Тенденції у відтворенні гендерної нерівності під час повномасштабної війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тенденції у відтворенні гендерної нерівності під час повномасштабної війни

Борисова Ю.В.

канд. соціол. наук, доцент,

доцент кафедри соціальної роботи

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

Дуднікова Н.М.

здобувач вищої освіти

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

Анотація

На основі аналізу статистичних даних та результатів соціологічних досліджень проаналізовано закономірності та сфери вияву гендерної' нерівності в умовах війни, акцентовано увагу на необхідності збереження та посилення здобутків української держави у питаннях досягнення гендерного балансу та забезпечення подальшого скорочення гендерного розриву.

Ключові слова: гендерна нерівність, війна, дискримінація за ознакою статі, гендерні стереотипи, гендерні ролі, рівне ставлення.

Актуальність проблеми. Реалії соціального буття української держави відзначені подальшим зростанням уваги до питань рівного ставлення, не залежно від віку, статі, стану здоров'я, майнового статусу, інших ознак. Умови війни актуалізують це питання, адже призводять до змін у розподілі соціальних ролей внаслідок залучення великої кількості громадян різної статті до військової служби і виконання бойових завдань, до зміни місця роботи і професійного статусу, в цілому до набуття нового, підчас травматичного особистого досвіду. Не зважаючи на суттєві здобутки в справі забезпечення гендерної рівності і подолання проблеми дискримінації в різних сферах суспільного життя, дане питання не втрачає своєї актуальності.

Вітчизняні соціологічні опитування вказують на те, що дискримінація за ознакою статі існує. Серед молодих громадян такої думки додержується понад 20% респондентів у загальнонаціональних опитуваннях і цей показник демонструє тенденцію щодо зростання; при цьому 61 % опитаних вважають рівність основною цінністю [1]. Нерівність за ознакою статі "виступає одним із головних порушень прав людини, що виявляється в нерівних можливостях жінок і чоловіків, гендерних меншин у різних сферах суспільного життя, включаючи політичне представництво та участь у прийнятті рішень; економічні можливості та доступ до професій, ресурсів, правосуддя; оплату праці та кар'єрне зростання; повноваження на рівні сім'ї" [2]. Саме тому забезпечення ґендерної рівності визначено однієї з глобальних цілей сталого розвитку країн на 2016 - 2030 роки [3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні та прикладні аспекти забезпечення гендерної рівності в українському суспільстві висвітлювали у своїх роботах такі вітчизняні науковці, як О. Андрієнко, О. Балакірєва, Т. Багрій, Г. Бондар, О. Власова, О. Венгер, Н. Вавілова, Є. Вознюк, І. Ворчакова, О. Васильченко, Г. Герасименко, Н. Грицяк, І. Добржанська, Н. Іванова, О. Васильченко, Є. Вознюк, Т. Ганзицька, С. Головатий, І. Грицай, М. Грицяк, О. Ковальова, О. Катан, М. Козюбра, А. Колодій, П. Корнєва, Н. Кушнір, Т. Краснопольська, М. Крочук, В. Лемак та інші. соціологічний гендерний нерівність

Метою статті є дослідження тенденцій у відтворенні гендерної нерівності в умовах війни рф проти України.

Викладення основного матеріалу. Практичне впровадження ідеї ґендерної рівності на різних рівнях соціальної організації - від повсякденних локальних практик комунікації до загальноінституційного рівня - є сьогодні головною метою в державах Європи та багатьох країнах світу. При цьому, як зазначають фахівці, посилання на традиції, загальні припущення або переважаючі соціальні установки в конкретній країні є недостатніми виправданнями різниці у ставленні на основі статі.

Дані загальноукраїнського дослідження "Сучасне розуміння маскулінності: ставлення чоловіків до ґендерних стереотипів і насильства щодо жінок", проведеного у березні 2019 року, продемонстрували, що значна частина громадян ототожнюють настанови ґендерної рівності з суто формальним аспектом забезпечення рівних прав жінок і чоловіків і, відповідно, не вбачають особливих проблем у можливостях їхньої реалізації в реальному житті; зокрема, 41 % чоловіків погодилися, що ґендерна рівність в українському суспільстві вже в цілому досягнута [2]. Більшість чоловіків неупереджені у сприйнятті професійних якостей жінок як працівників: погоджуються (80%), що жінки можуть бути такими ж кваліфікованими фахівцями в своїй справі, як і чоловіки, так само добре виконувати професійні завдання, та повинні отримувати рівну з чоловіками заробітну плату за роботу однакової цінності. Разом із тим, 82% опитаних чоловіків переконані, що на ринку праці існує поділ на певні "жіночі" та "чоловічі" професії, а 40% респондентів загалом погодилися з твердженням, що чоловіки є кращими бізнесменами, ніж жінки [4].

Війна чинить вплив на всі сфери життєдіяльності суспільства та людини, змінюючи життєвий уклад, цінності, звичні патерни поведінки. Цей вплив є різноспрямованим і неоднозначним: вочевидь, потреба брати участь у військовій, оборонній, волонтерській діяльності тих, хто до війни не долучався до подібних активностей, означає кардинальні зміни у їх статусі та рольовій поведінці, а на рівні суспільства відбуваються подальші зрушення у системі уявлень про виконавців певних соціальних ролей.

Емпіричні дослідження, присвячені різним аспектам і вимірам війни, дозволяють, зокрема, з'ясувати, наскільки вкоріненими у суспільній свідомості є стереотипні уявлення про типового виконавця ролі воїна, захисника. Дослідження ГО "Точка опори" під назвою "ЛГБТ+ військові та ветерани: видимість і сприйняття військовим побратимством", яке спиралося на фокусовані групові інтерв'ю респондентів, що мали досвід участі у бойових діях, дозволило реконструювати "нормативні" якості військових; це "захист побратимів", "довіра", "сміливість" ("не кидати побратима"), "бути частиною команди" ("командний гравець"), "допомогати один одному". Обговорюючи питання дискримінації, військові в першу чергу згадують прояви сексизму під час несення служби - сексистські висловлювання, жарти і стереотипи; жінки- військовослужбовиці згадують про сексуальні натяки у свій бік. Аналіз наведених респондентами бажаних для військових якостей показує, що ті риси, які приписуються модальному образу воїна, є, переважно, гендерно нейтральними. Водночас, під час з'ясування можливості для жінок перебувати на різних військових позиціях часто висловлювалися сумніви або навіть заперечення щодо такої можливості [5]. Соціологічні опитування військових, проведені в останні довоєнні роки, свідчать про те, що ситуація із забезпеченням гендерної рівності у ЗСУ певним чином покращилася: відповідаючи на питання "Наскільки Ви згодні або не згодні з наведеним твердженням: "У ЗС України реалізовано принцип рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків"? погодилися з цим твердженням більшість респондентів (65,5% жінок та 62,9% чоловіків) [6, с.14]. Поряд з цим, менше половини опитаних впевнені в тому, що у ЗСУ відсутня дискримінація за ознакою статі: серед жінок таку впевненість продемонстрували лише 34,3%, серед чоловіків - 40,8%.

Ескалація війни спричинила активізацію залучення як жінок, так й чоловіків до волонтерської діяльності; про це свідчать статистичні і соціологічні дані, зокрема фокус-групові дослідження. Водночас, їх учасники вказують на збереження гендерного поділу праці волонтерів, коли чоловіки виконують більшу частину роботи, пов'язаної з фізичною працею та гарантуванням безпеки, а жінки в основному займаються доглядом та підтримкою постраждалого населення. Респондентки вказували на те, що "жінки допомагають доглядати за дітьми в центрах розміщення ВПО, прибирати у приміщеннях, здійснювати супровід літніх людей і осіб з інвалідністю та хронічно хворих; інші жінки використовують свої професійні навички для підтримки переміщених осіб, наприклад надаючи послуги психосоціальної підтримки. Виявлені тенденції дозволили авторам досліджень констатувати "збереження традиційних гендерних і культурних норм" у питаннях волонтерської активності [7, с.30]. Водночас, мотивація участі у волонтерстві, не зважаючи на наявні відмінності (зокрема, для чоловіків воно може розглядатися як альтернатива військовій службі) виявляє й гендерні інваріанти: як жінки, так й чоловіки, вказують на те, що "волонтерство допомагає їм упоратися зі стресом від війни й відчути себе корисними" і що "волонтерство має позитивний вплив на їхнє психічне здоров'я" [7, с.30].

Повертаючись до об'єктивних показників вияву гендерного диспаритету зазначимо, що в окремих сферах в умовах війни він може поглиблюватися; підтвердженням цього є ситуація на ринку праці. За даними Державної служби зайнятості України, станом на 1 квітня 2023 р. мали статус офіційно зареєстрованого безробітного 137,3 тис осіб, з них чоловіки становили 28 %, жінки - 72 %. Певним чином це може бути пов'язане зі змінами в умовах постановки на облік в державних центрах зайнятості (обов'язкової стала відмітка про військовий облік, що змушує більшість безробітних чоловіків самостійно шукати вакансії або ж обирати неформальну зайнятість); крім того, чоловіки, які проходять військову службу (на умовах строкової служби, мобілізації або контракту), вважаються задіяними в економічній діяльності країни [8]. За словами чоловіків - учасників фокус-групових досліджень - пошук роботи тими з них, хто не перебуває на військовій службі, ускладнюється через руйнування й пошкодження інфраструктури, виробничих потужностей і устаткування, а також тілесні ушкодження та неможливість вільно пересуватися всередині країни та за її межами, як того вимагає їхня робота [9, с.14]. Коли чоловіки залишають свої домівки, щоб воювати, жінки "залишаються й керують домогосподарством; це призводить до змін у гендерних ролях, коли жінки беруть на себе обов'язки, які раніше виконували чоловіки, наприклад ремонт у помешканні, пошук можливостей для отримання доходу, й реєстрація для отримання допомоги від уряду та міжнародних установ" [9, с.14]. Для жінок і дівчат підліткового віку, не залежно від регіону проживання, це є посиленням відповідальності, збільшенням обсягу неоплачуваної праці, в тому числі доглядової, особливо в домогосподарствах, очолюваних жінкою, і скороченням часу, якій можна було б присвятити освіті й дозвіллю.

Через людські втрати внаслідок війни, в першу чергу серед чоловічого населення, очікується збільшення ваги жіночої праці: "нові соціальні виклики негативно впливають на економічну активність жінок, необхідність убезпечення дітей; неможливість ведення освітнього процесу в режимі офлайн створюють умови, за яких практично неможлива повноцінна професійна реалізація" [10]. Повномасштабна війна створює запит на пришвидшення встановлення гендерної рівності, тому досить важливим є створення державних програм, які б забезпечували жінкам можливість отримувати новий досвід та знання, а також моральну підтримку в процесі оволодіння новою професією або перекваліфікації [8].

Висновки

Таким чином, умови війни роблять гендерний розрив у деяких сферах життєдіяльності суспільства відчутнішим (зокрема це сфера зайнятості у тилових громадах), в інших же, навпаки, жінки і чоловіки все більш паритетно залучаються до виконання відповідних соціально-професійних ролей (це військова сфера і служба в лавах ЗСУ, виконання бойових завдань, волонтерська діяльність). Важливим наразі є збереження та посилення здобутків нашої держави і суспільства у питаннях досягнення гендерного балансу та забезпечення подальшого скорочення гендерного розриву, що наблизить Україну до цілей, зазначених у європейських, міжнародних документах, у вітчизняному законодавстві.

Список використаних джерел

1. [1 ] Фонд "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва на замовлення ПРООН в Україні; Центр інформації про права людини. Що молодь знає та думає про права людини. Загальнонаціональне соціологічне репрезентативне опитування "Права людини в Україні" (2018). Вилучено з: http://www.ua.undp.org/content/dam/ukraine/docs/DG/DHRP/Youth%20about%20hu man %20 rights.pdf

2. Про затвердження Методичних рекомендації щодо ідентифікації' випадків ґендерної' дискримінації та механізм надання правової допомоги (Наказ координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства Юстиції України). № 33 (2019). Вилучено з: https://ips.ligazakon.net/document/MUS31752

3. Цілі Сталого Розвитку: Україна: національна доповідь (2017). Київ. Вилучено з: https://www.undp.org/uk/ukraine/publications/tsili-staloho-rozvytku-natsionalna- dopovid-2017

4. Сучасне розуміння маскулінності: ставлення чоловіків до ґендерних стереотипів і насильства щодо жінок (2018) Вилучено з: https://ukraine.unfpa.org/uk/publications/

5. ГО Точка опори. ЛГБТ+ військові та ветерани: видимість і сприйняття військовим побратимством: Аналітичний звіт (2019). Вилучено з: https://genderindetail.org.ua/library/identichnosti/lgbtika/lgbt-viyskovi-ta-veterani- vidimist-i-spriynyattya-viyskovim-pobratimstvom-1341371.html

6. Стан реалізації'у Збройних Силах України гендерної політики держави: аналіт. Звіт за результ. соціол. дослідж. (2020) НДЦ ГП ЗС України;викон. О.В. Шевчук, В.С. Михайлов, О.Д. Дєточка та ін. Київ.

7. CARE International; Робоча група з гендерних аспектів гуманітарної діяльності (Gender in Humanitarian Action, GiHA) Оперативний гендерний аналіз ситуації в Україні, жовтень 2023. Вилучено з: https://careevaluations.org/wp-content/uploads/RGA_Ukraine_2023_UKRAINE_UKR.pdf..].

8. Національний ін-т стратегічних досліджень. Гендерні диспропорції в Україні під час війни (2023). Вилучено з: https://niss.gov.ua/news/komentari-ekspertiv/henderni- dysproportsiyi-v-ukrayini-pid-chas-viyny

9. ООН Жінки та CARE International. Оперативний гендерний аналіз ситуації в Україні, березень 2022. Вилучено з: https://eca.unwomen.org/sites/default/files/2022-05ZUNWomen_BRIEF_A4_2022_UKR-1.pdf.

10. Петченко М.В., Глазунова О.О., Гиренко В.О. & Литовченко Т.А. (2022) Гендерна нерівність у системі соціально-трудових відносин: проблеми та перспективи. Demography and social economy, (4). 136 - 154.

Размещено на Allbest.ru