Промоція здоров’я: основні концепції та стратегії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний центр промоції здоров'я та профілактичної медицини

Промоція здоров'я: основні концепції та стратегії

Шемаєв Олександр Олександрович Кандидат історичних наук

У сучасних умовах кризових явищ, пов'язаних з воєнними діями, епідеміологічними загрозами, екологічними та іншими викликами, промоція здоров'я набуває особливої актуальності.

Важливе значення для покращення результатів у сфері громадського здоров'я, зменшення витрат на охорону здоров'я, розширення можливостей людей вести більш здоровий спосіб життя та досягнення належного рівня добробуту має вивчення концепцій та стратегій промоції здоров'я. У цьому контексті доцільно звернутися до аналізу міжнародних документів.

На нагальність покращення умов, які впливають на здоров'я суспільств, спільнот та людей акцентується увага у положеннях пункту 75.19 Сімдесят п'ятої сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я (2022). Зокрема, відзначається пріоритетність розкриття потенціалу людства, що сприяє зміцненню та охороні здоров'я, а також запобігає хворобам [1].

Концепція промоції здоров'я, що ґрунтується на цих твердженнях, вимагає від урядів на додаток до медичних, соціальних, економічних та екологічних заходів, впливати на підвищення здатності людей захищати та покращувати їхнє здоров'я та благополуччя.

Інший аспект промоції здоров'я з пункту 75.19 спирається на визначення, що закріплені в Статутних документах Всесвітньої організації охорони здоров'я, а саме:

здоров'я - це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичної вади;

користування найвищим досяжним рівнем здоров'я є одним із основних прав кожної людини, незважаючи на різницю раси, релігії, політичних переконань, економічного чи соціального стану [2].

Ця концепція спрямовує промоцію здоров'я на забезпечення кожній людині найвищого з можливого фізичного, психічного та соціального благополуччя, а також усунення будь -яких обмежень у цьому, зокрема, пов'язаних із походженням, статтю, переконаннями, станом чи статусом.

Серед концептуальних засад добробуту та промоції здоров'я, запропонованих на Сімдесят п'ятій сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я, слід відзначити промоцію миру, безпеки, стабільності, розвитку та економічного зростання, соціальної та економічної справедливості як основних чинників здоров'я та благополуччя [1]. Крім того, було наголошено на концепції «Здоров'я в усіх політиках» та підкреслено, що державна політика та рішення, прийняті в сферах політики, відмінних від здоров'я, впливають на здоров'я громадян та його детермінанти. Ця концепція додатково передбачає залучення до промоції здоров'я всього суспільства як на загальноурядовому рівні, на рівні міністерств, адміністрацій та державних установ, так і включаючи приватний сектор, неурядові організації, громади та окремих осіб [1].

У зазначеному аспекті підкреслюється важливість підвищення обізнаності та грамотності з питань здоров'я на рівні населення, громади та окремої людини. Це має ґрунтуватися на належних доказах, дослідженнях детермінантів здоров'я, зокрема з соціальних та поведінкових наук, з урахуванням використання інноваційних підходів, каналів зв'язку та технологій. Ці положення формують відповідну доказово-детермінантну концепцію.

Для реалізації зазначених в концепціях принципів, цілей та цінностей Всесвітньою організацією охорони здоров'я рекомендуються найефективніші стратегії, що враховують здобутки Глобальних конференцій із промоції здоров'я, наукові надбання, накопичений досвід та найкращі з наявних знань. Відповідно до цього доцільним є звернення до основних концепцій та стратегій в історичному аспекті.

Так, Оттавською хартією, прийнятою в 1986 році, було запропоновано три стратегії, які й досі не втратили своєї актуальності:

адвокація, основою якої є захист та активне відстоювання здоров'я, створення основних, найбільш суттєвих умов для здоров'я, охоплюючи політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні, поведінкові та біологічні фактори;

надання всім людям можливості досягти та реалізувати повністю свій потенціал здоров'я, забезпечення для цього рівних можливостей та ресурсів;

медіація, спрямована на здійснення посередництва між різними інтересами у суспільстві для забезпечення скоординованих дій усіх зацікавлених сторін [3].

При цьому зазначається необхідність адаптації цих стратегій до місцевих потреб і можливостей окремих країн і регіонів з урахуванням різних соціальних, культурних і економічних систем [3].

Актуальними для сьогодення є й стратегії Аделаїдської заяви щодо здорової громадської політики, прийнятої на 2-й Міжнародній конференції з промоції здоров'я (1988 р.). Серед них варто звернути увагу на те, що державна політика має бути спрямована на:

забезпечення громадського та індивідуального здоров'я й характеризуватися турботою про здоров'я, справедливістю у всіх сферах та відповідальністю за вплив на здоров'я. Мета такої політики - створити сприятливе середовище, яке надасть людям можливість вести здоровий спосіб життя;

визначення цінності здоров'я та інвестування ресурсів у зміцнення здоров'я, що в короткостроковій перспективі призведе до довгострокових економічних надбань;

пріоритетне забезпечення рівного доступу незахищеним і вразливим групам населення до послуг охорони здоров'я, особливо до медичної допомоги в громаді та врахування особливостей культури корінних народів, етнічних меншин та іммігрантів [4].

Стратегію створення сприятливого середовища для здоров'я, враховуючи фізичний, соціальний, духовний, економічний і політичний вимір було запропоновано на 3-тій Міжнародній конференції з питань промоції здоров'я (1991 р.). Центральним аспектом дискурсу учасників конференції стало визначення стратегічних рекомендацій та практичних пропозицій щодо створення сприятливого середовища громадського здоров'я на місцевому рівні на засадах широкого залучення громади [5].

Учасники конференції визначили чотири ключові стратегії дій у сфері охорони здоров'я для сприяння створенню сприятливого середовища на рівні громади:

Посилення адвокації через діяльність громади, зокрема через групи, організовані жінками.

Надання можливості громадам та окремим особам контролювати своє здоров'я та навколишнє середовище через освіту та розширення можливостей для цього.

Створення альянсів для здоров'я та сприятливого середовища на основі зміцнення співпраці між кампаніями й органами охорони здоров'я та навколишнього середовища.

Медіація між суперечливими інтересами в суспільстві з метою забезпечення справедливого доступу до сприятливого середовища для здоров'я [5]. громадський здоров'я витрата стратегія

Важливість стратегії, спрямованої на промоцію здоров'я відповідно до змін у його детермінантах, також підкреслює Джакартська декларація про зміцнення здоров'я у 21 столітті (1997 р.). Відзначаються стратегії, що передбачають: розвиток особистісних здорових навичок, переорієнтування медичних служб на промоцію здоров'я, посилення діяльності громад щодо зміцнення здоров'я, створення сприятливого середовища, державна політика, спрямована на здоров'я [6].

Актуальними є наступні положення Джакартської декларації:

комплексність підходів до розвитку здоров'я, заснована на одночасному застосуванні комбінацій декількох стратегій, що сприятиме підвищенню ефективності порівняно з однолінійними підходами;

реалізація комплексних стратегій з врахуванням відповідних налаштувань практичних можливостей, а саме, мегаполісів, островів, міст, муніципалітетів та місцевих громад, їхніх ринків, шкіл, робочих місць та закладів охорони здоров'я;

людиноцентризм як основа дій із промоції здоров'я;

доступність до інформації про здоров'я та відповідна освіта [6].

Значний внесок у розвиток стратегій зміцнення здоров'я та створення умов для стабільності місцевих, національних та міжнародних дій у галузі охорони здоров'я зробила П'ята глобальна конференція із промоції здоров'я (2000 р.). Вона була спрямована на подолання розриву нерівності у середині країн та між країнами. В межах конференції запропоновано скласти загальнодержавні плани дій для моніторингу прогресу, досягнутого у включенні стратегій промоції здоров'я до національних й місцевих політик та планування [7].

Серед стратегій розглянутих на цій конференції слід виділити наступні:

використання системи оцінки впливу на здоров'я населення, орієнтованої на справедливість політики на всіх рівнях уряду, а також політики та практики приватного сектору;

переорієнтація служб охорони здоров'я на зміцнення здоров'я, первинну профілактику та забезпечення більшої рівності у здоров'ї;

покращення взаємодії між різними гілками влади, дослідниками та практиками щодо впливу на здоров'я населення та його промоції [7].

Вагома роль у просуванні ефективних стратегій належить Бангкокській хартії промоції здоров'я, що була затверджена у 2005 році. В ній доповнено та розвинуто основні принципи охорони здоров'я та запропоновано нові стратегії з промоції, а саме:

зробити промоцію здоров'я центральним питанням глобального розвитку;

зробити промоцію здоров'я головним завданням для всіх урядів;

сфокусувати увагу громад та суспільства на діяльності, спрямованій на зміцнення та збереження здоров'я;

зробити промоцію здоров'я вимогою належної корпоративної практики [8].

Розвитку промоції здоров'я й усуненню прогалин у її реалізації присвячено 7-му Глобальну конференцію щодо зміцнення здоров'я, що відбулася у Найробі (2009 р.). На цій конференції було запропоновано наступні стратегії:

розширення прав і можливостей спільноти;

медична грамотність і здорове поведінка;

зміцнення систем охорони здоров'я;

партнерські відносини та міжсекторальні дії;

створення потенціалу для зміцнення здоров'я [8].

Пріоритетні напрями з промоції здоров'я, які здійснили вплив на розвиток промоції здоров'я, запропоновано в Гельсінкській заяві про «Здоров'я у всіх стратегіях», що було схвалено на 8-й Глобальній конференції з промоції здоров'я (2013). Варто відмітити, що здоров'я і справедливість розглядаються учасниками конференції як основна відповідальність урядів перед своїми народами. При цьому, для узгодженості політики в інтересах здоров'я та благополуччя, визнається потреба у стратегічному передбаченні [9].

Гельсінкська заява закликає до таких стратегічних дій:

визнання прихильності здоров'ю та рівності в охороні здоров'я як політичного пріоритету відповідно до принципів «Здоров'я в усіх політиках», а також вживання заходів щодо соціальних детермінант здоров'я;

посилення спроможності міністерств охорони здоров'я для залучення інших секторів уряду через лідерство, партнерство, адвокацію та медіацію для досягнення кращих результатів у сфері охорони здоров'я;

створення інституційної спроможності та навичок, які дозволять реалізувати здоров'я в усіх політиках, а також надати докази щодо детермінант здоров'я, виявлення несправедливості та ефективних заходів у відповідь;

запровадження прозорих механізмів аудиту та підзвітності щодо впливу на здоров'я та справедливість, які зміцнюють довіру до уряду, між урядами та виконавцями;

запровадження заходів протидії конфлікту інтересів, які включають ефективні гарантії захисту;

залучення громади, громадських рухів та громадянського суспільства до розробки, реалізації та моніторингу «Здоров'я в усіх політиках», а також підвищення медичної грамотності серед населення [10].

Новий контекст та оновлену спрямованість зміцнення здоров'я було представлено на 9-тій Глобальній конференції щодо промоції здоров'я під назвою "Зміцнення здоров'я в контексті цілей сталого розвитку: здоров'я для всіх і всі для здоров'я" (2016 р.). На конференції, запропоновано дорожню карту з 17 цілей або пунктів призначення. Крім того, учасниками конференції було розглянуто три тематичні напрями - належне врядування, здорові міста та медична грамотність [11]. За цими напрямами рекомендовано відповідні стратегії.

Належне врядування, що має вирішальне значення для здоров'я передбачає:

Застосування наявних в уряді механізмів для захисту здоров'я та сприяння добробуту.

Посилення законодавства, регулювання та оподаткування товарів, що несуть шкоду для здоров'я.

Впровадження фіскальної політики для забезпечення нових інвестицій у здоров'я та благополуччя.

Запровадження загального охоплення медичним обслуговуванням.

Забезпечення прозорості та соціальної підзвітності, широке залучення громадянського суспільства.

Здорові міста та громади:

Створення спільних переваги між здоров'ям, добробутом та іншими політиками міста, повною мірою використовуючи соціальні інновації та інтерактивні технології.

Підтримка міста у просуванні справедливості та соціальної інтеграції через достатню участь громади.

Переорієнтація медичних та соціальних служб для оптимізації справедливого доступу, їх орієнтованість на людину та громаду.

Медична грамотність (обізнаність щодо здоров'я), яка розширює можливості та стимулює справедливість:

Визнання медичної освіченості критично важливою детермінантою здоров'я та інвестування в її розвиток.

Посилення медичної грамотності всього населення та в усіх навчальних закладах.

Посилення контролю громадян за власним здоров'ям та його детермінантами, використовуючи потенціал цифрові технології [11].

Початок глобального руху за концепцію благополуччя суспільства поклала 10-та Глобальна конференція з промоції здоров'я (2021 р.). У документі, що був прийнятий за підсумками конференції викладаються необхідні елементи «суспільства добробуту» і те, що необхідно зробити для більш ефективного запобігання численних криз у галузі охорони здоров'я та екології. В ньому визначено ключові напрями дій і запропоновані інструменти для реалізації:

створення справедливої економіки;

розробка державної політики для загального блага;

досягнення загального охоплення послугами охорони здоров'я;

цифрові перетворення, що протидіють шкоді та посилюють вигоди;

бережне відношення до природи, екології, ресурсів [12].

Таким чином, вивчення різних концепцій та стратегій, сприяють: вирішенню питань основних детермінант здоров'я; розробленню ефективних заходів зміцнення здоров'я, адаптованих до конкретних груп населення та існуючих проблем; ефективнішому використанню ресурсів; досягненню максимальних реалізацій щодо промоції здоров'я та добробуту.

Джерела

1. World Health Organization (2022). The Seventy-fifth World Health Assembly, WHA 75.19, Well-being and health promotion. Geneva, 37-41.

2. World Health Organization (1946). Constitution.

3. World Health Organization (1986). Ottawa Charter for Health Promotion First International Conference on Health Promotion.

4. World Health Organization (1988). Health Public Policy, 2nd International Conference on Health Promotion, Adelaide, South Australia.

5. World Health Organization (1991). Document resulting from the Third International Conference on Health Promotion, Sundsvall, Sweden.

6. World Health Organization (1997). The Jakarta Declaration: on leading health promotion into the 21st century.

7. World Health Organization (2000). Firth Global Conference on Health Promotion, Health Promotion: Bridging the Equity Gap.

8. World Health Organization (2005). The 6th Global Conference on Health Promotion, Policy and Partnership for Action: Addressing the Determinants of Health.

9. World Health Organization (2009). The 7th Global Conference on Health Promotion, Nairobi.

10. World Health Organization (2013). 8th Global Conference on Health Promotion, Helsinki Statement on Health in All Policies.

11. World Health Organization (2016). The 9th Global Conference on Health Promotion, Promoting health in the Sustainable Development Goals: Health for all and all for health, Shanghai.

12. World Health Organization (2021). 10th Global Conference on Health Promotion.

Размещено на Allbest.ru