Індекс місцевого благополуччя: теоретична модель та валідизація методики дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Індекс місцевого благополуччя: теоретична модель та валідизація методики дослідження

Ткалич М.Г.,

докторка психологічних наук, професорка,

професорка кафедри психології

Запорізького національного університету;

директорка

Дослідницької лабораторії «Рейтинг Лаб»

Кротевич Є.В.,

магістр соціології, аналітик

Дослідницької лабораторії «Рейтинг Лаб»,

соціологічної групи Рейтинг

У статті описано процес побудови Індексу місцевого благополуччя (ІМБ) для населених пунктів сільського та міського типів, розроблений дослідницькою лабораторією “Рейтинг Лаб”. Перша частина тексту присвячена побудові теоретичної моделі на основі розгляду публікацій соціологічного та психологічного спрямування, які стосувалися вивченню добробуту людини у поселеннях. За основу було взято моделі та дослідження урбаністичних студій, психологічних та емоційних параметрів благополуччя мешканців населених пунктів, стійкості благополуччя, забезпечення базових потреб у населеному пункті та міст як зонованих просторів. У наступній частині тексту наводяться результати формування емпіричної моделі для вимірювання ІМБ, сконструйовані внаслідок проведення двох хвиль тестування методики на малих вибірках. Фіналізована модель складається з 22 показників, котрі розкладаються на п'ять вимірів - емоційне сприйняття населеного пункту, рівень економічних можливостей, рівень впорядкованості населеного пункту, рівень освіти та медицини та рівень цивільної безпеки у населеному пункті. Третім етапом дослідження було власне вимірювання ІМБ в українських населених пунктах, засноване на результатах репрезентативного загальнонаціонального опитування (n=8572). Отримані дані було використано для валідизації розробленої нами методики за параметрами внутрішньої узгодженості моделі, критеріальної та конструктної валідності. Для цього було використано такі методи як аналіз кореляцій, конфірматорний факторний аналіз та перевірок застосовності моделі до наявних даних. У підсумку було доведено, що розроблена нами методика є валідною та придатною до використання у дослідженнях, спрямованих на вимірювання місцевого благополуччя в населених пунктах міського та сільського типів.

Ключові слова: місцеве благополуччя, валідизація, індекс, дослідження міста, дослідження сільських територій, емоційне благополуччя, впорядкованість, економічні можливості, цивільна безпека.

Tkalych M., Krotevych Ye. Local wellbeing index: theoretic model and research methodology validation

the article contains a description of the development process of Local Wellbeing Index (LWBI) by the Rating Lab research laboratory for urban and rural settlements. The first part of the text is dedicated to building a theoretical model based on publications from sociological and psychological fields, which studied one's wellbeing in settlements The models and studies of urban research, psychological and emotional parameters of wellbeing of residents of settlements, sustainability of well-being, provision of basic needs in the settlement and cities as zoned spaces were used a basis for the study. The following part depicts the results of constructing an empirical model for LWBI measurements built based on conducting of two waves of testing surveys on small-scale samples. The final model consists of 22 indicators which are distributed across five dimensions - emotional perception of a settlement, the level of economic opportunities, the level of orderliness of a settlement, the level of education and medicine, and the level of civil security in a settlement. The third stage of our study covered the measurement of LWBI in Ukrainian settlements based on the results of a national representative survey (n=8572). The retrieved data was used to validate the methodology we developed according to the parameters of the model's reliability, criterion, and construct validity. Such methods as correlation analysis, confirmatory factor analysis (CFA) and the checks of data's applicability to the data were applied to achieve the results. Overall, we have managed to confirm the validity of our measurement tool and its suitability for research projects aimed at measuring the levels of local wellbeing in urban and rural settlements.

Key words: local wellbeing, validation, index, urban research, rural areas research, emotional wellbeing, orderliness, economic opportunities, civil security.

В умовах війни, дослідження благополуччя є способом виявити задоволеність громадян життям у своєму населеному пункті та оцінити як місцева влада долає виклики забезпечення добробуту громадян. Така оцінка може потенційно виявити критичні ситуації та зони для покращень у населених пунктах країни. Метою цієї статті є розробка та валідизація Індексу місцевого благополуччя (ІМБ) міських та сільських поселень.

Теоретична модель. Об'єктом цього дослідження є благополуччя мешканців у населених пунктах, однак воно є радше парасольковим терміном, котре можна розкласти на якість місця проживання та на суб'єктивну задоволеність життям жителів певного міста (Murgas, Klobucnik, 2018). З огляду на особливості досліджуваного середовища, а саме країни у війні, суб'єктивна задоволеність життям має ризик відображати досвід переживання колективної травми, а не особливості проживання у певній місцевості. Отож, макросоціальний компонент місцевого благополуччя (якість місця проживання) ми розглядаємо як більш релевантний спосіб фіксації місцевого благополуччя.

Варто зазначити, що якість місця проживання може бути оцінена за допомогою об'єктивних та суб'єктивних показників. До першої категорії належать різноманітні індикатори, до котрих можна застосувати пряме вимірювання. Це можуть бути показники ВВП та вартості життя (Milivojevic, et al., 2017), якості навколишнього середовища на кшталт забрудненості води, повітря, тощо, та демографічні характеристики населення (Santos, Martins, 2006). Суб'єктивні показники складаються з результатів соціологічних опитувань, котрі фіксують сприйнятий індивідами досвід проживання у певному місці (Santos, Martins, 2006), а також психологічні дослідження, які визначають ідентифікацію з містом: суб'єктивну оцінку зовнішнього вигляду, спадкоємність з особистим минулим, загальну прив'язаність, сприйняття впізнаваності, відданість (Lalli, 1992); відмінності в сприйнятті місця проживання міським та сільським населенням на основі ідентифікації (Губеладзе, 2015); емоційної складової сприйняття населеного пункту, яка зайняла в сучасних суспільствах домінуюче положення, настрій міста, який передається людині (Міхно, 2020; Резван, 2024).

У цьому дослідженні ми звернемося до категорії суб'єктивних показників з огляду на поставлену мету розробки індексу місцевого благополуччя, застосовного як для міст, так і для сільських населених пунктів. Таким чином ми уникнемо ризику надмірного завищення оцінок, отриманих у містах, та спотворення даних при порівняннях міських та сільських територій.

У соціологічних дослідженнях місто розглядається як двовимірний об'єкт - воно має соціальний та фізичний виміри. Така двовимірність прослідковується у роботі Е. Берджеса (1925), де зонування міст визначається фізичними характеристиками розташування певних об'єктів у певних частинах (зонах) міста та їх сполученнями між собою. Натомість, соціальний компонент визначається соціальними категоріями, що проживають у певній зоні, домінуючими видами зайнятості або дозвілля у цій зоні та іншими характеристиками, асоційованими з соціальним класом або статусом.

Аналізуючи цей зв'язок, ми запозичуємо точку зору П. Бурдьє (2013) на його концепцію габітусу, котру автор розглядав як “структуруючу структуру”. Застосовуючи такий підхід, визначаємо місто як таку структуру, що сама себе структурує. Отже, місто у своїх фізичних характеристиках визначається особливостями соціальних категорій та взаємодій, що домінують у цій зоні. Водночас, фізичні характеристики також мають вплив на соціальні характеристики, властиві певній частині міста. Прикладом такого взаємозв'язку є процес джентрифікації - витіснення з певної території маргіналізова- них груп суспільства, наприклад бідних, бездомних, представників етнічних меншин тощо (Wacquant, Wilson, 1989). Це відбувається за рахунок підвищення благоустрою певного району міста, побудови там житла чи інших об'єктів дозвілля або праці, що приваблюють середній та вищий класи до цієї місцевості. Як результат, у цій місцевості формуються економічні умови, за яких попередні меш- канці-”маргінали” не можуть залишатися у цій частині міста та вимушено переїжджають (Wacquant, Wilson, 1989).

Ми не будемо детальніше заглиблюватися у класові особливості взаємодії між різними соціальними категоріями, оскільки ця тематика не є основним фокусом цього дослідження. Використання дуалістичного підходу до аналізу міста та короткий опис явища джентрифікації дають змогу встановити, що між благополуччя у місті має теоретичний зв'язок із економічним чинником через наявність певних фінансових можливостей та інструментів у представників певного класу. Економіка також відіграє базову роль у процесі побудови (творення) міста, оскільки земля, праця та капітал є одними з ключових чинників визначення стратегії розвитку міста (Zukin, 1995). На основі викладених вище взаємозв'язків між процесами творення урбаністичного простору та благополуччям міста, ми припускаємо, що концентрація капіталу, наявність відкритих можливостей для прикладання праці та діяльності бізнесу є одними зі складових місцевого благополуччя. Ці чинники формують основу економічного життя міста, яке в свою чергу має вплив на його розвиток.

На основі викладеного вище опису джентрифікації ми визначаємо впорядкованість як другий компонент, що має зв'язок із благополуччям - більший рівень благоустрою притаманний територіям, де відсутні соціально депривовані групи (Wacquant, Wilson, 1989). Впорядкованість певного простору як така передбачає його організацію таким чином, щоб у цьому просторі був “порядок”. Порядок, у свою чергу, визначається соціальними та культурними нормами суспільства. Культура суспільства як набір символів, сенсів, артефактів, норм та цінностей суспільства є інструментом контролю над формуванням міста (Zukin, 1995), а отже визначає його упорядкування. Коли культура застосовується до міста, його образ формується через конструювання ієрархії символів, у якій одні підкреслюються, а інші - приховуються. Як наслідок, формується символічна економіка міста, у якій основними гравцями є місцева влада, інвестори та бізнеси, котрі намагаються створити більш креативні (у мистецькому сенсі) продукти та символи, які не підлягають фабричному відтворенню (Zukin, 1995). Завдяки цим процесам вибудовується естетика міста та створюються різноманітні місця проведення часу (театри, музеї, рекреаційні зони, шопінгові центри тощо). У цьому процесі важливим аспектом залишається економіка - більш привабливі місця здатні залучати більше людей, охочих провести час на цих локаціях та витратити кошти на наявні товари та послуги (Zukin, 1995). Естетичність місця, у свою чергу, формується не лише на основі соціально сконструйованих понять про “красиве”, але й сприймається кожним окремим індивідом крізь призму його суб'єктивного досвіду. І при цьому можуть бути враховані такі характеристики, як стиль забудови, архітектурні деталі, вплив трафіку та забруднення (Nia, 2021).

Таким чином, впорядкованість міського простору є комбінацією естетичних якостей міста на кшталт чистоти, архітектурного стилю чи ситуації на дорогах, та особливостей відображення культури суспільства та її символів на канві міського простору. Ці особливості відображаються через організацію місць культури, рекреаційних зон та комерційних закладів у місті.

У роботі “Exploring wellbeing in human settlements - а spatial planning perspective” авторства Shekhar et. al, 2019 безпека розглядається як інтегральна частина благополуччя населеного пункту. Автори пропонують розглядати безпеку як конструкт, що включає в себе фізичну, фінансову, суспільну, просторову та екологічну складові. Оскільки попередньо розглянуті публікації охоплювали фінансовий та просторовий аспект добробуту міста, ми розглядатимемо виміри фізичної, екологічної та суспільної безпеки. Фізична безпека передбачає відсутність у міському середовищі загроз для фізичного здоров'я індивіда. Це може стосуватися як злочинності, так і умов навколишнього середовища, яке зазнає змін через антропогенний характер змін і містить ризик для погіршення здоров'я людини (Shekhar et. al, 2019). Суспільний вимір безпеки може включати в себе чинники культури та соціального класу як два основні джерела соціальних конфліктів у містах. Водночас, ці конфлікти можуть містити в собі ризики просторової та фізичної безпеки, згаданих вище. Культура в урбаністичних студіях також розглядається як джерело конфліктів між представниками різних етнічних та культурних груп, де домінування культури однієї групи є каталізатором боротьби “маргінальних” груп за представлення культурного різноманіття в громадських просторах міста. Ризик насильства та збільшення рівнів злочинності у містах виникає як результат таких конфліктів (Zukin, 1995). Для України наразі такий погляд не є актуальним з огляду на переважно моноетнічний характер населення - 77,8% населення України є українцями за етнічним походженням (Бородінов, Сисоєва, 2013). З точки зору урбаністики, альтернативною позицією розгляду питання безпеки в українських населених пунктах є класові конфлікти. Вищий та середній соціальні класи, котрі мають більший доступ до економічних та владних ресурсів, формують свій життєвий, робочий та рекреаційний простори в межах міста за рахунок проявів певної споживацької поведінки на ринках нерухомості та комерції (Caldeira, 1996). Як наслідок, формуються закриті простори, нові способи спостереження за ними та стратегії їх контролю задля усунення загроз злочинності, проявів соціально несхвалюваної поведінки та обмеження перебування представників “маргінальних” соціальних категорій (Merry, 2001). У певних випадках такі обмежувальні стратегії призводять до концентрації представників певного класу, культури чи етнічної групи у окремих частинах міста і формуванню так званих гетто (Harvey, 2003), для яких характерний високий рівень злочинності та соціальної депривацї (Mele, 2011). Також, важливим є і часовий аспект безпечного перебування у певному просторі - його можна вважати убезпеченим, якщо там можна перебувати у темну пору доби (Merry, 2001).

Описи цих процесів дають змогу теоретично пов'язати виміри безпеки та впорядкованості у місцевому благополуччі з високими статусами мешканців певної місцевості. Отож такі “статусні” локації на зразок торгівельних центрів, житлових кварталів, бізнес-центрів та прилеглих територій цих комплексів є більш закритими, а “маргінальні” групи витісняються представниками влади на невре- гульовані простори міста на кшталт пішохідних вулиць, площ, інших загальнодоступних громадських просторів (Merry, 2001) та окремих районів міста. Отож, маючи зв'язок зі статусними характеристиками жителів міста, безпека в урбаністичних просторах є складовою його благополуччя (Zukin, 1995; Caldeira, 1996; Merry, 2001). Спираючись на розглянуті дослідження, усунення ризиків злочинності, небезпеки перебування у просторах в темну пору доби, дотримання владою громадського порядку можна вважати одними із ключових аспектів цивільної безпеки у містах.

Оскільки розроблюваний нами індекс місцевого благополуччя має на меті врахування місцевого добробуту у сільських поселеннях так само, як у міських, необхідне врахування неспроможності сіл конкурувати з містами за рівнем якості життя. Для збалансування нерівності між містами та сільськими поселеннями окремим виміром індексу ми розглядатимемо показник забезпечення базових потреб жителів населених пунктів. Раніше згадані безпека та відкритість економічних можливостей є такими ознаками, що теоретично можуть спостерігатися у поселеннях незалежно від їх типу. Натомість, вимір впорядкованості є точкою ризику отримання значної переваги з боку міст. Враховуючи специфіку типу поселення, до базових потреб ми включаємо доступ до освіти та медицини, наявність транспортної інфраструктури для забезпечення доступу до товарів та доступ до інформаційно-комунікаційних технологій (Голвазін, 2016). Доступ до освіти, медицини та транспорте сполучення є важливими аспектами у житті сільської місцевості. У забезпеченні розвитку сільських територій важливе значення має наявність розгалуженої соціальної інфраструктури (Газуда та ін., 2015). Якість освіти для сільських місцевостей є чинником, котрий впливає на розрив у соціальній нерівності між жителями сіл та міст (Оксамитна, 2011). Порівняно з учнями з міських шкіл, школярі з сіл отримують нижчі бали у підсумкових та вступних іспитах за рахунок нижчого рівня якості освіти (Оксамитна, 2011), і відповідно отримують менше можливостей для свого професійного та економічного зростання. У свою чергу, доступ до медичних послуг для жителів сільської місцевості обмежується економічним та інфраструктурним чинниками. Останній стосується відстані від місця проживання індивіда до найближчого медичного закладу та якості доріг між цими точками, що впливає на час та зручність доїзду до закладу (Голвазін, 2016). При цьому, доступ до інформаційно-комунікаційних технологій є сферою, де очікується приблизний паритет між міськими та сільськими населеними пунктами - згідно з даними КМІС (2022), майже 80% дорослого населення України має доступ до Інтернету і користується ним принаймні раз на тиждень. Отже, забезпечення базових потреб у населеному пункті як складова індексу місцевого благополуччя містить в собі рівень якості освіти, медицини, доріг та послуг зв'язку. Очікується, що охоплення цих показників дасть змогу збалансовано оцінити благополуччя в містах та селах.

Результати дослідження

Розробка та подальша валідизація методики ІМБ складається з наступних етапів: 1) теоретичне обґрунтування моделі благополуччя мешканців регіонів; 2) формування структури методики ІМБ; 3) перевірка сконструйованої моделі; валідизація методики ІМБ.

Етап 1: Теоретичне обґрунтування моделі благополуччя мешканців регіонів Теоретичною основою моделі благополуччя мешканців регіонів виступають:

- Соціологічні моделі дослідження міст як зонованих просторів: взаємодії їх соціальних та фізичних параметрів цих просторів (Е. Берджес, 1925).

- Дослідження з урбаністичних студій (впорядкованості, архитектури, сприйняття краси, формування життєвих, робочих та рекреаційних просторів, безпека, ризики насильства та злочинності (Wacquant, Wilson, 1989), (Zukin, 1995), (Nia, 2021), (Merry, 2001), (Caldeira, 1996).

- Параметри благополуччя мешканців населених пунктів: дослідження благополуччя мешканців (Murgas, Klobucnik, 2018); якості місця проживання, яка оцінена за допомогою об'єктивних та суб'єктивних показників (Milivojevic, et al., 2017), (Santos, Martins, 2006); Shekhar et al., 2019).

- Сучасні погляди на суспільний розвиток, критеріями якого є добробут, його довгостроко- вість; стійкість благополуччя як задоволення об'єктивних потреб, а також якість життя (Hall, et al., (2009), Helliwell, et al. (2004), Boarini, et al. (2014).

- Забезпечення базових потреб у населеному пункті, відмінності благополуччя міст та сільських поселень (Голвазін, 2016), Газуда та ін., 2015.

- Дослідження психологічної складової: шкали міської ідентичності (Lalli, 1992); емоційного сприйняття місця проживання; відмінності в сприйнятті місця проживання міським та сільським населенням (Губеладзе, 2015), емоційної складової сприйняття населеного пункту (Міхно, 2020; Резван, 2024).

У підсумку розгляду теоретичних напрацювань щодо вимірювання місцевого благополуччя було сформовано теоретичну модель, в якій місцеве благополуччя населеного пункту складається з п'яти вимірів - емоційного сприйняття, економічних можливостей, впорядкованості, цивільної безпеки та забезпечення базових потреб. У свою чергу кожен з цих показників складається з наступних критеріїв:

- Емоційне сприйняття (суб'єктивні оцінки сили, краси, унікальності, прогресивності та ін.).

- Економічні можливості (концентрація капіталу; наявність можливостей для працевлаштування; наявність можливостей для діяльності бізнесу).

- Впорядкованість (чистота вулиць; впорядкованість архітектурного стилю; якість доріг; наявність місць культури, наявність рекреаційних зон; наявність комерційних закладів у місті)

- Цивільна безпека (безпека у темну пору доби; рівень злочинності; дотримання місцевою владою громадського порядку

- Базові потреби (доступність та якість освіти та медицини; якість доріг; якість послуг зв'язку).

Етап 2: Структура ІМБ

На основі моделі, сформованої за допомогою теоретичних висновків з попередньої частини, було сформовано опитувальник, що містив 32 змінні. Результати статистичного аналізу, наведені у наступних частинах тексту, відображають фінальну версію структури індексу та його складових. Індекс у представленому далі вигляді є результатом проведення двох хвиль тестового етапу, після кожного з яких вносилися зміни на основі факторного аналізу та інших процедур валідизації соціологічних методик.

Структура Індексу місцевого благополуччя (ІМБ) складається з наступних показників:

1) емоційне сприйняття населеного пункту;

2) рівень цивільної безпеки;

3) рівень освіти та медицини;

4) рівень впорядкованості населеного пункту;

5) рівень економічних можливостей.

Кожен з показників є середнім значенням між змінними - складовими показника. Усі змінні в моделі вимірювалися за допомогою методу семантичного диференціалу на шкалі від 1 до 7, як біполярний континуум, де 7 - найбільш позитивна характеристика, а 1 - найбільш негативна (полярна) характеристика.

Таблиця 1Структура індексу місцевого благополуччя: емоційне сприйняття населеного пункту