Соціально-географічні аспекти гендерних досліджень та зайнятість жінок на ринку праці з урахуванням сучасних викликів і COVID-19

Размещено на http://allbest.ru

Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова

Соціально-географічні аспекти гендерних досліджень та зайнятість жінок на ринку праці з урахуванням сучасних викликів і COVID-19

Гринюк Т.А., Буткалюк К.О., Буличева Т.В.

Вступ

Наукові дослідження сучасних проблем суспільного розвитку з геопросторових позицій, згідно існуючих світових трендів, мають ознаки інклюзивності.

Міжпредметну наукову площину формують напрями досліджень, що своєчасно реагують на нові потреби суспільства та виклики часу. До таких належать дослідження гендерних аспектів розвитку суспільства в умовах зростання впливу зовнішніх і внутрішніх загроз (COVID-19).

У наукових розвідках існує поширена думка про те, що понад 80% представників гуманітарної сфери, які протидіють пандемії, це жінки. В останні два роки кожна десята жінка, в силу обставин сучасного періоду, була змушена працювати вночі, щоб повноцінно поєднати всі сфери свого життя.

Кожна друга особа, яка сьогодні втратила своє робоче місце - це також жінка. Отже, саме жінки є особливо вразливою категорією суспільства в умовах сучасних викликів та загроз.

Невід'ємним елементом становлення України як держави, що дотримується демократичних принципів і поважає права людини є забезпечення гендерної рівності в усіх сферах суспільного життя.

Рівність прав жінок і чоловіків є одним з фундаментальних принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй. Формування та покращення розуміння суспільством завдань державної політики у напрямі ґендерної рівності сприяє досягненню Глобальних цілей сталого розвитку, проголошених ООН (резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 25 вересня 2015 р. № 70/1) і підтриманих Україною відповідно до Указу Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722 “Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року”[4,6].

Рівність прав жінок і чоловіків закріплена також Конституцією України.

В той же час, на тлі світових та внутрішніх небезпек, зростають гендерні диспропорції у розвитку та самореалізації жінок, доступу до омріяних професій на ринку праці, планування вільного часу (завантаженість другорядною роботою), справедливого перерозподілу економічних благ та фінансової винагороди згідно реального внеску.

Виклад основного матеріалу

Зважаючи на те, що ґендерна рівність наразі вважається запорукою сталого суспільного розвитку, цілком закономірним є увага до неї у західноєвропейському інтелектуальному дискурсі.

Це праці С. де Бовуар, А. Дворкін, К. Міллет, Ш. Файерстоун, Б. Фрідан, Н. Фрезер та багатьох інших теоретиків. У даному контексті цікавими та плідними видаються сучасні роботи українських науковців В. Агеєвої, М. Богачевської-Хом'як, І. Гояна, О. Кісь, О. Кікінежді, С. Крилової, Л. Кобилянської, С. Сторожук, Ю. Стребкової, Т. Марценюк, Т. Мельник тощо [1,2]. Серед суспільних географів заслуговують на увагу роботи О.Кривець, Е.Лібанової, Н.Мезенцевої, Л.Нємець та ін.

Гендерні диспропорції суспільного розвитку в Україні викликані низкою об'єктивних демографічних та соціально- економічних передумов. Даються взнаки існуючі ґендерні розриви у демографічній структурі населення держави. Їх загострення під час пандемії свідчить про серйозну небезпеку у становищі жінок, їх суспільній активності, ініціативі на ринках праці. Зростає тенденція поширення хвороб серед жінок, адже їх чисельність переважає у віковій групі 65+.

Аналіз соціально-економічних розривів репрезентує, що в умовах економічної кризи, спричиненої введенням обмежувальних заходів, жінки стають більш вразливими порівняно з чоловіками. Саме вони становлять більшість тих, хто працює в галузях бюджетної сфери, фінансування якої можуть бути суттєво скорочені в умовах економії бюджету. Розрив у заробітній платі жінок і чоловіків становить 22,8%. Це призводить до розриву в пенсійному забезпеченні - 30% [2,5]. Отже, жінки мають обмежені можливості для заощаджень і накопичень, що призводить до їхньої вразливості під час економічної кризи.

У деяких областях докладають зусиль щодо врахування потреб окремих вразливих груп населення. Це позитивні приклади Дніпропетровської Миколаївської, Одеської, Полтавської, Сумської, Тернопільської, Херсонської областей і м. Києва. Здебільшого вони спрямовані на захист і надання допомоги медичним працівникам, літнім людям, малозабезпеченим верствам населення, серед яких найбільша частка - жінки.

Серед отримувачів соціальних послуг і соціальної допомоги частка жінок складає близько 67%, а в умовах кризи заходи соціального захисту й окремі соціальні послуги теж можуть бути скорочені. Це доводить «чуттєвість» та гостроту проблематики і формулює низку завдань перед сучасним українським суспільством щодо покращення ситуації.

Відповідно до існуючих загроз соціально-економічного впливу та поширення пандемії, наслідків для жінок, спалах COVID-19 «поглиблює наявні нерівності, виявляючи вразливі місця в соціальній, політичній та економічній системах, що, в свою чергу, посилює наслідки пандемії» [4].

Оперативна ґендерна оцінка становища та потреб жінок в контексті ситуації з COVID-19 в Україні періодично проводиться за підтримки міжнародних організацій, зокрема, підрозділу Організації Об'єднаних Націй з питань ґендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки). Метою таких контекстних досліджень є надання результатів ґендерних спостережень у суспільному розвитку щодо диференційованих потреб та впливу поширення загроз (пандемії) на життя жінок в Україні. В першу чергу це стосується тих категорій населення, які представляють вразливі групи та стикаються з множинними формами дискримінації. Така логіка дій за наслідками кризи 2020 року буде сприяти розширенню можливостей жінок, зокрема згідно з Цілями сталого розвитку до 2030 року.

Як відомо, чисельність жінок в Україні перевищує чисельність чоловіків, особливо це стосується старшої вікової групи. На 2019 рік в Україні налічувалось близько 22,5 млн. жінок і 19,5 млн. чоловіків, тобто на 1000 чоловіків припадало 1158 жінок. Частка жінок становить 54%, чоловіків - 46%. По регіонах ситуація дещо відрізняється. Найбільша частка жінок - 55% спостерігається в Донецькій і Чернігівській областях, найменша -52% - у Рівненській і Закарпатській областях. В Україні серед осіб, які досягли 65 років, дві третини становлять жінки. Згідно з даними Державної статистичної служби України, частка жінок «третього віку» у 2019 р. становила 66%, чоловіків - 34% [3,5].

Статева диспропорція в складі контингенту літніх осіб стрімко зростає з віком: серед осіб, що досягли порогу довголіття (80 років), чисельність жінок у 2,5 разу перевищує чисельність чоловіків.

Найбільша частка жінок віком від 65 років - 68% - спостерігається в Чернігівській, Житомирській, Дніпропетровській, Запорізькій і Київській областях, найменша - у Закарпатській області з традиційно молодшим середнім віком населення.

Значна частка літніх жінок у порівнянні з чоловіками пояснюється коротшою тривалістю життя чоловіків. В Україні чоловіки живуть у середньому на 10 років менше, ніж жінки. У 2019 році очікувана тривалість життя чоловіків становить 66,7 рік, жінок - 76,7 рік. Лише найближчі роки репрезентують, як саме зміниться тривалість життя за наслідками захворюваності у критичному 2020 році.

Ще одним важливим викликом у постковідний період є повернення міждержавних мігрантів в Україну з інших держав, зокрема тих, які мають періодично гіршу епідеміологічну ситуацію. Серед таких, зокрема, Італія, Іспанія, Франція та навіть Німеччина. Загалом, міграційна активність чоловіків вища, ніж у жінок.

Основними країнами-реципієнтами української робочої сили є Польща (38,9%), РФ (26,3%),Італія (11,3%), Чехія(9,4%). До інших країн, куди спрямовані помітні потоки трудових мігрантів з України, належать Сполучені Штати Америки(1,8%), Білорусь (1,7%), Португалія (1,6%), Угорщина (1,3%), Ізраїль (1,1%), Фінляндія (1,0%) та Німеччина (0,8%). Слід зазначити, що жінки частіше за чоловіків працюють у Польщі (42,6% проти 37,3%) та в Італії (27,0% проти 4,7%) [3,5].

Серед заробітчан з європейських країн, які повертаються до України частка жінок є більшою за частку чоловіків. Жінки в Україні мають нижчий рівень зайнятості у порівнянні з чоловіками, отримують меншу заробітну платню та пенсії, більше залежать від державної соціальної допомоги. Тому в них менше реальних можливостей заощаджувати. Через це в умовах економічної кризи, викликаної COVID-19, вони є більш вразливі.

Більше половини працюючих українок (близько 4,4 млн.) можуть зіткнутися з проблемами працевлаштування через два фактори, спричинені коронавірусною кризою: по-перше, це нові карантинні обмеження та зміни споживацької поведінки, по-друге, прискорена автоматизація та трансформація бізнес-моделей у всіх сферах.

До таких висновків дійшли у своєму дослідженні економісти Центру економічної стратегії. В умовах сучасних викликів саме жінки виявилися більш вразливими до економічних наслідків пандемії, ніж чоловіки [3]. Відповідна тенденція відбувається практично по більшості держав світу. Через карантинні обмеження та зміни у поведінці людей роботу втрачали в першу чергу у «чутливих» сегментах суспільної зайнятості, зокрема, у торгівлі, сфері послуг та індустрії гостинності, де значною мірою працюють жінки.

Примітно, що зайнятість жінок працездатного віку є нижчою у порівнянні з рівнем зайнятості чоловіків відповідного віку. Індикатори зайнятості та економічна активность жінок працездатного віку в Україні нижчі, ніж у відповідній віковій групі чоловіків. У 2019 році рівень економічної активності жінок працездатного віку був близько 56,8%. В той же час, економічна активність чоловіків працездатного віку була вищою і її рівень становив 69,0% того ж року[3,5].

Відповідно до даних Державної статистичної служби України 45,8% економічно неактивних жінок працездатного віку пояснюють причину відсутності економічної активності тим, що вони зайняті домашніми обов'язками.

Водночас, частка «самозайнятих» була більшою серед жінок, ніж серед чоловіків (74,6% проти 70,1%), а також у сільській місцевості в порівнянні з міською (91,0% проти 42,2%)[5 ].

В Україні спостерігається вертикальна сегрегація праці, яка проявляється в «значно меншій кількості жінок на керівних посадах.

Загальне співвідношення чоловіків і жінок серед керівників організацій і підприємців - 60% проти 40%. Водночас серед керівників юридичних осіб жінки становлять лише 30%.

Значна кількість жінок залучена до мікробізнесу - 28,7%, середній бізнес - 27,4%, жінок-власниць малого бізнесу - 22,7% та 22,7% власниць великого бізнесу».

Стратегічних менеджерів серед жінок небагато: у малому бізнесі - 16%, у великому -18,4%, у середньому - 24,9%, найбільше - у мікробізнесі - 26,8% [3,5].

Ще один важливий тренд української сучасності: спостерігається тяжіння жінок до зайнятості у бюджетній сфері, де зарплата є значно нижчою, що призводить до горизонтальної сегрегації зайнятості. Так, за період 2019 року «переважна кількість жінок спостерігалася у сфері охорони здоров'я та надання соціальної допомоги (83,1% від облікової кількості штатних працівників), у сфері освіти (78,0%), фінансовому та страховому сектор (71,9%); у сфері мистецтва, спорту, розваг і відпочинку (68,0%); у сфері державного управління та оборони, обов'язкового соціального страхування (67,5%); сфері тимчасового розміщування та організації харчування (67,3%), у професійній і науково-технічній діяльності (54,3%) у сфері гуртової та роздрібної торгівлі (53,5%)» [ 3].

Більшість з цих сфер - економічна діяльність з низьким рівнем доходу. За нової соціально-економічної реальності зростає значущість інституту гідної праці для всіх суб'єктів соціально-трудової взаємодії -- держави, роботодавців, найманих працівників і в тому числі жінок[ 3]. В умовах сучасних викликів, щоб не залишитися без роботи, сучасним жінкам варто дбати про професійне перенавчання, або навчання протягом життя. В умовах, що існують, потрібно сфокусуватися на ІТ секторі, який швидко зростає. Зокрема, «армія» офісних працівниць, серед яких бухалтерки, економістки, аудиторки, юристки, рієлторки, страхові агентки, мають можливість перекваліфікуватися на проєктних та продуктових менеджерів, бізнес-аналітиків, маркетологів, менеджерів з логістики тощо.

У випадках, коли жінки мають міцну технічну освіту формується можливість перейти у програмування, аналітику даних та менеджмент, СЕО- оптимізацію. жінка чоловік суспільний гендерний україна

За будь якого вибору виникає потреба покращити цифрові компетенції, здобути нові «скіли», які можливо перенаправити у швидкозростаючий сегмент клієнтської підтримки або обрати роботу, пов'язану з «діджитал», у відповідній галузі. Перенавчанням фахівців на вразливих робочих місцях може частково займатися держава.

Також, необхідно перевести частину роботи державних центрів зайнятості в онлайн та покращити їхню якість, запустити державні ваучери на перенавчання у приватних освітніх закладах, за якими здійснюється підготовка за державний кошт та організувати навчання на базі сучасних приватних компаній і окремих роботодавців.

Державна перекваліфікація має допомогти жінкам за потреби вийти із професій під ризиком, оновити формат зайнятості та визначити пріоритетність професійних трансформацій. Один із викликів, який стоїть перед нашим співтовариством, - це вірус пандемії, перед яким ми всі беззахисні.

В рамках 65-тої сесії Комісії ООН, яка відбулася порівняно нещодавно, у період 15-26 березня 2021 року у Нью Йорку, зазначеним питанням надавалась переважна увага. Під час багатьох заходів українські жінки-лідерки презентували власне послання щодо становища жінок. Основна тема Сесії для обговорення і проведення експертних консультацій, це - повна та ефективна участь жінок у прийнятті рішень щодо суспільного життя; ліквідація всіх форм насильства для досягнення гендерної рівності та розширення прав і можливостей усіх жінок і дівчат, у тому числі, на ринку праці.

Суспільство озвучує гендерні пропозиції у постпандемічний період, які в останній час пропонуються і українськими жінками на різних платформах ООН. Це необхідність мережування і соціальний бріджинг серед інститутів громадянського суспільства на подальше просування гендерної рівності; активізація участі жінок у всіх процесах управління гуманітарного координування; необхідність інвестування в інтелектуальний капітал жінок і дівчат; посилення їхнього доступу до сучасних знань і технологій, які сприятимуть їх можливостям у сучасному світі; підтримка жінок, які перебувають у пошуку власної моделі соціальної поведінки та бізнес-самореалізації тощо.

Висновки

Отже, вертикальна та горизонтальна сегрегація зайнятості в Україні може поглиблюватися під час кризи, адже жінки, що здебільшого працюють у галузях бюджетної сфери можуть відчувати затримки в виплаті заробітної плати та скорочення.

Питання протидії коронавірусу і відновлення світу в постпандемічний період - одне з нагальних питань. Жінки відіграють дуже потужну роль у протидії пандемії коронавірусу, і вони так само відіграватимуть цю роль у відбудові світу.

Наявність структурних диспропорцій і ґендерних розривів у сфері зайнятості, які поглиблюються в період економічної кризи (в т.ч. викликана обмежувальними заходами щодо COVID-19) можуть сприяти поглибленню бідності, обмеженню доступу до ресурсів і послуг, соціальній незахищеності жінок .

Жінки відіграють потужну роль у протидії пандемії коронавірусу і відіграватимуть її у відбудові світу потім, а отже ця тема заслуговує осмислення світовим співтовариством. Наслідком має стати формування ґендерно- орієнтованих суспільних заходів держави з метою профілактики і реагування усіма зацікавленими сторонами на національному, регіональному та місцевому рівнях.

Список використаних джерел

1. Мезенцева Н. Гендер і географія в Україні: Монографія / Наталія Мезенцева, Ольга Кривець. - К.: Ніка- Центр, 2013. - 194с.

2. Нємець Л.М. Гендерні проблеми сучасної України: соціально-економічні аспекти / Людмила Нємець, Олена Ткаченко // Часопис соціально-економічної географії. - 2008. - Вип.5(2). - С.156-160.

3. Жінки і чоловіки. Статистичний збірник, Державна служба статистики України, Київ, 2019 рік. [Електронний ресурс] / Режим доступу:й1їр://икг81а1.доу.иа/йшк/риЬ1іса1/ка1_и/ publzahist_u.h

4. Концептуальна записка Генерального секретаря ООН «Вплив COVID 19 на жінок», 9 квітня 2020 року.[Електронний ресурс]/Режим доступу:https://www.unwomen.org/en/digital-1ibгaгy/ publications/2020/04/policy-brief-the-impact-of-covid-19-on-women

5. Соціальний захист населення України. Статистичний збірник, Державна служба статистики України, Київ, 2019 рік. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://ukrstat.org/uk/ druk/publicat/kat_u/publzahist_u.htm

6. Колот А., Герасименко О., Ярмолюк-Крьок К. Сфера праці в умовах глобальної соціоекономічної реальності 2020: виклики для України.[Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.fes.kiev.ua

Размещено на Allbest.ru