Світовий досвід технологій соціальної роботи з інвалідами збройних сил та перспективи його реалізації в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Світовий досвід технологій соціальної роботи з інвалідами збройних сил та перспективи його реалізації в Україні

Шапошникова І.В., докторка соціологічних наук, професорка, декан факультету психології, історії та соціології, Катрич В.М., аспірант, кафедра філософії, соціології та соціальної роботи, Херсонський державний університет

Дослідження присвячене аналізу світових практик використання інноваційних технологій соціальної роботи з інвалідами збройних сил та дослідженню можливостей їхньої адаптації та застосування в Україні. Акцентовано, що такі технології не лише результати інноваційних процесів, але й нові методи у реабілітації та соціалізації інвалідів. В роботі розкриваються сучасні технологічні рішення, які використовуються в різних країнах для поліпшення якості життя військовослужбовців, що зазнали травм чи інвалідності у зв'язку з виконанням військових обов'язків. Зокрема, акцентується увага на передовому досвіді застосування адаптивних пристроїв, розвитку сфери протезування та інтеграції методів психологічної реабілітації через віртуальну реальність та інші цифрові технології.

Детально розглядаються передумови запровадження програм в Україні, які дозволяють колишнім бійцям адаптуватися до життя в мирних умовах, відновлювати свої соціальні зв'язки та психоемоційний баланс. Подібні програми не лише сприяють фізичному відновленню, але й надають можливість для соціальної інтеграції та професійної перекваліфікації, що є критично важливим для повернення до повноцінного суспільного життя. Визначено, що серед потенційних бар'єрів та викликів, які можуть виникнути при імплементації цих технологій в Україні та зумовити сповільнення позитивних наслідків у соціальній роботі, можуть стати фінансові обмеження, потреба в розвитку спеціалізованої інфраструктури, необхідність удосконалення законодавчої бази та розбудови інституціональних механізмів підтримки. Важливим аспектом є і розуміння специфіки потреб ветеранів в Україні, які можуть відрізнятися від зразків, що прийнятні в інших країнах через особливості місцевих соціокультурних та економічних умов. Для ефективного впровадження міжнародного досвіду в контексті української системи соціальної роботи з ветеранами, пропонуючи маршрутизацію найкращих практик, що включають комплексні дослідження та пілотні проєкти для адаптації інноваційних підходів соціальної роботи.

Ключові слова: соціальна робота; інноваційні технології; віртуальна реальність; реабілітація; ветерани збройних сил; міжнародний досвід.

Global experience of social work technologies with armed forces veterans and its implementation prospects in Ukraine

Iryna Shaposhnykova, Doctor of Sociological Sciences, Professor, Dean at the Faculty of Psychology, History and Sociology, Vasyl Katrych, Postgraduate Student, Department of Philosophy, Sociology and Social Work, Kherson State University,

This research is dedicated to analyzing global practices in the use of innovative technologies for social work with disabled armed forces veterans and exploring the possibilities of adapting and applying these technologies in Ukraine. It is emphasized that these technologies are not only the results of innovative processes but also new methods in rehabilitation and socialization of the disabled. The paper reveals modern technological solutions used in various countries to improve the quality of life for military personnel who have suffered injuries or disabilities due to their service duties. Particular attention is focused on the advanced application of adaptive devices, the development of the prosthetics field, and the integration of psychological rehabilitation methods through virtual reality and other digital technologies. The prerequisites for introducing programs in Ukraine that allow former combatants to adapt to civilian life, restore their social connections, and emotional balance are detailed. Such programs not only facilitate physical recovery but also provide opportunities for social integration and professional retraining, which are crucial for returning to full social life.

It is identified that potential barriers and challenges that may arise during the implementation of these technologies in Ukraine could include financial constraints, the need for the development of specialized infrastructure, the necessity to improve the legislative framework, and the development of institutional support mechanisms. An important aspect is also understanding the specific needs of veterans in Ukraine, which may differ from those accepted in other countries due to local socio-cultural and economic conditions. For effective implementation of international experience in the context of Ukraine's social work system with veterans, it is proposed to route the best practices that include comprehensive research and pilot projects for adapting innovative approaches to social work.

Key words: social work; innovative technologies; virtual reality; rehabilitation; armed forces veterans; international experience.

Вступ

У сучасному світі роль соціальної роботи виявляється надзвичайно важливою, особливо у контексті підтримки інвалідів, які забезпечують обороноздатність країни. Інваліди збройних сил, які понесли втрати чи отримали пошкодження внаслідок воєнних дій, потребують особливої уваги та підтримки в адаптації до цивільного життя.

Світовий досвід використання технологій у соціальній роботі з інвалідами збройних сил свідчить про значний прогрес у покращенні їхнього життя та відновленні функцій. Використання сучасних технологій, таких як робототехніка, віртуальна реальність, біонічні пристрої та інші інновації, дозволяє створювати унікальні рішення для підтримки інвалідів у їх соціалізації.

Україна, як країна зі складною воєнною історією, також стикається з проблемами інвалідності серед військовослужбовців. Реалізація світового досвіду у використанні технологій соціальної роботи може стати ключовим чинником в покращенні якості життя цієї вразливої групи населення в Україні. Адаптація та впровадження новітніх технологій може сприяти не лише соціальній реабілітації інвалідів збройних сил, але й підвищенню їхнього потенціалу для участі в різних сферах суспільного життя.

Огляд літератури

Існуючі дослідження в ракурсі технологій соціальної роботи здебільшого стосуються нормативно-правового забезпечення надання соціальних послуг, провадження соціальної роботи з відповідними категоріями осіб серед населення. Окремого напряму дослідження соціальна робота з військовослужбовцями набула останніми роками і в контексті нормативно-правого забезпечення [1-4], і в частині наукових досліджень щодо соціальної реабілітації воїнів АТО [5], досвід соціальної роботи з сім'ями військовослужбовців [6-7] та їх адаптації до цивільного життя [8-10]. Дослідження ж досвіду інноваційних технологій соціальної роботи з інвалідами серед військовослужбовців є малодослідженим напрямом наукового пошуку, що пояснюється обмеженою кількістю таких робіт у країнах з діючими військовими діями та загальною політикою уникнення війн на рівні розвинених країн, виключення з чого становить участь їх військових формувань у миротворчих місіях. Разом з тим, досягнення позитивних зрушень у якнайшвидшій соціалізації військовослужбовців, особливо тих, хто отримав статус інваліда потребує не лише вивчення світових практик, але й формування варіантів їх імплементації в національних реаліях обмеженого ресурсного забезпечення та продовження активних бойових дій.

Метою даної роботи є дослідження світового досвіду використання технологій соціальної роботи з інвалідами збройних сил та аналіз перспектив його успішної імплементації в контексті України.

Методи дослідження

Методами дослідження є: узагальнення (для узагальнення досвіду застосування інноваційних методик соціальної роботи з інвалідами), конкретизація (задля розроблення рекомендацій щодо імплементації позитивних практик та методів соціальної роботи), синтез та теоретичний аналіз (при систематизації наукових поглядів у предметній області дослідження).

Результати

Соціальна робота з людьми з інвалідністю у збройних силах є важливим аспектом забезпечення рівноправності, доступності та підтримки тим, хто служить своїй країні. З огляду на їх жертву та служіння, ці військовослужбовці заслуговують на те, щоб їхні унікальні потреби були враховані, а їхні права - захищені. В контексті цієї статті акцентуємо на технологіях та методах соціальної роботи, що застосовуються у світі для підтримки військовослужбовців з інвалідністю, визначимо найкращі практики, а також виклики та перспективи їх застосування.

Окрему увагу доцільно також приділити адаптації та впровадженню цих практик в Україні, з урахуванням специфіки національного законодавства, соціокультурного контексту та наявних ресурсів. Вивчення міжнародного досвіду надає змогу виявити ефективні стратегії для вирішення проблем, з якими можуть зіткнутися українські військовослужбовці, та забезпечити їх успішну соціальну інтеграцію та професійну адаптацію після завершення військової служби.

У даному ракурсі проблеми, спершу, варто зосередити увагу на розкритті суті ключових термінів, а саме понять «інвалідність», «соціальна робота» та «технології соціальної роботи» та інші важливі поняття, пов'язані з соціальною роботою з інвалідами збройних сил.

Як зазначалось у огляді наукових досліджень, ці терміни останніми роками набули значної актуальності внаслідок збройної агресії проти нашої країни та загостренням соціальних суперечностей у суспільстві, пов'язаних зі зростанням кількості постраждалих від наслідків цієї агресії.

Так, відповідно до загальновизнаного визначення поняття «інвалідність» як «соціальна недостатність (дезадаптація) внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров'я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги» [4], інвалідом визнається «особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті» [1]. А отже закономірно, що «інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» [1] у порядку, визначеному законодавством країни. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 685 [3] «статус особи з інвалідністю внаслідок війни надається особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України».

Крім того встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни або учасника бойових дій з частковою втратою непрацездатності у разі захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), здійснюється відповідно до пунктів 1113 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» [2] та Порядку [3].

З початку повномасштабної війни за станом на 13 березня 2023 року за даними ООН в Україні від російської агресії загинуло щонайменше 8 231 осіб, ще мінімум 13 734 людей дістали травм і поранень. При цьому за даними Міністерства соціальної політики, від початку вторгнення до березня 2023-го статус людини з інвалідністю оформили 2041 осіб: 1 група інвалідності (це найскладніші хвороби та травми, дуже часто - втрата працездатності) - 163 осіб; 2 група - 820 осіб; 3 група - 1 058 осіб. Більшість бійців отримали тяжкі травми, що призвели до інвалідності - таких людей у 2022 році було 35,5%. Це на 21,4 % більше, ніж за 2021 рік. Зросла кількість осіб із ампутаціями. Львівський реабілітаційний центр «Незламні» відкрили рік назад, у квітні 2022-го. За цей час тут отримали допомогу понад 11 тисяч постраждалих через війну (це і військові і цивільні), з них 350 осіб - діти. Найчастіше до інвалідності у бійців призводять травми головного мозку (409 людей у 2022 році) та травми опорно-рухового апарату (368 людей). Серед останніх лікарі виділяють травми кінцівок - у 241 захисника постраждали ноги, у ще 127-х - руки [11].

Таким чином, інвалідність - це не лише фізичні, але й психологічні травми, які впливають на здатність особи до повноцінної життєдіяльності та передбачають необхідність соціальної допомоги, яка реалізується відповідними службами соціального захисту. Тобто йдеться про здійснення відповідних видів соціальної роботи, яка все активніше набуває ознак самостійного виду професійної діяльності, спрямованої на допомогу особам, які зіштовхуються з різними формами соціальної дезадаптації.

Враховуючи специфіку соціальної роботи доцільно розглядати її з позицій діяльнісного підходу та виділяти в її основі певні технології проведення. Тим самим технологія соціальної роботи розкривається сукупністю конкретних методів, практик та інструментів, які застосовуються для поліпшення емоційного, фізичного стану чи призводять до покращення добробуту осіб, що потребують соціальної підтримки.

Технології соціальної роботи з людьми з інвалідністю у збройних силах охоплюють широкий спектр програм і підходів, спрямованих на підтримку, реабілітацію та інтеграцію цих осіб у суспільні процеси. Використання цих технологій значно варіюється залежно від країни, її ресурсів та соціально-політичного контексту.

Узагальнюючи світовий досвід в цілому [5-10] серед ключових технологій і методів, які застосовуються у різних частинах світу варто виділити:

- спеціалізовані програми підтримки, які включають комплексний підхід до догляду, що поєднує фізичну реабілітацію, психологічну підтримку, професійну перепідготовку і соціальну інтеграцію. Вони можуть бути націлені на конкретні потреби, такі як боротьба з ПТСР, адаптація до життя з фізичними обмеженнями або розвиток нових професійних навичок;

- адаптація робочих місць в рамках програм інклюзії, які включають зміни у фізичному та організаційному середовищі робочого місця, що дозволяють людям з інвалідністю продовжувати працювати або повертатися до роботи після лікування. Ці зміни можуть включати спеціалізоване обладнання, гнучкі графіки або зміну обов'язків;

- психологічна підтримка та різноманітні реабілітаційні програми, за яких особлива увага приділяється психологічному благополуччю. Це спричинено тим, що багато військовослужбовців з інвалідністю стикаються з емоційними та психічними викликами. Програми, які включають когнітивно-поведінкову терапію, групову підтримку та інші форми психотерапії стають дедалі популярними серед методів соціальної роботи та важливими для одужання та адаптації осіб з інвалідністю;

- використання сучасних інноваційних технологій, таких як віртуальна реальність для тренувань або терапії, адаптивні пристрої для збільшення самостійності, а також мобільні за- стосунки для моніторингу здоров'я та комунікацій між пацієнтами та лікарями.

Проведення соціальної роботи передбачає інтегрування основних заходів та програм, які дозволяють не концентруватися лише на одній з методик соціальної роботи, а шляхом поєднання забезпечують кращі результати. Такі інтегративні програми зазвичай включають мультидисциплінарну команду фахівців, які працюють разом для адресації фізичних, психологічних та соціальних потреб військовослужбовців.

Важливим напрямом соціальної роботи з інвалідами війни є залучення сімей та громади [10-11]. Такий підхід актуалізує відчуття згуртованості та підтримки. Підтримка не тільки від професіоналів, але й від родини та друзів відіграє важливу роль у процесі реабілітації. Інтеграція громадських ресурсів також спроможна сприяти створенню міцнішої підтримуючої мережі. Зокрема, особи з інвалідністю можуть залучатися до певних виховних молодіжних заходів, бути у складі журі чи експертів при спортивних змаганнях, залучатися до волонтерської діяльності в своїх громадах.

Важливим напрямом соціальної роботи також є формування особистісно орієнтованих програм підтримки. Такі програми враховують індивідуальні потреби та переваги кожного окремо, забезпечують більш ефективну підтримку та кращі результати за рахунок персоніфікації впливу.

Таким чином, основні напрацьовані підходи та технології соціальної роботи, які успішно застосовуються в інших країнах, можуть стати корисним підґрунтям для вдосконалення системи підтримки військовослужбовців з інвалідністю в Україні. Однак, перш ніж приступати до адаптації цих практик, важливо глибоко зрозуміти специфічний контекст та умови, що характеризують Україну. Основні специфічні риси сформованого в країні підґрунтя соціальної роботи з військовослужбовцями представлені у таблиці 1.

Попри традиційні види соціальної роботи, інноваційні технології та методики стають ключовими елементами в підтримці військовослужбовців з інвалідністю, пропонуючи нові шляхи для їх реабілітації, інтеграції та покращення якості життя. Різні країни розвивають та впроваджують різноманітні підходи та такі технології соціальної роботи. Доволі корисним є досвід країн, які мають достатній позитивних практик, втілених заходів, фінансові можливості та високий рівень обізнаності у розробках програм реабілітації військових. Інноваційні рішення цих країн щодо технології та методики демонструють широкий спектр можливостей для підтримки військовослужбовців з інвалідністю, кожна з яких може бути адаптована та впроваджена з урахуванням специфіки інших країн, включно з Україною.

Особливу цікавість викликає соціальна підтримка військовослужбовців та їхніх сімей у Сполучених Штатах Америки, які володіють найбільш розгорнутою практикою в цій сфері. Соціальне забезпечення членів Збройних Сил США займає вагоме місце у системі організації їхньої діяльності та ефективності. Варто відмітити, що в Америці значна увага приділяється соціальному забезпеченню військовослужбовців. Внаслідок цього, система соціальної підтримки та захисту військових осіб, ветеранів і членів їхніх сімей в США є добре налагодженою та функціонально ефективною.

Варто акцентувати, що в Сполучених Штатах Америки не існує специфічного закону, що безпосередньо регулює соціальну підтримку військовослужбовців. Основні положення, які стосуються соціально-правового статусу членів Збройних Сил США, згадуються у частині 2 «Особовий склад» підзаголовку А «Загальне військове право» заголовку 10 «Збройні Сили»

Кодексу законів США [7]. Законодавство США встановлює регламентацію за допомогою статутів, настанов, та інших нормативно-правових актів, які закріплюють роль та місце Збройних Сил у суспільстві, а також соціально-правове становище військовослужбовців та членів їхніх сімей. Ці положення включають гарантії щодо медичного забезпечення, охорони здоров'я, компенсації за шкоду, заподіяну військовослужбовцю або його майну під час виконання службових обов'язків, пенсійного забезпечення, та інше [7]. Права військовослужбовців і членів їхніх сімей у законодавстві США можна класифікувати в три основні категорії: рівний захист з боку закону, належна правова процедура, та свобода самовираження. Кожна з цих категорій деталізується у відповідних спеціалізованих правових актах [8, с. 187-188].

Вивчення досвіду соціальної підтримки військовослужбовців, які були демобілізовані зі Збройних Сил США, є важливим аспектом дослідження. У США функціонує перехідна програма допомоги, яка доступна для всіх категорій військовослужбовців, незалежно від типу контракту, який було підписано. Дана програма включає низку важливих заходів:

- виплата спеціальної грошової допомоги після звільнення у запас, розмір якої залежить від звання та стажу служби,

- компенсація витрат на переїзд військовослужбовця та його сім'ї до будь-якого міста у межах США,

- безкоштовне медичне обслуговування для звільнених військовослужбовців та членів їх сімей протягом 120 днів,

- безкоштовне лікування захворювань, отриманих під час служби, на термін до одного року,

- виплата допомоги по безробіттю на термін до 26 тижнів,

- надання можливості безкоштовного проживання у державних житлових комплексах для звільнених військовослужбовців та їх сімей протягом шести місяців,

- збереження права на покупки у військових магазинах.

Додатково, програма активно сприяє пошуку роботи для колишніх військовослужбовців, надаючи пов'язані з цим послуги на протязі 10 років після демобілізації [8, с. 191].

Крім того, однією з ключових складових соціального захисту військовослужбовців після завершення служби є механізм вихідної винагороди, який передбачає виплату певної суми грошей для підтримки організації цивільного життя. У Сполучених Штатах Америки розмір такої виплати може досягати до 160,000 доларів США [8, с. 193].

Таблиця 1. Специфічний контекст та умови для імплементації іноземного досвіду соціальної роботи з військовослужбовцями в Україні

Важливо відзначити, що у Сполучених Штатах функціонує значна кількість програм, які спрямовані на соціально-психологічну реабілітацію військовослужбовців, зокрема тих, що брали участь у бойових діях та завершили службу. Ці програми доступні для всіх бажаючих на безоплатній основі. Згідно із статистикою, приблизно 40% американських ветеранів звертаються за психологічною підтримкою. Незважаючи на це, рівень самогубств серед ветеранів у США залишається порівняно високим [8, с. 193-194].

Серед основних інноваційних технологій, які застосовуються у цьому контексті для реабілітації є програми віртуальної реальності (VR) для реабілітації, що дає змогу створювати контрольоване середовище, де ветерани можуть працювати над фізичним одужанням і психологічною адаптацією. Це особливо ефективно для лікування ПТСР, де віртуальні сценарії використовуються для контрольованого переживання стресових ситуацій і розвитку механізмів їх подолання. Поширена також програма використання екзоскелетів для мобілізації, які використовуються для допомоги ветеранам з травмами спинного мозку та іншими важкими фізичними травмами, дозволяючи їм стояти та ходити. Це не тільки покращує фізичне здоров'я, але й сприяє психологічному благополуччю за рахунок більшої самостійності. Не меншої вагомості набувають також телемедицина та мобільні додатки, використання яких забезпечує моніторинг стану здоров'я та управління лікуванням, що дозволяє ветеранам відстежувати свій прогрес та отримувати консультації від лікарів без необхідності відвідування клініки. Це особливо важливо для тих, хто проживає у віддаленій місцевості.

Незважаючи, що окремого досвіду соціальної роботи саме з військовими Скандинавські країни накопичили недостатньо, корисним є в цілому досвід цих країн в організації соціальної роботи. Сучасна соціальна робота у країнах Скандинавії, зокрема у Швеції, Норвегії та Данії, характеризується рядом спільних рис, які випливають з історичного розвитку цих країн та їхньої приналежності до моделі «держави загального добробуту». Проведений теоретичний аналіз наукових джерел, а також практик соціальної роботи у Швеції, дозволяє зробити висновок про те, що вона регулюється відповідно до чинного національного законодавства. Ключову роль у регулюванні соціальної роботи виконує Закон «Про соціальні служби», прийнятий у 1982 році, який закон встановлює основні рамки та принципи діяльності соціальних служб у Швеції [9].

Закон про соціальні служби наголошує на важливості надання допомоги високої якості, яка повинна виконуватись кваліфікованою групою фахівців із необхідною підготовкою та досвідом. Якщо особа вважає, що якість послуг не відповідає її очікуванням, вона має право подати скаргу до відповідних контролюючих органів муніципалітету або до районної адміністративної влади.

Шведський парламент визначив, що фінансова допомога повинна покривати основні потреби, включаючи витрати на їжу, одяг, взуття, дозвілля, здоров'я, гігієну, а також витрати на телефонні розмови, телевізійні ліцензії, періодичні видання, та інші товари широкого споживання. Включено також витрати на житло, електроенергію, транспорт до місця роботи та домашнє страхування. Щороку уряд установлює офіційний рівень цих стандартних витрат, які застосовуються на всій території країни [8, с. 204].

В разі виникнення спеціальних потреб, соціальні служби мають право коригувати ці суми, наприклад, збільшувати їх для осіб з медичними потребами або зменшувати в інших випадках. Закон також визначає категорії осіб, яким може бути надана допомога, зокрема діти та підлітки, особи з залежностями, літні громадяни, особи з обмеженими можливостями, доглядачі родичів, та жертви злочинів. У кожному муніципалітеті діють різні соціальні служби, які планують свою діяльність, застосовуючи відповідні форми та методи соціальної роботи.

Швеція належить до когорти країн, які ратифікували Конвенцію про права людей з обмеженими можливостями. Політика держави у цій сфері є міжсекторальною та охоплює різні аспекти суспільного життя, включно з освітою, працевлаштуванням та медичною допомогою. Людям з особливими потребами надається індивідуалізована підтримка, використовуються спеціалізовані допоміжні технології, а також при необхідності забезпечення транспортом та супроводом.

Цікавою технологією соціальної роботи в Данії, Норвегії і Швеції, яку можна імплементувати у національну прктику є організація діяльності сімейних центрів, різні аспекти якої розкривають В. Бонг (V. Bong), Т Йоханссон (T Johansson) (Швеція), А. Тхурхауг (A. Thyrhaug) (Норвегія) у праці «Сімейні центри й сімейна політика в Північних країнах» (Family centre and family policy in the Nordic countries) [10] та на особливості функціонування яких вказано й у роботі українських дослідників [8, с. 215-217].

Дискусія

Слід відзначти, що при впровадженні технологій соціальної роботи в Україні можуть виникнути певні бар'єри та виклики, які можуть сповільнити досягнення позитивних результатів. Серед основних перешкод - фінансові обмеження, необхідність розвитку спеціалізованої інфраструктури, удосконалення законодавчої бази та розбудова інституціональних механізмів підтримки. Також важливим є врахування специфіки потреб українських ветеранів, які можуть відрізнятися від потреб ветеранів інших країн через особливості місцевих соціокультурних та економічних умов.

військовослужбовець інвалідність реабілітація

Висновки

Вивчення і адаптація міжнародних практик може сприяти розробці більш дієвих методів соціальної роботи в Україні, враховуючи специфіку потреб місцевих ветеранів, які відрізняються через культурні та економічні умови.

Ефективне впровадження заходів потребує глибокого розуміння національних особливостей, включаючи законодавчу базу і соціокультур- ні аспекти, що впливають на соціальну роботу з інвалідами збройних сил.

Серед можливих варіантів застосування сучасних інноваційних технологій, особливої уваги заслуговують практики віртуальної реальності, адаптивні пристрої та телемедицина, які значно покращують реабілітацію та соціальну інтеграцію інвалідів збройних сил. Ці технології дозволяють створювати більш ефективні та персоналізовані програми допомоги.

Як засвідчили дослідження, серед основних викликів для імплементації іноземних технологій у соціальну роботу в Україні можуть розглядатися фінансові обмеження, потреба у спеціалізованій інфраструктурі, а також необхідність удосконалення законодавчих рамок і інституційної підтримки.

Таким чином, розробка і впровадження комплексних програм, що включають фізичну реабілітацію, психологічну підтримку, професійну перепідготовку та соціальну інтеграцію, повинні стати основою системи соціальної роботи з ветеранами та містити інноваційні методи в їх реабілітації.

Бібліографічний список

1. Pro osnovy sotsialnoi zakhyshchenosti invalidiv v Ukraini. Zakon Ukrainy vid 21 bereznia 1991 roku N 875-XII [About the basics of social protection of the disabled in Ukraine. Law of Ukraine dated March 21, 1991 N 875-XII]. [in Ukrainian].

2. Pro status veteraniv viiny, harantii yikh sotsialnoho zakhystu. Zakon Ukrainy vid 22 zhovtnia 1993 roku № 3551- XII [About the status of war veterans, guarantees of their social protection. Law of Ukraine dated October 22, 1993 № 3551-XII]. [in Ukrainian].

3. Pro zatverdzhennia Poriadku nadannia statusu osoby z invalidnistiu vnaslidok viiny osobam, yaki otrymaly invalidnist vnaslidok poranennia, kontuzii, kalitstva abo zakhvoriuvannia, oderzhanykh pid chas bezposerednoi uchasti v antyterorystychnii operatsii, zdiisnenni zakhodiv iz zabezpechennia natsionalnoi bezpeky i oborony, vidsichi i strymuvannia zbroinoi ahresii Rosiiskoi Federatsii v Donetskii ta Luhanskii oblastiakh, zabezpechenni yikh provedennia, pid chas bezposerednoi uchasti u zakhodakh, neobkhidnykh dlia zabezpechennia oborony Ukrainy, zakhystu bezpeky naselennia ta interesiv derzhavy u zviazku z viiskovoiu ahresiieiu Rosiiskoi Federatsii proty Ukrainy. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 8 veresnia 2015 r. № 685 [On the approval of the Procedure for granting the status of a person with a disability as a result of war to persons who received a disability as a result of injury, contusion, mutilation or disease received during direct participation in an anti-terrorist operation, implementation of measures to ensure national security and defense, repel and deter armed aggression of the Russian Federation in Donetsk and Luhansk regions, ensuring their implementation, during direct participation in measures necessary to ensure the defense of Ukraine, the protection of the safety of the population and the interests of the state in connection with the military aggression of the Russian Federation against Ukraine. Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated September 8, 2015 № 685]. [in Ukrainian].

4. Pro zatverdzhennia Instruktsii pro vstanovlennia hrup invalidnosti. Nakaz Ministerstva okhorony zdorovia Ukrainy vid 7 kvitnia 2004 roku N 183 [On the approval of the Instruction on the establishment of disability groups. Order of the Ministry of Health of Ukraine dated April 7, 2004 № 183]. [in Ukrainian].

5. Bryndikov Yu.L. (2017). Zarubizhnyi dosvid reabilitatsii viiskovosluzhbovtsiv - uchasnykiv boiovykh dii [Foreign experience of rehabilitation military personnel of combat operation]. Zbirnyk naukovykh prats «Pedahohichni nauky». Sektsiia 5 «Sotsialna pedahohika» - Collection of scientific works «Pedagogical Sciences». Section 5 «Social pedagogy», 2 (78), 195-200. [in Ukrainian].

6. Trubavina I.M., Tsybulko L.H., Martyniuk A.Yu. (2021). Sotsialna robota z viiskovosluzhbovtsiamy ta chlenamy yikh simei ta viiskovo-sotsialna robota v Ukraini: istorychnyi aspekt i zakordonnyi dosvid [Social work with military servicemen and members of their families and military and social work in Ukraine: historical aspect and foreign experience]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu. Seriia: «Pedahohika. Sotsialna robota» - Scientific Bulletin of Uzhhorod University. Series: «Pedagogy. Social work», 1 (48), 414-418. [in Ukrainian].

7. Horbenko S.V., Khoma V.V., Shpanchuk H.V. (2014). Dosvid adaptatsii viiskovosluzhbovtsiv do tsyvilnoho zhyttia v SShA [Experience of military personnel adaptation to civilian life in the USA]. Zbirnyk naukovykh prats Kharkivskoho universytetu Povitrianykh syl - Collection of scientific works of Kharkiv Air Force University, 2, 42-44. [in Ukrainian].

8. Polishchuk, B., Horishna, N., Slozanska, H. ta in. (2018). Sotsialna robota z riznymy katehoriiamy naselennia u terytorialnii hromadi: ukrainski realii ta mizhnarodnyi dosvid: kolektyvna monohrafiia [Social work with different categories of the population in the territorial community: Ukrainian realities and international experience: collective monograph]. Ternopil: Osadtsa Yu.V. [in Ukrainian].

9. Holosko M.J., Holosko D.A., Spencer K. (2009). Social Services in Sweden: An Overview of Policy Issues, Devolution, and Collaboration. Social Work in Public Health, 24(3), 210-234.

10. Thyrhaug A. Adolfsen F., Ahnquist J. (2012). Family centre in Nordic countries - a meeting point for children and families. Copenhagen : Nordic Council Ministers.

11. Dashkivska I. (25.04.2023). 2041 viiskovosluzhbovets oformyv status liudyny z invalidnistiu z pochatku povnomasshtabnoho vtorhnennia, - Minsotspolityky. INFOHRAFIKA [2,041 servicemen have issued the status of a person with a disability since the beginning of the full-scale invasion, - the Ministry of Social Policy. INFOGRAPHICS]. censor.net. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru