Особливості соціального забезпечення учасників АТО/ООС

Размещено на http://www.allbest.ru

Львівський державний університет внутрішніх справ

Особливості соціального забезпечення учасників АТО/ООС

Шевців Михайло Богданович

канд.юрид.наук, доцент,

доцент кафедри теорії права, конституційного та приватного права

Гілецька Олена Ігорівна

курсант 2-го курсу, факультету № 3 ІПФПНП

Анотація

У статті визначено зміст соціального і правового статусу військовослужбовців, ветеранів війни та інших учасників АТО/ООС, а також членів їх сімей. Проведено аналіз стану нормативно-правового забезпечення, соціального захисту військовослужбовців та осіб, що перебувають у складі добровольчих формувань. Виокремлено механізми реалізації основних прав та пільг в сфері соціального захисту учасників АТО/ООС, а також пріоритети державної політика в даній галузі, акцентовано увагу на необхідності вдосконалення гарантій реалізації правового та соціального забезпечення військовослужбовців.

Ключові слова: «соціальний статус», «правовий статус», «соціальне забезпечення», «військовослужбовець», «антитерористична операція», «операція об'єднаних сил».

військовослужбовець соціальний пільга

Події на Сході України з 2014 року активно вплинули на формування у державі соціального статусу захисників, з цього і виникла проблема у сфері забезпечення соціального захисту учасників антитерорестичної операції та операції об'єднаних сил, що захищали і надалі захищають кордони нашої держави та її суверенітет. Захист одного з найважливіших напрямів військово- правової реформи в Україні є вирішення проблеми вдосконалення гарантій реалізації правового та соціального захисту військовослужбовців.

Як зазначено у законодавстві, регулювання соціального захисту військовослужбовців здійснюється на основі Основного закону держави. Так, ст. 17 Конституції України визначає гарантії соціального та правового захисту військовослужбовців: «Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей» [1]. Хоча норми Конституції України є нормами прямої дії, вони не можуть детально врегулювати всі аспекти соціального та правового захисту військовослужбовців. З огляду на це, закріплені Конституцією України норми потребують додаткової конкретизації і розвитку в законодавстві держави, а саме: в законах, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, наказах Міністерства оборони України та в інших нормативно-правових актах [2].

Запропонована нами тема доволі часто стає предметом досліджень сучасних науковців в галузі теорії права, конституційного права, право соціального забезпечення, тощо. Зокрема, проблемам соціального захисту військовослужбовців та осіб, що перебувають у складі добровольчих формувань, системі нормативно-правового забезпечення соціального захисту та механізму його реалізації у своїх працях приділяли увагу: Л. Баранник, Н. Болотіна, В. Вакуленко, І. Дацюк, А. Кириченко, О. Кондратенко, М. Кравченко, О. Лаврухінта, В. Скуратівський та ін.

Завдання захисту та збереження основних прав громадян своєї держави являється невід'ємною складовою будь-якої правової держави. Не є винятком у цьому контексті й Україна. Соціальний захист військовослужбовців на законодавчому рівні регулюється законами України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про Збройні сили України», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Військовослужбовці водночас із загальним правовим статусом володіють спеціальним статусом, який не просто доповнює загальний, а й змінює його. Спеціальний статус визначається сукупністю передбачених як загальним, зокрема Конституцією, так і спеціальним (військовим) законодавством прав, свобод, обов'язків і відповідальності [1].

Питання соціального забезпечення учасників бойових дій регламентуються Законом України «Про статус ветеранів війни та гарантій їх соціального захисту» № 45 від 22.10.1993 р. (далі - Закон № 45) [3]. Щодо кола осіб на яких поширюється дія нормативно-правових актів, ми можемо сказати, що вони поширюються на всіх без винятку учасників АТО/ООС. Закон № 45 спрямований на захист учасників бойових дій шляхом встановлення правового статусу учасників бойових дій; забезпечення належних умов для підтримки здоров'я; надання пільг, переваг та соціальних гарантій; формування в суспільстві шанобливого ставлення до них. У законі визначені базові права, пільги та гарантії для учасників бойових дій, але не прописані відповідні механізми та порядки реалізації цих прав, що ускладнює їх використання. На сьогодні, система пільг налічує понад 20 видів, здебільшого має компенсаторне, а не мотивувальне спрямування, не зважає на особливості сьогодення та не забезпечує гідного рівня життя ветеранів війни. Процес поліпшення законодавчої бази з питань соціального захисту учасників бойових дій відбувається постійно: переглядаються і доповнюються окремі положення Закону № 45, розширюється перелік осіб, які мають право на статус учасника бойових дій (ветерана війни), учасника АТО/ООС та Революції Гідності з наданням зазначеним особам відповідних пільг [4].

У даному досліджені вважаємо необхідним зупинитися на соціальному захисті учасників АТО/ООС.

Згідно із діючим Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань із захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних сил діючої

армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. До них належать: військовослужбовці Збройних сил ' України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, а від недавно й добровольці територіальної оборони, які захищали незалежність, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів [3].

Зазначений вище перелік є доволі широким, більше того, постійно піддається змінам, в залежності від військової ситуації на території України.

Проте слід розуміти, що статус учасника бойових дій є правовим статусом, а тому потребує нормативного забезпечення з урахуванням загального принципу права - своєчасності.

Державна політика у сфері соціального захисту учасників бойових дій полягає у забезпеченні прав, гарантій та компенсацій. Формування системи задоволення певних соціальних потреб ветеранів війни враховує забезпечення їх адаптації та психологічної реабілітації, санаторно-курортним лікуванням, технічними та іншими засобами реабілітації, житлом, надання їм освітніх послуг, дотримання трудових прав, соціальної та професійної адаптації, пільг у сплаті певних видів послуг, пенсійного забезпечення тощо [5].

Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців поширюється не лише на них, а й на членів їх сімей, і зокрема передбачають реалізацію передбачених національних законодавством відповідних прав та пільг.

Серед системи нормативно-правових актів, що врегульовують дані правові відносини пропонуємо виділити окремі, найбільш вагоміші з них, зокрема: Закон України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» [6] з відповідними змінами щодо оздоровлення дітей учасників АТО, закони України «Про охорону дитинства» [7] та «Про вищу освіту» [8], якими гарантовано державну цільову підтримку для здобуття професійно -технічної та вищої освіти в державних та комунальних навчальних закладах дітям учасників бойових дій, зокрема учасників АТО/ООС.

Гарантується й пенсійне забезпечення членів сімей учасників АТО/ООС.

Розмір та особливості пенсійного забезпечення такої категорії осіб передбачені в Законах України «Про внесення зміни до статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 20 травня 2014 року, де задекларовано збільшення розміру пенсії в разі втрати годувальника з 40% до 70% грошового забезпечення годувальника, а також «Про внесення зміни до статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 20 червня 2014 року, де зазначається, що мінімальний розмір пенсії в разі втрати годувальника встановлено на рівні двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Поряд із правами соціального забезпечення як учасників АТО/ООС, так і членів їх сімей, особливу увагу, окрім компенсаторної, відіграє й мотивувальна функція.

Насамперед, слід звернути увагу на рішення про присудження нагород, премій, представлення до чергового звання, рішення щодо демобілізації, а також рішення судових органів з конкретних особистих питань. Зокрема, до актів індивідуальної дії належать рішення про присудження статусів учасників бойових дій Міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера [5].

Також, в сучасних реаліях нашої держави, слід виділити й проблему, що пов'язана із формуванням, зміною, та систематизацією законодавства, а також проблем реалізації норм права та рішень органів влади.

В даному контексті, варто звернути увагу на проблемах отримання окремих послуг та пільг, якими третина і більше охочих не змогли скористатися, в більшості з об'єктивних причин:

забезпечення автомобілем для осіб з інвалідністю внаслідок війни: з 27 опитаних, що зазначили спроби скористатися цією пільгою, лише один респондент отримав автомобіль;

покращення житлових умов: 62% охочих не змогли скористатись цією пільгою переважно через відсутність фінансування; також респонденти зазначали, що важко довести підстави для покращення житлових умов;

участь у державних програмах з безоплатної професійної адаптації, курсах з підвищення кваліфікації та професійне навчання: 51 % охочих не змогли скористатись цією пільгою в основному через відсутність потрібних курсів або через відмову в участі у курсах на безоплатній основі;

протезування для осіб з інвалідністю внаслідок війни: 40% охочих не змогли скористатись цією послугою переважно через незнання, де її можна отримати, або відмову у наданні цієї послуги;

отримання безкоштовних ліків: 39% охочих не змогли скористатись цією пільгою переважно через те, що в аптеці відмовилися надати препарати безкоштовно, або не було потрібних препаратів, або лікарі відмовлялися виписати відповідний рецепт, мотивуючи це тим, що респонденту все одно не нададуть препарати безкоштовно;

санаторно-курортне лікування: 39% охочих не скористалися цією послугою переважно через відмову надати путівку безкоштовно або через відсутність показань для такого лікування. Крім того, деякі респонденти зазначали, що їм пропонували путівку в санаторій, до якого дуже далеко і складно добиратися;

першочергове відведення земельної ділянки: 32% охочих не змогли скористатись цією пільгою переважно через відсутність ділянки в межах адміністративної одиниці, яка підходить респонденту, або відсутність будь -якої вільної ділянки, або відсутність землі з потрібним призначенням та площею відповідно до встановлених норм [9].

А ще, на нашу думку, слід приділити увагу статистиці законодавчої діяльності щодо створення, змін чи скасування норм права в сфері соціального забезпечення учасників АТО/ООС та членів їх сімей.

Зокрема, Р. Пінчук у своїй магістерській роботі проаналізував таку статистику за вісім місяців 2020 року. За цей період роботи Верховної Ради України було зареєстровано 1695 законопроектів, з них приблизно 64 на військово-ветеранську тему (3.7 %). За цей час було прийнято 290 Законів та Постанов Верховної Ради України. З числа прийнятих нормативно-правових актів лише 6 стосуються соціального статусу ветеранів та умов проходження військової служби, а це становить 2% від загальної кількості. Серед прийнятих актів не всі мають на меті розв'язати поточну проблему системно. За цей період у парламенті було зареєстровано лише два законопроекти, які мають важливе стратегічне значення у сфері соціального захисту ветеранів, оскільки спрямовані на комплексне вирішення даних проблем [10].

Отож, підсумовуючи вище зазначене, мусимо констатувати, що нормативно-правове забезпечення соціального захисту учасників АТО/ООС на сьогодні у нашій державі базується на певній організаційно-інституціональній та нормативно-регулятивній системі соціального захисту, що стосується і самих учасників АТО/ООС а також і членів їхній сімей.

Державна політика у сфері соціального захисту учасників бойових дій полягає у забезпеченні прав, гарантій та компенсацій. Соціальний захист учасників АТО/ООС врегульовується законодавством, що враховує забезпечення їх адаптації та психологічної реабілітації, санаторно-курортним лікуванням, технічними та іншими засобами реабілітації, житлом, надання їм освітніх послуг, дотримання трудових прав, соціальної та професійної адаптації, пільг у сплаті певних видів послуг, пенсійного забезпечення тощо.

Список використаних джерел

Кривенко Ю.В. (2019). Військовослужбовець та доброволець: правовий і соціальний захист. Прикарпатський юридичний вісник, (Випуск 3 (28) Том 1), с. 166-170.

Пашинський В.Й., Свистільник І.А. (2013). Правове регулювання соціального і правового захисту військовослужбовців в Україні. Юридична наука (6), с. 102-110.

Про статус ветеранів війни та гарантій їх соціального захисту (Закон України). № 3551 -XII. (2022). Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551 -12#Text

Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту» (Закон України). № 2203-VIII. (2017). Вилучено з

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2203-19.

Кондратенко О. (2015). Загальні засади нормативно-правового забезпечення державного управління у сфері соціального захисту учасників антитерористичної операції та членів їх сімей. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. (4), с. 113-120.

Про оздоровлення та відпочинок дітей (Закон України). № 375-VI. (2022). Вилучено з http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/375-17.

Про охорону дитинства (Закон України) № 2402-III. (2022). Вилучено з http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2402-14.

Про вищу освіту (Закон України) № 1556-VII. (2022). Вилучено з

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18.

Пінчук Р.С., Письменна О.П. (2019). Правовий захист учасників бойових дій та ветеранів війни. Актуальні проблеми держави і права. (83), с.175-183.

Пінчук Р.С. (2020). Адміністративно-правове регулювання соціального захисту військовослужбовців (магістерська робота), ДНУ ім. В. Стуса, м. Вінниця, Україна.

Размещено на Allbest.ru