Забезпечення спільного проживання внутрішньо переміщених осіб та осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на одній локації - у Кропивницькому міському соціальному гуртожитку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених піклування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПІЛЬНОГО ПРОЖИВАННЯ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ ТА ОСІБ З ЧИСЛА ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ, НА ОДНІЙ ЛОКАЦІЇ - У КРОПИВНИЦЬКОМУ МІСЬКОМУ СОЦІАЛЬНОМУ ГУРТОЖИТКУ ДЛЯ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ ПІКЛУВАННЯ

Олексій СУРЖИКОВ (студент ІІ курсу другого (магістерського)

рівня вищої освіти факультету педагогіки, психології і мистецтв)

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Рацул О.А.

Анотація

соціальний адаптація внутрішньо переміщений

У статті розглянуто проблему соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб у новій для них територіальній громаді в умовах воєнного стану та подальшої невизначеності щодо можливості повернутись після війни у рідне місто чи село і в рідну домівку. На основі наукових праць та власного практичного досвіду розглянуто питання адаптації переселенців у середовищі проживання сиріт старшої вікової групи.

Ключові слова: внутрішньо переміщена особа, дитина - сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування, особа з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, підтримане проживання, воєнний стан

Постановка проблеми

Дитина - сирота і дитина, позбавлена батьківського піклування, а також особа з числа представників даної категорії віком від 18 до 23 років - це той соціальний контингент, який мав виключне право на проживання у нашому соціальному закладі до моменту повномасштабного вторгнення варварів на нашу землю. Розуміючи всю складність ситуації та наявність станом на 24 лютого 2022 року вільних місць, адміністрація гуртожитку розуміла, що у нас не буде іншого вибору окрім активного прийому і розміщення ВПО в наших корпусах. Головне побоювання полягало у тому, що між ВПО і сиротами можуть виникати конфлікти через абсолютно різний світогляд, відмінні звички, ритм та уклад життя. Спершу певні проблеми виникали, проте потім цю проблему вдалось вирішити.

Аналіз досліджень і публікацій

Питанню соціальної інтеграції ВПО у усталене життя в нових територіальних громадах присвячено вже досить багато статей. Наприклад, Олена Газізова у статті «Трансформація ідентичностей внутрішньо переміщених осіб у процесі їх соціокультурної адаптації та інтеграції у нові територіальні громади» піднімає питання психологічної травматичності переїзду та загальної зміни ідентичності переселенця протягом певного періоду проживання у новій громаді [1, С.84]. В чому це проявляється? Проживаючи, наприклад, в Краматорську (як багато з переселенців нашого гуртожитку), людина мала домівку, роботу, коло спілкування, усталені традиції, певні соціальні зв'язки, досить пристойний дохід від бізнесу тощо. Вимушений переїзд до нашого міста та по суті абсолютно нової з багатьох точок зору реальності призвів до втрати всього сформованого життя, окрім такого моменту, як підтримка близьких. Певний час людина ще живе по старій інерції, а потім за допомогою свого розуміння та завдяки допомозі кваліфікованого персоналу місця компактного проживання (як в нашому випадку) починає розуміти, що всупереч обставинам, які склались, необхідно жити далі і розвиватись.

У статті цього ж автора «Шляхи подолання соціокультурних конфліктів у процесі інтеграції внутрішньо переміщених осіб у нові територіальні громади» розглядається кілька блоків питань. Перший аспект стосується лояльності місцевих жителів до переміщених осіб відразу по факту їх переїзду [2, С.45]. Дані досліджень показують, що чим західніше переселенець приїхав, тим менша лояльність до нього буде на старті проживання у громаді. Другий момент стосується стереотипів місцевих мешканців щодо переселенців. Вони переконані, що переселенці - це чужі за духом люди, які повністю прозомбовані російською пропагандою, і не поважають українську мову та культуру. Третій момент стосується довіри переселенців до приймаючої громади. За результатами досліджень автора, найбільший рівень (74%) спостерігається у селах, потім йдуть великі міста, а найгірша ситуація у середніх та малих містах.

У статті Доннік Марії Сергіївни «Трудова соціалізація вихованців соціального гуртожитку для дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» йдеться про загальні особливості психологічного ставлення сиріт до необхідності працювати і заробляти гроші. Виділимо основні моменти:

нерозуміння професійних обов'язків;

відсутність цілеспрямованості;

розуміння того факту, що всі їм щось повинні.

Автор статті проводила дослідження у соціальному гуртожитку міста Котовська Одеської області. Анкетування показало наступні результати:

92 % сиріт бажають бути успішними людьми;

50% сиріт знають назву своєї професії, проте не можуть назвати посадові обов'язки;

50% сиріт не проявляють жодних творчих здібностей і нахилів;

76% сиріт за результатами анкетування загалом виявились соціалізованими до праці. [3, С.2]

Мета статті

Головною метою даної статті є аналіз успішного досвіду роботи Кропивницького міського соціального гуртожитку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклуванні, у процесі інтеграції ВПО у громаду та забезпеченні нормального та продуктивного співіснування сиріт і переселенців в рамках одного закладу.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження

Спочатку здавалось, що побоювання працівників є реально обгрунтованими, проте в підсумку проблема співіснування сиріт і ВПО на території одного закладу була успішна вирішена.

Отже, поговоримо про все по порядку. Заклад розпочав приймати ВПО з 3 березня 2022 року. Протягом періоду з 3 по 14 березня 2022 року ВПО перебували у нас не більше, ніж 1 добу та їхали далі на захід. Заселення відбувалось у 2 половині дня і вибували з території зранку наступного дня. Так відбувалось кожен день. У цей період основний спектр послуг, які надавались, зводився до забезпечення санітарно-побутових потреб:

• відпочити;

• здійснити санітарно-гігієнічні процедури;

• приготувати чи розігріти їжу;

• випрати одяг.

У ці дні заклад прийняв приблизно 270 ВПО.

З 14 березня 2022 року по теперішній час ВПО проживають на постійній основі. На разі у закладі постійно перебуває 21 особа, в тому числі 4 дітей (6, 8, 11 та 17 років). Загальна кількість ВПО, яку прийняв наш заклад, складає 317 осіб.

У закладі забезпечено повноцінні умови для надання послуг з підтриманого проживання, соціальної інтеграції та реінтеграції для осіб з числа ВПО на рівні та з урахуванням стандартів роботи з основною категорією нашого закладу. У нас забезпечено умови для морально-психологічного відпочинку (комфортні умови перебування, затишок, бесідка для спілкування на подвір'ї, цілодобова вай-фай зона з доступом до перегляду фільмів і різноманітних ТВ програм, невелика бібліотека, ігри для дітей).

Отже, виділимо наступні моменти успішної співінтеграції представників сирітської і переселенської категорій.

По-перше, в перші 2 - 3 тижні після початку прийому закладом переселенців декілька дівчат і хлопців з числа сиріт активно допомагали працівникам установи у процесі поселення ВПО. Люди приїжджали втомлені, а необхідно було в будь-якому випадку здійснити цілий комплекс дій:

• зареєструвати;

• виділити кімнату чи окремі ліжкомісця;

• перенести речі, яких зазвичай було багато;

• показати основні приміщення (кухня, санітарний вузол);

• розповісти про базові правила перебування у закладі.

Спілкуючись з сиротами відразу по приїзді, переселенці розуміли, що це абсолютно нормальні люди, які переживають за них і розуміють всі їх проблеми хоча б приблизно.

По-друге, важливим фактором єднання стала спільність проблем сиріт і переселенців. Обидві ці категорії осіб за результатами складання актів оцінки потреб перебувають у складних життєвих обставинах. Головними проблемами сиріт є відсутність протягом більшості дитинства батьківського піклування, несформованість багатьох життєвих навичок і відсутність житла. Так, до початку війни активно працювала програма по забезпеченню цієї обділеної долею категорії житлом, проте навіть ті темпи не дали можливість вирішити житлову проблему сиріт хоча б відсотків на 30. З початком війни дана програма не фінансується зовсім. Якщо говорити про переселенців, то у них проблеми певною мірою інші, але де в чому схожі, а саме:

• фактично вимушене переселення з рідних насиджених місць;

• відсутність житла;

• відсутність інтегрованості у громаду поселення, тому що більшість з людей їхали не в конкретне місце, а просто подалі від обстрілів і туди, де їм буде комфортно.

Наявність серйозних соціальних проблем у обох категорій стало одним з важливих моментів успішного співіснування всіх клієнтів нашого закладу з основної категорії і переселенців практично з першого дня їх спільного перебування на території установи.

Наступний момент полягав у тому, що за сприяння адміністрації закладу та певною мірою через виробничу необхідність було організовано взаємодопомогу між цими двома групами мешканців. Наприклад, сироти часто допомагали переселенцям орієнтуватись по місту у перші тижні перебування. Переселенці зі свого боку, маючи великий життєвий досвід, надавали і надають зараз майбутнім активним громадянам нашої держави корисні поради з приводу того, як краще вчиняти в тих чи інших життєвих ситуаціях.

Позитивному співіснуванню і дружбі між ВПО та сиротами сприяло проведення спільних заходів із залученням гостей, а саме:

навчання поводженню з вогнегасниками, яке проводило ДСНС;

майстер - класи від бібліотекарів обласної бібліотеки для юнацтва імені Маланюка;

психологічні тренінги від спеціалістів чеської гуманітарної організації «Людина в біді» та Кропивницького міського центру соціальних служб;

тематичні бесіди на юридичну тематику від ГО «Десяте квітня»;

спортивні змагання на території гуртожитку за участі тренерів ДЮСШ міста, представників управління молоді і спорту Кропивницької міської ради і територіального відділення Національного олімпійського комітету.

Ще один фактор - це дружба дітей ВПО з деякими нашими сиротами. Такі відносини склались спонтанно, проте були і є дуже позитивним моментом в плані класної атмосфери у закладі.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

ВПО та сироти будуть спільно проживати на території соціального гуртожитку міста Кропивницького до кінця воєнного стану плюс 1 місяць після його закінчення.

Спільність базових проблем, розуміння один одного, участь у спільних заходах, взаємовиручка, активні діти та робота адміністрації закладу стали запорукою позитивного досвіду перебування на одній території осіб різного віку, соціального статусу і певною мірою світогляду.

Список використаних джерел

1. Олена Газізова Трансформація ідентичностей внутрішньо переміщених осіб у процесі їх соціокультурної адаптації та інтеграції у нові територіальні громади / Олена Газізова// Українознавство. 2019. №4 (79). С. 83 - 96 Розміщено за посиланням: http://journal.ndiu.org.ua/article/view/188243.

2. Олена Газізова Шляхи подолання соціокультурних конфліктів у процесі інтеграції внутрішньо переміщених осіб у нові територіальні громади /Олена Газізова// Українознавчий альманах. №25. С.44-48 Розміщено за посиланням: https://ukralmanac.univ.kiev.ua/index.php/ua/article/view/340/324.

3. Марія Доннік Трудова соціалізація вихованців соціального гуртожитку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування/ Марія Доннік// Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Педагогіка, соціальна робота». Випуск 27. С. 48-50.

Размещено на Allbest.ru