

Були випробувані такі варіанти методики вправ з навантаженням:

1) для підвищення швидкісного руху використовується вага навантаження 15-20 % від максимального, рух виконується максимально швидко, темп - помірний, з розслабленням м'язів між рухами;

2) для підвищення частоти руху використовується вага навантаження 15-20 % від максимального, рух виконується з максимальним темпом;

3) для удосконалення швидкості рухової реакції використовується навантаження 30-40 % від максимального, акцентується увага на різкому початку зусилля за зоровим, звуковим та тактильним сигналом. (Додатки, таблиця 1)

Комплексний метод після роботи з навантаженням виконання тієї ж вправи з максимальною швидкістю (частотою), але без навантаження.(Додатки, таблиця 2).

Для підвищення бистроти також застосовується вправи з власною вагою. Звичайно це стрибкові та бігові вправи.

Наприклад:

1) біг з прискоренням на 10 - 20 метрів;

2) біг на 20 - 30 метрів по розміткам, зберігаючи задану довжину кроку;

3) біг на 20 - 30 метрів на час;

4) біг з бігом типу естафет.

Для розвитку частоти руху використовують:

1) стрибки зі скакалкою з максимальною частотою;

2) біг на місці протягом 5 с максимальною частотою;

3) біг із заданою частотою кроків протягом 10 - 15 с.(10)

2.1 Темп розвитку швидкості в суглобах

Швидкісні здібності - це здатність людини здійснювати дії в мінімальний для даних умов відрізок часу. Розрізняють три основні форми прояву швидкості: латентний час рухової реакції; швидкість одиночного руху (при малому зовнішньому опорі); частота рухів. Візьмемо прості й складні рухові реакції. Проста реакція - це відповідь відомим рухом на відомий сигнал, що виникає несподівано. Всі інші типи реакції є складними.

Прихований час рухової реакції в русі кисті вже в 9-11-річному віці стає близьким до показників дорослих. До 13-14 років цього досягають школярі і рухах плеча, стегна, гомілки і стопи. Ці дані дають нам підставу стверджувати, що необхідність підвищення обсягу навантаження для виховання рухової реакції виникає вже в молодшому та середньому віці. Швидкість простої і складної рухової реакції змінюється залежно від віку незначно. Так, середній час простої реакції у школярів від 9 до 15 років зменшується на 9, а складної - на 19 відсотків. Але за цей період значно поліпшується якість реакції, наслідком чого є збільшення стабільності показників реакції. Середнє квадратичне відхилення простої реакції до 15 років зменшується на 33 відсотки, а складної - на 38 відсотків. Особливо помітно змінюється точність складної реакції - значно зменшується кількість помилок. Різниця в середній кількості помилок між 9 і 15 роками становить 64 відсотки.

Д.П. Букреєва у кожної особи досліджувала дев'ять варіантів рухів. За її даними , ми можемо планувати і обсяг навантаження на різних вікових етапах. Так, темп рухів від 7 до 16 років збільшується в 1,5 рази. Однак, це зростання відбувається нерівномірно. Найбільше воно у віці 7-9 р. Тоді середній щорічний приріст становить 0,3-0,6 руху на секунду. В 11-12 років він дещо знижується (0,1-0,2 руху на секунду), в 12-13 років знову збільшується (0,3-0,4 руху на секунду). У хлопчиків 14-16 років щорічний приріст уповільнюється до 0,1-0,2 руху на секунду, а в дівчаток 14-15-річного віку зовсім припиняється і є незначним у 16 років.

Цікава динаміка і максимальної швидкості. Так, у хлопчиків 14 років максимальна швидкість під час бігу значно вища, ніж у тринадцятирічних. Приріст за цей період становить 24 сантиметри за секунду. У віці від 14 до 15 років він збільшується особливо інтенсивно і досягає 51 сантиметрів за секунду. Починаючи з 16 років, наростання максимальної швидкості уповільнюється: річний приріст її тоді становить 33 сантиметри за секунду, у 17 років - 24, а у 18 років - тільки 15 сантиметрів за секунду.

У дівчаток динаміка вікових змін максимальної швидкості виглядає інакше. Від 13 до 14 років спостерігається її зростання на 24 сантиметри за секунду, потім настає зменшення швидкості. Тільки в 17-18 років вона значно збільшується з перевищенням аналогічного показника 16-річних на 38 сантиметрів за секунду.

Після досягнення максимальної швидкості бігу, що, як правило, триває не більше від 12 секунд, починаючи її зниження. Найзначніше воно у дітей 7-8 років. Наступне зниження швидкості в більшості підлітків відбувається в 12-13 років, а витривалість підвищується. У 14-15 років максимальна швидкість бігу також знижується, а потім не змінюється до 18 років.

Спостерігаються також вікові зміни середнього значення швидкості бігу в хлопчиків і дівчаток. Так, середня швидкість бігу в хлопчиків збільшується в усіх вікових групах, досягаючи в 17 років, 7,33 метрів за секунду. Найбільший приріст її спостерігається у них у віці від 12 до 15 років. У дівчаток швидкість бігу збільшується у віці до 13 років, досягаючи 6,221 метрів за секунду. Потім, у 14-16 років, вона з незначними коливаннями тримається на досягнутому рівні, а після 16 років знижується. Усі ці дані свідчать про те, що виховання швидкісних здібностей, виховання спринтерів високого класу можливо в тому разі, коли в молодшому та підлітковому віці використовувалися вправи, спрямовані на виконання їх у максимальному темпі за певний відрізок часу.

У підлітковому віці поряд із зростанням темпів приросту фізичних здібностей спостерігаються незначні зниження активності систем, які впливають на розвиток швидкісно-силових, швидкісних та інших здібностей. У хлопчиків віком від 11 до 12 років показники приросту швидкісно-силових здібностей майже не відрізняються від показників дівчаток. Так, інтенсивність темпів приросту в цьому віці становить у них 10, а у дівчаток 7 відсотків. Слід зауважити, що в середньому шкільному віці в хлопчиків і в дівчаток спостерігається ще один сенситивний період у розвитку швидкісно-силових здібностей. Він завершується в період статевої зрілості, який у дівчаток наступає дещо раніше - у віці 13-14 років, коли темп приросту швидкісних здібностей дорівнює 11 відсоткам.

Таким чином, при плануванні засобів виховання швидкісно-силових здібностей у хлопчиків можливо допускати на початковому та завершальному періодах статевої зрілості великі обсяги навантаження. В інші роки використовується середній обсяг засобів виховання.

У дівчаток велику кількість засобів, спрямованих на виховання швидкісно-силових здібностей, планують на періоди 11-12 і 13-14 років. В інші роки формування і розвиток цієї здібності дещо уповільнюється, тому рекомендується використовувати середній обсяг засобів виховання. Що стосується темпів приросту за весь підлітковий період, то у хлопчиків він дорівнює 31, а дівчаток 12 відсотків.

У підлітковому віці спостерігається значне збільшення темпів приросту показників швидкісних здібностей. Так, у хлопчиків воно становить 26, а у дівчаток - 11 відсотків. Для дівчаток віком від 12 до 13 років треба планувати великий обсяг засобів, спрямованих на виховання швидкості, а в інші роки - середній.(2)

2.2 Розвиток бистроти у різних вікових групах

Для підліткового віку (12-16 років) характерні значні коливання в фізичному розвитку і функціональних властивостях організму. У підлітків в цей час швидкими темпами розвиваються такі фізичні якості, як сила, бистрота, пригучість.

Віковим особливостям формування рухової функції у дітей шкільного віку присвячено багато досліджень. Але існують різні думки про темпи розвитку фізичних якостей у дітей. Протиріччя оговорюються, в основному, відносно вікового періоду 12-16 років.

Згідно нашим даним, у підлітків розвиток сили м'язів, бистроти рухів і пригучості знаходяться в залежності не тільки від паспортного віку, але також від такої важливої характеристики біологічного віку, як індивідуальні темпи статевого дозрівання. У школярів 12-16 років визначалась сила окремих м'язових груп, час бігу на 20 метрів і величина стрибка уверх з місця. Було обстежено 500 дітей з м. Смоленська. При аналізі матеріалів враховувався паспортний і біологічний вік. Розвиток досліджуваних нами рухових якостей з точки зору паспортного віку підкорюється загальним віковим закономірностям - з віком показники збільшуються. Темп приросту сили, бистроти і пригучості носить нерівномірний характер. Найбільші величини приросту спостерігаються у підлітків в 13 років.

Для нас особливий інтерес представляли не тільки вікові зміни рухових якостей, скільки особливостей, пов'язані з індивідуальними темпами розвитку, і частково з темпами статевого дозрівання. Аналіз даних виявив характерні риси розвитку сили, бистроти і швидкісно-силових якостей у школярів в період розвитку.

Перша риса виявилась в тому, що в кожній віковій групі зустрічалися підлітки з різним рівнем статевого дозрівання. Встановлено, що, чим вище степінь статевого дозрівання, тим, як правило, краще показники рухової функції. Так, наприклад, школярі 13 років, у яких ще не має вторинних ознак статевого дозрівання, показали наступні середні результати в силі розгинання ніг, бігу на 20 метрів і стрибку вверх з місця: 261,5 кілограм, 3,66 секунд і 36,6 сантиметрів. А їх друзі з третьою степеню статевого дозрівання відповідно: 423,6 кілограм, 3,32 секунд і 42,5 сантиметрів.

Друга риса виражається в нівелюванні показників сили, бистроти і пригучості у підлітків різного паспортного віку, але з однаковим рівнем статевого дозрівання. Наприклад, у підлітків 13,14,15 років з нульовою степеню статевого дозрівання середні результати в силі розгинання ніг, бігу на 20 метрів і стрибку вверх з місця були відповідно відносно однакові: 271,6 кілограм, 279,0 кілограм, 286,0 кілограм; 3,66 секунди, 3,62 секунди, 3,60 секунди; 36,6 сантиметрів, 36,0 сантиметрів, 36,5 сантиметрів.

Аналогічна залежність спостерігалась і у підлітків інших вікових груп. Так, підлітки 14, 15, 16 років з третьою степеню статевого дозрівання показала відповідно наступні результати: сила розгиначів ніг (кг) - 436,7; 429,1; 449,0; біг на 20 метрів (сек.) - 3,29; 3,32; 3,28; стрибок вверх з місця (см) - 44,2; 44,9; 44,8.

Третя риса виявлена в нашому дослідженні, є найбільш цікавою, бо показує важливість обліку біологічного віку при трактуванні питання про темпи розвитку рухових якостей. Була встановлена залежність величин приросту швидкісно-силових якостей від степені статевого дозрівання. Виявилося, що прискорений ріст сили, бистроти і пригучості відбувається на початкових стадіях розвитку вторинних статевих ознак, нехай то підлітки 13,14 або 15 років. На завершальних стадіях статевого дозрівання темп приросту значно знижується. Це положення підтверджується наступними даними. Самий високий темп приросту швидкісно-силових якостей був у підлітків 13, 14, 15 років, у яких спостерігалися початкові стадії розвитку вторинних статевих ознак, і відповідно складова складав: по силі розгиначів ніг ( у % ) - 23,7 , 19,4 , 20,3; по бистроті рухів ( у % ) - 5,2 , 5,3 , 3,4; по пригучості ( у % ) - 9,0 , 8,3 , 8,9. Самий низький темп приросту був у підлітків 14, 15 і 16 років, у яких відмічались завершальні стадії розвитку вторинних статевих ознак. Приріст відповідно складав: по силі розгиначів ніг ( у %) - 12,3 , 10,8 , 10,3; по бистроті рухів ( у %) - 4, 4 , 2, 3 , 2,7 ; по пригучості ( у %) - 3,6 , 2,7 , 5,1.(1)

Висновки

Виховання і розвиток підлітків має свої особливості, які виражаються у вікових закономірностях розвитку бистроти, витривалості, гнучкості. Ці закономірності є основою розвитку фізичних здібностей.

В діяльності підлітка значне місце займає гра, але в цьому віці вона набуває інші якості і інше значення, ніж у дітей молодшого шкільного віку. В рухливих іграх його по-перше цікавить спортивний інтерес. Він хоче не просто грати, а оволодіти майстерністю.

Можна сказати, що в роботі розкрито сутність поняття бистроти.

З'ясовано, що елементарними формами бистроти є:

· латентний період рухової реакції (простої та складної)

· швидкість одиночного ненавантаженого руху

· частота ненавантажених рухів

В моїй роботі визначені такі вимоги фізичних вправ як засобів удосконалення прудкості:

· їх техніка повинна бути такою, щоб дозволяла виконання з граничною швидкістю

· вони повинні бути добре засвоєні, щоб зусилля учнів спрямовувались не на спосіб їх виконання, а на швидкість виконання

· їх тривалість не має перевищувати 30 с

· вони повинні бути адекватними конкретному прояву прудкості й умовам виконання рухових дій.

За темпами розвитку рухливості в суглобах підлітковий вік характеризується незначним зменшенням у показниках, як у хлопчиків, так і у дівчаток. Планувати засоби цілеспрямованого виховання необхідно у віці 13-14 років для дівчаток, 14-15 років для хлопчиків. У ці вікові періоди доцільно збільшити обсяг засобів, що сприяють приросту розвитку гнучкості. Крім того, для дівчаток віком 11-12 років дозволяється використовувати середній обсяг навантаження. У дівчаток ця здібність інтенсивніше розвивається протягом двох вікових періодів - 11-12 і 14-15 років. В інші роки плануються малі обсяги засобів виховання. Таким чином, засоби спрямовані на виховання спритності, можуть використовуватись для хлопчиків протягом усього підліткового віку, для дівчаток - тільки в 14 і 15 років.

Щодо розвитку бистроти у різних вікових групах, то можна сказати, що були такі, в кого рухи, наприклад кисті, були повільні, і такі, що здійснювали ці рухи духи швидко. Виявилося, що в першому разі уповільнення спостерігалося не тільки в рухах кисті, а й у решти варіантів. У спортсменів з високою частотою рухів у кисті вона була високою також і в руках м'язів обох ніг. Таким чином, виявився певний взаємозв'язок між частотою рухів, здійснюваних у різних суглобах. Це свідчить про те, що максимальна частота рухів відображає не тільки швидкісні якості даної м'язової групи, скільки подібні якості всього організму, насамперед його центральної нервової систими. Реєструючи рухи в будь-якій одній ланці, ми зможемо дістати уявлення про якість рухів з максимальною частотою в інших ланках тіла. Ці дані дуже важливі для розробки засобів виховання швидкості. Отже, підібравши відповідні засоби, що за допомогою їх розвивається не тільки окрема група м'язів, а всі системи організму в цілому і насамперед нервова система.

Узагальнюючи результати дослідження можна констатувати, що для дітей шкільного віку, що займаються різними видами спорту, закономірно підвищення бистроти рухів в онтогенезі. Бурний темп розвитку бистроти у підлітковому віці пояснюється високою пластичністю їхнього організму, рухливістю нервових процесів, відносною легкістю утворення умовно-рефлекторних зв'язків.

Фактично виховування швидкісних здібностей в цілісному процесі фізичного виховання співіснує з іншими сторонами цього багатогранного процесу. Особливо тісні зв'язки об'єднують виховання швидкісних і швидкісно-силових здібностей. Практично це єдиний процес у всіх випадках, коли в якості засобів виховання і швидкісних і швидкісно-силових здібностей використовують вправи, які на ряду з високою швидкістю рухів характеризуються значними м'язовими скороченнями, напругами. Звідси не важко зробити висновок, що розглянуті правила виховання швидкісно-силових здібностей у більшості розповсюджується і на процес виховання швидкісних здібностей. Конкретна направленість процесу виховання швидкісних здібностей, звичайно, змінюється в залежності від особливостей вікових періодів їх розвитку. Відповідно змінюються особливі риси методики використання швидкісних вправ, об'єм і степінь концентрації пов'язаних з ними навантажень.

Розвиваючий ефект швидкісних вправ в певній мірі пропорційно частоті їх відтворення в тижневих і більш тривалих циклах занять. Відомо, наприклад, що найбільш ефектним по показникам приросту швидкості рухів є варіант з щоденним і не однократним в день виконання швидкісних вправ з відносно невеликим числом повторень їх на кожному занятті. Такий режим виправданий при умові відповідної підготовки і дотримання правил методики виховання швидкісних здібностей. Важливо, щоб часте повторювання рухів на певній швидкості співпадало з широким варіюванням форм, способів і умов виконання вправ.

В роботі існують думки, коли саме розвивати фізичні якості, а саме в період їх значного приросту ( В. С. Фарфель, 1960; З. И. Кузнецова, 1968). Результати досліду свідчать про те, що цей період припадає на початковий етап статевого дозрівання. Слід тільки пам'ятати, що для кожного підлітка строки статевого дозрівання лише індивідуальні.

В даній роботі показані порівняння різних вікових груп на дослідження бистроти у рухах і зроблений висновок.

Поставлена мета дослідження досягнута.

Додатки

Таблиця 1. Метод навантаженого руху для розвитку бистроти

Зміст	Кількість підходів	Кількість повторень	Час відпочинку	Методичні вказівки
Вправи на бистроту 1. В. п. - гантелі упереді 1. Гантелі уверх 2. В. п. 2. В. п. - гантелі в сторони (вага 1 кг) 1. Гантелі уверх 2. В. п. Вправи на максимальну частоту 1. В. п. - гантелі упереді 1. Ліва гантель зверху, права знизу. 2. В. п. 3-4. Те саме, зі зміною положення гантелей	4 4 4	5 5 -	40 40 60	На раз - швидко підняти гантелі уверх, на два - в. п. За 5 с виконати максимальну кількість рухів

Таблиця 2. Комплексний метод для розвитку бистроти

Зміст	Кількість підходів	Кількість повторень	Час відпочинку	Методичні вказівки
Вправи на бистроту 1. В. п. - гантелі упереді 1.Гантелі уверх 2.В.п. 2. Те саме, без навантаження 3. В. п. - гантелі в сторони (вага 1 кг) 1. Гантелі уверх 2. В. п. Вправи на максимальну частоту 1. В. п. - гантелі упереді 1. Ліва гантель зверху, права знизу. 2. В. п. 3-4. Те ж зі зміною положення гантелей 2. Те саме, без навантаження	4 4 4 4	5 4 5 5 - 4	40 5 40 40 60 -	На раз - швидко підняти гантелі уверх, на два - в. п. За 5 с виконати максимальну кількість рухів 60

Список літератури

1) Вербицкий Г. И. “ Когда лучше развивать двигательные качества у подростков ”, “ Физическая культура в школе ” , 1973 г, №3 , с. 4-5.

2) Волков Л. В. Методика воспитания физических способностей учащихся, - К.: Радянська школа, 1880 (3 кв.) - 3,25 л. - 15к.

3) Дубовис М. С. Физическая культура учащихся 4-8-х классов, 2-е изд., перераб. и доп., Киев, “Здоров'я” , 1979, 216 с., с ил.

4) Зубченко А. А., “Взять на контроль”, “Физическая культура в школе”, 1981 г., №8, с. 25-28.

5) Зубченко А. А. “Для развития физических качеств”, “Физическая культура в школе”, 1981г., №7, с. 9-14.

6) Зубченко А. А. “Конкретный рациональний вариант”, “Физическая культура в школе”, 1981г., №2, с.16.

7) Кузнецов А. И. “Слово-учёным и методистам”, “Физическая культура в школе”, 1967г., №8, с. 14-15.

8) Мануйлов С. И. “Развитие быстроты движений на уроках физической культуры”, “Физическая культура в школе”, 1984г., №1, с. 28-29.

9) Физическая культура: Практ. Пособие / Б. И. Загорский, И. П. Залетаев, Ю. Г. Пузырь и др. -2-е изд., перераб. и доп. - М. : Выш. шк., 1989- 383с., (с.62-66).

10) Худолій О. М. Основи методики викладання гімнастики: Навч. посібник. В 2-х частинах. -3-є вид.; випр. і доп. - Харків : “ОВС”, 2004. -4. 1. -414 с.

11) Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2001. - 272 с.