Соціальна відповідальність: становлення та історична генеза розвитку

Размещено на http://allbest.ru

Миколаївський національний аграрний університет

Соціальна відповідальність: становлення та історична генеза розвитку

Борко Тетяна Миколаївна кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри економічної теорії і суспільних наук

Анотація

У статті висвітлено соціологічні та загальнофілософські підходи до розуміння терміну «соціальна відповідальність». Визначено місце соціальної відповідальності у формуванні сталого розвитку підприємства та нації (етносу). Розглянуто концепції «соціальна відповідальність реальна відповідальність», «соціальна відповідальність потенційна відповідальність», «соціальна відповідальність позитивна відповідальність». У даному контексті запозичено наукові підходи Арістотеля, Л. Фейербаха, Г. Сковороди та інших мислителів. Доведено взаємозв'язок між соціологічним та філософським осмисленням феномену «соціальної відповідальності» як генератора приватних, професійних та суспільнокорпоративних її субформатів зокрема, крізь призму праць американського соціолога Дж. В. Андерсона, німецької соціологині Л. Нордманн та авторки соціально-корпоративних досліджень Ж. Брайнінг. Розглядається етична складова соціальної відповідальності як підпроєкція її соціально-філософського осмислення. Зокрема, приведено матеріали The Pachamama Alliance щодо «етичної теорії соціальної відповідальності» (англ. «social responsibility ethical theory», заснованій на балансі економічного зростання, підвищення рівня ІЛР (індексу людського розвитку) та респонсуванні населення проблемам навколишнього природного середовища (НПС). Надається погляд науковий погляд на різнобічні аспекти генерації соціальної відповідальності. В рамках дослідження розглянуто концепції: «соціальна відповідальність в комунікації», «соціальна відповідальність в бізнесі», «корпоративна соціальна відповідальність». Наголошено на ролі держави у формуванні підвалин «соціальної та етичної відповідальності як генераторів її вищенаведених підтипів» (дослідження Дж. Фішер для Journal of Business Ethics, 2004). Узагальнено теорії та практики генерації соціальної відповідальності за допомогою освітніх закладів : дошкільної освіти, середньої та повної середньої освіти, вищої освіти та післядипломної освіти.

Ключові слова: соціальна відповідальність, філософія соціальної відповідальності, позитивна соціальна відповідальність, етична соціальна відповідальність, корпоративна соціальна відповідальність, баланс соціальних індикаторів.

Abstract

Social responsibility: establishment and historical genesis of development

The article highlights sociological and general philosophical approaches to understanding the term "social responsibility".

The place of social responsibility in the formation of the sustainable development of the enterprise/institution/organization and the nation (ethnos) is defined. The concepts of "social responsibility real responsibility", "social responsibility potential responsibility", "social responsibility positive responsibility" are considered. In this context, the scientific approaches of Aristotle, L. Feuerbach, H. Skovoroda and other thinkers were borrowed. The relationship between the sociological and philosophical understanding of the phenomenon of "social responsibility" as a generator of its private, professional, and social-corporate sub-formats is proved in particular, through the prism of the works of the American sociologist J.V. Anderson, the German sociologist L. Nordmann, and the author of socio-corporate studies Zh. Browning.

The ethical component of social responsibility is considered as a subprojection of its socio-philosophical understanding. In particular, the materials of The Pachamama Alliance regarding the "ethical theory of social responsibility" (English "social responsibility ethical theory", based on the balance of economic growth, increasing the level of the HDI (human development index) and the response of the population to the problems of the natural environment (NPS) are presented.

A scientific view of the multifaceted aspects of the generation of social responsibility is provided. As part of the study, the concepts: "social responsibility in communication", "social responsibility in business", "corporate social responsibility" were considered. The role of the state in forming the foundations of "social and ethical responsibility as generators of its above-mentioned subtypes" is emphasized (J. Fisher's research for the Journal of Business Ethics, 2004).

The theories and practices of generating social responsibility with the help of educational institutions are summarized: preschool education, secondary and full secondary education, higher education and postgraduate education.

Keywords: social responsibility, philosophy of social responsibility, positive social responsibility, ethical social responsibility, corporate social responsibility, balance of social indicators.

Вступ

Постановка проблеми. Соціальна відповідальність є соціологічним, когнітивним та філософським феноменом суспільної дійсності. Генезис її формування має саме філософське осмислення : так, Арістотелем було запропоновано розглядати «соціальну відповідальність» як сукупність проблематики взаємозв'язків формату «людина-державалюдина» [1], де джерелом формування громадянських обов'язків є, поперше, наявність внутрішніх імперативів індивіда, та, по-друге, його право та можливість чинити вільно (на власний розсуд), проте у межах встановлених суспільних, нормативних, державно-управлінських рамок. Виходячи з цього, феномен соціальної відповідальності має двовимірну структуру : соціологічну та філософську.

Соціологічний вимір феномену соціальної відповідальності виявляється у необхідності встановлення взаємозалежності «справедливість дій-соціальна норма-відповідальність/відсутність відповідальності». За поглядами американського соціолога Дж. В. Андерсона [2], соціальна відповідальність має вимір «негативної респонденції» за вчиненої дії (англ. «negative response»), а відсутність соціальної відповідальності є «видом позитивної відповідальності» (англ. positive responsibility type), що екстраполюється залежно від поведінки індивіда як органічного складника соціально-суспільної парадигми.

В свою чергу, філософський вимір поняття «соціальна відповідальність» має статус передтечії соціологічної апропріації аналогічного поняття. Окрім вищеокреслених позицій Арістотеля [1], виділяємо філософсько-правовий та морально-правовий підхід до тлумачення поняття Тертуліаном у «Апології», де юрист порівнює проступок із «відступом від морально-звичаєвих та законних норм». Враховуючи вищевикладене, ми можемо розглядати поняття «соціальної відповідальності» крізь призму слідування індивідом концепції єдності норм соціально-філософської доктрини, права та моралі, закону та звичаю, звичаю і традиції, теорії та практики соціальної взаємодії, що реалізуються на приватному, професійному та власне соціально-суспільному рівня. Нижче розглянемо означені категорії детальніше.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науково-доктринальна карта досліджень феномену соціальної відповідальності відзначається структурно-хронологічним розмаїттям.

Так, філософські основи терміну «соціальна відповідальність» закладені філософами-мислителями Арістотелем, Демосфеном, Сократом, Платоном тощо. У означених працях, зокрема, розкриваються такі поняття : мораль, моральність; загальносоціальна відповідальність та відповідальність перед законом; зв'язок між соціальною та духовною відповідальністю; джерела формування соціальної відповідальності (звичаї, моральні норми, усталені правила поведінки та правові нормативи поведінки) тощо.

Соціологічні основи феномену-терміну «соціальна відповідальність» закладалися спочатку зарубіжними, далі вітчизняними науковцями незалежної України. Серед іноземних представників виділяємо згаданих Дж. В. Андерсона (США; встановлення терміну «корпоративна соціальна відповідальність» як джерела нормування приватної та публічнопрофесійної комунікації індивідів); Л. Нордманн (Німеччина; соціальна відповідальність та генезис її формування; подальша трансформація соціальної відповідальності у корпоративно-соціальну, моделювання соціальної моделі комунікації на прикладі корпорацій) та Ж. Брайнінг (історичний, доктринальний, теоретичний розвиток поняття «соціальна корпоративна відповідальність», глобалізована трансформація даного терміну в ЄС, США тощо. Водночас, наукова доктрина дослідження соціальної відповідальності незалежної України представлена теоретичним доробком В. Мельник (позиціювання соціальної відповідальності як чинника стійкого соціального розвитку); М. Дейч (аналіз багаторівневого характеру соціальної відповідальності суспільного, економічного, промислового тощо); С. Брехарі (феномен корпоративно-соціальної відповідальності в українській бізнес-сфері та його генерація пропорційно теоріям соціально-респонсивної відповідальності) та ін.

Мета статті дослідити та проаналізувати тенденції становлення та істерико-генеративного розвитку феномену соціальної відповідальності.

Виклад основного матеріалу

По-перше, необхідно з'ясувати теоретичну генерацію терміну «соціальна відповідальність» у зарубіжній та вітчизняній науково-соціологічній та соціологічно-управлінських доктринах.

Імпонує підхід американської соціологині Дж. Фішер [1], котра визначає соціальну відповідальність як симбіоз соціальних, етичних та моральних правил (імперативів) поведінки особи. Вони умовно розподіляються на три незалежних, але взаємопов'язаних між собою кластери результат виховання (уявлення про «добре» та «погане», почуття обов'язку, відповідальність); квінтесенція соціальних та ментальних переконань індивіда (індивідуальні погляди на міжособистісні, соціальні, суспільно-соціальні та професійні стосунки); соціально-трансформаційні уявлення особи про взаємодію формату «Я-соціум», засновані на усвідомленні межі між раціональним («подобається не подобається» та ментально-духовним («добре погано»). Подібна позиція дозволяє трактувати феномен «соціальна відповідальність» як проєкцію свідомості особистості, що набуває ознак індивідуалізації внаслідок синхронізації із обставинами об'єктивної дійсності (оточення, соціальні групи) та подальшої видозміни відповідної типу особистості («командир», «гуманіст», «виконавець» тощо) та похідних індивідуальних потреб.

Також відзначимо вітчизняний доктринально-соціологічний підхід до трактування термінологічного феномену «соціальна відповідальність» від О. Охріменка та Т. Іванової [2]. Тут соціальна відповідальність діяльність особистості, спрямована на забезпечення сталого розвитку суспільства. Автори вважають, що соціальна відповідальність індивіда, соціальної групи, держави та корпоративно-підприємницьких утворень має спільні риси : її спрямування має конструктивну складову, що працює за принципом «від меншого до більшого» так, індивід формує власні імперативи респонсивної особистості та передає їх у соціальні групи, де він є активним (родина, місце працевлаштування), чим формує прецедент колективної (або ж корпоративної) відповідальності у якості де-факто зводу правил ефективної контекстної міжособистісної кооперації та комунікації. Із розумінням понятійно-категоріальних основ терміну «соціальна відповідальність» перейдемо до осмислення його філософських підвалин. Ідеологічний базис соціальної відповідальності як екстрактивної філософсько-соціологічної та соціальної надбудов закладено Арістотелем у праці «Політика» [3].

Політична та соціальна стабільність державного утворення, на переконання мислителя, забезпечується «злагодженим функціонуванням індивідів як частини соціального механізму». Вчинок (дія або бездіяльність) визначається Арістотелем системоутворуючою складовою суспільного порядку. Саме дану апропріацію була покладено у правове (юридичне) нормування як дій, так і їхнього антагоніста бездіяльності як факту настання персональної відповідальності.

Крім цього, «Політика» Арістотеля відзначається трактуванням соціальної відповідальності за критеріями взаємозалежності дій та вчинків [3], де останній виступає індикацією успішності першого, а перша константа, в свою чергу, генерується наявністю індивідуального осмислення суспільних питань. Можливість надавати критичну оцінку обставинам соціуму-оточення філософ-мислитель і вважає ідеальною проєкцією соціальної відповідальності. соціальний відповідальність україна філософський

Протилежна науково-філософська структуризація феномену соціальної відповідальності зустрічається у напрацюваннях Платона [4, 5]. По-перше, ним вона розглядається як моральнообов'язкова себто її контекстуація для індивіда перед державою та соціальним утворенням, із якими відбувається взаємодія не просто потрібна, а ідеологічно затребувана та природна. По-друге, джерелом виникнення соціальної відповідальності як течії та соціальної відповідальності як поведінково-когнітивного звичаю є етично-філософське виховання особистості. Успішний результат тьюторства нормам етики та філософії формування внутрішніх переконань та моральних якостей особи, трактування нею аспектів справедливості у об'єктивному світлі, що унеможливлюють соціальну анархізацію як негативного антагоніста соціальної відповідальності.

Натуралістично-філософський підхід до трактування соціальної відповідальності пропонує німецький філософ Л. Фейербах [6]. На його переконання, джерелом генерації даного виду респонсивності є соціальні рамки, що найчастіше виражені як «обмеження волі щодо себе» та «обмеження волі інших». Відтак, прагнення людини до порушення усталених норм соціального існування неминуче призводить до «негативної відповідальності». В свою чергу, зв'язок «соціальна відповідальність позитивна відповідальність» особа реалізує шляхом неухильного дотримання запропонованого соціального устрою, наслідком якого, однак, є повна або часткова втрата індивідуальності персоналії.

Видатний український філософ-мислитель Г. Сковорода [7], в свою чергу, запропонував розглядати феномен соціальної відповідальності як «необхідність ручатися та звітувати за будь-що у різних формах, залежно від соціального контексту».

Означений підхід найбільш корелює із філософським форматом взаємозв'язку «соціальна відповідальність реальна відповідальність», адже тут суспільна респонсивність запропоновано у форматі предметної філософської проблематики. Похідними підпроєкціями філософського осмислення соціальної відповідальності є соціологічно-філософська та соціально-філософська категорія їхнього аналізу. Далі за текстом стислий аналіз останніх.

Так, соціологічно-філософський підхід до трактування поняття «соціальна відповідальність» запропонував Дж. В. Андерсон [8]. Автор вважає, що феномен суспільної респонсивності у життєвій необхідності виживання індивіда. Підлаштовуючись під реалії приватного та, зокрема, корпоративного устрою, особа актуалізує власний комунікативний потенціал, диверсифікуючи наявні егоїстичні риси персоналії. Враховуючи, що індивід є ідеологічно схильним до самовдосконалення та розвитку, таким чином він не лише задовольняє власні потреби ранжування за соціальними сходинками, але й впорядковує соціальну парадигму позитивних трансформацій за соціально-корпоративним моделюванням. Також, за позицією Дж. В. Андерсона, саме корпоративна соціальна відповідальність моделює рівень суспільного респонсування на мікрорівні адже демонструє як переваги, так і недоліки соціального виховання населення на приватно-корпоративному бізнес-прикладі.

Семантичного, але ідеологічно трансформованого підходу до розуміння феномену соціальної відповідальності притримується німецька соціологиня Л. Нордманн [9]. На її переконання, соціальна респонсивність сформувалася «як необхідність упорядкувати суспільний устрій із метою отримання найвищого рівня власне соціального, політичного та економічного розвитку. По мірі трансформацій ринкової економіки, зросла необхідність у корпоратизації соціальної відповідальності саме так виникла корпоративна соціальна відповідальність як термін та доктринальна течія. Саме корпоративна соціальна відповідальність, на думку Л. Нордманн, є сучасною трансформацією базових соціальних умінь та навичок суспільства, підлаштованою під вимоги суспільства, соціуму та потреб у проактивній робочій силі.

Нарешті, Ж. Брайнінг [10] у власному дослідженні для наукового онлайн-порталу Taylor&Francis від 2016 р. запропонувала розглядати саме корпоративну соціальну відповідальність «типом респонсування, що відповідає сучасним вимогам економіко-фінансового ринкового відтворення» та забезпечення потреби населення у злагодженому функціонуванні. Саме корпоративна відповідальність, на думку авторки, забезпечує задоволення суспільних потреб, адже приватне спілкування «втратило раніше наявні рамки та комунікативні обмеження» (саме це дослідниця вважає причиною проблем комунікації у позаробочий час : зокрема, щодо побудови родинних, сімейних зв'язків, успішного перебування у стосунках тощо). Далі пропонуємо розглянути соціально-філософське осмислення феномену «соціальна відповідальність. За основу візьмемо аналітичну доповідь The Pachamama Alliance під назвою «Соціальна відповідальність та етика» [11]. Тут здійснено огляд таких категорій, як «соціальна етика» стилістика спілкування, комунікації та взаємодії між індивідами; «соціальна справедливість» рівність у ранжуванні індивідів незалежно від статусного становища; «соціальна рівність» наявність співставних опцій реалізації особистісного потенціалу (англ. «human potential»).

Систематизація даних кластерів є джерелом формування двох суспільних течій «соціальної відповідальності» та «соціальної етики». Примітно, що дослідження The Pachamama Alliance також наголошують на «корпоратизації» соціального респонсування, що передбачає актуалізацію ролі праці, колективної відповідальності та професійної синхронізації колективу задля досягнення спланованих бізнес-цілей та комплексного економіко-фінансового ринкового розвитку.

Саме дана інваріація соціальної відповідальності «корпоративна соціальна відповідальність» (англ. «corporate social responsibility») визнається на сьогодні актуальною субмоделлю класичного суспільного респонсування, що має об'єктом аплікації приватні, а не публічно-професійні взаємини. У дійсності, корпоративна соціальна відповідальність не існує без підтримки класичної соціальної відповідальності. Згідно дослідження раніше згаданої американської науковиці Дж. Фішер [1], «класична соціальна відповідальність» забезпечується державою, а саме її фаховими державно-управлінськими, освітніми, науково-дослідницькими інституціями.

Надбудовою соціальної відповідності є суспільна/соціальна свідомість комплекс суспільних уявлень, поглядів та переконань щодо актуальних питань міжособистісної та більш глобальної (екстрактивної) кооперації. Враховуючи вищезазначене, роль навчальних (освітніх) інституцій у формуванні як класичної, так і похідної корпоративної відповідності зводиться до імплементації актуальної ідеологічної карти соціальних взаємин та соціального респонсування на різні соціальні групи незалежно від вікового цензу. Тут-таки зауважимо, що ґрунтовне призначення як класичної, так і корпоративної соціальної відповідальності за Дж. Фішер [1] забезпечення різнорівневої ефективної комунікативної культури, тому процес навчання соціальній відповідальності та етиці має ознаки лінійності, універсальності та взаємодоповнення зокрема, щодо її подальшого застосування як на рівні приватної, так і публічної комунікації (із наданням провалюючої переваги останній внаслідок індустріалізованій корпоратизації фінансово-економічних бізнес відносин).

Висновки

Аналіз процесів становлення та історико-генеративного розвитку феномену соціальної відповідальності дозволив дійти наступних умовиводів.

По-перше, підвалини формування соціальної відповідальності були закладені давньогрецькими філософами Арістотелем («Політика») та Платоном («Держава»). Перший розглядає термін «соціальна відповідальність» як дії громади, спрямовані на підтримання державної стабільності (розмежовуючи дії та вчинки у причинно-наслідковий проєкції), другий ототожнює «соціальну відповідальність» із рамковим поведінково-когнітивним конструктом, що впроваджується шляхом процесу виховання (тьюторства).

По-друге, феномен «соціальної відповідальності» розглядається у філософській, соціологічно-філософській та соціально-філософській проєкціях. Філософський погляд на соціальну відповідальність її органічно-життєве сутнісне призначення як складника повсякденності (Г. Сковорода; Л. Фейербах); соціологічно-філософський як складова упорядкування суспільного устрою та реалізації комунікативного потенціалу індивіда (Дж. В. Андерсон; Л. Нордманн); соціальнофілософський як сукупність власне соціальних та етичних поглядів та переконань індивіда (The Pachamama Alliance).

По-третє, окрім класичної соціальної відповідальності, під впливом глобалізації та диверсифікованого розвитку суспільнопрофесійного виробництва і робочих зв'язків, сформувалася її галузева течія корпоративна соціальна відповідальність (англ. «corporate social responsibility»). На думку соціологині Дж. Фішер, остання наразі є актуалізованою в силу затребуваності норматив-акції колективносоціальних інтеракцій за принципом командної роботи.

Література

1. Fischer, J. Social Responsibility and Ethics: Clarifying the Concepts. -Journal of Business Ethics, 2004. Vol. 52(4). p. 391-400.

2. Охріменко, О., Іванова, Т. Соціальна відповідальність : навч. посібник. НТУУ «КПІ», Київ, 2015. 180 с.

3. Арістотель. Політика. : пер. з давньогр. та передм. О. Кислюка. Основи : Київ, 2000. 239 с.

4. Платон. Держава. : пер. з давньогр. Д. Коваль. Основи : Київ, 2000. 355 с.

5. Ряшко, О. Закони і законність у концепціях мислителів західної Європи (філософсько-правовий аспект). Науковий вісник ЛДУВС, 2008. № 2. с. 1-12.

6. Feuerbach, L. The Fiery Brook: Selected Writings (Radical Thinkers). Verso, 2013. 320 p.

7. Сковорода, Г. Сад божественних пісень. Майдан : Харків, 2002. 127 с.

8. Anderson, J. W. Corporate Social Responsibility. ABC-CLIO, 1989. 294 p.

9. Nordmann, L. What is Corporate Social Responsibility?. GRIN Verlag, 2012. 11 p.

10. Breijning, J. Corporate Social Responsibility and the Welfare State : The Historical and Contemporary Role of CSR in the Mixed Economy of Welfare. Taylor&Francis, 2016. 208 p.

11. The Pachamama Alliance. Social Responsibility and Ethics. The Pachamama Alliance official website. Режим доступу : https://pachamama.org/social-justice/socialresponsibility-and-ethics

References

1. Fischer, J. Social Responsibility and Ethics: Clarifying the Concepts. Journal of Business Ethics, 2004. Vol. 52(4). p. 391-400.

2. Okhrimenko, O., Ivanova, T. Social responsibility: teaching. manual. NTUU "KPI", Kyiv, 2015. 180 p.

3. Aristotle. Policy. : trans. from Ancient Greece and prev. O. Kislyuka. Basics: Kyiv, 2000. 239 p.

4. Plato. State. : trans. from Ancient Greece D. Koval. Basics: Kyiv, 2000. 355 p.

5. Ryashko, O. Laws and legality in the concepts of Western European thinkers (philosophical and legal aspect). Scientific Bulletin of LDUVS, 2008. No. 2. p. 1-12.

6. Feuerbach, L. The Fiery Brook: Selected Writings (Radical Thinkers). Verso, 2013. 320 p.

7. Skovoroda, G. The garden of divine songs. Maidan: Kharkiv, 2002. 127 p.

8. Anderson, J. W. Corporate Social Responsibility. ABC-CLIO, 1989. 294 p.

9. Nordmann, L. What is Corporate Social Responsibility?. GRIN Verlag, 2012. 11 p.

10. Breijning, J. Corporate Social Responsibility and the Welfare State: The Historical and Contemporary Role of CSR in the Mixed Economy of Welfare. Taylor&Francis, 2016. 208 p.

11. The Pachamama Alliance. Social Responsibility and Ethics. The Pachamama Alliance official website. Access mode: https://pachamama.org/social-justice/socialresponsibility-and-ethics

Размещено на Allbest.ru