Трансформація соціокультурних інститутів у сучасному культурному просторі

Сучасні соціокультурні інститути, на думку І. Червінської, стають культурно-інформаційними центрами, які надають можливість відвідувачам не лише знайомиться з артефактами, що несуть певну історичну, наукову, естетичну цінність, але і отримати необхідну інформацію з різних питань, серед яких соціально-побутові, правові, освітньо- пізнавальні тощо [3].

Між тим, культурний потенціал соціальних інститутів, на думку О. Копієвської, дозволяє впливати на національний культурний менталітет, реалізовувати важливі соціальні завдання такі як:

- зняття напруги між поколіннями;

- рівність доступу різних верств населення до культурних благ;

- духовне збагачення молоді;

- інтеграція українських звичаїв, традицій, інновацій в світовий культурний простір [1].

Також дозволяє реалізувати потреби людини у трансляції, відтворенні культурних цінностей, включенні її в культурну соціалізацію, яка передбачає засвоєння цінностей, норм поведінки, розвиток творчих здібностей, продукування нових знань, вмінь, навичок тощо [1].

Утім, на сучасному етапі все частіше в науковий обіг входить термін "культурний інститут", який широко використовується представниками соціальних і гуманітарних наук для позначення різноманітних культурних феноменів. Проте, нині у дослідників відсутнє єдине трактування та розроблена цілісна концепція, яка охоплює сутність, структуру і функції соціального інституту культури, або культурного інституту.

Поняття культурного інституту охоплює не лише колектив людей, які зайняті певним видом культуро-творчої діяльності, а й сам процес створення, збереження і трансляції культурних продуктів, цінностей і норм.

Між тим, кожен з інститутів виконує переважно свою, найбільш змістовну для нього функцію, яка спрямована на задоволення тих соціокультурних потреб, заради яких він сформований та існує.

Проте, ряд функцій в рамках діяльності соціокультурного інституту мають опосередкований, прикладний характер. Але різні культурні інститути можуть комплексно вирішувати загальну задачу, наприклад, просвітницьку функцію здійснює переважна більшість інститутів серед яких музеї, бібліотеки, філармонії, університети тощо, а деякі функції реалізуються одночасно різними інститутами, а саме збереженням культурної спадщини займаються музеї, бібліотеки тощо.

Соціокультурні інститути хоча і зберігають культурні форми, проте функціонують в історичній динаміці. Наприклад, бібліотека як соціокультурний інститут існувала впродовж багатьох століть, змінюючись і перетворюючись зовні і внутрішньо. її головною функцією було збереження і поширення знання, разом з тим додавалися відмінності в розумінні суті бібліотеки в той чи інший історичний період функціонування суспільства. На сьогодні існує думка про те, що традиційна бібліотека частково втратила своє справжнє призначення і вже не задовольняє тих вимог, які до неї пред'являє сучасне суспільство, і тому її невдовзі витіснить "віртуальна бібліотека". Дослідники зазначають про необхідність осмислення та оцінки змін, що відбуваються з сучасними бібліотеками. Відповідно в кінцевому результаті основні або провідні функції соціокультурних інститутів визначають їх специфіку в загальній системі.

Узагалі заклади культури покликані зберігати, транслювати культурний досвід. У минулому цю функцію виконував механізм традиційної передачі культурного досвіду через сім'ю, родину тощо, який нині почав втрачати свою силу.

Також слід враховувати те, що у ХХ ст. відбулися істотні зміни, пов'язані з роллю соціокультурних інститутів, а саме невідповідність їх традиційних форм мінливим вимогам сучасного життя тощо, тим самим роль театрів, музеїв і бібліотек змінювалася під впливом інших культурних інститутів масової комунікації, таких як телебачення, радіо та інтернет.

Що стосується інтернету, то він виник наприкінці минулого століття і досить динамічно став розвиватися та став особливим соціокультурним інститутом, а на сучасному етапі набуває все більшої актуальності. Втім, на думку І. Литовченко, поява і розвиток у суспільстві нових соціальних інститутів може призвести до деяких трансформацій у підсистемах та їх функціональності. Наприклад, нині розвиток інформаційно-комунікаційної сфери певною мірою сприяє формуванню електронної культури, яка, у свою чергу, впливає на певні зміни в структурі та функціях соціальних інститутів, а саме освіти, культури тощо [2].

Кожен соціокультурний інститут характеризується наявністю мети діяльності, функціями, що сприяють досягненню цієї мети, набором соціальних позицій і ролей, типових для даного інституту, а також системою санкцій. Всі ці ознаки є в структурі і процесах функціонування інтернету.

Інтернет відповідає одному з найважливіших критеріїв соціального інституту, а саме задоволенню соціальної потреби за допомогою функцій, серед яких комунікативна, а тому можна зазначити, що він входить в число комунікаційних інститутів, що належать до інститутів культури.

Тобто, інтернет стає особливим соціальним інститутом в системі засобів масової комунікації та структурі суспільства в цілому, що має внутрішню організацію, норми, цінності та ролі, які характерні для даного інституту та виконує певні функції по відношенню до особистості і суспільства, проте він не є традиційним соціальними інститутом, адже процес інституціоналізації розпочався порівняно нещодавно. А поява нового інформаційного соціального інституту посприяла певним трансформаціям у суспільному житті [2].

Отже, нині соціокультурні інститути є найважливішими інститутами, які сприяють збереженню і передачі культурної спадщини, соціалізації особистості, задоволенню її культурно-інформаційних потреб. А інтернет, як і інші традиційні соціальні інститути, формує поведінку людей у конкретних ситуаціях, надає способи задоволення певних потреб, тим самим впливає на особистість та суспільство загалом.

Література