Спортивний відбір у волейболі

Сучасний рівень вищих спортивних результатів настільки високий, що наблизитись до них, а тим більше покращити можуть люди, що мають виключно високі фізичні дані. Це потребує необхідність відбору людей з найбільш високим рівнем фізичних і психічних можливостей, функціональних можливостей, важливих для певного виду спорту.

Відбір у спорт на сьогоднішній день продовжує залишатись одною з актуальних проблем, як в нашій країні, так і за кордоном.

Помилкова спортивна орієнтація веде до втрати дітей і підлітків проявити свої дійсні можливості в певному виді спорту, травмує їх психіку.

В останні роки в спортивній науці і практиці відмітилось глибоке вивчення проблеми спортивного відбору. Особистий інтерес, з теоретичної і практичної точки зору, представляють книги “Відбір в спортивних іграх" Бриль М.С., “Відбір і прогнозування можливостей в легкій атлетиці” Сирис Л.З., Гайдараска П.М., Рачева К.М., “Спортивний відбір” Волкова В.П. Вони допоможуть тренерам і викладачам знайти серед дітей майбутніх олімпійських чемпіонів, а студентам ІФК і факультетам Фізичного виховання педагогічних інститутів більш глибше вивчити проблему спортивного відбору.

Організація і методика відбору дітей

Організація відбору.

Відбір рекомендується поділяти на 3 етапи. На першому етапі виконується робота, направлена на те, щоб викликати у дітей інтерес до занять волейболом. Вивчають попередні дані про дітей, і в першу чергу стан їх здоров'я, перенесені хвороби. Тут потрібно спиратись на перелік протипоказань і обмежень до занять волейболом. Важливо визначити коло інтересів дитини, познайомитися з умовами його життя, встановити контакт з батьками і з'ясувати їх відношення до занять дітей волейболом.

На другому етапі за допомогою тестів і спеціальних спостережень отримують дані, по яким можна обговорювати про задатки і можливості дітей до оволодіння навичками і вмінням гри у волейбол. Це рівень розвитку фізичних якостей, специфічних для волейболу, тактичного мислення, координації рухів, антропометричних даних, стан здоров'я. Найважливіший принцип - комплексне врахування всіх показників. На другому етапі поступово виділяють можливості, анатомо-фізіологічні особливості, особливості побудови організму і його функціональні можливості, які особливо важливі у волейболі.

Основні висновки роблять на 3 етапі. Відомо, що можливості розвиваються тільки в процесі певної діяльності. Тому обговорювати про можливості дітей в повній мірі можна тільки тоді, коли навчати їх спеціальним навикам і умінням. Основним показником на 3 етапі є те, наскільки швидко діти оволодіють технікою і тактикою гри, як відносяться до занять і т.п. Це самий тривалий етап, він може тривати від 6 місяців до року.

В подальшому юних волейболістів диференціюють за можливостями. Якщо раніше виявилися можливості і схильність до волейболу зовсім, то в подальшому відборі визначається в плані визначення ігрової функції кожного гравця, найбільш ефективне використання індивідуальних особливостей у складі команди і т.п.

Методика відбору.

Методика відбору базується на системі контрольних вимірів і спеціальної програми спостережень за діями дітей у спеціально підібраних іграх, естафетах.

В якості прикладу приведу схему контрольних вимірів.

1. Визначення бистроти складної реакції, яку вимірюють за допомогою різних пристроїв. Бистроту відповідних дій фіксують за допомогою секундоміра. Завдання повинно складатися з переміщення різними способами, зі зміною напрямку, виконання дій з м'ячем

2. Біг 6 - 5 м. В кожному кутку рівностороннього трикутника розміщені набивні м'ячі. Потрібно пробігти два рази без зупинки (6 - 5 м), при цьому перший раз лівим плечем до лінії, другий раз правим, виконавши поворот навколо м'яча після перших 15 м.

3. Стрибок вверх, відштовхуючись двома ногами. Використовують пристрій конструкції В.М. Абалакова, який дозволяє виміряти висоту підйому загального центру ваги тіла.

4. Метання набивного м'яча вагою 1 кг із - за голови двома руками сидячи.

5. Передача волейбольного м'яча зверху вдома руками в стінку (відстань - 2 м). Ловити м'яч не дозволяється, падіння м'яча - помилка. Враховується кількість передач.

6. Подача нижня пряма із-за лицевої лінії - 3 спроби. Враховується кількість правильно виконаних подач, а також оцінюється в балах якість виконання подачі.

7. Прямий нападаючий удар з розбігу по м'ячу, який закріплений на резинових амортизаторах. М'яч встановлюють на висоті, доступної для удару в стрибку для кожного. Відстань для розбігу - 2 м. Завдання полягає в тому, щоб після розбігу відштовхнутись двома ногами і в стрибку виконати удар по м'ячу сильнішою рукою у найвищій точці взльоту.

Чим ближчі рухи до раціональної техніки, тим вище оцінка. При проведенні випробовувань з техніки треба враховувати, навчали дітей волейболу чи ні.

Спостереження за дітьми під час гри допомагає визначити, як учасники діють в ігрових обставинах, наскільки вміло і цілеспрямовано використовують раніш набуті рухові вміння та навички. З того, як веде себе дитина у грі, можна говорити про розвиток у нього бистроти реакції, спритності, тактичного мислення і інших якостей, необхідних для успішних занять волейболом. Рекомендуються естафети з різноманітними завданнями: виконання переміщень з різних вихідних положень, зі зміною напрямку, повороти в русі, подолання перешкод і т.п.

Для випробувань використовують такі рухливі ігри, де проявляється бистрота реакції, яка пов'язана із бистротою переміщення та інші: “День і ніч", “Виклик", “Захист укріплення", “Боротьба за м'яч", “М'ячі через сітку" і т.п.

За позитивні дії у грі учасники отримують, за помилки - штрафні. Всі дані по кожній грі заносять у таблицю і підраховують кінцеві оцінки в балах.

У відповідності з результатами визначають місця.

Головну увагу при відборі дітей звертають на ростові дані, розміри кінцівок, кисті, стоп ніг, маса тіла. Встановлено, що якщо в 10 - 12 років за ростовими даними учень відноситься до категорії фізичного розвитку вище середнього, нижче середнього і т.п., то і в наступні роки, і в 17 - 18 років він залишиться в тій же категорії.

Технічна підготовка.

Оволодіння раціональною технікою гри - головна задача підготовки юних волейболістів. У розв'язанні її можна виділити два моменти. По - перше, діти повинні оволодіти раціональною, тобто кращою, технікою, і при цьому оволодіти правильно. По - друге, раціональну техніку потрібно зробити доступною для дітей, тобто подати її у відповідності з рівнем віковим особливостей юних волейболістів. Сам процес навчання повинен будуватися цікаво і проходити на емоційному підйомі.

Раціональна техніка гри у волейбол доступна дітям 10 - 12 років. Перша умова успішного навчання техніці - правильний відбір дітей, друга - розвиток спеціальних фізичних якостей і можливостей. Оволодіння технікою залежить від правильного використання підвідних вправ. Вони дають можливість складну техніку зробити доступною для дітей, не порушуючи її структури. Ці вправи роблять навчання більш предметним - діти відразу бачать реальний результат своїх дій. Ось чому широке використання спеціальних пристроїв і навчальних пристроїв складає основну відмінність технічної підготовки юних волейболістів. Воно дозволяє також проводити навчання техніки на високому емоційному рівні, використовувати ігровий та змагальний методи.

Підвідні вправи на наступних етапах навчання слугує для виправлення помилок, а також для удосконалення техніки в цілому і окремих частин технічних прийомів.

Тактична підготовка.

Тактична підготовка юних волейболістів починається з розвитку певних якостей і можливостей, які лежать в основі тактичних дій. Ефективні тут різні вправи, рухові ігри і естафети, в яких розвиваються бистрота реакції, орієнтировка, бистрота відповідних дій, спостережливість, вміння переключатись з одних дій і т.п. Розвиток спеціальних якостей і можливостей складає перший етап тактичної підготовки. На цьому етапі утворюються умови для успішного навчання дітей тактики.

На другому етапі в процесі навчання техніці формуються тактичні вміння. У грі техніка і тактика виступають в цілому. Вивчення прийомів в ускладнених умовах формує тактичне уміння.

На цій основі легко встановлюються індивідуальні тактичні дії, наприклад, при подачі: подача в зону виходу гравця, на гравця, який вийшов після заміни або слабо володіє прийомом.

І, третій етап тактичної підготовки направлений на вивчення самих тактичних дій - індивідуальних, групових і командних у нападі і захисті. На перший план тут виходять вправи з тактики, ігрові вправи і двостороння гра.

В заняттях юних волейболістів 10 - 14 років головну увагу приділяють розвитку спеціальних якостей і можливостей, формуванню тактичних умінь в процесі навчання техніки і індивідуальним тактичним діям в нападі і захисті. Вивчають також взаємодії гравців при перших і других передачах, при прийомі м'яча, командні тактичні дії в нападі з другої передачі гравцем передньої лінії, в захисті.

В 15 - 16 років юні волейболісти повинні добре володіти основами тактики і впевнено реалізувати у грі основні тактичні дії. Дуже важливо, щоб діти навчились грати з підстраховкою гравцями передньої лінії і задньої лінії і вміли поєднувати ці дві системи.

В заняттях юних спортсменів 17 - 18 і 19 - 20 років основну увагу приділяють удосконаленню навичок індивідуальних і групових тактичних дій і вивчення складних командних дій.

На початковому етапі не слід поспішати включати до заняття двосторонню гру. Основне місце тут займають рухливі ігри, естафети і підготовчі до волейболу ігри.

Спортивні змагання є найбільшою подією в житті дітей, і підготовка до участі в них має певні особливості. Діти дуже вражені і сильно переживають за успіхи і невдачі.

До змагань дітей готують поступово. Так, для дітей 10 - 12 років проводять спочатку змагання з рухливих ігор та естафет, з фізичної підготовки, з техніки гри у волейбол. Їх потрібно привчити до думки про необхідність вести боротьбу до кінця, але вести її чесно, правильно оцінювати свою поразку і поважати переможців. Потім проводять змагання з підготовчими до волейболу іграм (“Піонербол", “Два м'ча через сітку" і т.п.), з волейболу. Спочатку організовують змагання в колективі, а потім з іншими колективами.

Після такої підготовки перша участь в офіційних змаганнях проходить більш успішно, а результат не так сильно хвилює дітей. Тренер повинен приймати близько до серця радощі й невдачі дітей, не кидати їх після гри і тим більше не лаяти після поразки.

При виборі тактичного плану гри не треба копіювати команди дорослих, треба виходити із конкретних можливостей дітей. В 13 - 14 років чітко вираженого розподілу гравців по функціях немає, всі вони в рівній мірі виконують обов'язки зв'язки і нападаючих. Комплектування команди в більш старшому віці здійснюється переважно за принципом - 4 нападаючих і 2 зв'язки. В командах юнаків 15 - 16 років і в командах дівчат 15 - 16 років зв'язку гравців краще всього розташовувати поряд з основними нападаючими, тобто в зонах 3 і 6.

В командах юнаків 17 - 18 років можна розташовувати в зонах 2 і 5. В старшому віці краще застосовувати систему - 5 нападаючих і зв'язка, особливо на рівні команд країн, областей, міст.

Вміло й тактично треба користуватись замінами. Всі діти хочуть грати і важко переживають, якщо вони залишились в якості запасних. Однак заміни не повинні негативно позначитися на грі.

Юних волейболістів треба навчити вести спостереження за командою противника і фіксувати моменти, що цікавлять (напрям подачі, нападаючого удару і т.п.). Ці дані потім використовують при установці на гру.

На установці слід дати характеристику команди противника, визначити напрям гри своєї команди, стартову шістку, найближчі заміни і т.п. Під час гри потрібно проводити спостереження і запис дій гравців і використовувати ці дані при розборі. На розборі спочатку рекомендується оцінку дати в цілому: виконали установку чи ні, в чому позитивні сторони, в чому недоліки. Крім того, слід дати оцінку кожному грацію. З розбором поспішати не потрібно - діти повинні заспокоїтися. Добре ввести за правило участь у розборах самих гравців.

Основні поняття та терміни