Терапевтичний щоденник як основа в самопроектуванні особистості

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

НАПН

Інститут психології імені Г.С. Костюка

Терапевтичний щоденник як основа в самопроектуванні особистості

І. Гудінова, науковий співр.

м. Київ, Україна



Анотація

В щоденниках (блогах) відбувається «пошук ключових смислів під час моральних пошуків/утруднень», тобто, коли відчуття морального утруднення перебуває з людиною до моменту віднайдення ключового смислу. Розповідь про шлях пошуку смислу стосовно певної життєвої обставини, який іноді тривалий в часі можна означити, як щоденник пізнання себе в соціокультурному просторі. При таких роздумах/пошуках відбувається розрив з Его, бо відбувається дослухання до соціокультурного розмаїття смислотворень.

Адаптація соціокультурних сенсів до сьогодення, і як наслідок розуміння - смисл (соціокультурний смисл) це вічне, без кордонів, без просторових часових меж. Смисл сам по собі є концептом/проектом і стартом до розвитку і породження смислових варіацій в буденному.

Вибудовування власної життєвої історії на основі соціокультурних текстових/взірцевих зразків.

Процес постійного утримання «морально «невтамованої» ситуації» призводить до самоосмислення та осмислення світу через засвоєння основних культурних дискурсів.

Прикінцева ціль пошуку - осягнення вищих етичних цінностей, прагнення до смислового та словесного ідеалу, смислового комфорту, смислової гармонії з оточуючим, смислового унісону з світом, смислового благополуччя.

Ключові слова: блог, сенс, терапевтичний щоденник.



Annotation

Therapeutic diary as a basis for personality self-treatment

I. Gudinova, psychologist-creator, The Institute of Psychology named by G.S. Kostuk of Ukraine NAPS, Kyiv, Ukraine

In diaries (blogs), there is a "search for key meanings during moral searches/difficulties", that is, when the feeling of moral difficulty stays with a person until the moment of finding the key meaning. A story about the path of finding meaning in relation to a certain life circumstance, which sometimes takes a long time, can be defined as a diary of self-knowledge in the socio-cultural space. With such reflections/searches, there is a break with the Ego, because there is listening to the socio-cultural diversity of meaning-making.

Adaptation of socio-cultural meanings to the present, and as a result of understanding - meaning (socio-cultural meaning) is eternal, without borders, without spatial and temporal boundaries. Meaning in itself is a concept \ project and a start to the development and generation of meaningful variations in everyday life.

Building one's own life story on the basis of socio-cultural text\model samples.

The process of constantly maintaining a "morally "untired" situation" leads to self-understanding and understanding of the world through the assimilation of the main cultural discourses.

The ultimate goal of the search is the realization of higher ethical values, the pursuit of a semantic and verbal ideal, semantic comfort, semantic harmony with the environment, semantic unison with the world, semantic well-being.

Keywords: blog, meaning, therapeutic diary.



Постановка проблеми

Наукові дослідження самопрезентації, самопізнання особистісних життєвих цінностей, соціалізації та ін. є не новими, а от поява такого феномену як блог - блогістика - блогерство є досить новим феноменом.

В вересні 2001 року блогери вперше перетворились в джерело інформації для засобів масової комунікації. На факультетах журналістики американських університетів розпочалось вивчення такого феномену як блог.

І в 2003 році оксфордський словник англійської мови вперше залучив слова weblog, webloging (процес створення блогу) і weblogger (людина, що створює блоги).

Докорінна відмінність блогу від традиційного щоденника полягає в тому, що вони є публічними, тобто загальнодоступними будь-якому інтернет користувачу, бо вони пишуться для інших читачів. Також, у блогах можливий зворотній відгук щодо записів в електронному вигляді, що дозволяє використовувати їх в якості середовища мережового спілкування, і що має певні переваги перед електронною поштою. Найбільш популярними серед користувачів є - Livejournal.com. Відвідувачі блога за бажанням можуть залишити коментарі до запису і додати блог в свою «френд-стрічку» в якій миттєво відтворюються нові записи із занесених туди блогів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Так зокрема Інтернет- щоденниками та їх проблемами займаються такі автори: Сулер Д. (1998), Уваров М.С. (1998), Горний Е. (віртуальна особистість), Кастель (2000), Пігров К.С. (2002), Кузін І.В.(2002), Лейбов Р.(2003), Кобрін К. (2003), М.А. Алізар (2004), А. Носік (жанрова специфіка блогів 2005), Котін (2005), Т. О'Рейли. На даний момент вважають, що складність дослідження процесів в Інтернеті полягає в постійному його еволюціонуванні.

Мета статті. Разом з Арсенієм Хітровим вважаємо, що появі блогу як феномену культури передували такі фактори: перший, знайомство з теоріями сучасної масової культури, які дали зрозуміти, що предметом культурологічного аналізу може стати актуальна культурна ситуація існування. Другий, є розуміння того, що культура складається не тільки з об'єктів які передбачають специфічні відносини піднесеного чи прекрасного, але і з об'єктів повсякденності. Таким чином в статті буде розкрито терапевтичний ефект щоденника як феномену і блогу як сучасного його відображення.



Виклад основного матеріалу

Унікальна особливість повсякденного середовища інтернет-щоденників (онлайн-щоденників) полягає у тому, що їх автор постійно займається в них публічною самопрезентацією, переймається своїм моральним удосконаленням і самоусвідомленням, піклується про своє духовно-моральне життя, про свою соціалізацію, тобто життєдайно функціонує ресурс життєтворчості. Тут відображення життєвої події у слові стає структурованим упорядкуванням життєвої ситуації, бо саме слово відкриває нові смислові «території».

Відтак, віртуальна особистість виявляється такою, що сама конструює свій життєвий простір, самостійно регламентує час та темп спілкування. Віртуальна особистість (автор щоденника) стає в Інтернеті безтілесною інтелектуальною субстанцією, множинною за своїми психологічними ситуативними проявами - «масками».

Для чого потрібна маска людині який механізм її вибору? Для збільшення форми захисту, форма альтернативного пошуку оптимального рішення життєвої ситуації (своєрідний тренінг по адаптації нових форм поведінки).

«Інкогніто» та безтілесність дозволяє приміряти автору на себе різні «психологічні маски» і тим самим відшукувати ідеальні шляхи самореалізації життєвих подій, шукати життєві мотиви, спектр можливостей, цінностей, життєвого напрямку в цілому. Саме конфіденційність дає можливість експериментувати з «психологічними масками», що може відігравати в свою чергу терапевтичну функцію.

Завдяки постійній діалогічності («френдовій стрічці» коментуванню, відгукам) автор знаходиться в постійній життєвій смисловій динаміці, так як отримує постійний аналіз своїх життєвих позицій чи переконань «Я ОК - Ти ОК», «Я не ОК - Ти ОК», «Я ОК - Ти не ОК», «Я не ОК - Ти не ОК» (типологія життєвих позицій по Е. Берну). Так нове знання про самого себе призводить до саморегуляції своєї поведінки, і найбільшу значимість набуває в періоди життєвих криз, формування індивідуальності, змін в способі життя.

Самопрезентація життєвого досвіду у онлайн-щоденниках є цілісним утворенням, яке може бути основою для прояву різноманітних індивідуально- психологічних якостей особистості. Відтак, віртуальна особистість, яка є однозначно діалогічною, в мережевому щоденнику звертається до «самого себе», «до іншого», «до себе як до іншого».

Автором мережевого щоденника керує своєрідний азарт (звідси і поняття его-текст) усвідомлення своєї експансивності. Щось на кшталт інстинкту захоплення нових смислових територій.

На основі аналізу робіт Белінської Є.П., Жичкіної А.Є., Шевченко І.С. та ін. можна виділити характерні особливості комунікації в Інтернеті:

- Анонімність учасників комунікації Віртуальне Я може докорінним чином не співпадати ні з реальним Я, ні з Я запропонованим в реальному спілкуванні (хоча! є блогери які залишають не тільки своє фото але і свої координати та телефон).

- Фізична відсутність при комунікативному акті.

- Своєрідне протікання процесів міжособистісного сприйняття сильний вплив на уяву про співрозмовника мають механізми стереотипізації та ідентифікації, а також установка як очікування бажаних якостей партнера по комунікації.

- Відносна психологічна безпека - людина в мережі може проявляти більшу свободу в промовах і вчинках, так як негативна оцінка чи ризик мінімальні.

- Відсутність простору та часу, які характерні для реального життя - віртуальна реальність дозволяє бути одночасно з різними співрозмовниками з різних точок земної кулі одночасно. Відчуття простору є суб'єктивним переживанням на яке впливає дизайн віртуального ресурсу (блогу).

- Характер комунікації виключно письмовий.

- Обмежене сенсорне переживання, важко виразити емоції - воно замінюється знаками які пропонує дизайн віртуального ресурсу.

Далі, мабуть слід перерахувати види щоденників та надати перелік малих жанрів щоденникового тексту з історичної точки зору так, як нижче описані види також зустрічаються і в Інтернет щоденниках як чистому вигляді, так і злитті певних структур та елементів щоденниковедення:

• Щоденник, записна книжка:

1) список справ на майбутнє, які повинні бути під рукою коли знадобляться, - так званий записник-щоденник, блокнот, відривний календарик, телефонна книжка;

2) регулярна фіксація, для порядку чи «для історії», того що вже трапилось чи відбувалось за участю автора (став свідком)

Умовно кажучи останнє - це вахтерський журнал, адрес-календар, чи книга записів актів (відносяться до пред-текстів)

• Мемуари, спомини, пізніші записи

• Афоризми, цитати (можна назвати записник чужих геніальних думок). Взагалі, навіть вкраплення іномовностей «своє» і «чуже» слово говорять про автора як соціально та духовно адаптованого. Щоденник в щоденнику - коментар своїх подій.

• Наївні щоденники і домашня писемність (фіксація почутого, випадки з життя)

• Щоденники-листи

• Сни, притчі, розмови з самим собою, сповіді та покаяння (це теж предтексти записи і перекази власних снів, що було властиво таким прибічникам під- чи надсвідомої творчості Франц Кафка, Сальвадор Далі, Грем Грін, Аріадна Єфрон, Давід Самойлов, Олексі Ремізов, Василь Шульгін

• Записки з «мертвих будинків» і протоколи допитів

• Нотатки подорожнього.

• Автобіографічна проза (автобіографії і спомини пишуться, як правило, на основі щоденників).

• Щоденник у вигляді словника, каталогу.

• Щоденник повчань ввів Л. Толстой та читав кожен день [М. Міхеєв]

Також, довговічності щоденникам надають не тільки цікаві та актуальні події, а і мнемонічна форма оформлення даних записів (далі ми опишемо).

Відтак у блогах зберігаються такі психологічні функції, що і в літературних щоденниках (фіксація споминів, самопізнання, заміни друзів, самовиховання, компенсаторна та творча функція).

Техніки самопрезентації в Інтернет щоденниках по створенню свого внутрішнього «Я»: самоопис, малюнки, он-лайн тестування, фотографії, цитування відомих авторів, афоризми, особисте відношення до обговорюваної теми, власні вірші (блог несе функцію особистого сайту).

Щоденник стає планом на майбутнє і розповіддю про минулий день і має як описовий так і розпоряджувальний характер. На думку Рейнхарда Козелека Це нагадує «вчорашнє завтра» [Koselleck R.].

Саме ядро в понятті щоденник можуть підпорядковувати наступні критерії: Головні ознаки до щоденника:

1) текст не до кінця оформлений (завжди є можливість повернутися до нього, скоригувати);

2) опис подій робиться з невеликого часового відрізку (в ідеалі, не більше одного дня, звідси і форма - щоденник);

3) людина пише його сама,

4) для «особистого використання», звертаючись як би до самого себе; 5) опис подій відповідають реальним фактам, яких автор був свідком (в ідеалі фрагменти співвідносні з циклами денного життя людини);

6) текст нарізаний датованими фрагментами.

Окрім перехованих шести, можуть бути і інші менш суттєві критерії «щоденниковості». Однак вище перераховані критерії хоч і не всі разом можуть порушуватись:

По-перше, щоденник може обходитись без зовсім дат (в такому випадку по нашому прийнято називати записною книжкою, хоча назви в іншому синонімічні); по-друге, аналізуючи факти особистої біографії, людина може фантазувати відриваючись від реальних фактів вибудовуючи сміливі гіпотези (того що було «в реальності») чи роблячи ризиковані пропозиції, про майбутнє; в-третіх, до щоденникових текстів, окрім предтекстів неможна не зарахувати і такі традиційні жанри як - мемуари, афоризми, сповіді (вже по такому важливому факту як орієнтованості на реальний факт і подію, а не на художній винахід).

Борисов С.Б виділив функції, які традиційно виконує щоденник: По-перше, функція культурної пам'ятки, тобто щоденник як механізм зберігає відбиток події індивідуального життя; по-друге, пов'язана з нею - функція заповіту, з зверненням до когось «розуміючого» читача: «нехай почитають після моєї смерті»; в-третіх, так звана - релаксаційно-терапевтична функція (щоденник потрібен людині як зняття емоційного і нервового напруження « в процесі вербальної раціоналізації переживань», оскільки це подібне до аутотренінгу чи навіть щоденної молитви); в-четвертих, аутокогнітивна, і/чи соціалізаційна функція: природно, що записуючи (і перечитуючи) свої записи, ми часто самі краще пізнаємо мотиви власних вчинків: ведення щоденника, як вважають науковці, концентрує і прискорює процес видобування досвіду із «потоку життя»; в-п'ятих, культурно-ігрова функція: щоденник це і своєрідне забаганка, надмірство, забаганка, яким ми займаємося від нічого робити, у нього є квазідіалогова функція: коли немає з ким поговорити, то можна виговоритися в щоденнику - як тепер прийнято робити в Інтернеті, в блозі, чи мережевому щоденнику; в-шостих, пов'язана з останньою гігієнічна, очищаюча функція: нам періодично необхідно розвантажувати пам'ять від несуттєвих дрібниць, подробиць і деталей; на кінець, в-сьомих, літературно-творча функція: так чи інакше, всякий автор щоденника стає - хоче він цього чи ні - свого роду творцем (функції запозичені, нумерація змінена).

Взагалі кажучи, спосіб найбільш підходить для людського сповідання, з конкретним «виливом душі» себе - для кожної людини різний: тут і молитва, и замальовки-спостереження з натури, і афоризм, і гумор, і лайка, і мимолітна розмова, і особисте одкровення з інтроспекцією (з «загляданням в душу» і навіть з «само роздяганням»).

Рефлексивна функція Інтернет-щоденника двояка: с однієї сторони для коректного і короткого опису подій власного життя, резюмування переживань, поглядів необхідний погляд на себе з сторони, очима потенційного читача, сам процес ведення щоденника є пролонговані роздуми в голос, винесений на зовні процес рефлексії. Окрім того, щоденник дозволяє подивитись на себе у минулому і сформулювати уяву про себе в майбутньому, ідеальному чи напроти небажаному. А це суттєва частина рефлексивної діяльності самосвідомості людини, необхідна для формування індивідуальності. блог соціокультурний життєвий терапевтичний щоденник

Герменевтика - особлива методологія інтерпретації і розуміння тексту, перш всього - сакрального, потім - взагалі тексту, усвідомлюваного як цінний, наприклад літературного.

Наратив - це оповідь. З його допомогою ми надаємо досвіду форму та смисл, упорядковуємо його за допомогою виділення початку, кінця, центральної теми. Людська здатність розповідати історії стає головним способом упорядкування і осмислення оточуючого світу. Наративи, за словами Р. Рорті, об'єднують нашу культуру. [Rorty R. 164-176].

Фіксація життєвої події у щоденнику має наративу форму. Важливою атрибутивною формою наративу на думку Р. Барта є його самодостатність і самоцінність, розповідь розгортається «заради самої розповіді, а не заради впливу на дійсність».

І якщо вважати життя полем, яке треба перейти, то наратив у якому людина переймається мораллю факту свого минулого чи такого що вже здійснюється можна вважати «полем тяжіння» від якого людина позбавляється при описі.

Делез вважав «внутрішні переживання конденсують минуле ...але натомість зіштовхують його з майбутнім»

Наратор на думку Р. Барта є тим простором, де «закарбовуються всі до однієї цитати із яких складається розповідь, текст набуває єдності не в своєму походженні а в призначенні». Аналітичні компоненти наратології - сюжет, голос, час, точка зору, персонаж, роль. За їх допомогою намагаємося отримати відповідь. Що вважати наративом?

Характеристики оповіді які «завжди» йому притаманні (одні з головних):

По-перше, наративи є ключовим способом надання смислу людським діям і відрізняти їх від просто фізичних дій. Розрізнення сфери дій від сфери фізичного руху дозволяють зрозуміти, утворювачі оповідних схем: цілі, мотиви, інтенції, агентів, перешкоди, непередбачувані обставини і т.п.

По-друге, наративи особливо чуттєві до часового модусу людського буття. Вони є одним із головним способів організації нашого переживання часу. Час є головним виміром людського життя, а оповідь завжди контрольована поняттям часу.

Наративне упорядкування допомагає осягненню окремих подій за допомогою означення цілого, якому вони належать. Такий процес упорядкування іде за рахунок пов'язання окремих подій у часі, означення тих наслідків які одні дії мали для інших, пов'язання подій і дій у часовий образ. Культурні традиції уявляють собою запас сюжетів, які можуть бути використані для організації подій життя в історії.

Множинність віртуального досвіду заважає його класифікуванню. ВО не є монолітним феноменом, якому можна дати чітке визначення.

Самоконструювання, безтілесність і множинність - очевидні домінанти новоєвропейської культури - нагадують про своє актуальну присутність в практиках мережової комунікації, в тому числі і в веденні мережового щоденника.

Як правило, ВО трактується в термінах частковості і похідності (маски, проекції, відстороненого аспекту психіки). З іншої сторони, в силу соціальних і культурних обмежень, накладених на появу особистості в реальному світі, ВО може в ряді випадків сприйматися як більш вільний і повний прояв «істинного Я» Так в свою чергу Міхеєв М. функції віртуальної особистості. ВО на його думку - явище багатомірне і її функції багатогранне. Перерахуємо основні з них:

• раціональна побудова свого образу «для інших» (керування ідентичністю);

• перекладення частини функцій на цей віртуальний образ, що звільняє його творця від рутинних справ (голем);

• моделювання: імітація швидкоплинного життя і усвідомлення в відсутності суб'єкта свідомості і життя (роботи, комп'ютерні програми, штучний інтелект, наділені ім'ям реального чи надуманої людини; можливо таке використання і «ручних способів» - наприклад, коли одна людина пише від особи іншої, вдаючи себе за нього);

• соціальна інженерія: використання ВО як інструменту впливу на розум і поведінку інших людей;

• містифікація: заведення в оману інших людей шляхом видавання фантазійного за реальне;

• аналогія між віртуальною реальністю з простором уявного не тільки наділяє її якостями творчої середовища, але і визначає її психотерапевтичну функцію; створення ВО - один із способів віртуальної психотерапії психотерапія: підвищення рівня психічного здоров'я шляхом реалізації бажань і фантазій, пригніченням в «нормальному житті»;

• самопізнання: розширення знань про «Я» шляхом об'єктивації і інтеграції його аспектів [Gorny, 2003];

• міфотворчість: створення міфу про себе;

• реалізація екзистенціальної потреби в лицедійстві, бажання «бути іншим, а не самим собою»" (Євреінов, 1915);

• гра: довільна не утилітарна діяльність, що створює порядок, відмінний від «повсякденної реальності», і яка супроводжується усвідомленням умовностей і така що додає насолоду (про роль гри в культурі див.: Huizinga, 1944/1955; о «внутрішня мотивація» і її ролі в творчому процесі див.: Amabile, 1996).

Елементи структури віртуальної особистості є особисті записи, коментарі, «френд стрічка», інформація про користувача.

Тут слід зазначити, що в дослідженні Макадамс були виявлені найбільш поширені теми наративів:«жага життя», незалежності, заможності, самостійності, «жага кохання», переживання самотності, обмеження свободи, значимість кохання та дружби, жага нових вражень з часом потребує свого рішення в зоні смислів ієрархії мотиваційних структур, системи відносин.

Нарратив є повіствуванням власного життєвого досвіду. За його допомогою ми надаємо досвіду форму і смисл, упорядковуємо його виділяючи початок, центральну частину і кінцівку теми. Аналітичними компонентами наратології є сюжет, час, точка зору, персонаж та його роль.

Характеристиками розповіді виступають:

1. наративи як ключовий спосіб надати смисл людським діям;

2. вони чуттєві до часового модусу людського буття (час головний вимірювач життя);

3. Процес упорядкування іде за рахунок пов'язання окремих подій в часі з фіксацією наслідків які вони мали для інших і самого себе.

Суть ведення щоденника не зводиться до періодичних фіксацій життєвих подій. Процедура постингу, коментування, включення чи виключення інших користувачів в друзі, читання, використання візуальних засобів, робота над оформленням щоденника, участь в житті співтовариств, організація їх і багато іншого говорить про те, що вести такий щоденник значить перебувати в ньому і діяти в ньому. Перераховані операції складають структуру повноцінного життя мережової особистості всередині блогу. В Живому Журналі модусами активної віртуального життя виступають розташовані фото, використання деяких елементарних елементів мови html, заміна «юзерпіків», побудова гіпертекстових полів, використання мережових жаргонів.

Таким чином, можливе початкове уявлення про мережевий щоденник, як про одномірну структуру що трансформується в картину багатомірного просторово-часового блого-континууму.

В підсумку можна сказати, що особистість що конструюється користувачем мережевого щоденника, не просто діалогічна, а і автодіалогічна.

Щоденниковедення на думку Фуко є своєрідною технологією піклування про себе - «техніка себе». Таким чином досліджуючи свої життєві події особистість передбачає розглянути свої зобов'язання по відношенню пошуку істини. Виділити що в піклуванні про свої життєві вчинки ситуації саме суттєве, осмислити та обґрунтувати власні передумови.

Доктор Айра Прогофф розробив економічний і ефективний метод психологічної самодопомоги створивши «структурований щоденник».

Запропоновані вправи щоденниковедення слугують як система опор для самодослідження, при цьому зміцнюється сприйнятливість до власного «внутрішнього процесу» і відбувається налаштування на діалогічне вимірювання життя. Інтенсивна щоденникова терапія Прогоффа застосовується в груповій і індивідуальній роботі з людьми, що переживають життєві кризи і перехідні періоди.

В своїй терапевтичній роботі Прогофф багато експериментував з різними формами ведення щоденника, і виявив, що неструктурований щоденник не виконував покладених на нього функцій - слугувати віддзеркалювальною поверхнею для внутрішнього процесу будь-якої людини. Щоденник повинен володіти достатньо чіткою структурою, щоб можна було виділити, описати і передати конкретні життєві події [3].

Щоденник стає свого роду портфоліо особового і духовного розвитку, текстовою поверхнею, на якій стають очевидні тонкі душевні рухи. Життєві людські події пов'язуються з життєвими цінностями, намірами, бажаннями і т.п. в історичній послідовності. Освоюючи роботу з щоденником, людина переглядає свою життєву історію і встановлює контакт з «внутрішнім рухом життя» і налаштовує себе на його гармонізацію. Щоденник може стати супутником, що переносить «альтер Его».

1. Структура щоденника. Найголовніше це не лінійність в структурованому щоденнику, розробленому Прогоффом. Щоденник повинен бути облаштований так, щоб вільно можна додавати сторінки- події в будь-який розділ. Розділи складають чотири так звані «виміри»:

1. Життєвий час. До нього входять такі розділи, як «Період сьогодення», «Запис щоденного», «Події життєвої історії», «Віхи», «Роздоріжжя: дороги, вибрані і не вибрані», «Відвертість майбутньому». («Розтягування часу» Уявлення про «розтягування часу» ґрунтується на фундаментальній відмінності між хронологічним часом і якісним часом. Хронологічний час - це об'єктивна послідовність подій, як вони розгортаються для емоційно не залученого спостерігача ззовні. Якісний час, навпаки, - це суб'єктивне переживання подій, їх сенсу і цінності для людини, яка їх переживає. «Життєвий час» В роботі з щоденником в центрі розміщується «період сьогодення». Людину просять визначити межі того теперішнього часу, в якому він живе: яка подія стала межею між колишнім життям і нинішнім? Який зміст нинішнього періоду життя? На що схожий його плин? Період сьогодення розглядається як з раціональної, так і з нераціональної точки зору).

2. Діалоги. У це вимірювання входять такі розділи, як: «Діалог з людьми», «Діалог з проектами», «Діалог з тілом», «Діалог з подіями, ситуаціями і обставинами».

(У вправах для ведення щоденника пропонується прослідкувати життєву історію того, з ким або з чим ми прагнемо вступити в діалог: іншої людини, нашого власного тіла, якогось важливого для нас проекту і ін. Далі людина налаштовується на осмислену спадкоємність перебігу цієї життєвої історії, і уявляє собі свого співрозмовника як би присутнім поряд. Між ними відбувається спонтанний діалог, що дозволяє зрозуміти щось нове і важливе про власне життя).

3. Потік символів. У цьому вимірі - розділи «Запис сновидінь», «Розширення сновидінь», «Непевні образи», «Розширення образів». (Важливе не тлумачення кожного конкретного сновидіння, а рух потоку сновидінь.)

4. Позаособистісні сенси. У цьому вимірі - розділи «Діалог з суспільством» і «Діалог з внутрішньою мудрістю». (Робота із структурованим щоденником допомагає відновити контакт з позаособистісними джерелами сенсу - з мистецтвом, суспільними рухами, духовними ученнями і практиками. Психологічний стан людей, «опинившихся між двома світами» важко назвати комфортним, хоча віртуальний світ існує поза часом. Володіння множинним Я відносно нова але достатньо популярна позиція (Келлі)).

Очевидно, що для того щоб конструювати віртуальну особистість потрібно не тільки бути здатним бачити себе як потенційного виконавця різних ролей, але і хотіти виконувати їх. Від ведення записів щось міняється всередині, люди можуть переживати це як прорив або вивільнення чогось. А саме:

1. Щоденнник як джерело емоційної підтримки.

2. Щоденнник рух своєї душі.

3. Вимірюванням «священного» для особистості.

4. Літературна проповідь-лідер думки.

5. Спілкування ради самого спілкування. Інтимний щоденник як «проста річ»

2. Розлом між персоніфікацією і соціумом. Вертикальне відношення іманентного і трансцендентного постає двояко. По-перше, це так чи інакше організований діалог з Абсолютом (елітою, священиками, інтелігенцією, філософською думкою, культурним надбанням, Богом). По-друге, вертикальне спілкування виявляється діалогом в «земній» ієрархічній структурі; соціум виявляє реальну, зриму ієрархію - з'являються соціальні «верхи» і «низи».

Природно, що два вказані модуси вертикального спілкування не альтернативні, а комплементарні: діалог народу (буденні ситуації) з верхами (елітою, священиками, інтелігенцією, культурними надбаннями) - це опосередкований (елітою) діалог з Богом, а для верхів діалог з низами (народом) це також діалог з Богом (відповідальність за народ, з одного боку; сприйняття сакральної стихії життя - «голос народу - голос Божий» - з іншою).

3. Текст: зафіксованість слова. «Все є текст» - «текст є влада» - «влада є текст». Життя можна назвати «незафіксований в письмовому слові щоденник».

4. Офіціоз. Проповідь .Вертикальне спілкування зверху «вниз» в письмових (друкарських, комп'ютерних) цивілізаціях застигає як текст офіційний. Він існує в просторі нормованої мови. Воно (вертикальне спілкування), це простір, що надає місце для такого роду текстів. Конкретним зразком (і прототипом) офіційного тексту є літературна проповідь (лідер думки), кристалізацією, завершенням якої постає закон чи закономірність. В глибині за публічним текстом існує деяка таємниця, яка може бути або власне сакральної природи, або світською (державною, публічною, науковою).

5. Сповідь. Йдеться про вертикальне спілкування «від низу до верху» - спілкуванні, що йде від народу до еліти і через неї до Бога. (від своїх ситуацій до культурних). Конкретно в найбільш розвиненій формі постає як покаяння, сповідь. І тут створюється особливий тип літератури - сповідальна література, тісно пов'язана з проповідницькою і додаткова до неї Але істотною відмінністю сповідальних текстів є те, що вони в своєму розвиненому вигляді не публічні, а приватні. Вони самі по собі не тиражуються, існують кожного разу в одиничному екземплярі зливаючись в єдиний хор множинності лише у сфері трансцендентного.

6. Горизонтальне спілкування. Теревені. Листи. На базі фундаментальної вертикалі виникає і можливість горизонтального спілкування. Перш за все, це бесіда, довірительна розмова, нарешті - просто теревені. Вони безпосередньо наповнюють сенсом людське життя в горизонталі повсякденного. З приватного «горизонтального» листа поступово формується і специфічний тип літератури - що не проповідує, не сповідує, а що оповідає - тип літератури, що постає «як бесіда вихованої людини» (З. Моем).

7. Щоденник. Щоденник - це текст не «вертикальний» і не «горизонтальний», він «крапковий», це крапка саморефлексії, але крапка, в яку вміщена актуальна нескінченність, це деяка межа і, у відомому сенсі, підсумок буття тексту (і людини) взагалі. Щоденник є виготовлене самим індивідом «дзеркало душі». Саме у щоденнику множинність соціальності стягується, в єдине. Спілкування з трансцендентним опосередковується і доходить «до крапки» щоденника, щоб потім на основі кристалізованої в ньому самосвідомості розгорнутись по тих же колах (сповідь, проповідь і т. д.), на завершення у формуванні розвиненої комунікації між іманентним і трансцендентним.

Цей текст навіть не фіксація бесіди з вибраним Іншим (з яким сполучає мене любов або дружба), це текст парадоксальним чином до самого себе. У ньому є момент проповіді, але це проповідь самому собі, в ньому є момент сповіді, але це сповідь перед самим собою.

Щоденник загалом схожий на людські роздуми. Але щоденник тим відрізняється від роздумів, що він включає інстанцію експлікованості. Саме у цих своїх якостях щоденник виявляє сенс буття (і генезису) індивідуальності.

Необхідно «відкрити» самого себе розвінчуватися з собою - це умова сходження до Абсолюту. Щоденниковий лист, схоплюючи емоційний початок в логіці тексту, постає як логічний катарсис, як раціональне очищення своїх пристрастей. Щоденник, сполучаючи достовірність буття, що мовчить, з духовною активністю, у зв'язку з цим завжди в тій чи іншій мірі - тайнопис. Не тільки я веду щоденник, але і щоденник веде мене.

9. Топос мови. Мову виховує і формує думка. Щоденник і є техніка думати те, що ми дійсно думаємо. Щоденник - це техніка відособлення, створення особистістю суб'єктивного простору - створення місця суб'єктивного духу.

11. Щоденники соціуму. Щоденник в широкому сенсі близький до архіву. Техніка як соціальна пам'ять - це щоденник. Відтермінування в часі, техніку влади над часом, -ознак культури, потребу в самоописі.

12. Висновок. Здавалося б нескладний літопис щоденник дозволяє зробити прорив до справжнього буття. В процесі ведення щоденника, відбувається самосвідомість як діяльність.



Висновки

Сам текст у якому зафіксовані життєві події є «текст влада» так як слово є сильним впливом а враховуючи, що в таких текстах прослідковуються вертикальне (стрижньове, як діалог з Абсолютом (Бог, мудрець, інтелігенція, між культурне спілкування ін.)) та горизонтальне спілкування життєві позиції які нанизуються на вертикальний стрижень. Іншими словами можна сказати, що життєві позиції відчуття пронизуються авторитетною думкою повсякчас для досягнення істинної життєвої гармонії. Хоча і існує думка про наявність горизонтальних та вертикальних смислових стрижнів у щоденникових записах, все рівно він залишається по своїй природі «точковим» і горизонталі та вертикалі приналежні лише до певної життєвої події.

Навіть зараз коли щоденник з своїм чуттєвим, подієвим мікросвітом виставлений на загальний огляд і дискусію, все рівно залишається його сакральна природа автор знаходиться у тіні. Завжди до таких сакральних записів двояке відношення тому він і огорнутий аурою сорому.



Література

1. Кобрин К., Похвала дневнику. [Електронний ресурс]

2. Шевченко И.С. Факторы динамичности самопрезентации в Интернет общении [Електронний ресурс].

3. Структура Прогоффского дневника [Електронний ресурс]

4. Crossley. M. Introducing narrative psychology: self, trauma, and the construction of meaning. Buckhingham-Philadelphia, 2000

5. Gorny, 2003, глава Internet as a tool of self-knowledge North, North and Coble, 1997

6. Koselleck R. Vergangene Zukunft: zur Semantik geschichtlicher Zeiten. Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1979

7. Ricoeur P. Temps et rOcit. Paris: Seuil, 1983-1985. T. I. P. 27-29.

8. Rorty R. Habermas and Lyotard on Postmodernity // Essays on Heidegger and Others: Philosophical Papers. Vol. 2, 164-176. Cambridge: Cambridge University Press, 1991. P. 167.



References

1. Kobryn K., Pokhvala dnevnyku. [Elektronnyi resurs]

2. Shevchenko Y.S. Faktorbi dynamychnosty samoprezentatsyy v Ynternet obshchenyy [Elektronnyi resurs].

3. Struktura Prohoffskoho dnevnyka [Elektronnyi resurs]

4. Crossley. M. Introducing narrative psychology: self, trauma, and the construction of meaning. Buckhingham-Philadelphia, 2000

5. Gorny, 2003, hlava Internet as a tool of self-knowledge North, North and Coble, 1997

6. Koselleck R. Vergangene Zukunft: zur Semantik geschichtlicher Zeiten. Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1979

7. Ricoeur P. Temps et rOcit. Paris: Seuil, 1983-1985. T. I. P. 27-29.

8. Rorty R. Habermas and Lyotard on Postmodernity // Essays on Heidegger and Others: Philosophical Papers. Vol. 2, 164-176. Cambridge: Cambridge University Press, 1991. P. 167.

Размещено на Allbest.Ru