Феномен біохакінгу: науково-теоретичний, біологічний та соціальний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Україна

Феномен біохакінгу: науково-теоретичний, біологічний та соціальний аспект

Ася Рубан

кандидат педагогічних наук

Оксана Баштовенко

кандидат біологічних наук, доцент

The phenomenon of biohacking: scientific, theoretical, biological and social aspects

Asia Ruban, PhD of Pedagogical Sciences, Izmail State University of Humanities, Ukraine

Oksana Bashtovenko, PhD in Biological Sciences, Associate Professor, Izmail State University of Humanities, Ukraine

Abstract

The article is devoted to the phenomenon of biohacking, the ideology of Do-It-Yourself. The authors focus on the peculiarities of biohackers ' knowledge and its dissemination, exploring the system of social interconnections and processes that are unfolding today. The concept of «biohacking» is defined and its interpretations in research are outlined. The biohacking and the Do-It-Yourself movement are analysed in detail on the basis of four types of knowledge of its social distribution. Existing research, including digital ethnography and interviews, analyses of various media resources on the Internet, and the results of scientific discussions of biohacking with biohackers and representatives of institutional science and medicine are analysed. The authors present a description of the options for generating and generalising knowledge, ways of its social distribution, and obtaining practical feedback, which are divided into four «ideal types»:

«scientific knowledge» (the most common in the biohacking space), which is obtained in the laboratory; it is addressed by scientists and biohackers in online debates and interviews;

«individual/personal knowledge» - knowledge about oneself, which implies awareness of goals related to one's health and mental well-being, fulfilment of functional needs, and actions aimed at achieving results; 3) «collective social or even societal knowledge»; 4) «commercial knowledge» - a product producedfor sale, the main characteristic of which is not the «rationality» of its generation methods. It is proved that biohacking begins with balancing nutrition, a certain diet, analysing a person's motor activity and drawing up a training schedule. On the basis of theoretical research, the article presents a fragment of scientific and experimental research, which resulted in a positive outcome of the participants' increased awareness of maintaining a healthy lifestyle and the ability to act as a rational biohacker due to the formed abilities of self-regulation and self-control.

Key words: biohacking, biohacker, Do-It-Yourself, healthy lifestyle, biomedicine, sociology of the biophenomenon.

Анотація

біохакінг цифровий етнографія

Наукова стаття присвячена питанню феномена біохакінгу, ідеології Do-It-Yourself. Автори сфокусували увагу на особливостях знань біохакерів та їх поширення, досліджуючи систему соціальних взаємозв'язків і процесів, що розгортаються сьогодні. Визначено поняття «біохакінг», окреслено його інтерпретації в дослідженнях. Детально проаналізовано біохакінг та рух Do-It-Yourself на основі чотирьох типів знань його соціального розподілу. Проаналізовано існуючі дослідження, що включають цифрову етнографію та інтерв'ю, проаналізували різноманітні медіаресурси Інтернету, результати наукового обговорення біохакінґу з біохакерами та представниками інституціональної науки і медицини. Авторами представлено опис варіантів генерації та генералізації знання, способів його соціального розподілу, а також одержання практичного зворотного зв'язку, які виокремлено на чотири «ідеальні типи»: 1) «наукове знання» (найпоширеніше у просторі біохакінґу), що отримують у лабораторії; до нього звертаються науковці та біохакери в дебатах в Інтернеті та в інтерв'ю; 2) «індивідуальне / персональне знання» - знання про себе, що передбачає усвідомленість цілей, які стосуються власного здоров'я і ментального благополуччя, реалізації функціональних потреб, а також дій, спрямованих на досягнення результату; 3) «колективне соціальне чи навіть соцієтальне знання»; 4) «комерційне знання» - продукт, вироблений з метою продажу, головною характеристикою якого є не «раціональність» методів його генерації. Доведено, біохакінг починається зі балансування харчування, певної дієти, аналізу рухової активності людини та складання розкладу тренувань. На основі теоретичних досліджень в статті представлено фрагмент науково-експериментального пошуку, позитивним результатом якого стало підвищена обізнаність учасників в дотриманні здорового способу життя і можливості виступати раціональним біохакером завдяки сформованим здібностям саморегулювання і самоконтролю.

Ключові слова: біохакінг, біохакер, Do-It-Yourself, здоровий спосіб життя, біомедицина, соціологія біофеномену.

Постановка проблеми

Відправною точкою масового інтересу українських дослідників до біохакінгу послугували численні статті про відомого українського біохакера Павла Клеца, визнаного, згідно з Національним реєстром рекордів, найбільш чипованим жителем України.

Зазначимо, що програми поліпшення власного тіла і розуму, створювані світовими бізнесменами-ентузіастами, цифровими архітекторами, біофізиками та біологами-аматорами (Мартін Креммер, Каспарс Венделіс, Євген Найштетік, Джозайя Зайнер та інші) передбачають наявність можливостей персоналізованої біомедицини і доступні далеко не кожному. Як альтернатива програмам, що включають медичні консультації та численні тести й аналізи, у мережі почали з'являтися концепції доступного біохакінгу. Масовий біохакінг, по суті, перетворюється на «світовий здоровий спосіб життя» (далі - ЗСЖ). Будь-яка людина, яка практикує те, що сама вважає біохакінгом, може отримати необхідні відомості в Інтернеті, де в запитах, пов'язаних із біохакінгом, фігурують прізвища лікарів, консультантів, спеціалістів з ЗСЖ, учених і представників комерційної біомедичної індустрії. Основним інформаційним каналом для біохакерів в Україні є мережі «Фейсбук» та «Інстаграм», а також відеохостинги, зокрема «YouTube».

Актуальність теми

Будучи прихильниками ідеології DIY (Do-It-Yourself - «зроби сам»), українські біохакери розходяться в питаннях, що стосуються методів і цілей «самостійного роблення». Це дало нам змогу виокремити деякі типи динаміки знання з урахуванням того, що термін «біохакінг» має цілу низку значень. У своєму дослідженні ми орієнтувалися «на вивчення агентів, які здійснюють позаінституційний пошук засобів впливу на біологічні об'єкти і процеси, часто пов'язані з власним здоров'ям або здоров'ям людини взагалі» (Зубарєва, 2019). На основі наведеного, з огляду відмінностей біохакінгу, можна зазначити, що «біохакінг, із погляду змісту практик і з позиції спільнот, які до цього залучені, видається комплексним феноменом» який передбачає подальше дослідження збоку науковців-теоретиків та практиків.

Аналіз останніх джерел і публікацій

Стрімкий розвиток науки і технологій актуалізував питання дослідження феномену біохакінгу. Зокрема опублікована низка зарубіжних та вітчизняних досліджень, що стосуються розвитку біотехнологій. Серед них варто відзначити авторів Ю. Габермаса, Ф. Фукуяму, А. Грюнвальда, Р. Карлсона, М. Кисельова, Т. Гардащук, А. Єрмоленка та інших. Вивчення феномену біохакінгу присвячені наукові доробки С. Катц, Алі Йєтісен, Т. Ландрена; І. Айзена, О. Болдирєва, А. Бялія, Р. Вербіцька, Л. Вербінець, М. Кудінова та ін. Проблемі здоровязбереження та формуванні відповідних навичок, пропаганді здорового способу життя звернено увагу науковців І. Бужиної, О Гнатюка, Л. Корінчака, В. Морванюк, О. Марків, О. Іонової та ін.

Мета статті - аналіз цілісної картини феномену біохакінгу та руху Do-It-Yourself на основі чотирьох типів знань його соціального розподілу, а також визначення впливу зазначеного феномену на особистість. Для реалізації поставленої мети ми спробували використати змішані методи дослідження, що включають цифрову етнографію та інтерв'ю, проаналізували різноманітні медіаресурси Інтернету, результати наукового обговорення біохакінґу з біохакерами та представниками інституціональної науки і медицини.

Виклад основного матеріалу дослідження

Виходячи з того, що біохакінг визначається як феномен, то зазначимо, що і мотивацією до біохакінгу часто виступає усвідомлене бажання поліпшити життя загалом або в окремих його аспектах, а також, можливо, цікавість, інтерес до нового досвіду тощо. Одним з основних способів визначення свого ставлення до біохакінгу є проведення меж раціональності. Зазначимо, що свої відмінності від решти тих, хто практикує біохакінг, інформанти обумовлювали через вказівки на межі розумності, усвідомленості, раціональності практик. Раціональність в аспекті вивчення біохакінгу розуміється як «вказівка на оптимальні, найефективніші та релевантні завдання, способи продукування знання», наприклад контрольовані випробування, нагромадження експериментальних даних або «практики себе» (випробування) - тілесні та ментальні, які дають змогу досягти особливої значущості, «коли здобуте знання багато в чому й становить результат практики» (Зубарєва, 2019).

Аналіз варіантів генерації та генералізації знання, способів його соціального розподілу, а також одержання практичного зворотного зв'язку дав нам змогу виокремити чотири, так звані, «ідеальні типи»: 1) «наукове знання» (найпоширеніше у просторі біохакінґу), що отримують у лабораторії; до нього звертаються науковці та біохакери в дебатах в Інтернеті та в інтерв'ю; 2) «індивідуальне / персональне знання» - знання про себе, що передбачає усвідомленість цілей, які стосуються власного здоров'я і ментального благополуччя, реалізації функціональних потреб, а також дій, спрямованих на досягнення результату; 3) «колективне соціальне чи навіть соцієтальне знання» (за Т. Парсонсом), яке тією чи іншою мірою апелює до наукової раціональності, але його джерелом виступають статистично оброблені індивідуальні біомедичні дані (Ніколаєнко, 2021: 38); 4) «комерційне знання» - продукт, вироблений з метою продажу, головною характеристикою якого є не «раціональність» методів його генерації, а здатність ефективно використовувати процеси його соціального розподілу, тобто пряма монетизація цього знання та/або нагромадження соціального капіталу з подальшою комерціалізацією. Необхідно зазначити, що будь-яка людина, яка має справу з біохакінгом, може звертатися одразу до кількох «ідеальних типів» знання.

До «наукового знання», на нашу думку, як до найважливішої інстанції, апелюють багато біохакерів, підкріплюючи свої аргументи посиланнями на наукові статті. Про це свідчать дискусії в соцмережах, що дає змогу розрізнити два варіанти використання отриманого в лабораторії знання: 1) для поглиблення розуміння молекулярних механізмів; 2) для легітимації позиції біохакерів. Другий варіант може бути неприйнятним для академічних учених і кваліфікованих фахівців, тоді як люди, котрі формально не є вченими в галузі біології та біомедицини, можуть визнаватися частиною респондентів експертами, наприклад у запобіганні старіння.

Відмітимо, що отримане в лабораторії біологічне знання про вплив певних молекул на живі організми слугує еталоном у рамках «ідеального типу». Однак воно не завжди може використовуватися в контексті «продовження життя», оскільки не завжди релевантне конкретній людині або людині як виду, але дає змогу раціонально спланувати дослідження за участю людей, а також знизити ризики.

Біохакінг стає значущим соціальним явищем і, зокрема, завдяки участі в ньому тих, «хто, з одного боку, є достатньо освіченим, а з іншого - недостатньо добре уявляють собі статус науки» (Кришталь, Чащин, Скребцова, 2021). Брак раціональності в їх поведінці може бути зумовлений недооціненим «науковим знанням». Конструктивна критика дій цих людей не спрямована на конкретні способи отримання біологічного знання, вона має загальнометодологічний характер.

Зауважимо, що «персональне знання» становлять найважливішу частину феномена біохакінгу. При цьому біохакери демонструють певну двоїстість, заявляючи не тільки про користь, а й про ризики біохакінгу, наголошуючи на тому, що вони не є лікарями, а їх знання і досвід - персональні. Водночас у такому біохакінгу і подібних до нього біохакери та лікарі, «персональне знання» підкріплюється знанням біомедичним, передусім результатами аналізів, тобто йдеться про відповідальність біохакера за свої практики і своє життя. Деякі практики біохакінгу, що належали раніше фахівцям (вченим, лікарям, спортсменам), тепер є загальнодоступними: хто хоче «просто себе краще почувати» або лікувати себе сам із різних причин, наприклад через низьку кваліфікацію лікарів або цінову недоступність.

Тут справедливим буде припущення про прямий зв'язок розвитку біохакінгу з недоліками біомедичної інфраструктури. У зв'язку з цим виникає питання ризиків, які також стають персональними. Звернення до «персонального знання» водночас передбачає, що процес розуміння себе, свого розуму і тіла здатний генерувати знання, релевантні розв'язанню індивідуальних медичних завдань. Біохакінг, що існує поза контекстом «практик себе», може бути підданий критиці як такий, що не відповідає релевантним цілям.

Такий ціннісний недолік може бути заповнений тільки через включення в процеси виробництва «персонального знання».

Характеризуючи «колективне знання», зазначимо, що розглянуті вище типи знання давали змогу здійснити позиціювання біохакінґу через проведення меж раціональності та усвідомленості в рамках методологічної («наукове знання») або ціннісної («персональне знання») критики тих, кого відносять до основної маси біохакерів. «Колективне знання» вдається до обох напрямів критики, але найбільш значущі претензії стосуються конкретних інструментів пізнання, якими користуються біохакери і трансгуманісти (Ніколаєнко, 2021).

Ми розглядали спільні та відмінні риси біохакінгу і трансгуманізму, проводячи межу між несистемним розв'язуванням приватних завдань (біохакінг) і діями, спрямованими на реалізацію програми радикального продовження життя (трансгуманізм). Для генерації «колективного знання» необхідне долучення до цього процесу добровольців, наприклад через поширення етичних уявлень трансгуманізму і для реалізації цілей боротьби зі старінням. Численні дискусії у соціальних мережах показали, що формування колективного розуміння щодо визначення біохакінгу, відбувається безпосередньо в Інтернеті.

Переходячи до розгляду «комерційного знання», спробуємо вказати на проблему просування біохакінгу в соціальних мережах і медіапросторі, пов'язану з великою кількістю інформації, часто низької якості, в якій важко розібратися, особливо неспеціалістам. Виникають ризики навмисного або ненавмисного спотворення інформації, які можуть стосуватися будь-якого з описаних вище, так званих, «ідеальних типів» знання. При цьому комерціалізація є своєрідним популяризатором біохакінгу в інформаційному полі. Отже, розглядаються різні види та форми комерційних послуг. Представники біомедичної індустрії просувають свої продукти, які можуть бути пов'язані з «персональним знанням», коли експерти або самі біохакери навчають інших біохакерів, або з «науковим знанням», що може транслюватися необов'язково вченими або лікарями (Семидоцька, Чернякова, Борзенко, 2021).

Пропозиція може бути пов'язана з «колективним знанням», коли йдеться про обмін інформацією в рамках конференцій, груп, чатів. У потенціалі це може приносити суспільну користь у разі цілеспрямованого збирання інформації згідно з протоколами. Згадаємо про наявність різних думок та підходів до пропозицій комерційних товарів і послуг, звертаючи увагу, зокрема, на дії шахраїв, які викладають у масовий доступ некоректну та небезпечну інформацію.

Важливо зазначити, що соціальна динаміка будь-якого з описаних вище «ідеальних типів» знання не виключає його монетизацію.

Принагідно відмітимо, що сьогодні відбувається демаркація наукового і ненаукового знання. Розуміння науки вимагає від дослідника пильної уваги до прикордонних або навіть марґінальних царин, у яких наука як систематично орґанізоване знання стикається з тим, що традиційно сприймається як «зовнішнє», «публічне». Як одне з найцікавіших «прикордонних» явищ, що допомагають заново прояснити конфігурацію науки, можна назвати феномен біохакінгу.

При спробі визначити межі біохакінгу, дослідники стикаються з відомими труднощами. На сьогоднішній день сприйняття біохакінгу у вітчизняній культурі виявляється значною мірою опосередкованим штампами та кліше, запозиченими з масової культури. У суспільній свідомості біохакер - це, скоріше, заможний «фрік», захоплений ідеєю здобуття особистого безсмертя або створення чергової панацеї. Але й серед зарубіжних дослідників часто можна зустріти «романтичне» ставлення до біохакерів - борців із капіталізмом або з проявами чоловічої, патріархальної культури, які мріють створити «вільну» і «відкриту науку». Однак саме поняття «хакінг» - складне (Паньків, 2022).

Vasilis Kostakis зазначає, що «існують різні типи хакерів: доброзичливий хакер у «білому капелюсі», який у дусі [описів] Ворка і Леві проводить експерименти, змінює, модифікує, створює та/або бере участь у колективних проектах. Є також хакер у «сірому капелюсі», який має тенденцію відігравати морально неоднозначну роль. Крім того, існує зловмисний хакер у чорному капелюсі, який має злочинні наміри, завдає шкоди та/або краде інформацію» (Костакіс, 2015).

Зазвичай, поняття біохакінгу в зарубіжній дослідницькій літературі зустрічається рідко. Частіше як синонім вживається більш широке поняття Do-It-Yourself (далі - DIY).

На думку Sara Giordano, рух Do-It-Yourself пов'язаний із поширенням ідей синтетичної біології: «Нова галузь синтетичної біології претендує на новий вид науки, що ґрунтується на обіцянках доступних ліків, і демократичної, наукової практики DIY. На основі геномних технологій рекомбінантної ДНК, синтетична біологія використовує інженерні принципи та аналогії з історією комп'ютерних інновацій, щоб надихнути нові покоління вчених - як усередині, так і за межами університетів» (Джіордано, 2018).

У цьому відношенні DIY пов'язує ентузіастів науки, які самостійно шукають дешеві, засновані на відкритому доступі до інформації та технологій способи розв'язання актуальних наукових проблем. Прихильники Do-It-Yourself - це більшою мірою «любителі» науки, у своїй професійній діяльності вони не пов'язані з «великою» наукою. Проте їх активність, залученість в обговоренні актуальних наукових або етичних проблем, а також потенційні ризики, пов'язані з їхньою діяльністю, змушують по-новому поглянути на саму межу науки (Паньків, 2022).

Про учасників руху Do-It-Yourself можна говорити, як про тих, для кого наукова діяльність перетворюється на своєрідне хобі або необов'язкове заняття. Створення невеликої домашньої лабораторії, виявляється не просто спробою «робити» науку самостійно. Прихильники Do-It-Yourself відчувають незадоволеність сучасним станом справ у науці, в якій тільки великі корпорації та професійні вчені отримують можливість працювати з проблемами, які їх цікавлять, сама наука сприймається ними як ще один спосіб дискримінації. Як вказують деякі феміністичні дослідження, прихильники Do-It-Yourself усвідомлюють власну моральну місію в науці. Самі їх лабораторії, або hackespaces, представляють собою простір, у якому вони створюють, за допомогою яких транслюють нові цінності: орієнтацію на колективну дію; мотивування до змін, навіть на шкоду економічній ефективності; вільний доступ до інформації (Костакіс, 2015).

Так на сайті Do-It-Yourself міститься аж два «етичних маніфести» біохакерів, ухвалені на європейському та американському конгресах. Відмінності між ними мінімальні, спільною ж є вимога відповідальності, екологічності, рівного і вільного доступу до самих наукових даних.

Як не дивно, більшу частину дослідників біохакерів питання про ефективність їх наукової діяльності не цікавить. Сама по собі етизація, демократизація науки є достатнім свідченням на користь того, що DIY - це щось більше, ніж проста наука. Очевидно, неможливо однозначно відповісти на запитання, чи є біохакінг і Do-It-Yourself рухом навколонауковим, чи він представляє собою ідеальний зразок незацікавленої, вільної, демократичної науки майбутнього (Костакіс, 2015). Поки що з безлічі проєктів, запропонованих біохакерами, жоден не дістав гідного завершення. Проте спостереження за феноменом біохакінгу дає змогу побачити найважливіші трансформації, що відбулися із самою наукою останнім часом. Наступним за відомим дослідником науки і техніки Шейлою Ясанофф можна назвати їх «participatory turn». Освічена публіка, на яку з часів Канта була звернена наука, перестає бути просто пасивною аудиторією. Публіка під впливом самої науки починає створювати власні лабораторії та змінювати образ науки. Межа науковості проходить уже за тими режимами взаємодії науковців та аматорів, найбільш красномовним прикладом яких є біохакінг.

Зауважимо, що біохакери намагаються не просто створити нову етичну базу для наукових досліджень. Вони вбачають її в найпростіших принципах ліберальної демократії та ліберальної ж економіки, пов'язаної з ідеєю відкритості та конкуренції. У цьому сенсі учасники рухів Do-It-Yourself самі опиняються під прицілом тієї критики, яку легітимізували. Так, у рамках постколоніальних досліджень, їм закидають некритичне сприйняття ідей ліберальної демократії та економіки, оскільки останні є не ідеальною метою розвитку людського співтовариства, а інструментом підтримання нерівності на глобальному рівні.

По суті, сама по собі лабораторія біохакера виступає як політична та етична вимога «власного місця». Створення лабораторії - це не лише акт солідаризації з принципами DIY, а й політичний маніфест, вимога більш етичної науки. І хоча політичні уявлення біохакерів коливаються від праволіберальних ідей до ліво-анархістської ідеології, основна мета біохакерів полягає у вимозі дедалі більшої демократизації науки. У діяльності біохакерів політичний запит практично неможливо відокремити від етичного, а наукову програму від політичного активізму. Саме тому, нова «вільна» наука виявляється, на їх думку, справжньою наукою. Біохакінг - це частина нової парадигми розвитку науки, що передбачає більший ступінь залученості «любителів» і «публіки» (Кравець, 2017).

Як зазначалось вище, біохакінг є напрямом медицини, зокрема відновлювальної. Його суть полягає в концентрації всіх аспектів життєдіяльності людини, а саме, в поліпшенні якості життя та уповільненні процесів старіння завдяки організації правильного харчування, відмови від шкідливих звичок, оптимізації сну та фізичних навантажень (Костакіс, 2015).

Сучасна людина зайнята здебільшого інтелектуальною роботою, часто забуваючи про своє здоров'я, яке має не тільки фізичну, а й психологічну складову. У зв'язку з цим у людини знижується імунітет, стресостійкість, ускладнюються хронічні захворювання. Тому останнім часом суспільство перейнялося цією проблемою.

Головним чином, біохакінг починається з балансування харчування, певної дієти, аналізу рухової активності людини та складання розкладу тренувань. Крім того, необхідним є нормалізація сну, корекція емоційної реакції на стресові стани, регуляція та активізація мислення. Крім того, людині необхідно здати загальні аналізи та провести консультацію з лікарем на наявність протипоказань (Джіордано, 2018).

Багато людей занадто захоплюються біохакінгом і піддають свій організм стресам: тривале голодування, вживання безлічі різних біологічних добавок і препаратів для схуднення. Розберемо кожну з цих причин докладно.

У списку ліків, які приймають біохакери, є і досить серйозні. Наприклад, метформін, що знижує рівень цукру в крові. Зазвичай його призначають діабетикам, а практики п'ють його для схуднення, профілактики раку і захворювань серця, уповільнення старіння організму. Незважаючи на те, що метформін визнаний Всесвітньою організацією охорони здоров'я одними з найбезпечніших ліків, не обходиться і без побічних ефектів: він може спричиняти проблеми з травленням і звикання. У медичній практиці є таке поняття як «лікувальне голодування». Нетривале утримання від їжі (14-20 годин) позитивно позначається на організмі людини (Бойчук, 2017).

Відбуваються і такі зміни: стається регуляція вироблення інсуліну; активізується процес засвоєння жиру, зниження алергійних проявів, незасвоєні жиророзчинні вітаміни починають засвоюватися в повному обсязі; знижується навантаження на імунну систему, у період голоду вона відпочиває й відновлюється; періодичне голодування дає змогу впоратися з багатьма залежностями, на кшталт алкогольної, нікотинової, тяги до солодкого. Деякі біохакери занадто захоплюються голодуванням і відмовляються від їжі на термін до семи діб.

Таке тривале голодування негативно позначається на травній системі, також воно може призвести до зниження імунітету, серцевої недостатності.

З метою вивчення впливу феномена біохакінгу та руху Do-It-Yourself на свідомість сучасної людини (з позиції дотримання правил здорового способу життя) нами було проведене дослідження. Для отримання емпіричних даних ми створили анкету, відповіді на котру нам надавали демографічний, віковий та статевий показники учасників опитування.

У нашому дослідженні взяло участь 60 осіб, віком від 25 до 40 років, статевий розподіл був наступним: 65% жіночої статі, 35% - чоловічої.

Діаграма 1. Результати анкетування

Ми висунули такі припущення: біохакінг допомагає покращити емоційний стан, задоволеність власним життям, збільшує впевненість і самоусвідомленість, має позитивний вплив на збільшення здорових поведінкових проявів, а отже підвищує самооцінку та розуміння соціальної важливості особистості в суспільстві.

Основною нашою задачею ми визначили співставлення показників стану здоров'я та самопочуття реципієнтам Анкета, яку ми запропонували для збору даних для дослідження, включала пункти: ім'я та прізвище респондентів, вік, сімейний стан, хобі, самооцінку свого здоров'я за 10-бальною шкалою, алергії, спортивні вподобання, а також питання про зміни, які респонденти хотіли б бачити у своєму житті. Загальна кількість запитань становила 8.

Отже, за результатами анкетування у 48% респондентів самопочуття є добрим, у 38% піднесеним, та у 14% погіршеним(діаграма 1). У 100% респондентів, які взяли участь у нашому дослідженні є хобі, 56% респондентів перебувають у стосунках, 44% є одинокими. У 74% респондентів є улюблені види спорт, якими вони займаються, у 26% - немає, а також найбільше серед респондентів, а саме: 44% та 42% відповідно, бажають реалізації у фінансовій та сімейній сферах життя.

Ми запропонували нашим учасникам дослідження було запропоновано дати відповіді на запитання, представлені у переліку методики «Орієнтовна оцінка здорової поведінки» (наприклад, «Скільки разів на тиждень Ви займаєтеся фізкультурою протягом принаймні 20 хвилин без перерви?», «Як часто Ви перекушуєте між основними прийомами їжі?» тощо). Використання зазначеної методики дозволило нам отримати дані про спосіб та ритм життя опитуваних.

Результати даної методики, які зображені вище показують, що 12% респондентів серйозно зневажають власним здоров'ям, з них 6% чоловічої, 6% - жіночої статі. 36% респондентів досить посередньо ставляться до свого здоров'я, з них 8% - чоловічої статі, 28% - жіночої. Також 28% респондентів в середньому добре піклуються про власне здоров'я. З них 8% - чоловічої статі, 20% - жіночої. Щодо доброго ставлення до власного здоров'я, то до даного рівня можна віднести 18% опитаних респондентів, з яких 8% чоловічої статі, 10% - жіночої. І, відповідно, ставлення до власного здоров'я 4% респондентів чоловічої статі можна оцінити як відмінне (діаграма 2).

Для визначення рівня впевненості на усвідомлюваному рівні ми використали методику Д.Ковача і запропонували обрати один із наданих пунктів, як от: 1. а) я відчуваю себе повним здоров'я і знаю, що стан організму не підведе мене в досягненні високих результатів; а) іноді з'являється думка, що організм може підвести мене в досягненні високих результатів, але я проганяю цю думку і від неї не залишається й сліду; 2. а) змінити програму, засоби й методи підготовки зовсім не складно, аби це все мало раціональне зерно; б) думаю, що зміна програми, засобів і методів підготовки - відповідальна справа: треба переоцінити й переосмислити наявні уявлення.

Діаграма 3. Результати обрахунку методики Д. Ковача дослідження впевненості на усвідомлюваному рівні

Отже, у 38% респондентів присутня впевненість у ставленні до майбутньої діяльності, у 62% респондентів її рівень є низьким. Впевненість у повсякденному житті присутня у 40% (діаграма 3) респондентів, 24% - жіночої статі, 16% - чоловічої. Наявність поміркованості в окремих життєвих обставинах присутня у 24% респондентів: 6% - чоловічої статі, 18% - жіночої. Також щодо рішучості, як властивості характеру, що впливає на впевненість, то вона присутня у 56% респондентів, з яких 18% - чоловічої статі, 38% - жіночої.

З метою переконання учасників дослідження у покращенні усвідомленого ставлення до здорового способу життя (як результат експерименту), ми запропонували переглянути результати опитувань і скоригувати набуті результати на користь реципієнтів.

Так, ми запропонували дотримуватись режиму дня для якісного повноцінного сну, правильного харчування, що є умовою здорового способу життя, склавши перелік продуктів з деякими обмеженням. Також ми запропонували присвячувати по 20 хвилин на Трансцендентальну медитацію двічі на день, котра ефективніше знімає занепокоєння, сприяє зростанню самореалізації, покращенню здоров'я, знижує споживання тютюнових, алкогольних виробі та наркотичних речовин.

До того ж, ми надали відеоматеріал для ознайомлення учасників дослідження з феноменом біохакінгу, позитивними і негативними наслідками ідеології Do-It-Yourself та біоіндустрії. Ми намагалися переконати учасників в тому, що кожен може бути біохакером, тобто мати можливість управляти власним здоров'ям. А стеження за власним здоров'ям, харчуванням, сном, дотриманням режиму працедня та заняття спортом (фітнес, йога, плавання тощо), значно зменшують виникнення ризиків для здоров'я. Адже перелічене дозволяє зберегти власне здоров'я на тривалий час і запобігає негативним наслідкам та розчаруванням використання продукції біохакінгу.

Результати, які ми отримали при повторному використанні анкетування та методик, значно підвищились і графічно представлені ниже.

Діаграма 4. Результати повторного тестування методики «Орієнтовна оцінка здорової поведінки»

Діаграма 5. Результати повторного тестування методики «Дослідження впевненості на усвідомлюваному рівні» Д. Ковача

Діаграма 6. Результати повторного тестування за шкалами методики дослідження впевненості на усвідомлюваному рівні

Отже, маємо такі результати нашого дослідження: у 100 % респондентів рівень самопочуття став високим, а рівень емоційного благополуччя у більшої половини респондентів, а саме 52% є досить високим. Щодо впевненості на усвідомлюваному рівні, то на контрольному етапі її рівень у 80% респондентів став досить високим. А також результати за показниками здорової поведінки у 72% респондентів ставлення до власного здоров'я є відмінним.

Висновки

Біохакінг, як психологічне та соціальне явище, вимагає як детального дослідження, так і наукового пояснення та обґрунтування. Сучасне суспільство визнає біохакінг одним із новітніх напрямів наукової та практичної взаємодії людини з самою собою. По суті, це перетин наукового та соціального, який став можливим завдяки глобальному доступу до різних видів знань, які довгий час вважалися обмеженими, а також завдяки доступності та спрощенню пристроїв і технологій, оцифровуванню та глобалізації.

Біохакінг виступає формою громадянської мережевої активності. «Розумний» або усвідомлений біохакінг може розглядатися як маркер приналежності до загальносвітових трендів. Вивчення біохакінгу дає змогу окреслити проблеми, що не розв'язуються в інституціональному середовищі або у сфері охорони здоров'я, соціології і потребують звернення до більш гнучких соціальних практик.

Методи та техніки біохакінгу впливають на збільшення рівня емоційного благополуччя особистості, її самопочуття, рівень здорової поведінки та рівня впевненості, а особливо: впевненості у ставленні до майбутньої діяльності, впевненості у повсякденному житті, наявності поміркованості в окремих життєвих обставинах, та рішучості, як властивості характеру особистості, що безпосередньо впливає на впевненість.

Відсутність у нашому дослідженні характерних для DIY Biology епістемологічних уявлень свідчить, що біохакінг не є заняттям, яке саме по собі приносить задоволення і тому є цінним, а є інструментом, застосування якого стає раціональним лише в контексті більш значних практичних завдань. Біохакінг набуває розумної закінченості тільки завдяки методологічним поправкам. Можливо, така прихильність до «раціонального» біохакінгу є відповіддю на характерну «любов до творчості», зайва поширеність якої може заважати розвитку технологічних ініціатив.

Джерела і література

1. Бойчук Ю.Д. Загальна теорія здоров'я і здоров'я збереження. Харків: Вид. Рожко С.Г., 2017. 488 с.

2. Джіордано С. Нова демократична наука, етика та належна громадськість. Наука, технології та людські цінності. 2018. № 43 (3). С. 401-430.

3. Зубарєва О.І. Соціальні ефекти «нового розуміння здоров'я» у вимірі соціології. Соціальні структури та соціальні відносини. 2019. Випуск 10. С. 19-23.

4. Костакіс В. Виробництво та управління в хакерських просторах. Прояв пірінгового виробництва на основі Спільноти у фізичному вимірі? Міжнародний журнал культурології. 2015. № 1. С. 1-19.

5. Кравець А. Біовлада як одне з центральних понять сучасної біополітики. Серія філософсько-політологічні студії. 2017. Вип. 12. С. 209-213.

6. Кришталь О.О., Чащин М.О., Скребцова К.В. Біоетика: від теорії до практики. Київ: ВД «Авіцена», 2021. 144 с.

7. Ніколаєнко В.Л. та ін. Соціологіка мислення Толкотта Парсонса. Київ: ПП «ПФ «Фоліант», 2021. 308 с.

8. Паньків О. Етичні виклики синтетичної біології. Вісник Львівського університету. Серія: філософсько-політологічні студії. 2022. Випуск 43. С. 154-160.

9. Семидоцька Ж.Д., Чернякова І.О., Борзенко А.Б. Здоров'я людини і сучасні біомедичні технології. Харків: ХНМУ, 2020. 96 с.

References

1. Boichuk Yu.D. (2017). Zahalna teoriia zdorovia i zdorovia zberezhennia [General theory of health and health maintenance]. Kharkiv: Vyd. Rozhko S.H. 488 р. [in Ukrainian].

2. Dzhordano S. (2018). Nova demokratychna nauka, etyka ta nalezhna hromadskist [New Democratic Science, Ethics, and Proper Publics]. Nauka, tekhnolohii ta liudski tsinnosti. №.43 (3). Р. 401-430. [in Ukrainian].

3. Kostakis V. (2015). Vyrobnytstvo ta upravlinnia v khakerskykh prostorakh. Proiav pirinhovoho vyrobnytstva na osnovi Spilnoty u fizychnomu vymiri? [Production and governance in hackerspaces: A manifestation of Commons-based peer production in the physical realm?] Mizhnarodnyi zhurnal kulturolohii. №1. Р. 1-19. [in Ukrainian].

4. Kravets A. (2017). Biovlada yak odne z tsentralnykh poniat suchasnoi biopolityky [Biopower as one of the central concepts of modern biopolitics]. Seriia filosofsko-politolohichni studii. Vyp. 12. Р. 209-213. [in Ukrainian].

5. Kryshtal O.O., Chashchyn M.O., Skrebtsova K.V. (2021). Bioetyka: vid teorii do praktyky [Bioethics: from theory to practice]. Kyiv. VD «Avitsena». 144 p. [in Ukrainian].

6. Nikolaienko V.L. ta in. (2021). Sotsiolohika myslennia Tolkotta Parsonsa [Sociology of thought by Talcott Parsons]. Kyiv. PP «PF «Foliant». 308 p. [in Ukrainian].

7. Pankiv O. (2022). Etychni vyklyky syntetychnoi biolohii. [Ethical challenges of synthetic biology]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia: filosofsko-politolohichni studii. Vypusk 43. Р. 154-160. [in Ukrainian].

8. Semydotska Zh.D., Cherniakova I.O., Borzenko A.B. (2020). Zdorovia liudyny i suchasni biomedychni tekhnolohii [Human health and modern biomedical technologies]. Kharkiv: KhNMU. 96 p. [in Ukrainian].

9. Zubarieva O.I. (2019). Sotsialni efekty «novoho rozuminnia zdorov'ia» u vymiri sotsiolohii [Social effects of the «new understanding of health» in the dimension of sociology]. Sotsialni struktury ta sotsialni vidnosyny. Vypusk 10. Р. 19-23. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru