Культурні практики як стратегії детравматизації вітчизняного соціуму в умовах російсько-української війни

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Культурні практики як стратегії детравматизації вітчизняного соціуму в умовах російсько-української війни

Копієвська Ольга Рафаілівна

доктор культурології, професор, в. о. ректора

Російсько-українська війна стала для українців джерелом емоційних потрясінь, екстремальним впливом на психіку людини, викликаючи в неї травматичний стрес, психічну травматизацію особистості, психологічні наслідки всього цього, у крайньому своєму прояві, виражаються в посттравматичному стресовому розладі. Постійна небезпека, особисті страждання, відчуття абсурдності й трагізму соціального й індивідуального буття українців докорінно змінила спосіб життя нашого народу, значна частина якого, існуючи на межі буття і небуття, життя і смерті, здійснює надзусилля задля адаптації до трагічних обставин і подолання травматичного досвіду. Глибока травмованість українського суспільства російсько-українською війною, гострота переживання подій, геноцид і депортація окремих груп на окупованих територіях, нав'язування російського дискурсу історії українського народу й аксіологічна переоцінка нашого минулого все це потребує наукового осмислення з точи зору дієвих стратегій детравматизації для різних соціально-вікових груп.

Травматичні події відрізняються раптовістю, непередбачуваністю, масштабністю і глибиною руйнації соціального і культурного порядку життєдіяльності соціуму, призводять до руйнування звичного життєвого світу людини, спотворюють її світосприйняття, знижують дієздатність і соціальну активність, деформують систему цінностей та норм, позбавляють віри в себе та інших людей, що в кінцевому рахунку може призвести до втрати життєвих сил, вітальності як джерела життєвої енергії.

Війна стає травматичною подією за рахунок жахливого страху, який відчуває людина під впливом постійних ракетних ударів і саме в момент цієї трагедії події руйнується базове сприйняття життя людиною, сформоване впродовж життя, оскільки травма співмірна буттю і є актуальною характеристикою сущого, а наше суще - це війна у всьому її трагізмі. Але водночас травма наділена потенціалом народження у ній екзистенційного та особистісного смислу і виявити цей новий смисл можна за допомогою культурних практик. Залучатися до подолання психологічних травм повинні не лише психіатри, психологи, психоаналітики, а й культурологи, музиканти, хореографи, дизайнери, тобто представники всіх творчих професій, адже відновлення України, це спільна справа усіх.

У Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв в рамках реалізації проєкту Erasmus+ «Академічна протидія гібридним загрозам» (Academic Response to Hybrid Threat, WARN) 610133-EPP-1- 2019-1-FI-EPPKA2-CBHE-JP, на другому (магістерському) рівні вищої освіти, освітня програма «Крос-культурний менеджмент», спеціальність 028 «Менеджмент соціокультурної діяльності» розроблено і впроваджено навчальну дисципліну «Культурні практики, як інструмент протидії гібридним загрозам у реальному та віртуальному середовищі».

Цілі дисципліни полягають в отримати знання про сучасний функціонал культурних практик, їх визначальну роль і значення у подоланні гібридних викликів; освоєнні теоретичних знань і набуття практичних навичок з використання методик, технік створення культурних практик завданнями яких є не тільки подолання гібридних загроз, а й вміння виявляти, упереджувати та професійно реагувати на прояви культурної травми, геноциду та аномії.

Процес проживання та переживання болісних почуттів, тривоги, страждання, пов'язаних із травматичним досвідом, під час проведення культурних практик, сприяє трансформації образу себе та навколишнього світу. культурний український практика загроза

Особливою умовою відновлення травмованої психіки виступає процес переживання та усвідомлення болю, здатність розділити цей біль і страждання в контакті з «Іншим» на невербальному рівні і його «проживанням» у природному, вільному, спонтанному потоці. А у зусиллях спільного проживання травматичного болю народжується новий досвід відновлення себе. У реально існуючому процесі переживання психічного болю виявляються потенційні ресурси особистості, невідомі їй самій. І в цьому потоці виявляється життєдайний ресурс травми, культурної травми зокрема. Як зазначено в Глосарії з гібридних загроз «культурна травма є культурно інтерпретованою раною самої культурної текстури суспільства. Унаслідок стрімких, радикальних соціальних змін "подвійність культури" проявить себе у своєрідній формі: травматичні події, які самі по собі мають значення та наділенні смисловим навантаженням членами колективу, можуть порушити наявне семантичне поле. Культурна травма включає такі симптоми: аномія, цивілізаційна некомпетентність, колективна вина, колективна ганьба, синдром недовіри, криза ідентичності, криза легітимності, культурне відставання та соціальна напруга» [1].

Таким чином, російсько-українська війна, запустивши механізм травматизації українського соціуму, соціальних спільнот і окремих індивідів, перетворила українців на носіїв травми, культурної зокрема. Саме тому проблема травматизації, детравматизації є однією з актуальних для культурологічного знання. У цьому контексті постає необхідність не лише теоретичного осмислення поглядів на природу травми, а й вивчення та винайдення практичних ресурсів культурних практик задля впровадження ефективних стратегій детравматизації.

Тези підготовлені в межах реалізації проєкту Erasmus+ «Академічна протидія гібридним загрозам» (Academic Response to Hybrid Threat, WARN) 610133-EPP-1-2019-1-FI-EPPKA2-CBHE-JP, що фінансується за підтримки Європейської Комісії.

Література

1. Glossary Hybrid Threats / Глосарій з гібридних загроз / упоряд. С. В.Гришко та ін. ; за заг. ред. С. В.Гришко. 2021. 113 с. URL : https://openarchive.nure.ua/handle/document/16258 (дата звернення: 23.01.2023).

Размещено на Allbest.ru