Оцінка трудового потенціалу та сучасні HR-технології в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка трудового потенціалу та сучасні HR-технології в Україні

Кільніцька Олена Сергіївна кандидат економічних наук, доцент, Яремова Марина Іванівна кандидат економічних наук, доцент, Сушицька Ольга Ігорівна магістрантка, Поліський національний університет

Метою дослідження є проведення оцінки трудового потенціалу України та визначення напрямів HR-технологій у сучасних реаліях національного ринку праці. У статті актуалізована проблема відсутності єдиних методичних підходів та реальної інформаційної бази даних для здійснення сучасної оцінки трудового потенціалу в Україні. Основні їх причини: окуповані території, вбивства людей, масштабні переміщення населення і бізнесу, внутрішня та зовнішня міграція, відсутність фахівців та коштів для обліку, реєстрації та оцінки об'єктивних сучасних процесів. З метою детальної оцінки трудового потенціалу національної економіки, було проведено дослідження кількісних та якісних параметрів населення України як носіїв робочої сили у довоєнний період 2019-2021 рр.

Відбулося погіршення людського потенціалу України у формі поглиблення старіння, зменшення рівня зайнятості, зростання безробіття, погіршення якості та конкурентоздатності робочої сили. Встановлено, що до війни 2022 р. чисельність робочої сили національної економіки щорічно зменшувалась на 250-300 тис. осіб і трудовий потенціал використовувався лише на 60 %. В умовах сучасних викликів і війни, поглибився рівень безробіття, згортається діяльність приватного бізнесу, зменшується реальність заробітної плати, погіршується якість життя. Країна була ослаблена як з точки зору людських ресурсів, так і економічно. Військовий стан впроваджений з лютого 2022 р. в Україні зменшив наявний трудовий потенціал з 17 млн. осіб 2021 р. до 12 млн у 2023 р. Використовуючи інформаційно-аналітичні дані ООН, Міжнародної організації з міграції, результати досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАНУ, було здійснено оцінку населення та трудового потенціалу України у 2023 р. З метою раціонального використання трудового потенціалу рекомендовано застосування сучасного інструментарію HR-технологій для продуктивної зайнятості, інтенсивної працевіддачі та розвитку потенційних можливостей персоналу.

Ключові слова: формування трудового потенціалу, оцінка трудового потенціалу, HR-технології, розвиток людського капіталу.

Assessment of labor potential and modern hr technologies in Ukraine

Kilnitska Olena PhD in Economics, Associate Professor, Yaremova Maryna PhD in Economics, Associate Professor, Sushytska Olha Master's Student, Polissia National University

The article addresses the pressing issue of the absence of unified methodological approaches and a real database for conducting a contemporary assessment of labor potential in Ukraine. The main reasons behind this include: occupied territories, loss of life, massive population and business displacement, internal and external migration, a shortage of experts and resources for the registration and evaluation of objective modern processes. In order to comprehensively assess the labor potential of the national economy, a study of quantitative and qualitative parameters of Ukraine's population as labor force carriers was conducted for the pre-war period of 2019-2021.

The assessment revealed a deterioration of Ukraine's human potential manifested in an aging population, decreased employment rates, increased unemployment, and a decline in the quality and competitiveness of the workforce. It was established that prior to the war in 2022, the labor force of the national economy was decreasing annually by 250-300 thousand individuals, with only 60% of the labor potential being utilized. In the face of contemporary challenges and war, unemployment levels have significantly risen, particularly affecting private businesses, leading to a decrease in real wages and a deterioration in quality of life. The country was weakened both in terms of human resources and economically. The state of martial law implemented since February 2022 in Ukraine reduced the available labor potential from 17 million individuals in 2021 to 12 million in 2023. Utilizing information-analytical data from the UN, the International Organization for Migration, and research results from the M.V. Ptukha Institute of Demography and Social Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, an assessment of the population and labor potential of Ukraine in 2023 was conducted. The primary challenges in the use of modern HR technology tools in the conditions of the current challenges of war in Ukraine were identified.

These include: loss of contact, mutual discord, and understanding within labor collectives due to the diversity of personnel experience in wartime conditions; different living and working conditions for individuals, leading to conflicts, toxicity, and aggression; work providing a distraction from the negative realities of war, but leading to rapid burnout and disruption of work-life balance; a deficit of informal communication within labor collectives, with shifts in values resulting from contemporary challenges necessitating fair adjustments to norms, compensation, and rewards for each employee. In order to effectively utilize labor potential, it is recommended to apply modern HR technology tools to intensively enhance work output, ensure productive employment, and develop the potential capabilities of personnel.

Keywords: labor potential formation, labor potential assessment, HR technology, human capital development.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Управління людським капіталом вцілому і його трудовим потенціалом зокрема, є важливим домінуючим вектором розвитку у стратегічному управлінні національної економіки. В умовах зростання інтелектуального капіталу, інноваційно-інвестиційного розвитку, цифрової економіки, діджиталізації й модернізації виробництва, зростає роль людини як основного стратегічного імперативу діяльності. Власники бізнесу і роботодавці пред'являють усе більш високі вимоги до трудових навиків і здібностей, рівня знань і компетентностей. Рівень розвитку трудового потенціалу безпосередньо впливає на конкурентні можливості підприємства, установи, організації та їх стратегічні переваги. Конкурентоздатні суб'єкти господарювання прагнуть раціонально й максимально ефективно використати трудові можливості народонаселення, формуючи соціально-економічні, організаційні, адміністративно-розпорядчі умови для найповнішої віддачі та інтенсивного розвитку їх потенційних можливостей.

Добитися оптимальної взаємодії людини і організації, а також їх взаємовідносин із зовнішнім середовищем досить складно. Для досягнення довгострокового успіху регіону, галузі, сфери економічної діяльності, підприємства потрібне постійне виявлення ціннісних можливостей та їх реалізації у вигляді нових пропозицій. Наразі в Україні в умовах конкуренції і сучасних викликів пандемії і карантину бізнесу внаслідок поширення короно-вірусу з березня 2020 р., введення воєнного стану з лютого 2022 року, міграції населення як всередині країни, так і за кордон, підприємства, громади, місцеве самоврядування повинні концентрувати увагу на внутрішніх проблемах, і особливо на реальній оцінці та управлінні людськими ресурсами, трудовим потенціалом, його формуванням, використанням та розвитком. Наразі в сучасних умовах класичні мотивуючі чинники не мають такої інтенсивної працевіддачі, як це було властиво у індустріальний період виробництва. Нині доцільним є використання широкого спектру HR-технологій для інтенсивної працевіддачі ресурсів для трудової діяльності, розвитку та використання потенційних можливостей персоналу в умовах сучасних викликів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання та проблеми аналізу системи управління трудовим потенціалом і людським капіталом досліджували багато як українських, так і зарубіжних учених. Зокрема заслуговують на увагу результати досліджень вітчизняних вчених економістів: О.М. Бородіної, Л.В. Балабанової, І.Ф. Гнибіденка, Г.І. Купалової, Л.М. Михайлової, О.М. Сардак, В.С. Пономаренко, Ф.І. Хміля та інших. Методологія та методика оцінки трудового потенціалу широко розкрита у роботах фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи, зокрема Е.М. Лібанової [7], Л.М. Черенько [14] та інших. Широкий спектр результатів досліджень людського капіталу та економіки праці опубліковано у роботах О.А. Грішнової [1]. Проте з 2014 року змінюються межі обстеження та бази для порівняння у результаті анексії Криму, тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей. Впровадження воєнного стану в Україні з лютого 2022 р. взагалі унеможливлює використання загальноприйнятих методик оцінки трудового потенціалу та людських ресурсів і вимагає пошуку нових сучасних напрямів інноваційної зайнятості та управління розвитком персоналу.

Досліджуючи сучасні інноваційні (ресурсні, інфраструктурні, комунікаційні) технології у розвитку соціального капіталу, доктор економічних наук Звонар В.П. наголошує на «публічно-приватно-громадському партнерстві як форми економіко-ресурсної взаємодії з врахуванням потенціалу та можливостей інститутів громадянського суспільства для соціального розвитку» [3, с. 32]. Доцільним та необхідним є створення мультихабів, які матимуть забезпечення для втілення в життя ідей за більшістю напрямів соціально-економічного розвитку, коли освітній, соціально-трудовий та трансформаційно-цифровий напрями пропонуються як базові» [3, с. 33].

Про вищезазначені соціальні цінності наголошує у своїх роботах відомий соціолог, психолог Патрік Лансіоні [8]. При тому що всі ми розуміємо який потенціал згуртованості трудового колективу на практиці виявляється все складнішим, хоча б тому що від кожного працівника вимагають жорсткої дисципліни, самовіддачі, впертості, наполегливості. За результатами досліджень Лансіоні П. встановлено п'ять ключових проблем, що заважають використати потенціал командної роботи персоналу. Це зокрема 1) взаємна недовіра працівників трудового колективу; 2) страх до конфліктів, нездатність до щирих відкритих дискусій; 3) безвідповідальність, формальне прийняття рішень; 4) невимогливість, відсто- роненість, егоїзм; 5) честолюбство, кар'єра, самовизнання працівника (або окремих структурних підрозділів) вище мети, цілей та стратегії підприємства [8].

Значно простіші завдання HR-технологій виокремлює професор суворої реальності Ден Кеннеді. У своїй публікації «Жорстокий менеджмент: змусьте людей працювати на результат» [4] він розмежовує 4 основні проблеми при використанні персоналу: 1) потрібно, щоб працівники не крали у вас; 2) необхідно заставити працівників виконувати ваші вимоги; 3) доцільно давати (платити) за заслуги тим, хто виконує завдання, плани, вимоги; 4) потрібно звільняти працівників, які не виконують завдання, плани, вимоги.

Інтеграція науки у світовий простір, глобалізація економічних процесів, сучасні виклики пандемії та воєнного стану ставлять нові умови щодо оцінки та управління трудовим потенціалом національної економіки.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Об'єктом дослідження є процес формування та оцінки трудового потенціалу та сучасних HR-технологій в Україні. Предметом дослідження є теоретико-методичні й прикладні аспекти оцінки трудового потенціалу, визначення напрямів подальшого використання та удосконалення HR-технологій на вітчизняному ринку праці. Метою дослідження є проведення оцінки трудового потенціалу України та визначення напрямів HR-технологій у сучасних реаліях національного ринку праці.

Теоретико-методологічні засади дослідження ґрунтуються на діалектиці та системному комплексному підході до вивчення суспільних явищ і процесів. Нами було використано наукові методи, що базуються на об'єктивних законах економіки: метод теоретичного узагальнення, аналізу й синтезу - для виявлення основних перешкод (проблем) використання трудового потенціалу та уточнення сучасних інноваційних технологій розвитку соціального капіталу, зокрема у сфері HR-процесів; економіко-статистичні методи та прийоми - при виборі та опрацюванні матеріалів Державної служби статистики України, бази даних ООН, зокрема з прав людини; з питань біженців, Міжнародної організації з міграції тощо, для опрацювання масиву інформаційно-аналітичних даних та їх ілюстрації, порівняння, оцінки; абстрактно- логічний - для виявлення основних проблем у сфері використання сучасного інструментарію HR-технологій в умовах сучасних викликів війни в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

У результаті війни у 2022 році з України виїхало 8 млн. людей, насамперед жінки працездатного віку з дітьми, крім того зафіксовано до 5 млн внутрішньопереміщених осіб. Однією з наріжних проблем вітчизняного ринку праці є те, що чоловіки офіційно не працюють для уникнення призову в армію. У результаті роботодавці зіткнулися з проблемою кадрової безпеки, трудового голоду і активізують застосування інструментарію сучасних HR-технологій для підбору, найму, використання та розвитку трудового потенціалу. Управління персоналом (англ. Human Resource Management) - галузь знань і практичної діяльності, спрямована на забезпечення підприємства «якісним» персоналом (здатним виконувати покладені на нього трудові функції) і ефективно його використовувати з урахуванням інтересів працівників і підприємства.

Трудовий потенціал формується на основі поєднання людського потенціалу та людського капіталу. Перший чинник характеризує трудовий потенціал кількісно, під впливом демографічних умов, таких як: чисельність населення, його вікова та статева структура, частка економічно активного населення та рівень безробіття. Простежимо зміну формування обсягів народонаселення, зайнятості та безробіття в Україні. За офіційними даними Державної служби статистики України [13], на початок введення воєнного стану у 2022 р. в країні проживало 41,2 млн. осіб, у тому числі 28,7 млн. осіб, тобто 69,7 % проживало у містах. Відповідно решта - 12,5 млн. осіб (30,3 %) люди, які проживають у сільській місцевості. Природньо, що на території України статева структура населення країни характеризується переважанням жіночої статті. У 2022 р. їх обліковували на рівні 22 млн осіб, а чоловіки відповідно склали решту - 19 млн. жителів країни (табл. 1).

Наша держава є багатонаціональною, де найбільшу частку населення представляють українці, також є росіяни, кримські татари, білоруси, молдавани, поляки, румуни, болгари, угорці та інші національності. На жаль, ще з кінця 1990 років Україна характеризується депопуляцією населення. Навіть у довоєнний період (2022 р.) за три останніх роки чисельність мешканців країни зменшилась на 700 тис. осіб, тобто до війни в середньому за рік ми втрачали 250-300 тис. осіб.

Структурні зміни в економіці, зміна форм власності та господарювання, карантин, введення воєнного стану в Україні призвели до ще більш інтенсивного руху та переміщення трудового потенціалу регіонів, окремих секторів економіки та підприємств. Без роботи залишились як найманці та самозайняті, так і роботодавці. Наразі останні не завжди мають можливості заповнити вільні вакансії уже не тільки якісною робочою силою, а й кількісно. Поряд з цим загострюється проблема бідності, знижується життєвий і духовний рівень осіб, які не можуть реалізувати себе на ринку праці.

Погіршення демографічної ситуації на територіях України відбувається також у результаті міграції населення. Серед загальної кількості осіб, мігруючих із окупованих територій, депресивних регіонів внаслідок безробіття та зниження престижності та рівня оплати праці у певних галузях і сферах економічної діяльності, переважає категорія осіб працездатного віку, і зокрема молодь. Значна її частина, навіть з вищою та середньою освітою, залишається без роботи і вимушена шукати її за межами основного місця проживання, за кордоном, і не за фахом (спеціальністю). Як наслідок, у депресивних регіонах, а з 2022 р. на територіях постраждалих унаслідок воєнних дій, зменшується частка най- активнішої щодо демографічного відтворення група населення і погіршуються як кількісні, так і якісні параметри трудового потенціалу.

Таблиця 1. Динаміка чисельності та розподілу населення України за статтю та місцем проживання, млн. осіб