Розвиток комунікативних навичок медіатора: психологічний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Західноукраїнський національний університет

Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка

Розвиток комунікативних навичок медіатора: психологічний аналіз

Коваль Оксана Євгеніївна кандидат педагогічних наук, доцент, директор навчально-наукового інституту комунікацій, доцент кафедри психології та соціальної роботи

Мудрак Марія Афанасіївна кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри психології та соціальної роботи

Ярощук Маріанна Володимирівна кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки та психології

Тернопіль

Кременець

Анотація

15 грудня 2021 року набув чинності Закон України «Про медіацію», який визначає правові засади та порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), принципи медіації, статус медіатора та вимоги до його підготовки тощо. Для визначення предметної сфери підготовки медіатора у статті проаналізовано сутність та роль медіації та медіатора у вирішенні спорів; визначено основні професійні функції медіатора та компетентності, що мають бути сформовані у нього для якісного надання допомоги.

Виокремлено основну функцію медіатора, яка полягає в організації та проведенні переговорів конфліктуючих сторін, зреалізовуючи яку медіатор допомагає сторонам розпочати конструктивне обговорення проблеми: створює умови, що полегшують встановлення комунікативних зв'язків між конфліктантами, налагоджує обговорення проблем, через які виник конфлікт; виявляє перешкоди, що стоять на шляху обговорення проблем, використовуючи при цьому спеціальні прийоми медіації; створює атмосферу поваги до кожного з учасників процедури медіації, яка має сприяти появі необхідної довіри для плідної співпраці сторін; допомагає сторонам виявити та розвинути наявні в них потенційні нахили, які могли б сприяти розв'язанню проблеми, яке задовольняє обидві сторони.

Окрім цього авторами проаналізовано комунікативні стратегії медіатора; сформовано модель конфліктологічних компетенцій медіатора; розкриті особливості діалогової активності як інструменту комунікативної поведінки фахівця з медіації; з'ясовано, що характер допомоги у медіації характеризується недирективністю та обумовлений невтручанням медіатора на інтереси та вирішення сторін конфлікту, оскільки третя нейтральна сторона процесу медіації, медіатор, не радить, не захищає і не консультує сторони конфлікту та не втручається у змістовну частину переговорів; наведено як приклад комунікативні тактики процесуальної поведінки медіатора, які демонструють дотримання ним принципу нейтральності стосовно обговорюваної теми під час медіації, оскільки специфіка допомоги медіатора полягає в організації процесу комунікації між сторонами і не пов'язана з експертною директивністю.

Ключові слова: медіатор, медіація, компетентності, комунікативні навички, діалогова активність медіатора, комунікативна поведінка медіатора, конфлікт, врегулювання.

Abstract

Koval Oksana Evgeniivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Director of the Educational and Research Institute of Communications, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Psychology and Social Work, West Ukrainian National University, Ternopil

Mudrak Maria Afanasievna Candidate of psychological sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Psychology and Social Work, West Ukrainian National University, Ternopil,

Yaroschuk Marianna Volodymyrivna Candidate of psychological sciences, Associate Professor of the Department of Pedagogical and Psychology, Kremenets Regional Humanitarian and Pedagogical Academy named after Taras Shevchenko, Kremenets,

DEVELOPMENT OF COMMUNICATION SKILLS OF THE MEDIATOR: PSYCHOLOGICAL ANALYSIS

On December 15, 2021, the Law of Ukraine «On Mediation» entered into force, which defines the legal principles and procedure for conducting mediation as an out-of-court procedure for conflict (dispute) settlement, the principles of mediation, the status of a mediator and requirements for his training, etc. To determine the subject area of mediator training, the article analyzes the essence and role of mediation and the mediator in resolving disputes; the main professional functions of the mediator and the competences that must be formed in him for providing high-quality assistance are defined.

The main function of the mediator is singled out, which consists in organizing and conducting negotiations between the conflicting parties, realizing which the mediator helps the parties to start a constructive discussion of the problem: creates conditions that facilitate the establishment of communication links between the conflicting parties, establishes a discussion of the problems that caused the conflict; identifies obstacles that stand in the way of discussing problems, using at the same time special techniques of mediation; creates an atmosphere of respect for each of the participants in the mediation procedure, which should contribute to the emergence of the necessary trust for fruitful cooperation between the parties; helps the parties identify and develop potential inclinations within them that could contribute to a mutually satisfactory resolution of the problem.

In addition, the authors analyzed the mediator's communicative strategies; a model of conflict-related competencies of the mediator was formed; revealed features of dialogue activity as a tool of communicative behavior of a mediation specialist; it was found that the nature of assistance in mediation is characterized by non-directiveness and due to the mediator's non-interference in the interests and resolution of the parties to the conflict, since the third neutral party of the mediation process, the mediator, does not advise, protect and consult the parties to the conflict and does not interfere in the substantive part of the negotiations; given as an example are the communicative tactics of the mediator's procedural behavior, which demonstrate his adherence to the principle of neutrality regarding the discussed topic during mediation, since the specificity of the mediator's assistance consists in the organization of the communication process between the parties and is not related to expert directiveness.

Keywords: mediator, mediation, competences, communication skills, mediator's dialogic activity, mediator's communicative behavior, conflict, settlement.

Вступ

Постановка проблеми. Медіація - це структурований інтерактивний процес, метод вирішення суперечок із залученням медіатора, у якому неупереджена третя сторона нейтрально допомагає сторонам медіаційного процесу у суперечці вирішити конфлікт за допомогою спеціальних методів спілкування та переговорів. Усіх учасників медіації заохочують брати активну участь у процесі задля задоволення інтересів усіх сторін конфлікту.

Загалом, це міждисциплінарна область знань, що спирається на право, соціологію, і, поза сумнівами, на психологію. Без психологічних знань підготовка медіатора за визначенням виявляється неповною та односторонньою. Адже в будь -якій суперечці сходяться не тільки інтереси, а й позиції, характери, звички та уявлення конкретних людей. Без розуміння цього факту, без уміння розібратися в психологічній складовій конфлікту, неможливо вичерпати суперечку та домогтися стійкої та здійсненної угоди між її сторонами.

Медіація - це новий соціальний інститут та нова професія, що відноситься до низки комунікативних професій. Від ефективного спілкування медіатора залежить ефективність його посередницької діяльності в потенційно конфліктній ситуації, коли сторони неспроможні самостійно конструктивно вести діалог. Медіатор допомагає, сприяє, зараджує врегулюванню конфлікту, полегшує комунікацію між сторонами конфліктного дискурсу [2].

О. Цільмак у дослідженні професійно важливих якостей медіатора визначає такі: психологічні якості (активність, витривалість, уважність тощо); інтелектуальність (виваженість, гнучкість, винахідливість тощо); моральні (ввічливість, вірність, безкорисність); комунікативні (доступність, контактність тощо); специфічні (інтуїція, емпатійність) та інші [5, с. 65].

Оскільки медіація - це процес переговорів, значну частку майстерності медіатора складає комунікативна компетентність. Комунікація (від лат. communicatio - єдність, передача, з'єднання, повідомлення) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних, паравербальних і невербальних засобів [4, с. 194].

Аналізуючи наукову літературу вітчизняних та закордонних дослідників, зауважуємо, що проблема діалогу в комунікативній поведінці медіатора не є повністю розкритою. Окремі учені наголошують на важливості комунікативних навичок медіатора, як-от: Н. Александер, Х. Бесемер, К. Крессел, Х. Мур, Л. Паркінсон, П. Рендольф, Ф. Стрессер, А. фон Хертель тощо. Вони окреслюють важливе значення використання правильної комунікації у медіаційному процесі, однак комплексної роботи із зазначеного питання нами не виявлено. Однак, видатний британський медіатор і сімейний психотерапевт Ліза Паркінсон зазначає, що «медіатори - це люди, які повинні володіти відмінними комунікативними навичками для того, аби позитивно, точно і ефективно використовувати мову» [8].

Питання врегулювання складних ситуацій та конфліктів були предметом досліджень фахівців різних сфер, таких як управління, психологія, педагогіка, економіка, міжнародні відносини та правознавство. Серед осіб, які сформували підґрунтя для таких досліджень можна назвати Р. Акоффа, А. Рапопопорта, М. Розенберга, К. Юнга, Т. Шеллінга та інших. В Україні питанням медіації присвячені роботи О. Кармази, Н. Крестовської, Н. Мазаракі, К. Наровської, Л. Романадзе та інших [3].

Метою статті є визначення предметної сфери комунікативних компетентностей, якими необхідно володіти медіатору для вирішення професійних завдань.

Виклад основного матеріалу

Медіація є наслідком нездатності досягти згоди між двома сторонами. Провал переговорів має ціну як з точки зору капіталу відносин між сторонами, так і з точки зору психологічних процесів самих людей. Переговорний глухий кут призводить до дистрибутивної спіралі, коли сторони відчувають негативні емоції, розвивають негативне сприйняття своїх контрагентів і переговорного процесу. Така невдача знижує ефективність і бажання працювати разом у майбутньому, що й призводить до того, що сторони починають поводитися менш кооперативно, втрачаючи віру в переговори як ефективний засіб управління конфліктами (O'Connor & Arnold, 2001) [7]. медіатор конфліктуючий переговори

Незважаючи на те, що умови, за яких виникає медіація, є негативними, вона виявилася дуже корисним інструментом вирішення конфліктів, що сприяє підвищенню ефективності, справедливості та реалізації права голосу в трудових відносинах. По -перше, вона забезпечує контекст, в якому сторони можуть вільно висловлюватися. У цьому сенсі, а також відповідно до концепції Бадда (2004) про ефективність трудових відносин, медіація дає змогу працівникам висловити свою думку більш безпосередньо. По -друге, з точки зору ефективності, медіація є швидшим, менш витратним і менш шкідливим для сторін процесом, і вона з більшою ймовірністю призведе до задовільного результату, ніж змагальні офіційні процедури, що передбачають перемогу/програш. Медіація бажана в суді, коли сторони хочуть вирішити свій спір відносно недорого і швидко, зберегти контроль над результатом і зберегти майбутні відносини з іншою стороною (Goldberg та ін., 2017) [6].

По-третє, рівність традиційно оцінюється з точки зору «справедливості» та процесуальної справедливості, що лежить в основі суджень учасників (Shapiro & Brett, 1993) [10]. У медіації сторони домовляються про результат процесу. Альтернативи, що визначаються владою, такі як судові процедури, шукають «найкращу практику» , як це визначено законом, тоді як медіація прагне «виявити належну практику» в процесі. Таким чином, беручи до уваги те, що сторони не можуть передбачити, яким буде процес або потенційні результати, стратегії медіації починають кидати виклик владі, яка використовувалася в традиційних дисциплінарних процесах та процесах розгляду скарг. Крім того, сторони можуть вести переговори за допомогою посередника, орієнтуючись на власні інтереси. Переговори, орієнтовані на глибинні інтереси, потреби та побажання сторін, мають певні переваги, пов'язані з якістю домовленостей та задоволеністю, порівняно з формальними процедурами вирішення спорів, що базуються на правах (Goldberg, 2017) [6]. Ще один аспект медіації, який сприяє справедливості, стосується «BATNA» сторін (найкращої альтернативи угоді, досягнутої шляхом переговорів). Переконання сторін спору щодо їхньої «BATNA» впливають на сприйнятливість до медіації. Як зазначає Слайкеу (Slaikeu, 1996) [9], жодна зі сторін не погодиться на медіацію, якщо вона має кращу «BATNA». Однак у деяких випадках ця угода не існує як надійна позиція, якою може користуватися учасник переговорів, а ґрунтується на переконаннях або припущеннях сторін, і є повільним або ризикованим варіантом, як у випадку з судовою системою. Тому сторони вважають за краще використовувати медіацію як інструмент для вирішення своїх спорів, а не чекати невизначеного результату в суді. У цьому сенсі медіація дуже підходить для вирішення питань, які не мають підстав для судового позову. З огляду на внесок у підвищення ефективності, справедливості та врахування думки, медіація видається найкращим підходом до вирішення поведінкових конфліктів між людьми, спричинених дисфункціональними відносинами або розривом комунікації (Bennett, 2014) [1].

Розуміючи суть медіаційного процесу та роль медіатора, важливо визначити основні професійні функції медіатора та компетентності, що мають бути сформовані у нього для якісного надання допомоги.

Основна функція медіатора полягає в організації та проведенні переговорів конфліктуючих сторін. Для її виконання медіатор, по -перше, допомагає сторонам розпочати конструктивне обговорення проблеми: створює умови, що полегшують встановлення комунікативних зв'язків між конфліктантами, налагоджує обговорення проблем, через які виник конфлікт. По-друге, медіатор виявляє перешкоди, що стоять на шляху обговорення проблем, використовуючи при цьому спеціальні прийоми медіації. По-третє, він створює атмосферу поваги до кожного з учасників процедури медіації, яка має сприяти появі необхідної довіри для плідної співпраці сторін. По-четверте, медіатор допомагає сторонам виявити та розвинути наявні в них потенційні нахили, які могли б сприяти розв'язанню проблеми, яке задовольняє обидві сторони. Одночасно медіатор негласно присікає будь -які спроби прояву нахилів, що посилюють конфлікт. По-п'яте, медіатор стежить за тим, щоб поважати особисту гідність кожного з учасників, присікає образливі репліки і запитання. Під час процедури медіації медіатор всіляко намагається відокремити особистість учасників від самого конфлікту, спрямовує пошук сторін на вироблення взаємоприйнятних пропозицій [4].

Медіатор має володіти навичками ідентифікації, аналізу конфлікту та пояснення сторонам різноманітних способів його трансформації, що допомагає сторонам всебічно розглянути їхню ситуацію, більш об'єктивно її оцінити і прийняти рішення щодо найбільш доречного, прийнятного для них способу трансформації конфлікту, налагодження конструктивної взаємодії (див. рис. 1) [4].

Рис.1. Конфліктологічні компетенції медіатора

Ефективна комунікація має вирішальне значення в медіації. Існує кілька стратегій і методів, які можна використовувати для сприяння ефективній комунікації та вирішенню конфліктів. Ці методи спрямовані на створення атмосфери поваги та співпраці, де всі сторони можуть відкрито спілкуватися і працювати над взаємоприйнятним рішенням.

Відповідно до інформаційної моделі комунікації, спираючись на роботи Х. Бесемера, Дж. Лейхіффа та Дж. Пенроуза, М. Неппа та Д. Холла та ін., розмежовуючи емоційну та предметну складові під час роботи у конфлікті, ми виділили базові технології, кожна з яких включає низку прийомів та технік.

1. Технологія подолання протиріч у конфлікті. Мета цієї технології - перехід від конфронтації до співпраці між двома сторонами. Ця мета досягається за рахунок однакового бачення конфліктної ситуації, розкриття та опрацювання інтересів, а також вироблення на їх основі взаємоприйнятних рішень. Здійснюється медіатором за рахунок використання спеціальних питань у ході всього процесу медіації. Результатом даної технології є взаємне бажання сторін працювати спільно і знайти таке рішення, яке максимально задовольнятиме інтереси обох сторін.

Техніка підготовки до комунікації:

1. Прийом «очна згода». Медіатор, у процесі пояснення суті процедури медіації, запитує у кожної сторони по черзі згоди щодо істотних питань: «Чи згодні Ви дотримуватися цих правил поведінки? Чи погоджуєтесь Ви на участь у процесі переговорів за участю третьої сторони?» та ін. Тільки після взаємної згоди сторін із основними положеннями, медіатор може продовжувати процес медіації.

2. Прийом «заклик до висловлювання». Медіатор ініціює відкритими питаннями комунікатора до формулювання повідомлення: «Чи могли б Ви розповісти трохи про те, що спонукало Вас до того, що Ви зараз сидите тут разом із вашим чоловіком?»

Таким чином, цими прийомами закріплюються правила, згідно з якими здійснюватиметься комунікативна взаємодія. Крім того, медіатором у міру необхідності ініціюється надсилання повідомлення комунікатором -джерелом.

3. Однією з важливих технік є активне слухання. Воно передбачає повну увагу до того, що говорить співрозмовник, не перебиваючи і не формулюючи відповідь заздалегідь. Активне слухання дозволяє глибше зрозуміти проблеми і перспективи всіх залучених сторін, а також допомагає побудувати довіру і емпатію.

Техніка вироблення взаємоприйнятних рішень.

1. Прийом «вихід інтерес». Здійснюється за допомогою відкритих питань, які ставляться кожній стороні з метою з'ясування справжніх інтересів (як правило, у кокусі). Питання задаються по колу доти, доки сторона не промовляє свої інтереси.

2. Прийом «вироблення тем обговорення». Здійснюється за допомогою наступної комунікативної конструкції, яка використовується в бесіді з кожною стороною (як правило, починає опрацьовуватись у кокусі індивідуально і завершується за загальним столом переговорів, на загальній сесії): «Що потрібно зробити для того, щоб задовольнити озвучені інтереси?»

3. Прийом «вироблення пропозицій». Здійснюється за допомогою наступної комунікативної конструкції, яка використовується в бесіді з кожною стороною (як правило, починає опрацьовуватись у кокусі індивідуально і завершується за загальним столом переговорів на загальній сесії).

4. Прийом «перевірка на реалістичність». Повідомлення перевіряється на реалістичність через відкриті питання.

Ще одна стратегія - перефразування та узагальнення, що передбачає перефразування сказаного співрозмовником своїми словами, щоб переконатися, що ви правильно його зрозуміли. Перефразування та резюмування може допомогти з'ясувати будь-які непорозуміння і переконатися, що всі знаходяться на одній сторінці. Невербальне спілкування також відіграє важливу роль у медіації. Підтримувати хороший зоровий контакт, використовувати відкриту мову жестів і кивати на знак розуміння - все це способи продемонструвати активну участь і повагу до точки зору іншої людини. Нарешті, мозковий штурм і спільний пошук різних рішень може призвести до творчого і спільного вирішення проблем. Це передбачає генерування різноманітних варіантів і розгляд кожного з них без осуду. Заохочуючи вільний потік ідей, медіація дозволяє знаходити інноваційні рішення, які, можливо, спочатку не розглядалися.

Техніки рефреймінгу.

1. Прийом «відображення іншої сторони питання». Обговорення вихідного повідомлення з усіх можливих точок зору: “Ви кажете, що ви не можете на це піти. Тоді який результат вирішення питання бачите Ви? Що Ви готові для цього зробити?

2. Прийом «гра контрастів». Використання альтернативних питань для аналізу варіантів.

Таким чином, дані прийоми також дозволяють комунікатору джерелу відрефлексувати повідомлення, що передається.

2. Технологія зняття емоційної напруги.

Мета цієї технології - зняття емоційного напруги у процесі комунікативного взаємодії. Ця мета досягається за рахунок звільнення від емоційної напруги та зняття взаємних образ та докорів. Здійснюється за рахунок використання спеціальних прийомів медіатором, як правило, на стадіях дискусії та кокусу. Результатом цієї технології є звільнення сторін від взаємних почуттів ворожості та дискомфорту.

Застосовуючи ці стратегії і техніки, медіація може ефективно сприяти комунікації та вирішенню конфліктів. Активно практикуючи навички активного слухання та ефективної комунікації, учасники медіації можуть сприяти успіху процесу. Вміння уважно слухати, чітко висловлювати свої думки та співпереживати точці зору іншої сторони підвищує потенціал для вирішення конфлікту та створює основу для досягнення стійких домовленостей.

Важливим інструментом в ефективній комунікації медіатора є діалогова активність. Вивчення діалогу в медіації потребує чотирьох рівнів аналізу. Перший, більш загальний, рівень стосується соціальної системи, в якій здійснюється медіація (наприклад, освіта, міжнародна політика, охорона здоров'я, право). Структура соціальної системи визначає контекст медіації та умови, в яких вона може бути застосована. Другий рівень стосується моделей очікувань, якими керуються в медіації, тобто її «культурної» орієнтації, що визначає способи її застосування. Третій рівень стосується організації взаємодії, в якій досягається медіація. Четвертий, більш специфічний, рівень стосується проектування дій медіатора як частини загальної організації взаємодії.

Діалогічні дії медіатора заслуговують на особливу увагу, оскільки вони сприяють створенню можливостей для діалогу в медіації. Діалогічним діям присвячено низку досліджень у різних галузях (наприклад, Black 2008; Bohm 1996; Gergen et al. 2001; Gudykunst 1994; Kim 2001; Littlejohn 2004). Однак сказати, що щось є «діалогічним» (або не діалогічним), можна лише спостерігаючи за конкретними комунікаційними процесами в конкретних соціальних системах. Аналіз дій медіаторів вимагає уваги на всіх рівнях аналізу; він вимагає визначення системи контекстуалізації, специфічних патернів очікувань та організації взаємодії.

Дотримання діалогу в медіації, уникаючи використання спрощуючих понять, таких як нейтральність і неупередженість, дозволяє зрозуміти артикульоване різноманіття способів, за допомогою яких медіатор може координувати інших учасників і сприяти їх активній участі. У медіації діалогічні дії - це способи координації взаємодії, здатні посилити активну участь, прояв чутливості, збагатити перспективи і створити нові наративи. Діалог у медіації не може бути зведений до спрощених форм нейтральності чи неупередженості, або до будь -якої іншої нормативної та директивної форми.

Емпатійне слухання медіатора та використання ним різних комунікативних технік здатне допомогти сторонам медіації навчитись комунікувати через «Я-висловлювання», виявляючи свої спостереження, почуття, потреби та бачення розвитку ситуації з повагою до думки іншої сторони, із прийняттям можливості різності сприйняття ситуації різними людьми, допомогти сторонам вибудувати конструктивну взаємодію. Лише після встановлення довіри медіатор може перейти до проактивного отримання інформації шляхом її запитування та перевірки, уточнення. Для того щоб робити це ефективно, необхідно освоїти техніку постановки правильних запитань у правильний момент.

Важливо розуміти, що медіація являє собою добровільний процес. Тобто, її учасники повинні мати бажання вирішити конфлікт. Крім того, у процесі медіації всі рівні, тут немає відповідачів і позивачів, кривдників або потерпілих. Медіатор не стає на чийсь бік і завжди зберігає почуту під час процесу інформацію в секреті.

Також слід зазначити п'ять причин, завдяки яким люди вирішують вдатися до медіації:

Вигода для всіх

У процес впроваджуються ті, хто хоче не просто якось вирішити спір. Уся суть у тому, щоб знайти рішення, яке задовольнить усіх учасників повною мірою. З огляду на те, що переговори відбуваються з міркувань загальних інтересів, імовірність приходу до спільного знаменника дуже висока.

Повна конфіденційність процесу

Найчастіше в суперечці дуже важливо повністю висловитися, не змовчавши нічого один перед одним, і чути ці висловлювання комусь ще не варто. Може йтися про інтимні речі, претензії озвучуються за допомогою лексики неприпустимої і категорично неприйнятної в офіційних переговорах. До того ж спливти може інформація, що перебуває на межі законного/ протизаконного.

Як приклад розглянемо варіант розлучення. Найчастіше до нього приходять через підозри одного з подружжя в зраді. Ображена сторона не хоче нічого чути від підозрюваної і піддає сумніву навіть переконливі факти відсутності невірності. У такій ситуації медіатор вислуховує обидві сторони. Потім він повторює те, що почув, і чинить наступний, благотворний ефект. Інформація доноситься не від джерела, що викликає агресію. Завдяки цьому над новими фактами можна поміркувати значно виваженіше і логічніше. При цьому, без дозволу сторін, що беруть участь у переговорах, медіатор повинен зберігати конфіденційність. Важливо зазначити, що є й винятки. Конфіденційною не може бути інформація, в якій озвучується можливість загрози здоров'ю або життю людини, а також про підготовку до вчинення злочину. У всіх інших випадках про неї ніхто не дізнається.

Відсутність потреби в доведенні своєї правоти

Процес переговорів у медіації вибудовується на суб'єктивності навколишнього нас світу. Тобто, кожна зі сторін має власний погляд на ситуацію і свою правду. Приймаючи це, посередник процесу займає «безоціночну» позицію до його учасників та їхніх вчинків.

Медіація - це більшою мірою про майбутнє, ніж про минуле. За підсумком, найважливіше виявляється, які взаємовідносини (особисті або майнові) конфліктуючі сторони вибудують у майбутньому.

Збереження позитивних емоцій і досягнення морального комфорту

Насамперед важливо, щоб сторони, які сперечаються, були почуті та зрозумілі одна одною. Завдання хорошого і досвідченого медіатора повною мірою реалізувати ці потреби. Погодившись на медіацію і розуміючи її суть, кожна зі сторін повинна почати заспокоюватися і відчувати позитивні емоції. До того ж, на відміну від зали суду, медіатор не буде розкидатися незрозумілими юридичними термінами. Усе вкладатиметься зрозумілою мовою і потреби клієнта в спеціалізованих знаннях не буде потрібно. Медіація дає змогу знижувати загострення пристрастей і градус емоцій. У результаті знаходити вирішення виниклого питання конфліктуючі почнуть у вигляді партнерів, а не заклятих ворогів. Визнання медіацією емоцій - це неочевидний, але вкрай важливий момент для вирішення спору.

Економія часових ресурсів і, відповідно, сил

Як правило, звернувшись до суду, навряд чи слід розраховувати, що для вирішення питання вистачить одного засідання. При цьому завдяки медіації можна протягом кількох годин усе вирішити. Скринька відкривається відносно просто. До спільного знаменника у розв'язанні конфлікту сторони приходять самостійно, а медіатор є лише інструментом, що допомагає спільно підійти до цього.

Висновки

Підсумовуючи вище викладений матеріал, можна дійти висновку, що медіація - це емоційно комфортна, гнучка, мало затратна в часі та конфіденційна процедура де основна роль медіатора - створення комунікації між сторонами та забезпечення просування сторін від конфлікту чи спору до його вирішення. Не маючи владних повноважень та довірливих відносин із сторонами, йому необхідно завдяки своїм особистим якостям та професійності набувати однаково довірливого відношення з боку всіх учасників конфлікту, що ставить перед медіатором досить високі критерії готовності до професії.

Література

1. Bennett, N., & Lemoine, G. J. (2014). What a Difference a Word Makes Understanding Threats to Performance in a VUCA World. Business Horizons, 57, 311 -317.

2. Bush R.A.B., Folger J.P. The Promise of Mediation: The Trans-formative Approach to Conflict. CA, Jossey-Bass Publisher; Re-vised edition, 2004. Vol. 19. P. 304

3. Крамаренко Ю. Визначення предметної сфери компетентностей медіатора як запорука надання якісної професійної допомоги / Ю. Крамаренко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2021. № 4 (114). - С. 80-85

4. Медіація у професійній діяльності юриста: підручник [Електронний ресурс] / авт. кол.: Т. Білик, Р. Гаврилюк, І. Городиський [та ін.] ; за ред. Н. Крестовської, Л. Романадзе. - Одеса: Екологія, 2019. - 456 с.

5. Цільмак О. Професійна компетентність медіатора в галузі відновного правосуддя. Правова система: теорія і практика. 2015. № 4. С. 63-65.

6. Гольдберг [та ін.]; під заг. ред. С. Р. Тагієва та В. В. Шендрика. - Чернігів: Десна Поліграф, 2017. - 335 с.

7. O'Connor, K. M., & Arnold, J. A. (2001). Distributive spirals: Negotiation impasses and the moderating role of disputant self-efficacy. Organizational Behavior and Human Decision Processes, 84(1), 148-176.

8. The European Code of Conduct for Mediators [Електроний ресурс]. - Режим доступу:// http:// www.mediacia.com/documents.htm.

9. Slaikeu, K. A. (1996). Intervention en crisis: manual para practica e investigation (2a. ed., 2a. reimp.). Mexico: manual moderno.

10. Shapiro, D. L., & Brett, J. M. (1993). Comparing three processes underlying judgments of procedural justice: A field study of mediation and arbitration. Journal of Personality and Social Psychology, 65(6), 1167-1177.

References

2. Bush R.A.B., Folger J.P. The Promise of Mediation: The Trans-formative Approach to Conflict. CA, Jossey-Bass Publisher; Re-vised edition, 2004. Vol. 19. P. 304 [in English].

3. Kramarenko Yu. Vyznachennia predmetnoi sfery kompetentnostei mediatora yak zaporuka nadannia yakisnoi profesiinoi dopomohy / Yu. Kramarenko // Naukovyi visnyk Dnipropetrovskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. 2021. № 4 (114). S. 80 -85 [in Ukrainian].

4. Mediatsiia u profesiinii diialnosti yurysta: pidruchnyk [Elektronnyi resurs] / avt. kol.: T. Bilyk, R. Havryliuk, I. Horodyskyi [ta in.] ; za red. N. Krestovskoi, L. Romanadze. Odesa: Ekolohiia, 2019. 456 s. [in Ukrainian].

5. Tsilmak O. Profesiina kompetentnist mediatora v haluzi vidnovnoho pravosuddia. Pravova systema: teoriia i praktyka. 2015. № 4. [in Ukrainian].

6. Holdberh [ta in.] ; pid zah. red. S. R. Tahiieva ta V. V. Shendryka. - Chernihiv: Desna Polihraf, 2017. - 335 s. [in English].

7. O'Connor, K. M., & Arnold, J. A. (2001). Distributive spirals: Negotiation impasses and the moderating role of disputant self-efficacy. Organizational Behavior and Human Decision Processes, 84(1), 148-176 [in English].

8. The European Code of Conduct for Mediators [Elektronyi resurs]. - Rezhym dostupu:// http:// www.mediacia.com/documents.htm. [in English].

9. Slaikeu, K. A. (1996). Intervention en crisis: manual para practica e investigation (2a. ed., 2a. reimp.). Mexico: manual moderno [in English].

10. Shapiro, D. L., & Brett, J. M. (1993). Comparing three processes underlying judgments of procedural justice: A field study of mediation and arbitration. Journal of Personality and Social Psychology, 65(6), 1167-1177 [in English].

Размещено на Allbest.ru