Підходи до розуміння феномену чуток у системі соціальних комунікацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра видавничої справи та редагування

Навчально-наукового видавничо-поліграфічного інституту

КПІ ім. Ігоря Сікорського

Підходи до розуміння феномену чуток у системі соціальних комунікацій

Тріщук О.В.

д-р наук із соц. комунікацій, проф.

Фіялка C.Б.

канд. наук із соц. комунікацій, доц.

Узагальнено інтерпретації соціально-комунікаційного феномену чуток у працях науковців різних галузей знань задля формування системного бачення цього явища, що потенційно дасть змогу підвищити ефективність протидії шкідливим інформаційним впливам. Зазначено, що чутки є важливим елементом суспільного життя й мають соціальну, політичну, економічну, історичну та культурну значущість. Наголошено на тому, що нині немає єдиної термінології під час висвітлення явища чуток. Це ускладнює комунікацію між науковцями, породжує плутанину та непорозуміння, що перешкоджає як ефективному обміну знаннями, так і узагальненню наукових результатів. У ході дослідження було застосовано соціальнокомунікаційний і кроскультурний підходи, а також загальнонаукові (аналіз, синтез, порівняння, систематизація та узагальнення) та спеціальні методи (метод системного аналізу, контент-аналіз, дискурс-аналіз, пошуково-бібліографічний метод, метод семантичного диференціалу).

Представники різних наукових галузей розглядають чутки як складний соціальнокомунікаційний феномен. Філологи, філософи, політологи, соціологи, соціальні психологи, антропологи та історики зосереджуються на розумінні чуток як засобу комунікації, впливу та спілкування. Вивчаючи це явище в контексті інформаційного суспільства та VUCA-світу, можна стверджувати, що воно відображає взаємодію та взаємовплив різних спільнот у процесі комунікації. Мультидисциплінарний підхід до осмислення чуток дозволяє об'єднати знання та методи з різних наукових дисциплін й отримати більш повне та комплексне розуміння цього феномену. Тим часом саме соціальнокомунікаційний підхід є інтеграційним і ключовим для вивчення чуток, оскільки він дозволяє розглядати їх у контексті соціальних взаємин і комунікаційних процесів, з'ясовувати їхній вплив на формування громадської думки, а також на ухвалення суспільно важливих рішень. Глибше розуміння соціальнокомунікаційних аспектів чуток сприятиме кращому усвідомленню їхнього місця в соціокультурній та політичній динаміці сучасного світу й допомагатиме ефективніше протистояти деструктивним інформаційним впливам.

Ключові слова: чутки, соціальні комунікації, неформальні комунікації, філософія, психологія, політологія, соціологія, економіка.

Trishchuk O.

Doctor of Social Communication, Professor at the Department of Publishing and Editing, Publishing and Printing Institute of Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute, Kyiv, Ukraine,

Fiialka S.

PhD of Social Communications, Associate Professor at the Department of Publishing and Editing, Publishing and Printing Institute of Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute, Kyiv, Ukraine

Approaches to the rumor phenomenon as part of the social communications system

The aim of the article is to synthesize interpretations of the social communication phenomenon of rumors in the papers of scholars from various fields of knowledge to form a systemic understanding of this phenomenon, potentially enhancing the effectiveness of countering rumors as part of harmful information influences. It is noted that rumors are an essential element of social life with social, political, economic, historical, and cultural significance. Emphasis is placed on the lack of unified terminology when addressing the rumors phenomenon. The absence of unified terminology complicates communication among scholars, leading to confusion and misunderstandings, hindering both effective knowledge exchange and the generalization of scientific findings. Social communication and cross-cultural approaches were applied during the research, as well as general scientific (analysis, synthesis, comparison, systematization, and generalization) and specific methods (system analysis method, content analysis, discourse analysis, search-bibliographic method, semantic differential method).

Different sciences consider rumors as a complex social phenomenon from various perspectives. Philology, philosophy, political science, sociology, social psychology, anthropology, and history uniquely contribute to understanding rumors as means of communication, influence, and interaction. Considering them in the context of the information society and the VUCA world reveals that rumors reflect the interaction and mutual influence of different communities in the process of communication. A multidisciplinary approach to studying rumors allows examining this phenomenon from different perspectives, integratingknowledge and methods from various scientific disciplines, and obtaining a more comp_rehensive understanding of this phenomenon. Meanwhile, the social communication approach is integrative and crucial for studying rumors since it allows considering this phenomenon in the context of social relations and communication processes, elucidating its influence on shaping public opinion, as well as on making socially significant decisions. A deeper understanding of the social communication aspects of rumors contributes to a better awareness of their place in the sociocultural and political dynamics of the modern world and helps to more effectively counteract destructive informational influences.

Keywords: rumors, social communications, informal communications, philosophy, psychology, political science, sociology, economics.

Вступ

Явище чуток як різновид неформальних комунікацій вимагає всебічного аналізу наукових аспектів його вивчення та узагальнення їх у системному соціальнокомунікаційному підході. Це зумовлено як міждисциплінарністю феномену чуток, так і інфодемією та бурхливим розвитком соціальних медіа, що за відповідних обставин робить чутки загрозою для громадського порядку та державної безпеки. Відтак виникає необхідність визначати оптимальні шляхи й засоби реагування на загрозливі чутки, що вимагає комплексного погляду на них через призму сучасної соціальнокомунікаційної науки, яка б ураховувала напрацювання інших дисциплін. Так, психологічні аспекти чуток вивчали Р. Кнапп [16], Г. Олпорт і Л. Постман [5], Т. Шибутані [22], політичні -- К. Дойч [9], К. Лазарсфельд [20], антропологічні -- М. Глакмен [12], Р. Пейн [19], економічні -- А. Кіммель [15], Н. Гарні [13], Ф. Янсенс [14], В. Реддінг [21] та ін.

Мета статті -- окреслити й узагальнити наявні підходи до вивчення соціальнокомунікаційного феномену чуток у працях науковців різних царин знань, простежити еволюцію чуток задля формування системного бачення цього явища, що потенційно дасть змогу підвищити ефективність протидії шкідливим інформаційним впливам.

Методи. У ході дослідження було застосовано соціальнокомунікаційний і кроскультурний підходи, а також загальнонаукові (аналіз, синтез, порівняння, систематизація та узагальнення) та спеціальні методи (метод системного аналізу, контент-аналіз, дискурс-аналіз, пошуково-бібліографічний метод, метод семантичного диференціала).

Результати

ХХІ століття характеризується зростанням інформаційних обмінів та розширенням комунікаційних каналів. Зміни в сучасному світі є масштабними й відбуваються раптово, що дедалі частіше вимагає рішень і дій на підставі неповної або недостатньої інформації [6]. У VUCA-світі, як називають останні десятиліття, суттєво зріс вплив неформальних комунікацій, які заповнюють лакуни у формальних [23]. Поділ комунікацій на формальні і неформальні побутує в різних царинах суспільного життя: політиці, бізнесі, науці тощо.

Так, аналізуючи пропорції формальних і неформальних елементів у політичній комунікації, Р. Лазарсфельд вивів схему «двоступеневого потоку інформації», яка передається через медіа лідерам суспільної думки, а далі неформальними каналами -- до широкої аудиторії [20]. К. Дойч запропонував модель роботи політичної системи як потоків інформації, яка ґрунтується на правилі зворотного зв'язку. Він окреслив три основні типи таких комунікацій: 1) особисті, неформальні; 2) через організації (партії, групи тиску тощо); 3) через медіа, чия роль постійно зростає [9].

Важливу роль неформальні комунікації відіграють в економічному житті, при цьому не обмежуючись сферою бізнесу. Наприклад, великі напівофіційні ринки Глобального Півдня, як загальнодоступні простори з мережевою структурою, сприяють взаємодії потоків людей, товарів та інформації [14] і є центром суспільного життя. Чутки, які ширилися в цих просторах, суттєво впливали на соціальне, економічне, а подеколи й політичне життя Глобального Півдня [18]. Спільноти підприємців-мігрантів із Бангладеш у Неаполі за допомогою чуток інтерпретували свої міграційні шанси в Італії загалом, зокрема підприємницькі умови, доступні для тих, хто веде неформальний бізнес у неаполітанській економіці [13]. Дослідники відзначають помітну роль чуток в ухваленні рішень і на більш регульованих ринках, зокрема фінансових. З огляду на цінність для трейдерів ексклюзивної і нової інформації та прагнення випередити формальні новинні канали, вони базують свої щоденні рішення значною мірою на чутках [15]. Торговці із Сенегалу та Гани за допомогою чуток долали економічні негаразди, спричинені хвилею підприємців-мігрантів з Китаю [17]. Чутки на ринках виконують також соціологічну функцію -- допомагають учасникам зрозуміти своє місце в економіці й суспільстві, порівнюючи себе з іншими. Відтак неформальна комунікація в умовах змін і невизначеності пов'язує людину зі спільнотою, до якої вона належить, створюючи інтерпретаційну рамку, що визначає ринкову поведінку.

В організаційному бізнесі К. Девіс описує 4 типи неформальних комунікаційних мереж: 1) одноланцюгова -- лінійна комунікація «один на один», яку можна порівняти з естафетою. В. Реддінг [21] називає це серіалізованим передаванням; 2) мережева -- коли людина надсилає повідомлення одночасно кільком адресатам; 3) імовірнісна, коли інформацію передають кільком випадковим особам, які відчувають потребу поділитися нею з іншими таким само чином. Це можна порівняти з вірусним спамом в інтернеті, автор якого не може відстежити його подальше поширення; 4) кластерна -- коли повідомлення передають кільком спеціально відібраним людям [8]. Ми пропонуємо застосовувати цю класифікацію до неформальних соціальних комунікацій у цілому, зокрема в соціальних мережах.

Чутки є найвпливовішим видом неформальних комунікацій. Як зазначали у своїй роботі Л. Смола та О. Юркова, проблематику вивчення чуток досить добре описано в працях філософів, істориків, соціальних психологів, антропологів і фахівців із соціальних комунікацій, проте складність полягає в різноманітності та браку системності в підходах до цього явища. Авторки перелічують терміни, якими в роботах науковців із різних царин знань означували чутки: в англомовній науковій літературі це rumor, mouth-to-mouth, hearsay, gossip, hubbub, noise, whisper, bruit тощо [3]. О. Юркова в іншій роботі описує, що в українській науковій думці різні вчені застосовують в однаковому значенні терміни чутки, плітки, поголос, поголоска, поговір, пересуди, хісей [4].

Складність феномену чуток зумовила й різноманітність підходів до їх класифікації. Одну з найпоширеніших, яка базується на емоційних тригерах, запропонував Р. Кнапп. Він розрізняє чутки-бажання, чутки-страховиська та агресивні чутки [16]. Крім того, чутки класифікують за змістом (політичні, воєнні, соціально-економічні, кримінальні тощо), ставленням до дійсності, ступенем достовірності, впливом, які вони чинять, походженням. Очевидно, що неуніфікованість термінології та різноманітність класифікацій є ознаками браку спільного підходу до аналізу явища чуток. Це можна пояснити тим, що означений феномен аналізували науковці в контекстах різних царин знань, не повною мірою використовуючи наукові доробки колег із суміжних дисциплін.

Українська соціальна психологиня Н. Потапчук у дисертаційному дослідженні 2019 р. узагальнює напрацювання представників чотирьох наукових дисциплін, які вивчали чутки: філології, філософії, політології та соціології [2]. Доповнимо ці наукові результати новими дослідженнями, які вийшли протягом останніх років, а також доробками вчених в інших галузях, таких як соціальна психологія, соціальні комунікації, історія, антропологія, економіка, виокремлюючи соціальнокомунікаційні аспекти феномену чуток.

Соціальні психологи заклали основу сучасного розуміння чуток, вивчаючи їх поширення під час Другої світової війни. Вони встановили кілька класичних визначень, які залишаються актуальними і досі. За Р. Кнаппом, чутка -- це інформація, яка поширюється без офіційної перевірки та закликає вірити в неї [16]. Г. Олпорт і Л. Постман визначають чутку як висловлення думки, передане від людини до людини, зазвичай усно, без підтвердження її достовірності [5]. Т. Шибутані розглядає чутки як форму комунікації, яка допомагає людям зорієнтуватися в невизначених ситуаціях і розумно реагувати, використовуючи інтелект [22]. Отже, основними характеристиками чуток є невизначеність джерела та обставин появи, а також актуальність змісту, яка відрізняє їх від пліток.

Ці та подальші роботи засвідчують, що до появи чуток призводить невизначеність інформаційного середовища, яку можна концептуалізувати по-різному. Н. ДіФонзо, П. Бордіа і Р. Росноу звертають увагу, що чутки зазвичай виникають в умовах невизначеності, небезпеки або потенційної загрози [10]. Л. Форд та його колеги [11] аналізують невизначеність під час хвороби як чинник неформальних комунікацій. Д. Брешерс поглиблює їхні дослідження та робить висновок, що «невизначеність існує, коли деталі ситуації неоднозначні, складні, непередбачувані або імовірнісні; коли інформація недоступна або суперечлива і коли люди відчувають невпевненість у власних знаннях або знаннях загалом» [7, с. 478]. Коли невизначеність містить потенційну небезпеку, люди активно шукають інформацію, яка б її зменшила. Утім, деколи це лише збільшує невизначеність, адже отримані відомості можуть бути непослідовними або суперечливими [7]. У кризові часи неформальна комунікація може виступати як постійний процес осмислення нових обставин, у яких опинилися люди, і подій, які на них впливають [24].

Узявши за основу таблицю, запропоновану Н. Потапчук (2019 р.) [2], за допомогою дискурс-аналізу ми класифікували напрацювання фахівців різних дисциплін, що трактують феномен чуток з погляду соціальних комунікацій (табл. 1).

соціальний комунікаційний чутка