Життєва компетентність волонтерів в умовах військового стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Життєва компетентність волонтерів в умовах військового стану

Гудінова Ірина Леонідівна науковий співробітник

Анотаці

Волонтерство в Україні, що направлене на якнайшвидшу перемогу засноване на співзвучних епохальних думках про вільну незалежну Україну. Волонтер насамперед доброволець, що діє за покликанням культурологічних життєвих смислів, точок зору, фактів і точок зору на ці факти, безсрібник.

Поштовх до волонтер\ства починається від будь якої життєвої ситуації в основі якої лежать смисли: вільна Україна, незалежні українці, процвітаюче майбутнє країни, особистісна ідентичність українців.

Волонтер, що залишився в країні з військовим станом насамперед вже є цілісною духовною-моральною-соціально активною людиною патріотом.

Такі громадяни країни, як правило мають витримку діяти до переможного кінця

Мають життєве програмування себе через споріднені життєві смисли.

Завдяки вмінню відчувати смислопороджуючі можливості, мають креативний ресурс трансформуватись у всіх сфер життя.

Мають стійке життєве уявлення про себе про інших в соціокультурних відносинах (культурологія смислу).

Здатні створити спільноту\спільності для однодумців з життєвими смислами орієнтирами, бачення себе в часопросторі і відчувати життєвий шлях (патріота, небайдужої людини).

Мають чітке смислове розуміння і розмежування смислу небуття і смислу буття себе в історії країни, що спонукає до самоактуалізація і самореалізація.

Здатні до прийняття життєвих рішень, життєве самовизначення.

Залучають мовно смисловий ресурс мем (надихаючі цитати в само проектуванні).

Основуються на смислових цінностях - це великий життєвий задум. СЦ Активно і свідомо відображають норми і цінності, які ведуть до значимих результатів.

Розуміють, що життєстверджуючою ситуацією є проект цілісної ситуації перемоги країни.

Ключові слова: волонтер, життєва компетентність,

Abstract

Gudinova Iryna Leonidivna (psychologist-creator) The Institute of Psychology named by G.S.Kostuk of Ukraine NAPS

LIFE COMPETENCES OF VOLUNTEERS UNDER THE CONDITIONS OF THE MILITARY STATE.

Volunteering in Ukraine, aimed at the fastest possible victory, is based on consonant epochal thoughts about a free, independent Ukraine. A volunteer is primarily a volunteer acting on the vocation of cultural life meanings, points of view, facts and points of view on these facts.

The impetus for volunteering begins with any life situation based on meanings: free Ukraine, independent Ukrainians, prosperous future of the country, personal identity of Ukrainians.

A volunteer who stayed in a country under martial law is, first of all, a whole spiritual, moral and socially active person, a patriot.

Such citizens of the country, as a rule, have the stamina to act to the victorious end

They have life programming of themselves through related life meanings.

Thanks to the ability to feel meaningful possibilities, they have the creative resource to transform in all spheres of life.

They have a stable life idea about themselves and others in sociocultural relations (cultural meaning).

Able to create a community\communities for like-minded people with life meanings, landmarks, a vision of oneself in space and time and feel the life path (of a patriot, a caring person).

They have a clear semantic understanding and distinction between the meaning of nonexistence and the meaning of being themselves in the history of the country, which encourages self-actualization and self-realization.

Able to make life decisions, life self-determination.

They involve the linguistic and semantic resource of memes (inspiring quotes in self-design).

Based on meaningful values - this is a great life plan. SC Actively and consciously reflect norms and values that lead to significant results.

They understand that a life-affirming situation is a project of a holistic situation of victory for the country.

Keywords: volunteer, life competence.

Постановка проблеми

Ціллю даного дослідження було прослідкувати динаміку сенсожиттєвих орієнтацій волонтера, базальних його соціокультурних переконань. В статті звертається увага на мотивацію та світоглядні структури свідомості волонтера. Взагалі волонтерство завжди відіграє стимулюючу\ гуртуючу функцію, якщо не сказати мобілізуючу, яка полягає\сприяє\ проявляється в підтримці в суспільстві певного рівня активності в різних сферах людського життя: політичного, економічного соціокультурного.

Волонте\рство в Україні на початку війни взяло на себе рятуючу буферну функцію:

Пропаганда особистісних людських якостей що ставить людину на щабель «зразок для наслідування», «чуже, як призабуте своє», «банк послуг», «енергообмін», «обмін слушними креативними ідеями».

Пропаганда історичних цінностей країни.

Волонтер\ство використовується, як певний інструмент. Активна фаза волонтер\ства в Україні розпочата в стресовій ситуації потребувала швидкої мобілізації вмінь і навичок, тому на даний момент в Україні сформована мережа волонтерського руху, яка успішно розвивається: індивідуальне волонтерство; волонтерство у складі спільнот самодопомоги; волонтерство у складі інших організацій, ініціатив.

На далі за прогнозами багатьох країн, волонтерство сформує нових лідерів в країні, які прийдуть до влад через довіру українців і спільне переживання стресової ситуації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Феномен волонтер\ства досліджується в багатьох галузях знання, а саме в соціології, психології, соціальній роботі, маркетингу, адмініструванні, економіці, медицині тощо.

Досліджували волонтер\ство, як соціальний феномен сучасного суспільства: Дж. Вілсон, Р. Дженніфер, Ф. Ламмертін, Р. Лінч, Н. Макдафф, С. Маккарлі, М. Мусік, К. Наваратнам, М. Ніланд, С. О'Донохо, Д. Сміт, Р. Стеббінс, Су Інь Яп, М. Хілдінг, М. Хо, М. Шерр, П. Сорокін, Р. Мертон, П. Штомпка та ін. Питання мотивації волонтерів висвітлювали Х. Анхайер, А. Омото, Л. Саламон, М. Снайдер та ін. Історію волонтерського руху вивчали дослідники М. Хохбаум, С. Еліс, К. Кемпбел. В україні дослідженням волонтерства займались такі дослідники, як Л. Бевзенко, І. Білич, Р. Вайнола, С. Горбунова-Рубан, І. Звєрєва, О. Іщенко, О. Касперович, Г. Крапівіна, Е. Логачева, Т. Лях, О. Панькова, В. Погрібна, О. Стрєльнікова, С. Харченко, О. Хижняк, Н. Черниш, М. Чухрай, І. Юрченко, Л. Малес, О. Ровенчак, Л. Сокурянська, Ю. Сорока, Н. Черниш. Значний внесок у розвиток соціокультурного підходу зробили як закордонні (та ін.), так і українські (та ін.) дослідники.

Формування соціальної суб'єктності завдяки участі у волонтерських рухах зумовлює дослідження суб'єктного дискурсу в психології. Значний внесок у соціологічний дискурс соціальної суб'єктності зробили такі дослідники, як Р. Барт, У. Бек, Е. Ґіденс, Е. Дюркгейм, М. Фуко, П. Штомпка та ін. Особлива увага до проблем суб'єкта та суб'єктності приділяється в пострадянському соціологічному дискурсі (роботи Т. Заславської, О. Злобіної, Р. Ривкіної, Л. Сокурянської, В. Ядова та ін.).

Як концептуальна основа аналізу факторів актуалізації волонтер\ства в сучасній Україні використовується теорія культурної травми (П. Штомпка).

Також громадяни України що виїхали за кордон чи внутрішньо перемістились ВПО оговтавшись долучились до волонтер\ства в Україні, спрямовують свою діяльність на перемогу держави в якій проживають. Це інший рівень волонтер\ства - так зване безпечне для життя волонтер \ство. Ті хто виїхав за кордон, в приорітеті власне життя будь за що, але знаходять ресурс надавати допомогу землякам.

Активність проявляється в: займаються захистом цивільних прав; залучені до допомоги військовим що здійснюють діяльність від збору речей - коштів до контролю за доставкою до пункту призначення, здійснюють соціальне обслуговування мирного населення і ВПО; займаються громадською діяльністю; займаються керівництвом; фандрайзери, які беруть участь у різноманітних програмах зі збору благодійних пожертвувань; та ін.

До особистісних мотивів відносимо мотив прагнення до успіху, або мотив уникнення невдачі більше виражений і, як наслідок, який із них більшою мірою визначає стиль поведінки волонтерів у різних робочих ситуаціях. соціокультурний наслідування волонтерство

В дослідженні Коломієць Л.І. за результатами тестування за методикою «Діагностика соціально-психологічних установок особистості у потребово- мотиваційній сфері» О. Ф. Потьомкіної отримані такі дані:

У волонтерів домінують альтруїстичні установки.

Дослідження особистісної спрямованості волонтерів за методикою «Визначення спрямованості особистості» Б. Басса визначено, що домінуючою виявилася спрямованість на активне спілкування. Волонтери, орієнтовані на спілкування.

Дослідження психологічних особливостей осіб, які займаються волонтерською діяльністю, установлено, що волонтери мають вищий рівень афіліації в порівняні з людьми, не залученими до волонтер\ства. Волонтери відзначаються підвищеним рівнем відчуття суб'єктивного контролю над життєвими подіями, контролю за неформальними й формальними відносинами з оточуючими, також волонтери відрізняються високим рівнем суб'єктивного контролю над подіями їхнього життя. Волонтери демонструють вищий рівень усвідомлення внутрішнього стрижня, та схильні вважати, що їхній характер та діяльність здатні викликати в інших повагу, схвалення, симпатію, розуміння, долучення до справи. Високий показник відсутності страху і орієнтація на швидкий перебіг дій з передбачуваним результатом відрізняє волонтера від інших осіб [3].

Всі науковці дослідники мають спільну думку, що базові соціально - психологічні особливості волонтерської діяльності це: альтруїстичний, креативний, інноваційний характер діяльності, її реалізація в умовах спонтанності і суб'єктивних та об'єктивних протиріч; вміння ставити завдання і вирішувати їх як менеджер; вміння працювати в команді. У руслі зазначеного вище, можна зауважити, що соціально-психологічну

Тобто готовність до волонтерської діяльності доцільно розглядати комплексно: високий рівень знань, умінь та навичок, особистісних якостей та мотивів щодо прийняття раціональних рішень разом з учасниками волонтерського руху (Fleishman, 1995; Mirabile, 1997)

Також, у волонтерів прослідковується зв'язок між факторами активне діяльне життя і обов'язковість, розвиток і толерантність, життєва мудрість і чуйність. У зв'язку з таким поєднанням можна припустити, що волонтери - це люди з високою життєвою енергією, бо обирають активну діяльність. Не менш важливим є те, що їхня діяльність є аргументованою, оскільки вони її вважають своїм обов'язком. Важливою умовою розвитку особистості волонтери вважають толерантність, тобто терпимість до проблем і труднощів інших людей, вони є чутливі до переживань інших, що проявляється у виборі чуйності, як стрижневої якості гуманістично налаштованої людини. Волонтери обирають чуйність, трактуючи її як показник життєвої мудрості.

Як зазначають дослідники, в сучасному українському суспільстві волонтери та волонтерські групи виступають суб'єктами соціальних змін; вони мають високий внутрішній трансформаційний потенціал, високий рівень відповідальності за результати, здатність впливати на інших [9]. Їхня діяльність цілеспрямована та ґрунтується на певних ціннісних орієнтаціях. На макрорівні суб'єктами волонтер\ства є різні волонтерські організації, на мікрорівні - це волонтерські групи та окремі індивіди (спонсори; волонтери, які приходять за власним бажанням; фахівці в певній галузі; діти і підлітки; клієнти (ті, кому надається допомога); члени організації) [4]. Треба також зазначити існування суб'єктів на мегарівні - це міжнародні благодійні та волонтерські організації.

У сьогоденні волонтер\ство - це досить потужний соціально-суспільний рух, спроможний прийняти на себе частину повноважень державних соціальних установ. Поняття «волонтер», «волонтер \ство» та «волонтерська діяльність» є досить поширеними у соціальній практиці. В основу добровільності покладена здатність людини безкорисливо, у більшості випадків анонімно виконувати роботу на благо інших. Тобто, частину часу, енергії, знань, досвіду волонтер витрачає на виконання діяльності, яка приносить користь іншим людям чи суспільству в цілому. Однак, термін «волонтерство» означає передусім діяльність на основі добровільної волі.

Вітчизняні і зарубіжні дослідники зазначають, що в структурі мотиваційно-ціннісної сфери волонтерів органічно поєднуються прагнення бути корисними, виражати співчуття та солідарність, впливати на досягнення суспільного балансу і справедливості з бажанням одержати певну вигоду для себе, отримати суспільне визнання.

О.О. Проценко в своїх роботах розглядає волонтер\ство з ракурсу соціокультурної практики, суб'єкта та суб'єктності дозволив нам виділити низку чинників, внаслідок яких актуалізувалося волонтерство. Їх класифікує на чинники макро- та мікрорівнів, а також суб'єктивні та об'єктивні. На макрорівні (об'єктивні чинники) це: зростання соціальної напруги в українському суспільстві. До чинників мікрорівня (суб'єктивні чинники) віднесено наступні: мотиваційна структура, ціннісні орієнтації особистості, її суб'єктність. Наявність даних чинників свідчить про складний характер феномену волонтерства та потребує подальшого вивчення [5].

Досліджуючи індивідуально-психологічні чинники волонтерської діяльності науковець порівнював дві групи, волонтери АТО і студенти - волонтери. У волонтерів АТО домінують показники аутосимпатії, гнучкості у спілкуванні, спонтанності, автономності; їм небайдужа думка інших, неуспіх провокує занурення у світ ілюзій, ідеальних цінностей, а успіх сприяє підвищенню самоповаги. Вони зацікавлені у власному соціально активному майбутньому, але соціальні стереотипи відносно волонтерської діяльності, песимістичність перспектив заважають його планувати. У студентів - волонтерів констатовано переважання показників орієнтації у часі, потреби пізнанні, наявне переконання у можливості допомогти всім. Можливість проявити себе, виявити свої здібності, самореалізація сприяють позитивному самовідношенню. Екстравертовані молоді люди більш схильні надавати перевагу ситуаціям з непередбачуваним розгортанням подій. В обох вибірках наявне було домінування саморозуміння, сентиментальності, бажання й уміння відстоювати не тільки власну позицію, а й права тих, кому надається соціальна допомога.

Результати емпіричного дослідження мотиваційно -ціннісної сфери волонтерів показали домінування в обох досліджуваних груп мотивації уникнення невдач, засвідчили низьку афіліативну тенденцію, підвищення тривожності й страху бути відторгнутими внаслідок внутрішньої невпевненості в оптимальності застосованих засобів підтримки, пересторог не виправдати очікування соціального оточення, незадоволеної потреби у соціальному схваленні й визнанні. Констатовано, що волонтери АТО більшою мірою спрямовані на процес волонтерської діяльності, студенти-волонтери - на її результат; у обох груп волонтерів домінують альтруїстичні тенденції у процесі надання допомоги, вони доброзичливі, спрямовані на надання безкорисливої допомоги, толерантні, відповідальні, цінують особистісну й суспільну безпеку, прагнуть до стабільності. На відміну від студентів, виявлено зосередження волонтерів АТО на необхідності саморозвитку, отриманні духовного задоволення, підвищенні власного престижу й примноженні досягнень у волонтерській діяльності. \З вище описаного можна зробити висновок, що в встановленні волонтерства має значення і вік і досвід. Але, країні необхідні волонтерський рух з наступністю поколінь.

Волонтерська діяльність індивідуальна чи групова, чи то старше покоління з досвідом волонтерить чи то студентська молодь, все це є своєрідним способом взаємопідтримки і піклування, допомоги людям, взаємодією для спільного напрацювання соціокультурних способів вирішення проблем.

Волонтерський рух в країні є важливою складовою діяльності, завдяки якій потужно культивується нова формація людства і людяності. Основою стає добра воля, за якої доброволець частину свого вільного (особистого) часу, сил, енергії, знань, досвіду добровільно (без примусу та вказівок зі сторони) витрачає на здійснення своєї діяльності, яка приносить користь людям і суспільству загалом (Словник-довідник із соціальної роботи, 2015, с. 50). Волонтер\ство - елемент особистісного розвитку, набуття нових знань і навичок, удосконалення здібностей, стимулювання ініціативи та творчості (Словник-довідник для соціальних педагогів та працівників, 2001, с. 18).

Тобто, волонтер\ство є дуже важливою складовою громадянського суспільства. За допомогою волонтерства:

в суспільстві підтримуються і підсилюються такі загальнолюдські цінності, як милосердя, турбота, допомога;

люди реалізують свої можливості, повністю розкривають свій особис - тісний і професійний потенціал;

встановлюються зв'язки, які сприяють вирішенню важливих життєвих питань багатьох людей.

Волонтерство дозволяє людині «не ламаючи» своє життя, доповнити його дуже значущою частиною - реалізувати почуття особистої громадянської відповідальності. Це можливість здобути соціальний досвід, отримати рекомендації для подальшого просування та кар'єрного зростання.

Аналізуючи наукові праці, маємо можливість визначити волонтерські принципи, а саме:

право на об'єднання на принципах людина-людина, повага до гідності всіх культур,

надання взаємної безоплатної допомоги в дусі партнерства і братерства,

набуття нових знань і навичок, вдосконалень, здібностей, надаючи кожному можливість бути творчою людиною,

стимул для почуття відповідальності, заохочення колективної та міжнародної солідарності.

Ґрунтуючись на цих основних принципах, волонтери повинні сприяти перетворенню індивідуальної в колективну дію. Використовуючи свій вільний час на волонтер\ство доводити, що вистачає часу на успішне завершення спільних планів. Співпраця з колегами по справі на основі взаєморозуміння і взаємної поваги. [6].

Мотиви волонтерів:

Психологічні та духовні мотиви: боротьба з самотністю, відчуття потрібності, особистісний ріст, віра в бога, почуття моральної повинності допомагати іншим, спокута провини.

Соціально-психологічні мотиви: потреба в почутті єдності з людьми, потреба у спілкуванні, вираження солідарності до інших, розвиток комунікативних навичок

Емоційні мотиви: покращення свого емоційного стану, отримання морального задоволення від допомоги іншим людям, здатності щось змінити.

Соціальні мотиви: бажання зробити свій внесок в розвиток свого району, знайомство з новими людьми (розширення соціальних зв'язків), реалізація власних ідей, відчути суспільний зміст роботи, потрібність своєї праці, відчуття патріотизму, подолання стереотипів, прохання друзів, приклад батьків, корпоративний принцип.

Освітньо-професійні мотиви: отримання нових знань, навичок, досвіду зі своєї спеціальності, застосування своїй знань на практиці, підготовка себе до кар'єри, безкоштовне навчання

Гедоністичні мотиви: розваги, відпочинок, дозвілля.

І так, волонтери хочуть розділяти і переживати чужий біль чужі труднощі. Всі волонтери мають унікальний життєвий досвід через безоплатну роботу.

Але і волонтер змінює себе:

набуває характер, емоційну стійкість, стає сильнішим і стійкішим щодо невизначеності ситуації.

можна стати більш відповідальним.

змушує долати свої страхи, тривоги й сумніви. Коли волонтери роблять щось для інших людей, то вони постійно долають страх.

змінюється уявлення про свої можливості. Сумнів змінюється на розширення можливостей

з'являються нові друзі. Колеги по безоплатній роботі -- це друзі назавжди.

Волонтер\ство бере на себе функції під час війни.

Надання медичної допомоги на передовій, в лікарнях та медичних закладах. Вони допомагають у лікуванні поранених воїнів, надають першу медичну допомогу та організовують медичні заходи.

Збір та розподіл гуманітарної допомоги (продукти харчування, одяг, засоби гігієни та інші необхідні речі) до постраждалих районів та зони бойових дій.

Надання психологічної підтримки воїнам та постраждалим особам, які пережили емоційні травми під час війни.

Допомога в отриманні соціальної підтримки, зокрема доступ до житла, освіти, працевлаштування та інших соціальних послуг. Вони допомагають у вирішенні соціальних проблем та забезпечують необхідну інформаційну підтримку.

Поширення інформації про ситуацію на передовій, потреби воїнів та постраждалих, актуальні новини та події. Волонтери - інформаційні посередники між військовими, громадськістю та засобами масової інформації.

Логістична підтримка доставка матеріальних цінностей, координацію постачання та розподілу допомоги, організацію тимчасових житлових умов та інші питання, пов'язані з ефективним функціонуванням волонтерських проектів.

Підтримка учасників війни. Допомога учасникам війни у підготовці до повернення до цивільного життя після перебування на передовій. Вони організовують проекти професійного навчання, підтримують у координацію постачання та розподілу допомоги, організацію тимчасових житлових умов та інші питання, пов'язані з ефективним функціонуванням волонтерських проектів [7].

Висновки

Здійснений в роботі аналіз наявних наукових підходів до інтерпретації волонтер\ства, його визначень, характеристик дає підставу стверджувати, що в сучасному науковому дискурсі вивчення феномену волонтер\ства має міждисциплінарний характер, про що свідчать численні дослідження цього феномену в різних галузях соціогуманітарного знання (соціальній психології, політології, історії, педагогіці, соціальній роботі тощо). Здійснений нами теоретичний огляд наукової літератури дозволяє зробити висновок, що найбільш придатним теоретичним підґрунтям для розгляду волонтерства в сучасному українському суспільстві є соціокультурний підхід та «практична парадигма». Це зумовлено тим, що соціокультурний підхід інтегрує взаємопов'язані виміри людського буття: людина в буденному та небуденному в її співвідношенні зі спільнотою, характер культури, тип соціальності тощо.

Волонтерська діяльність реалізується на добровільній основі, покладається на гуманістичні цінності, супроводжується докладанням зусиль для покращення якості життя інших, підтримки основних людських потреб. Волонтерську діяльність розуміємо як соціально активну добровільну поведінку, яка детермінується індивідуально-типологічними властивостями, особливостями самоставлення й самоактуалізації, суб'єктивно значущими мотиваційно-ціннісними настановами і переконаннями, проявляється в усвідомленому чуйному ставленні до отримувачів волонтерської допомоги, готовності до безкорисливої співпраці з метою реалізації результативних стратегій волонтерської підтримки.

Волонтер\ство - це ефективний спосіб об'єднання зусиль і ресурсів суспільства і держави у вирішенні соціальних завдань, мобілізації громадської ініціативи, соціальної консолідації суспільства, метод впливу на підвищення ефективності соціальної політики і в цілому - досягнення благополуччя суспільства. Державна політика України повинна більше спрямовувати увагу на підтримку молодіжного руху, надавати підтримку різноманітним ініціативам. Від цього буде залежати спрямованість волонтер\ського руху. Для успішної діяльності лідеру потрібно володіти високою потребою в досягненнях. і цю потребу можна і потрібно реалізувати як на рівні сім'ї, так і на рівні школи, держави загалом. Лідерство, яке виникає в середині волонтерського руху має можливості стати вагомою підтримкою держави у розбудові інститутів громадянського суспільства. Системний розвиток та підтримка волонтерства, як суспільної цінності і, одночасно, унікальної системи знань та технологій у сфері розвитку людських ресурсів є одним з дієвих інструментів вирішення завдань щодо створення умов для активної відповідальної участі активістів у вирішенні соціальних проблем суспільства, формування інституту активного громадянства.

Література

1. Волонтери : онлайн-посібник / Український форум благодійників. 2016.

2. Волонтерський рух в Україні. тенденції розвитку / Р. Х. Вайнола, А.Й. Капська, Н. М. Комарова. Київ : Академпрес, 1999. 112 с.

3. Коломієць Л. І. Психологічні особливості мотивації волонтерської діяльності / Л.І. Коломієць // Психологічний часопис: збірник наукових праць / за ред. С. Д Максименка. - № 5 (9). - Вип. 9. - Київ: Інститут психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України, 2017. - С. 79-90

4. Булатевич Н., Батракіна Є. Особливості осіб, які займаються психологічною волонтерською діяльністю. Psychological Prospects Journal, Вип. 33, 2019, С. 10-23.

5. Проценко О.О. Волонтерство в сучасній Україні: фактори актуалізації. Чинники формування мотивації людини до здійсненн. Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences, VII(32), I.: 192, 2019 Feb. S.89-94

6. Вайнілович Н.А Чинники формування мотивації людини до здійснення волонтерської діяльності.

7. Сірко В.С. Волонтерство під час війни в Україні: права та гарантії. Південноукраїнський правничий часопис Вип. 2. 2023. С. 124-129.

References

1. Volontery : onlain-posibnyk / Ukrainskyi forum blahodiinykiv. 2016.

2. Volonterskyi rukh v Ukraini. tendentsii rozvytku / R. Kh. Vainola, A.I. Kapska, N. M. Komarova. Kyiv : Akadempres, 1999. 112 s.

3. Kolomiiets L. I. Psykholohichni osoblyvosti motyvatsii volonterskoi diialnosti / L.I. Kolomiiets // Psykholohichnyi chasopys: zbirnyk naukovykh prats / za red. S. D. Maksymenka. - № 5 (9). - Vyp. 9. - Kyiv: Instytut psykholohii imeni H.S. Kostiuka Natsionalnoi akademii pedahohichnykh nauk Ukrainy, 2017. - S. 79-90

4. Bulatevych N., Batrakina Ye. Osoblyvosti osib, yaki zaimaiutsia psykholohichnoiu volonterskoiu diialnistiu. Psychological Prospects Journal, Vyp. 33, 2019, S. 10-23.

5. Protsenko O.O. Volonterstvo v suchasnii Ukraini: faktory aktualizatsii. Chynnyky formuvannia motyvatsii liudyny do zdiisnenn. Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences, VII(32), I.: 192, 2019 Feb. S.89-94

6. Vainilovych N.A Chynnyky formuvannia motyvatsii liudyny do zdiisnennia volonterskoi diialnosti.

7. Sirko V.S. Volonterstvo pid chas viiny v Ukraini: prava ta harantii. Pivdennoukrainskyi pravnychyi chasopys Vyp. 2. 2023.

Размещено на Allbest.ru