Громадянське суспільство як основа формування соціокультурного ландшафту в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Громадянське суспільство як основа формування соціокультурного ландшафту в Україні

Дячук Валентина, кандидат культурології, доцент, доцент кафедри арт-менеджменту та івент-технологій Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Соціологічний аналіз духовно-моральних орієнтирів молоді, а також їх впливу на формування громадянської культури значною мірою визначається діяльністю індивідів та соціальних груп, функціонуванням соціальних інститутів. Реалізація основної функції цінностей - досягнення сучасною особистістю як різного роду матеріальних благ, а головне, духовного вдосконалення - дасть змогу певною мірою подолати розрив між культурною елітою та основною масою громадян, який можна вважати однією з найважливіших причин невдач реформування в Україні. Дослідження трансформаційних процесів породили значну цікавість до вивчення соціального потенціалу молоді як суб'єкта відтворення суспільства. Одним із чинників суб'єктності молоді виступає громадянська культура, яка є ключовим елементом модернізації. Внаслідок її формування відбувається зміна та активізація ціннісних орієнтирів молоді, що зумовлюють якісне перетворення всіх сфер суспільства. На основі низки культурологічних досліджень відзначається перехід від патерналістських очікувань, пасивності та невисоких оцінок майбутнього до раціональності, індивідуалізації, орієнтації на власні сили. соціальний молодь громадянський культура

Як один із факторів становлення громадянської культури виділено вплив засобів масової інформації, соцмереж, що обґрунтували вплив мас-медіа на формування моральних, духовних цінностей молодого покоління. Суперечливість системних перетворень в Україні зумовили зростаюче значення духовно-моральних цінностей, родинних цінностей, у формуванні особистості в умовах соціальних змін. Наприклад, школярі молодших класів, розуміючи, що вони також можуть впливати на події, долучаються до різного роду виконавських практик: грають у шахи з дорослими в людних місцях прямо на вулицях, співають у скверах і парках, грають на музичних інструментах і всі виручені кошти передають на ЗСУ Ми відзначаємо, що саме духовно -моральні компоненти сприяють успіху реформ та їх ігнорування призводить до значних дисфункцій.

Значення громадянської культури в реформуванні суспільства полягає саме в її духовно- моральних аспектах, що забезпечують, з одного боку, стабільне існування та розвиток суспільства, з іншого - задають правила та мотиви взаємодії людей у політиці, соціальній сфері та економіці. Духовно-моральні засади розвитку суспільства ведуть до розуміння аксіологічного та нормативного, зрізу реформ, що проводять. Малоймовірно, що медіаеліта відмовиться від апробованих інструментів підвищення рейтингу та розширення аудиторії на користь гуманістичних цінностей, тому дії засобів масової комунікації, їх стратегія і тактика освоєння інформаційного простору можуть і повинні піддаватися всебічному науковому розгляду. Зокрема, необхідно розвивати просвітницьку та освітню діяльність у таких напрямах: створювати спеціальні освітні простори, у межах яких можна аналізувати схеми та способи діяльності вітчизняних та зарубіжних ЗМІ, інтернету, створювати альтернативні їм формати роботи; освітні ініціативи мають торкнутися і журналістів, ціннісне "переорієнтування" яких має базуватися не лише на положеннях та вимогах закону, а й на повноцінній гуманітарній професійній підготовці, яка наголошує на закріпленні духовних та моральних настанов; вибудовувати систему освіти широких верств суспільства, зокрема за допомогою ЗМІ, з метою коригування інформаційної культури та формування духовно -морального "імунітету" й інформаційної "гігієни". Названі напрями мають бути інтегровані в комплексну систему заходів, спрямованих на формування духовно -моральної свідомості молоді як основи громадянської активності та участі в модернізації українського суспільства та держави, поступово виживаючи корупційно-аморальну складову силами громадянського суспільства.

Духовно-моральне вдосконалення особистості сприятиме і формуванню економічної культури, розвитку нових соціально-економічних відносин, що відображають соціально -культурні пріоритети господарської діяльності, а саме: осмислений та гідний спосіб життя, нормативно-ціннісне обґрунтування цілей життя в контексті сучасної соціальної реальності. У періоди великих випробувань, зокрема випробувань пандеміями, війною, ми можемо фіксувати глибинні зрушення культурних етнічних пластів культури. Бо кожен індивід шукає підсилення власного духу в боротьбі з обставинами. Особливу увагу дослідників викликають явища, що розвиваються. Культуру розглядають як діалог, тобто як форму спілкування її суб'єктів, зокрема як систему створення, зберігання, використання та передачі інформації, це система знаків, загальновживаних суспільством. У культурі зашифровано соціальну інформацію, тобто вкладений людством зміст та значення. Культура - інформаційне забезпечення суспільства, соціальна інформація, яка накопичується в суспільстві за допомогою знакових систем. За словами Герта Хофстеда, культура - колективне програмування думок, які вирізняють одну категорію людей від іншої.

Представники гуманістичного й екзистенціально-феноменологічного підходів у творчості вбачали передусім процес створення, відкриття нового, розглядали творчість як глибинну потребу людини в самореалізації (К. Роджерс, А. Маслоу, Р Мей) [1]. Р. Мей, не погоджуючись з теоретичними поглядами З. Фрейда на творчість як сублімацію, підтримував підхід К. Юнга, розглядаючи процес творчості як прояв "колективного несвідомого". Природу творчості вчений розумів як екзистенціальну зустріч художника або вченого зі світом, який являє собою сукупність сутнісних взаємозв'язків, у яких проживає творча людина, причому в цій зустрічі зникає дихотомія суб'єкта й об'єкта. Аби зберегти психологічне здоров'я нації в період надважких випробувань, саме діячі культури і мистецтв покликані залучати молодь до творення мистецьких та івент -проєктів, щоб відволіктись від психосоматичних переживань і перенавантажень, зокрема, і за допомогою участі в соціально значимих волонтерських програмах, які об'єднуються спільною метою здобуттям перемоги України у війні, що триває.

Культура - це певна сукупність соціально набутих, тих, що передаються з покоління в покоління значущих ідей, цінностей, звичаїв, вірувань, традицій, норм і правил поведінки, за допомогою яких люди організовують свою життєдіяльність. Поняття "культура" також вживають для характеристики певних історичних епох, конкретних товариств, націй, а також специфічних сфер діяльності або життя. Суб'єкт культури - людина. Вона творить, зберігає і поширює створені культурні цінності.

Мистецтво ми розглядаємо як одну з форм суспільної свідомості, специфічний рід практично - духовного освоєння світу, особливий спосіб визнання і відображення дійсності. У цьому контексті до мистецтва відносять групу різновидів людської діяльності: живопис, музику, театр, художню літературу (яку іноді виділяють особливо), що об'єднують тому, що вони є специфічними художньо - образними формами відтворення дійсності. Мистецтво - процес або підсумок виразу внутрішнього світу в художньому образі, творче поєднання елементів у такий спосіб, який відображає почуття або емоції. Зростання міжкультурної взаємодії, активний взаємний обмін матеріальними і духовними цінностями, формування глобальної культури при одночасному посиленні значущості національних культур підводить людство до діалогу культур. Різні періоди розвитку суспільства мали свою культурно-мистецьку еліту що наповнювала культурними змістами суспільний інформаційний простір, досліджуючи, аналізуючи і прогнозуючи розвиток взаємовідносин, а з огляду сьогодення, захищаючи від гібридного поневолення.

На сьогодні існують різні концептуальні підходи до змістовної демаркації еліти. Згідно з В. Парето, елітою є люди, які володіють найвищим індексом у сфері діяльності. Г. Моска визначав еліту найбільш активною групою у сфері суспільно -політичної діяльності, зорієнтовану на владу, організовану верству, меншість суспільства, "правлячий клас". Х. Ортега-і-Гассет елітою інтерпретував людей, яким притаманний найвищий рівень відповідальності, які володіють інтелектуальними й моральними перевагами перед масами. А. Тойнбі уподібнював еліту творчій меншості суспільства на противагу нетворчій більшості [3]. Аналізуючи російський сегмент еліт, які висловлюють захоплення і підтримку дій путінського клану, виникає питання - на яких моральних авторитетах і якому культурному спадку культурна еліта сформувала новий "неофашистський світогляд" у власного соціуму? При діалозі двох культур вони не зливаються і не змішуються, кожна зберігає свою єдність і цілісність, але вони взаємно збагачуються, доповнюються, при цьому зберігаються унікальні особливості, самобутність і самостійність кожної окремої культури.

Культурне розмаїття - важлива умова для самопізнання людини: що більше вона буде дізнаватися про культуру, то більше країн відвідає, що більше мов вивчить, то краще зрозуміє себе і тим самим збагатить власний духовний світ. Щоб вступити в гідний діалог з представниками різних культур, необхідно знати й розуміти ці культури. І про це багато говорять наші вимушені українські біженці, які, намагаючись вберегтись від війни, роблять все можливе, щоб привернути увагу до боротьби українського народу, організовуючи в низці європейських країн масові заходи, донати, здійснюючи вплив на політичні еліти країн.

Сучасна культура, яка перебуває в стані пошуку загальних цінностей, постає у двох площинах. З одного боку, існує уявлення про безліч рівноправних культур, їх унікальність та неповторність; з іншого - є розуміння культурної єдності інтересів, без якої неможливе існування людства, тобто громадянського суспільства, що формує соціокультурний ландшафт в Україні та конструює культурний діалог, що актуалізує побудову нової культурної взаємодії, адже сьогодні, як ніколи, гостро стоїть питання існування людства. Отже, пошук міжкультурної взаємодії, активний взаємний обмін матеріальними і духовними цінностями, формування глобальної культури при одночасному посиленні значущості національних культур підводить людство до діалогу культур.

Література

1. Культурологія: теорія та історія культури: навч. посіб. / за ред. І. І. Тюрменко, О.Д. Горбула. Київ: Центр навч. літератури, 2004. 368 с.

2. Дячук В.П. Іміджологія. Соціокультурний вимір: навчальний посібник. Київ: Видавництво "Ліра-К", 2017. 307 с.

3. Кремень В.Г., Ільїн В. В., Пролєєв С.В. та ін. Еліта: витоки, сутність, перспектива / за ред. В.Г. Кременя. Київ: Знання України, 2011. 527 с.

Размещено на Allbest.ru