Правова компетентність молоді як соціальна і виховна проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАВОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МОЛОДІ ЯК СОЦІАЛЬНА І ВИХОВНА ПРОБЛЕМА

Вступ

Процес трансформації сучасного українського суспільства і реалізації демократичних принципів побудови нового соціального порядку передбачає істотне посилення законності, правової дисципліни як регламентуючих соціальну систему чинників. Правова демократична держава, якою прагне стати Україна, передбачає, що її громадяни не лише добровільно дотримуватимуться чинних законів, а й конституційними методами боротимуться за нові, кращі закони. Особлива значущість у цих процесах належить молоді - енергійній, наполегливій частині суспільства.

Основоположну роль у становленні правової стабільності і правомірної поведінки громадян українського суспільства відіграє їхня правова компетентність як основа ефективності соціальних перетворень.

Значення правової компетентності особистості (не лише керівних працівників, але і кожного громадянина) в сучасних умовах розвитку суспільства, який характеризується ускладненням правового законодавства, зростає. Звичайно, людина, яка володіє правовою компетентністю, має в суспільстві безумовні переваги перед іншими, адже належні правові знання та вміння дозволяють їй ефективніше реалізувати намічені життєві цілі.

Правопорядок в країні тримається на основі адекватної правової компетентності громадян, проте його сучасний стан можна характеризувати як деформований, що пояснюється існуючою прірвою між декларованими в законодавчих актах принципами демократичного ладу і розвитку держави та тими нормами, які реалізуються в повсякденній політичній, економічній і соціальній практиці, а це ставить під питання всі дискусії про правову державу. правовий компетентність суспільство громадянський

Існує тісний зв'язок між правовою культурою, правовою компетентністю і становленням демократії, громадянського суспільства. Слід наголосити, що демократія характеризується постійною боротьбою громадян за свої права, тому демократичність суспільства залежить від громадянської активності людей, їх творчої і життєвої енергії, рівня культури і освіти, моральності і правового мислення. Якщо низькою є правова культура населення, то вона зумовлює й відповідну правову культуру посадових осіб, яка, у свою чергу, посилюється відсутністю в політичній практиці реальної відповідальності посадовців за порушення права і неповаги до нього. Тому до тих пір, допоки правова культура громадян не виросте до необхідного рівня, допоки ідея прав і свобод людини не стане моральною потребою, доти не будуть реалізовані на практиці процедури й інститути забезпечення прав і свобод людини.

В умовах, коли змінюються цілі, цінності, норми, зразки поведінки, подальший розвиток і стабілізація суспільства, держави, реалізація прав і свобод залежать багато в чому від самої людини, її здатності не лише адаптуватися до змін, що відбуваються, а й перетворювати відносини між особистістю і державою на основі розвитку права, встановлення довіри і взаємної поваги, справедливості, законності. Справитися з такими завданнями можливо, якщо кожний індивід оволодіє соціально-правовими знаннями, навичками реалізації своїх прав і обов'язків, досвідом взаємовідносин між людьми і соціальними інститутами, активно виступатиме в ролі соціального суб'єкта в рамках існуючої системи правопорядку. На необхідності розвитку правової культури молоді, формування у молодих людей «розуміння та сприйняття цінності прав та свобод людини, вміння відстоювати свої права та права інших» наголошується в «Концепції розвитку громадянської освіти в Україні» (2018) [1]. Дослідження проблеми правової компетентності молоді є важливими у соціальному і виховному аспектах, адже сприятимуть утвердженню суспільства, що ґрунтується на правових нормах, солідарності, відповідальності громадян.

Основними завданнями цієї публікації є: уточнити поняття «правова компетентність», розкрити особливості її становлення в процесі правової соціалізації, здійснити короткий аналіз сформованості правової компетентності сучасної української молоді та визначити педагогічні аспекти її формування.

Виклад основного матеріалу

Поняття «компетентність» пов'язане з поняттями «професіоналізм», «майстерність», що мають вектор, критерій удосконалення діяльності, вищої якості і рівня її здійснення. Компетентність визначається як досконале знання своєї справи, сутності складних зв'язків і відносин, що існують в ній, можливих засобів і способів досягнення намічених цілей. Щоб зробити висновок про компетентність індивіда, слід, найперше, оцінити чи виміряти кінцевий результат його діяльності.

Правова компетентність є результатом ефективної правової соціалізації, під якою слід розуміти процес освоєння індивідом правової культури суспільства, входження в неї. Правову соціалізацію від загальної відрізняють профілюючі ознаки, більш конкретні (вузькі) цілі і завдання - формування правової свідомості особистості, поваги до закону, правомірної поведінки і розвиток соціально-правової активності особистості [2, C. 14]. І. Коваленко наголошує, що «у процесі правової соціалізації особистість набуває правової компетентності, яка передбачає не тільки рівень правових знань, а й певну настанову на правові норми, що у свою чергу проявляється в готовності діяти або правомірно, або неправомірно» [3, C. 202].

Водночас слід зазначити, що правова соціалізація в сучасному суспільстві проходить з немалими труднощами. Загальним фоном, на якому здійснюється правова соціалізація молодого покоління, є ситуація соціальної невизначеності. У той час, коли суспільство не надає молодим людям чітких орієнтирів, коли цінності старшого покоління піддані переоцінці, а традиційні агенти соціалізації - інститути сім'ї і освіти - зазнають істотних структурно-функціональних перетворень, на зміну цілеспрямованому впливу інститутів соціалізації приходить вплив оточуючого соціального середовища, яке в умовах невизначеності виступає як стихія потенційно ризикових взаємодій і доволі часто пропонує моделі протиправної поведінки. Дефіцит цілеспрямованого впливу на молодь став головним чинником того, що в сучасному суспільстві соціалізація нерідко набуває відхиляючого характеру, сприяючи закріпленню в свідомості і поведінці молодих людей асоціальних і антисоціальних уявлень і моделей. Правова соціалізація молоді в теперішній час відбувається, головним чином, в процесі стихійного спілкування із ровесниками, у тому числі і шляхом наслідування зразкам протиправної (але яка веде до певних соціальних досягнень) поведінки, і тісно пов'язана з криміналізацією підліткових і молодіжних груп.

Людям сучасного суспільства властиві суперечливі оцінки різних інститутів, відносин і норм. У ньому складається тип «парадоксальної людини», яка схильна одночасно і засуджувати, і виправдовувати одне і те ж саме і поводити себе непередбачуваним чином. Така «парадоксальність» проявляється і в правовій свідомості населення сучасної України, яке в своїй більшості ратує за законність, маючи своїм ідеалом соціально орієнтовану державу, в якій дотримуються закон, права людини, але в той же час саме населення не схильне дотримуватися законів у своєму повсякденному житті. Це підтверджують дані міжнародного порівняльного соціологічного дослідження, в якому були задіяні 24 країни Європи. Наприклад, на запитання «Наскільки неправильним, недостойним є, коли чиновник просить послугу або хабар за виконання своєї роботи?» 5,7% українців відповіли, що «нічого неправильного в цьому немає», 6,9% - «це не зовсім правильно», а 4,3% - «не знаю». Такий рівень толерантності до хабарництва чиновників є одним з найвищих у Європі. Це і зумовлює готовність багатьох українців вступати у неправові відносини з посадовцями [4, С.114; 4, С. 120]. Нігілістичне ставлення до дотримання правових норм поєднується в українців з дуже низьким рівнем довіри до правоохоронних органів. За довірою до судово-правової системи населення України знаходиться на 20-му місці в Європі [4, С.109-110].

Названі умови здійснення правової соціалізації негативно позначаються на становленні правової культури.

До елементів правової культури відносять: знання (інформованість) індивіда про певні правові норми і аспекти правової дійсності; 2) ставлення індивіда до даних норм і аспектів правової дійсності; 3) прийняття індивідом рішення в реальній ситуації, що вимагає застосування цих норм, тобто поведінки індивіда в сфері конкретних правових відносин.

На суспільній ролі правової культури громадян наголошує В. Боєр, зазначаючи, що правова культура є тією соціальною пружиною, яка визначає розвиток суспільних відносин, впливає на поведінку людей і їхню громадянську активність [5, C. 37].

Т. Волох розробила рівні розвитку правової культури молоді: високий, середній, низький на основі трьох критеріїв - мотиваційного, пізнавального та діяльнісного [6].

Високий рівень - розуміння молодою людиною об'єктивної необхідності дотримання законів, шанобливого ставлення до них; об'єм правових знань високий, спостерігається прагнення до їх постійного поповнення та удосконалення; молода людина виявляє активність у самовихованні, готовність до участі в творчих справах, її вчинки відповідають нормам і вимогам права; вона виявляє вимогливість до правомірної поведінки інших. Позиція у ставленні до права стійка і усвідомлена.

Середній рівень - розуміння молодою людиною необхідності дотримання законів, проте не завжди виявляється шанобливе ставлення до норм права; недостатній об'єм правових знань, фрагментарність і поверховість знань із галузі права, невміння оперувати правовими поняттями; епізодична участь у творчій діяльності; терпиме ставлення до порушень норм навколишніх людей, хоч сама молода людина їх не здійснює. Позиція у ставленні до права виявляється ситуативно, знання і ясне розуміння певного кола правових питань не завжди сприймається внутрішньо.

Низький рівень - знання правових понять і термінів недостатні, повна відсутність участі у проведенні і підготовці заходів з правової тематики, наявність негативного соціально-правового досвіду, схильність до правопорушень. Позиція - пасивне ставлення молодої людини до порушення законів та прав інших.

Виходячи із розуміння правової компетентності як якісного ступеня правової культури, лише вищий рівень (із наведених вище) правової культури можна характеризувати, на нашу думку, як правову компетентність [7, C. 56].

Досягнення компетентності особистості в тій чи іншій сфері виявляється насамперед у поведінці (розрізняють 2 форми правової поведінки: 1) активна - застосування норм права; 2) пасивна - їх дотримання). Правова компетентність, на наш погляд, знаходить свій прояв насамперед у активній поведінці, тобто у здатності, вмінні застосовувати набуті знання при вирішенні конкретних правових ситуацій.

Можна спостерігати різні підходи до з'ясування сутності правової компетентності. Л. Рябовол наголошує, що правову компетентність в наукових дослідженнях розглядають як «сукупність систематизованих знань про право та законодавство, вмінь їх використовувати у типових і нестандартних ситуаціях, обирати адекватні моделі поведінки, керуватися в своєму житті та діяльності принципами законності, поваги до прав і свобод людини тощо» [8, C. 127].

Беручи до уваги зв'язок правової компетентності і правової культури та правової соціалізації, правову компетентність визначаємо як якісний ступінь правової культури особистості, що характеризує належну її соціалізованість і дає можливість адекватно та результативно діяти у конкретних правових ситуаціях. Основними складовими правової компетентності індивіда є правові знання, оцінки, вміння, вольові якості, що зумовлюють його активність, ініціативність, самостійність у вирішенні проблем у полі соціально-правових взаємин.

Правова компетентність формує у людини відповідальність, дисциплінованість, впевненість у собі і пов'язану з вмінням орієнтуватися у хитросплетіннях суспільних відносин здатність вибирати правомірний спосіб дій. Важливим показником правової компетентності громадянина демократичного суспільства є не тільки знання своїх правил і свобод, а й вміння і готовність їх захищати у випадку їх порушення, солідаризуватися з іншими громадянами, права яких порушені. Діючий в демократичному суспільстві правовий принцип «дозволено все, що не заборонено» означає надання індивідам широких можливостей вибору спрямувань і способів діяльності. У той же час це значно підвищує вимогливість до правових знань громадян, щоб, при реалізації наданої свободи, не було перевищення меж правового простору.

У структуру правової компетентності молоді дослідники насамперед вводять когнітивний, емоційно-ціннісний та поведінковий компоненти [9, С.145]. Когнітивний компонент передбачає розширення об'єму правових знань, готовність до набуття таких знань. Емоційно-ціннісний компонент відображає ціннісне ставлення до права, позитивні правові настанови, мотивацію до законослухняної поведінки. Поведінковий характеризує здатність індивіда до розширення соціально-правого досвіду, здійснення правових вчинків.

На основі визначених сутності та структури правової компетентності особистості нами було проведено опитування молоді (старшокласників і студентів) м. Білої Церкви Київської області (можемо передбачити, що вони відображають тенденції у становленні правової компетентності молоді всієї України).

Найперше нас цікавив когнітивний аспект правової компетентності молоді. Наведемо результати відповідей молодих людей на найбільш важливі, щодо з'ясування наявності у молоді правових знань, запитання анкети. На запитання «Яка, держава, на Вашу думку, є правовою?» значна частина респондентів не дала відповіді. Приблизно 50% опитаних в загальному правильно визначають сутність правової держави: «правова держава - це та, в якій забезпечуються права і свободи громадян», «правова держава - це держава, в якій реально діють закони», «правова держава - це держава, в якій дотримуються норм Конституції». Активність і вміння захищати свої права залежить від їх чіткого усвідомлення, тому респондентам було запропоновано назвати свої основні права як громадянина України, що виявило такі результати: найчастіше респонденти називали право на свободу думки, право на освіту та охорону здоров'я, хоча число прав, які називали респонденти, коливалася у межах 3-4. А приблизно 20% молодих людей не могли назвати свої права. Серед своїх основних обов'язків як громадян України учні і студенти називали: «захист Конституції», «захист Батьківщини». Слід зазначити, що на це запитання було ще менше відповідей, ніж на пропозицію назвати свої основні права.

Реалізація прав особистості залежить, значною мірою, від знань про способи їх захисту. На запитання «Чи порушувалися (порушуються) Ваші права?» понад половину респондентів сказали: «Так». Але вмінь та вольових зусиль на захист своїх прав у молодих людей не спостерігається (на запитання «Що Ви робили (робите), щоб захистити Ваші права?» більшість опитуваних не відповіла). Серед наданих відповідей були такі: «вивчаю основи правознавства», «буду звертатись до правоохоронних органів». Хоча знання про правоохоронні органи України в молоді є неповними та нечіткими. На запитання «Які Ви знаєте правоохоронні органи, що діють в Україні?» найчастішою є відповідь: МВС. Рідше називаються прокуратура, СБУ, ще рідше - суд.

Викликало труднощі у молодих людей і запитання «З якого віку настає повна правова дієздатність?». Відповідями були і 16, і 18, і 21 рік. Також значна частина респондентів не змогла правильно відповісти на запитання «З якого віку настає кримінальна відповідальність?» (називалися 14, 15, 16, 18 років). Така низька обізнаність з правовими нормами є, на нашу думку, однією з причин значного числа правопорушень серед підлітків та молоді.

Доволі близькими для молодих людей є проблеми шлюбу і сім'ї. Водночас знання молоді про законодавчі основи шлюбу не є належними. Наприклад, на запитання «З якого віку в Україні встановлене право на укладення шлюбу для чоловіків?» більше 90% опитаних дали правильні відповіді - 18 років. А ось право вступу в шлюб для жінок біля 80% респондентів визначають неправильно - 16 років. Зазначимо, що шлюбним віком для чоловіків і жінок в Україні є 18 років.

Ряд запитань були спрямовані на виявлення знань респондентів про те, як потрібно діяти в певній правовій ситуації. Серед інших було запитання «Куди Ви звернетесь по свідоцтво про право на спадщину?», на що більша частина відповідей була така: «В органи внутрішніх справ». На запитання «Куди Ви звернетесь, якщо буде посягання на Ваше майно?» молоді люди відповідали - «у міліцію», «до юриста». Такі відповіді свідчать про відсутність чіткого орієнтування у можливій правовій ситуації.

Виявлені вади в правових знаннях представників різних груп молоді є, на нашу думку, наслідком не досить високої якості отримуваної ними правової інформації. Саме з причини того, що молодь, зокрема учнівська, широко використовує випадкові джерела правової інформації, правова свідомість багатьох молодих людей виявляється деформованою, у них складається перекручене уявлення про правовий простір, формуються негативні настанови правової поведінки.

Емоційно-ціннісний та практичний компоненти правової компетентності молоді визначався за рядом запитань. На запитання «Чи порушували Ви коли-небудь норми права (наприклад, трудове, сімейне, адміністративне тощо) самі?» респонденти відповіли: «так» - 16%; «ні» - 74%. На запитання «Чи знаєте Ви про порушення норм права Вашими знайомими, колегами, друзями?» отримано відповіді: «так» - 75%; «ні» - 25%. При цьому ставлення до цього явища виявилося таким: «мені байдуже» - 32%; «хочу, щоб вони були покарані» - 32%; «прагну, щоб вони уникнули покарання» - 36%.

На запитання «Якою є Україна в сучасний період?» відповіді розділилися приблизно порівно між варіантами: «правова» і «неправова». На пропозицію визначитися у ситуації: «Якщо Ви вважаєте Україну неправовою, то незначні порушення норм права Вами особисто є допустимими (недопустимими)» 12% опитуваних відповіли, що вони є «допустимими», а 88% - «недопустимими». А у ситуації: «Якщо Ви вважаєте Україну неправовою, то незначні порушення норм права Вашими друзями, рідними є допустимими (недопустимими)», відповіді були: «допустимими» - 15%; «недопустимими» - 85%. У цих відповідях прослідковується нестійкість правової позиції молоді. В одних випадках молоді люди демонструють байдуже ставлення до правопорушень, що здійснюються їхніми знайомими, друзями, рідними або бажання, щоб вони не були покарані, а в інших випадках навіть незначні покарання визнаються недопустимими. Це свідчить про те, що в системі правової культури молодої людини переважає емоційний компонент, який є досить мінливим.

Відповіді на запитання «Хто, на Вашу думку, у вчиненні правопорушень людиною винен найбільш?» розташувалися у такій рейтинговій послідовності: держава; сама людина; оточення; правоохоронні органи; сім'я; школа. Отже, пріоритет у дотриманні норм права надається умовам, які створює держава для діяльності людини, а також її вольовій здатності дотримуватися правових норм. Визначення доволі значною частиною респондентів найбільш відповідальною у правових відносинах саму людину є позитивною ознакою, що свідчить про усвідомлення молоддю необхідності самостійності та відповідальності індивіда для утвердження правопорядку в суспільстві.

На з'ясування важливості для молодих людей дотримуватися в соціальному житті правових норм спрямовувалося запитання «Хто є, на Вашу думку, законослухняним громадянином в сучасних умовах України?». Відповіді розділилися таким чином (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл відповідей на запитання «Хто є, на Вашу думку, законослухняним громадянином в сучасних умовах України?»(%)

Ці дані можна трактувати як надання переваги молоддю законослухняності в соціальній поведінці. Водночас доволі значним є відсоток тих респондентів, хто вважає законослухняними людей, які є нездатними на ризик та досягнення певного життєвого успіху. А це говорить про те, що у значної частини молоді переважає думка про неможливість у нашому суспільстві досягнення бажаного життєвого статусу без порушення норм права.

Нігілістичне ставлення до закону зі сторони молоді проектується і на низький ступінь довіри останньої до органів державної влади, суду. На запитання «Чи готові Ви для захисту своїх прав звертатися до суду?» відповіли «так» 46% респондентів; «ні» - 54%. Свою неготовність більшість молодих людей пояснюють слабкою вірою в чесність і об'єктивність наших судів.

Вважаємо, що суттєвою ознакою правової компетентності є усвідомлення молодими людьми шляхів підвищення правової культури членів суспільства. На запитання «Що слід здійснити, щоб підвищити повагу до права, законослухняність громадян?» більшість респондентів відповіли, що слід «жорсткіше ставитись до різних видів правопорушень». Наступним шляхом підвищення поваги до права респонденти визначили: «ефективно здійснювати моральне виховання». На третьому місці виявився варіант: краще в школі (ЗВО) викладати предмет «Право». На нашу думку, ці дані свідчать про те, що молодь чинником належної правової культури вважає передусім не підвищення рівня правових знань та інтеріоризацію правових цінностей (особистісний чинник), а жорсткість соціального контролю (зовнішній чинник), тобто перекладає відповідальність за неправові вчинки індивідів на суспільство.

Вияв емоційно-ціннісного складника правової культури завершувався запитанням «Німеччина вважається однією з країн, де громадяни є найбільш законослухняними. Чи бажали б Ви, щоб дотримання норм права громадянами України було схожим?» На що були отримані відповіді: «так» - 95%; «ні» - 5%. Порівняння цих даних із ставленням молодих людей до правопорушень, що здійснюються близькими та друзями, є ще одним підтвердженням амбівалентності правової свідомості молоді.

Проведене дослідження виявило невисокий рівень знань учнів про конкретні процесуальні норми, що регулюють ситуації, в яких може виявитися будь-який громадянин, і які вимагають від нього мінімальних знань в галузі права для адекватної орієнтації в даних ситуаціях. Такий рівень обізнаності молодих людей про конкретні правові норми демонструє неготовність частини із них до повноцінного функціонування в суспільстві, яке накладає на даних осіб певні права і обов'язки, а також до взаємодії з державою та її органами.

У певної частини молоді відбувається деформація орієнтирів і оцінок в сфері правової поведінки в бік зростання толерантності у ставленні до ілегальних і кримінальних практик, формується готовність до кримінальної поведінки. Наприклад, значне число опитаних студентів ЗВО вважає можливим не лише використовувати шпаргалки на екзаменах, але і давати викладачам хабарі за складання екзаменів і заліків, купувати реферати, курсові і дипломні роботи. Це є свідченням яскраво вираженої амбівалентності правових поглядів у студентів. Багато хто з них на словах засуджують поширену в їхніх закладах освіти незаконну практику «купівлі» заліків і екзаменів, а на практиці самі нерідко використовують вказані нелегітимні способи їх складання, в абсолютній більшості випадків виступаючи ініціаторами подібних угод.

Тому цільовим орієнтиром сучасної освіти має бути правова компетентність молоді, зокрема учнівської, адже її формування сприяє розвитку правової свідомості, попереджує морально-правові деформації і протиправну поведінку. У «Концепції розвитку громадянської освіти в Україні» зазначено, що важливим суспільним і освітнім завданням є «надання знань, сприяння формуванню розуміння та усвідомлення беззаперечної цінності прав людини та прав дитини, набуттю здатності застосовувати та захищати свої права; сприяння формуванню розуміння цінностей правової держави (правопорядку), поваги до Конституції України, державної мови та державних символів, усвідомленню та дотриманню своїх громадянських обов'язків» [1].

У процесі формування правової компетентності молоді слід не тільки використовувати можливості освітніх дисциплін («Право», «Громадянська освіта»), а й здійснювати різнобічну інформаційно-правову позакласну (позааудиторну) роботу. Важливим є розроблення програм, проектів, спрямованих на розвиток здатності учнів (студентів) здійснювати пошук та аналіз правої інформації, готовності її застосовувати в конкретній ситуації, що виникає в реальному житті. Необхідним є застосування системи методів, які б сприяли пізнавальній активності молоді. Ефективними є такі методи, як дискусія, ділові і рольові ігри, аналіз конкретних ситуацій (кейс-стаді), моральна дилема. Цікавим для учнів і студентів буде виконання завдань на правову тематику з використанням ресурсів Інтернет. Це, зокрема, веб-квест, особливістю якого є те, що інформація, яка має бути знайдена, повинна відтворюватися у різних інформаційних ресурсах: блозі, освітніх сайтах, масових онлайн курсах тощо [10, C. 151].

Слід наголосити на можливостях роботи правових молодіжних клубів, що функціонують, зокрема, в закладах позашкільної освіти. Правовий клуб - це добровільне об'єднання учнів, що базується на спільності інтересів, потреб у вивченні права і сприяє формуванню правової свідомості, громадянської активності молоді та здатності до правомірної поведінки. Правовий клуб організовує освітню, суспільнокорисну, навчально-дослідницьку діяльність учнів. Освітня діяльність є процесом оволодіння учнями правовими знаннями і формування у них позитивного ставлення до права. Особлива увага приділяється формуванню в учнівської молоді правових вмінь, здатності застосовувати знання на практиці (написання юридичних документів, вирішення проблемних правових ситуацій). Формами організації в правовому клубі є: лекція, екскурсія, ділові і дидактичні ігри, практикум. Суспільно корисна діяльність клубу спрямована на розроблення учнями соціально-правових проектів. Науково-дослідницька діяльність відображається в участі учнів в науково-практичних конференціях, семінарах з правових проблем [11, С. 63-65].

Важливим засобом виховання соціально спрямованої та правомірної поведінки учнів є театральне мистецтво, яке здійснює дієвий емоційно-ціннісний вплив на школярів завдяки своїм естетико-педагогічним інструментам [12, С. 122]. Основним таким інструментом є театральна гра, яка дає можливість в умовному соціальному просторі перевіряти моделі поведінки, вчитися толерантній взаємодії з іншими, емоційно проживати життєві ситуації. Одним із видів театрально-ігрової діяльності учнівської молоді є соціальний інтерактивний театр, який ставить за мету розкрити різні соціальні проблеми, зокрема правового характеру. Прикладом вистав, що готуються з учнями, є «Діалоги» (вистави-інтеракції), наприклад - «Громадянином бути зобов'язаний», «Закон один для всіх», «Насильство: слабкість чи сила?» тощо. Після показу вистави доцільним є залучення учнів-глядачів до обговорення проблеми, спонукання їх до глибшого занурення в неї [13].

На думку Г. Камишнікової, у виховній роботі зі студентами, майбутніми фахівцями, доцільно спрямовувати їх «до здійснення правового аналізу й інтерпретації різних проблемних професійних ситуацій, моделювання різних варіантів їх розв'язання та прогнозування можливих наслідків прийнятих рішень [14, С.169].

Доцільною у процесі правового виховання є організація соціально значущої практики, зокрема залучення молоді до волонтерської діяльності, що сприяє формуванню соціальної самостійності, відповідальності, виробленню навичок правомірної поведінки.

Неодмінною умовою здійснення ефективного формування правової компетентності учнівської та студентської молоді є організація міжвідомчої взаємодії всіх суб'єктів правової просвіти і правового виховання (школа, заклади позашкільної освіти, ЗВО, громадські організації, центри соціальних служб, відповідні підрозділи МВС тощо), що дає можливість використовувати потенціал сторін, зацікавлених у становленні правової компетентності молоді, підвищувати суспільну значущість цієї проблеми.

Водночас слід наголосити, що результативність правового виховання учнів і студентів та формування їхньої правової компетентності залежить насамперед від особистості педагога, який є «носієм та популяризатором певних цінностей. Педагог повинен бути зразком точного і неухильного виконання норм законів і обов'язків» [15, С. 57].

Висновки

Підсумовуючи, зазначимо, що правова компетентність є важливою умовою повноцінного функціонування суспільства і самовираження особистості в соціумі. Проте для значної частини української молоді характерною є амбівалентність правових і моральних поглядів, яка виявляється, з однієї сторони, в неузгодженості між ідеями і принципами права, що проголошуються молодими людьми, і, з іншої, реальним рівнем моральних і правових вимог до себе і навколишніх, що свідчить про недостатню сформованість їхньої правової компетентності.

Це зумовлює необхідність здійснення з учнівською і студентською молоддю ефективної виховної роботи, спрямованої на становлення правової компетентності молодого покоління. Формування правової компетентності молоді - це складний, довготривалий процес, який вимагає взаємодії соціально-виховних інституцій, застосування сучасних форм, методів роботи, які б були цікавими для молодих людей, скеровували їх до власного пошуку, розвивали вміння правової поведінки, виховували відповідальність за власні вчинки, утверджували громадянську позицію.

Список використаних джерел

1. Концепція розвитку громадянської освіти в Україні: схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 р. № 710-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/ 710-2018-р#Text (дата звернення: 01.09.2021).

2. Усимова И.П. Правовая социализация личности: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Моск. ун-т МВД РФ. Москва, 2007. 26 с.

3. Коваленко І. І. Правова компетентність громадян як пріоритетний напрямок правового виховання. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. 2013. № 4. С. 200-205.

4. Головаха Є., Горбачик А., Паніна Н. Україна та Європа: результати міжнародного порівняльного соціологічного дослідження. Київ: Інститут соціології НАН України, 2006. 142 с.

5. Боер В. М. Правовая компетентность и гражданская активность личности. Закон. Право. Государство. 2019. №3(23). С. 36-37.

6. Волох Т. С. Развитие социально-правовой компетентности будущего учителя: на материале педагогических дисциплин: автореф. дис.... канд. пед. наук: 13.00.08 / Ом. гос. пед. ун-т. Омск, 2006. 19 с.

7. Шахрай В. М. Проблеми соціальної компетентності молоді: монографія. Біла Церква: БНАУ, 2009. 115 с.

8. Рябовол Л. Т. Правова компетентність учнівської і студентської молоді як предмет педагогічного дослідження. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. 2016. № 3. С. 121-129.

9. Ендовицкая Е. А., Ермакова О. Е. Типология и методы формирования правовой компетентности подростков и старших школьников в условиях дополнительного образования. Вестник Костромского государственного университета. Серия: Педагогика. Психология. Социокинетика. 2021. Т. 27. № 1. С. 143-148.

10. Ржевська Н. Формування правової компетентності на основі он лайн взаємодії учасників освітнього процесу. Неперервна професійна освіта: теорія і практика. 2016. Вип. 3-4. С. 148-153.

11. Андреева Е. Е., Галагузова Ю. Н. Модель формирования правовой компетенции старшеклассников средствами клубной деятельности. Педагогический журнал Башкортостана. 2020. №2. С. 58-70.

12. Шахрай В. М. Формування соціальної компетентності учнів основної і старшої школи засобами театрального мистецтва / Ін-т проблем виховання НАПН України. Біла Церква: Вид. Пшонківський О. В., 2016. 404 с.

13. Шахрай В. М. Потенціал інтерактивного театру у формуванні соціальної компетентності школярів. Соціальна педагогіка: теорія та практика. 2011. № 4. С. 48-55.

14. Камишнікова Г. В. До питання формування правової компетентності студентів у вищій школі. Теоретичні питання культури, освіти та виховання. 2015. № 51. С. 167-170.

15. Калиновський Ю. Ю. Громадянсько-політична компетентність особистості як чинник розвитку правового суспільства в Україні. Сучасне суспільство. 2014. Вип. 1. С. 50-62.

Размещено на Allbest.ru